Податкова система України

37

Вступ

У більшості країн світу податки є “ефективним знаряддям державної політики” відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі “Про багатство народів” (1770 р.). За його словами “податок - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати”.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов`язкові платежі.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:

- стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

- має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов`язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- на відміну від інших обов`язкових платежів може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

- категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов`язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

- виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов`язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу.

Держава мусить мати бюджет із стабільними джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави.

В цій роботі буде висвітлено, яка існує податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі [7].

На думку Гавриленко Н.В ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов'язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Краснокутська Л. стверджує, що система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі.

Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень - готується до впровадження Податковий кодекс України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обґрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими нововведеннями [11].

Як зазначає Василик О.Д., характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.

Податкова система повинна бути по можливості більш простою і зрозумілою. Адміністрування податкової системи повинне бути справедливим і чесним. Незалежно від того, наскільки добре розроблені закони в складі податкової системи, система не буде працювати, якщо її адміністрування не буде чесним і справедливим. У цьому відношенні Державна податкова адміністрація України досягла значних успіхів за останні роки, однак, є ще над чим попрацювати.

У світі не існує ні однієї податкової системи, яка б відповідала усім вимогам, яким повинна була б відповідати оптимальна податкова система. Багато хто з існуючих податкових систем лише наближаються до цього, і чим повніше виконуються ці вимоги, тим краще така податкова система.
Отже, основною причиною, по якій оптимальні вимоги ніде цілком не виконуються, є та обставина, що податкове законодавство, як і будь-яке інше законодавство, є продуктом політичного процесу. А політика, крім всього іншого, -- це мистецтво компромісу і маркетингу. На даному етапі розвитку суспільства податкова система ще не досягла вершини своєї досконалості, проте, якщо врахувати вище перераховані принципи та фактори податкова система набуде стрімкого росту [8].

Як стверджує Горбук О., саме завдяки стабільності і останніх і своєчасному проведенню змін у ринковому середовищі й забезпечуватиметься ефективність роботи самої податкової системи, як важливого елемента фінансового механізму.

Пантелійчук П. вважає, що теоретичному розумінні податкова система -- це складна система фінансових відносин між органами державної влади, місцевого самоврядування та платниками податків на всіх етапах податкового процесу від розробки проекту податкового законодавства до сплати податку. У податковій системі завжди знаходить своє відображення складний взаємозв'язок суб'єктивного та об'єктивного. Об'єктивним є наявність власне податкової системи. Суб'єктивним є вибір її структури та техно-логії здійснення мобілізації коштів.

За словами Нагорного , аналіз структури податкових систем багатьох країн Європи дає підставу дійти висновку, що структура податкової системи будь якої країни змінюється під впливом змін в економіці цих країн. Так, зростання особистих доходів фізичних осіб наприкінці XX століття зумовило ріст особистого прибуткового податку в доходах бюджетів країн Європейського союзу. Водночас пом'якшення умов оподаткування корпорацій скоротило розмір їхніх платежів до бюджету. Наукові дослідження щодо побудови структури податкової системи проводились за останні 150 років з позицій визначення ефективності самої системи. Тут пропонувались різні підходи і різні концепції оподаткування. Одні автори пропонували зосередити оподаткування на доходах від капіталу, інші на надприбутках, треті пропонували використати податки як інструменти обмеження споживання і непродуктивного використання доходу.

Прийняття 1991 року Закону України "Про систему оподаткування" можна вважати початком створення податкової системи. Згідно з законом об'єктами оподаткування є: доходи; прибуток; додана вартість продукції, робіт та послуг; митна вартість продукції робіт та послуг або її натуральні показники; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування. До інших платежів податкового характеру належать збори до державних цільових фондів, таких як Пенсійний фонд, фонд зайнятості, фонд на обов'язкове соціальне страхування тощо [1].

Особливий режим оподаткування застосовується для аграрних підприємств. Так з 1 січня 2006 р. сільськогосподарські товаровиробники отримають спеціальну систему оподаткування, яка передбачає пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, право на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за пільговими ставками. Критерії класифікації підприємств як сільськогосподарських товаровиробників наведено у статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" [16].

Отже, сільськогосподарським товаровиробником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, що провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг.

