Оборотні кошти

МіНІсТерство освіти та науки україни

полтавський комерційний технікум

реферат

З предмету:"Фінансова діяльність підприємств"

На тему: "Оборотні кошти"

Полтава 2009

Сутність і принципи організації оборотних коштів

Підприємства сфери матеріального виробництва і сфери послуг здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами (знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці -- запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, полива, тари тощо. Подібно до основних засобів, вони також функціонують у сфері виробництва, тобто -- це також засоби виробництва.

Оборотні кошти -- фінансові ресурси, які вкладаються в оборотні фонди і фонди обіг.

Крім того, наявність товарно-грошових відносин, ринкові умови господарювання викликають постійне перетворення вироблених товарів у гроші. Тому поряд із виробничими (основними і оборотними) засобами кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення повинне завжди мати певні запаси готових виробів власного виробництва, а якщо підприємство займається торговельними операціями, то й запаси покупних товарів на своїх складах, а також вкладати певну суму коштів у розрахунки, головним чином, у відвантажені (відпущені) товари, надані послуги, здані роботи до моменту їх сплати покупцями. Ці кошти функціонують у сфері обігу, тому називаються засобами обігу.

Для створення необхідного обсягу оборотних засобів і засобів обігу підприємство авансує (вкладає) фінансові ресурси. Той факт, що кошти, які вкладені в оборотні виробничі засоби і в засоби обігу, після завершення кожного кругообороту повністю відшкодовуються у грошовій формі, є підставою з'єднати їх в єдине поняття оборотних коштів на відміну від коштів, які вкладаються в основні засоби, тобто таких коштів, які відшкодовуються у грошовій формі поступово, в міру зносу основних засобів, і виступають як основні кошти.

Правильне розуміння економічної суті оборотних коштів потребує перш за все усвідомлення їх фінансової, грошової природи. Їх не слід ототожнювати з матеріальними цінностями, в які оборотні кошти вкладені, тобто з оборотними засобами і засобами обігу, оскільки останні є головним чином засобами виробництва (сировина, матеріали тощо), напівфабрикати, готові вироби, товари, і лише в незначній частині -- кошти (наприклад, для виплати заробітної плати робітникам і службовцям і інші тимчасово вільні гроші). Оборотні кошти обслуговують економічний обік оборотних засобів і засобів обігу підприємством сировини, матеріалів, виплати заробітної плати, вони в процесі виробництва переходять у незавершене виробництво, потім у готову продукцію, у сферу розрахунків, а після реалізації готової продукції знов вивільняються у своїй первісній формі, тобто у формі коштів, готових для нового авансування.

Для того, щоб процес виробництва і реалізації відбувався безперервно, необхідно, щоб оборотні кошти були вкладені одночасно на усіх стадіях кругообігу.

Найважливішим принципом організації оборотних коштів підприємств будь-якої галузі народного господарства є їх поділ на власні і позичені.

При формуванні статутних фондів підприємств враховується їх потреба в оборотних коштах для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, полива, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції. Розміри мінімальних запасів залежать від обсягу виробництва, характеру технологічного процесу, умов постачання і збуту. В подальшому сума власних оборотних коштів в статутному фонді збільшується у відповідності до змін обсягів і умов виробництва за рахунок тих фінансових ресурсів, які формують статутні фонди (власний прибуток, додатковий випуск акцій акціонерних товариств, бюджетні кошти, що можуть надаватися державним підприємствам тощо).

На фінансування фонду власних оборотних коштів підприємства спрямовують також інші (крім статутного фонду) власні кошти: тимчасово нерозподілену частину прибутку, залишки спеціальних фондів і інші фінансові ресурси. Згідно з діючою методологією, для визначення суми наявних у підприємствах власних оборотних коштів рахують таким чином: підсумок Розділу 1 пасиву балансу «Джерела власних та прирівнених до них коштів» плюс підсумок Розділу 2 пасиву «Довготермінові пасиви» мінус підсумок Розділу 1 активу балансу «Основні засоби та інші позаоборотні активи», а також показник статті «Використання позикових коштів» Розділу 3 активу балансу. Тобто у суму власних оборотних коштів за цією методологією не включаються сталі пасиви (але від цього вони, звичайно, не втрачають якості прирівнених до власних оборотних коштів, про що йшлося у Розділі 3).

