Курсова робота з фінансів

Організація діяльності Пенсійного фонду України

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Необхідність створення пенсійного фонду

Розділ 2. Джерела поступлень до Пенсійного фонду

Розділ 3. Використання коштів Пенсійного фонду

Розділ 4. Управління Пенсійним фондом

Висновки

Література

Вступ

Актуальність теми дослідження. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи. Необхідність їх створення та функціонування зумовлена потребою в наданні певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання стихійного лиха та інших непередбачуваних подій. В економічному аспекті - це створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур та окремих громадян.

Світова наука й практика мають значний досвід щодо мобілізації коштів на вказані цілі, які включають такі джерела: внески громадян; асигнування з бюджету; ресурси підприємницьких структур; кошти спонсорів; благодійні внески; страхування; кредит. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення існують майже в усіх країнах, проте в кожній є свій їхній перелік.

В Україні до числа вказаних фондів належать: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості, Фонд конверсії, Інноваційний фонд, а також велика кількість галузевих фондів. Проте вказані фонди, крім Пенсійного, включаються до складу державного бюджету і тим самим дещо зменшується їхня роль як самостійної ланки фінансової системи. Треба зазначити, що діяльність централізованих фондів не здійснюється на принципах комерційного розрахунку, що теж звужує їхнє функціональне призначення.

Загалом, принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави;

відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

витрати з фондів здійснюються лише на визначені потреби, які передбачені законами України.

Створення фондів фінансових ресурсів цільового призначення, по суті, є об'єктивним процесом фінансового забезпечення соціальних потреб населення у зв'язку з настанням або виникненням відповідних обставин. Проте цю функцію можуть виконувати як державні фонди фінансових ресурсів, так і фонди недержавної форми власності. Усе це, врешті-решт, залежить від рівня розвитку системи соціального забезпечення в державі.

Для забезпечення виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структуру. Кошти фонду не включаються до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності вивчення проблем пенсійного забезпечення населення, зокрема, діяльності Пенсійного фонду України, оскільки світова практика ринкових відносин переконує в тому, що значення цієї галузі фінансової системи країни є дуже великим для нормального функціонування економіки та відповідного рівня життя того прошарку населення, яке проминуло межу працездатного віку.

Об'єктом дослідження є теоретичні основи фінансової науки.

Предмет дослідження - організація діяльності Пенсійного фонду України.

Метою курсової роботи є дослідження і наукова обробка кола проблем, які вирізняють діяльність Пенсійного фонду України та узагальнення висновків і відомостей, що стосуються цієї проблеми.

Реалізація поставленої мети здійснюється вирішення кількох основних завдань:

Дослідити необхідності створення пенсійного фонду.

Охарактеризувати джерела поступлень до Пенсійного фонду.

Висвітлити використання коштів Пенсійного фонду.

Дослідити проблему управління Пенсійним фондом

Розділ 1. Необхідність створення пенсійного фонду

Рівень і якість пенсійного забезпечення є важливою складовою економічного та соціального розвитку. У більшості розвинених країн світу пенсійне забезпечення здійснюється із трьох основних джерел: державних пенсійних систем (у межах державного пенсійного страхування), пенсійних систем підприємств-роботодавців, що створюють корпоративні пенсійні фонди, і через індивідуальні накопичення у незалежних пенсійних фондах, страхових компаніях та інших фінансових організаціях. Старіння населення, постійна тенденція до зростання числа осіб пенсійного віку, що спостерігається у промислове розвинених країнах, накладає значне соціальне й фінансове навантаження на держави і є причиною підвищеної уваги до розвитку недержавних пенсійних фондів.

Пенсійні фонди - порівняно нове явище на фінансовому ринку. Перший сучасний недержавний пенсійний фонд був створений у США компанією "General Motors" 1950 року [19, 143-149]. Відтоді спостерігається бурхливий розвиток інститутів такого типу. Сьогодні понад 40% працездатного населення США бере участь у тих чи інших пенсійних схемах (програмах). Активи пенсійних фондів США, як свідчить табл. 1.1, перевищують 4,7 трлн. дол., а виплачувані ними пенсії становлять майже третину щорічних пенсійних виплат. Найбільшими корпоративними пенсійними фондами США є фонди компаній AT&T, "General Motors", "General Electric", IBM та "Ford" із загальною вартістю активів 161,5 млрд. дол. До найбільших некорпоративних (громадських) пенсійних фондів належать Національний пенсійний фонд працівників сфери освіти, Каліфорнійський пенсійний фонд, Пенсійний фонд "New York City" та громадські пенсійні фонди штату Нью-Йорк із загальною вартістю активів 251,2 млрд. дол. [19, 143-149].

У багатьох країнах континентальної Європи, зокрема у Франції, Німеччині та Італії, переважають солідарні державні системи пенсійного забезпечення, що охоплюють практично всіх працівників і забезпечують більшість їхніх пенсійних доходів. До останнього часу вони діяли успішно, забезпечуючи високі й гарантовані пенсії. Однак демографічні зміни, постійний процес старіння населення загрожують стабільності функціонування таких систем пенсійного забезпечення. Для збереження поточного рівня виплат необхідно постійно збільшувати суму внесків, що призводить до зростання витрат на оплату праці та зменшення конкурентоспроможності підприємств. Західні економісти говорять про необхідність і неминучість реформування солідарних систем пенсійного забезпечення та розвитку недержавних пенсійних фондів, наголошуючи, що такі зміни матимуть також позитивний вплив на ефективність капіталу, загальну продуктивність факторів виробництва й економічне зростання.

