Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Ділова активність суб’єкта господарювання та шляхи її покращення

Ділова активність суб’єкта господарювання та шляхи її покращення

Вивчення сутності ділової активності, як основного аспекту аналізу діяльності суб’єкта господарювання, якому належить провідне місце в системі завдань фінансового аналізу. Показники ділової активності та прибутковості Хорольської механізованої пекарні.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2010
Размер файла 51,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

УКООПСПІЛКА

Полтавський університет споживчої кооперації України

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінансова діяльність суб'єкта господарювання”

на тему: „ Ділова активність суб'єкта господарювання та шляхи її покращення ”

(виконана на матеріалах Хорольської механізованої пекарні)

Роботу виконала

Студентка групи Ф-42

Пащенко Л.В.

Науковий керівник

Ярова Г.М.

ПОЛТАВА - 2008

Зміст

Вступ

1. Сутність і значення ділової активності суб'єкта господарювання

2. Характеристика фінансово-господарської діяльності Хорольської механізованої пекарні

3. Аналіз показників і оцінка ділової активності та прибутковості підприємства

4. Шляхи покращення ділової активності на Хорольській механізованій пекарні

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Фінансові відносини, які реалізуються в ході господарської діяльності, плануються фінансовим менеджментом підприємства виходячи з можливості досягнення максимальної прибутковості вкладеного капіталу та максимальної ціни підприємства. Поєднання вказаних напрямків прийняття фінансових рішень в ході фінансової діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом узгодження різнопланових критеріїв ефективності використання коштів в ході операційної, інвестиційної та фінансової діяльності виробника товарів, робіт або послуг. Це означає, що фінансова діяльність суб'єкта господарювання за своїм характером є варіантною з завданням вибору економічно обґрунтованого рішення.

Фінансова діяльність суб'єкта господарювання - це діяльність всередині підприємства по розробці і реалізації фінансових рішень щодо володіння чотирма типами цінностей, між якими можна зробити вибір: майном, матеріальними і нематеріальними цінностями; фінансовими цінностями; грішми; боргами у формі дебіторської і кредиторської заборгованості.

Головною метою є підвищення ціни підприємства в інтересах максимізації добробуту власників. При цьому підвищення добробуту власників може виступати в двох формах:

? максимізація доходу на інвестиції і тоді метою фінансової діяльності є максимізація прибутку;

? максимізація ціни акції, тобто ціни підприємства.

Тема яку ми обрали для курсової роботи: „ Ділова активність суб'єкта господарювання та шляхи її покращення „.

Оцінка ділової активності - один з основних аспектів аналізу діяльності суб'єкта господарювання, якому належить провідне місце в системі завдань фінансового аналізу. Це зумовлено тим, що такий аналіз дає змогу оцінити внутрішній і зовнішній стан підприємства, визначити рівень прибутковості та перспективи його розвитку, дослідити ефективність використання виробничо-фінансових ресурсів.

Мета курсової роботи -- розкрити поняття , зміст, мету, завдання ділової активності, також висвітлити шляхи покращення ділової активності на Хорольській мехпекарні .

Для досягнення поставленої мети мають бути вирішені наступні завдання:

1) висвітлення основних понять щодо змісту, предмету ділової активності;

2) надання загальної характеристики фінансово-господарської діяльності виробничого підприємства;

3) розкриття аналізу ділової активності підприємства, а саме аналіз ділової активності та прибутковості;

4) шляхи удосконалення ділової активності.

Суб'єктом дослідження курсової роботи є реально діюче підприємство - Хорольська механізована пекарня Полтавської області.

Об'єктом дослідження є фінансово - господарська діяльність виробничого підприємства за даними звітності, що узагальнює результати діяльності юридичної особи.

Предметом дослідження є ділова активність підприємства.

Теоретичною основою написання курсової роботи стали праці таких авторів: Александрова М.М, Верига Ю.А, Ізмайлова К.В, Лахтіонова Л.А., Подольська В.О. та інших.

1. Сутність, напрями і значення ділової активності суб'єкта господарювання

Радикальна реформа господарського механізму, що здійснюється в Україні останнім часом, має на меті підвищення ефективності діяльності як окремих суб'єктів господарювання, так і національного господарства в цілому і передбачає пошук реальних шляхів виходу нашого суспільства з кризового стану.

В умовах дефіциту ресурсів, що склалися в Україні, проблеми ефективного розподілу та використання ресурсів підприємства виходять на одне з перших місць. Основним інструментом для оцінки ефективності використання ресурсів підприємства в умовах нестабільної економіки є оцінка й аналіз ділової активності суб'єкта господарювання, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити результативність господарсько-фінансової діяльності підприємства та визначити перспективи його розвитку. Від об'єктивності та точності оцінки й оптимізації ділової активності підприємства залежить якість важливих та відповідальних управлінських рішень, які дають змогу не пристосовуватися до змін на ринку, а активно реагувати та впливати на ринкову ситуацію, що постійно змінюється.[ 14,с.239]

Виникнення і розвиток поняття ділової активності діалектично зумовлене та практично виправдане, оскільки в цілому відображує суть змін в економіці, коли гостро постає потреба зіставлення розмірів вкладених ресурсів з проміжними та кінцевими результатами їх використання, що безпосередньо впливає на фінансовий стан суб'єкта господарювання і тісно пов'язане з ним.

Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб'єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Ключовим словом такого визначення є поняття «ефективність», дослідження економічної суті якого дасть змогу виявити багатогранний характер ділової активності підприємства, визначити показники її оцінки, з'ясувати фактори впливу на рівень останньої.

