Методи стратегічного фінансового контролінгу

6

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методи стратегічного фінансового контролінгу

1.1 Сутність контролінгу

1.2 Сутність стратегічного контролінгу

1.2.1 Концептуальні основи стратегічного контролінгу

1.2.2 Мета і об'єкти стратегічного контролінгу

1.2.3 Етапи процесу накопичення інформації в системі стратегічного контролінгу

1.3 Методи стратегічного фінансового контролінгу.

1.3.1 Угрупування ділових і фінансових показників діяльності підприємства

1.3.2 Відстеження показників на етапах життєвого циклу конкурентної переваги підприємства

1.3.3 Показники рентабельності

1.3.4 Аналіз показників ліквідності

1.3.5 Аналіз показників фінансового стану підприємства

1.3.6 Показники оборотності

1.3.7 Бенчмаркинг

1.3.8 Вартісної аналіз

1.3.9 Портфельний аналіз

1.3.10 АВС-аналіз

1.3.11 Аналіз сильних і слабих місць на підприємстві

Розділ 2. Функціонально - вартісний аналіз діяльності ТОВ «Берегиня».

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Звіт про фінансові результати та використання прибутку.

2.3 Аналіз рівня, динаміки і структури фінансових результатів.

2.4 Фактори формування балансового прибутку ТОВ «Берегиня».

2.4.1 Факторний аналіз балансового прибутку.

2.4.2 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг).

2.5 Аналіз рентабельності діяльності підприємства.

2.6 Розрахунок факторів, які впливають на зміну рентабельності реалізованої продукції.

2.7 Аналіз ділової активності.

Висновки

Список літератури

Вступ

Дана робота присвячена контролінгу. Перший досвід знайомства з цим напрямом в сучасному менеджменті пов'язаний з появою перекладу книги Р. Манна і Э. Майера «Контролінг для початківців».

Відоме достатньо широке і загальне розуміння контролінгу як цілісної концепції економічного управління підприємством, направленої на виявлення всіх шансів і ризиків, пов'язаних з отриманням прибутку в умовах ринку. При цьому можна відзначити такі специфічні особливості контролінгу, як:

Ув'язка оперативних фінансово - економічних розрахунків і стратегічних рішень;

Нова орієнтація фінансово - економічних розрахунків на ухвалення економічно обґрунтованих рішень;

Новий зміст таких традиційних функцій управління, як планування, контроль, інформаційне забезпечення, змісту ядро контролінгу як концепції управління;

Новий психологічний зміст ролі планово - економічних служб (служб контролінгу) на підприємстві.

Концепція контролінгу дає орієнтацію на майбутнє, що знаходить віддзеркалення у виконанні контролінгом функцій координації і інтеграції в системі стратегічного і оперативного планування на підприємстві.

Займаючись стратегічним контролінгом, потрібно навчитися відповідати на питання: «Що необхідно зробити, щоб забезпечити довготривале існування підприємства на ринку?». Оперативний контролінг може дати на питання про те, наскільки вигідні ухвалені стратегічні рішення і як забезпечити короткостроковий успіх підприємства у вигляді отримання прибутку.

Україна перейшла до ринкової економіки. Кардинально змінилися економічні умови господарювання. Ціни на готові вироби на ринку складаються під дією закону попиту і пропозиції. Широке розповсюдження в розрахунках отримала передоплата у зв'язку з катастрофічним рівнем неплатежів серед суб'єктів економіки. В цих умовах розрахунок фактичної собівартості продукції як і у всьому економічно розвинутому світі втратив колишнє монопольне положення для визначення ціни. Недаремно в нашому економічному житті звичайним явищем став продаж нижче за собівартість.

Підприємствам було потрібно визначати ціну на свою продукцію наперед, до того як вона буде виготовлена. Покупець спочатку домовляється про вартість замовлення, а потім укладає угоду.

Але з другого боку, виробник зможе визначити свої витрати тільки після завершення процесу виробництва.

Виходить замкнутий круг: ціна повинна бути визначений до виготовлення продукції, а витрати для її розрахунку можуть бути отриманий тільки після виготовлення. Особливу важливість рішення цього питання має для малих підприємств, які не мають підтримки держави, працюють на свій страх і ризик і помилки в області ціноутворення можуть стати для них фатальними.

Для розриву цього круга необхідне відповідне планування. В ринкових умовах воно не може дати гарантії абсолютній точності. Проте відносно правильно вирішувати поставлені питання цілком в змозі.

Малі підприємства прагнуть мати достатньо просту систему обліку. Значить, і система планування не повинна бути надмірно складною. Ретельне планування може дати більший економічний ефект, проте підприємці малого бізнесу ніколи не мають часу на цей, а достатньо часто і бажання.

Деяку допомогу малим підприємствам в рішенні їх економічних проблем цілком здатна надати концепція контролінгу, яка з успіхом застосовується на Заході, особливо в Німеччині.

Оскільки метою цієї роботи є опис того, як система контролінгу може бути застосовний на малих підприємствах нашої країни, то спочатку треба пояснити деякі терміни, що використовуються при роботі по цій системі.

Для того, що б «одягнути» систему контролінгу на наші малі підприємства можна скористатися наступним методом: узяти типове мале підприємство і упровадити контролінг в практику його діяльності. В практичній частині даної роботи наводиться приклад упровадження контролінгу на малому підприємстві - ТОВ «Берегиня». Профіль діяльності - роздрібна торгівля готовими лікарськими засобами (формами). Планується створення декількох торгових крапок в м. Запоріжжя і на периферії. Закупівлю товару планується проводити у оптових постачальників в обласних центрах, а потім товар розвозитиметься по торгових точках району, так що істотну частку витрат обігу складатимуть транспортні витрати.

Головною задачею контролінгу на підприємстві, на думку власника, повинне стати визначення мінімально можливого відсотка націнки до вартості товару і визначення доцільності функціонування тієї або іншої торгової крапки.

