Сутність та функції грошей

СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

1. Еволюція форм грошей

Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Упродовж усього часу свого існування гроші постійно змінювалися, і сучасний їх вигляд - це не остаточна стадія їхнього розвитку.

В економічній літературі розглядаються дві концепції щодо походження грошей.

1. Еволюційна концепція.

Гроші виникли в результаті еволюційного процесу, який привів до того, що деякі предмети виокремилися із загальної маси і посіли особливе місце.

Процес еволюції грошей - це розвиток форм мінової вартості. Виділяють чотири форми вартості:

проста або випадкова форма вартості (вівця - сокира);

загальна форма вартості - надання найвищої споживчої вартості окремим продуктам (сіль, хутра, слонова кістка, метали), які завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо.

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, власне, появу грошей у найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати базові грошові функції - засобу вимірювання вартості та засобу обігу.

3) Металеві гроші (мідні, золоті та срібні монети);

4) паперові та кредитні гроші (білонні монети, банкноти, тощо).

2. Раціоналістична концепція

Починаючи з Аристотеля і до XVІІІ ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для полегшення обміну товарів.

Аристотель писав: «Гроші стали грошима (nomista) не через свою внутрішню природу, а через закон (nomos), і нам під силу змінити це положення, зробивши гроші непотрібними».

2. Класифікація форм грошей

Товарні гроші

Випадкова форма вартості

Функціонує бартерна економіка, коли не існує загально-прийнятого засобу обміну і товари обмінюють безпосередньо один на інший. Для того, щоб у бартерній економіці обмін відбувся, необхідний взаємний збіг бажань, тобто і продавець і покупець, мають хотіти те, що може запропонувати протилежна сторона. Така торгівля вимагає великих затрат часу і ресурсів на пошук інших людей, чиї бажання із укладання бартерної угоди збігалися б з їхніми.

Загальна форма вартості:

1) предмети першої потреби (худоба, сіль, зерно);

2) предмети розкоші (хутро, перли, прикраси як товари, що довго зберігалися і мали високу вартість).

Характерні риси товарних грошей:

функціонували поштучно;

не підлягали поділу;

виступали у своєму природному вигляді.

Необхідність переходу до наступної форми грошей:

потреба однорідності грошей;

потреба економічної подільності грошей;

здатність грошей тривалий час зберігати свою вартість;

здатність легко змінювати зовнішній вигляд;

потреба високої портативності.

Металеві гроші

Загальна форма вартості:

шматки металу (залізо, мідь, бронза, срібло, золото);

дорогоцінні монети (мідні, срібні, золоті).

Характерні риси грошей у вигляді дорогоцінних монет:

монети у вигляді простих зливків металу з купецькою печаткою;

монети певної форми (квадратні, овальні, круглі) з печат-кою держави, рельєфним малюнком та «зубіюванням» країв.

Необхідність переходу до наступної форми грошей - вимога економічності.

3)Білонні монети - розмінні монети, виготовлені зі сплаву недорогоцінних металів низької вартості.

Характерні риси грошей у вигляді білонних монет:

менша вартість таких грошей порівняно з дорогоцінними монетами;

такі гроші не мають власної вартості і є неповноцінними грошима.

На цьому етапі відбувається демонетизація золота. Перехід від повноцінних до неповноцінних грошей.

Повноцінні гроші - гроші, в яких номінальна вартість відповідає peальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені (срібні та золоті монети).

Неповноцінні гроші - гроші, які набувають своєї вартості безпосередньо в обігу. При цьому вона, - вартість, може бути відмінною від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонні монети, депозитні та електронні гроші). Сьогодні всі країни світу користуються тільки неповноцінними грошима.

Змішані форми грошей - гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошей.

У той час в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших - неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах одночасно з повноцінними грошима нерідко використовувалися неповноцінні (білонні монети, а також паперові гроші (банкноти)).