В умовах ринкових перетворень поняття «ефективність» тісно пов'язане з використанням фінансово-виробничих ресурсів. Це зумовлено тим, що метою кожного суб'єкта господарювання є отримання найвищого результату, досягнення якого стає можливим за умови оптимального формування й ефективного використання всіх видів ресурсів.

Аналізуючи теоретичні підходи як вітчизняних, так і зарубіжних науковців до економічної сутності «ефективності», можна назвати такі характеристики:

? якісний результат певної діяльності, що характеризує її результативність;

? результат ефективного та раціонального використання всіх видів ресурсів;

? співвідношення конкретного, кінцевого результату до витрат, що забезпечили його отримання.

Оскільки результати аналізу ділової активності є підґрунтям та вагомою складовою в розробці доходів щодо забезпечення результативної діяльності суб'єкта господарювання, доцільно при оцінці його стану виділити рівні ділової активності та притаманні їм виробничо-господарські ситуації, що зумовлюють певні результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності:

1)високий (достатній);

2)середній (задовільний);

3)низький (незадовільний).

Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання, при яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, при яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та погрожують підприємству банкрутством.

Визначення проблемної, а тим більше кризової, ситуації при оцінці стану ділової активності викликає необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності через прийняття оперативних управлінських рішень.

Очевидно, що з переходом до ринкової економіки суттєво зросла роль та значення управлінських рішень, які приймаються на всіх етапах розвитку діяльності підприємства. Зміна технології виробництва, вихід на нові ринки, розширення обсягів випуску та асортименту продукції потребують прийняття своєчасних та зважених управлінських рішень, результативність яких суттєво підвищується, якщо їх обґрунтування здійснюється з урахуванням факторів, що впливають на виробничо-господарську ситуацію підприємства, а також відповідний їй рівень ділової активності. Такий підхід до управління ефективною діяльністю підприємства ґрунтується на поглибленому аналізі ділової активності, результати якого дають змогу розробити дійові заходи, спрямовані на зниження негативного впливу наведених чинників на виробничо-фінансовий стан підприємства і, як наслідок, запобігти утворенню кризової ситуації. Фактори, що впливають на рівень ділової активності, поділяють на: зовнішні, які не залежать від діяльності суб'єктів господарювання, та внутрішні, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємств.

Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове обслуговування.

Виходячи з того, що всі аспекти діяльності суб'єктів господарювання традиційно поділяють на зовнішні та внутрішні. Розрізняють дві основні складові бізнес-середовища. Йдеться про зовнішнє і внутрішнє оточення, аналіз якого передбачає ідентифікацію його учасників, особливості їх відносин з підприємством, що досліджується, а також характеристику притаманних йому факторів впливу.

Ринкове середовище, в якому підприємство діє, називають зовнішнім, оскільки формують його зовнішні по відношенню до підприємства суб'єкти економічної діяльності. Насамперед це бізнес-партнери, з якими підприємство пов'язує ділові інтереси: клієнти, постачальники, замовники, контрагенти.

Оскільки підприємство функціонує в соціально-економічному просторі, нормативно-правову базу якого формує держава, то ділова активність будь-якого суб'єкта господарювання неможлива без втручання державних та інших органів регулювання. Йдеться не про безпосередній вплив держави на виробничий процес, а про створення умов, які викликають потребу в його здійсненні. Відомо, що держава може підтримувати підприємницьку діяльність двояко: прямим регулюванням або непрямим шляхом - за допомогою податкового впливу та інших важелів економічного характеру. Проте досвід інших країн показує, що провідна роль прямих методів регулювання приводить до безініціативності компаній, тому потрібно акцентувати увагу на податковій, кредитній, амортизаційній політиці. Саме вона встановлює однакові для всіх «правила» ведення підприємницької діяльності, у результаті чого створюються відповідні соціально-економічні умови, які обумовлюють ступінь активності підприємницьких структур, а також їх можливості в досягненні високих результатів.

Серйозний вплив на діяльність підприємства мають і конкуренти, переваги яких у виробничій, технологічній, інноваційній сферах виступають рушійною силою в пошуку ідей та засобів досягнення більш вагомих результатів у стратегічно важливих галузях діяльності підприємства.

У зв'язку з тим, що діяльність будь-якого суб'єкта господарювання спрямована на кінцевого споживача, він також своїми вимогами до продукції та фінансовими можливостями впливає на діяльність підприємства.

Наступною складовою бізнес-середовища є внутрішнє середовище підприємства, яке являє собою сукупність агентів, що діють усередині підприємства, та їх відношень, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності. До них належать керівництво, співробітники та власники.

Для досягнення головної мети будь-якого підприємства - отримання максимального прибутку - недостатньо лише забезпечити виробництво необхідними сировиною, матеріалами та високотехнологічним обладнанням. Більш дійовими інструментами у вирішенні цього завдання є впровадження ефективних методів управління та форм структурної організації, які б забезпечували підприємству ритмічну і злагоджену роботу, підтримували його платоспроможність та інвестиційну привабливість. Однак і таких заходів буде замало для досягнення вагомих результатів діяльності підприємства, якщо «людський фактор» не займе провідного місця в системі цінностей керівництва і на підприємстві не буде створено нову модель використання трудових ресурсів, спроможну створити творчу атмосферу в колективі, стимулювати ініціативу та підвищити зацікавленість працівників у результатах своєї та спільної праці.

Оскільки вплив середовища на ділову активність підприємства характеризується багатьма факторами, розглянемо дві їх групи, що відповідають складовим бізнес-простору. Так, до зовнішніх відносять фактори:

1)міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції;

2)національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники;

3)ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники.

