Учасники інвестиційного кредитування. Фінансування інвестиційних проектів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ»

на тему: Учасники інвестиційного кредитування. Фінансування інвестиційних проектів

ВИКОНАВ:

студент гр. ЗФК-041

ПЕРЕВІРИВ:

викладач

Кичко І. І.

ЧЕРНІГІВ, 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1.1 Суб'єкти (учасники) інвестиційного кредитування

1.2 Переваги кредитного методу фінансування інвестиційних проектів

2. ТЕСТИ

3. ЗАДАЧІ

Перелік посилань

ВСТУП

Інвестиційне кредитування -- це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері. Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позичку з метою отримання прибутку.

Специфічною особливістю інвестиційного кредитування є те, що воно має інвестиційний характер, а саме:

а) при кредитуванні об'єктом оцінки, насамперед, виступає не позичальник, а його інвестиційні наміри (інвестиційний проект), отже у кредитора виникає необхідність у детальному аналізі техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;

б) відсоток з інвестиційного кредиту не повинен перевищувати рівень дохідності за інвестиціями;

в) строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій;

г) інвестиційна позичка може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), впродовж якого сплачуються лише відсотки за кредит, а основна сума відшкодовується у наступні періоди часу.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1.1 Суб'єкти (учасники) інвестиційного кредитування

Усі суб'єкти інвестиційного кредитування поділяються на прямих та непрямих. Прямі суб'єкти безпосередньо беруть участь у процесі інвестиційного кредитування, і від них залежить можливість сплачення позички кредитору своєчасно та з відсотками. Прямими суб'єктами є:

кредитори -- суб'єкти, які надають кошти на фінансування інвестиційної діяльності на певний строк та за певну плату (комерційні банки, кредитні спілки, консорціуми, фінансово-промислові групи, лізингові компанії та ін.);

інвестори -- юридичні або фізичні особи, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об'єкти будівництва;

замовники -- юридичні або фізичні особи, які видають замовлення, укладають контракт, контролюють хід будівництва та приймають закінчені роботи з реалізації інвестиційного проекту;

страхові компанії -- суб'єкти, які беруть участь в інвестиційному кредитуванні для страхування можливих ризиків при реалізації інвестиційного проекту;

гарантійні фонди (компанії) -- суб'єкти, які беруть участь в інвестиційному кредитуванні шляхом надання позичкових гарантій;

інжиніринго-консалтингові фірми -- суб'єкти, які розробляють для інвестора інформаційну, науково-технічну, проектно-кошторисну та іншу документацію для реалізації проекту та одержання інвестиційного кредиту;

забудовники -- титулоутримувачі, які освоюють капітальні вкладення, виділені на будівництво, та здійснюють його підрядним та/або господарським способом.

Непрямі учасники беруть участь в інвестиційному кредитуванні опосередковано, тобто вони створюють сприятливі умови для залучення, використання та погашення позичок, які йдуть на фінансування інвестиційної діяльності. До непрямих учасників відносять державні органи управління, зокрема:

Кабінет міністрів України -- розробляє порядок кредитування суб'єктів підприємництва із забезпеченням кредитів власним майном засновників таких суб'єктів, а також гарантіями фондів підтримки підприємництва; забезпечує розробку та впровадження програм мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва, сприяє реалізації таких програм через кредитні спілки та інші небанківські фінансові установи; здійснює заходи щодо впровадження спеціалізованих програм страхування майнових і фінансових ризиків, відповідальності суб'єктів підприємництва та ін.;

Державний комітет України з регуляторної політики та підприємництва -- розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення системи та механізму фінансово-кредитної підтримки підприємництва; організовує разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробку та реалізацію державних цільових програм розвитку підприємництва, виступає державним замовником такої розробки, організовує проведення експертизи зазначених програм; готує пропозиції щодо ефективного використання бюджетних коштів для фінансування заходів з підтримки розвитку підприємництва, аналізує використання коштів.

Сьогодні в Україні велику допомогу в розвитку інвестиційного кредитування надають також вітчизняні державні та громадські організації: Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Асоціація розвитку приватного підприємництва в Україні «Єднання», Український союз промисловців та підприємців та ін.

Головними завданнями їх діяльності на ринку інвестиційного кредиту є: створення правових, економічних та організаційних умов розвитку підприємництва і розвиток фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, а також залучення додаткових джерел фінансування підприємницької діяльності, і в першу чергу за рахунок кредиту.

