Особливості застосування антидемпінгового та компенсаційного мита

Особливості застосування антидемпінгового та компенсаційного мита

Київ 2009

Зміст

Вступ

1. Механізм застосування антидемпінгового мита в Україні

2. Механізм застосування компенсаційного мита в Україні

3. Світова практика боротьби із демпінгом. Зарубіжний досвід застосування антидемпінгового та компенсаційного мита

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, -- приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

Держава може приймати заходи із припинення несумлінної конкуренції при проведенні зовнішньоторговельної діяльності, зокрема у випадках демпінгу. Демпінг є поширеною формою конкурентної боротьби на світовому ринку. Демпінг може бути, по-перше, наслідком державної зовнішньоторговельної політики, коли експортер одержує субсидію (цей випадок розглянутий нами вище), по-друге, демпінг може стати результатом типово монополістичної практики дискримінації в цінах, коли фірма-експортер, яка займає монопольне положення на внутрішньому ринку, при нееластичному попиті максимізує дохід, підвищуючи ціни, тоді як на конкурентному зарубіжному ринку при достатньо еластичному попиті вона добивається максимізації доходу шляхом зниження ціни і розширення об'єму продажів.

Відповідно до правил ГАТТ/СОТ для захисту від демпінгу держава-імпортер може вводити антидемпінгове мито, чому повинне передувати спеціальне розслідування з метою встановлення самого факту демпінгу і збитку від нього. Проте часто фірми, які виробляють імпортозамінювану продукцію, ініціюють антидемпінгові розслідування, коли демпінгу, як такого, немає, а низькі ціни імпортних товарів пояснюються більш низьким рівнем витрат в іноземних конкурентів. У цьому випадку існує небезпека зловживання антидемпінговим законодавством і перетворення його в чисто протекціоністський інструмент, що може збільшити ціну імпортних товарів і обмежити конкуренцію на внутрішньому ринку.

Антидемпінгове мито, як і звичайні митні збори, спричиняє підвищення внутрішніх цін на товар.

Окрім антидемпінгових, може застосовуватися також і компенсаційне мито, яке стягується у разі встановлення того факту, що експортер при виробництві товару користувався державними субсидіями, що дозволило йому занизити ціну на товар.

1. Механізм застосування антидемпінгового мита в Україні

Антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних) [1].

Антидемпінгове мито застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту в момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Механізм використання антидемпінгового мита -- це система заходів, пов'язаних з використанням митного тарифу з метою блокування потоку товарів, реалізація яких відбувається за демпінговими цінами. При цьому під демпінгом розуміється продаж значних за обсягами партій товару за цінами, які суттєво нижчі, ніж при звичайних комерційних операціях на внутрішньому ринку (або в країні походження даного товару) і завдають або можуть завдати економічного збитку національній промисловості або суттєво загальмувати її розвиток.

Дане визначення чітко класифікує два критерії, які необхідні для констатації факту демпінгу, -- ціновий, або вартісний, критерій та критерій економічного збитку. Для першого визначаються поняття «нормальна ціна» і «нормальна вартість». Під «нормальною ціною товару» розуміють ціну, за якою аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країни експорту або походження. «Нормальна вартість» визначається різними методами залежно від наявності інформації щодо цін, витрат виробництва, а також від напряму поставок товарів (з країн з ринковою економікою або з інших).

Визначаючи економічний збиток, виходять з трьох груп показників:

- динаміки імпорту і динаміки частки ринку, що належить постачальникам демпінгового товару;

- співвідношення імпортних цін на демпінговий товар і внутрішніх цін на аналогічний товар;

- впливу імпорту «демпінгового» товару на економічні показники національних підприємств.

Отже антидемпінгове мито, як правило використовується в разі ввезення на територію, країни товарів за ціною, нижчою за нормальну ціну, яка діє в країні експорту, що завдає шкоди національному виробництву.

Антидемпінгове, мито нараховується в сукупності зі звичайним митом. Воно сплачується в розмірі різниці між демпінговою ціною товару і ціною на аналогічний товар на світовому ринку. Такий вид мита нараховується країною незалежно від того, оподатковується даний товар митом відповідно до законодавства країни чи знаходиться у переліку безмитних.

Антидемпінгове мито нараховується на товари, що є об'єктом застосування антидемпінгових заходів, і слугує тимчасовим збором для компенсації втрати від товарного демпінгу. Таке мито нараховується тільки після проведення антидемпінгового розслідування й одержання об'єктивних доказів нанесення збитку чи погрози нанесення збитку вітчизняній економіці.

