Державне регулювання і самоорганізація ринку фінансових послуг

21

Зміст

Державне регулювання і самоорганізація ринку фінансових послуг

Застосування пластикових банківських карток: види і ефективність

Комерційні послуги фінансових посередників

Задача

Список використаної літератури

1. Державне регулювання і самоорганізація ринку фінансових послуг

В Україні ринкові процеси відбуваються на фоні гострої нестачі інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави і суспільства. При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання фінансового ринку в будь-якій країні є не стільки впорядкування діяльності позичальників капіталу і фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку і функціонування фінансового ринку в цілому, скільки детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, перш за все, дрібних і найменш захищених.

Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх - і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить. Це підгримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі обмеження їх "свободи" державним контролем - лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль.

Державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Умови надання фінансових послуг

Фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг.

Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг

1. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

2. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

3. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

4. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Мета державного регулювання ринків фінансових послуг

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;

3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг

1. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

2. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

2. Застосування пластикових банківських карток: види і ефективність

Використання банкоматів Automatіc Teller Machіne (ATM) стало першою спробою банків надати клієнту можливість роботи із своїм рахунком у будь-який зручний для нього час і практично з будь-якого місця. Зараз активно розвиваються системи “банк-клієнт”, але для приватних осіб банкомати ще довго будуть основним засобом дистанційного доступу до банку.

Використання банкоматів вимагає великих інвестицій, тому їх впроваджують лише великі банки. Показником для оцінки їх ефективності можна вважати кількість пластикових карток, що використовуються на один банкомат. Для найбільш популярних мереж банкоматів у Англії, США цей показник складає 2-4 тис. карток/банкомат. При цьому кожний банкомат використовується 1000 разів на тиждень, або близько 150 разів у день. У більшості випадків (67 %) банкомати доступні з вулиці, а в 24 % випадків встановлюються безпосередньо у приміщеннях банків.

Мета використання пластикових карток цілком очевидна - максимально зменшити обіг і, відповідно, всі операції щодо обслуговування готівкових грошей (прийом, зберігання, видача, інкасація тощо). Навіть робота з чековими книжками потребує досить багато “ручних” операцій. Режими роботи банкоматів. Банкомат, або автомат-касир, виконує видачу та розмін готівкових коштів (без обов'язкового розміщення у приміщенні банку) і складається з:

сканеру інформації пластикових, магнітних чи електронних карток (чіп-карток) клієнта;

функціональної клавіатури для задання операцій;

електронного табло чи дисплею для інформаційних повідомлень клієнта;

принтеру для видачі квитанції з підтвердженням проведеної операції;

пристрою видачі (а можливо, і прийому) готівки.

Якщо банкомат виконує операцію прийому та розміну грошей, потрібний пристрій для прийому готівки та перевірки її на достовірність. Банкомати видачі/розміну готівки працюють, як правило, з національною валютою держави їх розміщення, хоча картка може належати банку зовсім іншої держави.

Операції банкоматом виконуються таким чином: вставляється пластикова картка клієнта, далі ним набирається ідентифікаційний код (PІN-код) і, коли ці дії приймаються, проводиться операція з грошима.Типових операцій три:

1) видача готівки (з поточного, термінового чи рахунка кредитної картки);

2) прийом та зарахування готівки (на поточні, термінові рахунки);

3) платіжні операції (перерахування з власного рахунка на інший).

Зрозуміло, що можна перевірити стан особистого рахунку. Розглянемо моделі банкоматів на прикладі конфігурацій банкоматів фірми DEC (табл. 1).

Види та системи карток. Картки поділяються на кредитні та дебетні. Останні є безпосереднім представником активів клієнта банку, тому можна знімати та накопичувати кошти. Кожна операція з кредитною карткою (власне операція кредитування) збільшує борг клієнта перед банком чи торговою системою, який необхідно погасити з відповідними відсотками. Пластикові картки випускаються (емітуються):

окремими банками, великими торговельними фірмами - фірмові картки (локальні системи карток, Local);

національні системи обігу карток (Domestіc);

міжнародні системи (Іnternatіonal).

Випуск фірмових карток і досі є престижною операцією на ринку фінансових послуг. Але вони мають обмежену сферу використання - як мінус, і як плюс - емітент має повну свободу контролювати обіг карток, у тому числі зменшуючи ризик зловживання картками шахраями, бо чим більша сфера поширення картки і більше партнерів, тим більший і ризик, який розділяється спільно всіма емітентами карток.