Враховуючи велику кількість зовнішніх факторів, зазначимо, що в процесі аналізу ділової активності підприємства слід виділяти ті, які мають максимальний вплив на діяльність підприємства. У зв'язку з тим, що вплинути на характер їх дії саме підприємство не в змозі, завданням аналізу є відпрацювання варіантів реагування на зміни зовнішнього середовища на випадок, якщо така ситуація стане актуальною.

До внутрішніх факторів відносять:

1)конкурентну позицію підприємства;

2)принципи діяльності;

3)ресурси та їх використання;

4)маркетингову ситуацію й політику;

5)фінансовий менеджмент (табл.1.1).

Значення всебічного аналізу внутрішніх чинників для прийняття зважених управлінських рішень переоцінити важко. Такий аналіз дає змогу визначити межі виробничих і збутових можливостей підприємства та обрати ті напрями перетворень, розвиток яких дасть максимальний господарський ефект у довгостроковій перспективі.

Таблиця 1.1.Внутрішні фактори формування бізнес-середовища підприємства

Конкурентна позиція

підприємства

Мета діяльності, традиції, репетиція, імідж, кваліфікація керівництва та співробітників, частка ринку, стадія життєвого циклу підприємств, територіальне розміщення підприємства, віддаленість від ринків збуту, доступність до матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, рівень адаптивності підприємства до змін ринкової ситуації

Принципи діяльності

Концепція основної діяльності підприємства, форма власності, стимулювання творчої, результативної праці, інноваційна активність підприємства, диверсифікація виробництва, позитивна репутація підприємства

Фінансовий менеджмент

Структура балансу, платоспроможність, ліквідність, співвідношення власних і позикових коштів, вартість капіталу, структура майна, інвестиційна привабливість, рівень прибутку, рентабельність, дохід на акцію

Маркетингова стратегія і політика

Сегментація ринку (співвідношення масових і цільових ринків збуту, ринкові вікна), товарна, цінова, збутова, комунікаційна, рекламна політика

Метою аналізу ділової активності підприємства є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій і причин їх змін для дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності та визначення потенційних можливостей підприємства щодо підвищення.

Аналіз ділової активності проводиться в інтересах як внутрішніх, так і зовнішніх споживачів інформації. У зв'язку з цим його поділяють на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз ділової активності проводиться управлінським персоналом підприємства всіх рівнів за даними оперативного, фінансового та бухгалтерського обліку. Основною його метою є забезпечення підвищення ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів і на цій основі - збільшення прибутку та зниження собівартості.

Зовнішній аналіз ділової активності підприємства здійснюється зовнішніми відносно підприємства споживачами інформації. До них належать: інвестори, постачальники, покупці, конкуренти, ділові партнери, фінансово-кредитні та податкові органи. Вони вивчають інформацію виходячи зі своїх інтересів.

Альтернативність цілей аналізу ділової активності підприємства визначають не тільки функціональні обов'язки управлінського персоналу підприємства різних рівнів. Вона залежить також від цілей, які ставлять перед собою зовнішні користувачі інформації.

Цілі дослідження досягаються в результаті вирішення низки аналітичних завдань. До них відносять:

? аналіз виробничо-господарської ситуації, що склалася на підприємстві в попередні періоди його функціонування, оцінка її відповідності рівням ділової активності;

? діагностика бізнес-середовища підприємства, виявлення основних факторів впливу на зміни рівнів ділової активності суб'єкта господарювання за період, що досліджується;

? аналіз темпів зростання основних результативних показників; з'ясування причин їх відхилення від ідеальної моделі залежностей, що існують між ними;

? оцінка ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів;

? визначення резервів підвищення ефективності виробництва та розробка оптимальних заходів їх використання з метою підвищення ділової активності підприємства.[ 2, с.364 ]

2. Характеристика фінансово-господарської діяльності Хорольської механізованої пекарні

Відкрите акціонерне товариство «Хорольська механізована пекарня» (далі - Товариство) засноване відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 28 січня 1997 року № 22-ПР шляхом перетворення структурного підрозділу обласного державного виробничо-торговельного підприємства «Полтавахліб» - Хорольська механізована пекарня, у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України від 10 липня 1996 року « Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», указу Президента України від 19 березня 1996 року № 194/96 « Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році».

Повна назва Товариства: Відкрите акціонерне товариство «Хорольська механізована пекарня».

Скорочена назва Товариства: ВАТ «Хорольська мехпекарня».

Місцезнаходження Товариства: Україна, 37800, м. Хорол Полтавської області, вул. 8 Березня, 47/2.

Основною метою діяльності Товариства є отримання максимального прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності в різних галузях господарювання та задоволення на цій основі соціально-економічних потреб та зростання добробуту його акціонерів та соціальних потреб його працівників.

Предметом діяльності Товариства є:

1) виробництво в широкому асортименті хлібобулочних, кондитерських виробів, круп та інших товарів 6народного споживання;

2) виконання торгових, торгово-посередницьких, комерційних, посередницьких, комісійних, фінансових внутрішніх та міждержавних операцій та договорів;

3) виконання внутрішніх та міжнародних перевезень вантажним та пасажирським автомобільним транспортом та надання транспортно-експедиційних послуг юридичним та фізичним особам як на Україні так і за кордоном;

4) комерційна діяльність відповідно до чинного законодавства;

5) здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до діючого законодавства;

6) торгівельно-посередницька діяльність;

7) проведення робіт, пов'язаних з екологією, ресурсозбереженням, переробка первинних та вторинних мінеральних ресурсів, видобування і випуск мінеральної, питної води і безалкогольних та слабоалкогольних напоїв. Геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою, експлуатація родовищ підземних вод;

8) організація та проведення оптової та роздрібної торгівлі промисловою продукцією, продовольчими товарами, товарами народного споживання, нерухомим майном, засобами виробництва;

9) організація виробництва закупок та реалізації товарів народного споживання, продукції народних промислів та ремесел, промислової продукції, будівельних матеріалів;

10) створення профільних, універсальних, комерційних, комісійних та фірмових магазинів.