Розділ 1. Методи стратегічного фінансового контролінгу

1.1 Сутність контролінгу

Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українських підприємствах є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані і помилкові дії керівництва привели велику кількість суб'єктів господарювання на межу банкрутства. Істотним чинником, який зумовлює ухвалення неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу.

Контролінг -- це спеціальна саморегулююча система методів і інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтінг.

Фінансовий контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст і основні завдання. Провідною метою фінансового контролінгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку і вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності і платоспроможності підприємства.

Реалізація встановлених на фінансовий контролінг завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій і використання специфічних методів. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг розділяють на стратегічний і оперативний.

1.2 Сутність стратегічного контролінгу

1.2.1 Концептуальні основи стратегічного контролінгу

В умовах становлення ринкових відносин будь-яке підприємство незалежно від форми власності стає економічно і юридично самостійним. Таке становище підприємства як суб'єкта ринкових відносин зумовлює об'єктивний процес зростання ролі і значення функцій управління: вони наповнюються новим змістом. В зв'язку з цим особливо актуальним є рішення питань вивчення сутності стратегічного контролінгу і визначення його місця в системі управління підприємством.

Відсутність узгодженості учених в трактуванні поняття "стратегічний контролінг" ставить перед необхідністю формування основних напрямів, що характеризують систему стратегічного контролінгу. До них відносяться:

* пошук інформації за межами підприємства (зовнішньої) про конкурентів і її аналіз;

* визначення залежності між стратегічною позицією, вибраною компанією, і очікуваним застосуванням внутрішньої звітності підприємства з погляду стратегічного позиціонування;

* отримання конкурентної переваги за рахунок аналізу способів скорочення витрат і (або) ланцюжку цінності і оптимізації чинників витрат.

Для формування концептуальних основ стратегічного контролінгу приймемо за основу твердження, що стратегічний контролінг -- це певний спосіб віддзеркалення фінансових і облікових проблем підприємства Стратегічний контролінг фокусується на певних ключових елементах діяльності підприємства, що дозволяє створювати економічні цінності. Цей процес можна представити у вигляді моделі "С-циклу". Сутність моделі полягає в тому, що вона концентрується на чотирьох основних елементах стратегічного контролінгу: зобов'язаннях, потенційних можливостях, витратах і контролі.

Слід зазначити, що теорія стратегічного контролінгу концентрує увагу на зобов'язаннях підприємства і альтернативних можливостях. Їх конкретизація полягає в наступному.

1) Підприємства беруть на себе ряд ділових зобов'язань, які в результаті приводять до обміну економічними цінностями за допомогою ділових операцій.

Ефект від аналізу подібного роду зобов'язань полягає в тому, що стає зрозумілим, як змінюються ціни на підприємстві за певний період часу, а також ступінь схильності підприємства ризику.

Стратегічний контролінг можна визначити як фінансовий аналіз проблем, пов'язаних з чотирма чинниками: зобов'язаннями, контролем, грошовими потоками (витратами) і потенціалом підприємства.

Не можна не відзначити, що сьогоднішні економічні проблеми мають специфічні форми прояву. Як свідчить світова практика, неминучим проявом будь-якого сучасного ринку, який використовує неспроможність як ринкового інструменту перерозподілу капіталу, є банкрутство. Подібного роду кризові явища в економіці господарських систем приречені самим єством підприємництва, яке завжди зв'язане з невизначеністю досягнення кінцевих результатів, а значить, і з ризиком втрат.

1.2.2 Мета і об'єкти стратегічного контролінгу

Стратегічний контролінг повинен забезпечувати керівництво підприємства і інших користувачів значущою інформацією про стратегію підприємства (зміні поточних показників в стратегічному положенні). Так, з погляду стратегічного контролінгу, такий показник, як прибуток, розглядається не як внутрішній показник, що характеризує результат діяльності підприємства, а як зовнішній показник (результат), що характеризує становище підприємства по відношенню до існуючих і можливих конкурентів.

Отже, метою стратегічного контролінгу є формування інформації про можливі пріоритетні напрями розвитку стратегії бізнесу підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні даних про витрати, ціни, попит, фінансовому положенні і інших з аналогічними даними конкурентів, а також вживання заходів по регулюванню виниклих відхилень і оптимізації співвідношення "витрати - прибуток".

Вищевикладене визначає об'єкти стратегічного контролінгу. До них відносяться відносні дані (порівняні з даними конкурентів) про витрати, ціни, попит, фінансове становище, як в масштабі структурних підрозділів підприємства, так і підприємства в цілому.

1.2.3 Етапи процесу накопичення інформації в системі стратегічного контролінгу

Вивчення сутність стратегічного контролінгу ставить перед необхідністю дослідження структури і складу процесу накопичення інформації в системі стратегічного управління. Цей процес складається з наступних етапів (мал. 1.2.1).

Етап реалізації стратегічного аналізу (1 етап) припускає визначення:

* мета підприємства;

* зовнішніх умов роботи підприємства для виявленні можливостей ризиків і потенційних можливостей;

* ресурсів підприємства для з'ясування його сильних і слабих сторін;

* організаційної структури підприємства.

Мал. 1.2.1 Етапи накопичення інформації (стратегічний контролінг) в системі стратегічного управління

1.3 Методи стратегічного фінансового контролінгу

1.3.1 Угрупування ділових і фінансових показників діяльності підприємства

Для виявлення сигналів про виникнення явищ кризового стану підприємства необхідне постійне спостереження за його діловими і фінансовими показниками. Їх аналіз дає можливість кількісно оцінити явища. Одні і ті ж показники можуть мати різне значення і тенденцію на різних етапах життєвого циклу конкурентної переваги підприємства. Тому аналіз показників по етапах життєвого циклу конкурентної переваги підприємства дозволить виявити тенденцію розвитку кризових явищ на основі кількісних і якісних оцінок.

Ділові і фінансові показники діляться на декілька груп: показники ліквідності, фінансового стану, оборотності, рентабельності. У свою чергу, їх можна підрозділити по ознаці відстежування і змінності як по етапах життєвого циклу конкурентної переваги підприємства, так і за часом. В табл. 1.3.1 представлені показники, що вимагають особливої уваги на різних етапах життєвого циклу конкурентної переваги підприємства.