В Україні антидемпінгове мито застосовується відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»:

- у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу і при цьому заподіюється шкода національному товаровиробникові;

- у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду [1].

Розмір ставки антидемпінгового мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування;

- або як різниця між мінімальною ціною і митною вартістю даного товару (як різниця між цінами товару на внутрішньому і зовнішньому ринках). Під мінімальною ціною розуміють ціну зазначеного товару, за якої його продаж не заподіює збиток національному товаровиробнику.

Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різницю між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію імпортуючої країни, чи різницю між ціною об'єкта демпінгу в імпортуючій країні і середньою ціною експортованих цією країною подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів.

Антидемпінгові мита встановлюються імпортуючою країною з метою протидії демпінгу, для вирівнювання цін до рівня, що вважається нормальним. Нормальна вартість -- це еквівалент ціни товару на внутрішньому ринку. Вона, як правило, визначається на підставі цін, установлених при здійсненні звичайних торгових операцій між незалежними покупцями в країні експорту.

З метою захисту національного товаровиробника в Україні прийнято закони "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту [1].

Закон про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту застосовується щодо імпорту товару, який є об'єктом демпінгу, але за умови, що такий імпорт заподіє шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо в Україні його експортна ціна є нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях.

В процесі розслідування, з метою визначення демпінгу та заподіяної шкоди, провадиться визначення нормальної вартості та порівняння її з експортною ціною.

Нормальна вартість, як правило, визначається на підставі цін, установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту.

У разі якщо експортер у країні експорту не виробляє або не продає подібного товару, нормальна вартість визначається на основі цін інших продавців або виробників.

Для визначення нормальної вартості використовуються обсяги продажу подібного товару, призначеного для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, якщо обсяг такого продажу становить не менше 5 відсотків обсягів продажу в Україні зазначеного товару. Для визначення нормальної вартості можуть бути використані обсяги продажу подібного товару, які є меншими ніж 5 відсотків обсягів продажу в Україні цього товару за умови, що встановлені ціни вважаються показовими на ринку, який є об'єктом розгляду.

Експортною ціною товару вважається ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в Україну з країни експорту.

В результаті порівняння нормальної вартості та експортної ціни визначається демпінгова маржа, величина якої становить різницю, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну.

Визначення демпінгової маржі

ДМ = ЕЦТ - НВ (1)

де:

ДМ - демпінгова маржа

ЕЦТ - експортна ціна товару

НВ - нормальна вартість

У процесі розслідування встановлюється наявність та величина шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику в одній із таких форм:

- істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику;

- загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику;

- істотне перешкодження створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару, який є об'єктом розгляду.

Визначення наявності шкоди має грунтуватись на доказах і включає об'єктивне дослідження таких факторів:

1. Обсяги демпінгового імпорту та вплив цього імпорту на ціни подібних товарів на ринку України;

2. Наслідок цього імпорту для національного товаровиробника.

При визначенні обсягів демпінгового імпорту встановлюється, чи мало місце значне зростання в абсолютних показниках обсягів демпінгового імпорту стосовно виробництва або споживання відповідних товарів в Україні.

При визначенні впливу демпінгового імпорту на ціни подібного товару на ринку України встановлюється:

1. Чи мало місце значене зниження ціни демпінгового імпорту порівняно з цінами на подібний товар, вироблений національним товаровиробником.

2. Або чи вплив цього імпорту іншим способом значною мірою знижує ціни або значною мірою перешкоджає можливому зростанню цін на подібний товар, вироблений національним товаровиробником, яке інакше мало б місце.

Дослідження наслідку демпінгового імпорту для національного товаровиробника, який є суб'єктом розгляду, включає оцінку всіх економічних факторів і показників, що стосуються цього розгляду та впливають на становище цього товаровиробника.

Вплив демпінгового імпорту оцінюється стосовно виробництва подібного товару національним виробником, якщо наявні фактичні дані дають змогу порівнювати це виробництво на основі таких критеріїв, як виробничий процес, продаж і прибутки виробників. Якщо таке порівняння цього виробництва є неможливим, вплив демпінгового імпорту оцінюється шляхом дослідження виробництва групи або асортименту найбільш споріднених товарів, що включають подібний товар, необхідні дані щодо якого можна одержати.

Антидемпінгові заходи поділяються на попередні і остаточні.

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися шляхом запровадження справляння попереднього антидемпінгового мита. Розмір ставки попереднього мита встановлюється рішенням комісії.

Ставка попереднього мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування;

- або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю товару.