На думку Гавриленко, пільгове оподаткування сільгоспвиробників значно зменшує податкове навантаження на фінансовий стан аграрних підприємств, що дає можливість розвитку цієї галузі але на даний момент через недостатнє фінансування кількість сільськогосподарських підприємств зменшується, що свідчить про відсутність подальшої перспективи для аграрного сектора.

Як доводять до нашого відома Філон Т.В., Ситова М.О., важливою проблемою побудови є проблема співвідношення прямих і непрямих податків. Протягом значного часу фінансова наука основну увагу приділяла прямим податкам як найдосконалішій формі мобілізації доходів у розпорядження держави. Це відповідає дійсності, оскільки об'єктом оподаткування загалом є дохід або прибуток, земля, капітал тощо. Тут розмір податку залежить від розміру доходу, може мати виважену прогресію ставки податку [23].

Прямі податки належать до найбільш древніх форм оподаткування. Вони є обов'язковим елементом податкової системи держави майже на всіх етапах розвитку суспільства.

Однак у наукових дискусіях протягом тривалого часу продовжувався нескінченний пошук істини щодо класифікації податків на прямі та непрямі. Палкими прихильниками прямого оподаткування при різному їх розумінні були: І.Озеров, Д.Львов, 1 .Янжул, А.Ісаєв, Д.Боголєпов. У цілому, вже наприкінці XX ст. в багатьох європейських країнах сформувалася відносно стабільна система прямого оподаткування. Так, найбільшого поширення набули особисті податки, майнові, на землю, промислові.

Кулакова М. затверджує, що на сьогодні очевидним є те, що в більшості країн з розвиненою ринковою економікою основу податкових систем складають три податки: особистий прибутковий податок, податок на соціальне страхування (відрахування до спеціальних цільових фондів), податок на додану вартість. Водночас податок на прибуток корпорацій, податок на майно, податок на землю, ресурсні податки мають другорядне значення [17].

Мудрик Г доводить до нашого відома, що чинна податкова система в Україні далека від своєї завершеності і досконалості. Вона зазнає заслуженої критики як і боку наукових кіл, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатів. Однак дедалі очевиднішим стає те, що ця критика ґрунтується на емоційних і поверхових оцінках економічної дійсності, позбавлена глибокого аналізу фінансових зв'язків и економіці, усвідомлення дійсних потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій щодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління [19].

Бондаренко С.В. стверджує, що проблема недосконалості податкової системи виявляється, насамперед, у надмірному податковому тиску на суб'єктів підприємницької діяльності. Більша частина податків і зборів, що справляються в Україні, мають суто фіскальний характер, не забезпечують регулятивного впливу на економіку, а головне, гальмують розвиток бізнесу, штовхають його у тінь, оскільки не дають можливості вітчизняному підприємцю ефективно та ощадливо вести свою діяльність. Несплата податків - це злочин проти держави, а невикористання всіх можливостей для зменшення оподаткування - це злочин проти власного підприємства [7].

Карпінський Б. зазначає, що податки є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

ПСП „Агрофірма „Ірина” було засноване 6 березня 2000р. за рішенням власника на земельних паях власника та на паях, взятих у оренду. Засновником підприємства є Шумська Ірина Володимирівна. Господарство створене на необмежений строк відповідно до законів України „ Про власність”, „Про підприємство”, „Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України”, а також Земельного кодексу та інших нормативно - правових актів.

Головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її реалізації та здійснення інших видів діяльності. Виробничим напрямком ПСП „Агрофірма „Ірина” є вирощування зернових, технічних та інших культур.

Відстань підприємства до обласного центру м. Донецька - 130 км, до районного центру м. Слов'янська - 20 км.

Землі, що належать підприємству розташовані в трьох населених пунктах - Красноармійське, Черкаське, Билбасівка. Підприємство має досить велику загальну земельну площу. Структуру посівних площ ПСП „Агрофірма „Ірина” характеризує таблиця 1.

Таблиця 1

Склад та структура земельних ресурсів.