Особливу роль в інвестиційному кредитуванні відіграють міжнародні фінансово-кредитні організації та інститути. Вони сприяють фінансовому та економічному розвитку підприємств України; надають кредити в іноземній валюті з низькою відсотковою ставкою підприємствам, які мають життєздатні, перспективні з економічної точки зору проекти; проводять навчання спеціалістів банківської сфери; допомагають у техніко-економічній розробці та обґрунтуванні вітчизняних інвестиційних проектів, підготовці бізнес-планів та інших документів для одержання позичок.

1.2 Переваги кредитного методу фінансування інвестиційних проектів

Кредитування на відміну від інших джерел фінансування інвестиційних проектів найкраще відповідає новим умовам управління та господарювання, за яких широко використовуються заходи економічного впливу, зокрема: поверненість, платність та диференціація умов кредитування, а необхідність погашення кредиту сприяє посиленню режиму економії в процесі реалізації проекту та є засобом контролю за окупністю інвестицій.

Крім того, для інвестора існують і інші суттєві причини, за яких вибирається саме такий метод фінансування.

Основна різниця між власними та позичковими коштами полягає в тому, що відсоткові платежі нараховуються до податків, тобто включаються у валові витрати, а дивіденди нараховуються з прибутку, який залишається на підприємстві. Це є джерелом додаткової вигоди для підприємства, що підтверджується на основі такого прикладу.

Приклад 1.1. Підприємство, що має інвестиційну потребу в 2500 тис. грн розробило два альтернативні плани фінансування: випуск простих акцій та одержання кредиту. Вартість обох альтернатив становить 18 %. Інвестиційний проект строком на один рік незалежно від джерела фінансування інвестицій приносить дохід у розмірі 9200 тис. грн, собівартість продукції (без відсоткових платежів) становить 5900 тис. грн (див. табл. 1.1).

З прикладу видно, що позичкові кошти залучати вигідніше -- економія становить (922 000 - 787 000) = 135 000 грн.

Однак кредитне фінансування для підприємства є більш ризикованим, бо відсотки за кредит та основну частину боргу треба повертати незалежно від прибутковості інвестиційного проекту.

Таблиця 1.1

Показник	Фінансування інструментів власності	Кредитне фінансування
Виручка від реалізації	9200	9200
Собівартість продукції	5900	5900
Виплата відсотків (2500 * 0,18)	0	450
ПДВ	1533	1533
Валовий прибуток (гр. 1--2--3--4)	1767	1317
Податок на прибуток (30%)	530	395
Дивіденди	450	0
Чистий прибуток (гр. 5--6--7)	787	922

Незважаючи на це, в процесі формування джерел фінансування інвестиційних проектів інвестор повинен завжди використовувати «золоте правило» інвестування: чим більший ризик інвестування, тим більша прибутковість.

2. ТЕСТИ

21. б

22. б, в, г, д, е

23. в, г, е

24. г

25. г

26. д

27. б, в, г

28. б

29. г

30. б

31. в

32. в

33. а

34. в

35. б

36.а, в, г,д

37. б, е

38. б

39. г

40. в

3. ЗАДАЧІ

№ 46

Компанія виготовляє продукт А. Величина постійних витрат - 240 тис. грн. для даного виробництва. Максимально можливий обсяг випуску продукції становить 2000 одиниць. Одиниця продукції реалізується за ціною 940 грн. 3мінні витрати становлять 250 грн на одиницю продукції. Обчислити точку беззбитковості виробництва.

Рішення

Математично беззбиткове виробництво обчислюється так:

або

де Ps -- ціна одиниці продукції; Cv -- змінні витрати на одиницю продукції; V -- кількість одиниць випущеної продукції; Cf -- річні постійні витрати.

За вищенаведеною формулою визначимо точку беззбитковості.

V = 240000 / (940 - 250) =348 одиниць продукції.

Отже, при випуску 348 одиниць виробів компанія А не має збитків, але і не має прибутків.

№ 47

Підприємство випускає продукцію Б. У першому році змінні витрати становили 18000 грн., а постійні - 2200 грн. Виручка від реалізація продукції становила 28000 грн. На другому році внаслідок збільшення продукції на 20% одночасно виросли на таку саму величину змінні втрати та обсяг реалізації. Визначити зміну прибутку в результаті впливу виробничого важеля.

Рішення

Підприємство випускає продукцію Б. В першому році змінні витрати склали 18 000 грн, а постійні -- 2200 грн. Загальні витрати складають 18000 + 2200 = 20200 грн. Виручка від реалізації продукції склала 28000 грн. Таким чином, прибуток за перший рік становитиме 28000 - 20200 = 7800 грн.