Таблиця 1.3.1.

Ділові і фінансові показники, що вимагають особливої уваги по етапах життєвого циклу конкурентної переваги підприємства

Етапи життєвого циклу конкурентної переваги підприємства	Показники
	Ліквідності	Фінансового стану	Оборотності	Рентабельності
				капіталу	продажів
Зародження	*	*
Прискорення зростання			*
Уповільнення зростання			*		*
Зрілість			*	*	*
Спад	*			*	*

1.3.2 Відстеження показників на етапах життєвого циклу конкурентної переваги підприємства

Виходячи їх даних табл. 3.1, не слід робити висновок про те, що на інших етапах показники не вимагають відстеження. Просто на даних етапах вони стають більш важливими для аналізу виживає підприємства. Наприклад, на етапі зародження підприємства особливу увагу повинно бути наданий показникам ліквідності і фінансовим показникам. На даному етапі підприємство може ще не працювати на повну потужність, і робити які-небудь висновки по показниках рентабельності або оборотності ще рано. На етапі зародження важливо, щоб підприємство мало хороші показники ліквідності і фінансові показники, тому необхідно добитися їх стабільності.

До етапу прискорення зростання фінансові показники і показники ліквідності повинні бути вже стабільний. Якщо вони не стабілізувалися на попередньому етапі, то це означає, що підприємство не досягло необхідного ступеня конкурентної переваги і стоїть на межі банкрутства. Потрібне втручання на рівні перегляду місії підприємства або, як мінімум, його маркетингової стратегії. На етапі прискорення важливим стає відстеження показників оборотності. Чим вище показники оборотності, тим краще йдуть справи у підприємства.

Показники оборотності на етапі прискорення зростання життєвого циклу конкурентної переваги підприємства повинні постійно рости. Зменшення одного з показників оборотності повинне ретельно аналізуватися з метою вживання відповідних заходів. Як правило, зниження одного з показників визначається зміною величини знаменника в розрахунковій формулі, який і повинен піддаватися ретельному аналізу. Мета аналізу коефіцієнтів оборотності на етапі прискорення зростання полягає в досягненні стабільних показників оборотності.

На етапі уповільнення зростання конкурентної переваги до аналізу показників оборотності додається пильний аналіз показників рентабельності, причому найважливішим є аналіз рентабельності продажів. На даному етапі важливо, щоб до стабільних показників оборотності додалися стабільні показники рентабельності продажів. На попередніх етапах рентабельність могла бути не дуже високою, оскільки виробництво ще тільки налагоджувалося, але якщо фірма досягла етапу уповільнення зростання конкурентної переваги, то, видно, були подолані достатньо крупні перешкоди і підприємство вийшло на стабільний рівень роботи, тому тепер йому важливо закріпити успіх. Одним з показників стабільного успіху є стабілізація показників рентабельності продажів. Особлива увага слідує уділяти коефіцієнтам рентабельності всіх операцій по балансовому і чистому прибутку як інтегрованим показникам.

1.3.3 Показники рентабельності

Досягши зрілості конкурентної переваги додається ще одна група показників, що вимагає особливої уваги. Це показники рентабельності капіталу. Маючи стабільні показники рентабельності продажів, необхідно добиватися стабільних і високих показників рентабельності капіталу. На етапі зрілості важливо відстежувати інвестиційну діяльність підприємства, що і дозволяє аналізувати показники рентабельності капіталу.

На етапі спаду відбувається дестабілізація всіх показників фінансової і ділової активності, і, як наслідок, необхідне чітке їх відстеження. Але не всі показники можуть сигналізувати про негативні моменти (ситуаціях) в рівному ступені. Найістотнішими показниками є показники ліквідності і показники рентабельності. На підставі аналізу показників рентабельності можна зробити висновок про можливість або неможливість продовження діяльності підприємства в прийнятому напрямі. Показники ліквідності можуть провіщати повне банкрутство підприємства.

1.3.4 Аналіз показників ліквідності

Необхідно відзначити, що показники ліквідності необхідно аналізувати у декілька етапів по ступеню важливості (мал. 1.3.1) і при цьому на кожному етапі можуть бути виявлений порушення стабільності.

Мал. 1.3.1. Етапи аналізу показників ліквідності підприємства

Перший етап аналізу показників ліквідності підприємства - аналіз коефіцієнтів ліквідності.

Схема аналізу показників ліквідності підприємства приведена на мал. 1.3.2.

Мал. 1.3.2. Аналіз показників ліквідності підприємства

Другий етап аналізу показників ліквідності підприємства -- аналіз оборотного капіталу і коефіцієнта маневреності.

Величина оборотного капіталу може прагнути нуля або бути менше нуля. Це говорить про те, що поточні активи рівні або менше короткострокових зобов'язань. Показник оборотного капіталу тісно пов'язаний із загальним коефіцієнтом ліквідності, оскільки визначається за допомогою однакових параметрів. Тому відстежувати можна один з цих показників, хоча, з погляду економіки підприємства, важливо обидва показники, а оборотний капітал завжди повинен бути більше нуля, інакше підприємство повинне бути зупинено через відсутність засобів. Пов'язаний з оборотним капіталом коефіцієнт маневреності також може свідчити про неблагополуччя на виробництві, якщо його значення близько до нуля.

Третій етап аналізу показників ліквідності підприємства -- аналіз якості активів.

Аналіз якості активів зводиться до аналізу двох показників: частки важкореалізованих активів в загальній величині поточних активів і співвідношення важкореалізованих і легко реалізовуваних активів. У разі, коли зростання частки важкореалізованих активів в загальній величині поточних активів постійне від перевірки до перевірки, це може служити сигналом про неблагополуччя у виробництві. При цьому необхідно вживати заходів для позбавлення від важкореалізованих активів.

Збільшення величини співвідношення важкореалізованих і легко реалізовуваних активів може відбуватися через збільшення кількості важкореалізованих активів або через зменшення кількості легко реалізовуваних активів. І то і інше свідчить про необхідність більш ретельного аналізу цієї проблеми.