Мінімальна ціна розраховується та встановлюється міністерством.

Попереднє антидемпінгове мито справляється митними органами України за ставкою та на умовах, встановлених відповідним рішенням про застосування попередніх антидемпінгових заходів. Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів [1].

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжений комісією на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.

У разі якщо після консультацій між міністерством і зацікавленими сторонами експортери беруть зобов'язання щодо припинення демпінгового імпорту, міністерство ухвалює попередні висновки про зупинення антидемпінгового розслідування та подає комісії звіт про результати цих консультацій з пропозицією про прийняття комісією рішення про припинення антидемпінгового розслідування.

Міністерство має право вимагати у експортера, який взяв зобов'язання щодо припинення демпінгового імпорту, періодичного подання відомостей про виконання зазначеного зобов'язання та дозволу на проведення перевірки інформації, що стосується виконання такого зобов'язання.

Якщо міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, то воно подає до комісії пропозицію про застосування остаточних антидемпінгових заходів.

Комісія приймає рішення про запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита та встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, який не повинен перевищувати величину демпінгової маржі та повинен бути мешим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику.

У разі якщо ставка остаточного антидемпінгового мита вища, ніж ставка попереднього антидемпінгового мита, різниця між цими ставками постачальником не сплачується. Якщо ставка остаточного антидемпінгового мита нижча, ніж ставка попереднього антидемпінгового мита, різниця між цими ставками повертається постачальнику.

Загроза заподіяння істотної шкоди визначається на підставі фактів. Обставини, що призведуть до заподіяння демпінгової шкоди, повинні чітко передбачатися та бути неминучими.

Кінцевий ефект введення антидемпінгових мит дуже невизначений. Введення антидемпінгового мита звичайно підвищує рівень добробуту країни, що імпортує, але це підвищення відбувається за рахунок зниження добробуту країн світового співтовариства.

Наступний ефект буде залежати від характеру реакції країни, що здійснила демпінг, на прийнятих заходах. Реакція ця може бути неоднозначною, а отже, неоднозначні будуть і наслідки для добробуту країни, що імпортує, і світового співтовариства. Якщо, наприклад, країна відмовляється від демпінгу і торгові обмеження у відношенні її скасовуються, то країна, що імпортує, програє, а світове господарство залишається у виграші [7].

Проте, якщо країна, викрита в демпінгу, припинить постачання товарів на ринок, захищений антидемпінговими митами, то шкоду понесуть як країна, що імпортує, так і світове господарство.

2. Механізм застосування компенсаційного мита в Україні

Компенсаційне мито, що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів, при виробництві чи експорті яких прямо або побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди національним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Компенсаційне мито нараховується після проведення розслідування й одержання об'єктивних доказів нанесення істотного збитку національній економіці.

Компенсаційне мито - це мито, стягнене понад звичайний розмір ввізного мита. Компенсаційне мито застосовується з метою зниження конкурентоздатності імпортних товарів на внутрішньому ринку і тим самим відіграє протекціоністську роль. В умовах різкого загострення проблеми збуту іноземні постачальники, які широко користуються в своїй країні державними субсидіями, стали штучно підвищувати конкурентоздатність експортованих товарів шляхом зниження цін. Ставка компенсаційного мита залежить від розміру субсидій і тому може значно перевищувати ставку ввізного мита на той же товар.

Розмір ставки компенсаційного мита визначається:

-у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антисубсидиційного розслідування;

- або різницею між мінімальною ціною і митною вартістю зазначеного товару.

Введення компенсаційних мит дозволяє вирівнювати умови торгівлі [3,с.60].

В Україні компенсаційне мито застосовується в разі:

- по-перше, ввезення до митної території України товарів, при виробництві, експорті яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке ввезення завдає або загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

- по-друге, вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, експорту яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій. Для встановлення факторів, що дають підстави для застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування.

Розслідування проводиться Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків за заявою українських або іноземних зацікавлених державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України.

Відповідно до Закону "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" компенсаційні заходи щодо субсидованого імпорту в Україну застосовуватимуться з метою усунення наслідків субсидії, що безпосередньо або опосередковано надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту товару, ввезення якого на митну територію України завдає шкоди національному товаровиробнику подібного товару [2].

Ввезення в Україну субсидованих товарів є об'єктом компенсаційних заходів, якщо цей імпортований товар користується пільгами від нелегітимної (специфічної) субсидії.