У 2002 році введено в дію нову лінію по виробництву плодових сортів хлібобулочних виробів, що дає змогу збільшувати виробництво виробів за добу більше ніж на 5 тонн. За минулий рік обсяги виробництва зросли на 119%.

На даний час на підприємстві виробляється більше 120 найменувань високоякісних хлібобулочних та кондитерських виробів. Кожного року асортимент продукції поповнюється 10-15 видами нової продукції.

Кількість працюючих за останні 5 років зросла в 2,5 рази і на даний час складає 240 осіб. Майже щороку створюється до 25 робочих місць. По результатах роботи за 2004-2006 рік підприємство визнано кращим роботодавцем.

На підприємстві щомісяця виплачується заробітна плата і своєчасно сплачуються податки та інші обов'язкові платежі.

Структурна будова Хорольської мехпекарні виглядає наступним чином: 9 магазинів, 1 кіоск, автотранспортне господарство з 30 автомобілів.

В своїй діяльності Хорольська мехпекарня керується Статутом та іншими засновницькими документами.

Товариство має повну господарську самостійність і розробляє програми свого соціального і економічного розвитку, покриває свої витрати за рахунок доходів від господарської діяльності. Облік ведеться в бухгалтерії, де працюють 4 бухгалтера, з них 1 головний. Бухгалтерський облік ведеться загалом вручну за допомогою книжково-журнальної форми обліку.

Майно підприємства складається з основних та оборотних засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в балансі підприємства.

Доходи організації формуються за рахунок коштів, одержаних в результаті господарської діяльності та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагностика його фінансового стану, що виявляє недоліки та прорахунки в діяльності організації. Матеріали аналізу використовується в процесі фінансового планування та прогнозування.

Для успішної діяльності організаційно - виробничої структури підприємства необхідним є проведення аналітичної роботи на ньому. Основним в аналітичній роботі є здатність аналітика логічно відновити операції, які знайшли відображення в обліку і звітності, спроможність повторити роботу бухгалтера у зворотному порядку.

Аналітична робота на даному підприємстві здійснюється працівниками планово-економічного відділу. Вони складають статистичну звітність і здійснюють аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Оперативна поточна фінансова робота в організації повинна спрямовуватись на фінансове забезпечення її діяльності та постійне підтримання платоспроможності на належному рівні.

Аналіз фінансового стану в організації проводить замісник головного бухгалтера, який визначає фінансовий результат, рентабельність, суми і рівень витрат та доходів за напрямками діяльності. Такий аналіз проводиться з початку року.

Для аналізу фінансово-господарської діяльності Хорольської мехпекарні розглянемо основні показники її діяльності за 2004 - 2006 роки, які подані в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Основні фінансово-економічні показники діяльності Хорольської мехпекарні за 2005-2007 роки

Показник

2005р.

2006р.

2007р.

Відхилення (+,-) показника 2006 р. порівняно з 2005 р.,

Темп приросту, %

Відхилення (+,-) показника 2007 р. порівняно з 2006 р.,

Темп

приросту, %

А

1

2

3

4

5

6

7

1. Капітал станом на кінець періоду, тис. грн.:

2392,3

3296,6

3935,4

904,3

1,4

638,8

1,3

1.1.Власний капітал:

1909,7

2742,5

3193,6

832,8

1,5

451,1

1,2

1.1.1. Власний нео-боротний капітал

687,9

784,7

1040

96,8

1,2

255,3

1,4

1.1.2.Нерозподілений прибуток;

1407,0

2239,8

2690,9

832,8

1,7

451,1

1,3

1.2. Позиковий капітал:

482,6

449,0

396,1

-33,6

10

-52,9

0,9

1.2.1. Короткостроковий капітал

482,6

449,0

13,7

-33,6

10

-435,4

0,1

1.2.2. Довгостроковий позиковий капітал

Ї

105,1

345,7

Ї

Ї

240,6

3,3

2. Майно станом на кінець року, тис.грн.:

2392,3

3296,6

3935,4

904,3

1,4

638,8

1,3

2.1. Необоротні активи;

1221,8

1957,8

2153,6

736

1,6

195,8

1,2

2.2. Оборотні активи:

1164,3

1327,7

1753,8

163,4

1,2

426,1

1,4

2.2.1. Запаси;

461,9

597,1

677,3

135,2

1,4

80,2

1,2

2.2.2. Кошти в розрахунках;

72,6

80,4

275,3

7,8

1,2

194,9

3,5

2.2.3. Грошові кошти

550,9

585,6

640,7

34,7

1,1

55,1

1,2

Дані таблиці 2.1. свідчать про збільшення капіталу у 2006 році в порівнянні з 2005 роком на 904,3 тис.грн., а у 2007 році порівнюючи з 2006 роком на 638,8 тис.грн. також збільшується.

Це збільшення відбулося за рахунок збільшення власного капіталу у 2006 році на 832,8 тис.грн. та у 2007 році порівняно з 2006 роком на 451,1 тис.грн. та за рахунок скорочення позикового капіталу на 33,6 тис.грн. в 2006 році та 52,9 тис.грн.

Збільшення власного капіталу пояснюється збільшенням оборотного капіталу у 2007 році у порівнянні з 2006 роком на 255,3 тис.грн. і нерозподілений прибуток збільшився в 2007 році на 451,1 тис.грн.