Четвертий етап аналізу показників ліквідності підприємства - аналіз середнього періоду надання кредиту.

Скорочення середнього періоду кредитування контрагентами може показувати деяку недовіру до підприємства з боку контрагентів. Контрагенти, припускаючи, що підприємство не володіє необхідною ліквідністю, можуть скорочувати терміни кредиту, що несприятливо позначиться на платоспроможності підприємства.

П'ятий етап аналізу показників ліквідності підприємства -- аналіз ліквідності при мобілізації засобів.

Коефіцієнт ліквідності при мобілізації засобів має значення, що рекомендується, від 0,5 до 1,0. Якщо його значення опускається нижче 0,5, то це свідчить про те, що короткострокові зобов'язання не можуть бути покритий виробничими запасами навіть наполовину, що провіщає банкрутство підприємства. Значення більше 1,0 говорить про омертвляння оборотних коштів. Зайві виробничі запаси збільшують собівартість продукції і знижують прибуток.

1.3.5 Аналіз показників фінансового стану підприємства

Аналіз показників фінансового стану підприємства (див. табл. 1.3.1) є більш трудомісткою і менш очевидною справою, ніж аналіз ліквідності. Звичайно показники фінансового стану менш жорстко обмежені в яких-небудь кількісних межах, враховуючи їх постійну текучість. Такому аналізу слід піддавати коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт інвестування, співвідношення оборотного і необоротного капіталу, рівень функціонуючого капіталу.

Деякі з показників фінансового стану підприємства повинні мати певні кількісні характеристики. Такі показники необхідно перевіряти на їх можливі значення. Коефіцієнт незалежності, що характеризує частку власних джерел в загальному об'ємі джерел, повинен бути більше 60%. Якщо його величина знизилася, то підприємство може потрапити в залежність від кредиторів, що погіршує його платоспроможність.

Коефіцієнт фінансування повинен мати значення більше або рівне 1,0. Це свідчить про те, що велика частина діяльності підприємства фінансується з власних засобів. Зменшення значення даного показника дозволяє зробити висновок про погіршення фінансового стану підприємства в цілому і про зростання ролі кредитів в діяльності підприємства.

Значення показників фінансового стану зображено графічно в трьох аспектах: стабільний стан підприємства - рис. 1.3.3; сприятливі перспективи підприємства - мал. 1.3.4; несприятливі перспективи підприємства - мал. 1.3.5.

рис.1.3.3 Стабільний стан підприємства

Мал. 1.3.4. Сприятливі перспективи підприємства

Мал. 1.3.5. Несприятливі перспективи підприємства

1.3.6 Показники оборотності

Показники оборотності (див. табл. 1.3.1) розраховуються на підставі величин, що є запасами. Об'єм чистого прибутку є величиною, накопиченою за певний період часу. За цей же період часу визначаються середні величини різних активів, що використовуються в розрахунку показників. Звичайно таким періодом є рік. Проте на етапах прискорення зростання, уповільнення зростання і зрілості життєвого циклу конкурентної переваги підприємства можна рекомендувати більш частий розрахунок цих показників, наприклад, один раз в квартал.

Найважливішим з даних показників є коефіцієнт загальної оборотності. Якщо він стабільний або росте, то становище підприємства можна вважати стабільним. Зниження коефіцієнта оборотності свідчить або про зменшення об'єму чистої виручки, або про зростання вартості активів при тому ж об'ємі чистої виручки.

Зниження об'єму чистої виручки говорить про становище підприємства, що погіршується, що вимагає аналізу і, можливо, перегляду маркетингової стратегії підприємства. Збільшення середньої вартості активів вимагає додаткового аналізу причин даного явища. Збільшення може відбутися унаслідок інфляції при переоцінці активів з поправкою на рівень інфляції. В цьому випадку слід звернути увагу на об'єм чистої виручки, очевидно, він повинен бути збільшений, для чого необхідно вжити відповідних заходів. Проте збільшення вартості активів може відбутися і в результаті зростання об'єму виробничих запасів або готової продукції на складі. Це говорить або про погану організацію виробництва на підприємстві, або про поганий попит на його продукцію. Особливу тривогу таке становище повинне викликати на етапах уповільнення зростання і зрілості життєвого циклу конкурентної переваги підприємства.

Збільшення коефіцієнта оборотності власного капіталу при постійному об'ємі чистої виручки говорить про зменшення власного капіталу підприємства, що може погано позначитися на платоспроможності підприємства. Даний коефіцієнт повинен збільшуватися за рахунок збільшення об'єму чистої виручки. Тому слід зазначити, що однозначного тлумачення коефіцієнтів без додаткового аналізу складових, що використовуються при розрахунках, бути не може.

Результат аналізу показників оборотності і рентабельності

Висновки, зроблені щодо показників оборотності, повністю можуть бути застосований і до показників рентабельності (див. табл. 1.3.1). Підприємство повинне прагнути стійких показників рентабельності. Проте структура розрахунку формул рентабельності така, що збільшення або зменшення показника може відбутися з різних причин. Для цього достатньо проаналізувати динаміку хоча б одного показника, припустимо, рентабельності інвестицій.

Показник рентабельності інвестицій обчислюється шляхом розподілу суми доходів по цінних паперах і доходу від пайової участі в спільному підприємстві на середнє значення довгострокових і короткострокових фінансових вкладень.

Збільшення значення цього показника може відбутися із двох причин: збільшилися доходи по цінних паперах, тобто підприємство веде правильну політику цінних паперів (або це просто спекулятивний ефект), або зменшилася сума довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, тобто підприємство стало менше інвестувати. В першому випадку можна говорити про нормальну обстановку на підприємстві і про добру роботу відділу цінних паперів. В другому випадку необхідний додатковий аналіз причин зниження фінансових вкладень в інвестиції. Отже, необхідний комплексний аналіз динаміки показників рентабельності і деталей розрахункових формул.