Потреба підприємств у власних оборотних коштах визначається у процесі нормування, тобто визначення нормативу власних оборотних коштів як їхнього планово розміру.

Власні оборотні кошти призначені для покриття лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей. Але як було відзначено у розділі про використання кредит та ресурсів комерційних банків, потреба підприємства у коштах для створення запасів упродовж року неоднакова навіть у підприємств з несезонним характером виробництва, не кажучи вже про сезонні підприємства. Тому більшість підприємств залучає до свого господарського обігу позичені oбopoтні кошти у вигляді банківських кредитів. До позичених фінансових ресурсів, які використовуються для створення фонду оборотних коштів, належать також всі види кредиторської заборгованості.

Оборотні кошти підприємств, створені за рахунок усіх джерел, діляться на нормовані i ненормовані. До нормованих оборотних коштів належать кошти, які формують:

ь Виробничі запаси (тобто запаси сировини, основних i допоміжних матеріалів, покупних комплектуючих виробів, палива, запасних частин для ремонтів, тари);

ь Запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів і інструменту;

ь Запаси незавершеного виробництва;

ь Витрати майбутніх періодів;

ь Запаси готової продукції і товарів.

У складі всіх оборотних коштів підприємств нормовані найчастіше складають 70-80 відсотків.

Мінімальні планові запаси нормованих цінностей i витрат (нормованих активів) визначаються у процесі нормування: з кожного елемента нормованих активів визначається окремий (індивідуальний) норматив, а сума індивідуальних нормативів утворює сукупний норматив, розмір

якого визначає, яка сума власних оборотних коштів повинна бути у розпорядженні підприємства. Норматив власних оборотних коштів є дуже важливим i необхідним плановим параметром оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства.

Оборотні кошти у відвантажених товарах, виконаних роботах i наданих послугах, строк сплати яких не настав i не оплачених в строк, у розрахунках з дебіторами за одержаними векселями та з інших розрахунків, а також у

i залишках грошових коштів на банківських рахунках, в каci -- не нормуються. Вважається, що poзміp вкладень оборотних коштів у ненормовані активи залежить від багатьох чинників, які важко піддаються плануванню. Значну

частину потреби в цих коштах підприємства покривають за рахунок позичених фінансових ресурсів, перш за все -- за рахунок банківських кредитів.

Нормування власних оборотних коштів

Нормування оборотних коштів -- це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби у фінансових ресурсах, необхідних підприємству для створення мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей, які забезпечують його нормальну роботу.

Якісно розроблений норматив власних оборотних коштів має важливе значення для підприємства. Він створює підґрунтя для цільового і економного використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві та обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства. Високої якості нормативу підприємство може досягти, якщо нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів на всіх стадіях руху оборотних засобів і засобів обігу, якщо при нормуванні враховуються найбільш прогресивні норми витрат сировини, матеріалів, інші норми (наприклад норми часу, необхідного для підготовки матеріалів для запуску у виробництво, норми тривалості виробничого циклу окремих виробів тощо).

Нормативи власних оборотних коштів з кожного елемента оборотних засобів і готової продукції визначаються як добуток одноденної потреби підприємства в тих чи інших матеріальних ресурсах на норму запасу в днях по них. Перший співмножник у цьому добутку визначається на основі кошторису витрат на виробництво, в якому є дані про вартість сировини, матеріалів, полива і всіх інших витрат, пов'язаних з випуском продукції. Одноденна потребу розраховується виходячи з планових показників на рік або IV квартал року, а для підприємств із сезонним характером виробництва за основу береться квартал із найменшим обсягом виробництва (бо ж треба визначити мінімальні планові запаси).

