Системне проектне фінансування

Реалізація проектів відбувається таким чином: кожний бенефіціар проводить тендери на закупки за визначеними проектом категоріями. Світовий банк при цьому перевіряє процедуру проведення тендеру, а також схвалює його результати. Потім укладається контракт між постачальником і бенефіціаром, який також погоджується зі Світовим банком. У контракті визначаються умови та терміни оплати, і згідно з ними бенефіціар направляє до Світового банку заявки на зняття коштів. На підставі заявки Світовий банк перераховує кошти на рахунок відповідного позичальника за контрактом. Кожний бенефіціар зобов'язаний надавати Світовому банку результати міжнародної аудиторської перевірки використання коштів позики за кожний рік, коли відбувалося впровадження проекту.

Міністерство фінансів здійснює повний та регулярний контроль за використанням коштів позик на інвестиційні проекти як з рахунку у Світовому банку, так і зі спеціального рахунку. Для цього кожний бенефіціар зобов'язаний щомісяця, не пізніше 10 числа, надавати Мінфіну повний звіт про використання коштів позики за минулий місяць, подавши копії всіх первинних документів.

4. Напрямки та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансово-кредитними операціями

Взаємовідносини України з МФКО є вкрай важливими не тільки для поточного стану розвитку держави, але й можливостей побудови довгострокової моделі стійкого економічного розвитку.

Питання вибору подальших форм співробітництва з МВФ має вирішуватись на основі нових підходів у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України “Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2010 роки: європейський вибір”, які передбачають поступове перенесення центру ваги у співпраці з МВФ у площину безкредитних відносин, узгодження головних параметрів економічної політики.

За умови збереження політики залучення кредитних коштів МВФ Україна може розраховувати на відкриття нової програми Stand-bу або програми “запобіжний Stand-by”. Вони спрямовані на розв'язання короткострокових проблем із платіжним балансом країн-членів МВФ. Забезпечити поступовий перехід до безкредитних відносин з МВФ і гарантувати Україні захист від можливих зовнішніх шоків може програма “запобіжний Stand-by”. Умовами, які урядові доведеться виконати для початку програми, названо покращення фіскальної ситуації в країні, підвищення надійності й ефективності роботи реального сектору економіки і реформи в енергетиці.

Стратегія допомоги Світового банку Україні на період 2004--2007 років ґрунтується на досвіді останніх років та на аналізі різних варіантів подальшого поступу у реформуванні в Україні. Але події, які відбулися протягом останніх років визначають політичну й соціальну еволюцію країни та місце, яке вона посідатиме у світі.

Пропонована стратегія враховує реальні умови політичного становища. Пропонована допомога пов'язана з максимізацією зусиль уряду та ресурсів СБ, які спрямовуються на досягнення проміжних цілей. Отож під час розроблення програми допомоги враховувалися такі міркування:

- нові кредитні та некредитні операції підтримуватимуть упровадження програми поліпшення функціонування ринкових інституцій у різних секторах;

- окремі інвестиційні проекти та некредитні операції вирішуватимуть питання інституційних "вузьких місць" і зміцнення організаційно-технічного й кадрового потенціалу у сферах, важливих для досягнення зазначених вище цілей уряду України та базуватимуться на відносних перевагах СБ;

- некредитні операції більшою мірою націлюватимуться на посилення інституційного та кадрового потенціалу і здійснюватимуться у співпраці з урядом України та різними установами, максимально посилюючи співпрацю з донорами;

- СБ і надалі розглядатиме заходи з розбудови громадянського суспільства як основний стрижень своєї стратегії, розуміючи важливу роль громадських організацій у забезпеченні оперативнішого реагування державних органів на потреби суспільства, яке базується на ринкових засадах і надає громадянам рівні можливості, та у підвищенні підзвітності органів влади усіх рівнів.