Види угідь	2005р.	%	2006 р.	%	2007 р.	%	Відхилення 2007р. до 2006
Загальна земельна площа	548,3	100	660,69	100	1095,6	100	165,8
В т. ч. рілля	526,7	96,06	627,75	95,01	1033,3	94,31	164,6
сінокоси	10,8	1,97	12,92	1,96	31,84	2,91	246,4
пасовища	10,8	1,97	20,02	3,03	30,46	2,78	152,1

Проаналізувавши таблицю, слід сказати, що за останні два роки площа земельних угідь суттєво змінилась. Порівняно з 2006р. площа ріллі збільшилась на 64,6 %,тому можна говорити про розширення виробництва. Як свідчать дані таблиці, структура земельних ресурсів не змінилась, підприємство продовжує спеціалізуватися у рослинництві.

Як відомо, діяльність всіх підприємств направлена на отримання прибутку, який досягається шляхом реалізації виготовленої продукції, тобто мова йде про спеціалізацію. Рівень спеціалізації найбільш точно характеризується питомою вагою галузі у структурі товарної продукції. Визначимо спеціалізацію ПСП „Агрофірма „Ірина”.

Таблиця № 2

Склад та структура товарної продукції

ПСП „Агрофірма „Ірина”.

Види продукції	2005р.	2006р.	В середньому за 2 роки
	Тис. грн..	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Зернові та зернобобові:	423,4	76,2	426,1	75,8	424,75	76,0
озима пшениця	124,8	22,5	208	37	166,4	29,8
тритікале	117,3	21,1	31	5,5	74,15	13,3
ячмінь	40,5	7,3	57,4	10,2	48,95	8,75
кукурудза на зерно	136,2	24,5	107,8	19,2	122	21,8
гречиха	4,6	0,8	21,9	3,9	13,25	2,35
Цукровий буряк	72,2	13	70,3	12,5	71,25	12,75
Соняшник	9,9	10,8	65,6	11,67	62,75	11,25
Разом по рослинництву	555,5	100	562,0	100	558,75	100
Всього по господарству	555,5	100	562,0	100	558,75	100

Наведені розрахунки свідчать, що ПСП „Агрофірма „Ірина” займається лише виробництвом продукції рослинництва. Найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займають зернові та зернобобові (76,0 %) тобто це і є спеціалізація підприємства.

Слід зазначити, що за останні два роки товарна продукція трохи збільшилась. Така спеціалізація повністю відповідає природно- економічним умовам, але в господарстві є всі умови, щоб надалі впроваджувати нові високоврожайні сорти насіння, покращувати догляд за посівами та своєчасно збирати врожай. Заходами для поглиблення спеціалізації є збільшення розмірів посівних площ, підвищення урожайності, удосконалення сівозмін.

Важливу роль у виробництві відіграють засоби праці, тобто основні засоби. Дане підприємство досить добре оснащене технікою, необхідною для процесу виробництва .Проаналізуємо забезпеченість ПСП „Агрофірма „Ірина” основними засобами.

Таблиця № 3

Забезпеченість ПСП „Агрофірма „Ірина” основними фондами та їх використання.

Показники	2005 р.	2006 р.	Відхилення (+,-)
Вартість основних засобів (тис. грн..)	399,6	523,1	123,5
Вартість валової продукції (тис. грн..)	549,9	581,7	31,8
Кількість робітників (чол..)	5	6	1
Площа земельних угідь (га)	548,3	660,69	112,39
Фондозабезпеченість	728,8	791,7	62,9
Фондоозброєність	79920	87183,3	7263,3
Фондомісткість	0,73	0,9	0,17
Фондовіддача	1,38	1,11	-0,27

Проаналізувавши отримані дані ми впевнилися, що ПСП „Агрофірма „Ірина” достатньо забезпечене основними засобами. Про це свідчать високий рівень фондозабезпеченості та фондоозброєності. Показник фондомісткості, що збільшився в 2006р. вказує на те, що техніка стала використовуватися менш ефективно. Досить низькою є фондовіддача, що характеризує незадовільний стан основних фондів.

Наявність техніки та земельних ресурсів не є повною характеристикою роботи підприємства. Найбільш точно діяльність господарства розкриває наступна таблиця.