Таблиця 1.1

Пенсійні фонди як джерело капіталу в різних країнах світу (1996 p.)

Показники	Франція	Німеччина	Італія	Нідерланди	Великобританія	США
Пенсійні активи як частка особистих активів, %	3	2	2	39,6	25	20
Активи пенсійних фондів як частка ВВП, %	5,6	3	4	92	77	62
Активи пенсійних фондів (млрд. дол. США)		65	43	363	897	4752

Наприкінці XX століття пенсійні реформи були проведені у деяких країнах колишнього Радянського Союзу і Східної Європи. Казахстан і Угорщина запровадили нові пенсійні системи на початку 1998 року, а Хорватія та Польща зробили це на початку 1999 року.

Цілі та інвестиційна політика пенсійних фондів залежать від їхніх інвестиційних можливостей (обсягу активів), а також від типу пенсійного плану (схеми), тобто від встановлених статутом фонду умов і порядку пенсійного забезпечення його учасників.

У світовій практиці найпоширенішими є два типи - пенсійний план із фіксованими розмірами виплат і пенсійний план із фіксованими розмірами внесків.

Фонди з планами (схемами) фіксованих пенсійних виплат можуть бути як професійними, так і корпоративними. Відповідно до такого плану (схеми) роботодавець зобов'язується виплачувати своїм працівникам наперед визначену пенсію, яка залежить зазвичай від розміру останньої заробітної плати і трудового стажу роботи на підприємстві. Розмір пенсії може бути визначений або фіксованою сумою, або певним відсотком від останньої зарплати, помноженим на кількість років. Виплати можуть також індексуватися відповідно до індексу вартості життя, що зменшує ризик падіння їхньої купівельної спроможності. Істотною вадою пенсійних схем цього типу є те, що у разі зміни місця роботи працівник може втратити свої пенсійні права.

У США основним нормативним федеральним актом, що визначає структуру й управління пенсійними фондами корпорацій, є закон про пенсійне забезпечення найманих працівників (ERISA) від 1974 року. Відповідно до цього закону з метою захисту інтересів вкладників плани з визначеними пенсіями підлягають обов'язковому страхуванню державною організацією-гарантом. Корпорація зі страхування фондів (агентство при міністерстві праці) фіксує наявність непрофінансованих пенсійних фондів компаній, що збанкрутували, і бере на себе зобов'язання із виплати пенсій. Крім того, починаючи з 80-х років корпоративним фондам із програмами визначених виплат дозволяється інвестувати у свого роботодавця-фундатора не більш як 10% пенсійних активів [19, 143-149].

Особливістю фондів із фіксованими розмірами виплат є те, що весь інвестиційний ризик, пов'язаний з неефективним функціонуванням інвести-ційного портфеля, повністю несе компанія - спонсор пенсійного плану. Таким чином, компанія фактично має боргові зобов'язання перед пенсіонерами, що мають бути забезпечені відповідними фінансовими активами і відображені у балансі підприємства, а виконання цих зобов'язань є обов'язковим незалежно від ефективності управління фондом.

У 80-90-х роках у світі відбулися суттєві зміни у системі приватного пенсійного забезпечення. Значна частина традиційних пенсійних планів (програм) із фіксованими виплатами була трансформована у суто накопичувальні плани (програми) з фіксованими розмірами внесків. На сьогодні індивідуальні накопичувальні рахунки з фіксованими внесками переважають у австралійській та чилійській пенсійних системах, стають дедалі популярнішими у Канаді, Японії та Європі.

У рамках пенсійного плану з фіксованими розмірами внесків компанії зобов'язуються відраховувати визначені суми до пенсійного фонду від імені працівника на його особистий рахунок і виплачувати після досягнення пенсійного віку виплати, розмір яких залежатиме від накопиченої суми та ефективності інвестицій фонду. У багатьох фондах такого типу дозволяються також додаткові внески з боку працівників. Пенсійний фонд із фіксованими внесками фактично є фондом заощаджень, що резервується підприємцями. Існує кілька видів фондів із фіксованими розмірами виплат: фонди, що працюють на грошовому ринку, фонди від економії, фонди 401 (k) та інші [19, 143-149]. Капітал, накопичений у фонді, належить працівникові навіть у разі його звільнення і може бути переміщений у інший фонд. Оскільки фірма спонсор пенсійного фонду з планом фіксованих внесків не встановлює визначеного розміру пенсійних виплат, увесь тягар інвестиційних ризиків лягає на самих працівників. Однак учасникам, як правило, дозволяється вибирати об'єкти інвестування, що ставить усіх у рівні умови.

Різновидом пенсійних планів із фіксованими внесками є плани пайової участі у прибутках. Такий план передбачає відрахування до пенсійного фонду, розмір яких залежить від рівня прибутку корпорації.

В Україні пенсії отримують близько 14,5 млн. громадян. Чинна солідарна система пенсійного забезпечення не відповідає сучасним потребам і має цілу низку серйозних проблем. Так, здійснювані сьогодні пенсійні виплати недостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осіб похилого віку, а середня трудова пенсія становить трохи більш як 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У трудовій пенсії нівелю-ється диференціація, пов'язана зі стажем роботи і розмірами попереднього заробітку. Високі ставки обов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду (32% для роботодавців) посилюють процес тінізації економіки. Загалом пенсійна система має, по суті, адміністративно-розподільчий характер, де за рахунок внесків на пенсійне страхування здійснюються окремі види соціальних виплат, які не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення.