Зменшення позикового капіталу характеризується зменшенням поточних зобов'язань у 2006 році порівняно з 2005 роком на 33,6 тис.грн. та у 2007 році в порівнянні з 2006 роком на 52,9 тис.грн. Скорочення відбулося за рахунок погашення кредиторської заборгованості за товари та зниження поточних зобов'язань за розрахунками.

На позиковий капітал мали вплив, як короткострокові зобов'язання, так і довгострокові зобов'язання. Довгостроковий позиковий капітал у 2005 році був відсутній на підприємстві, але у 2007 році, в порівнянні з 2006 роком він становив 240,6 тис.грн., що викликано зростанням вартості короткострокового позикового капіталу.

Структурний аналіз дозволив відмітити, що капітал сформовано за рахунок власного капіталу. У 2007 році він становив 3193,6 тис.грн., а у 2006 році - 2742,5тис.грн. Збільшення власного капіталу відбулося за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку.

Висока частка власного капіталу у загальній сумі капіталу є позитивним показником, оскільки це забезпечує фінансову незалежність товариства, хоча при цьому мало використовуються інші джерела фінансування, які б дозволили розширити потенціал підприємства. Це прослідковується у зменшенні короткострокового позикового капіталу та відсутності у 2006 році довгострокового позикового капіталу.

Характеризуючи загальний стан майна, можна відмітити його збільшення у 2006, 2007 роках. У 2006 році порівняно з 2005 роком на 904,3 тис.грн., а у 2007 році порівнюючи з 2006 роком на 638,8 тис.грн.

Стан майна змінився за рахунок збільшення необоротних активів у 2006 році порівняно з 2005 роком на 756 тис.грн., у 2007 році в порівнянні з 2006 роком на 195,8 тис.грн. Оборотні активи збільшилися у 2006 році на 163,4 тис.грн., а у 2007 році порівняно з 2006 роком зросли на 426,6 тис.грн. Це пояснюється збільшенням товарів у продажу. Обсяг запасів збільшився на 135,2 тис.грн. у 2006 році, на 80,2 тис.грн. у 2007 році. Це свідчить про збільшення кількості продукції, а отже збільшення кількості реалізованої продукції.

Кошти в розрахунку у 2006 році в порівнянні з 2005 роком збільшилися на 194,9 тис.грн., що свідчить про не погашення дебіторської заборгованості у 2007 році порівняно з 2005 роком.

Грошові кошти також у 2006 році порівняно з 2005 роком збільшилися на 34,7 тис.грн., а у 2007 році на 55,1 тис.грн. порівнюючи з 2006 роком, що свідчить про залучення коштів в оборот підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок про ефективну структуру майна і капіталу Хорольської механізованої пекарні. Слід звернути увагу на високу питому вагу необоротних активів у складі майна, виробничих запасів у структурі оборотного капіталу, що сприяє розвитку Хорольської механізованої пекарні.

Розрахуємо показники наявності та ефективності використання персоналу, які подані у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Показники наявності та ефективності використання персоналу Хорольської мехпекарні за період 2005 - 2007 роки

Показник

2005р.

2006р.

2007р.

Відхилення (+,-) показника 2006 р. порівняно з 2005 р.,

Темп приросту, %

Відхилення (+,-) показника 2007 р. порівняно з 2006 р.,

Темп

приросту, %

А

1

2

3

4

5

6

7

1. Трудові ресурси

1.1.Середньообліко-ва чисельність пра-цівників, осіб;

199

206

221

7

103,6

15

107,3

1.2. Фонд оплати праці, тис. грн.;

1284,7

1866

1983,6

581,3

145,3

117,6

106,4

1.3. Середньомісяч-на заробітна плата, грн.;

538

755

748

217

140,4

-7

99,1

1.4. Продуктивність праці, тис. грн.;

59,1

58,8

45,6

-0,3

99,5

-13,2

77,6

Дані таблиці 2.2. свідчать про збільшення середньооблікової чисельності працівників у 2007 році порівняно з 2006 роком на 15 чоловік та у 2006 році порівняно з 2005 роком на 7 чоловік. Оскільки середньооблікова чисельність працівників зростає, то це призводить до логічного зростання фонду оплати праці, який в 2007 році порівняно з 2006 роком зріс на 117,6 тис.грн., а у 2006 році порівняно з 2005 роком на 581,3 тис.грн.

Прослідковується зменшення заробітної плати у 2007 році у порівнянні з 2006 роком на 7 грн. Але продуктивність праці зменшується у 2006 році у порівнянні з 2005 роком на 300 грн., а у 2007 році в порівнянні у 2006 роком на 13200 грн. Це свідчить про неефективне використання робочої сили.

Таблиця 2.3. Економічні показники діяльності Хорольської мехпекарні за період 2005 - 2007 роки

Показник

2005р.

2006р.

2007р.

Відхилення (+,-) показника 2006 р. порівняно з 2005 р.,

Темп приросту, %

Відхилення (+,-) показника 2007 р. порівняно з 2006 р.,

Темп

приросту, %

А

1

2

3

4

5

6

7

1. Економічні показники:

1.1. Чистий дохід (виручка) від реа-лізації продукції, тис. грн.;

10070,1

12104,5

11745,5

2034,4

120,3

-359

97,1

1.2. Собівартість реалізованої про-дукції, тис. грн.;

8934,4

9587,0

9381,3

652,6

107,4

-205,7

97,9

1.3. Фінансовий ре- зультат від звичайної діяльності до опо-даткування, тис. грн.;

14,7

1143,6

657,5

1128,9

7779,6

-486,1

57,5

1.4. Чистий прибуток (збиток), тис. грн.;

10,3

832,8

451,1

822,5

8085,5

-381,7

54,2

1.5. Рентабельність обороту, %

0,0011

0,0689

0,0385

0,0678

6263,7

-0,0304

55,9

Аналізуючи економічні показники діяльності Хорольської механізованої пекарні ми можемо відмітити збільшення чистого доходу у 2006 році порівняно з 2005 роком на 2034,4 тис.грн., а у 2006 році порівняно з 2006 роком на 359 тис.грн. прослідковуємо зменшення. Собівартість реалізованої продукції у 2006 році збільшується на 652,6 тис.грн., що свідчить про збільшення витрат, а у 2007 році зменшується на 205,7 тис.грн., отже й зменшення витрат на реалізацію продукції.