Другий співмножник -- норма запасу в днях -- залежить від безлічі факторів, причому вони найрізноманітніші за різними видами запасів. Саме визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей днях і є основною і найбільш трудомісткою частиною роботи по нормуванню оборотних коштів.

А) нормування оборотних коштів у виробничих запасах.

Нормування подається на прикладі нормування запасів сировини і основних матеріалів промислового підприємства. Всі інші елементи виробничих запасів (допоміжні матеріали, покупні комплектуючі вироби, поливо), а також малоцінні і швидкозношувані предмети нормуються в аналогічному порядку. Деякі особливості в нормуванні запасів запасних частин і тари зарясніються окремо. Матеріал подається з урахуванням "Типового порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей", затвердженого Міністерством фінансів і Міністерством економіки України 31 травня 1993 р.

Норматив власних оборотних коштів із сировини і основних матеріалів (Н_с) визначається за формулою:

Н_с = П_о Ч Н_д,

Де П_о -- одноденна потреба підприємства у сировині і матеріалах згідно з кошторисом витрат на виробництво;

Н_д -- норма запасу сировини і матеріалів у днях.

Як правило, підприємства використовують на виробництво продукції багато (іноді сотні і тисячі найменувань) видів сировини і матеріалів. Тому для визначення норми запасу в днях на першому етапі роботи такі норми розробляються з окремих видів сировини і матеріалів або однорідних груп. Потім, виходячи з норм запасу за видами сировини і матеріалів, визначається середньозважена норма в цілому за даною статтею.

Визначаючи норми запасів в днях з тієї чи іншої позиції, необхідно зважити на:

ь Умови постачання даних видів матеріальних ресурсів;

ь Віддаленість постачальників;

ь Транспортні умови;

ь Час, необхідний для підготовки матеріалів для використання у виробництві;

ь Періодичність введення матеріалів у виробництво.

З урахуванням названих чинників норма запасу в днях з кожного виду сировини і матеріалів включає такі елементи:

1) Час перебування оплаченого матеріалу в дорозі -- транспортний запас;

2) Час, потрібний на вивантаження, прийомку, складування, проведення аналізів якості матеріалів;

3) Час на підготовку складний запас, який обчислюється, виходячи з частоти поставок;

4) Страховий запас.

Необхідність створення транспортного запасу викликана головним чином використанням у платежах за матеріальні цінності і послуги попередньої оплати поставок за допомогою платіжних дорученні платіжних вимог-доручень. За цих умов розрахунків підприємство, оплативши поставку, до прибуття вантажу вкладає кошти у так звані "матеріали в дорозі". Транспортний запас при нормуванні обчислюють як кількість днів від дати сплати рахунку постачальника до дати прибуття вантажу на склад підприємства. Якщо договором з постачальником передбачається відвантаження матеріалів після одержання коштів у вигляді попередньої оплати, то норма транспортного запасу дорівнює часу, необхідному для переказу грошей до банку постачальника (в умовах запровадженого в банківській системі України порядку електронних платежів це, як правило, один день), плюс тривалість пробігу вантажу від постачальника до споживача. Якщо постачальник, надіславши платіжну вимогу-доручення, відвантажує матеріали, не чекаючи надходження попередньої оплати на свій розрахунковий рахунок, то транспортний запас обчислюється так: від тривалості прибутку вантажу віднімається час, необхідний постачальнику для підготовки i відправки документів споживачеві i час пробігу цих документів поштою (якщо інший вид зв'язку не передбачено договором), а також час, необхідний на оброку документів i на оплату споживачем. Якщо ж матеріали прибувають до споживача раніше дати сплати грошей за них, транспортний запас не встановлюється. Наприклад, підприємство в м. Харкові одержує матеріал від підприємства, що розташоване у м. Чернівцях. Пробіг вантажу залізницею складає 14 днів; поштопробіг документів між штатами Харків i Чернівці -- 5 днів; час, необхідний постачальнику для підготовки i відправки документів -- 2 дні; час, необхідний споживачеві для їх обробки i оплати -- 2 дні. За цих умов транспортний запас дорівнює 5-ти дням (14-5-2-2).

