Загальні основи та принципи управління державними фінансами

3

Вступ

Управління як діяльність існувало протягом усієї нашої історії. Можна сказати, що управління існувало певною мірою відтоді, як у людей виникла потреба у спільній праці.

Управління в економіці - це свідоме спрямування економічних і соціальних процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. При цьому визначальними є фактори: дія об'єктивних економічних законів; вплив приватних, колективних і державних інтересів; потреби суспільства.

Тема даного реферату пов'язана з поняттям та сутністю державних фінансів і фінансової системи, структурою та основними елементами фінансової системи держави.

Актуальність обраної теми реферату полягає в тому, що ринкова економіка характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство з додатковим державним регулюванням, досить важливу роль як у структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави, відіграють фінанси. Вони є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Реалізація державної фінансової політики на рівні макроекономічного регулювання ґрунтується на визначенні сутності, завдань та напрямків фінансової політики. Основою визначення змісту фінансової політики є, перш за все, ретельні дослідження на макрорівні проблем економічного, політичного та соціального розвитку.

В роботі розкриті наступні питання: необхідність, сутність і функції державних фінансів; органи управління державними фінансами та їх функції; проблеми та перспективи управління державними фінансами тощо.

При написанні роботи автором були використані: Конституція України, інші нормативні документи, аналітичні статі, матеріали Бюджетного комітету Верховної Ради України, тощо.

1. Сутність і структура управління державними фінансами

В умовах глобалізації економіки наявність ефективної системи управління державними фінансами (далі - система управління фінансами) має фундаментальне значення для забезпечення стабільності національної бюджетної системи, а також загальної фінансової безпеки та стійкого економічного зростання кожної країни. Вона займає провідне місце в системі державного управління. Принципи і механізми, що лежать в її основі, є, з одного боку, фактором соціально-економічного розвитку країни, з іншого - ефективним інструментом державного регулювання. Слово "управляти" означає спрямовувати діяльність, керувати, направляти діяльність кого-небудь, чого-небудь. Тому управління - це процес впливу на кого-небудь або що-небудь. Крім того, слово "управління" поєднують з діяльністю органів влади, керівних органів тощо [5,c.240].

Отже, управління можна трактувати як:

- процес впливу;

- як систему суб'єктів, що управляють;

- об'єктів, якими управляють;

- управлінських дій.

Управління в економіці - це свідоме спрямування економічних, соціальних процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності.

При цьому визначальними є такі фактори:

- дія об'єктивних економічних законів;

- вплив державних, колективних, приватних та необхідність їх поєднання;

- потреби суспільства.

В фінансах управління означає процес впливу на фінансові відносини, фінансові ресурси, їх організацію для реалізації фінансової політики. Крім того, управління фінансами можна визначити як сукупність органів апарату управління всіх рівнів та їх управлінських дій.

Управління державними фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Метою фінансового управління є забезпечення необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності фінансової діяльності.

Управління фінансами включає об'єкт і суб'єкт. Об'єктом управління є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Об'єктами виступають фінансові відносини, в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти - це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, державні фінанси.

Суб'єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.

Суб'єкт управління фінансами впливає на об'єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього впливу є фінансове планування і прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і методи впливу, здійснюються при використанні певних фінансових інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансові ліміти, стимули, санкції та інші.

У практичному плані управління фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на формування і використання фінансових ресурсів [4,c.23].

Вплив на фінансові відносини здійснюється за допомогою спеціальних методів:

- фінансового прогнозування;

- фінансового планування;

- фінансового регулювання;

- фінансового контролю.

Центральне місце в управлінні фінансами посідає, фінансове планування й прогнозування. У процесі планування й прогнозування проводиться оцінка стану фінансів у державі, в підприємницьких структурах, в установі чи організації, виявляються можливості щодо збільшення фінансових ресурсів, їхнього ефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні використовується великий обсяг інформації, що дає змогу глибше дослідити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обґрунтовані рішення [6,c.101].

Фінансове прогнозування - це передбачення ймовірного фінансового стану держави, галузі, підприємства, обґрунтування показників фінансових планів. Прогнози можуть бути середньостроковими (5, 10 років) і довгостроковими (більше 10 років). Фінансове прогнозування передує стадії складання фінансових планів, розробляє концепцію фінансової політики на певний період.

В економічній літературі планування представляють як діяльність з прийняття рішень, які орієнтовані на майбутнє.