Спроможність України використати ресурси Світового банку протягом трьох минулих років виявилася меншою, ніж очікувалося. СБ пропонує, щоб загальний обсяг кредитування упродовж періоду наступної Стратегії допомоги Україні передбачав можливий оптимістичний сценарій, який пов'язаний з прискореним досягненням узгоджених орієнтовних показників, а також з істотним спрощенням процедур уряду. Пропонований обсяг кредитування, за оптимістичним сценарієм, зросте до 3,0 млрд. дол. США.

Запропоновані проекти допоможуть реалізувати важливі інституційні реформи в найважливіших сферах, надаючи ресурси для збільшення обсягу інвестицій. В разі інвестування в інфраструктуру, будуть враховані уроки минулого, й інвестиції здійснюватимуться на тих умовах, що й інвестиції у вдосконалення відповідних інституцій, при цьому забезпечуватиметься поділ праці з іншими МФО. Позика на кредитування муніципального розвитку (150 млн. дол. США) сприятиме підвищенню фінансової дисципліни та розвитку необхідного кадрового потенціалу на рівні міст.

За песимістичного сценарію загальмується виконання інституційних реформ і стане нереальним досягнення основних цілей Стратегії допомоги Україні. За таких умов кредитування МБРР буде істотно скорочене та обмежене тими сферами, де політичний діалог не зазнаватиме негативного впливу загальної несприятливої ситуації, загальна сума чистого боргу перед МБРР не зросте.

Уряд України планує й надалі використовувати багаторічний досвід роботи МБРР як глобального партнера у справі розвитку для формування ефективних Програм і проектів, які враховують світову практику й допомагають диверсифікувати джерела економічного зростання. Головним засобом прямої підтримки бюджету й надалі буде серія ПСП, у рамках яких надається допомога МБРР для реалізації Програми дій уряду України. Також планує приділити значну увагу співпраці зі СБ у середньостроковому періоді у таких сферах: забезпечення стійкого економічного зростання; розбудова фінансового та забезпеченість його стійкості; впровадження інноваційної моделі розвитку та удосконалення економічних знань; подолання бідності, соціальний захист незахищених верств населення, зміцнення середнього класу; поступова інтеграція у світову економічну та фінансову систему; динамічний розвиток регіонів та зменшення регіональних диспропорцій;

Передбачається, що під час упровадження Стратегії допомоги Україні найвищий пріоритет надаватиметься виконанню нині здійснюваних програм, особливо тих, які недавно набули чинності: Проект Фонду соціальних інвестицій, Проект здійснення контролю за туберкульозом і СНІДом, Проект розвитку приватного сектору, Програма модернізації державної податкової служби і Проект "Україна - розвиток через Інтернет" дадуть змогу мати істотні зрушення в основних напрямах реформ і досягти соціальної злагоди.

Враховуючи вищевикладене, напрямки оптимізації взаємовідносин України з МФКО можна звести до наступних:

1. Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями - це шлях інтеграції України в міжнародні економічні і політичні відносини. Центральним напрямком у наведеному спектрі завдань є формування ринкової системи господарства, заснованої на ринкових засадах моделі взаємовідносин з іноземними партнерами і кредиторами якомога більш ефективних і продуктивних.

2. Стратегія взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями повинна вибудовуватися з урахуванням поточного стану національної економіки. Потрібна і більш широка концептуальна визначеність, а саме включення моделі співпраці з міжнародними фінансовими організаціями і приватними кредиторами в загальну модель соціально-економічного розвитку. Досягнення цієї мети не може не бути важливим чинником стабілізації ситуації як з надходженням нових коштів і їх ефективним використанням в державі, так і своєчасним обслуговуванням вже отриманих коштів.

3. Можливим напрямком подальшої розбудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів до отримання консультативної і політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умов економічного продовження відчутного зростання в Україні і успішного здійснення ринкових реформ. В свою чергою консультативна і політична підтримка України з боку МФКО не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але й стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. 4. В сучасних умовах необхідна переорієнтація співпраці з міжнародними фінансовими організаціями на досягнення національних інтересів України в країні та за її межами. Опрацювання вимагають можливості політичного і економічного впливу на інші країни за рахунок співпраці з міжнародними фінансовими організаціями і установами.