На підставі вищевикладеного необхідно відзначити, що якщо аналіз динаміки показників оборотності і рентабельності разом з аналізом деталей розрахункових формул показує стійке зростання показників (маються на увазі позитивні причини), то можна зробити висновок про нормальний розвиток підприємства. Якщо показники мають тенденцію до пониження або коливання, то необхідно вжити заходів по зміні економічної стратегії підприємства.

Як вже наголошувалося, показники рентабельності і оборотності мають велике значення на етапах зрілості і спаду життєвого циклу конкурентної переваги підприємства. Необхідно відзначити, що на етапі зрілості, коли підприємство функціонує найсприятливішим чином, слід особливо ретельно аналізувати дані показники, щоб вчасно розглянути негативні тенденції. На етапі спаду такий аналіз повинен супроводитися виробленням рекомендацій по запобіганню банкрутства підприємства.

1.3.7 Бенчмаркинг

Важливим інструментом аналізу конкурентоспроможності підприємства є бенчмаркинг.

Бенчмаркинг (від англ. benchmarking -- встановлення контрольної крапки) -- це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів і інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств або структурних підрозділів.

В центрі уваги бенчмаркингу -- питання: чому інші працюють успішніше, ніж ми?

Об'єктами бенчмаркингу можуть бути: методи, процеси, технології, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності підприємств (структурних підрозділів). Досліджуючи виробничі процеси, методи або технології виробництва і збуту продукції, головну увагу надають пошуку резервів зниження витрат виробництва і підвищенню конкурентоспроможності продукції. За допомогою цього інструменту контроллингу можна визначити цільові параметри діяльності підприємства, яких слід дотримуватися, щоб забезпечити його стабільну конкурентоспроможність. Здебільшого розрізняють три види бенчмаркингу:

1. Внутрішній бенчмаркинг, який зводиться до аналізу і порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного і того ж підприємства.

2. Бенчмаркинг, орієнтований на конкурентів, сконцентрований на порівняльному аналізі товарів (робіт, послуг), продуктивності виробничих процесів і інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів. Вважається, що якнайкращим аналогом для порівняння є «ринковий лідер». Ідентифікація чинників, які зумовлюють відставання досліджуваного підприємства від лідера, дає можливість розробити рекомендації щодо скорочення відставання.

3. Функціональний бенчмаркинг, за допомогою якого аналізуються окремі процеси, функції, методи і технології з іншими підприємствами, які не є конкурентами розглядається. Фірми, які застосовують схожі методи, прийоми або технології і не є конкурентами, охоче йдуть на взаємний обмін первинною інформацією і зацікавлені в реалізації загальних проектів, направлених на вдосконалення тих або інших операцій, які порівнюються.

Таким чином, у разі бенчмаркингу за порівняльні аналоги можна брати підприємства-конкуренти, підприємства, які є якнайкращими у відповідній галузі, суб'єкти господарської діяльності інших галузей, структурні підрозділи досліджуваного або інших підприємств.

Розрізняють три фази бенчмаркингу:

1. Підготовча. На цій стадії здійснюють вибір об'єкту бенчмаркингу і порівняльних аналогів; визначають оцінні показники (наприклад, собівартість, витрати часу); збирають необхідну для аналізу інформацію. Помітимо, що порівняльних аналогів повинне бути якомога менше, адже із зростанням їх кількості -- витрати на бенчмаркинг підвищуються, а результати стають все поверхневими.

2. Аналіз. В ході аналітичної фази бенчмаркингу на основі порівняння з підприємством-партнером виявляються недоліки (слабі місця) в об'єктах бенчмаркингу і ідентифікуються причини їх виникнення. Критерієм оцінки процесів, функцій, методів або виробничих процесів є показники їх продуктивності.

3. Упровадження. На цій стадії проводиться робота по реалізації результатів аналізу в практичну діяльності підприємства. Основний акцент тут робиться на розробці стратегії і тактики нейтралізації виявлених в ході бенчмаркингу слабих місць на підприємстві.

Враховуючи те, що ринок є системою, яка постійно і динамічно розвивається, і з метою забезпечення стабільної конкурентоспроможності суб'єкти господарювання повинні проводити перманентний бенчмаркинг з тим, щоб на цій основі забезпечити виявлення і упровадження інновацій і раціоналізації.

1.3.8 Вартісної аналіз

Вартісний аналіз -- це метод стратегічного контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик вироблюваної продукції, на предмет еквівалентності їх вартості і корисності. Отже, в центрі уваги вартісного аналізу знаходяться функціональні і вартісні параметри продукції (робіт, послуг), саме тому цей вид аналізу позначають також як функціонально-вартісної. В ході аналізу здійснюється класифікація функцій продукту в розрізі функціональних класів: головні, додаткові і непотрібні. На основі цього розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також щодо ануляції другорядних функцій, які вимагають значних витрат.

Виділяють два основні завдання вартісного аналізу:

* зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення об'ємів її виробництва і реалізації;

* поліпшення функціональних параметрів продукції при мінімальних витратах.

Виходячи із згаданих завдань, вартісний аналіз зосереджує свою увага на мінімізації витрат при перегляді функціональних параметрів у випадку:

а) зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеним рівнем якості продукції або не готові платити велику ціну за кращу якість);

б) підвищення вимог до якості (якщо споживачі виражають готовність платити вищу ціну за більш якісну продукцію).

В останньому випадку в процесі вартісного аналізу слід довести, що збільшення виручки від реалізації продукції в результаті вдосконалення функціональних параметрів продукції перевершить зростання витрат на це вдосконалення. Функціонально-вартісний аналіз значною мірою направлений на те, щоб виявити зайві з погляду їх вартості і корисності для споживачів параметри продукції.

Порядок проведення вартісного аналізу представлений в табл. 1.3.2.

Таблиця 1.3.2.