Таблиця №4

Динаміка основних економічних показників ПСП „Агрофірма „Ірина”

Показники	2005 р.	2006 р.	Відхилення (%)
1.Валова продукція (тис. грн..):	549,9	581,7	120
- на 100 га с/г угідь	100,1	88,04	88
- на 1 середньорічного робітника	109,98	96,95	88,2
2. Товарна продукція(тис. грн..):	555,5	562,0	101,2
- на 100 га с/г угідь	101,3	85,06	83,9
- на 1 середньорічного робітника	111,1	93,66	84,3
3.Валовий прибуток (збиток)	600,1	590,3	98,4
4. Чистий прибуток	50,2	8,6	17,1
5. Рівень рентабельності (%)	9,1	1,5	16,5

Розраховані дані показують, що підприємство у 2006 р. порівняно з 2005 р. стало працювати гірше. Воно ще не є збитковим, але для того, щоб уникнути такої ситуації необхідно ретельно вивчити фактори, що спричинили зниження рівня рентабельності аж на 16,5 %.

ПСП «Агрофірма «Ірина» є платником ФСП.

3 ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКІВ ЯК ФІНАНСОВОЇ КАТЕГОРІЇ

Податки - обов`язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так і підприємства різних форм власності.

Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер - від платників до держави.

У фінансовій термінології застосовуються п`ять термінів, що відображають платежі державі - плата, відрахування і внески, податок, збір. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття.

Плата (відповідає на запитання “за що?”) передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (плата за воду тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

Відрахування і внески (відповідає на запитання “на що?”, “від чого?”) передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковими (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення мають відрахування на геологорозвідувальні роботи, а повне цільове призначення є відрахування і внески у різні позабюджетні цільові фонди - внески у Пенсійній фонд та Фонд соціального страхування, внески у фонд сприяння зайнятості населення та ін.

Податки (відповідає на запитання “для чого?”) встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції - розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов`язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне - надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Економічна функція податків полягає в тому, що за їх допомогою. Держава впливає на процес відтворення, стимулює або стримує темпи розвитку окремих підприємств, галузей і економіки в цілому. Регулююча функція податків полягає у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників. Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі. Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатні ними доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.

Елементами системи оподаткування є:

1. Суб`єкт, або платник податку - це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.

2. Об`єкт оподаткування - предмет, який оподатковується ти або іншим податком (майно, доход, товари).

3. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара і т. ін. Чим більші розміри об`єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім - при оцінці доходів і опосередкованим - при оцінці тієї ж земельної ділянки ( за ринковою чи нормативною ціною), майна і т. ін.

4. Джерело сплати оподаткування - доход платника з якого він сплачує податок.

5. Податкова ставка - законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

- універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

- диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

- тверді ( встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні). Вони бувають:

а) фіксовані - встановлені конкретних сум;

б) відносні - визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальної заробітної плати).

- процентні ставки встановлюються щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз.

Вони поділяються на три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

6. Податкова квота - це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

Класифікація податків.

Традиційно класифікацію податків проводиться за наступними ознаками:

- залежно від рівня державних структур.

- залежно від форми оподаткування.

- залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.

- залежно від способу оподаткування.

- залежно від способу зміни податкових ставок.

- залежно від платника.

- залежно від джерела сплати.

- залежно від рівня державних структур.

Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на:

· загальнодержавні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші)

· місцеві.

Місцеві податки й збори - це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.

Залежно від форми оподаткування податки бувають:

· прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші)

· непрямі ( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю).

Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника. Непрямі податки включаються у вигляді надбавки до цін товарів і оплачуються споживачем. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподаткуванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито.

Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на:

· податок на доходи,

· податки на споживання,

· податки на майно(сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).

Залежно від способу оподаткування податки бувають:

- розкладні, тобто встановлюється загальна сума потреби держави в доходах, яка розподіляється між територіальними одиницями і на нижчому рівні між платниками податків;

- окладні, такі податки, що спочатку встановлюється ставки податку, а потім розмір податку для кожного платника і загальна сума податку формується як сума окремих платежів.

Залежно від способу зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.

Залежно від платника:

- податки з юридичних осіб (податок з прибутку підприємств, ПДВ, акцизний збір);

- податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок з промислу, курортний збір);

- змішані податки (податки з власників транспортних засобів, плата за землю).

Залежно від джерела сплати:

· податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ);

· податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування);

· податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю).

Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.

4. ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПРИНЦИПИ ЇЇ ПОБУДОВИ

Податкова система - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим час токолом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відро дження нації.

З точки зору впливу на економічне зростання, важливими є такі характеристики податкової системи:

- загальний рівень оподаткування (для його оцінки звичайно використовується показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як відношення (%) суми податків, обов`язкових платежів у бюджет і внесків по обов`язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

- нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки.