Вважаються нелегітимними субсидії, надання яких відповідно до законодавства або фактично (виключаючи або як одна з інших умов) залежить від результативності експортної операції. Субсидії вважаються такими, що фактично залежать від результативності експортної операції, якщо за допомогою відповідних фактів доводиться, що надання субсидії згідно із законодавством не залежить від результатів експорту, але фактично пов'язується з експортом або надходженнями від експорту.

Вважаються нелегітимними також субсидії, надання яких виключно або як одна з інших умов залежить від переважного використання національних товарів.

У разі якщо державний орган, що надає субсидію, або законодавство, на підставі якого діє цей орган, недвозначно надає доступ до субсидії тільки певним підприємствам, така субсидія вважається нелегітимною (специфічною).

Антисубсидиційне розслідування в Україні здійснюється міністерством, митною службою та створеною комісією.

Розслідування з метою встановлення наявності, величини та впливу субсидії, про яку стверджується, що вона має місце, розпочинається міністерством з порушення антисубсидиційної процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені.

Після отримання скарги міністерство розпочинає відповідне розслідування шляхом порушення антисубсидиційної процедури, у ході якої розглядає докази, що містяться у скарзі, з метою визначення, чи є докази достатніми для порушення антисубсидиційного розслідування.

Рішення про порушення антисубсидиційного розслідування приймає комісія за поданням міністерства, як правило, в 30-денний строк від дати подання скарги.

Міністерство повідомляє експортерів, імпортерів, відомі об'єднання (асоціації) імпортерів або експортерів, компетентні органи країни експорту та заявників про порушення антисубсидиційного розслідування.

За рішенням комісії можуть бути застосовані попередні компенсаційні заходи, якщо в ході розслідування зроблено позитивний висновок, що товар, який імпортується в Україну, користується пільгами від нелегітимної субсидії, внаслідок чого національному товаровиробнику заподіяна шкода.

Антисубсидиційне розслідування може зупинятися без застосування попереднього або остаточного компенсаційного мита у разі прийняття добровільного та достатнього зобов'язання, відповідно до якого державні органи погоджуються ліквідувати або обмежити субсидію.

Розслідування може бути припинено також у випадку, коли міністерство одержало від експортера задовільне добровільне письмове зобов'язання про перегляд його цін або припинення експорту до регіону України, що є об'єктом розгляду, товарів, які користуються нелегітимною субсидією.

Попередні компенсаційні заходи застосовуються шляхом запровадження справляння попереднього компенсаційного мита. Розмір ставки попереднього компенсаційного мита встановлюється відповідним рішенням комісії одним з таких способів:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антисубсидиційного розслідування;

- або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару.

Мінімальна ціна розраховується міністерством та подається митній службі не пізніше 1 числа кожного місяця.

Розмір ставки попереднього компенсаційного мита не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та повинен бути нижчим ніж ця сума за умови, що ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяної національному товаровиробнику.

Попередні компенсаційні заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжено комісією ще на два місяці.

Якщо міністерство зробило остаточний позитивний висновок стосовно наявності нелегітимної субсидії та шкоди, яка є її наслідком, то комісія приймає рішення про застосування остаточного компенсаційного мита та встановлює розмір ставки цього мита, який не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та бути нижчим, ніж ця сума за умови, що така ставка є достатньою для запобігання шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику.

Розмір ставки остаточного компенсаційного мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом застосування компенсаційних заходів;

- або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару.

У разі якщо ставка остаточного компенсаційного мита вища, ніж ставка попереднього компенсаційного мита, різниця між цими ставками постачальником не сплачується. Якщо ставка остаточного компенсаційного мита нижча, ніж ставка попереднього компенсаційного мита, різниця між цими ставками повертається постачальнику.

Рішення про застосування компенсаційних заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення комісією останнього рішення про перегляд компенсаційних заходів.

Попередне або остаточне компенсаційне мито справляється за ставками і на умовах, установлених Комісією. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів.

При імпорті товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися компенсаційне та антидемпінгове мито.

Міністерство публікує у газеті повідомлення про рішення, відповідно до якого запроваджується справляння попереднього або остаточного компенсаційного мита, рішення про прийняття зобов'язань експортера щодо припинення субсидиційного імпорту або про припинення антисубсидиційних процедур або антисубсидиційних розслідувань без застосування компенсаційних заходів.

Міністерство закордонних справ повідомляє компетентні органи заінтересованої країни про всі рішення комісії щодо антисубсидиційного розслідування.

3. Світова практика боротьби із демпінгом. Зарубіжний досвід застосування антидемпінгового та компенсаційного мита

Поширеною формою конкурентної боротьби на світовому ринку є демпінг - міжнародна дискримінація в цінах, коли країна, яка експортує, продає свій товар на якому-небудь закордонному ринку дешевше, ніж на іншому (найчастіше вітчизняному).