Реформування пенсійного забезпечення, що відбувається в Україні, спрямоване на створення трирівневої системи і передбачає удосконалення нинішньої розподільчо-солідарної системи (перший рівень), створення загальнообов'язкової накопичувальної системи (другий рівень) та поступове запровадження елементів добровільної накопичувальної системи (третій рівень). Для запровадження трирівневої пенсійної системи Кабінет Міністрів України розробив два законопроекти: "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення", які були прийняті Верховною Радою у першому читанні 15 листопада 2001 року.

Важливою умовою успішної реалізації пенсійної реформи є розвиток недержавного пенсійного забезпечення як складової частини системи накопичувального пенсійного забезпечення. Воно ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань та інвестиційного доходу, нарахованого на них. Слід зауважити, що створення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні - це складний із політичної й економічної точки зору процес і відбувається він дуже повільно. Так, перший проект Закону "Про недержавні пенсійні фонди" був розроблений Кабінетом Міністрів України ще 17 вересня 1997 року, однак його прийняття постійно відкладалося.

У 2001 році в Україні було зареєстровано близько 110 недержавних пенсійних фондів, із яких реально працювало близько 20. Серед них 17 недержавних пенсійних фондів співпрацювали тільки з конкретними підприємствами та колективами і лише кілька фондів функціонували як відкриті. 15 недержавних пенсійних фондів об'єднані в Асоціацію недержавних пенсійних фондів, створену у грудні 1996 року. За даними асоціації, станом на кінець 2000 року загальні активи фондів становили 22,77 млн. грн., що дорівнює лише 0,01% ВВП.

Основна частина наявних нині пенсійних фондів зареєстрована відповідно до Закону України "Про господарські товариства" у формі закритих акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю й товариств із додатковою відповідальністю і діє на основі Статті 42 Конституції України [1], відповідно до якої "...кожна особа має право займатись підприємницькою діяльністю, яка прямо не заборонена законом". Більшість таких фондів засновується і керується комерційними банками, професійними спілками та підприємствами.

Визначальними умовами розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є створення належної і цілісної законодавчої бази та побудова дійової регулятивної системи, державні гарантії захисту внесків і доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві.

З прийняттям Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" буде створене правове поле для функціонування інститутів, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення, і можливості формування добровільних пенсійних заощаджень. Законом передбачено, що недержавне пенсійне забезпечення може здійснюватися недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банківськими установами. Відповідно до закону недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує і провадить діяльність тільки з метою накопичення пенсійних внесків учасників пенсійного фонду (з подальшим управлінням і розміщенням), а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

Закон передбачає створення трьох основних типів недержавних пенсійних фондів - відкритих, корпоративних та професійних, що відповідає міжнародній практиці організації пенсійних фондів.

Залежно від визначених у статутах та відображених в інвестиційних деклараціях обмежень інвестиційної діяльності з пенсійними активами відкриті пенсійні фонди можуть утворюватися як агресивні, помірковані або консервативні. Корпоративні та професійні пенсійні фонди можуть утворюватися лише як помірковані й консервативні. Вид фонду, його інвестиційну політику, обмеження щодо управління і розміщення пенсійних активів, порядок визначення структури активів має диктувати інвестиційна декларація, що є обов'язковим додатком до його статуту і підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Законом визначається структура активів пенсійного фонду, до яких можуть належати активи у коштах, активи у цінних паперах, інші активи. Причому до пенсійних активів пенсійного фонду не дозволяється вносити:

цінних паперів, емітентами яких є банківська установа-зберігач, компанії, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор, аудитор (аудиторська фірма) та особи, які надають консультаційні послуги, з якими пенсійним фондом укладено відповідні договори, та пов'язані з ними особи, засновники пенсійного фонду;

цінних паперів, не внесених до лістингу фондових бірж або торговельно-інформаційних систем, зареєстрованих в установленому порядку;

цінних паперів, емітентами яких є інститути спільного інвестування за винятком акцій, емітованих індексними взаємними фондами відкритого типу, структура активів яких сформована таким чином, щоб дохідність активів фонду відповідала найвизнанішим на ринках Європейського союзу, США та Японії індексам;

векселів;

похідних цінних паперів тощо.

Законом встановлено законодавчі вимоги до інвестиційної діяльності фондів. До основних правил інвестування входять вимоги щодо диверсифікації, окремі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування для консервативних, поміркованих та агресивних фондів відповідно. Велику увагу приділено також створенню належної системи адміністративного управління пенсійними фондами, в основі якої лежить надійний механізм автоматизованого персоніфікованого обліку, відповідні технологічні схеми і форми звітності, що надаються суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення уповноваженим органам державного нагляду. Все це є першочерговим заходом успішного створення і функціонування недержавних пенсійних фондів, який не призведе до повторення окремих помилок інших країн щодо впровадження системи добровільного пенсійного забезпечення.