Принципи побудови податкової системи визначені у ст. 3 Закону України “Про систему оподаткування” від 17 лютого 1997р.:

1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.

2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

3.Обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

4. Рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи.

5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

6. Соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

7. Стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

8. Економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

9. Рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

10. Компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

11. Єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

12. Доступність-забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки в державі - не самоціль. З позиції організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування. Йдеться про інфляцію, яка по суті справи також є прихованою формою оподаткування. Особливість інфляції полягає в тому. Що це відкладені на завтра податки, однак завтра доведеться платити значно більше, ніж сьогодні. Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності - державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, а й створювані на них доходи належать державі. Вона вирішує, яку частку цих доходів зосередити в бюджеті, а яку залишити трудовим колективам. Це незаперечне право власника, яким довгий час і користувалася держава. По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних фізичних і юридичних осіб. Особливості ж формування доходів мають враховуватися при встановленні об`єкта оподаткування.

І, нарешті, вихідні принципи побудови податкової системи:

§ формування доходів бюджету переважно в процесі перерозподілу створеного в суспільстві валового національного продукту;

§ встановлення рівноцінних прав і зобов`язань перед бюджетом для всіх платників;

§ свідоме і цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання соціально-економічних пропорцій у суспільстві.

5. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

Загальновідомо, що одним із важливих показників, які характеризують ступінь ринковості національної економіки, є механізм її державного регулювання. Зауважимо, що не останнє місце в механізмі державного регулювання економіки посідає державна податкова політика.

Нині у вітчизняній та зарубіжній літературі не існує єдиного підходу щодо визначення поняття та розуміння суті такого важливого суспільного явища, як державна податкова політика. Це зумовлено, в першу чергу, складністю та багатовекторністю змісту державної податкової політики. Зазначена категорія діалектично поєднує в собі різні аспекти, зокрема: філософський, соціальний, економічний, фінансовий, управлінський, політологічний та правовий.

Розглядаючи правовий аспект державної податкової політики, не можна не помітити розрізненість поглядів вчених щодо визначення вказаної категорії. Така розрізненість, насамперед, продиктована тим, що, аналізуючи зміст державної податкової політики, ряд авторів акцентує увагу на її цілях, завданнях та засобах реалізації. Таким чином, у більшості випадків поняття державної податкової політики має дещо обмежений та безсистемний характер.

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків.

Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм.

Податкову політику розглядають у широкому і вузькому планах.

У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел. Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик неможливо. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки за рахунок додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

Головною метою формування податкової системи повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності, особливо пріоритетних напрямів виробництва. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв'язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи.

Введення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить зрештою до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерийськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн.

Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

Україна нині прагне бути активним членом світового співтовариства, вживає чимало зусиль для набуття повноправного членства в таких міжнародних структурах як Світова організація торгівлі та Європейський союз, що, в свою чергу, потребує реалізації комплексу відповідних заходів. Важливе місце в системі зазначених заходів належить приведенню державної податкової політики України у відповідність до загальновизнаних критеріїв, серед яких слід виділити рівень податкового навантаження та усунення подвійного оподаткування.

Загальновідомо, що надмірне податкове навантаження є негативним фактором державної податкової політики, який відповідним чином впливає на розвиток економічних відносин в країні, стримує ділову активність суб'єктів господарювання, уповільнює зростання валового внутрішнього продукту та є однією з причин виникнення таких кризових явищ в суспільстві, як соціальна напруженість та загальне зубожіння населення.

6.ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ДО УМОВ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Принципово вихідною умовою побудови системи оподаткування аграрного сектора економіки є два положення: перше - система оподаткування аграрного сектора повинна максимальною мірою враховувати специфіку агропромислового виробництва, і друге, вона обов'язково має бути складовою загальнодержавної системи оподаткування, задовольняти її принципам.

Друга позиція, як правило, заперечень не викликає. Що стосується необхідності врахування специфіки сільськогосподарського виробництва при оподаткуванні, то цей момент не зразу набув визнання серед фінансистів. Більша їх частина вважала, що податки, як складова фінансів мають бути уніфікованими для всіх галузей економіки. Інакше не досягатиметься дотримання одного із принципів оподаткування - рівність умов.