Стосовно фінансового планування - це діяльність по збалансуванню і пропорційності фінансових ресурсів. При цьому "збалансування" означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, джерелами їх формування та обсягами використання.

Суб'єктами фінансового регулювання виступають державні структури, а об'єктами - доходи і видатки учасників суспільної системи.

Враховуючі різні рівні управління фінансами (держава, підприємство, ринок), система фінансового регулювання складається з наступних підсистем: підсистема державного регулювання, підсистема саморегулювання, підсистема ринкового регулювання.

Сутність фінансового контролю як поняття зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх розв'язання, усунення порушень, попередження в подальшому. Необхідно відмітнім, що фінансовий контроль необхідно розглядати як систему, якою с контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та контрольні дії.

2. Органи управління державними фінансами та їх функції

Фінансова політика держави безпосередньо виробляється і реалізується органами управління державними фінансами. Держава здійснює вплив на цю сферу суспільних відносин лише через податкову політику, регулювання фінансового ринку, формування амортизаційного фонду і систему державної підтримки приватного бізнесу шляхом субсидій та інших форм і методів.

Управління фінансами в державах з розвинутою ринковою економікою, як правило, здійснюється декількома державними органами.

Центральне місце в системі органів управління державними фінансами в Україні займає Міністерство фінансів. На Міністерство фінансів України покладені завдання загального керівництва всією системою фінансів держави. Основними його функціями є:

- розробка напрямків фінансової політики держави та заходів щодо їх реалізації;

- організація бюджетного процесу за всіма етапами;

- мобілізація коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом;

- організаційне та методичне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання;

- організація функціонування ринку цінних паперів;

- забезпечення розвитку міжнародних фінансових відносин тощо.

Головними завданнями Міністерства фінансів України в галузі управління фінансами держави є: вироблення основних напрямків державної фінансової політики; складання та забезпечення виконання Державного бюджету України; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки; фінансове забезпечення державних гарантій з питань соціального захисту населення; створення державних фінансових резервів та ряд інших [10,c.28].

Міністерство фінансів України, реалізуючи державну фінансову політику:

· бере участь у виробленні балансу фінансових ресурсів і платіжного балансу;

· організовує роботу по підготовці і складанню Державного бюджету України;

· складає проект Державного бюджету України;

· спільно з Державною Податковою адміністрацією України і її регіональними підрозділами розробляє методику діяльності з питань формування і виконання доходної частини бюджету;

· спільно з Національним банком України і Міністерством економіки України здійснює заходи, спрямовані на зміцнення грошового обігу, контролює випуск і обіг цінних паперів, видає дозволи на здійснення діяльності, пов'язаної з випуском і обігом цінних паперів.

До складу Міністерства фінансів входять два відокремлених підрозділи: Контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство, на яких покладено функції контролю.

Головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство.

Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.

Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

На Державне казначейство в Україні покладено виконання таких функцій:

- здійснює касове виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування за доходами та витратами;

- організовує управління наявними коштами державного бюджету, державних позабюджетних фондів і бюджетів самоврядування у межах видатків, установлених на відповідний період;

- проводить облік касового виконання та складання звітності про стан виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування;

- здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього і внутрішнього боргів держави відповідно до чинного законодавства;

- розробляє та затверджує нормативно-правові акти та єдині правила організації роботи з питань казначейського виконання бюджетів усіх рівнів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування, кошторисів доходів та видатків бюджетних установ, відкриття рахунків в органах Державного казначейства;

- організовує та здійснює внутрішньо-системний контроль і аудит.

Необхідно зазначити, що система органів Державного казначейства України ще не сформувалась остаточно, не повністю пристосовувалась до потреб суспільної практики. Окремі завдання, функції і права органів Державного казначейства України неодмінно будуть уточнюватись, змінюватись, коректуватись в залежності від потреб держави [12,c.1].

3. Проблеми та шляхи вдосконалення управління державними фінансами

Існуюча в Україні система управління державними фінансами сформувалася під впливом структурних змін, які відбулися в усіх сферах суспільного життя, і характеризується недостатнім рівнем інституціональної спроможності та інтеграції учасників.

Недостатність інтеграції окремих складових системи управління фінансами не дає змоги забезпечити гармонійний розвиток усієї системи управління фінансами та бути ефективним інструментом державного регулювання соціально-економічної сфери.