Демпінг може спричинятися, по-перше, державною зовнішньо-торговельною політикою, коли експортер отримує субсидію. По-друге, демпінг може бути наслідком типово монополістичної практики дискримінації в цінах, коли фірма-експортер, яка займає монопольне становище на внутрішньому ринку, при нееластичному попиті максимізує доход, підвищуючи ціни, тоді як на конкурентному закордонному ринку при достатньо еластичному попиті вона досягає максимізації доходу шляхом зменшення ціни та розширення обсягу продажів.

В промислове розвинених країнах прийнято національні антидемпінгові закони (в СІЛА- у 1921 р., Великобританії 1957р., Франції - 1958 р., ФРН - 1962 р., Італії - 1963 р., Україні - 1998 р.), які правилах стягнення та розрахунку антидемпінгового мита. Антидемпінгове мито, як правило, стягується з імпортних товарів або реалізованих за непридатними цінами, або завезених з країн, які субсидують експорт. Антидемпінгове мито підвищує ціни на іноземні товари на внутрішньому ринку. Тому використання цього мита загострює протиріччя між країнами і спричиняє митні війни. Міжнародне співтовариство неодноразово намагалося створити міжнародні угоди, які регулюють застосування антидемпінгового мита. У 1947 р. було прийнято Генеральну Угоду з Тарифів і Торгівлі (ГАТТ), у 1967 р. - Антидемпінговий кодекс, в якому наводяться визначення демпінгу та методика розрахунку антидемпінгового мита. Відповідно до вимог ГАТТ використання антидемпінгового мита дозволяється у випадку, якщо демпінг завдає матеріальних збитків національній промисловості країни. Погіршення економічного становища країн у 70-х роках викликало різке загострення конкурентної боротьби між монополіями США, країн ЄЕС і Японії. В цих умовах стало широко застосовуватися антидемпінгове мито для обмеження імпорту з країн-конкурентів. Так, країни ЄЕС наприкінці 70-х років ввели антидемпінгове мито в розмірі 10-20% на імпорт японських підшипників, а наприкінці 1980-тимчасові антидемпінгове мито на деякі товари хімічної промисловості СІЛА, експортовані за демпінговими цінами. У серпні 1980 р. СІЛА підняли з 4 до 25 % мито на японські малогабаритні вантажівки, що стало початком автомобільної війни між цими країнами.

У відповідності із правилами ГАТТ/СОТ, з метою захисту від демпінгу держава-імпортер може запроваджувати антидемпінгове мито. Це стає можливим за умови, коли спеціально проведеним дослідженням вдається довести сам факт демпінгу. Проте часто фірми, які виробляють імпортозамінну продукцію, ініціюють антидемпінгове розслідування, коли насправді демпінгу немає, а низькі ціни імпортних товарів пояснюються нижчим рівнем витрат у іноземних конкурентів. У цьому випадку існує небезпека зловживання антидемпінговим законодавством і перетворення його в чисто протекціоністський інструмент, що може призвести до підвищення ціни імпортних товарів та обмеження конкуренції на внутрішньому ринку.

Запровадження антидемпінгового мита, як і звичайного ввізного мита, підвищує внутрішні ціни і призводить до втрат у добробуті країни. Проте, якщо введення антидемпінгового мита примусить фірму, яка здійснює демпінг, ще більше знизить експортну ціну, то країна-імпортер зможе отримати додатковий виграш.

Розглянемо особливості антидемпінгового регулювання на прикладі США. Під демпінгом у США розуміється форма міжнародної цінової дискримінації, при якій товари продаються на одному експортному ринку за цінами більш низьким, чим ті, по яких продаються аналогічні товари на внутрішньому ринку експортера. Демпінгова практика в цій країні бере свій початок ще з 1916 року, коли був прийнятий закон про антидемпінг. Цим законом передбачена карна і цивільна відповідальність за продаж імпортних товарів за цінами, істотно заниженим стосовно реальної ринкової чи оптової ціни. Цей закон не допускає нанесення чи збитку знищення якої-небудь галузі промисловості США зовнішніми експортерами.

У розвиток цього закону був прийнятий закон про тарифи (1930 р.), що поставив за обов'язок уряду визначати і установлювати величину і збір антидемпінгових мит.

Крім цих двох законодавчих актів, у 1988 році був прийнятий закон про торгівлю і конкуренцію. Відповідно до нього торговий представник США може жадати від урядів інших країн вживання заходів у відношенні демпінгу.