Виходячи з цього принципу, в перших законах як про систему оподаткування, так і в законах про оподаткування прибутку, податку на додану вартість, у земельному оподаткуванні зазначені моменти не враховувались. І тільки пізніше, після прийняття Закону Укпаїни «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1994 року №339 у перерахованих законах особливості сільськогосподарського виробництва знаходять відображення.

Так, у Законі України « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. №334 виділена окрема стаття (ст.8) «Про особливості оподаткування підприємств з сезонними видами виробництва», якою сільськогосподарськіпідприємстав звільняються від сплати авансових внесків податку на прибуток.. У такий спосіб враховувалася особливість формування в сільському господарстві фінансових результатів протягом року.

У подальшому це положення уточнюється. Пунктом 14.1 ст.14 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997р. № 283 продекларовано, підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачується податок на прибуток за підсумками звітного року.

Враховувалась специфіка сільськогосподарського виробництва, щоправда опосередковано, і при оподаткуванні земель сільськогосподарського призначення. Досягалося це шляхом сплати земельного податку за рахунок прибутку. У такий спосіб підвищувалась об'єктивність оподаткування, оскільки земельний податок сплачувався при наявності прибутку, тобто джерела сплати цього податку. Даний момент виявився собливо важливим в умовах реформування та становлення ринкових відносин в аграрному секторі АПК , коли фінансові показники багатьох сільськогосподарських підприємств у цей період погіршувалися.

Вживали і інших заходів - ліквідація відрахуваня в Фонд здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальног захисту населення , у Державний інноваційний Фонд і т.і. Але незважаючи на це, податкове навантаження в сільському господарстві швидко зростало.

В умовах, що склалися податкове навантаження для сільськогосподарських підприємств стало нереальним. Враховуючи це приймається рішення щодо реформування діючої податкової системи в аграрному секторі, суть якої полягала в запровадженні фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП).

Особливість ФСП полягала, по - перше. в тому, що його рівень фіксувався на певний період часу (залишався незмінним); по-друге, базою оподаткування виступала грошова оцінка сільськогосподарських земель і , по - третє, він заміняв (на той час) 12 податків і податкових платежів.

Хоча економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку був певною мірою сумнівний, в основному через включення до його складу відрахувань до Пенсійного фонду україни, перваги практичного характеру нівелювали цей методичний недолік.

Насамперед, суттєво знизилося податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства. З малюнка видно, що воно коливається в межах 1,1-2,7 % виручик від реалізації. Це, як уже відмічалося, майже на порядок менше ніж було до запровадження фіксованого податку.

Подальше функціонування фіксованого сільськогосподарського податку підтвердило його ефективність для сільського господарства й по інших параметрах. Як видно з даних таблиці, практично зразу зріс рівень сплати цього податку, а через два роки він становив 80% від нарахованого і вже не знижується в подальші роки. По абсолютних розмірах надходження до Держбюджету України від ФСП збільшилося майже у 2 рази, по нарахуванню податок досяг рівня 1999р.

Таблиця 5

Нарахування та сплати фіксованого податку сільськогосподарськими підприємствами за роками.

Показники	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005'	2006
Нараховано до сплатиФСП, млрд. грн	486,1	338,8	420,4	475,4	454,9	419,9	157,7	140,2
Сплачено ФСП, млрд..грн.	176,1	223,9	341,6	341,6	372,6	382,3	167,8	136,5
Рівень сплати ФСП, %	36,1	66,1	81,3	81,3	82,2	91,0	105,4	97,4

'Із 2005 р. зі складу ФСП виключено внески до соціальних фондів

Отже, мета запровадження ФСП, була чисто прагматичною і полягала, насамперед, у необхідності розв'язання основного завдання в умовах, що склалися, - зниження реального податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників, і судячи із одержаних результатів її можна вважати досягнутою.

Але одночасно у такий спосіб вирішувалися й інші питання:

ь суттєво спростився механізм нарахування та сплати податків, оскільки ФСП сплачується в рахунок чотирьох податків і восьми зборів;

ь платники ФСП одержали можливість провадити оплату праці без проведення нарахувань на фонд заробітної плати, що сприяло проведенню вчасних розрахунків із працівниками сільськогосподарських підприємств;

ь встановлювалася фіксована сума щорічних платежів, що давало можливість прогнозувати доходи і раціонально здійснювати витрати, нарощувати виробництво й держувати прибуток;

ь передбачалася можливість здійснення (на початку запровадження ФСП) платежів у натуральній формі, а також направлення сільськогосподарської продукції для виплати пенсій пенсіонерам.