Держава, відповідно до закону, забезпечує сприяння розвитку та функціонуванню недержавних пенсійних фондів шляхом надання низки податкових пільг, а саме:

річна сума внесків, перерахована роботодавцем на користь особи, яка є учасником пенсійного фонду, не підлягає оподаткуванню податком із прибутку підприємств і відноситься у повному обсязі на валові витрати таких роботодавців у сумі, що не перевищує 15% від річного сукупного оподатковуваного доходу особи, яка сплачує або на користь якої сплачуються такі внески;

річна сума пенсійних внесків, перерахована фізичною особою на власну користь або користь свого подружжя до пенсійного фонду, не підлягає оподаткуванню прибутковим податком із громадян у сумі, що не перевищує 15% від річного сукупного оподатковуваного доходу такої особи та є не більшою, ніж чотири розміри середньої заробітної плати в Україні;

інвестиційний дохід, отриманий від інвестування пенсійних активів у системі недержавного пенсійного забезпечення, не підлягає оподаткуванню до моменту здійснення пенсійних виплат та інші.

Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків і пільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію більш високого життєвого рівня, ніж той, що його спроможна забезпечити лише солідарна система. Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи полягає в тому, що вона, як підкреслюють багато дослідників, є джерелом довгострокових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни. Акумулюючи заощадження населення у межах пенсійних програм та інвестуючи їх у акції, облігації підприємств, державні цінні папери, венчурні фонди тощо, пенсійні фонди забезпечують довгострокове фінансування економіки і держави. У таких країнах, як США, Великобританія та Нідерланди, обсяг інвестицій недержавних пенсійних фондів значно перевищує половину ВВП (див. табл. 1.1).

В Україні назріла нагальна потреба у створенні та розвитку недержавних пенсійних фондів як обов'язкового елемента системи недержавного пенсійного забезпечення. Ці фонди, з одного боку, мають надати змогу ефективно й цивілізовано залучати кошти громадян і роботодавців на формування додаткових пенсійних заощаджень для забезпечення достойного життя після виходу на пенсію, а з другого - стати джерелом довгострокових інвестицій для реального й інноваційного секторів економіки, що сприятиме загальному економічному розвитку країни.

Отже, створення пенсійного фонду, як державного так і недержавного є необхідним елементом фінансової системи будь-якої країни, і Україна не є винятком.

Розділ 2. Джерела поступлень до Пенсійного фонду

З метою забезпечення пенсійного страхування в Україні створено самостійну державну установу, яка має статус державного цільового позабюджетного фонду - Пенсійний фонд України (ПФУ). Діяльність фонду має важливе значення, оскільки згідно з розрахунками експертів в нашій країні нараховується більше 14 млн. пенсіонерів та понад 1,3 млн. осіб, що одержують допомогу для дітей. Система формування, накопичення та використання коштів, необхідних для забезпечення достатніх і безперебійних пенсійних платежів не є простою. А в процесі проведення пенсійної реформи вона ще більше ускладнюється.

До основних задач ПФУ можна віднести: забезпечення виплат пенсій громадянам України, які згідно з законодавством мають право на її одержання; фінансування загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України. З метою вирішення цих задач ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення таких виплат, управління фінансами пенсійного забезпечення та організацію платежів населенню, пов'язаних з обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

ПФУ, а також його управління в АР Крим, областях та в м. Києві і Севастополі є юридичними особами. Фонд має право займатися комерційною діяльністю, пов'язаною з інвестуванням в цінні папери та депозити комерційних банків. Йому дозволяється приймати участь в заснуванні підприємств і вкладені фінансових ресурсів в їх капітали. ПФУ може проводити грошово-речові лотереї та здійснювати благодійні заходи.

З метою фінансування витрат до ПФУ мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи - це надходження до ПФУ в формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від фінансових санкцій та комерційної діяльності фонду. До переданих доходів відносяться кошти, що передаються в фонд з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цінових фондів. Структуру доходів ПФУ відображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Структура доходів Пенсійного фонду України

Переважна частина доходів фонду - це власні доходи, що складають біля 90 % всіх надходжень. В структурі власних надходжень більше 80 % випадає на обов'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності. Це встановлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб підприємств до ПФУ. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна та додаткова зарплата, компенсаційні виплати та ін.). Зараз такі відрахування установлено на рівні 32% фонду оплати праці підприємства. Сюди відносяться також кошти, що поступають до фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку.

Обов'язкові внески громадян - це відрахування від заробітної плати, що виплачується працівникам, які залучаються до роботи суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору. В залежності від суми заробітної плати громадян відрахування до ПФУ складають 1-2 % її величини.

До 2002 року до обов'язкових внесків юридичних та фізичних осіб в ПФУ відносилися також відрахування з суми операцій купівлі-продажу валют (1 %). Суб'єкти підприємницької діяльності, які зайняті торгівлею ювелірними виробами (із золота, платини і дорогоцінного каміння)також виплачували збори в розмірі 5 % вартості реалізованих виробів. При відчужені легкових автомобілів юридичними та фізичними особами відрахувалися 3 % вартості автомобіля. Крім цього до обов'язкових відрахувань в ПФУ залучалися виробники та імпортери тютюнових виробів (5 % від об'єкту оподаткування), покупці нерухомості (1 % ціни майна), суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги мобільного зв'язку (6 % від об'єкту оподаткування).