З 1 січня 1995 року Конгрес США прийняв закон про дотримання угод Уругвайського раунду ГАТТ так звану Антидемпінгову угоду. Демпінгова маржа встановлюється міністерством торгівлі США шляхом порівняння ринкового рівня цін з експортною ціною по кожнім імпортному продажі. При цьому розрахунок демпінгової маржі в першу чергу став залежати від типу економіки країни експортера.

Стосовно України міністерство торгівлі використовує дані про такі фактори виробництва, як вартість сировини і матеріалів, робочої сили, електроенергії й інших матеріалів для виробництва одиниці продукції. Для порушення антидемпінгового розслідування в США досить того, щоб підприємства американської промисловості, що роблять аналогічну чи таку ж продукцію, що конкурує з іноземним товаром, подали петицію торговому представнику США. Від імені зацікавленої галузі петиції можуть подаватися також виробником чи оптовим постачальником аналогічної продукції, групою робітників, що представляють ту чи іншу галузь, торговою чи діловою асоціацією. Торговий представник після консультацій з Мінторгом може прийняти рішення про початок розслідування. У процесі визначення матеріального збитку спеціальна комісія з міжнародної торгівлі визначає наявність збитку чи загрози збитку окремої галузі промисловості США. На кінцевому етапі встановлюється величина демпінгової маржі. Винесення стверджувального попереднього визначення у відношенні матеріального збитку спричиняє два наслідки.

По-перше, міністерство торгівлі США припиняє реалізацію всіх партій товару, починаючи з дня опублікування в засобах масової інформації. Так само Мінторг видає наказ про внесення грошового депозиту, бондів чи інших видів відповідного забезпечення по кожній наступній партії товару в сумі, еквівалентній величині розрахованої демпінгової маржі.

По-друге, у випадку видання антидемпінгового наказу митна служба визначає розмір антидемпінгових мит. Виходячи з цього, з експортерів будуть стягуватися такі мита при наступних постачаннях. Сторона, зацікавлена в перегляді остаточного антидемпінгового визначення, може звернутися в суд по справах міжнародної торгівлі США. Крім того, якщо країна є членом Всесвітньої торгової організації, то суперечка між сторонами може бути розглянута у рамках цієї організації. Таким чином, американське законодавство дуже протекціоністськи підтримує своїх виробників. Останній і, напевно, найпоказовіший крок на цьому шляху -- прийнята наприкінці жовтня 2003 року поправка Берда, відповідно до якої американські компанії будуть одержувати фінансові кошти від стягування антидемпінгових мит. Так, приміром, американські металурги кілька разів намагалися одержувати й одержували захист своєї держави, відмовляючись визнавати той факт, що чорні метали можна виробляти з більш низькою собівартістю, ніж у Сполучених Штатах. Тому неодноразово з боку світових металовиробників лунали заклики до американської металургії не ухилятися від конкурентної боротьби.

Що стосується Євросоюзу, то при наданні індивідуального режиму виробникам-експортерам Єврокомісія буде враховувати наступні критерії.

1. Наскільки експортери можуть репатріювати кошти і прибуток (це стосується всіх закордонних фірм і підприємств).

2. Наскільки самостійно підприємства визначають експортні ціни, обсяги експорту, умови продажу компаніям. Частка державного сектора повинна, бути, безумовно, менше частки приватного сектора. У зв'язку з можливим припущенням, що підприємство, яке контролюється державою, не може гарантувати свою незалежність від державного втручання, експортер повинний довести протилежне.

3. Чи визначається процентна ставка обміну валют при здійснюваної підприємством комерційної діяльності на рівні розмірів ставки, що встановлюються при ринкових умовах?

4. Держава не повинна встановлювати різні ставки мита для експортерів.

У випадку ініціювання нових розслідувань з боку ЄС чи перегляду раніше встановлених антидемпінгових мір, зацікавленим українським виробникам-експортерам для одержання такого режиму необхідно заповнити і надіслати в Єврокомісію спеціальну заявка-питальник про інформацію, на основі якої експерти антидемпінгової служби Єврокомісії в кожному конкретному випадку будуть визначати, чи працює підприємство в умовах переважних ринкових відносин. Питання в ньому наступні:

- правова форма;

- організаційна структура керування;

- власники акцій;

- закони, якими керується підприємство у своїй діяльності;

- сировина та інші ресурси для виробництва продукції;

- промислові права власності і правові вимоги;

- виробничі потужності й обсяги виробництва.