Необхідність переходу до наступної форми грошей:

- вимога економічності (зношуваність золотих монет і втрата ними своєї вартості в процесі обігу);

- обмеженість золотих запасів для витрачання золота на виготовлення монет;

- необхідність скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей;

вартість грошей за умови активного втручання держави в економічне життя суспільства повинна була стати більш гнуч-кою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Кредитні гроші (паперово-кредитні)

Паперові гроші:

- паперові кредитні гроші з обмеженими функціями обігу (вексель, банкнота, чек);

- паперові гроші - валюта. Це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускає держава для покривання своїх (бюджетних) витрат і наділяє їх примусовим курсом, визнає законодавчо обов'язковими до приймання всіх видів платежів.

Довіра до паперових грошей базується не на суб'єктивній, а на об'єктивній економічній основі, на якій розвивається кредит узагалі. Доки суб'єкти сфери обігу мають можливість купити за свої паперові знаки товари чи послуги, доти вони вірять у кредитоспроможність держави і приймають паперові гроші як платежі за свої товари,зокрема, й від держави.

Електронні гроші:

Вексель - письмове безумовне зобов'язання боржника сплатити певну суму грошей у визначений строк.

Характерні ознаки векселя:

- безперечність (означає обов'язкову оплату векселя);

- оборотність (передача векселя іншим кредиторам).

Комерційний вексель - видається під заставу товару.

Банківський вексель -- видається банком емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті. Клієнт банку розраховується цим векселем зі своїм постачальником в оплату за товар.

Чек - грошовий документ, встановленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунку кредитній установі виплатити чековласнику зазначену суму.

Види чеків:

іменний чек;

чек на подавця;

ордерний чек - чек на певну суму з правом передачі на звороті документа;

розрахунковий чек - письмове доручення банку здійснити грошовий платіж з рахунку чекодавця на рахунок чековласника;

грошовий чек - отримання готівкових коштів.

Чековий рахунок - форма зберігання грошей в банку, що дає змогу власнику рахунка не користуватися готівковими коштами, а виписувати в оплату за куплені товари чеки на свій банк, який і здійснює безпосередню оплату, видаючи гроші з такого рахунка.

Банкнота - це кредитно-паперові гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни.

«Класична» банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов'язання повернути його на першу вимогу. Зі зростанням багатств банків їхні розписки (банкноти) почали користуватися такою довірою, що їх приймали як платежі, так само, як золоті монети.

Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності й почали надовго затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати за них золота. Це дало можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти почали видавати підприємцям замість комерційних векселів. Відтоді (кінець XVII ст.) починається історія «класичної» банкноти.

Характерні ознаки «класичної» банкноти:

випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

обов'язковий обмін на золото на першу вимогу власників;

- подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

Відмінність банкноти від векселя:

- банкнота - це безстрокове зобов'язання на подавця;

- банкнота забезпечувалася золотом та активами банків, що більше порівняно з капіталами окремих купців, які забезпечували векселі;

- банкноти випускали в купюрах певного номіналу, вони перебували в обігу без обмеженого терміну, що давало можливість розраховуватися ними за всіма можливими платежами.

Зазначені характеристики надали банкноті особливої переваги - загальної оборотності, якої не мав вексель.

Подвійне забезпечення «класичної» банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність обігу.

На даному етапі розвитку відбувається перехід від банкноти як різновиду кредитних грошей з обмеженим колом обігу до банкноти як єдиної валюти країни (паперових грошей - валюти).

Валюта - законодавчо визначена грошова одиниця певної країни.

Унікальність валюти - вона не має еволюційного походження від товарних відносин і економічних теорій, а визначається державним актом. На вищому рівні розвитку суспільних відносин суспільство делегувало функцію визначення форм грошей державі (інколи перша особа країни самостійно узурпує дану функцію), і вже держава почала визначати форми грошей на підставі вольового рішення.

