Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції на виробничих підприємствах

· з використанням калькуляцій, як документу, що списує запаси на виробництво і формує собівартість прдукції;

· з використанням Актів на списання запасів.

На досліджуваному підприємстві використовується перший варіант обліку витрат на виробництво, які пропунуються конфігурацією 1С: Бухгалтерія.

Автоматизація обліку виробництва складається з трьох етапів [20, с.425]:

1 етап - списання матеріалів у виробництво, розрахунок попередньої собівартості на основі вартості списаних матеріалів і приблизної вартості інших затрат (наприклад, амортизація основних засобів виробничого і загально виробничого характеру, зарплата працівникам виробництва і загальновиробничого призначення, інші витрати). На даному етапі також можна здійснити розрахунок відпускної ціни готової продукції. Цей етап реалізується з допомогою документа Калькуляція в режимі Попередня калькуляція.

2 етап - внесення даних по незавершеному виробництву. На цьому етапі вказуються суми затрат, які повинні бути віднесені на собівартість продукції в наступних періодах. Для цього програмою передбачено документ Незавершене виробництво.

3 етап - розрахунок кінцевої собівартості виготовленої продукції за звітний період на основі фактичних даних про суми витрат і про незавершене виробництво. На цьому етапі коректується облікова собівартість на суму фактичної. Цей етап здійснюється за допомоги документу Калькуляція в режимі Калькуляція Остаточна. При чому всі документи Попередня калькуляція необхідно закрити документом Остаточна калькуляція. Це здійснюється з допомогою команди Ввід на основі або Помічник ааааа Створення Остаточної калькуляції, результатом чого буде створення по всіх незакритих Попередніх калькуляція Остаточні калькуляції.

Слід зазначити, що другий та треті етапи здійснюються в кінці місяця, коли нараховані суми загальновиробничих витрат і згідно розрахунку списані на рахунок 23 «Виробництво».

Для роботи з документами, що стосуються виробництва, використовують журнал Виробництво, в якому відображаються всі операції по виробництву, а саме документи Калькуляція та Незавершене виробництво.

Список продукції, яку виробляє підприємство, зберігається в довіднику Номенклатура, де створюється окрема група товарно-матеріальних цінностей - Продукція. Щодо всіх елементів цієї групи повинен бути заданий вид Продукція. За кожним елементом формується калькуляційна картка, в якій міститься перелік і норми матеріалів і затрат, потрібних для виробництва даного виду продукції. ЇЇ вводиться за допомогою кнопки Перелік (Склад) вікна елемента довідника.

Для введення даних в інформаційну базу по незавершеному виробництву використовується документ Незавершене виробництво. Цей документ необхідно створювати щомісячно до створення документу Остаточної калькуляції. Дані по сумах незавершеного виробництва вносяться в табличну частину документу. Ця сума по кожному виду витрат буде віднесена до собівартості продукції в наступних періодах. При натисненні кнопки ОК, документ Незавершене виробництво запишеться в журнал Виробництво і Повний журнал. Однак, на його основі проведення не будуть формуватись програмою. Дані цього документу використовуються програмою при формуванні кінцевих сум затрат.

Реалізація готової продукції в програмі оформляється документом Розхідна накладна.

Отже, господарські операції, пов'язані зі списанням матеріалів на виробництво, оприбуткуванням продукції, розрахунком її собівартості та відпускної ціни, відображається в обліку за допомогою документа Калькуляція.

Любий документ Калькуляція, який створюється вперше, розуміється програмою як Попередня калькуляція (див. рис. 5.1).

Рис. 5.1. Програмне вікно попередньої калькуляції

Будь-яка калькуляція введена на основі, розуміється програмою, як документ Остаточна калькуляція. Змінити режим вже створеної калькуляції програма не дозволяє.

В документі Калькуляція основними реквізитами є:

· група Матеріали і продукція - в якій вказується назва готової продукції з довідника Номенклатура/ Продукція; склад, з якого будуть списані матеріали та на який буде оприбуткована готова продукція; кількість одиниць оприбуткованої готової продукції.

· продажна ціна з ПДВ і без ПДВ

· собівартість попередня, яка формується на основі попередньої калькуляції, та собівартість остаточна, яка формується на основі остаточної калькуляції.

· таблична частина - назва затрат, партія, кількість, сума попередня і сума остаточна.

Табличну частину Попередньої калькуляції можна заповнити автоматично з допомогою кнопки Заповнити. При цьому рядки документа заповнюються даними з довідника Склад продукції. Реквізит табличної частини Попередньої калькуляції статочна сума не заповнюється, він заповнюється під час формування Остаточної калькуляції так само, як реквізит остаточна собівартість.