Надходження у вигляді регресивних вимог - це доходи, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов'язання в минулі періоди. У випадках невиконання обов'язкових внесків та інших зобов'язань перед фондом згідно з законодавством керівництво ПФУ має право накладати штрафи на порушників. Тоді мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від комерційної та інвестиційної діяльності включають надходження нараховані на інвестиції в цінні папери, депозити в комерційних банках, паї в господарських товариствах, доходи від проведення лотерей, консультативної діяльності та ін.

Передані кошти фонду - це ресурси, які передаються ПФУ з метою забезпечення пенсійних та пов'язаних з ними виплат, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. До них, зокрема, відносяться кошти державного бюджету. Фонду Чорнобиля, місцевих бюджетів. Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін. Передача таких коштів ПФУ зумовлена тим, що мобілізація доходів для забезпечення зазначених витрат проводиться державними установами, а їх виконавцем є пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законодавством України з метою організації більш ефективного пенсійного обслуговування. Так, кошти державного бюджету передаються фонду для забезпечення виплати пенсій військовослужбовцям. Фонд Чорнобиля переховує частину своїх доходів з метою забезпечення пенсійних виплат громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахування з місцевих бюджетів використовуються для фінансування виплат допомоги по догляду за дитиною. Доходи Пенсійного фонду України за 2000-2002 рр. ілюструють додатки 1-3.

Пенсійний фонд України має право займатися комерційною діяльністю за такими головними напрямками:

вкладення коштів у коротко- та довгострокові кредити, цінні папери державних органів, акціонерних товариств, фондових і товарних бірж, до комерційних банків;

створення підприємств, участь у комерційних структурах (банки, страхові компанії, торгові дома, спільні підприємства, акціонерні товариства тощо);

проведення грошово-речових лотерей, благодійних вечорів, рекламно-інформаційних заходів (благодійні теле- та радіопрограми, спеціальні випуски у періодичній пресі).

Проблема формування Пенсійного фонду досить складна. Для того, щоб розробити відповідну програму, слід враховувати особливості різних методів фінансування пенсійних систем. У зв'язку з цим значний інтерес становлять потенційні джерела фонду та створення умов для їх трансформації у реальні. Зважаючи на те, що пенсійна система планується як складна у фінансовому відношенні ієрархічна структура, розглянемо деякі потенційні джерела.

Одним із найвагоміших джерел відрахувань у Пенсійний фонд можуть бути внутрішні заощадження населення. Слід зазначити, що їх не варто ототожнювати із заробітною платою. За нинішніх її розмірів, на перший погляд, недоцільно сподіватися на істотне підвищення норми заощаджень в рахунок майбутньої пенсії. Воднораз цікаво в цьому плані провести порівняльний аналіз доходів і витрат населення (табл. 2.1).

Наведені в табл. 2.1 дані свідчать, що грошові доходи населення, у тому числі за їх основним напрямом, мають стійку тенденцію до зростання. При цьому зазнала змін структура грошових витрат населення у бік зменшення питомої ваги заощаджень. Водночас особливістю економіки України є те, що приріст заощаджень населення у всіх формах залишається високим при відносно низьких офіційних доходах.

Таблиця 2.1

Грошові доходи і витрати населення

	1985	1990	1995	1996	1997	2000	2001
	млрд. крб.	млн. грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
Грошові доходи	73	110	26498	40311	50069	54379	61865
У тому числі
оплата праці	53	78	15641	23723	25600	26209	30657
надходження від продажу продуктів сільського господарства	4	6	671	1081	1496	1938	2845
пенсії, допомоги та стипендії	12	17	5163	9894	12518	12710	14737
Грошові витрати і заощадження	72	110	24784	38961	47933	53376	59518
У тому числі
купівля товарів і оплата послуг	60	86	20140	27450	31876	34867	41832
обов'язкові платежі та добровільні внески	8	12	2156	3918	5223	5568	6750
приріст заощаджень у вкладах і придбання цінних паперів	4	12	383	2436	2585	2523	4556
придбання іноземної валюти	0,0	0,0	1997	4928	7758	9614	4864

Можна стверджувати, що причина цього криється у значному тіньовому секторі фінансово-господарської діяльності, який, за визначенням деяких дослідників, охоплює 60% економіки. При цьому зауважимо, що 40% населення (в тому числі й майбутні пенсіонери) одержують офіційно не зареєстровані доходи. Залучити ці кошти, принаймні частково, надзвичайно важливо, бо, за експертними оцінками, вони становлять досить велику суму - 10-15 млрд. дол. Це складне питання, тому що переважна частина цих коштів населення націлена на придбання майна і нерухомості. Крім того, значна частина заощаджень вкладається у короткострокові активи, які забезпечують високу дохідність або вивозяться за кордон.

Таким чином, кошти населення - неповною мірою реалізоване в Україні джерело ресурсів. За прогнозами, зробленими міжнародними фінансовими організаціями, заощадження населення України у найближчі 4-5 років підвищаться у середньому до 20,5% валового внутрішнього продукту, тому можуть становити реальну основу Пенсійного фонду. У зв'язку з цим необхідно відпрацювати питання створення фінансового механізму залучення цих коштів. Розглянемо в цьому контексті існуючі можливості фінансування пенсійної системи.

Значним потенційним джерелом реального фінансування є кошти, які вивозяться за межі країни. Безперечно, навіть в умовах найдосконалішої фінансової інфраструктури (наявних банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо) далеко не всі кошти були б використані у самій країні. Проте потенційні можливості цього джерела надзвичайно великі, враховуючи, що, за оцінками фахівців, обсяг капіталів, вивезених за межі України в період реформ, досяг 20 млрд. дол.