Якщо підприємство отримує певний вид матеріалів на від одного, а від кількох постачальників, транспортний запас в днях визначається як середньозважена величина у такий спосіб:

Постачальник	Кількість матеріалів, т	Кількість днів перебування в дорозі після оплати
№ 1	1650	6
№ 2	400	--
№ 3	500	8
№ 4	150	2
Разом	2700

Середньозважена величина транспортного запасу за даним матеріалом дорівнює:

(1650 Ч 6 + 500 Ч 8 + 150 Ч 2) 2700 = 5,3 дня.

Такі ж розрахунки транспортного запасу роблять з кожного виду (групи) сировини i матеріалів.

Норма часу, необхідного для прийомки, розвантаження, складування, проведення аналізів сировини i матеріалів з кожного виду (групи) визначається шляхом хронометражу цих операцій. Наприклад, цемент надходить на підприємство залізничними вагонами; на розвантаження i складування цементу витрачається 0,5 дня, на проведення аналізів -- 0,5 дня. Таким чином, норма запасу на ці операції щодо цементу складає 1 день.

Поточний складський запас визначається в залежності від частоти поставок: чим частіше прибувають сировина i матеріали на склади підприємства, тим, звичайно, меншим має бути поточний запас, i навпаки. Цей елемент норми запасу в днях за питомою вагою є найбільшим у сукупному нормативі в днях з сировини i матеріалів, що, зокрема, віддзеркалює сучасний стан налагодження зв'язків між виробниками i споживачами. Щоб зменшувати витрати фінансових ресурсів на створення запасів сировини i матеріалів, підприємства в першу чергу повинні піклуватися про створення сировинної бази за рахунок найближчих постачальників, які здатні регулярно, без затримок відвантажувати необхідні матеріальні ресурси.

Інтервали між поставками з кожного виду сировини, матеріалів встановлюються в процесі нормування на основі укладених договорів або виходячи з фактичних даних, що склалися у минулому. Так, якщо за минулий рік підприємство одержало від цементного комбінату 1680 т цементу, причому цемент прибував 14 разів, то середній інтервал між двома поставками дорівнює 26 днів (360 : 14).

Норма поточного складського запасу приймається у розмірі половини середнього інтервалу між двома поставками. Це пояснюється тим, що при плануванні фінансових вкладень в запаси треба враховувати не мінімальний i не максимальний запас конкретного матеріалу на підприємстві, а середні, бо в будь-який період запас одних матеріалів буде максимальним, а інших мінімальним. У вищенаведеному прикладі з цементом за норму поточного складського запасу приймається 13 днів.

Нормування поточних складських запасів звичайно ускладнюється тим, що один i той же вид сировини або матеріал може поступати вів декількох постачальників, причому з різними інтервалами поставок, у різних кількостях. Виникає потреба обчислювати безліч середньозважених інтервалів поставок з кожної позиції, що приймається до нормування. Для скорочення обсягу лічильної роботи при нормуванні на великих підприємствах рекомендується шляхом репрезентативної виборки підібрати дані про надходження матеріалів і сировини, які складають 70-75 відсотків загального обсягу їх витрат на виробництво, а потім поширити обчислений норматив у днях на всі види сировини і матеріалів.