Характеристика валюти:

є обов'язковою до прийняття в оплату за товари і послуги на всій території країни;

перебуває в обігу у вигляді безстрокових пред'явницьких паперів як у готівковому (паперові банкноти, монети), так і в безготівковому вигляді (кошти на рахунках у банках);

приймається в оплату податків;

монополія на випуск валюти належить виключно державі.

Валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет тощо, які перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших фінансових установ на території України.

Відмінність між «грошима» і «валютою» полягає в тому, що поняття «валюта» є складовою поняття «гроші». Крім валюти, поняття «гроші» включає: товарні гроші, кредитні гроші з обмеженим колом обігу(вексель, чек тощо), електронні гроші (носій - пластикова картка).

Необхідність переходу до наступної форми (електронних) грошей обумовлена:

вимогою економічності;

необхідністю прискорення грошового обігу відповідно до прискорення темпів товарного обороту;

необхідністю здешевлення грошових розрахунків.

Електронні гроші - це різновид кредитних грошей, коли переказування грошових сум на рахунки в банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків.

Електронні гроші не мають речового вираження і використовуються для платежів у безготівковій формі. Їх рух здійснюється за рахунками у банках і не виходить за межі банківської системи.

Переваги електронних грошей:

- немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки;

- значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення тощо;

- кожний платник має можливість миттєво здійснити платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка - іменний грошовий документ, який банк видає власникові поточного рахунка і який дає йому можливість через комп'ютерні мережі оплачувати свої покупки і погасити борги переказом грошей з рахунку без використання готівки.

Позитивні наслідки запровадження пластикових карток в розрахунково-платіжну практику:

розширення сфери функціонування кредитно-депозитних грошей і залучення до неї масових платежів населення;

прискорення обігу грошей;

зручність здійснення платежів для платників;

зменшення витрат обігу.

У сучасних умовах кредитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою, їх частка становить близько 90 % усієї грошової маси в обороті. Успішне функціонування кредитних грошей можливе лише за умови високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обороту може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко перевести в будь-який пункт ринку і коли йому гарантується повне їх збереження.

Як бачимо, виникнення та розвиток грошей - тривалий еволюційним процес, зумовлений розвитком товарного виробництва та обміну.

З нього випливає ряд важливих висновків:

- за походженням гроші - це товар, що виокремився стихійно для полегшення товарного обміну;

- гроші постійно змінюють форму свого існування;

- гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини.

Роль держави у творенні грошей

Гроші виникли еволюційно, поза бажанням і не за вказівкою держави. Але немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей.

Роль держави не конституююча, а трансформуюча - держава не створює гроші як економічне явище, але вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей (гроші - монети, поява неповноцінних грошей - паперові гроші). Тобто держава впливає не на сутність, а на форму грошей.

Але всі дії держави щодо грошей не змінюють їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі.

Якщо ж держава виходить за ці межі, наприклад, емітує такі гроші, які втрачають довіру суспільства, а отже, перестають бути грошима, то економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема, вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава буде змушена обмежити свій вплив на гроші, замінити «неякісні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі зважатиме на об'єктивну природу грошей, тобто дії держави мають сприяти стабільності грошей.

Гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держави, а з'явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об'єктивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає. Разом з тим держава активно впливає на форму грошей для того, щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребам ринку.

3. Сутність грошей

Гроші відіграють важливу роль у товарному виробництві й обміні, оскільки це специфічний товар, який має здатність обмінюватися на будь-який інший товар, тобто гроші - це загальний товар-еквівалент.

Гроші як товар мають особливості:

1) Подвійна вартість грошей:

- як товару;

- як грошей (загальна споживча вартість).

Із часом золоті монети стираються і зменшуються у вазі, але вартість їх як монет при цьому не змінюється.

Гроші мають загальну споживчу вартість, тобто можуть обмінюватися на будь-який інший товар.

Вирішується протиріччя між споживчою та міновою вартістю.