Це зробило механізм оподаткування для сільськогосподарських підприємств прозорішим, простішим, зрозумілішим.

Однак, не зважаючи на наявність стількох позитивних позицій щодо ФСП, він не однозначно сприйнявся і сприймається в наукових колах, особливо економістів. Насамперед, звертається увага на те, що ідея єдиного податку не нова. Його прихильникими були ще фізіократи (на чолі з французьким вченим Франсуа Кене), який пропонували замінити всі діючі на той час податки єдиним податком з земельної власності.

Нині дедалі більше з'являється бажаючих захистити сільське господарство від надмірного оподаткування. При цьому, як правило, ідеї висуваються не на професійному рівні з відповідними економічними викладками , а на рівні гасел. Внаслідок цього навіть зникає сам предмет дискусії, оскільки вести мову про податки взагалі не можна. Бо це досить розгалужена тема. Замість користі сільському господарству непрофесійні суперечки завдають шкоди , оскільки після таких виступів і серйозні пропозиції не сприймаються належним чином.

Основним аргументом, який висувається на захист ФСП для сільськогосподарських товаровиробників є те,що таким чином можна спростити податковий механізм і захистити сільськегосподарське виробництво від надмірного оподаткування.

І останнє, з чим необхідно рахуватись. Особливо на перспективу, це те, що при такому підході податкова система аграрного сектора АПК «випадатиме» із загальнодержавної системи оподаткування. Внаслідок цього порушаться не тільки загальні принципи оподаткування. А й методологія формування багатьох показників господарської діяльності, порівнянність результатів та ефективності їх господарювання. Якщо розглядати складові податкової системи з таких позицій,то для сільськогосподарського виробництва в нинішніх (ринкових) умовах основним блоком у системі аграрного оподаткування має бути визнана сукупність податків, яка відображає земельні відносини.

7. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Чинна податкова система зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика багато в чому базується на емоційних, поверхневих чинниках економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв'язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

Як зазначав один з «батьків» соціального ринкового господарства Л.Ерхард, система оподаткування повинна будуватися на таких принципах:

· забезпечувати по можливості якнайменший податковий тиск;

· не перешкоджати конкуренції;

· відповідати структурній політиці держави;

· забезпечувати більш справедливий розподіл доходів;

· поважати приватне життя людини;

· виключати подвійне оподаткування;

· забезпечувати адекватність розміру податків обсягові державних послуг .

Забезпечення довгострокового інноваційно орієнтованого економічного зростання та якісної структурної перебудови національної економіки потребує зосередження навколо цього завдання усіх напрямів державної економічної політики. Відтак на даному етапі перебудова податкової політики повинна виходити насамперед з потреби максимізації регуляторної та стимулюючої функцій податків.

Серед сучасних експертів основними завданнями податкової реформи вважаються значне зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, зниження ставок податків. Система оподаткування має бути гранично спрощена, що дозволить розширити базу оподаткування, суттєво скоротити витрати на документообіг і утримання податкової служби і таким чином збільшити обсяг надходжень до бюджету без підвищення (або навіть за зниження) ставок податків. Слід істотно підвищити оподаткування непродуктивних видів діяльності: бізнесу розваг, деяких видів посередництва тощо. Фахівці наголошують на необхідності поступового відходу від податку на додану вартість як одного з головних джерел формування бюджетних надходжень. ПДВ ефективно спрацьовує в розвинутих економіках як важіль стримування платоспроможного попиту та упередження «перегріву» економіки, проте в Україні -- гальмує економічне зростання та, до того ж, збільшує державний борг.

Практика економічної політики в Україні засвідчила використання фіскальної системи як монетарного стабілізатора -- засобу стерилізації приросту грошової пропозиції. Тому зниження рівня оподаткування, що вестиме до зростання особистого та виробничого споживання, міститиме інфляційний потенціал і може викликати відповідні рестриктивні заходи у монетарній сфері. Тому стратегія реалізації податкової реформи потребуватиме узгодження її також зі стратегією діяльності Національного банку та запровадження заходів грошово-кредитного регулювання, здатних уникнути потенційних монетарних шоків.