Розрахунок середнього інтервалу поставок із конкретного виду сировини або матеріалу у випадку, коли є декілька постачальників цього матеріалу, виконується так:

Постачальник	Обсяг поставок за рік, т	Частота поставок, разів	Інтервал поставок, днів
№ 1	1800	12	30
№ 2	3000	40	9
№ 3	600	8	45
№ 4	1200	20	18
Разом	6600

Середньозважений інтервал поставок із даного виду матеріалів дорівнює 19,6 дня:

(30 Ч 1800 Ч 9 Ч 3000 + 45 Ч 600 + 18 Ч 1200): 6600 = 19,6

Підготовчий запас. При нормуванні запасів сировини і матеріалів цей елемент береться до уваги лише за тими з них, які після надходження від постачальників не можуть бути негайно пущені у виробництво, а потрубують певної попередньо підготовки. Час на таку підготовку потребує, наприклад, деревина, що надходить до меблевих підприємств (для сушіння), відливки металу -- на машинобудівних заводах (для натурального старіння) та ін. при визначенні нормативу запасу в днях підготовчий запас у виробництво перевищує норму поточного складського запасу, і дорівнює цьому перевищенню.

Наприклад, поточний складський запас деревини на меблевій фабриці складає 18 днів, час на підготовку деревини для запуску у виробництво -- 21 день, отож у нормативі на деревину підготовчий запас треба встановити у розмірі трьох днів (21-18).

Поточний складський запас динамної сталі на машинобудівельному заводі складає 16 днів, час на підготовку сталі для запуску у виробництво -- 10 днів. Норма підготовчого запасу не встановлюється.

Страховий запас передбачає при розрахунку норми запасів сировини і матеріалів у зв'язку з можливими перебоями у надходженні їх за причинами, які важко передбачити заздалегідь (зупинки виробництва у постачальників, зриви у роботі транспорту тощо). Розмір страхового запасу в днях рекомендується встановлювати у межах 50 відсотків поточного складського запасу. Для тих матеріалів, які підприємство одержує від постачальників, що розташовані на невеликій відстані, з використанням автомобільного транспорту, страховий запас не створюється.

Підрахунок загальних норм запасів у днях за окремими видами (групами) сировини і матеріалів здійснюється таким чином:

Елементи норми запасу	Найменування виді (груп) сировини і матеріалів
	А	Б	В	Г	Д
1. Транспортний запас	5,3	2,3	7,0	12,6	3,0
2. Вивантаження, прийомка, складування	1,0	0,5	1,0	1,0	0,5
3. Підготовчий запас	--	--	2,0	4,0	--
4. Поточний складський запас	19,6	16,4	42,0	30,8	16,0
5. Страховий запас	9,8	8,0	21,0	15,4	--
Разом (норматив у днях)	35,7	27,7	73,0	69,8	19,5

Загальна норма запасу в днях за статтею "Сировина й основні матеріали" в цілому по підприємству обчислюється як середньозважена величина від індивідуальних норм за кожною позицією. При цьому як ваги використовують річні обсяги витрати кожного виду (групи) сировини, матеріалів у вартісному вигляді за кошторисом витрат на виробництво. Розрахунок виконується таким чином:

Види (групи) сировини і матеріалів	Витрати за кошторисом на виробництво, тис. грн.	Норма запасу в днях
А	852	35,7
Б	1427	27,7
В	188	73,0
Г	210	63,8
Д	655	19,5
Разом	3332

Згідно з цими даними середньозважена норма запасу в днях за статтею «Сировина i основні матеріали» складає 33 дні:

[(35,7 Ч 852) + (27,7 Ч 1427) + (73 Ч 188) + (63,8 Ч 210) i (19,5 Ч 655)] : 3332 = 33.

Для визначення нормативу власних оборотних коштів з сировини i основних матеріалів у грошовому виразі необхідно на основі кошторису витрат на виробництво розрахувати вартість одноденних витрат підприємства на сировину i основні матеріали. Якщо вони за рік складають, наприклад, 3800 тис. грн., то одноденні витрати дорівнюють 10,6 тис. грн. (3800 : 360), а норматив власних оборотних коштів з сировини i основних матеріалів -- 349,8 тис. грн. (10,6 х 33).