У відповідності із правилами ГАТТ/СОТ, з метою захисту від демпінгу держава-імпортер може запроваджувати антидемпінгове мито. Це стає можливим за умови, коли спеціально проведеним дослідженням вдається довести сам факт демпінгу. Проте часто фірми, які виробляють імпортозамінну продукцію, ініціюють антидемпінгове розслідування, коли насправді демпінгу немає, а низькі ціни імпортних товарів пояснюються нижчим рівнем витрат у іноземних конкурентів. У цьому випадку існує небезпека зловживання антидемпінговим законодавством і перетворення його в чисто протекціоністський інструмент, що може призвести до підвищення ціни імпортних товарів та обмеження конкуренції на внутрішньому ринку.

Запровадження антидемпінгового мита підвищує внутрішні ціни і призводить до втрат у добробуті країни. Проте, якщо введення антидемпінгового мита примусить фірму, яка здійснює демпінг, ще більшою мірою знизити експортну ціну, то країна-імпортер зможе отримати додатковий виграш.

Розмір мита на товар може бути вищим тарифної ставки, що застосовується в більшості випадків. Це може відбутися в результаті застосування до цього товару "антидемпінгових заходів" або "компенсаційних заходів". Антидемпінгові мита стягуються за вимогою вітчизняних виробників у відповідь на дії іноземних торговців, що в країні імпорту вважаються "демпінгом". Під "демпінгом" звичайно розуміють продаж товару за ціною, нижчою від тієї, за якою той же або подібний товар продається в країні експорту ("справедлива ціна"). "Компенсаційні" мита стягуються у відповідь на допомогу, яку інша країна надає своїм виробникам, щоб штучно домогтися їхньої більшої конкурентоспроможності на зовнішньому ринку (так звані субсидії).

З 1995 року діють три угоди, що разом часто називають "Антидемпінговим кодексом COT": Угода про застосування Статті VI ГАТТ (про анти-демпінг); Угода про субсидії і компенсаційні заходи; Угода про спеціальні заходи. Участь у цих угодах є обов'язковою умовою членства у СОТ.

Угода про застосування Статті VI ГАТТ (про антидемпінг) і Угода про субсидії і компенсаційні заходи дозволяють застосування антидемпінгових і компенсаційних мит для захисту вітчизняних виробників. Проте при цьому повинні бути дотримані дві умови: повинна мати місце несправедлива торгова практика, тобто продаж товарів нижче справедливої ціни, або продаж товарів, відносно яких у країні експорту діють субсидії, заборонені за правилами СОТ, або субсидії, що не заборонені СОТ, але до яких країни імпорту можуть застосовувати компенсаційні заходи; в результаті такої "несправедливої практики", повинні мати місце: збитки вітчизняних виробників, або негативні торгові ефекти для вітчизняних виробників. На відміну від цих двох угод, третій договір в "Антидемпінговому кодексі СОТ" (Угода про спеціальні заходи) встановлює єдину умову застосування спеціальних заходів: імпорт товарів (неважливо, "справедливий" або "несправедливий") повинен бути істотною причиною серйозного збитку або становити небезпеку такого збитку. Угода передбачає, що застосування спеціальних заходів неприпустимо, коли існує декілька причин збитку вітчизняному виробнику, серед яких і "занадто" великі обсяги імпорту або будь-які обставини імпорту (наприклад, ціна імпортних товарів). Необхідно підкреслити, що, відповідно до вимог "Антидемпінгового кодексу СОТ", жоден із цих заходів не може застосовуватися як відповідь на дії іншої держави. Кожен із цих заходів може застосовуватися тільки з ініціативи зацікавлених вітчизняних виробників і після проведення розслідування уповноваженим державним органом.

Для підвищення результативності своєї діяльності торговці використовують різноманітні прийоми. Якщо між територіальними сегментами ринку існують торгові бар'єри (наприклад, державні кордони між країнами, що не входять в один митний союз), торговець може продати товар в одному "сегменті" за нижчою ціною, ніж в інших "сегментах" (наприклад, в країні імпорту за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку). Метою такої політики може бути витіснення конкурентів або підвищення довгострокових прибутків.

Угода про застосування статті VI ГАТТ передбачає, що демпінгом може вважатися тільки "продаж товару за ціною, нижчою його "нормальної вартості", тобто ціною за той же або подібний товар, яка платиться в країні експорту при продажу на внутрішньому ринку в звичайному процесі торгівлі.