5. Важливим є чіткий розподіл функцій і сфер діяльності між державними організаційними структурами - Міністерством фінансів України, Національним банком України, Міністерством економіки та європейської інтеграції України тощо. Організаційні структури, від діяльності яких залежить розвиток співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, повинні мати чітку програму діяльності, яка своєю чергою вимагає постійної координації відповідно до чітко визначених державних стратегічних пріоритетів.

6. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями повинні будуватися в контексті оптимізації моделі соціально-економічного розвитку і зміни відповідних акцентів. У процесі співпраці з міжнародними фінансовими організаціями потрібно зважати на всю сукупність внутрішніх політичних чинників, які не завжди враховують міжнародні фінансово-кредитні структури.

Отже, на сучасному етапі розбудови суверенної України актуальним залишається завдання стабілізації економіки та її окремих галузей. У фінансово-кредитній сфері першорядними завданнями є утримання стабільності цін, нормативів бюджетного дефіциту і забезпечення керованості інфляцією, стабільності національної валюти, створення досконалої банківської системи, використання кредитних засобів стимулювання виробництва, активізація інвестиційного процесу, всебічний розвиток підприємництва, саме тому необхудним є співробітництво з даними організаціями. Вони є головними рушійними силами формування й диверсифікації ринкового середовища, факторами посилення трудової і творчої мотивації, гарантами безповоротності реформ і зміцнення ринкової парадигми в структурі нового суспільства.

Висновки

Не дивлячись на те, що перехід до ринкової економіки передбачає зменшення ролі держави в інноваційній діяльності, через ряд обставин (в першу проблема інвестиційного клімату) найближчим часом в Україні держава і надалі змушена відігравати ключову роль в фінансуванні найважливіших напрямків НТП.

Проте доцільно дещо змінити схему такого фінансування. Джерелом коштів повинні активніше виступати позабюджетні фонди, до участі в яких потрібно активно залучати приватний капітал, комерційні банки, тощо.

Необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку вітчизняної науки і забезпечити підтримку на найбільш цінних та незахищених напрямках НТП.

На пріоритетних напрямках доцільно створювати об'єднання зацікавлених організацій та підприємств, фінансові та фінансово-промислові групи. Потрібно відшукувати форми залучення недержавних коштів в фінансування інноваційного процесу, проте це стане можливим лише в разі утворення сприятливого інвестиційного клімату, в першу чергу - реформа податкової системи, стабільна правова база та ін.

Причини, що стримують розвиток проектного фінансування в Україні, можна згрупувати за напрямами:

- недостатній рівень розвитку вітчизняних джерел боргового фінансування порівняно з розвинутими країнами. Внутрішні ринки кредитів не мають достатніх і ліквідних коштів, необхідних для широкомасштабного фінансування капіталомістких проектів, особливо великих проектів з тривалими термінами погашення позичок. Практично відсутній досвід оцінювання приймання на себе частини або всього проектного ризику;

- невідповідність між доходами і позичками всередині країни та обслуговуванням боргів у валюті. Ризик неадекватності між валютами, в яких надходить виручка, та валютою, в якій має обслуговуватися заборгованість, ускладнює процес проектного фінансування;

- недостатньо розвинуті правова культура та законодавча стабільність у сфері узгодження та розподілу ризиків, а також надання гарантій та інших форм зобов'язань за кредитним фінансуванням. Комерційна та кредитна документація з проектного фінансування є складною і має бути підкріплена законодавчо-нормативною базою. Мають бути законодавчо оформлені всі види зобов'язань та гарантій, розподіл ризиків та прибутків, політичні та страхові ризики тощо;

- відсутність достатньої кількості спеціалістів з проектного фінансування. Недостатній досвід розроблення системи такого типу фінансування для великих інвестиційних проектів;

- обмежений досвід роботи кваліфікованих учасників проектного фінансування-організацій та фірм, що можуть брати на себе функції керуючих великими проектами.