На закладці Податки і рентабельність калькуляції можна вказати додаткові параметри, які впливають на розрахунок відпускних цін на готову продукцію, а саме вказується рівень рентабельності та ставка ПДВ.

Документ зберігається в журналі Виробництво з допомогою кнопки ОК. При проведенні Попередньої калькуляції програма формує бухгалтерські проведення на списання матеріальних витрат на виробництво на рахунок 23 «Виробництво» та оприбуткування готової продукції на рахунок 26 «Готова продукція» та тільки проведення по списанню матеріалів на 23 рахунок, якщо зазначено на документі Тільки списати матеріали у виробництво.

Для створення Остаточної калькуляції програмою передбачено автоматизований процес створення документу по всім незакритим Попереднім калькуляціям за місяць, який активізується з допомогою Створення остаточних калькуляцій. Таким чином заповнюється реквізит табличної частини документа Остаточна сума, який відображає кінцеві суми затрат по даним бухгалтерського обліку. При проведенні даної калькуляції програма формує коригуючі проведення по дебету рахунку 26 «Готова продукція» та кредиту рахунка 23 «Виробництво».У випадку продажу оприбуткованої готової продукції до введення Остаточної калькуляції, то останній документ сформує коригуюче проведення за рахунком 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

З вище вказаного випливає, що метою остаточної калькуляції є коригування попередніх значень затрат відповідно до реальних значень на кінець місяця. При створенні документу Остаточна калькуляція суми реальних затрат будуть розділені програмою відповідно до сум, зазначених у попередніх калькуляціях.

За допомогою передбаченого в програмі «1С: Бухгалтерія 7.7» стандартного звіту Оборотно-сальдова відомість за рахунком можна отримати інформацію про залишки й обіги в розрізі видів затрат за рахунками 23 «Виробництво» та 91 «Загальновиробничі затрати». А звіт Картка рахунка дає змогу отримати детальну інформацію про операції на цих же рахунках.

Таким чином, автоматизація обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції дозволяє виконувати його своєчасно і з малою трудомісткістю, забезпечує повне й достовірне відображення в обліку фактичних витрат на виробництво й реалізацію продукції, контроль за правильним використанням сировини, матеріалів, палива, енергії, фондів заробітної плати тощо. А також проводити глибокий аналіз з метою пошуку резервів зниження фактичної собівартості продукції, яку випускає підприємство.

Висновки

Наявність різних форм власності, конкуренція на зовнішньому і внутрішньому ринках вимагають адекватного відображення в обліку всіх господарських операцій, а зокрема і витрат підприємства. Управлінський та бухгалтерський облік дозволяє комплексно використовувати планування, нормування, облік і аналіз у внутрішньому управлінні виробничими витратами, а також обґрунтовано стимулювати їх економію.

Як видно з вище сказаного, для ефективної організації обліку витрат виробництва на підприємстві необхідно використовувати економічно обґрунтовану класифікацію витрат за окремими ознаками. Таке групування витрат слугує для формування собівартості виготовлення продукції, для здійснення контролю за витрачанням товарно-матеріальних цінностей, для проведення аналізу витрат і пошуку резервів.

Групування витрат підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством з урахуванням особливостей організації та технології виробництва, вимог нормативних документів, потреб управлінського обліку та бухгалтерської звітності.

Загалом виробничі витрати слід, по-перше, акумулювати по місцях їх виникнення, по-друге, відносити на конкретну продукцію. Це досягається на рівні аналітичного обліку.

Облік витрат виробництв доцільно поділяти на етапи. Сутність першого етапу складається в групуванні витрат за місцями виникнення, окремими підрозділами (цехами) підприємства. Сутність другого етапу обліку витрат полягає в розмежуванні комплексних витрат між окремими видами продукції загального технологічного процесу. Третій етап полягає в розподілі прямих і непрямих виробничих витрат за окремими видами продукції чи носіями витрат виробництва. Четвертий етап полягає в калькулюванні собівартості окремих видів продукції, що випускається, за статтями калькуляції. Відповідно виділеним етапам будується система нагромадження витрат на рахунках бухгалтерського обліку. Така модель нагромадження непрямих витрат виробництва дозволяє накопичувати витрати виробництва за окремими стадіями технологічних процесів, у яких вони виникли.