Гроші - втілення абстрактної суспільної праці взагалі, мірило вартості звичайних товарів і вираження системи суспільних відносин, що базуються на еквівалентному обміні між виробниками результатами своєї праці.

Гроші, на відміну від інших товарів, обслуговують не лише сферу товарного обміну, а й усі сфери економіки, виконують функцію нагромадження вартості, її розподіл, перерозподіл та використання, зокрема, на потреби інвестування.

Гроші як гроші обслуговують обмін товарів (посередники в обміні) використовуються переважно для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні.

Гроші як капітал є носієм самозростаючої вартості використовуються для забезпечення зростання наявної вартості (використовуються як позичковий капітал).

4. Функції грошей

Функція грошей - це певна дія чи «робота» грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Основними функціями грошей є:

1) Міра вартості - це функція, сутність якої полягає у тому, що гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни.

Двояке призначення цієї функції - виражати і вимірювати вартість товарів.

2) Засіб обігу - це функція, в якій гроші є інструментом під час обміну товарів і забезпечують їх (товарів) обіг.

T - Г - T (на відміну від бартерного T - T),

де Т - товар, Г - гроші.

Процес поділяється на два самостійні акти: Т - Г і Г - Т.

Завдяки цьому можна затримувати гроші та нагромаджувати вартість (це розширює можливості виробничої сфери); власник грошей може перенести купівлю іншого товару на майбутнє або взагалі використати гроші за іншим призначенням.

Гроші як засіб обігу мають такі риси:

портативність;

економічна подільність;

однорідність маси;

відносна міцність;

дешевизна виготовлення;

здатність швидко відтворювати будь-яку необхідну для їх обігу кількість.

Зараз поширюється формула обігу грошей: T - Кредит - T (продаж товарів частіше здійснюється в кредит). Завдяки цьому звузилася сфера використання грошей як засобу обігу і поширилася сфера їх використання як засобу платежу, а також з'явилися так звані кредитні гроші.

3) Засіб платежу - це функція, коли гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Поява цієї функції обумовлена продажем товару в кредит. Ці гроші відмінні від грошей - засобів обігу. Така відмінність пояснюється фактором часу, який відділяє реалізацію товару (в борг) від платежу за рахунок погашення заборгованості.

Вимога до грошей - засобу платежу - це їх сталість (відбувається коригування ставки проценту відповідно до знецінення грошей).

4) Засіб нагромадження - це функція, коли гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Ця функція розвинулася після функції засобу обігу, коли товаровиробник міг залишити частину виручки собі (його продуктивність праці була вищою за поточні виробничі та споживчі потреби), але раніше функції засобу платежу.

Гроші як засіб нагромадження можуть мати такі форми:

- скарб у вигляді золотих зливків;

- скарб в естетичній форм (предмети розкоші);

- скарб у формі нагромадження вартості. У цьому випадку він є резервом платіжних засобів, який можна спрямувати на розширення виробництва, вкласти в цінні папери, банки тощо і отримати додатковий прибуток.

Напрями використання грошей як засобу нагромадження

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості поділилася на дві частини:

там, де нагромадження вартості зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретно-цільове призначення і є відносно короткочасним; цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості;

- там, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межами усталеного процесу суспільного відтворення; воно має форму скарбу й обслуговується справжніми грошима - золотом.

5) Світові гроші - гроші, що обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті та забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами:

долар США;

ЄВРО.

Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального засобу обігу та засобу перенесення багатства з однієї країни до іншої. Отже, світовим грошам притаманні всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Якщо світові гроші використовують для погашення боргів, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, банківськими та фінансовими позичками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу. Коли витрачають для негайної купівлі товарів чи послуг і замість їх певної суми, яку вивозять (пересилають), в країну ввозять еквівалентну товарну вартість, вони виконують функцію купівельного засобу. Якщо світові гроші переміщуються з однієї країни до іншої без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, то вони забезпечують перенесення багатства.