Розвитку проектного фінансування в Україні також перешкоджають інвестиційний клімат, який залишається несприятливим для залучення капіталу, інші чинники, що збільшують проектні ризики. За таких обставин розв'язання проблеми вимагає комплексного підходу, що враховує інтереси різних сторін. Важливими складовими цього підходу є посилення ролі держави через надання гарантій страхування проектних ризиків, включаючи надання гарантій банкам, які беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів і програм, охоплених системою державних пріоритетів, податкове стимулювання механізмів інвестування, розвиток міжбанківського співробітництва у сфері спільного фінансування інвестиційних проектів.

З урахуванням важливості координації інвестиційної діяльності в Україні доцільно створити Центр проектного фінансування, який би сприяв залученню фінансових ресурсів, у тому числі зовнішнього фінансування, і забезпеченню реалізації інвестиційних проектів, які мають пріоритетний для національної економіки характер.

На мою думку, обсяги розширення фінансово-кредитних установ призводить до самовдосконалення світової економіки в цілому, як з точки зору розвитку країн із розвиненою економікою так і для країн нижчих рівнів.

Беручи до уваги що трансформаційні процеси України супроводжувалися економічною кризою, можна вільно внести Україну у список тих краЇн, які мають потребу у зовнішньому напливі фінансових ресурсів, знаходячи у цьому шлях до самореалізації нашої держави. Але слід мати на увазі що економічні інтереси країн позичальників та країн інвесторів не завжди співпадають. Тому на мою думку, країна повинна дотримуватись тільки тих угод, які передбачають позитивний результат,як для країни в цілому так і для її „світового представлення” серед інших країн світу..

Підсумовуючи все вищенаведене, доречно ще раз наголосити, що активізація участі України на міжнародному ринку капіталів є стратегічно необхідним і об'єктивно важливим кроком, але він повинен бути відповідним чином прорахований та підготовлений. Урядовці та політики, представники бізнесу, які укладають міжнародні комерційні контракти, підприємці практично всіх сфер людської життєдіяльності мають добре розуміти сутність, особливості та перспективи такого кроку, оскільки від цього значною мірою залежатиме подальший успіх соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. -- К.: Юрінком Інтер, 2003.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

3. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2658-III.

4. Про затвердження Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав”: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440.

5. Положення “Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”: Затв. Наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121 та зареєстр. у Міністерстві юстиції України 8 лютого 2001 р. № 121/ 5312.

6. Про банки та банківську діяльність: Закон України // Вісник НБУ. -- 2001. -- № 1 (додаток) від 30.01.01.

7. Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг: Закон України // Українська інвестиційна газета. -- 2000. -- № 35. -- 21 січ.

8. Про концесії: Закон України // Українська інвестиційна газета № 35. -- 2000. -- 5 верес.

9. Про ціни і ціноутворення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1990. -- № 52. -- Ст. 650.

10. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 52. -- Ст. 377.

11. Про основи містобудування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 52. -- Ст. 683.

12. Про планування і забудову територій: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 2000. -- № 31. -- Ст. 250.

13. Про архітектурну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 31. -- Ст. 246.

14. Про Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні: Указ Президента України // Бюлетень про приватизацію. -- 1997. -- № 6.

15. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. -- К.: Центр навч. літ-ри, 2004.

16. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. -- К.: Лібра, 2002.

17. Пересада А. А., Коваленко Ю. М., Онікієнко С. В. Інвестиційний аналіз: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2003.

18. Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2002.

19. Матеріали сайту http://www.minfin.gov.ua

Додаток

Інформація про залучення коштів МБРР для виконання інвестиційних програм органів місцевого самоврядування