Глибинний фінансовий зміст зовнішніх надходжень полягає у тому, що вони, як правило, є результатом заощаджень, здійснених у інших країнах. Ці заощадження можуть повертатися в Україну у вигляді фінансових запозичень (міжнародних організацій, фондів або іноземних держав). Навіть у тих порівняно незначних надходженнях іноземного капіталу певну їх частину становлять національні заощадження, які свого часу були інвестовані не в економіку України, а за її межі і згодом можуть повернутися.

Інший спосіб залучення коштів у пенсійні фонди - це житлове будівництво. Стан житлової проблеми в Україні можна охарактеризувати такими показниками: більш як 10% населення не мають окремого житла, на 100 тис. сімей щорічно зростає черга на державне житло, середній темп перебування на квартирному обліку - 10- 15 років.

В Україні починаючи з 1990 року явно намітилася тенденція до зниження питомої ваги державного, колективного житлового фонду і фонду житлобудівних кооперативів у загальному житловому фонді та, відповідно, до зростання питомої ваги приватного житла. Ця тенденція спостерігається і в поточний період. Так, за перше півріччя 2000 року частка приватного житла сягала 67% порівняно з 54% за весь 1999 рік.

З урахуванням наявності заощаджень у населення можна проблему фінансування будівництва житла розв'язати на користь збільшення пенсійних фондів.

До технології, заснованої на принципі "заощадження - акумуляція - позика - пенсійні виплати", належить система житлобудівних заощаджень. Основна ідея цієї системи кредитування полягає в мобілізації вільних коштів населення на будівництво і придбання житла в рамках переважно спеціалізованих банківських інститутів.

Суть цієї системи можна уявити на прикладі ситуації: якщо житловий об'єкт коштує 50 тисяч грошових одиниць, а кожний, хто бажає придбати його, може щорічно заощаджувати лише 5 тисяч грошових одиниць, то він зможе здійснити своє бажання відповідно через 10 років. Але коли 10 таких бажаючих об'єднають свої заощадження, то вже через рік один із них зможе мати своє житло. За умови, якщо вони продовжуватимуть заощаджувати, в результаті виграють усі члени такого об'єднання, тому що середній строк отримання житла значно скоротиться. Цей час прискориться ще більше за рахунок пенсійних внесків. Одночасно виграють і вкладники останніх, тому що нагромаджуватиметься капітал і виплата за рахунок цих пенсій.

На практиці така система фінансово-майнових відносин може бути досить складною, оскільки не всі вкладники прагнуть до однакової мети, не всі хочуть або можуть заощаджувати відповідну суму. Саме складність таких фінансових відносин при розподілі наявного фонду і є однією з головних причин того, що такою системою кредитування займаються спеціалізовані фінансово-кредитні установи, діяльністю яких опікується держава.

Разом із тим однією з причин, що стримує розвиток такого способу акумуляції коштів, є розрив між доходами переважної частини населення і вартістю житла. В Україні він значно перевищує аналогічні показники в економічно розвинутих країнах. Так, якщо в країнах Західної Європи співвідношення між середньорічними доходами громадян і середньою вартістю одиниці житла становить 1 : 3, то в Україні - не менш як 1 : 11, а в деяких регіонах цей розрив ще більший.

Таким чином, висока вартість житла в поєднанні з низькими доходами переважної більшості населення не дає змоги розв'язати проблему придбання житла за рахунок власних коштів громадян і банківської позики. Водночас аналіз фінансової ситуації на ринку житла свідчить, що значна частина громадян прагне, вкласти свої тимчасово вільні кошти в різні цінні папери численних будівельно-фінансових інвестиційних компаній і фондів, що діють в Україні.

Цей висновок випливає з експерименту, який проводить банк "Аркада" у Києві, відкривши при цьому філію у Дніпропетровську. Незважаючи на успішний хід експерименту у столиці, слід звернути увагу на відмінності його проведення у зазначених містах.

Природно, вибір цих міст не випадковий. Основне, що їх пов'язує, - це розташування у високоурбанізованих регіонах. Але інші характеристики будуть на користь Києва. По-перше, статус столичного міста, що потребує відведення житлової площі під іноземні представництва та офіси. По-друге, суттєво більша грошова маса, яка обертається у сфері фінансових відносин і може бути використана як потенційне джерело Пенсійного фонду. Звичайно, в умовах Дніпропетровська навіть менші надходження можуть бути використані в новій системі пенсійного забезпечення.

Зважаючи на альтернативу потенційних джерел формування пенсійних фондів, слід звернути увагу і на проблему управління фінансами пенсійної системи. Згідно з новою системою фінансові інститути матимуть у розпорядженні вже не залишки коштів, а накопичувальні фонди, якими захочуть скористатися. Тобто в цих умовах виникне проблема гарантованого і прибуткового інвестування коштів. Іншими словами, знадобиться надійний інвестор, яким може бути комерційний банк, чи страхова компанія, чи виконавець інвестиційного проекту. Крім привабливості для населення того чи іншого фінансового інструменту вкладення коштів, велику роль відіграють психологічні чинники, передусім ступінь довіри населення до тих структур, які мобілізують фінансові ресурси.

Отже, джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти, які відраховують підприємства, установи та організації. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1-5% від заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомог, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження.

Аналіз потенційних джерел системи пенсійного забезпечення свідчить, що основною проблемою є створення умов для їх трансформації у реальні джерела.

Розділ 3. Використання коштів Пенсійного фонду

До задач Пенсійного фонду України відноситься фінансування певних соціальних програм держави. До їх складу включаються:

забезпечення виплат трудових і соціальних пенсій (за віком, за інвалідністю, при втраті годувальника, за вислугу років та ін.);

виплата допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

фінансування допомоги по догляду за дитиною;

забезпечення витрат на поховання пенсіонерів;

виплата допомоги по догляду за дітьми, одинокими та інвалідами

За рахунок коштів ПФУ фінансуються також надбавки до пенсій, тільки жертвам політичних репресій та ін. Склад видатків ПФУ відображено на рис.3.1

Рис. 3.1 Склад видатків Пенсійного фонду України

У випадку наявності профіциту бюджету Пенсійного фонду України, кошти, що перевищують видатки можуть використовуватися за такими напрямами: погашення зобов'язань фонду, що мали місце в минулі періоди; фінансування інвестиційної діяльності фонду; збільшення величини пенсійних виплат та допомоги; покращення діяльності фонду на доставку пенсій і допомоги та ін. Тимчасово вільні кошти фонду можуть використовуватися на придбання державних пакетів акцій. Фінансування дефіциту бюджету ПФУ здійснюється за рахунок впровадження нових форм надходжень, використання кредитів, здійснення ефективного управління заборгованості фонду юридичних і фізичних осіб та ін. Важливий напрямок роботи фонду - це впорядкування видатків за рахунок скорочення витрат на обслуговування операцій, зменшення необґрунтованих пільг пенсіонерам, оптимізація надбавок та ін.

Порядок здійснення обов'язкових платежів до доходів фонду та організації виплати пенсій і допомоги передбачає такі основні положення:

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування справляється одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплати збору в повному обсязі, вони здійснюються у пропорційних розмірах.

Виплата пенсій та допомоги здійснюється банками через особисті рахунки пенсіонерів.

Для одержання пенсій в АППБ "Аваль" кожному одержувачу відкривається вкладний рахунок. Одночасно пенсіонерам видається ощадно-пенсійна книжка.

Видача сум у відділеннях зв'язку, або з доставкою додому здій-снюються по видатковому ордеру та по видатковому касовому ордеру.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду не за цільовим призначенням, у тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок тощо.

Фонд організує облік і отримує необхідну інформацію від підвідомчих організацій і установ, подає зведені дані відповідним органам державного управління, несе відповідальність за своєчасне і повне фінансування витрат на виплату пенсій та допомоги за рахунок своїх коштів.

Надзвичайно важливою проблемою є реформування системи пенсійного забезпечення в Україні. Згідно з Указом Президента України від 13 квітня 1998 року "Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні" передбачається розпочати поступове розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Так, джерелами виплати трудових пенсій передбачено страхові збори (внески), а для певних категорій працівників - кошти державного бюджету; соціальних пенсій - кошти державного та місцевих бюджетів; до-даткових пенсій - кошти недержавного пенсійного страхування.

Для реалізації цих і інших завдань реформування пенсійного забезпечення Указом Президента України від 4 травня 1998 року передбачено поетапне впровадження персоніфікованого обліку збору (внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом відкриття персональних рахунків у банківських установах на усіх застрахованих осіб і пенсіонерів, запровадження системи пенсійного страхування, посилення контролю за сплатою збору (внесків).

Передбачається також поступове поглиблення диференціації розмірів пенсій залежно від трудового внеску та страхового стажу кожної застрахованої особи, збільшення їх середнього розміру до рівня межі малозабезпеченості, впровадження накопичувальних персональних рахунків в системі обов'язкового пенсійного страхування.

Під час проведення пенсійної реформи необхідно забезпечити:

дотримання конституційного принципу, за яким будь-які нововведення не можуть погіршувати існуючого стану пенсійного забезпечення населення;

перехід до солідарної участі роботодавця та працівника у сплаті страхових зборів (внесків);

залежність розміру пенсії від трудового внеску та страхового стажу;

встановлення та виплату соціальних пенсій за умови відсутності інших джерел доходів залежно від ступеня нужденності особи;

зменшення демографічного навантаження на фінансову основу пенсійного забезпечення;

стимулювання підвищеним розміром пенсії відстрочки громадянами реалізації права на одержання пенсії при досягненні встановленого законодавством пенсійного віку;

врахування рівня доходів працюючих пенсіонерів при нарахуванні пенсій та виплаті державної допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

забезпечення недержавного пенсійного страхування;

інвестування коштів, що накопичуватимуться на персональних накопичувальних пенсійних рахунках, тільки у високоліквідні галузі економіки, житлове будівництво, щоб забезпечити примноження цих коштів.

Отже, кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів:

виплат пенсій за віком (у тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених законодавством;

виплат допомоги у зв'язку з доглядом за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого законодавством;

підвищень пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

реалізації державних і регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення;

забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління фонду;

зміцнення матеріально-технічної бази системи фонду, органів і установ соціального забезпечення;

організації роз'яснювальної роботи серед населення і здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду.