Етапи проведення вартісного аналізу

Етап	Складові етапу
Етап 1 Підготовчі заходи	а) Вибір об'єктів вартісного аналізу і постановка завдань б) Постановка кількісної мети в) Створення робочої групи г) Розробка програми аналізу
Етап 2 Визначення фактичного стану об'єкту аналізу	а) Збір інформації і опис об'єкту аналізу би.) Характеристика функцій в) Визначення витрат на виконання функцій
Етап 3 Перевірка фактичного стану	а) Перевірка якості виконання функцій б) Перевірка обґрунтування витрат
Етап 4 Пошук рішення	Виявлення всіх можливих варіантів рішення
Етап 5. Експертиза варіантів рішень	а) Перевірка можливості реалізації б) Перевірка економічності
Етап 6 Ухвалення рішення щодо упровадження оптимального рішення	а) Вибір рішення б) Рекомендації щодо реалізації в) Реалізація запропонованого рішення

Вартісний аналіз розглядається як один з дієвих інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину і матеріали. В процесі аналізу досліджуються всі без виключення характеристики продукту, статті калькуляції на предмет виявлення резервів зниження собівартості. За оцінками західних експертів, при успішному вартісному аналізі можна виявити резерви зниження витрат в розмірі до 20 % собівартість продукції.

Аналіз може проводитися не тільки щодо продукції (робіт, послуг), а також в розрізі окремих структурних підрозділів (центрів витрат) або виробничих процесів. На практиці вартісний аналіз, як правило, комбінується з іншими методами контролінгу, зокрема бенчмаркингом, ABC-аналізом, СВОТ-аналізом, причому результати аналізу сильних і слабих місць є основою для вибору об'єктів вартісного аналізу.

1.3.9 Портфельний аналіз

Портфельний аналіз -- ефективний інструмент стратегічного фінансового контролінгу.

Традиційно цей інструмент використовується при оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном «портфоліо» розуміє оптимальний з погляду комбінації ризику і прибутковості набір інвестицій (концепція оптимізації портфеля інвестицій Марковіца, модель оцінки капітальних активів). В основі портфельного аналізу встановлено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (відсотки, дивіденди) і рівень ризикованої вкладень.

По аналогії з цінними паперами можна проводити аналіз портфеля продукції (послуг), виробництвом яких займається підприємство. Зрозуміло, що портфельний аналіз доцільно використовувати на тих підприємствах, які займаються виробництвом багатьох видів продукції. В ході аналізу окремі продуктові групи виділяються у відповідні стратегічні «бізнес-одиниці», кожна з яких оцінюється з погляду прибутковості та ризикованої виробництва.

В ході аналізу використовуються дві широко відомі в теорії і практиці портфельні матриці:

* портфель «зростання ринку -- частинка ринку» (матриця консультативної групи Бостона);

* портфель «привабливість ринку -- конкурентні переваги» (матриця Мак-Кінсі).

На основі результатів портфельного аналізу ухвалюються рішення щодо додаткових інвестицій в окремі виробничі програми, реінвестицій або дезінвестицій, а також визначається стратегія управління ризиками в розрізі кожної із стратегічних бізнес-одиниць.

1.3.10 АВС-аналіз

Даний метод стратегічного контроліингу використовується при селективному відборі найцінніших для підприємства постачальників і клієнтів, найважливіших видів сировини і матеріалів, найвагоміших елементів витрат, найрентабельнішої продукції, найефективніших напрямів капіталовкладень. ABC-аналіз полягає у виявленні і оцінці незначного числа кількісних величин, які є найціннішими і мають найбільшу питому вагу в загальній сукупності вартісних показників. Згідно з цим методом досліджувана сукупність, наприклад запаси сировини і матеріалів, ділиться на три частини:

* група А -- запаси, які є найціннішими з точки зору і вартості, проте можуть використовуватися підприємством в незначній кількості в натуральному виразі;

* група В -- середні по величині запаси як в кількісному, так і в грошовому виразі;

* група С -- запаси з найбільшим об'ємом в натуральному виразі, проте незначні з погляду їх вартості.

Основну увагу в процесі управління товарно-матеріальними запасами надається запасам, віднесеним до групи А, меншою мірою -- групи В і С. Концентрація увага на пріоритетних напрямах управління запасами і дебіторською заборгованістю, зниження собівартості продукції, найреальніших шляхах збільшення об'ємів реалізації дозволяє підвищити ефективність управління фінансами підприємства в цілому. Так, концентрація зусиль на пошуку резервів зниження витрат, які займають найбільшу питому вагу в структурі собівартості продукції, принесе більш відчутні результати, ніж у разі пошуку резервів зниження тих витрат, які займають невеликий об'єм. В структурі собівартості продукції більшості вітчизняних підприємств більш значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали. Це означає, що суб'єктам господарювання доцільно проводити ABC-аналіз даного елемента витрат.

Аналіз можна здійснювати в розрізі окремих постачальників або окремих видів сировини і матеріалів. В останньому випадку в ході аналізу відбираються види сировини (матеріалів, що комплектують), на які у вартісному виразі доводиться найбільша питома вага в структурі собівартості за даним елементом витрат. З метою проведення ефективного ABC-аналізу сировини і матеріалів в зарубіжній практиці рекомендується застосовувати таку класифікацію окремих їх видів:

1) А-сировина -- види сировини (матеріалів), на які доводиться понад 50 % витрат в загальній структурі;

2) В-сировина-- види сировини (матеріалів), питома вага яких в загальній структурі закупівель перевищує 25 %;

3) С-сировина -- інші, незначні види сировини (матеріалів).

Зрозуміло, що найбільші резерви зниження витрат за елементом «сировина і матеріали» можуть бути виявлений при аналізі А-сировина. Для встановлення даних резервів підбирається відповідний каталог заходів:

* більш детальна оцінка втрат сировини (матеріалів) на кожній стадії виробництва;

* мінімізація втрати якості сировини (матеріалів);

* перерахунок норм витрат за методом нуль-базис бюджетування;

* підбір більш економічних технологій;

* оптимізація запасів;

* переговори з постачальниками на предмет зниження закупівельних цін;

* пошук альтернативних постачальників;

* більш жорсткий контроль за збереженням сировини (матеріалів). З метою оптимізації запасів на практиці достатньо часто АВС-аналіз комбінують з іншим методом контролінгу -- XYZ-аналізом, який характеризує рівномірність запуску окремих видів сировини (матеріалів) у виробництво. Даний метод широко використовується в процесі нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів. В ході XYZ-аналізу самі споживані види сировини (матеріалів) групуються залежно від рівня їх споживання в три класи:

1) Х - сировина-- види сировини (матеріалів), які рівномірно споживаються у виробництві без істотних коливань;

2) Y-сировина -- види сировини (матеріалів), рівень споживання яких істотно коливається, наприклад залежно від виробничого циклу або сезонності виробництва;

3) Z-сировина -- сировина і матеріали, які споживаються нерегулярний і характеризуються високим рівнем коливання в їх потребі.

Залежно від класу, до якого віднесена сировина, залежить точність прогнозування її потреби для виробництва, а отже, величина запасів. Зрозуміло, що потреба в Х- сировина характеризується щонайвищим рівнем точності прогнозування і нормування; Y- сировина -- середнім рівнем точності. Потребу в Z- сировина дуже важко спрогнозувати. Виходячи з цього можна прийти до висновків величини запасів, що відносно рекомендується (об'єму оборотних коштів, які заморожуються в них): в першому випадку об'єми запасів є мінімальними; в другому -- в певні періоди запаси повинні бути високими; в третьому -- постійні запаси створювати взагалі недоцільно.

ABC-аналіз можна використовувати для пошуку резервів зниження собівартості в розрізі окремих центрів витрат, інвестиційних проектів або видів продукції. Окрім цього, даний метод придатний для оптимізації портфеля продукції, виробництвом і реалізацією якої займається підприємство, максимізації об'ємів реалізації продукції і тому подібне.

1.3.11 Аналіз сильних і слабих місць на підприємстві

Одним з методів стратегічного контролінгу є так званий аналіз сильних (Strength) і слабих (Failure) місць, і наявних шансів (Opportunity) і ризиків (Threat). В економічній літературі цей вид аналізу відображається також як SWOT-аналіз (SWOT-analysis). Даний вид аналізу може здійснюватися щодо всього підприємства, його структурних підрозділів, а також в розрізі окремих видів продукції. На основі результатів аналізу ендогенного середовища розробляються рекомендації відносно:

1) усунення наявних слабих місць;

2) ефективного використовування існуючого потенціалу (сильних сторін).

На мал. 1.3.6. у вигляді матриці наведені типові приклади сильних і слабих сторін вітчизняних підприємств, а також шансів і ризиків, які можуть виникнути під дією зовнішніх обставин.

Сильні сторони: * кваліфікований інженерно-технічний персонал; * низькі витрати на заробітну платню; * наявність власних виробничих споруд; * прихід молодих і енергійних співробітників фінансових служб.	Слабі сторони: * інертність і зловживання керівництва підприємства; * крадіжки на виробництві; * застарілий асортимент продукції; * висока енергоємність продукції; * неефективна діяльність служби збуту.
Додаткові шанси: * ринок сформований в основному за рахунок імпорту; * державою проводяться протекціоністські заходи, направлені на захист вітчизняного товаровиробника; * іноземні інвестори виявляють значну цікавість до галузі, до якої належить підприємство.	Ризики: * криміногенні ризики; * інфляційний ризик (знецінення реальної вартості капіталу); * ризик неплатоспроможності або банкрутства контрагентів; * ризик зміни податкового законодавства і накладення фінансових санкцій.

Мал. 1.3.6. Матриця SWOT-аналізу

SWOT-аналіз може бути детальним і проводитися в розрізі окремих функціональних блоків діяльності, центрів витрат, видів продукції і тому подібне. В табл. 1.3.3.приведена загальна схема аналізу сильних і слабих сторін у фінансовій сфері.

Оцінка сильних і слабих сторін у фінансовій сфері

Таблиця 1.3.3.

Об'єкт аналізу	Сильні сторони	Слабі сторони
1 . Ліквідність
2. Прибутковість
3. Cash-flow
4. Структура капіталу
5. Структура активів
6. Дебіторська заборгованість
7. Кредиторська заборгованість
8. Фінансові відносини з інвесторами
9. Реальні інвестиції
10. Фінансові інвестиції
11. Оборотність оборотних активів

В процесі аналізу сильні і слабі місця підприємства слід оцінити з урахуванням основних тенденцій змін в зовнішній щодо підприємства середовищі. Так, ліквідність підприємства на актуальну дату може бути сильною стороною підприємства, проте через деякий період в результаті дії зовнішніх чинників вона може стати недостатньою і перетворитися на слабе місце.

Оскільки сильні і слабі місця, як правило, є відносними величинами, в процесі аналізу їх слід порівнювати з аналогіями на підприємствах-конкурентах. Під час аналізу сильних і слабих місць визначаються критичні сфери, які під дією специфічних зовнішніх і конкурентних чинників впливають на економічні результати підприємства. Потім визначаються ключові параметри чинників, які впливають на ефективність господарської діяльності. Результати аналізу показуються наочно у вигляді діаграм, матриць, схем, графіків.

Розділ 2. Функціонально - вартісний аналіз діяльності ТОВ «Берегиня»

2.1 Коротка характеристика підприємства

Основною задачею аптеки є забезпечення населення лікарськими засобами, предметами санітарії, гігієни і догляду за хворими, перев'язувальними матеріалами, дезинфекційними засобами і іншими виробами медичного призначення. Аптека здійснює виробничу, постачальницьку, торгову, фінансову і господарську діяльність.

Об'єм роботи аптеки визначається двома показниками:

1. Рецептурою, тобто кількістю лікарських засобів, відпущених по рецептах лікарів і вимогах лікувально-профілактичних установ;

2. Товарообігом.

Залежно від об'єму виконуваної роботи в аптеці можуть бути організований наступні самостійні структурні підрозділи.

1. Відділ запасів (в крупних аптеках) (ВЗ).

2. Рецептурно-виробничий відділ (РВВ).

3. Відділ готових форм (лікарських засобів) (ВГФ, ВГЛЗ).

4. Відділ по безрецептурній відпустці.

5. Відділ оптики.

Структурними підрозділами аптеки також є аптечні пункти і аптечні кіоски, що знаходяться за межами аптеки.

Розглянемо докладніше за функцію, здійснювані аптекою.

Виробнича діяльність аптеки здійснюється на базі рецептурно-виробничого відділу і полягає у виготовленні лікарських засобів по рецептах лікарів і фасовці лікарських засобів в індивідуальні упаковки.

Постачальницька функція аптеки здійснюється в тому випадку, якщо аптека поставляє лікарські засоби і інші товари аптечного асортименту до лікувально-профілактичних установ (лікарні, поліклініки і ін.).

Торгова функція аптеки є переважаючою. Вона полягає у відпустці покупцям (фізичним і юридичним особам) товарів за готівковий розрахунок, в порядку оптової відпустки, а також по пільгових і безкоштовних рецептах.

Фінансово-господарська діяльність аптеки полягає в створенні оптимальних умов для отримання максимального об'єму прибутку.

Не дивлячись на те, що в даний час, аптека по суті є торговим підприємством, все ж таки існує ряд особливостей, що не дозволяють однозначно віднести аптечний бізнес до торгівлі. Основною причиною цього є специфічний характер асортименту товарів, реалізовуваних в аптеці. Ця обставина робить вплив на:

1. рівень торгової надбавки;

2. структуру асортименту;

3. величину і структуру витрат.

Приватні аптеки, як правило, не займаються виготовленням і фасовкою лікарських засобів, а також відпусткою наркотичних, сильнодіючих і отруйних лікарських препаратів. В асортименті таких аптек рідко зустрічаються специфічні лікарські засоби. Крім того, приватні аптеки не реалізують медикаменти в порядку пільгової і безкоштовної відпустки. Асортимент даної групи аптек повністю орієнтований на отримання прибутку.

Залежно від форми власності, об'єму і видів діяльності аптеки і ряду інших чинників, по-різному будуть розставлені акценти в загальній системі управління аптекою.

Виділимо ряд найважливіших елементів системи управління:

1. Економічний аналіз діяльності підприємства;

2. Управління персоналом;

3. Бізнес-Планування;

4. Проведення маркетингових досліджень.

Економічний аналіз діяльності аптеки крім самостійного значення також є базою для подальшого складання бізнес-плану.

2.2 Звіт про фінансові результати та використання прибутку

Фінансові результати діяльності ТОВ «Берегиня» характеризуються системою взаємопов'язаних абсолютних показників. До них відносяться:

Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

Затрати на виробництво;

Комерційні витрати;

Прибуток (результат) від реалізації продукції (робіт, послуг);

Інші позареалізаційні доходи;

Чистий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядженні товариства);

Рентабельність.

Звіт про фінансові результати є найважливішою формою вираження ділової активності товариства. Це величина поточного фінансового результату - прибутки, що отримуються від реалізації продукції та фінансової діяльності товариства.

Використання прибутку в товаристві здійснюється на різні цілі по призначенню і знаходяться під контролем Ради засновників ТОВ «Берегиня».

Звіт про фінансові результати і їх використання (ф.2) складається з п'яти розділів: 1. Фінансові результати. 2. Використання прибутку. 3. Затрати на виробництво (витрати обігу). 4. Розшифровка окремих прибутків і збитків. 5. Платежі до бюджету.

Розглянемо зміст першого розділу “Фінансові результати звіту” [Додаток № 1].

По статті “Виручка (валовий прибуток) від релізації продукції (робіт, послуг)” показують виручку від реалізації готової продукції (робіт, послуг), валовий прибуток від реалізації товарів, що обчислюються як різниця між продажною і купованою вартістю реалізованих товарів і інші прибутки, що враховуються на рахунку Реалізації продукції (робіт, послуг) по моменту їх відвантаження і пред'явлення покупцям (замовникам) розрахункових документів.

Якщо договором постачання зумовлений відмінний від загального порядку момент переходу права володіння, користування і розпорядження відвантаженою продукцією (товарами) і ризику її випадкової загибелі від організації до покупця (замовника), то виручка від реалізації такої продукції (робіт, послуг) товарів складається з сум, що поступили в оплату відвантаженої продукції (виконаних робіт і наданих послуг) на розрахунковий, валютний і інші рахунки організації, в банках або безпосередньо в її касу, а також сум, вказаних при заліку взаємних вимог.

По статті “Податок на додану вартість” відображаються дані по ПДВ.

По статті “Затрати на виробництво реалізованої продукції “ показуються підприємством затрати, що доводяться на реалізовані відпущені товари (роботи, послуги).

По статті “Комерційні витрати” показуються витрати обігу підприємства.

При заповненні рядків, в яких показуються дані по розрахунку з бюджетом по податку на додану вартість, керуються інструкцією Державної податкової служби України “Про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість” та законом України “Про податок на додану вартість”.

По статті “Результат від реалізації” відображається фінансовий результат від реалізації продукції, товарів, послуг, отримання якого є метою створення даної організації.

Вказаний фінансовий результат визначається як різниця між сумою виручки (валового прибутку) від реалізації і сумою витрат виробництва, податку на додану вартість, акцизів та комерційних витрат.

По статті “Прибутки і витрати від позареалізаційних операцій” показуються проценти, нараховані по сумах коштів, що обліковуються на рахунках організацій в банках.

Показники статті “Разом прибутків і збитків” визначаються окремо по прибутках і збитках.

По статті “Балансовий прибуток або збиток” показується остаточне сальдо прибутку і збитку, отриманого організацією за звітний період і визначена, як різниця даних в графах 3 і 4.

У розділі 2 “Використання прибутку” приводиться розшифровка сум у основних напрямах використання прибутку:

платежі до бюджету:

використання по іншій цілі.

У розділі 3 “Затрати на виробництво (витрати обігу)” приводиться розшифровка затрат.