Таблиця 1

Популярні моделі банкоматів

Характеристики	Моделі банкоматів
	Розмін грошей (Quіck Cach) Р6625	Трансакційний (Transactіon Cash Syst.) P6621	Інформаційний (Іnformatіon Cash Syst.) Р6622	Поліфунк-ціональний (Full Functіon Cash Syst.) P6628
Принтер для друку квитанцій	+	+	-	+
Принтер для друку звітної документації	+	+	-	+
Принтер для друку системних документів	+	+	-	+
Монітор 9", LCD	+	+	-	+
Монітор 10", VGA, кольоровий	-	-	+	+
Табло інформаційне	+	-	-	+
Функціональна клавіатура	-	+	+	+
Розміри, мм	506 х 686 х 1210	506 х 686 х 1560
Вага, кг	250-400

Системи карток, які мають міждержавне поширення:

№	Назва системи карток		№	Назва системи карток
1.	Vіsa		4.	Eurocard, Europay
2.	MasterCard		5.	Dіners Club
3.	Amerіcan Express		6.	JCBcards

Розглянемо структуру ринку пластикових карток для країн з перехідною економікою:

Платіжна система	Частка на ринку	Термін окупності
Іnternatіonal	2 %	2-3 роки
Domestіc	18 %	6-8 роки
Local	80 %	9-18 міс.

Світовий ринок поділений між системами карток (1998 р.) таким чином:

Система карток	Частка на ринку
Vіsa	50 %
Eurocard/ MasterCard	30 %
Amerіcan Express	18 %
Dіners Club, JCBcards та інші	2 %

Зараз існує лише три глобальних мережі платіжних систем: VІSANet, EPSNet та BankNet. Зокрема, зв'язок з VІSANet виконується за допомогою спеціальних VAP-блоків з подальшою передачею на супутник, а зв'язок з мережею EPSNet - через модулі Eurо Module і супутники.

Розміри пластикових карток: 85,6 мм х 53,98 мм х 0,76 мм. Магнітні картки. Описуються стандартом ІSO 7811 (рис 7.1). Інформація максимальним розміром у 1370 біт представляється на 3-х смугах магнітної стрічки:

· на першу заноситься 79 байт інформація 7-бітними байтами про емітента картки (лише для зчитування);· на другій - 40 цифр у 5-бітному кодуванні (лише для зчитування);· на третій - до 107 байт у 5-бітному кодуванні для зчитування та модифікації.

Рис. 1. Вигляд магнітної картки

Основний недолік таких карток - досить велика ймовірність перемагнічування інформації та простий доступ до інформації з можливістю підробки. Для магнітних карток використовують переважно банкомати та платіжні автомати з оn-lіne доступом. Це найдешевші у виготовленні системи карток, для яких потрібні досить дешеві пристрої зчитування, проте доцільність оn-lіne телекомунікаційної підтримки значно перевищує вартість їх експлуатації.

Чіп- та смарт-картки. Описуються стандартом ІSO 7816. Мають автономний спеціалізований контролер доступу (чіп-картки) чи мікропроцесор (смарт-картки) та декілька видів електронної пам'яті. Обмін інформацією із банкоматом (пристроєм ініціалізації) здійснюється або через 8-контактну область (рис.7.2), або є безконтактним. Безконтактна картка (суперсмарт-картка) має автономне джерело живлення, LCD-дисплей, клавіатуру та антену. Картки можуть бути комбінованими, коли зворотна (безконтактна) сторона також містить магнітну смугу.

Рис. 2. Вигляд чіп / смарт картки

Для смарт-карток, як правило, вся система захисту будується засобами криптографії. Тому при проведенні платіжної операції з касира знімається відповідальність за перевірку ідентичності картки: якщо банкомат її приймає і проводить операцію, то за операцію надалі відповідає банк-емітент. Викрадені смарт-картки блокуються банкоматом відповідним записом у її пам'ять, сама ж картка після цього може навіть повертатися “власнику”.Уже стандартизовані три класи чіп/смарт-карток:

1) з модулем пам'яті для запису на 1-4 Кбайт та з детермінованою логікою використання (невелика кількість різновидів операцій); використовуються як альтернатива пластиковим магнітним карткам;

2) оптичні картки пам'яті, на які за технологією запису на CD-диски одноразово заноситься інформація об'ємом до 4 Мбайт; будуть використовуватися для електронних посвідчень, медичних карток, дипломів, але потребують досить дорогих пристроїв для зчитування;

3) з 8-розрядним процесором та ОС у пам'яті картки. Мінімальні вимоги до пам'яті: 256 байт RAM, 16Кбайт ROM, 16Кбайт EEPROM. Розмір пам'яті дозволяє розміщувати на картці, наприклад, віртуальну Java-машину (Java Card VM-JC VM).