Дані таблиці 2.3. свідчать про те, що чистий прибуток у 2007 році зменшився проти 2006 року на 381,7 тис.грн. Така тенденція відбулася за рахунок зменшення прибутку від операційної діяльності.

Рентабельність обороту показує дохідність підприємства, тобто скільки прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу. Цей показник у 2007 році зменшився на 0,0304 % за рахунок зменшення чистого прибутку.

3. Аналіз та оцінка ділової активності та прибутковості підприємства

Оцінка ділової активності - один з основних аспектів аналізу діяльності суб'єкта господарювання, якому належить провідне місце в системі завдань фінансового аналізу. Це зумовлено тим, що такий аналіз дає змогу оцінити внутрішній і зовнішній стан підприємства, визначити рівень прибутковості та перспективи його розвитку, дослідити ефективність використання виробничо-фінансових ресурсів.

Ділова активність відображає результативність роботи підприємства з урахуванням авансованих ресурсів чи обсягів їх споживачів у процесі виробництва.

Аналіз показників ділової активності дає можливість визначити, наскільки ефективно підприємство використовує вкладені в нього кошти і відповісти на питання, за рахунок яких саме складових активів підприємство може підвищити свою результативність.

Основні показники - це показники оборотності та капіталовіддачі, що характеризують інтенсивність використання засобів підприємства і показують, наскільки ефективно адміністрація керує підприємством. Такими показниками є :

1. Коефіцієнти оборотності характеризують швидкість обігу складових капіталу і визначають, скільки разів протягом звітного періоду кошти, вкладені в певні активи, зробили оборот. Коефіцієнт обраховується в кількості разів, зростання даного коефіцієнта для всіх видів активів позитивне. Загальний обіг оборотного капіталу являє собою суму часткових показників обігу складових поточних активів.

2. Тривалість одного обороту є коефіцієнтом обіговості, визначеним у днях. Цей коефіцієнт використовують для визначення операційного та фінансового циклу.

3. Коефіцієнт закріплення є розрахунковим показником інтенсивності і характеризує суму обігових активів, що припадають на одиницю реалізованої продукції; є оборотним показником до коефіцієнта обіговості.

4. Сума додатково залучених (вилучених) коштів є розрахунковим абсолютним показником, пов'язана з показником прискорення або уповільнення обіговості активів; характеризує економічний ефект внаслідок прискорення обіговості.

5. Показники капіталовіддачі є показниками інтенсивності, характеризують віддачу капіталу.

6. Операційний цикл - це час між придбанням матеріалів, їх використанням у виробництві, реалізацією готової продукції та отриманням грошових коштів чи еквівалентів грошових коштів.

7. Фінансовий цикл - це час від оплати за придбані матеріали до отримання грошей за реалізовані товари. [12,с.58]

Коефіцієнти ділової активності Хорольської мехпекарні містяться у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Динаміка показників ділової активності Хорольської мехпекарні за 2005-2007рр.

Показник

2005 рік

2006 рік

2007 рік

Зміни ( +;- )

2006 рік до 2005 року

2007 рік до 2006 року

1. Коефіцієнт оборотності капіталу (в разах)

4,32

4,26

3,25

-0,06

-1,01

2.Коефіцієнт оборотності власного капіталу (в разах)

5,24

5,2

3,96

-0,04

-1,24

3.Тривалість 1го обороту власного капіталу (в днях)

68,65

69,17

90,96

0,52

21,79

4.Коефіцієнт оборотності запасів (в разах)

21,75

22,86

18,43

1,11

-4,43

5.Тривалість 1го обороту запасів (в днях)

16,56

15,74

19,53

-0,82

3,79

6.Коефіцієнт оборотносі кредитної заборгованості

53,89

57,35

74,91

3,46

17,56

7.Тривалість 1го обороту кредитної заборгованості (в днях)

6,68

6,28

4,81

-0,4

-1,47

8.Коефіцієнт закріплення обігових коштів

0,12

0,11

0,15

-0,01

0,04

9.Фондовіддача основних засобів

6,58

6,84

4,74

0,26

-2,1

10.Тривалість операційного циклу

22,19

20,15

28,43

-2,04

8,28

11.Тривалість фінансового

15,51

13,87

23,62

-1,64

9,75

12.Коефіцієнт сталості економічного росту

--

0,492

0,152

0,487

-0,34

13. Тривалість 1го обороту (в днях)

83,26

84,58

110,82

1,32

26,24

Отримані значення свідчать,що коефіцієнт оборотності капіталу в 2007 році по відношенню до 2006 року зменшився на 1,01 і склав 3,25, що свідчить про уповільнення швидкості обороту капіталу. Відомо, що для повного обороту капіталу Хорольська мехпекарня у 2007 році потрібно 110 днів, тобто порівняно з 2006 роком оборотність капіталу уповільнилась на 26 днів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу склав за 2007 рік 3,96. Кількість днів, необхідно для повного обороту власного капіталу складає 91 день, у той час як у 2006 році 69 днів. Таким чином, внаслідок зниження коефіцієнту оборотності підприємство змушене залучати в оборот додаткові кошти. Перелічені показники підтверджують негативне зрушення стосовно оборотності загального і, зокрема, власного капіталу Хорольської мехпекарні. Однак це викликано в більшій мірі збільшенням капіталу підприємства, аніж уповільненням товарообороту.