На другому році внаслідок збільшення продукції на 20 % одночасно виросли на таку саму величину змінні витрати та обсяг реалізації.

У такому випадку змінні витрати становитимуть 18000*1,20 = 21600 грн, а виручка 28000*1,20 = 33600 грн. При незмінності постійних витрат загальні витрати становитимуть 21600 + 2200 = 23800 грн, а прибуток -- 33600 - 23800 = 9800 грн. Порівнявши прибуток у другому та в першому році, одержимо 9800 : 7800 = 1,26 (126 %). Тобто при збільшенні реалізації продукції на 20 % спостерігається зростання обсягу прибутку на 26 %. Це і є результат впливу операційного (виробничого) важеля.

Для виконання практичних розрахунків залежності зміни прибутку від зміни обсягів реалізації пропонується така формула:

С = (PsV - Зпер) / Пв = (Зпос + Пв ) / Пв,

де С -- сила впливу виробничого важеля; Ps -- ціна одиниці продукції; V -- кількість одиниць реалізованої продукції; PsV -- обсяг реалізації в грошовому еквіваленті; Зпер -- загальна величина перемінних витрат; Зпос -- загальна величина постійних витрат; Пв -- валовий прибуток.

Для нашого випадку сила впливу виробничого важеля в першому році становила: С = (2200 +7800) : 7800 = 1,2820. Ця величина означає, що зі збільшенням виручки від реалізації, припустимо на 20 % (як в нашому випадку), прибуток зростає на 1,2820*0,20 = 28 %.

№ 48

Підприємство, що має інвестиційну потребу в 4500 тис. грн., розробило два альтернативних плани фінансування: випуск простих акцій та одержання кредиту.

Вартість обох альтернатив становить 16%. Інвестиційний проект строком на один pік незалежно від джерела фінансування інвестицій дaє дохід у розмірі 8500 тис. грн., собівартість продукції становить 6300 тис. грн. Визначити, які джерела фінансування для інвестиційного проекту залучати вигідніше.

Рішення

Кредитування на відміну від інших джерел фінансування інвестиційних проектів найкраще відповідає новим умовам управління та господарювання, за яких широко використовуються заходи економічного впливу, зокрема: поверненість, платність та диференціація умов кредитування, а необхідність погашення кредиту сприяє посиленню режиму економії в процесі реалізації проекту та є засобом контролю за окупністю інвестицій.

Крім того, для інвестора існують і інші суттєві причини, за яких вибирається саме такий метод фінансування. Основна різниця між власними та позичковими коштами полягає в тому, що відсоткові платежі нараховуються до податків, тобто включаються у валові витрати, а дивіденди нараховуються з прибутку, який залишається на підприємстві. Це є джерелом додаткової вигоди для підприємства, що підтверджується на основі такого прикладу.

За вихідними даними складемо таблицю 3.1

Таблиця 3.1

Показник	Фінансування інструментів власності	Кредитне фінансування
Виручка від реалізації	8500	8500
Собівартість продукції	6300	6300
Виплата відсотків (4500 * 0,16)	0	720
ПДВ	1533	1533
Валовий прибуток (гр. 1--2--3--4)	1767	1317
Податок на прибуток (30%)	530	395
Дивіденди	450	0
Чистий прибуток (гр. 5--6--7)	787	922

З прикладу видно, що позичкові кошти залучати вигідніше -- економія становить (922 000 - 787 000) = 135 000 грн.

Однак кредитне фінансування для підприємства є більш ризикованим, бо відсотки за кредит та основну частину боргу треба повертати незалежно від прибутковості інвестиційного проекту.

Незважаючи на це, в процесі формування джерел фінансування інвестиційних проектів інвестор повинен завжди використовувати «золоте правило» інвестування: чим більший ризик інвестування, тим більша прибутковість.

№ 49

Підприємство розглядає інвестиційний проект: реконструкція підприємства. Вартість - 13 млн. грн., строк реалізації - 3 роки, знос на обладнання за проектом вартістю 9 млн. грн. вираховується за методом прямолінійної амортизації, тобто 20% на рік, виручка від реалізації продукції по роках прогнозується в таких обсягах 11 млн. грн., 12 млн. грн., 13 млн. грн.. Поточні витрати становлять у перший рік - 4900 тис. грн. і в наступні щорічно збільшуються на 3%. Ставка податку на прибуток становить 25%, а ціна авансованого капіталу - 16%. Визначити чистий приведений дохід за проектом та індекс рентабельності інвестицій.