Деякі особливості нормування оборотних коштів у запасах тари полягають у наступному. По покупній тарі для пакування готової продукції норми запасів i норматив у грошовому виразі розраховуються так само, як це робиться щодо сировини i основних матеріалів. Норм, запасів тари власного виробництва встановлюють виходячи з часу від її виготовлення до упакування в неї готової продукції, враховуючи також час, необхідний для накопичення тари для пакування партії готової продукції.

По тapi, що підлягає поверненню постачальникам деяких видів матеріалів (наприклад, бочки, балони, кабельні барабани тощо), норма запасу в днях залежить від часу між днем оплати рахунку постачальника за тару, що надійшла разом з сировиною i матеріалами, i днем надходження грошей від постачальника за повернену тару.

Вартість тари, яка використовується для зберігання сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, запчастин на складах i у цехах (інвентарна тара), при розрахунках нормативу оборотних коштів на тару не враховується оскільки вона входить до складу основних засобів або малоцінних та швидкозношуваних предметів в залежності від вартості i терміну служби.

На підприємствах, де питома вага запасів тари у загальних запасах товарно-матеріальних цінностей незначна, нормування оборотних коштів для формування запасів тари проводять, виходячи з фактичних залишків тари. Для цього розраховують середньофактичний залишок тари використовуючи дані бухгалтерського обліку про залишки тари на початок кожного місяця року.

При нормуванні оборотних коштів у запасних частинах використовують два метода.

I метод -- це проведення прямих розрахунків відповідно до потреби у запасних частинах кожного найменування, строків їх постачання i т. ін., тобто так само, як це робиться при нормуванні сировини i основних матеріалів.

II метод -- укрупнений розрахунок. Визначаються за останній минулий рік середньофактичні залишки запасних чистин для ремонтів устаткування i середньорічна вартість діючого виробничого та силового устаткування, транспортних засобів. Виходячи з цих даних, визначають фактичну забезпеченість запасними частинами на 1 грн. вартості діючого устаткування, яка й береться до уваги з урахуванням вартості устаткування i транспортних засобів у плановому році.

Б) нормування оборотних коштів у запасах малоцінних i швидкозношуваних предметів.

До цієї групи товарно-матеріальних цінностей належать запаси інструменту загального призначення, спеціального інструменту i спеціальних пристроїв, спецодягу і спецвзуття, господарського інвентарю. При нормуванні цих запасів перш за все треба враховувати особливості їх бухгалтерського обліку, які полягають у тому, що складські запаси цих цінностей обліковуються за повною вартістю, а запаси у виробництві (в експлуатації) -- за залишковою вартістю, бо при їх передачі у виробництво одразу нараховується знос у poзміpi 50 відсотків, який відноситься на собівартість продукції.

По інструменту на складах розрахунки нормативу можна проводи з кожного виду, виходячи з середньоденних витрат i норми запасу в днях (подібно до нормування матеріалів). Проте це, зрозуміло, дуже трудомістка справа. Тому на практиці часто використовують аналітичний метод: визначається забезпеченість інструментом у грошовому виразі на одного робітника за останні 2-3 роки. Ця середня величина i береться для нормування запасу інструменту з урахуванням кількості робітників у плановому році.

По інструменту у виробництві норматив розраховується, виходячи з запасів у ЦІСі (центральному інструментальному складі), в ЦРК (цехові розподільчі комори) і на робочих місцях методами, аналогічними нормуванню складських запасів інструменту, але виходячи з 50 відсотків вартості.

Норматив оборотних коштів для формування запасів спецодягу i спецвзуття розраховується виходячи з чисельності робітників i вартості комплекту на одного робітника. При цьому складські запаси нормуються аналогічно i методами нормування сировини i матеріалів, а залишки спецодягу i спецвзуття в експлуатації -- виходячи з норм забезпеченості на одного робітника, терміну служб i зносу.

в) нормування оборотних коштів у запасах незавершеного виробництва.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві має бути достатнім для створення таких перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва, за допомогою яких підприємство було б здатне забезпечити ритмічність процесу виробництва i piвномірнy здачу готової продукції на склади. Норматив по підприємству в цілому являє собою суму нормативів, розрахованих окремо по цехах основного, допоміжного i підсобного виробництв.

Норматив розраховується, виходячи з обсягу виробництва, тривалості виробничого циклу продукції, яка виробляється, i собівартості продукції в незавершеному виробництві.

Найбільш складна частина визначення цього нормативу -- розрахунок середньої вартості виробів у не завершеному виробництві. Справа в тому, що у різних виробництвах по-різному наростають витрати на випуск продукції впродовж виробничого циклу. Так, у галузях хімічної, легкої, харчової промисловості з перших же годин після запуску у виробництво підприємство робить значні витрати на сировину i матеріали, які складають основну частину собівартості продукції. В галузях машинобудування i металообробки наростання витрат (матеріальних, трудових) є більш piвномірним. Тому при визначенні середньої собівартості залишків незавершеного виробництва треба враховувати характер наростання витрат на виготовлення продукції. Формула розрахунку нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві (Нн) має такий вигляд:

Нн = Пд Ч С Ч К_н.в. Ч Ц,

де Пд -- середньодобовий випуск продукції в натуральному виразі;

С -- планова виробнича coбівартість одиниць продукції;

К_н.в. -- коєфіцент наростання витрат на виробництво продукції;

Ц -- тривалість виробничого циклу. У свою чергу, коєфіцієнт наростання витрат визначається так:

К_н.в. = ПВ + ,

де ПВ -- питома вага початкових одноразових витрат на виробництво продукції.

Приклад. Одним iз виробів, що їx випускає меблевий комбінат, є м'які стільці. Їх щодобовий випуск становить 170 шт., виробнича собівартість одного стільця -- 12 грн., в тому числі початкові одноразові витрати матеріалні --

7,4 грн., що становить 61,7 відсотка собівартості, тривалість циклу виробництва -- 2 дні. За цих умов норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві по цьому виробу дорівнює:

170 Ч 12 Ч Ч 2 = 3297 грн.

Аналогічні розрахунки виконуються по всій номенклатурі виробів підприємства. Що стосується норми оборотних коштів на незавершене виробництво для допоміжних і підсобних виробництв (цехів), то вони розраховуються в такому ж порядку, що й на основне виробництво, але з урахуванням особливостей організації виробництва в кожному з них.

Г) нормування оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.

Діючий порядок калькування собівартості продукції передбачає віднесення на витрати виробництва ряду витрат неодночасно з їx проведенням. Такими витратами є:

ь пускові витрати, пов'язані з освоєнням нових виробництв, а також такі, що пов'язані з підготовкою i освоєнням виробництва нових видів продукції, технологічних процесів;

ь витрати на гірчично-підготовчі роботи;

ь витрати на підготовку до сезону виробництва у сезонних галузях тощо.

Норматив ycix таких i подібних витрат встановлюється у грошовому виразі як залишок несписаних на собівартість витрат на кінець року. При розрахунку нормативу (Нм) використовується така формула:

Нм = Во + Вп - Вс,

де Во -- сума коштів, вкладена у витрати майбутніх періодів на початок року;

Вп -- витрати майбутніх періодів, які плануються за кошторисами у плановому році;

Вс -- витрати майбутніх періодів, які підлягають віднесенню на собі вартість продукції планового року.

д) нормування оборотних коштів у запасах готової продукції.

Запаси готової продукції на складах підприємств повинні створюватися в такій кількості, щоб була можливість забезпечити її своєчасне відвантаження, відпуск i реалізацію споживачам партіями, комплектно i у повному асортименті. Для цього з кожного виду готової продукції визначаються норми запасів у днях, виходячи з часу, потрібного на:

Ш комплектування i накопичення продукції до розміру партії, відповідних замовленням або договорам, а також до обсягів транспортних норм;

Ш підготовку продукції до відвантаження (сортування, пакування тощо);

Ш транспортування продукції до залізничних станцій i інших пунктів відварки;

Ш підготовку платіжних документів i відсиланням платіжних вимог -- доручень платнику. Якщо договором передбачається попередня оплата відвантаженої продукції, до нормативу в днях треба додавати нормативний термін поштопробігу розрахункових документів між пунктами розташування підприємств постачальника i споживача

Ш (якщо нема можливості застосувати електронні засоби зв'язку) i термін на переказ грошей банком споживача до банку постачальника.

Після визначення нормативів у днях з кожного виду готової продукції розраховується середньозважений норматив у днях в цілому по піцприємству. При цьому як важелі використовуються обсяги випуску відповілної продукції за виробничою собівартістю.

Для визначення нормативу оборотних коштів у цілому по підприємству у вартісному виразі норматив із готової продукції в днях множать на вартість одноденного випуску продукції підприємства за виробничою собівартістю.

Планування і фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів

Потреба підприємств у власних оборотних коштах може збільшуватися як у зв'язку зi зростанням обсягів виробництва, так iз інших причин, які викликають необхідність збільшення нормованих запасів i витрат. Це i зміни в асортименті продукції, що випускається, зміни в умовах постачання, відвантаження готових виробів, розpaxyнків та ін.

В умовах значних темпів інфляції потреба підприємств в оборотних коштах постійно зростає у зв'язку зi зростанням цін на матеріальні ресурси, планові запаси яких підприємства мають створювати. Саме цей чинник у нинішніх умовах функціонування економіки в Україні в найбільшій мipi спричиняє хронічний брак оборотних коштів на підприємствах i їx тяжкий фінансовий стан. Законодавство України дозволяє підприємствам ycix форм власності проводити переоцінку залишків товарно-матеріальних цінностей на початок кожного місяця за умови зміни ціни на виробничі та інші запаси товарів i матеріалів зi спрямуванням сум дооцінки, одержаної від реалізації готової продукції, на поповнення своїх оборотних коштів. Така переоцінка проводиться за цінами, що склалися у розрахунках з постачальниками на кінець попереднього місяця. Але в умовах діючої системи оподаткування прибутку це аж ніяк не вирішує проблему забезпечення підприємств власними оборотними коштами.

Приростом нормативу власних оборотних коштів називається різниця між нормативом, розрахованим на кінець планового року, i нормативом на початок року.

Додаткова потреба у власних оборотних коштах найчастіше покривається за рахунок власних фінансових ресурсів підприємств, перш за все -- за рахунок прибутку, частина якого у порядку розподілення прибутку направляється в статутний фонд на приріст нормативу власних оборотних коштів. Kpiм того, як джерела власних фінансових ресурсів, що можуть направлятися на приріст нормативу, використовуються надлишок оборотних коштів у порівнянні з нормативом, якщо він має місце на початку року, i приріст сталих пасивів. У державних підприємств в окремих випадках як джерела приросту нормативів оборотних коштів можуть бути кошти, які вони одержують у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу фінансових ресурсів, або асигнування з державного бюджету.

Господарські товариства недержавних форм власності можуть збільшувати нормативи оборотних коштів за рахунок тих коштів, які призначені на зростання статутних фондів.

Якщо підприємство не знаходить коштів для фінансування приросту нормативу, це веде до виникнення нестачі оборотних коштів і погіршує фінансовий стан, платоспроможність підприємства. Найчастіше це має місце при невиконанні намічених планів одержання прибутку. При збитковій діяльності має місце зменшення ("проїдання") власних оборотних коштів підприємства.

Використана література

1. Бандурка О.М. "Фінансова діяльність підприємства", Київ "Либідь", 1998;

2. Поддєрьогін А.Ш. "Фінанси підприємств", К: 2002;

3. Орлов П.І. "Фінансова діяльність підприємств", Київ "Либідь", 1998;

4. Кірейцева Г.Г. "Фінанси підприємств", 2002;