Особливу увагу до себе привертає організація облікового процесу витрат на виробництво. Від своєчасного і правдивого відображення в регістрах синтетичного і аналітичного обліку залежить отримання достовірних даних про фактично понесені витрати під час виробництва. Останні лягають в основу собівартості продукції, в формування конкурентної ціни. Тому витрати мають бути мінімізовані і раціональні. Це досягається з допомогою постійного контролю, пошуків резервів і своєчасних та достовірних даних бухгалтерського обліку.

 Щодо калькулювання, то методи калькулювання напряму пов'язані з методом обліку. Незважаючи на обрані методи, основною передумовою калькулювання є класифікація витрат за калькуляційними статтями і поступове відображення витрат за ними в обліку за синтетичними та аналітичними рахунками. Підприємство повинно встановити чіткий перелік калькуляційних статей в залежності від технологічних особливостей його виробництва.

Висвітлений на сторінках синтез нормативного і передільного методу калькуляції використовується на ТзОВ «Торговий дім «ТДК» і відповідає особливостям організації його процесу виробництва, і забезпечує формування правдивої собівартості готової продукції.

Нормативний метод управління виробництвом містить у собі нормування витрат, виявлення і документування зміни норм у зв'язку з удосконаленням технології й організації виробництва, облік цих змін; виявлення і документування відхилень від норм по ходу технологічного процесу за місцями виникнення, причин, винуватих, облік відхилень від норм; регулювання процесу виробництва на основі даних про зміни норм і відхилення від норм; аналіз даних обліку, узагальнення результатів аналізу; розробку заходів щодо удосконалення виробництва. В даному випадку собівартість готової продукції формується нормативними калькуляціями і коригується фактичними згідно даних обліку витрат на виробництво в кінці місяця. Нормуванню на досліджуваному підприємстві підлягають лиш матеріальні затрати, а інші витрати отримуються з фактичних облікових даних по виробництву.

Особливістю попередільного є те, що вище зазначені витрати групуються і накопичуються за виробничними переділами, таким чином формуючи сукупну собівартість готової продукції за окремим переділом.

Розрахунок собівартості виду продукції й окремої його одиниці - основна і кінцева мета виробничого обліку.

Отримана інформація за результатами обліку виробництва є об'єктивною основою для визначення рентабельності, окупності авансованого у виробництво капіталу, ціноутворення, прийняття управлінських рішень.

Список використаних джерел

1. Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції//Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - №9.

2. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібник / За ред. Р.Л. Хом'яка, В.І. Лемішовського. - 5-те вид., доп. І перероб. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2006. - 1088 с.

3. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник / За ред. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид. доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2005. - 480 с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.

5. Гарасим П.М., Журавець Г.П., Хомин П. Я. Курс фінансового обліку: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007 - 566 с.

6. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704с.

7. Гура І.О. Облік видів економічної діяльності: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2004. -- 541 с.

8. ДСТУ 2962 - 94 "Організація промислового виробництва. Облік, аналіз та планування господарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення".

9. Дубій О. 12 уроків з 1С: Бухгалтерії. - 3-тє оновлене і доп. вид. - Львів: Бак, 2004. - 248 с.

10. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291. в ред. наказу Міністерства фінансів України від 05.03.2008 р. №353

11. Косміна Р. М. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2003. - 174 с.

12. Методичні рекомендації № 373 - "Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості", затверджені наказом Міністерства промислової політики України № 373 від 09.07.2007.//

13. Нападовський Л.В. Управлінський облік: Підручник для студ. вищ. навч. закл. - К.: Книга, 2004. - 544 с.

14. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, в ред. наказу Міністерства фінансів України від 05.03.2008 р. №353

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. 30 положень (стандартів) бухгалтерського обліку. - К.: КНТ, 2006. - 172 с.

16. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с

17. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 578 с.

18. Ткаченко Н.М. Фінансовий облік на підприємстві України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ навч. закл. - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2005. - 784 с.

19. Україна. Закон. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ // Галицькі контракти. - 1999. - № 36.

20. Уткин Ю.А. Курс бухгалтерського учета с помощью программы 1С: бухгалтерия 7.7 для Украины. - Харьков: ИПЦ «Ксилон», 2003 - 500 с.

21. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К: Видавничий центр "Академія", 2002. - 672 с.

22. Шваб Л.І. Економіка ипідприємства: Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів - 4-те вид. - К.: Каравела, 2007. - 584 с.

23. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007 - 439 с.

24. 1C: Предприятие 7.7 Конфигурация «Производство + Услуги + Бухгалтерия для Украины». - Москва: Фирма «1С», 2004. - 425 с.

Додотки