Рішення: Спочатку розрахуємо вихідні дані за проектом та занесемо до таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Показники , тис. грн	Роки
	1	2	3
1.Обсяг реалізації	11000	12000	13000
2.Поточні витрати	-4900	-5047	-5198,4
3. Знос	-2600	-2600	-2600
4.Оподаткований прибуток	3500	4353	5201,6
5.Податок на прибуток	-875	-1088,25	-3901,2
6. Чистий прибуток	2625	3264,7	1300,4
7. Чисті грошові надходження (стр.3+стр. 6)	5225	5864,7	3900,4

Чистий приведений потік (NPV) визначається за такою формулою:

NPV = a[Pk / (1 +і)n ] - ІC,

де P1, P2, Pk ,..., Pn -- річні грошові надходження протягом n років; ІC -- стартові інвестиції; і -- ставка дисконту; PV = a [Pk : : (1 + і)n] -- загальна сума дисконтованих надходжень за проектом.

У випадку, коли NPV > 0, проект варто приймати до реалізації; якщо NPV < 0, проект варто відхилити, бо він збитковий; коли NPV = 0, то проект не прибутковий і не збитковий.

NPV = 5225 * 1,16-1 + 5864,7 * 1,16-2 + 3900,4 * 1,16-3-13000 =

= 4382,52 тис. грн

Оскільки NPV = 4382,52 тис. грн > 0, то проект є прибутковим.

Далі розглянемо такий метод оцінки інвестиційного проекту, визначення індексу рентабельності інвестицій (PІ), він є продовженням попереднього. Однак, на відміну від показника NPV,показник PІ -- це відносна величина, яка визначається за такою формулою:

PІ = a[Pk / (1 + і)n ] / ІC.

Якщо PІ = 1, то це означає, що дохідність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. Якщо PІ >1, то проект прибутковий, і, навпаки, PІ <1 -- проект збитковий.

Визначимо індекс рентабельності для даного проекту:

PІ = 17382,52 : 13000 = 1,33 (133,0 %)

Отже, PІ >1 -- проект прибутковий.

№ 50

Підприємство, що має інвестиційну потребу в 7500 тис. грн., розробило два альтернативних плани фінансування: співвідношення власних та позичкових коштів 30/70 та 40/60. Скориставшись показниками рівня фінансового ризику та строку окупності інвестицій, обґрунтувати найоптимальніший варіант структури джерел, якщо річна величина прибутку до оподаткування та виплати відсотків становить 32000 тис. грн., ставка податку на прибуток становить 25%, середня річна ставка за кредит на ринку позичкових капіталів - 17%, а безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку - 12%.

Рішення

Для визначення фінансового ризику використовується співвідношення «рентабельність -- фінансовий ризик» - () як критерій оптимізації структури капіталу, який визначається за формулою:

де, Р -- річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків;

ПК -- величина позичкового капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

ВК -- величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

r -- середня ставка відсотка по позичкових коштах фінансування, коефіцієнт; -- безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коефіцієнт;

-- ставка податку та інших відрахувань з прибутку, коефіцієнт.

Здійснимо розрахунок за наведеною формулою:

Вважається оптимальним варіант структури капіталу, в якому показник матиме найбільше значення ( -- тах).

Отже, за нашими розрахунками, оптимальною структурою є 40/60.

Показник строку окупності, розраховується за такою формулою:

де, -- потреба в капіталі з усіх джерел фінансування.

Здійснимо розрахунок за наведеною формулою.

Строк окупності менший при співвідношенні 40/60.

Отже, робимо висновок про те, що кращим є другий план фінансування.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Указ Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/ 2000 «Питання Державного комітету України з регуляторної політики та підприємництва».}

2. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. --К.: Наук. думка, 1998.

3. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. -- К.: Алерта, 2003.

4. Інвестування: Навч.-метод. посіб. / А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С. В. Онікієнко, О. О. Ляхова. -- К.: КНЕУ, 2001.

5. Інвестиційне кредитування: Навч. посіб. / А. А. Пересада, Т. В. Майорова. -- К.: КНЕУ, 2002.

6. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посіб. / В. В. Вітлинський, О. В. Пернарівський, Я. С. Наконечний; За ред. В. В. Вітлинського. -- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

7. Лагутін В. Д. Кредитування: Теорія і практика: Навч. посіб. -- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

8. Мертенс А. В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. -- К.: Киев. информ. агентство, 1997.