Технологія побудови системи обслуговування розрахунків через електронні картки. Перед використанням картка проходить інсталяцію, яка виконується в оn-лайновому режимі зв'язку з банком. Після цього за всі операції з карткою відповідає банк-емітент. Характерним є те, що саме банки є однією із сторін такої електронної платіжної системи, яка належить фірмам-власникам системи карток (наприклад, Vіsa).

Картка має ліміти (обмеження) використання:

системні ліміти, які стосуються всіх учасників платіжної системи;

банківські ліміти, які стосуються специфіки банку-емітента та бажання клієнта.

Як правило, банки-емітенти і клієнти карток встановлюють ліміт (добовий, тижневий) коштів, які можна знімати з рахунку (картки), з метою унеможливлення зняття всіх коштів при викраденні картки. Власник загубленої чи викраденої картки повідомляє банк про її анулювання, і максимум його втрат - добовий (тижневий) ліміт коштів.

Підприємства торгівлі, що проводять фінансові операції з клієнтами за допомогою карток, сплачують банкам, як правило, 1-3 % платежу.

Смарт-картки при використанні не потребують постійного телекомунікаційного зв'язку з комутаційним центром, для магнітних карток такий зв'язок є бажаним через легкість їх підробки.

Існують дві основні форми використання карток як платіжних інструментів:

“електронний гаманець” на невеликі фіксовані суми (переважно для фізичних осіб), які дебетуються при кожній операції. Такі операції можуть виконуватися без вводу PІN-коду;

“електронний чек” для операцій з великими сумами; передбачається введення клієнтом PІN-коду.

Деякі нетрадиційні способи захисту операцій з картками. Американський Cіtіbank використовує нейрокомп'ютери для аналізу даних вже з 1990 року. А Chemіcal Bank використовує нейросистему для попередньої обробки платіжних трансакцій. Нейросистема Falcon (компанії HNC Software Corp.) виконує контроль операцій за картками: система “навчена” нормальній поведінці клієнта картки і розпізнає різку зміну характеру купівель за карткою, що в більшості випадків є ознакою її крадіжки. Користувачами Falcon є 16 із 25 найбільших виробників пластикових карток.

Перспективи застосування пластикових карток в Україні. Щорічно в Україні на підтримку грошового обігу витрачається 220 млн. дол. США. Можна реально зменшити готівковий обіг на 20-25 % (а це вже відповідно 60-100 млн. дол. щорічної економії). Але це не головне. Готівкові кошти “на руках” не діють у банківській сфері, і якщо їх зробити “електронними”, то вони автоматично потрапляють до банківської системи, і вже немає значення, чи користується ними власник грошей, чи ні - вони у банку. За оцінками експертів, “на руках” знаходиться 44 % усієї платіжної маси. Це стосується і “тіньових” капіталів, які також тяжіють до позабанківського обігу. Ряд банків України (зокрема, “Україна”, “Укрінбанк”, “Приватбанк”, “Перкомбанк”) прийняті до системи обігу карток Vіsa, Eurоpay. Кредитні картки в Україні цими банками не видаються, а надаються послуги в отриманні дебетової картки.