Недоліками існуючої інформаційної інфраструктури системи управління фінансами є автономне функціонування інформаційно-аналітичних відомчих систем, зокрема відсутність інтегрованої бази даних державних органів влади, які мають пряме чи опосередковане відношення до планування, використання чи контролю за фінансовими потоками держави, організаційна розпорошеність наявних інформаційних ресурсів [14,c.54].

Основними принципами вдосконалення системи управління фінансами є:

- системність і послідовність політики та дій у сфері державних фінансів, що потребує високого рівня організації роботи державних інституцій, повноти, точності і надійності інформації про стан та розвиток державних фінансів;

- ефективність управлінських рішень, у тому числі щодо використання бюджетних коштів, які повинні бути спрямовані на досягнення стратегічних цілей та базуватися на результатах аналізу поточної ситуації, попередньому досвіді та оцінці майбутнього впливу;

- відкритість і прозорість, що передбачає доступність для суспільства і засобів масової інформації процедур розгляду та ухвалення рішень щодо використання державних фінансів, обов'язкове оприлюднення виявлених у процесі контролю фактів їх незаконного, нецільового та неефективного використання, підзвітність та відповідальність суб'єктів сектору державного управління за прийняття та невиконання управлінських рішень.

Завданнями покращення системи управління державними фінансами є:

- розширення функціональності фінансової системи;

- удосконалення державного управління бюджетною сферою;

- забезпечення прозорості бюджетного процесу, цілісності, актуальності, повноти фінансової звітності;

- здійснення інформаційної підтримки зазначеної системи та задоволення інформаційних потреб державних установ;

- продовження проведення розпочатих реформ у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, місцевих бюджетів,податкової системи та модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі;

- гармонізація нормативно-правового забезпечення системи управління фінансами з прийнятими у державах - членах Європейського Союзу нормами і правилами.

Вдосконалення системи управління фінансами проводитиметься шляхом:

- створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи, що передбачає раціоналізацію та оптимізацію виконання функціональних процесів та технологічних процедур, налагодження взаємодії інформаційних систем суб'єктів сектору державного управління, проведення методологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів;

- удосконалення системи навчання, підвищення фахового і кваліфікаційного рівня спеціалістів у сфері державних фінансів та інформаційних технологій;

- підвищення рівня нормативно-правового та методологічного забезпечення процесів, пов'язаних із змінами у системі управління фінансами.

Розвиток системи управління фінансами передбачає, що управління державними фінансами матиме замкнутий цикл та реалізовуватиметься за допомогою інтегрованої інформаційно-аналітичної системи [17,c.150].

Цикл управління державними фінансами, яке поширюється як на державний, так і на місцеві бюджети, означає, що інформаційні потоки, які виникають у бюджетному процесі між учасниками системи управління фінансами, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, зовнішніми користувачами інтегрованої інформаційно-аналітичної системи, змінюватимуться шляхом поступового переходу від формування та передачі паперових документів і відповідних електронних файлів до роботи з єдиною інформаційною базою даних інтегрованої інформаційно-аналітичної системи в інтерактивному режимі з використанням веб-технологій.

Такий підхід забезпечить ефективну взаємодію інтегрованої інформаційно-аналітичної системи з існуючими системами аналітичної обробки інформації інших учасників системи управління фінансами шляхом створення відповідного уніфікованого механізму доступу і управління інформацією у різнорідних інформаційних середовищах, що дасть змогу виконувати обробку даних, які належать іншим учасникам системи управління фінансами, їх власними засобами, а обмін фінансово-економічними даними здійснювати на основі відповідних порядків обміну за допомогою інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи.

Інтегрована інформаційно-аналітична система створюватиметься за умови дотримання таких вимог:

- модульності, що підлягає в раціональному поділі систем на компоненти, які можуть впроваджуватися автономно з дотриманням загальновикористовуваного технічного дизайну та єдиної технічної політики;

- розширення, що полягає у можливостях надання додаткових послуг за допомогою системи управління фінансами, збільшення кількості користувачів без порушення її внутрішнього функціонування, модифікації поточних операцій та погіршення експлуатаційних характеристик;

- відкритості (відкритих стандартів), що передбачає раціональне застосування уніфікованих і стандартизованих проектних рішень та технологій, внутрішніх і зовнішніх інтерфейсів та протоколів як основи для модульної побудови компонентів системи та всієї системи у цілому;

- адаптації, що полягає у здійсненні взаємопов'язаних процесів проектування та модернізації структурних складових системи і забезпеченні її гнучкого пристосування до нових потреб користувачів;

- комплексного захисту інформаційних ресурсів, що полягає у здійсненні заходів, спрямованих на досягнення належного рівня захищеності інтегрованої інформаційно-аналітичної системи від випадкового та цілеспрямованого впливу природного або штучного характеру.