На жаль, не завжди таку ціну можна встановити, наприклад, тому, що такий же або подібний товар не продається в країні експорту; метод продажу такого ж або подібного товару в країні експорту істотно відрізняється від методу продажу в іншій країні (наприклад, не звичайна купівля-продаж, а лізингова операція). Для цих випадків у зазначеній угоді СОТ передбачена ієрархія методів штучного обчислення "нормальної вартості": ціна, за якою подібний товар експортується в третю країну в звичайному процесі торгівлі; вартість виробництва товару в країні експорту плюс "розумний" прибуток, "розумні" адміністративні витрати, витрати на продаж і будь-які загальні витрати [5 , c.403].

Угода про субсидії і компенсаційні заходи поділяє субсидії на три групи:

1. "Зелені" субсидії -- ті субсидії, застосування яких правомірно і які не дають права на прийняття відповідних заходів;

2. "Жовті" субсидії -- такі субсидії, застосування яких дозволено, але при цьому надається право державі, якій нанесений істотний збиток у результаті застосування субсидій, на вживання "відповідних заходів";

3. "Червоні" субсидії -- субсидії, застосування яких не допускається.

Угода дає чіткі критерії, за допомогою яких можна віднести ту або іншу субсидію до одного з цих видів. Угода не стосується субсидій, що надаються сільськогосподарським товарам. Порядок застосування таких "сільськогосподарських" субсидій встановлений в Угоді про сільське господарство.

Висновки

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення товарів на митну територію України і вивезення їх за межі цієї території незалежно від інших видів мита встановлюються антидемпінгове та компенсаційне мита.

Антидемпінгове мито застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту в момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Під "демпінгом" звичайно розуміють продаж товару за ціною, нижчою від тієї, за якою той же або подібний товар продається в країні експорту ("справедлива ціна").

Компенсаційне мито, що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів, при виробництві чи експорті яких прямо або побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди національним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" встановлюється механізм захисту від демпінгового імпорту, тобто імпорту товарів, експортна ціна яких в Україні є нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях. Серед цих засобів захисту: попередні та остаточні антидемпінгові мита, антидемпінгові квоти та ліцензії.

Закон України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" створює механізми захисту національних виробників від імпорту товарів, який здійснюється за фінансової або іншої підтримки державними органами інших країн; виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті чого суб'єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки). Законом передбачається застосування таких попередніх та остаточних заходів як компенсаційні мита, квоти та ліцензії.

Механізми, запроваджені вище означеними нормативними актами, є ефективним та дієвим засобом реагування на дії інших країн та їх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які завдають шкоду українській економіці та її фізичним та юридичним особам -- суб'єктам господарчої діяльності.

Документами ГАТТ-COT регулюються умови застосування антидемпінгового і компенсаційного мита. Основними серед них є:

- неможливість одночасного застосування як антидемпінгового, так і компенсаційного мита для усунення наслідків одного й того ж випадку демпінгу чи субсидування експорту;

- обмеженість розміру ставки мита: розмір антидемпінгового мита не може перевищувати демпінгову маржу для цього товару (демпінгова маржа -- це різниця в цінах, визначена відповідно до вимог п. 1 ст. VI ГАТТ); розмір компенсаційного мита не повинен перевищувати суму дотацій чи субсидії, стосовно яких було визначено, що вони прямо чи опосередковано надавались на виробництво, виготовлення чи експорт даного товару у країні походження чи експорту, включаючи будь-яку спеціальну субсидію на транспортування певного товару;

- наявність шкоди: жодна сторона не повинна стягувати будь-яке антидемпінгове чи компенсаційне мито з імпорту будь-якого товару, що походить з території іншої сторони, якщо вона не встановить, що ефект демпінгу чи субсидування відповідно є таким, який спричиняє або створює загрозу заподіяння матеріальної шкоди вітчизняній промисловості чи може значно матеріально гальмувати розвиток вітчизняної промисловості.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 р. // Голос України. -- 1999. -- 26 лютого.

2. Закон України "Про захист національного товаровиробника від субсідованого імпорту" від 22 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 12-13.

3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник; 2-ге видання, перероблене та доповнене. - Київ: ЦНЛ, 2006.- 792с.

4. Ківалов С. В., Кормич Б. А. Митна політика України: Підручник. - Одеса: Юридична література, 2001. - 256 с.

5. Небава, М.І. Теорія макроекономіки: Навчальний посібник для студ. вищ. навчальних закладів / М.І. Небава; Мін-во освіти і науки України. - Київ: Слово, 2003. - 536с.

6. Циганкова Т.М., Петрашенко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 488.

7. Нетарифні обмеження (поняття і класифікація) // http://friedman.com.ua