У вересні 1995 року в Україні засновано АТ “Укркарт”, яке повинно впровадити національну систему обігу карток (нині акціонерами АТ є більше 20 банків). За основу вибрані смарт-картки, на які також може наноситися магнітна стрічка для поєднання їх з картками системи Vіsa та MasterСard.Перший етап національної системи почне діяти в Одесі (200 терміналів, 20000 карток), другий - у Києві. Впровадження системи планується повністю завершити до 2001 року. Свої картки вже давно емітують НБУ, КБ Україна, КБ “Зевс”, КБ “Ол-банк”. Зокрема, виплата зарплати за допомогою пластикових карток суттєво знижує проблему її затримки.У 1999 році почався пілотний проект використання української платіжної картки. Ставка робиться на переважне використання оф-лайнових технологій, тобто електронних карток, чіп-карток чи смарт-карток. Повний перехід планується з 2000 року. Картка передбачає наявність загальних для всіх (системних) та банківських лімітів її використання.Українська смарт-картка базується на 5Мгц 8-бітному процесорі (із системою команд процесора SAB8051) компанії Sіemens AG Semіconductors з 256 байт RAM, 17К ROM та 4-16К EPROM. Для картки розроблена своя ОС Укркос (компанією Фінтронік). Напруга живлення - 2.7.5V. Контактна група та протокол обміну даними - ІSO 7816.

Процесинговий центр НБУ (рис. 7.4) виконує всі операції (а також функції клірингу) в Україні. Програмне забезпечення центру - система TOPAZ, що розроблена VІSA Іnt. та OASІS (Канада). Комунікаційна мережа використовує сервіси X.25, FR та 32 комутованих лінії. Для карток Vіsa операції проводяться через процесинговий центр НБУ, а для карток Europay кожний банк створює свій процесинговий центр з використанням маршрутизатора та супутникового зв'язку процесингового центру НБУ.



Рис. 7.4

Процесинговий центр УкраїниРинок електронних карток в Україні у 1998 році досяг таких показників:

Vіsa	Eurupay
Банкоматів	Карток	Банкоматів	Карток
100	60 000	151	74 695

Основний вид зарплатної картки - Vіsa Electron та Cіrrus/ Maestro.

На ринку України, можливо, віддаватиметься перевага системі карток Eurоpay, бо вона не вимагає від банків використання стандартизованих технологій.

3. Загальне поняття фінансового посередництва

Фінансові посередники, як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи). До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (вкласти капітал у різні підприємства), тобто "не складати всі яйця до одного кошика". Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.1. Безпосереднє переміщення грошей та цінних паперів, як показано у верхній частині діаграми, відбувається, коли компанія передає свої акції або облігації безпосередньо власникам грошових коштів без посередництва будь-яких фінансових інститутів.

Компанія продає свої акції та облігації інвестиційному банку, який, у свою чергу, продає ці ж цінні папери компаніям і особам, що мають заощадження. Банк бере на себе ризик, тому що може бути неспроможним перепродати їх тим, хто має заощадження, за ту суму, за яку цінні папери були придбані. Тому що нові цінні папери розміщені, і компанія одержує свій дохід від їх продажу, це є операцією на первинному ринку. Хоча цінні папери продаються два рази, реально цей процес є однією операцією на первинному ринку цінних паперів з інвестиційним банкіром у ролі брокера, який допомагає руху (трансферу) капіталу від тих, хто має заощадження до підприємств. Інвестиційний банкірський дім: об'єднання, яке гарантує розміщення цінних паперів і розподіляє нові цінні папери, що рекомендуються для інвестицій, а також сприяє фінансуванню компаній (підприємств).

Переміщення (трансфер) капіталу також може здійснюватись за допомогою "фінансового посередника". Спочатку посередник купує грошові кошти у тих, хто має заощадження, в обмін на свої власні цінні папери, а потім використовує ці грошові кошти для придбання і збереження цінних паперів компанії. Наприклад, той, хто має заощадження, може дати банку певну суму в доларах, одержуючи замість того від нього депозитний сертифікат, а потім банк зміг би позичити гроші якій-небудь малій компанії у вигляді позики під нерухомість. Отже, фінансові посередники засновують нові форми капіталу в даному випадку депозитні сертифікати, які й надійніші, й ліквідніші за заставні (іпотеки). Тому вони і є більш якісними цінними паперами, що зберігаються більшістю осіб із заощадженнями. Наявність фінансових посередників значно збільшує ефективність ринків короткотермінового і довготермінового позикового капіталу. В Україні фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами -- суб'єктами підприємницької діяльності (далі -- суб'єкти підприємницької діяльності). У Законі "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено поняття фінансової та кредитної установи. Фінансова установа -- юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку встановленому законом. До фінансових установ належать байки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Кредитна установа -- фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Фінансові послуги відповідно до положень Закону про фінансові послуги надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу; найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активy, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін. При укладенні договору юридична або фізична особа мають право вимагати у суб'єкта підприємницької діяльності надання балансу або довідки про фінансове становище, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-план, якщо інше не передбачено законодавством України. Умови початку діяльності. Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.

Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:

а) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим вимогам нормативно-правовими актами;

б) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

в) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.

Організаційні правила

Фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень.

Закони України з питань регулювання діяльності господарських товариств та юридичних осіб інших організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з урахуванням особливостей, визначених цим Законом про фінансові послуги та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний дія їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для іх функціонування, визначаються законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

При створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений в грошовій формі та розміщений па банківських рахунках комерційних банків, які с юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Продаж та придбання частки у статутному (пайовому) капіталі здійснюються на умовах, встановлених законодавством України. Фінансовим установам забороняється поширення у будь-якій формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості про їх діяльність у сфері фінансових послуг. Клієнт мас право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи.

Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо цс не суперечить аптимопопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегульованої організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг в межах їх компетенції.

Фінансові установи здійснюють свою діяльність з врахуванням вимог антимонопольного законодавства та законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Задача

Встановити доцільність інвестицій в будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності. Дисконтна ставка 15%. Норма амортизації - 7,25. Дані приведені в таблиці 3.

Таблиця 1.

Показники
1. Обсяг випуску продукції в натуральних одиницях, тис. шт.	240
2. Гуртова ціна виробу, грн.	170
3. Собівартість виробу, грн.	120
4. Обсяг капітальних вкладень, млн. грн.	14
5. Вартість виробничих фондів, млн. грн.	12,5

Рішення:

1. Обсяг товарної продукції:

ТП = А х Б = 240 х 170 = 40800 тис. грн.

2. Собівартість продукції:

СВ = В х А = 120 х 240 = 28800 тис. грн.

3. Прибуток:

ПР = ТП - СВ = 40800 - 28800 = 12000 тис. грн.

4. Сума амортизації:

УА₁ = Д х Н_а = 12500 х 0,0725 = 906,25 тис. грн.

5. Грошовий потік (ГП₁):

ГП₁ = ПР + УА₁ = 12000 + 906,25 = 12906,25 тис. грн.

6. Амортизація вирахувана з капітальних вкладень (УА₂):

УА₂ = Г х Н_а = 14 х 0,0725 = 1015 тис. грн.

7. Загальний грошовий потік (ГП₃):

ГП₃ = ГП₁ + УА₂ = 12906,25 + 1015 = 13921,25 тис. грн.

8. Розрахунок теперішньої вартості грошового потоку (дисконтна ставка 15%):

Таблиця 1.1

Роки	Грошовий потік, тис. грн.	Коефіцієнти дисконту	Теперішня вартість грошового потоку, тис. грн.
1	13921,25	0,87	12111,487
2	13921,25	0,444	6181,035
3	13921,25	0,387	5387,5237
4	13921,25	0,336	4677,54
5	13921,25	0,292	4065,005

УТВ = 32422,59

9. Розрахунок чистої теперішньої вартості грошового потоку:

ЧТВ = УТВ - УГ = 32422,59 - 14 000 = 18422,59

10. Розрахунок індексу прибутковості капітальних вкладень:

УТВ 32422,59

І_пр = УГ = 14 000 = 2,316

Висновок:

Проект доцільний при умові ЧТВ >, = 0; Іпр<, = 1.

Даний проект не ефективний.

Список рекомендованої літератури

1. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг// Закон України м. Київ, 12 липня 2001 року. N 2664-III

2. Ходаківська В.П.., Бєляєв А.С. Ринок фінансових послуг. - К.: УВЦ. Знання - Прес. 2002 р.

3. Шелудько Фінансовий ринок. - К.: Знання - Прес. 2002 р.

4. Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту. --К., 1997. -- 1000с.

5. Буренкин А.Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки.,1995. -330с.

6. Бухгалтерський, валютний та інвестиційний аспекти лізингу. - М, 1994.

7. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. - К., 1993.

8. Дж. Ван Хорн. Основи управління фінансами: Пер. з англ. - М.: Фінанси та статистика, 1999.

9. Миловидов В.Д. Управление инвестиционными фондами. - М.: Изд.центр"Анкил", 1993.

10. Пебро М. Міжнародні економічні, валютні і фінансові відносини. -М.,1994.