Коефіцієнт оборотності запасів зменшився в 2007 році у порівнянні з 2006 роком на 4,43 і склав 18,43. Аналіз цього показника дозволяє виявити резерви скорочення операційного циклу за рахунок інтенсифікації виробничого процесу, раціоналізації складського господарства, розрахункових операцій. В результаті при цьому ж рівні запасів підприємство може збільшити обсяги виробництва.

В умовах ринкового господарства, і особливо для запобігання кризи, важливе

значення має аналіз оборотності кредиторської заборгованості. В середньому термін погашення кредиторської заборгованості становить 6 днів.

Фондовіддача у 2007 році зменшилась на 2,1 у порівнянні з 2006 роком і становила 4,74, що свідчить про те,що на 1 грн. основних засобів припадає 4,74 грн. реалізованої продукції.

Коефіцієнт закріплення обігових коштів за досліджений період збільшився на 0.003. Так, у 2007 році на 1 грн. реалізованої продукції припадає 15 копійок обігових коштів.

Операційний цикл у 2007 році становив 28 днів, що на 8 днів більше, ніж у 2006 році. Тобто, придбавши сировину і матеріали виробниче підприємство через 28 днів отримає грошові кошти від реалізації, виготовленої з цієї сировини та матеріалів продукції. Фінансовий цикл показує на скільки швидко грошові кошти вивільнюються з обороту за 24 дні. Коефіцієнт сталості економічного росту становить у 2007 році 0.152. Це говорить про відсутність у підприємства можливості розширити основну діяльність за рахунок реінвестування коштів.

Отже, після проведеного аналізу можна дійти наступного висновку: Хорольська мехпекарня з 2006 року уповільнила ділову активність, в організації спостерігається низька швидкість обороту майна і досить великі періоди обороту у днях.

В умовах ринкових відносин велике значення мають показники ефективності діяльності підприємства, які характеризують рівень прибутковості його виробництва. Показники прибутковості визначають відносну доходність підприємства, що вимірюється у відсотках до витрат ресурсів чи капіталу з різних позицій.

1. Маржа прибутку - показник прибутковості діяльності підприємства; визначає ефективність основної діяльності і становить норму прибутку.

2. Показники рентабельності показують, скільки прибутку підприємство має з однієї гривні, витраченої на виробництво та реалізацію.

3. Коефіцієнти прибутковості капіталу показують, скільки грошових одиниць прибутку отримано підприємством за рахунок використання одиниці його капіталу. Під капіталом розуміють загальний капітал та власний капітал.

4. Показники ефективності використання активів характеризують використання основних засобів підприємства, обігових активів. Зростання в динаміці цих показників є позитивно тенденцією.

5. Термін окупності капіталу показує, за який період повністю окупляться кошти, вкладені в діяльність підприємства.

У практиці фінансового аналізу, як правило, аналіз прибутковості проводиться за такими напрямами:

- аналіз загальної прибутковості;

- аналіз прибутковості капіталу;

- аналіз трансформації капіталу.

Зростання значень усіх показників прибутковості є позитивним моментом, а терміну окупності - негативним. [ 12,с.60]

Основні показники прибутковості розрахуємо у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Показники аналізу прибутковості Хорольської мехпекарні за 2005-2007 рр.

Показник

2005 рік

2006 рік

2007 рік

Зміни ( +;- )

2006 рік до 2005 року

2007 рік до 2006 року

1.Маржа прибутку

0,00085

0,0573

0,032

0,05645

-0,0253

2.Прибутковість активів за прибутком від звичайної діяльності.

0,0043

0,2526

0,1146

0,2483

-0,138

3.Прибутковість виробничих засобів

0,0305

1,9198

0,925

1,8893

-0,9948

4.Прибуткова реалізації продукції за прибутком від операційної діяльності

0,0939

0,1733

0,1677

0,0794

-0,0056

5.Прибутковість реалізаці продукції за прибутком від реалізації

-0,0035

0,0745

0,0421

0,078

-0,0324

6.Прибутковістзагального капіталу

0,0044

0,2928

0,1248

0,2884

-0,168

7.Прибутковість власного капітілу

0,0054

0,358

0,1519

0,3526

-0,2061

8.Коефіцієнт віддачі(рентабельність) основних засобів

0,0067

0,4706

0,1821

0,4639

-0,2885

9.Коефіцієнт використання обігових засобів

0,0087

0,6684

0,2928

0,6597

-0,3756

10.Коефіцієнт трансформації

4,2094

3,6718

2,98

-0,5376

-0,6872

11.Період окупності капіталу

232,26

3,958

8,724

-228,302

4,766

12.Період окупності власного капіталу

185,41

3,293

7,08

-182,117

3,787

Згідно даних таблиці 3.2. маржа прибутку підприємства у 2007 році проти 2006 року зменшилась на 0,0253 і становила 0,0320. Це свідчить про зменшення у звітному році виручки від реалізації товарів, а , отже, і основної діяльності Хорольської мехпекарні. Прибутковість активів за прибутком від звичайної діяльності та прибутковість активів за чистим прибутком у 2007 році у порівнянні з 2006 роком зменшилась на 0,138. Така тенденція викликана зменшенням чистого прибутку від звичайної діяльності виробничого підприємства.