Модернізація системи управління фінансами передбачає удосконалення законодавчої бази, розроблення методології з наступною реалізацією та впровадженням відповідних компонентів інтегрованої інформаційно-аналітичної системи в органах державної влади, що здійснюють управління та регулювання у сфері державних фінансів.

Упровадження інтегрованої інформаційно-аналітичної системи передбачає затвердження положення про порядок доступу та використання інформації інтегрованої інформаційно-аналітичної системи.



Висновки

Управління державними фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Метою фінансового управління є забезпечення необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності фінансової діяльності.

Управління фінансами включає об'єкт і суб'єкт. Об'єктом управління є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб'єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.

Управління фінансами в державах з розвинутою ринковою економікою, як правило, здійснюється декількома державними органами.

Центральне місце в системі органів управління державними фінансами в Україні займає Міністерство фінансів. На Міністерство фінансів України покладені завдання загального керівництва всією системою фінансів держави.

Головними завданнями Міністерства фінансів України в галузі управління фінансами держави є: вироблення основних напрямків державної фінансової політики; складання та забезпечення виконання Державного бюджету України; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки; фінансове забезпечення державних гарантій з питань соціального захисту населення; створення державних фінансових резервів та ряд інших.

Вдосконалення системи управління фінансами проводитиметься шляхом:

- створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи, що передбачає раціоналізацію та оптимізацію виконання функціональних процесів та технологічних процедур, налагодження взаємодії інформаційних систем суб'єктів сектору державного управління, проведення методологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів;

- удосконалення системи навчання, підвищення фахового і кваліфікаційного рівня спеціалістів у сфері державних фінансів та інформаційних технологій;

- підвищення рівня нормативно-правового та методологічного забезпечення процесів, пов'язаних із змінами у системі управління фінансами.

Розвиток системи управління фінансами передбачає, що управління державними фінансами матиме замкнутий цикл та реалізовуватиметься за допомогою інтегрованої інформаційно-аналітичної системи.



Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України / Укл. Л. Маргорська. - Харків: Фактор, 2002. - 184с.

2. Александрова М. Гроші, Фінанси. Кредит. - 2-е вид. перероб. та доп. - К.: ЦУЛ, 2002 - 336с.

3. Бюджетна система. Навч.-метод. посіб. / За ред. В. Опаріна. - К.: КНЕУ, 2002 - 336 с.

4. Бюджетна система України: Навч. посібник / С.І. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин та ін. - К.: НІОС, 2000. - 400 с.

5. Василик О. Державні фінанси України. Підручник. - К.: Ніос, 2002 -608 с.

6. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К.: Наук, думка, 1999. - 304 с.

7. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисц. -К.: КНЕУ, 2000. -208 с.

8. М.М. Александрова, С.О. Маслова. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник. - 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: ЦУЛ, 2002. - 336с.

9. http: // portal. rada. gov. ua; http: // zakon1. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi; http: // zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main.

10. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія); Навчальний посібник. - К.: 2-ге вид., доп. І перероб. - К,: КНЕУ, 2001 - 240 с.

11. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, -2002 -352с.

12. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури.

13. Василик О.Д. Державні фінанси України: Підручник. - Київ.: КІОС. - 2002

14. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. Монографія. - К.: НІОС, 1997 -176с.

15. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За ред. Базилевича В.Д. - К.: Атака, 2002. - 368 с.

16. Худолій Л.М. Теорія фінансів: Навчально-методичний посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003 - 167 с.

17. Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. - 2-е вид., перероб. І доп., - Тернопіль: Економічна думка, 1998 - 163 с.

18. Чернявский О.П. та ін. Теорія фінансів : Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей / За ред. Чернявського О.П., Мельника П.В., Мельника В.М, - К.: Дія, 2000 - 235 с.

19. Таркуцяк А.О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення (на прикладі роботи вищого навчального закладу): Навч. посібник - 2-ге вид. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001 - 201 с.

20. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - Київ: Центр, навчальної літератури, 2003 - 224 с.