Розділ 4. Управління Пенсійним фондом

Діяльність Пенсійного фонду України регламентується Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженому Кабінетом Міністрів України від 1 червня 1994 р. За цим Положенням, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" Пенсійний фонд України є самостійною фінансово банківською системою, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на всій території України. Грошові кошти Фонду не входять до складу республіканського бюджету, інших бюджетів і фондів і вилученню не підлягають.

Пенсійний фонд України в своїй діяльності керується законами України, рішеннями Верховної Ради України, указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, вказаним Положенням.

Головними завданнями Пенсійного фонду України є:

забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей, а також інших витрат, покладених чинним законодавством на Пенсійний фонд України;

збір і акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомоги;

здійснення розширеного відтворення коштів Пенсійного фонду України на основі принципів самофінансування;

участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії;

організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення, зокрема щодо виплати пенсій громадянам, які виїхали за межі України.

З метою виконання своїх завдань Пенсійний фонд України:

разом із Державною податковою інспекцією Мінфіну України здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до Пенсійного фонду України;

розробляє разом з Фондом соціального страхування України за погодженням з Мінфіном, Мінпраці та Мінсоцзабезом України пропозиції про запровадження тарифів внесків на соціальне страхування (з урахуванням витрат на пенсійне забезпечення та соціальне страхування) і вносить їх до Кабінету Міністрів України;

здійснює фінансування витрат, пов'язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачених законодавством України;

визначає порядок використання і забезпечує контроль за правильним витрачанням коштів Фонду;

разом з Мінпраці, Мінфіном і Мінсоцзабезом України приймає рішення про розміри відрахувань з підприємств і організацій на виплату пільгових пенсій залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт і стану інших умов праці;

бере участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня народного добробуту, у розробці проектів міжурядових договорів (угод) з питань пенсійного забезпечення та фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, які прибули на постійне проживання в Україну з інших держав і які виїхали за її межі;

здійснює господарську (комерційну) діяльність;

бере участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення та порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

разом з органами соціального забезпечення відповідно до чинного законодавства проводить роботу по забезпеченню подання до суду регресних позовів на підприємства, організації, установи з метою відшкодування ними Пенсійного фонду України витрат на виплату пенсій та допомоги у зв'язку з каліцтвом працівника чи іншим ушкодженням його здоров'я;

організує збір добровільних внесків від громадян України та іноземних громадян, підприємств і громадських організацій;

інформує громадськість про свою діяльність, щорічно публікує звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

співробітничає у встановленому порядку з міжнародними організаціями з питань, що стосуються компетенції Фонду;

організує підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів системи Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

забезпечує розробку та впровадження автоматизованих робочих місць і машинного оброблення інформації в системі Фонду [3].

Органами управління Пенсійного фонду України є правління, ревізійна комісія та управління Фонду в Кримській АРСР, областях і м. Києві.

Правління Пенсійного фонду України:

вирішує покладені на нього завдання у тісній взаємодії з Радами народних депутатів, їхніми виконавчими комітетами, міністерствами й відомствами України та громадськими організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом інтересів пенсіонерів, інвалідів і дітей;

визначає перспективні та чергові завдання Фонду;

вносить разом з Фондом соціального страхування України за погодженням з Мінфіном, Мінпраці, Мінсоцзабезом і Радою Федерації незалежних профспілок України пропозиції до Кабінету Міністрів України про розміри внесків на державне соціальне страхування з урахуванням витрат на пенсійне забезпечення;

разом з Мінпраці України розробляє і затверджує порядок утворення коштів Фонду;

затверджує бюджет і кошторис видатків Фонду, а також звіт про їх виконання;

призначає заступника голови ревізійної комісії, головного бухгалтера Фонду, а також за поданням Ради Міністрів Кримської АРСР, облвиконкомів і Київського міськвиконкому - керівників управлінь;

у межах своєї компетенції затверджує положення та інструкції з питань, що стосуються діяльності Фонду;

представляє Пенсійний фонд України у державних і громадських організаціях, у тому числі в зарубіжних і міжнародних.

Правління Пенсійного фонду України скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Правління правомочне приймати рішення при наявності не менше двох третин його членів. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх.

Ревізійна комісія Пенсійного фонду України здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю правління Фонду і його підвідомчих органів, організує ревізії та перевірки порядку сплати страхових внесків платниками і витрачання коштів органами соціального забезпечення.

Положення про ревізійну комісію затверджується правлінням Фонду і Мінфіном України, а її склад - правлінням. До складу ревізійної комісії можуть входити представники громадських організацій, діяльність яких пов'язана із захистом інтересів пенсіонерів, інвалідів і дітей.

Матеріали про результати проведених ревізій і перевірок подаються правлінню Фонду.

Витрати, пов'язані з діяльністю ревізійної комісії, здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Положення про управління Пенсійного фонду України в Кримській АРСР, областях і м. Києві затверджується правлінням Фонду.

Пенсійний фонд України, його управління в Кримській АРСР, областях і м. Києві є юридичними особами, мають штамп і печатку встановленого зразка, рахунки в установах банків.

Правління Пенсійного фонду України знаходиться в м. Києві.

Отже, управління Пенсійним фондом України здійснюється згідно чинного законодавства України.

Висновки

Отже, пенсійний фонд як самостійну фінансову структуру було створено для виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення". Кошти фонду не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомог. Бюджет цього фонду формується передусім за допомогою коштів, які відраховують підприємства, установи та організації. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1-5% від заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомог, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження.

Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи.