Поняття проектного кредитувания

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни : ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ

на тему:

ПОНЯТТЯ ПРОЕКТНОГО КРЕДИТУВАННЯ

Виконав

студент групи ЗФКВ

Перевірив:

Доцент Попович Л. О.

Чернігів 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Поняття проектного кредитування

1.1 Зміст та характеристика проектного фінансування

1.2 Принципи проектного фінансування

1.3 Види проектного фінансування

Розділ 2. Тести

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Глибокі політичні, економічні та соціальні зміни, що відбуваються в Україні, спрямовані на формування нової економічної системи, яка ґрунтується на ринкових відносинах. Як показує досвід держав з ринковою економікою, наша країна має всі умови для розвитку інвестиційної діяльності із залученням усіх джерел фінансування.

Провідну роль в активізації інвестиційної діяльності відіграють суб'єкти господарювання та фінансово-кредитні установи, які виступають посередниками в акумулюванні та перерозподілі тимчасово вільних коштів з метою формування та розміщення інвестиційних ресурсів.

В умовах ринкової економіки неабиякого значення набуває такий напрям економічної діяльності, як проектне фінансування.

У розвинених країнах ключовою тенденцією проектного фінансування є використання всієї гами джерел і методів фінансування інвестиційних проектів із залученням широкого кола фінансових інструментів, які пропонує світова практика. Основна перевага такого підходу полягає в пошуку найефективнішої ресурсної моделі проекту.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРОЕКТНОГО КРЕДИТУВАННЯ

1.1 Зміст та характеристика проектного фінансування

Посилення конкуренції між фінансово-кредитними установами та виникнення принципово нових можливостей в умовах розвитку потужного фінансового ринку спонукали комерційні банки до пошуку інших способів підвищення дохідності своїх операцій. Одним із шляхів розв'язання даної проблеми виявився розвиток новітніх форм інвестиційної діяльності та зростання кількості операцій, які здійснюють банки.

У межах тенденції до універсалізації банківської діяльності швидкого розвитку набули нетипові раніше для банків послуги: фінансування інвестиційних проектів, консультаційні, інжинірин-гові, екаунтингові послуги тощо. У цих умовах значно розширилась участь банків у проектному фінансуванні, за якого банки самостійно займаються безпосереднім розробленням інвестиційного проекту чи забезпечують клієнтам професійне консультування, несуть витрати з реалізації проекту чи стають співвласниками акцій підприємств, що створюються. Отже, проектне фінансування виділяється в окремий вид діяльності фінансово-кредитних установ, залучених до процесу організації фінансування інвестиційних проектів реального сектору економіки.

Попри широке застосування схем проектного фінансування у світі, його сутність науковці й практики бачать по-різному. Так, під проектним фінансуванням розуміють окрему форму фінансування, що ґрунтується на життєздатності самого проекту, без урахування платоспроможності та гарантій основних його учасників. З іншої позиції, проектне фінансування вважається галуззю фінансування інвестицій, що забезпечує техніко-економічну ефективність діяльності підприємства та дає можливість генерувати достатні для цього грошові потоки. Існує також погляд, що процес фінансування -- це поєднання різних джерел та методів фінансування конкретного інвестиційного проекту з розподілом ризиків серед його учасників.

Загалом під проектним фінансуванням розуміють форму реалізації фінансово-кредитних відносин учасників з приводу організації та здійснення фінансування інвестиційного проекту з використанням різноманітних фінансових інструментів за умови, що джерелами погашення заборгованості виступають генеровані проектом грошові потоки, а забезпеченням боргу виступають активи учасників фінансування.

Рис. 1.1 Схема організації проектного фінансування

У більшості випадків об'єктом проектного фінансування є сектор соціальної та виробничої інфраструктури, що характеризується значною капіталомісткістю, низькою комерційною ефективністю, але має стратегічне значення для економіки країни. Такий сектор охоплює об'єкти транспорту, енергетики, зв'язку, водопостачання і каналізації, переробки твердих відходів тощо.

Схеми проектного фінансування застосовуються також під час спорудження або відновлення великих промислових об'єктів (наприклад нафто- чи газовидобутку), рекультивації значних ділянок під кар'єрами та териконами.

Проектному фінансуванню притаманні особливі ознаки, за якими його відрізняють від кредитування, зокрема інвестиційного.

Так, на відміну від комерційного, чи інвестиційного, кредитування, де об'єктом кредиту виступає фінансово-господарська діяльність позичальника, для проектного фінансування об'єктом дослідження є конкретний задум, тобто бізнес-ідея, проект (інвестиційний, інноваційний, лізинговий, концесійний тощо). При цьому оцінка діяльності позичальника визначається у складі загальної оцінки інвестиційного проекту. Виходячи з цього, джерелом відшкодування боргу в межах структури його фінансування є виключно доходи, що генерує сам проект, тоді як в інвестиційному кредитуванні джерелом виступають результати діяльності позичальника.

Проектне фінансування дозволяє здійснити багатосторонні проекти, в яких дотримується баланс інтересів усіх учасників та використовуються при цьому різні фінансові інструменти, як, наприклад, інвестиції в акціонерний капітал, позичкове фінансування, довгостроковий лізинг, торговельні кредити постачальників, інноваційні фінансові механізми тощо.

Складність організації фінансування таких проектів передбачає тривалий термін їх реалізації, залучення широкого спектра технічних, економічних, фінансових та юридичних послуг різних суб'єктів, що беруть участь у підготовці та реалізації проекту.

1.2 Принципи проектного фінансування

Світова практика вирізняє такі принципи проектного фінансування:

Принцип підвищеної ризикованості проектного фінансування спонукає до розподілу ризиків серед максимальної кількості учасників проекту, а ризики за проектом у свою чергу потребують ретельного відстеження та попереднього аналізу з метою укладання контрактів зі споживачами продукції та страхувальниками на період до повного погашення кредиту. Урахування кредитором цього принципу означає збільшення розміру банківської маржі на весь період обслуговування боргу.

Принцип покриття боргу. Урахування такого принципу установою, що фінансує, ґрунтується на показнику обслуговування боргу (як співвідношенні очікуваних чистих надходжень від реалізації проекту до загальної суми заборгованості та відсотків). Отримані результати порівнюються з базовим варіантом інвестиційного проекту, що підготував незалежний консультант. Коефіцієнт покриття боргу, як правило, повинен бути в межах 1,3--1,8, залежно від ступеня ризику і специфіки галузі.

Ринковий принцип вимагає від фінансово-кредитної установи детального аналізу кон'юнктури ринку майбутньої продукції, що обумовлюється під час підписання кредитної угоди. Такий аналіз ринку проводиться з метою визначення динаміки цін на період експлуатації об'єкта. Як правило, порівняльний аналіз у такому аспекті проводиться: за сценарієм інвестора (замовника); песиміс-тичним сценарієм банку; сценарієм, підготовленим незалежними експертами.

Принцип обмеженої відповідальності клієнта випливає з визначення проектного фінансування, згідно з яким погашення заборгованості відбувається за рахунок доходів від реалізації проекту, а відповідальність клієнта -- ініціатора проекту визначається роз-міром власних коштів, спрямованих у проект. Причому проект вважається здійсненим, якщо згідно зі взаємними зобов'язаннями виробнича потужність об'єкта досягла проектної потужності (близько 75 %).

Принцип забезпечення джерелами фінансування проекту ґрунтується на додержанні досить високого співвідношення між власними та запозиченими коштами, що коливається залежно від галузі (20 : 80; 30 : 70; 40 : 60), проте прийнятним для сторін вважається співвідношення 30 : 70. Якщо інвестиційний проект реалізується у державному секторі економіки та має стратегічне значення, то застосовується метод прямої бюджетної підтримки інвестицій, який використовується у таких формах: бюджетні асигнування на безповоротній основі (у вигляді субсидій та грантів); бюджетні інвестиції (через участь держави у капіталі підприємства чи організації, що отримує бюджетні кошти); бюджетні кредити як універсальний інструмент державного стимулювання проектів.

Принцип гарантування інвестицій:

гарантія як безумовне зобов'язання у разі настання гарантійного випадку необхідності перерахувати установі, що фінансує, визначену суму коштів;

гарантія під час завершення фінансування пов'язана з відповідальністю інвесторів за повну реалізацію інвестиційного проекту;

додаткова гарантія щодо депозитів суб'єктів, які беруть участь у фінансуванні проекту.

Метою таких гарантій є страхування боргових зобов'язань інвестиційного проекту на весь період його життєвого циклу.

7. Принцип повернення та платності забезпечує послідовну ліквідацію заборгованості, графік якої відповідає життєвому циклу інвестиційного проекту таким чином, що повернення боргу починається після досягнення певного рівня виробничої потужності, а темпи погашення заборгованості прямо пропорційні темпам зростання виробництва продукції.

Принцип забезпечення повернення вкладених коштів під час проектного фінансування відіграє другорядну роль через те, що по-перше, чинником надійності виступає якість розробки, що оцінюється після реалізації проекту. По-друге, під час фінансування великих інвестиційних проектів неможливо зібрати достатній пакет забезпечення у вигляді застави, гарантій тощо. При цьому інфляційні очікування, дії конкурентів, форс-мажорні обставини завжди залишають можливий ризик зменшення доходів від реалізації проекту, що вважається об'єктив-ною закономірністю.

1.3 Види проектного фінансування

Залучення фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів здійснюється у визначеному порядку, закріпленому чинною нормативно законодавчою базою. Порядок отримання коштів для фінансування інвестиційних проектів залежить від джерел фінансових ресурсів, видів проектів, методів бухгалтерського обліку, форм участі фінансово-кредитних установ у фінансуванні, ступеня ризику кредитора.

Ці ознаки організації фінансування проектів визначають види проектного фінансування (рис. 1.2).

Так, за джерелами мобілізації фінансових ресурсів проектне фінансування можна розрізняти як таке, що реалізується за рахунок:

власних коштів підприємства;

запозичених коштів (як правило, інвестиційних кредитів та іпотечних позичок);

залучених коштів (акціонерів, компаньйонів, пайових внесків тощо);

коштів державного бюджету;

інших внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

Рис. 1.2 Види проектного фінансування

Так, якщо інвестиційний проект реалізується за рахунок власних коштів підприємства, то основними джерелами його фінансування виступають амортизаційні відрахування та нерозподілений прибуток. Такий вид проектного фінансування має назву -- корпоративне проектне фінансування. Проте дуже рідко підприємство, що вирішило реалізувати капіталомісткий інвестиційний проект, спроможне фінансувати його лише за рахунок власних коштів. Тому з метою отримання необхідних йому ресурсів використовуються позичкові джерела фінансування, до яких відносять:

кредити банків та інших фінансових інститутів;

позички під заставу нерухомості;

облігаційні позики;

комерційні кредити (відстрочка платежу за контрактами, наданими постачальниками машин та обладнання і підрядниками);

вексельні кредити;

лізинг, факторинг, форфейтинг та ін.

Якщо у процесі реалізації інвестиційного проекту єдиним або переважним джерелом фінансування виступають банківські кредити, то йдеться про банківське проектне фінансування (інвестиційне кредитування), що реалізується у закріплених законодавством формах кредитів.

Кредитування суб'єктів господарювання здійснюється під заставу нерухомості, обладнання, акцій або за гарантіями чи поручництвом.

Одним з важливих джерел фінансування проектів виступають позички під заставу нерухомості (іпотека), що існують у кількох видах:

стандартна іпотечна позичка (погашення боргу та виплата відсотків здійснюються рівними частками за весь період кредиту);

позичка зі зростанням платежів (на початковому етапі внески збільшуються за певним постійним темпом, а далі сплачуються постійними сумами);

іпотека зі змінною сумою виплат (у пільговому періоді сплачуються лише відсотки, а основна сума боргу залишається незмінною);

іпотека із заставним рахунком (відкривається спеціальний рахунок, на який боржник вносить визначену суму як заставу на першому етапі здійснення проекту для забезпечення подальшого фінансування);

позичка за зменшеною ставкою (заставу забезпечує постачальник обладнання першою поставкою, тобто гарантує подальше постачання за проектом).

Важливим кредитним механізмом, за допомогою якого кошти акумулюються та спрямовуються до інвестиційних проектів, виступають облігаційні позики. Основна мета проектного фінансування, що здійснюється за рахунок таких позик, -- організація фінансування довгострокових інвестиційних проектів, у тому числі фінансування угод, пов'язаних зі злиттям та поглинанням компаній. Облігаційна позика дає можливість оперативно регулювати залишок боргу, що звичайно обмежено у грошово-кредитних відносинах.

Окремим різновидом проектного фінансування за рахунок запозичених коштів є таке, що ґрунтується на використанні механізму лізингу. Перевагою такого виду фінансування порівняно з банківським кредитуванням є залучення інвестицій з меншим ризиком для інвестора, оскільки лізингова компанія зберігає власність на об'єкт лізингу (у разі організації фінансового лізингу), і таким чином бере на себе частину ризику. Отже, лізингові схеми у багатьох випадках є варіантом захисту кредитної операції. Для кредитора (банку) також вигідно мати фінансового посередника як додаткового гаранта цільового використання кредиту.

За методом бухгалтерського обліку розрізняють позабалансове та балансове проектне фінансування. За умови використання позабалансового проектного фінансування вся фінансова заборгованість позичальника-інвестора відображається на балансі проектної компанії і тим самим не впливає на оцінку платоспроможності, отже, не може погіршувати фінансовий стан позичальника. Такі зобов'язання, як гарантія своєчасного завершення будівництва, мають, як правило, тимчасовий характер, виділяються окремим рядком на обумовлений період за балансом інвестора.

Позабалансове проектне фінансування визначається правилами бухгалтерського обліку та звітності і має місце лише у разі, якщо законодавством країни дозволено не включати баланс проектної фірми у консолідований баланс інвестора.

За формами участі комерційних банків у проектному фінансуванні за балансовим методом виділяють спільне проектне фінансування і послідовне проектне фінансування.

Спільне фінансування декількома кредитними установами має місце у процесі реалізації великих інвестиційних проектів переважно у галузях інфраструктури. Ініціаторами спільного фінансування, як правило, виступають міжнародні фінансові організації, які залучають до цих операцій банки, що звичайно кредитують найбільш прибуткову частину проекту.

Застосовуються дві форми спільного проектного фінансування:

паралельне фінансування, за якого проект ділиться на складові, що кредитуються різними незалежними між собою кредиторами у межах установленої для них квоти;

синдиковане фінансування, за якого всі кредитори надають позички в ході виконання проекту. Така форма фінансування реалізується через консорціумний кредит, що надається двома чи більше кредиторами, об'єднаними в консорціум, одному позичаль-нику. При цьому один або кілька провідних та авторитетних кредиторів організують роботу консорціуму протягом певного терміну та представляють його інтереси, виконуючи функції менеджера. Ця управлінська структура координує і контролює на-дання, використання та погашення позички, веде переговори з позичальником відносно умов кредитної угоди, забезпечує мобілізацію необхідних фінансових коштів.

На відміну від синдикованого фінансування під час паралельного фінансування переговори з позичальником проводяться окремо кожним банком-учасником, а після узгодження всіх умов операції укладається загальна кредитна угода.

Спільне фінансування дає певні вигоди позичальнику, відкриваючи йому доступ до пільгових кредитів. Але головні вигоди одержують кредитори, оскільки таке кредитування дає додаткову гарантію своєчасного погашення позики боржником і встановлює залежність країн, що розвиваються, від кредиторів.

Послідовне проектне фінансування має місце, коли великий банк виступає лише ініціатором кредитних операцій, переуступаючи право вимагати сплату заборгованості позичальника іншим банкам. Проте за оцінку інвестиційного проекту, розроблення кредитної угоди та видачу позички банк отримує комісійну винагороду. Основною причиною такого механізму здійснення фінансування є обмежені фінансові можливості великих банків відповідно до значної кількості інвестиційних пропозицій.

За ступенем ризику кредитора проектне фінансування поділяється на фінансування:

без регресу на позичальника;

з частковим регресом на позичальника;

з повним регресом на позичальника.

Під терміном «регрес» розуміють право кредитора висувати зворотні фінансові вимоги до позичальника.

Найбільш дорогою для позичальника є схема фінансування без регресу, тобто права на пред'явлення фінансових вимог до позичальника відсутні. За цих умов кредитор бере на себе всі комерційні та політичні ризики, що пов'язані з реалізацією проекту, але плата за надання кредиту значно вище, ніж за інших способів фінансування.

Проектне фінансування з частковим регресом на позичальника ґрунтується на оцінці всіх ризиків, пов'язаних із реалізацією проекту. Вони розподіляються між усіма учасниками угоди таким чином, щоб останні могли прийняти на себе всі ризики, які залежать від них.

Проектне фінансування з повним регресом на позичальника являє собою тип фінансування, якому віддається перевага через швидкість і простоту отримання необхідних коштів, а також нижчу вартість їх залучення порівняно з іншими типами проектного фінансування.

Такий тип фінансування застосовується у разі:

надання коштів для реалізації малоприбуткових проектів, які мають державне значення, об'єктів інфраструктури, проектів, які дають можливість погасити кредити за рахунок інших доходів позичальника;

надання коштів у формі експортного кредиту, оскільки спеціалізовані агенції з надання експортних кредитів мають можливість приймати проектні ризики без додаткових гарантій третіх осіб;

недостатньої надійності виданих по кредиту гарантій, хоча вони й покривають усі ризики за проектом;

виділення коштів для невеликих проектів, які є чутливими навіть до незначного збільшення витрат, що може бути пов'язано, наприклад, з організацією інших форм проектного фінансування.

За умови фінансування проекту з повним регресом на позичальника кредитор не бере на себе жодних ризиків за проектом. При цьому він обмежує свою участь наданням коштів проти гарантій спонсорів проекту чи третіх осіб навіть без аналізу потоків готівки. Надані кредитору гарантії можуть мати небалансовий характер, виступаючи у формі договорів про управління, безумовних договорів постачання тощо.

Тип фінансування з повним регресом усіх ризиків на позичальника також застосовується для проектів, які мають державне значення, здійснюються під гарантію уряду та за його сприяння. Винятком є форсмажорні та політичні ризики, які може брати на себе кредитор. Так фінансуються проекти пріоритетного розвитку галузей, регіонів, виробничої та соціальної інфраструктури тощо.

РОЗДІЛ 2. ТЕСТИ

1. Що загалом розуміють під проектним фінансуванням :

А) зміст інвестиційної діяльності;

Б) форму реалізації фінансово-кредитних відносин;

В) структуру кредитного циклу.

2. Які принципи не притаманні проектному фінансуванню:

А) принцип покриття боргу;

Б) принцип обмеженої відповідальності клієнта;

В) принцип циклічності.

3. Які види проектного фінансування вірні:

А) за ступенем ризику;

Б) за терміном тривалості;

В) за методом бухгалтерського обліку.

4. Скільки застосовується форм спільного проектного фінансування:

А) 1;

Б) 2;

В) 3.

5. Яка схема проектного фінансування є найбільш дорогою для позичальника:

А) фінансування з повним регресом;

Б) фінансування з частковим регресом;

В) фінансування без регресу.

6. Принцип повернення та платності забезпечує:

А) послідовну ліквідацію заборгованості;

Б) додаткову гарантію щодо депозитів;

В) високе співвідношення між власними та запозиченими коштами.

7. Що є об'єктом проектного фінансування:

А) сектор соціальної та виробничої інфраструктури;

Б) страхування боргових зобов'язань інвестиційного проекту;

В) темпи погашення заборгованості.

8. Послідовне проектне фінансування має місце, коли:

А) джерелами погашення заборгованості виступають генеровані проектом грошові потоки;

Б) кредитування суб'єктів господарювання здійснюється під заставу нерухомості;

В) великий банк виступає лише ініціатором кредитних операцій.

9. Проектне фінансування з повним регресом застосовується у разі:

А) надання коштів для реалізації малоприбуткових проектів;

Б) недостатньої надійності виданих по кредиту гарантій;

В) інших внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

10. Які види позичок під заставу нерухомості вірні:

А) стандартна іпотечна позичка;

Б) позички в ході виконання проекту;

В) позичка зі зростанням платежів.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТИ

1. Б

2. В

3. А, В

4. Б

5. В

6. А

7. А

8. В

9. А, Б

10. А, В

ВИСНОВКИ

Зазвичай інвестором у проектному фінансуванні виступають міжнародні фінансові інституції -- Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, Чорноморський банк торгівлі та розвитку, експортно-імпортні банки іноземних держав, які підтримують експорт обладнання з інших країн.

Виступити в ролі інвесторів можуть і потужні приватні іноземні компанії. Щодо останніх, то сьогодні в Україні реалізується приватний проект із закупівлі мережі автомобільних заправок. При цьому держава не є його учасником, а весь проект здійснюється за рахунок приватних компаній та іноземного інвестора.

Виходячи з набутого досвіду, Україна найближчим часом зможе зменшити обсяг позик у міжнародних фінансових інституцій і стане приділяти більше уваги приватним фінансовим компаніям. Як вважають експерти, міжнародні донори, які працюють з державними коштами, вже зіграли свою роль у становленні проектного фінансування в Україні. Маючи справу з приватними інвесторами, українські позичальники зможуть швидше отримувати належне фінансування проектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Катасонов В. Ю., Морозов Д. С. Проектное финансирование. -- М.: Анкил, 2001.

Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. -- М., 2001.

Коссов В. В., Лившиц В. Н. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов. -- М., 2000.

Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. -- К.: Лібра, 1998.

Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. -- К.: Лібра, 2002.

Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. -- К.: Абсолют-В: Эльга, 1999.

Смирнов А. Л., Красавина Л. Н. Международный кредит: формы и условия. -- М.: Консалтбанкир, 1995.

Стешин А. И. Оценка коммерческой состоятельности инвестиционных проектов. -- М., 2001.