Розрахувавши рентабельність виробничих запасів необхідно відмітити,що за досліджений період цей показник збільшився на 0,8945. Збільшення коефіцієнта відбулося за рахунок збільшення середньорічної вартості основних засобів. Так, у 2007 році на 1 грн. основних фондів припадає 92,50 копійок чистого прибутку, тоді як у 2005 році лише 3,05 копійок.Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації відображає суму прибутку від реалізації продукції на 1грн. виручки від реалізації. Тобто, у звітному році на 1грн. виручки від реалізації припадало 16,77 копійок прибутку від реалізації, що на 0,56 копійок менше щодо минулого року.

Прибутковість реалізації продукції за прибутком від операційної діяльності зменшилась у 2007 році на 0,0324 у порівнянні з 2006 роком і становила 0,0421. Таким чином, у звітному році Хорольська мехпекарня з 1 грн. виручки має 4,21 копійки прибутку від операційної діяльності.

Рентабельність загального капіталу за період з 2005-2007 року збільшилась на 0,1204. Так, підприємство у 2007 році отримало 12.48 копійок за рахунок використання 1 грн. загального капіталу.

Прибутковість власного капіталу підприємства у звітному році становила 0,1519, що на 0,2061 менше, ніж у минулому році. Тобто, завод отримав 15,19 копійок за рахунок використання 1 грн. власного капіталу.

Показники ефективності використання активів характеризують використання основних засобів підприємства, його обігових активів. Протягом досліджуваного періоду ми спостерігаємо збільшення показників, що свідчить про ефективність використання основних фондів та обігових активів Хорольської мехпекарні.

Коефіцієнт трансформації у 2007 році зменшився порівняно з 2006 роком на 0,6872 і складав 2,9846. Це означає, що на 1 грн. вкладених коштів у активи підприємства припадає 2,9846 грн. чистої виручки.

Період окупності капіталу виробничого підприємства за період з 2005-2007 року зменшився на 224 дні. У звітному році кошти вкладені в загальний капітал підприємства окупилися через 9 днів, що на 5 днів більше порівняно з минулим роком. Період окупності власного капіталу у 2007 році становить 7,080, тобто через 7 днів кошти, вкладені у власний капітал Хорольскої мехпекарні повернуться в обіг.

4. Шляхи покращення ділової активності на Хорольській механізованій пекарні

Підприємство, що аналізується, виготовляє в широкому асортименті хлібобулочні, кондитерські вироби, крупи та інші товари народного споживання.

На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з великим рівнем фондомісткості продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства - зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці.

Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці

можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу, а також виготовлятиме більше продукції і надасть їй більшої якості.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, збільшення їх навантаження.

Як і у всіх інших підприємствах, в умовах кризи неплатежів виникає нестача грошових коштів.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2. Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

3. Зменшення витрат на обробку продукції .

Треба розробити гнучку систему знижок для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення виставок продукції.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів.

Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2. Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4. Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

Висновки та пропозиції

На підставі порівняних точок зору провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, на нашу думку ділова активність - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства. Вона визначається системою критеріїв, зокрема: місцем підприємства на ринку конкретних товарів, географією ділових стосунків, репутацією підприємства як партнера, активністю інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоздатністю. Отже, ділова активність підприємства може характеризуватися динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства.

Отже, в даній курсовій роботі були дослідженні показники ділової активності на базі ВАТ «Хорольська механізована пекарня» за 2005-2007роки. Розглядалися теоретичні основи аналізу ділової активності. Висвітлене значення необхідності аналізу. Детально проаналізовано показники оборотності та ефективності використання необоротних та оборотних активів, власних та залучених коштів. В результаті аналізу можна сказати, що хоч підприємство і прибуткове в 2006 році, але ефективність використання ресурсів зменшилася порівняно з 2004 роком, оскільки спостерігається зменшення показників оборотності, збільшення тривалості обороту по всім статтях балансу, а також зменшення рентабельності за чистим прибутком. Досліджені недоліки управління ресурсами підприємства, фінансові ризики, які виникають при формування оптимальної структури майна, сприяють прийняттю певних рішень щодо їх усунення, на основі яких здійснено прогноз основних показників ділової активності наступний період. Для поліпшення фінансового стану на ВАТ «Хорольській мехпекарні» можна внести такі пропозиції: - слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованостей; - виявляти та усувати фактори, які впливають на збільшення дебіторської заборгованості; - здійснити заходи по зменшенню періоду інкасації; - зменшити об'єм відвантаження готової продукції неплатоспроможнім підприємствам; - в договорах встановлювати чіткі строки розрахунків за відвантажену продукцію та розмір санкцій за її порушення; - формувати штрафні санкції за прострочення зобов'язань; - в подальшому здійснювати розрахунки за авансовими платежами або частковій передоплаті; - відновити практику нормування обігових коштів та розробити його сучасну методику розрахунку з врахуванням особливостей обліку; - підвищити значення показника фондовіддачі стимулював до праці працівників підприємства; - удосконалити планування, управління та організацію та виробництво; - сприяти щоб не виникало на підприємстві понанормованих виробничих запасів; - сприяти зниженню собівартості продукції; - сприяти підвищенню прибутку на підприємстві. Економічна служба підприємства, використовуючи показники ділової активності, повинна оперативно виявляти ознаки поточної, критичної неплатоспроможності, а також формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутства підприємства та здійснення господарських операцій з продажу продукції підприємством-банкрутом. В Україні зараз відбуваються складні процеси переходу до ринкової економіки. В такий період багато підприємств відчувають фінансові труднощі. І щоб уникнути таких проблем їм доводиться пристосовувати свою діяльність до нових умов ринкових відносин всіма можливими шляхами. Для полегшення їх пристосування до нових умов держава повинна фінансово підтримувати збиткові підприємства шляхом дотацій та пільг, тобто використовувати форми, методи і важелі економічного впливу та регулювання суспільного виробництва і розподілу.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены