Платежеспособность предприятия

Методы исследования: аналитический, сравнительный, статистический.

В данной курсовой работе рассматриваются роль, значение, цели, методы и задачи ликвидности, платежеспособности для предприятия, показатели, характеризующие финансовое состояние предприятия. Также проводится анализ ликвидности и платежеспособности, который необходим не только для предприятия, но и для внешних инвесторов, других предприятий, банков, в общем, всех финансовых институтов, с которыми предприятие вступает в финансовые отношения.

Ключевые слова: ПЛАТЕЖЕСПОСОБНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ, ЛИКВИДНОСТЬ, АНАЛИЗ, ФИНАНСОВЫЙ АНАЛИЗ.

Субъект хозяйствования осуществляет свою производственно-хозяйственную деятельность на рынке самостоятельно, но в условиях конкуренции. Рыночные регуляторы вместе с конкуренцией создают единый механизм хозяйствования, который заставляет производителя учитывать интересы и спрос потребителя. Хозяйствующие субъекты вступают между собой в конкурентные отношения. Тот, кто проигрывает, становится банкротом. Чтобы этого не произошло, хозяйствующий субъект должен всегда постоянно следить за ситуацией на рынке, обеспечивая себе высокую конкурентоспособность.

Анализ платежеспособности необходим не только для предприятия с целью оценки и прогнозирования финансовой деятельности, но и для внешних инвесторов (банков). Прежде чем выдавать кредит, банк должен удостовериться в кредитоспособности заемщика. То же должны сделать и предприятия, которые хотят вступить в экономические отношения друг с другом. Особенно важно знать о финансовых возможностях партнера, если возникает вопрос о предоставлении ему коммерческого кредита или отсрочки платежа.

Особенно важно знать о финансовых возможностях партнера, если возникает вопрос о предоставлении ему коммерческого кредита или отсрочки платежа.

Платежеспособность оказывает положительное влияние на выполнение производственных планов и обеспечение нужд производства необходимыми ресурсами. Поэтому платежеспособность и кредитоспособность как составная часть хозяйственной деятельности направлена на обеспечение планомерного поступления и расходования денежных ресурсов, выполнение расчетной дисциплины, достижение рациональных пропорций собственного и заемного капитала и наиболее эффективного его использования.

Чтобы выжить в условиях рыночной экономики и не допустить банкротства предприятия, нужно хорошо знать, как управлять финансами, какой должна быть структура капитала по составу и источникам образования, какую долю должны занимать собственные средства, а какую - заемные.

Главная цель анализа платежеспособности - своевременно выявлять и устранять недостатки в финансовой деятельности и находить резервы улучшения платежеспособности и кредитоспособности.

При этом необходимо решать следующие задачи:

На основе изучения причинно-следственной взаимосвязи между разными показателями производственной, коммерческой и финансовой деятельности дать оценку выполнения плана по поступлению финансовых ресурсов и их использованию с позиции улучшения платежеспособности и кредитоспособности предприятия.

Прогнозирование возможных финансовых результатов, экономической рентабельности, исходя из реальных условий хозяйственной деятельности и наличие собственных и заемных ресурсов.

Разработка конкретных мероприятий, направленных на более эффективное использование финансовых ресурсов.

Анализом платежеспособности и кредитоспособности предприятия занимаются не только руководители и соответствующие службы предприятия, но и его учредители, инвесторы. С целью изучению эффективности использования ресурсов, банки для оценки условий кредитования, определение степени риска, поставщики для своевременного получения платежей, налоговые инспекции для выполнения плана поступления средств в бюджет и т.д. В соответствии с этим анализ делится на внутренний и внешний.

Внутренний анализ проводится службами предприятия и его результаты используются для планирования, прогнозирования и контроля. Его цель - установить планомерное поступление денежных средств и разместить собственные и заемные средства таким образом, чтобы обеспечить нормальное функционирование предприятия, получение максимума прибыли и исключение банкротства.

Внешний анализ осуществляется инвесторами, поставщиками материальных и финансовых ресурсов, контролирующими органами на основе публикуемой отчетности. Его цель - установить возможность выгодно вложить средства, чтобы обеспечить максимум прибыли и исключить риск потери.

Основными источниками информации для анализа платежеспособности и кредитоспособности предприятия служат бухгалтерский баланс (форма №1), отчет о прибылях и убытках (форма №2), отчет о движении капитала (форма №3) и другие формы отчетности, данные первичного и аналитического бухгалтерского учета, которые расшифровывают и детализируют отдельные статьи баланса.

Анализ платежеспособности предприятия осуществляют путем соизмерения наличия и поступления средств с платежами первой необходимости. Различают текущую и ожидаемую (перспективную) платежеспособность.

Текущая платежеспособность определяется на дату составления баланса. Предприятие считается платежеспособным, если у него нет просроченной задолженности поставщикам, по банковским ссудам и другим расчетам.

Ожидаемая (перспективная) платежеспособность определяется на конкретную предстоящую дату путем сравнения суммы его платежных средств со срочными (первоочередными) обязательствами предприятия на эту дату.

Чтобы определить текущую платежеспособность, необходимо ликвидные средства первой группы сравнить с платежными обязательствами первой группы. Идеальный вариант, если коэффициент будет составлять единицу или немного больше. По данным баланса этот показатель можно рассчитать только один раз в месяц или квартал. Предприятия же производят расчеты с кредиторами каждый день. Поэтому, для оперативного анализа текущей платежеспособности, ежедневного контроля за поступлением средств от продажи продукции, от погашения дебиторской задолженности и прочими поступлениями денежных средств, а также для контроля за выполнением платежных обязательств перед поставщиками и прочими кредиторами составляется платежный календарь, в котором, с одной стороны, подсчитываются наличные и ожидаемые платежные средства, а с другой стороны - платежные обязательства на этот же период (1, 5, 10, 15 дней, месяц).

Оперативный платежный календарь составляется на основе данных об отгрузке и реализации продукции, о закупках средств производства, документов о расчетах по оплате труда, на выдачу авансов работникам, выписок со счетов банков и др.

При анализе платежеспособности, кроме количественных показателей, следует изучить качественные характеристики, не имеющие количественного изменения, которые могут охарактеризованы, как зависящие от финансовой гибкости предприятия.

Финансовая гибкость характеризуется способностью предприятия противостоять неожиданным перерывам в поступлении денежных средств в связи с непредвиденными обстоятельствами. Это означает способность брать в долг из различных источников, увеличивать акционерный капитал, продавать и перемещать активы, изменять уровень и характер деятельности предприятия, чтобы выстоять в изменяющихся условиях.

Способность брать в долг денежные средства зависит от разных факторов и подвержена быстрому изменению. Она определяется доходностью, стабильностью, относительным размером предприятия, ситуацией в отрасли, составом и структурой капитала. Больше всего она зависит от такого внешнего фактора, как состояние и направления изменения кредитного рынка. Способность получать кредиты является важным источником денежных средств, когда они нужны, и также важна, когда предприятию необходимо продлить краткосрочные кредиты. Заранее договоренное финансирование или открытые кредитные линии (кредит, который предприятие может взять в течение определенного срока и на определенных условиях) - более надежные источники получения средств при необходимости, чем потенциальное финансирование. При оценке финансовой гибкости предприятия принимается во внимание рейтинг его векселей, облигаций и привилегированных акций; ограничение продажи активов; степень случайности расходов, а также способность быстро реагировать на изменяющиеся условия, такие, как забастовка, падение спроса или ликвидация источников снабжения.

В теории и практике рыночной экономики известны и некоторые другие показатели, используемые для детализации и углубления анализа перспектив платежеспособности. Наиболее важное значение из них имеют доход и способность зарабатывать, так как именно эти факторы являются определяющими для финансового здоровья предприятия. Под способностью зарабатывать понимается способность предприятия постоянно получать доход от основной деятельности в будущем. Для оценки этой способности анализируются коэффициенты достаточности денежных средств и их капитализации.

Уровень капитализации денежных средств считается достаточным в пределах 8-10%.

1.2 Источники информации, используемые для анализа платежеспособности и их характеристика

Структуру источников предприятия характеризует коэффициент устойчивости экономического роста и коэффициент покрытия запасов.

Коэффициент устойчивости экономического роста показывает, какими в среднем темпами может развиваться предприятие в дальнейшем, не меняя уже сложившееся отношение между различными источниками финансирования, фондоотдачей, рентабельностью производства, дивидендной политикой и т.п. Связь между этими показателями описывается жестко детерминированной факторной моделью.

Коэффициент покрытия запасов (Кзп) определяется: Кзп = ИПн / З, где ИПн - «нормальные» источники покрытия, руб. Алгоритм определения коэффициента покрытия запасов следующий:

1. Определение величины «нормальных» источников покрытия запасов (ИП^н = ф.1, стр. 490 - стр. 390 - стр. 252 - стр. 244 + стр. 590 - стр. 190 - стр. 230 + стр. 610 + стр. 621 + стр. 622 + стр. 627);

2. Определение величины запасов (З);

3. Определение коэффициента покрытия запасов (К^з_п).

2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «Малочник»

2.1 Аналіз структури балансу

Основними джерелами аналізу показників є баланс підприємства.

Баланс - документ, який містить інформацію про фінанси підприємства на яку-небудь дату, звичайно на останній день року. Баланс має 2 сторони: ліва називається „Кошти" (активи), а права „Зобов'язання і власний капітал" (пасиви) [39, с 84].

Кошти - це ресурси, які належать фірмі, її активи. Сюди переносяться всі залишки (сальдо) з активних рахунків.

Зобов'язання - це джерела ресурсів, які надають кредитори. Кредитори мають право платіжного позиву у відношенні коштів підприємства в сумі рівній його довгостроковим зобов'язанням по відношенню до даних кредиторів - пасиви і сюди переносяться всі залишки з пасивних рахунків.

Власний капітал - це складова частина пасиву балансу. Існує 2 джерела власного капіталу:

1. акціонерний капітал, інвестори, які надали компанії ресурси у формі капіталу, одержали натомість акції;

2. частина прибутку підприємства, тобто частина, яка йде на

розширення виробництва, тобто не йде на виплату податків, дивідендів та іншого, і має назву „нерозподілений прибуток".

В основі любого балансу лежить наступна тотожність: вартість активів = вартість всіх зобов'язань + власний капітал.

Аналітичні форми активу і пасиву балансу, які розроблені на основі звітного балансу за 2006 рік, приведені у таблиці 2.1 та 2.2.

Таблиця 2.1

Форма активу

Таблиця 2.2

Форма пасиву

Аналізуючи дані балансу, можна зробити такі висновки: у структурі активної частини майнового стану підприємства за минулий період мобільні активи підприємства збільшилися на 5,62% у структурі всього майна.

Грошові кошти підприємства зменшилися з 1,87% у структурі майна підприємства до 0,37%. На 2,4% зменшилась дебіторська заборгованість підприємства перед усім за рахунок сплати за товари та послуги підприємства. Запаси підприємства зросли на 1995,3 тис. грн., що складає 1,28% у структурі майна підприємства. Запаси підприємства зросли за рахунок збільшення незавершеного виробництва з 1375,6 тис. грн. до 2613,5 тис. грн. і збільшення готової продукції з 1281,6 до 2703,2 тис. грн.

У структурі необоротних активів (постійні) основні засоби підприємства зменшилися (по залишковій вартості) на 2,87%. Нематеріальні активи, які в основному представлені програмними продуктами збільшилися на 0,4%). У цілому у структурі усього майна необоротні активи підприємства складають 49,65%) у 2006 році проти 55,21% у 2005 році.

При загальному збільшені у 2006 році у структурі активної частини майна постійних активів і запасів зменшення активів підприємства пов'язане зі зменшенням грошових коштів підприємства, а також дебіторської заборгованості.

Власний капітал підприємства на 31.12.06 складає 17140,4 тис. грн. проти 12211,7 тис. грн. на 31.12.05 тобто збільшився на 4928,7 тис. грн.

У структурі пасивної частини майна підприємства поточні зобов'язання за 2006 рік збільшилися на 7,36% в порівнянні з 2005 роком. Кредиторська заборгованість підприємства за минулий період зменшилася на 3,23%о. Зменшились грошові кошти у активній частині майна, які пов'язані з віддачею підприємством своїх зобов'язань як по короткостроковим, так і по довгостроковим зобов'язанням. У структурі поточних зобов'язань збільшення по статті "друга короткострокова заборгованість" на 0,66% пов'язана з переводом частини довгострокових кредитів, які є на балансі підприємства, у розряд поточних заборгованостей по довгостроковим кредитам відповідно з національними стандартами.

Таким чином за минулий рік зобов'язання підприємства зменшилися на 7,51% у структурі майна підприємства. Власний капітал підприємства за 2006 рік збільшився на 7,52%. Також підприємству вдалося наростити власний капітал, що являється якісною характеристикою діяльності підприємства.

2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності

В процесі взаємовідносин підприємств з кредиторами та іншими підприємствами постійно виникає необхідність аналізу його кредитоспроможності.

Кредитоспроможність - це здатність підприємства своєчасно і повністю розраховуватися зі своїми боргами. Аналіз кредитоспроможності проводять, як банки, які видають кредити, так і підприємства, які бажають їх одержати.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розрахуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок своїх поточних активів, які можуть бути використані для погашення боргів.

Ліквідність активів - це величина, обернена часу необхідного для перетворення активів в гроші, тобто чим менше часу знадобиться для перетворення активів в гроші, тим більш вони ліквідні [39, с 162].

Ліквідність балансу - виражається в ступені покриття зобов'язань його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність балансу досягається шляхом встановлення балансу (рівності) між зобов'язаннями підприємства та його активами. Активи підприємства в залежності від швидкості перетворення їх в гроші поділяються на 4 групи:

1.Найбільш ліквідні активи - це грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення;

2.Швидкореалізуємі активи - це дебіторська заборгованість та інші;

3.Повільнореалізуємі активи - включають "Запаси", крім строки "Витрати майбутніх періодів", а із розділу 1 балансу включається рядок "Довгострокові фінансові вкладення";

4.Важкореалізуємі активи - включають статті 1 розділу балансу за виключенням рядка, який включений в групу "Повільно реалізуємі активи".

Зобов'язання підприємства (статті пасиву балансу) також групуються по ступені терміновості їх оплати:

1.Найбільш термінові зобов'язання - це кредиторська заборгованість;

2.Короткострокові пасиви - це короткострокові кредити і позики та інші короткострокові пасиви;

3.Довгострокові пасиви - це довгострокові кредити та позики;

4.Постійні пасиви - це рядки 4 розділу балансу.

Якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, то в цьому випадку формується чистий обіговий капітал. Однак, саме по собі таке перевищення не дає об'єктивної картини ліквідності, так як підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі. Тому для визначення міри ліквідності використовуються наступні коефіцієнти:

· загальний коефіцієнт покриття, який розраховується як відношення всіх обігових коштів (поточних активів) до суми термінових (поточних) зобов'язань і показує, в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання

· коефіцієнт швидкої ліквідності, розраховується як відношення суми розрахунків з дебіторами, грошові кошти та цінні папери до суми термінових;

· зобов'язань і показує відношення швидко реалізуємих активів до поточних зобов'язань;

· - коефіцієнт абсолютної ліквідності, розраховується як відношення найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена в найближчий до моменту складання балансу час.

Ліквідність балансу показує, у якому ступені підприємство розрахується по короткостроковим зобов'язанням поточними активами. Основні показники ліквідності приведені у таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Показники ліквідності

Коефіцієнт покриття є основним показником ліквідності підприємства і показує, в якій мірі поточні короткострокові зобов'язання забезпечуються матеріальними оборотними коштами.

Таким чином з таблиці 2.3 видно, що загальний коефіцієнт покриття за минулий період склав 1,33 проти 0,98 на початок року. Загальне збільшення ліквідності балансу підприємства пов'язане з загальним збільшенням поточних активів підприємства за звітний рік (збільшення на 5,62% у структурі валюти балансу підприємства) і одночасно зменшення поточних зобов'язань підприємства (зменшення на 7,36% у структурі майна підприємства).

Коефіцієнт швидкої ліквідності також характеризує поточну ліквідність підприємства, але розраховується він за мінусом найменш ліквідних частин поточних активів - товарних запасів і інших витрат, оскільки товарні запаси і готова продукція у стадії незавершеного виробництва не так швидко можуть перетворюватися у грошові кошти для сплати поточних зобов'язань. Цей коефіцієнт завжди нижче по значенню, чим коефіцієнт покриття. Коефіцієнт швидкої ліквідності збільшився за рік з 0,34 до 0,52.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ліквідність підприємства, яке показує можливості підприємства покрити короткострокові зобов'язання без дебіторської заборгованості, як джерела поповнення оборотного капіталу. Цей коефіцієнт зменшився і склав на 31.12.2006 рік 0,01 проти 0,04 на 31.12.2005 рік. Факт зменшення коефіцієнта свідчить про залежність підприємства у розрахунках по короткостроковим зобов'язанням від взаєморозрахунків по дебіторській заборгованості підприємства зі своїми контрагентами.

Одним із показників, що характеризує фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої платіжні зобов'язання.

Платоспроможність підприємства - це здатність виконувати свої зовнішні обов'язки і використовувати свої активи. Показники платоспроможності вимірюють фінансовий ризик і можливість банкрутства. В загальному випадку підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують зовнішні. Показники платоспроможності характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають довгострокові вкладення в компанію. Вони відображають здатність підприємства погашати довгострокові заборгованості.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності і ліквідності є дуже близькими, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. Ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але і перспективу. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів активу, згрупованих по ступені убутної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, що групуються по ступені терміновості їхнього погашення. Найбільш мобільною частиною ліквідних засобів є гроші і короткострокові фінансові вкладення, вони відносяться до першої групи. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і ін. До третьої групі відносяться перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію.

2.3 Аналіз фінансової стійкості

Аналіз фінансової стійкості підприємства - найважливіша характеристика його діяльності та фінансово-економічного добробуту, яка характеризує результат його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов'язаннями і нарощувати економічний потенціал [34, с 101].

Фінансова стійкість підприємства відображає рівень ризику діяльності підприємства в залежності від позикового капіталу (див. табл. 2.4)

Таблиця 2.4

Фінансова стійкість підприємства

Коефіцієнт фінансування розраховується, як відношення джерел власних коштів до позикових і показує яка частка діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів. Нормативне значення більше чи дорівнює 1, що свідчить про збільшення виручки, збільшення прибутку, а з таблиці 2.8 видно, що коефіцієнт фінансування за рік виріс і склав 1,44 на 31.12.2006 рік проти 1,14 на 31.12.2005 року. Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт автономії характеризує підприємство як структуру, фінансово незалежну від зовнішніх інвесторів та кредиторів, розраховується як відношення величини джерела власних коштів (капіталу) до підсумку балансу та показує частку власних коштів в загальному обсязі ресурсів дідприємства, чим більша ця частка тим вище фінансова незалежність і автономія) підприємства. Нормативне значення даного коефіцієнта повинно бути не менш 0,5. Як видно з вище приведеної таблиці, значення цього коефіцієнта характеризує підприємство як залежну структуру.

Коефіцієнт маневреності характеризує ступінь мобільності власних коштів підприємства, тобто показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена у оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Розраховується він як відношення власних оборотних коштів до загальної величини капіталу. За минулий період цей показник зменшився та склав 1,37 проти 1,53 на початок року. Зменшення даного показника в порівнянні з минулим роком пов'язане зі зменшенням власного оборотного капіталу звітного року проти 2005 року.

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінимо також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

Таблиця 2.5

Аналіз фінансової стійкості підприємства

Дані таблиці 2.5 свідчать про нестійкий фінансовий стан ВАТ „Запорізький кабельний завод" , пов'язаний з порушенням платоспроможності. Для покращення фінансового стану підприємства необхідно збільшити частку джерел власних коштів, які спрямовуються в оборотні активи. Таким чином, за рахунок джерел власних І позикових коштів покривається 100% вартості запасів і витрат.

2.4 Аналіз прибутку та рентабельності

Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства.

Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування зі суми доходів підприємства суми пов'язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

При аналізі абсолютних показників фінансових результатів виділяють горизонтальний (зміна показників за аналізований період) і вертикальний (зміна структури показників) аналіз. Узагальнюючу характеристику показників прибутку підприємства можна подати у вигляді таблиці 2.6

Таблиця 2.6

Аналіз показників прибутку

Як видно з таблиці 2.6, підприємство за звітній період має позитивний грошовий потік від основної діяльності, який складає 5996,6 тис. грн. Це найбільш важливий показник, який характеризує основну діяльність підприємства. Позитивний грошовий потік від основної діяльності означає, що у підприємства у звітному році було достатньо коштів для покриття усіх витрат, які пов'язані з виробництвом реалізацією продукції.

У структурі "притока" грошових коштів основними елементами "притока" коштів за звітний період є:

· прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, так як прибуток завжди збільшує грошові кошти;

· амортизація, так як при нарахуванні амортизації на необоротні активи. підприємство завжди має можливість маневру у використанні грошових коштів, джерелом яких є амортизаційні відрахування та иі відрахування складають позитивний приток грошових коштів;

· прибуток від нереалізованих курсових різниць;

· зменшення поточних зобов'язань.

Відносну характеристику фінансових результатів діяльності господарюючих суб'єктів виражають показники рентабельності. За цими показниками доцільно проводити рейтингову оцінку ефективності сфер діяльності, вкладення капіталу, випуску продукції тощо. Під час аналізу виробництва показники рентабельності використовують як інструмент інвестиційної політики та ціноутворення.

Великі підприємства головну увагу приділяють проблемі контролю за змінами виробничої продуктивності та силкуються знизити роль зовнішнього чинника (фінансової продуктивності). Річ у тому, що одна з умов процвітання підприємства - це розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження цін на товари, що пропонуються. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на ресурси, що використовують, роль дефлятора ціни у формуванні прибутковості підприємства знижується. Це природним чином переключає сферу зусиль керівництва на контроль за змінами виробничої продуктивності, тобто - за внутрішніми чинниками: зменшення матеріаломісткості та трудомісткості продукції, збільшення віддачі основних засобів (машини, обладнання тощо).

На рівень і динаміку показників рентабельності впливає уся сукупність виробничо-господарських чинників: рівень організації виробництва й управління; структура капіталу та його джерела формування; ступінь використання виробничих ресурсів; обсяг, якість і структура продукції; витрати на виробництво виробів; прибуток за видами діяльності та спрямування його використання.

Таблиця 2.7

Показники рентабельності.

Як видно з таблиці 2.7, рентабельність продажу збільшилась на 2,1% у порівнянні з попереднім роком тому, що у ВАТ „Запорізький кабельний завод" з'явилися нові покупці кабельної продукції, збільшилася кількість замовлень на продукцію.

Рентабельність реалізованої продукції характеризує ефективність поточних витрат підприємства на виробництво і продаж як усієї продукції, так і окремих видів. Так у 2006 році рентабельність реалізованої продукції збільшилась до 17,8% у порівнянні з 15% у 2005 році.

Рентабельність діяльності підприємства загалом обчислюють як відношення загальної суми прибутку підприємства (операційного чи від звичайної діяльності) до поточних витрат (собівартості реалізованої продукції чи обсягу реалізації за цінами виробника) або авансованої вартості. Рентабельність операційної діяльності збільшилась на 3,4% у порівнянні з попереднім періодом.

2.5 Аналіз ділової активності

З метою уникнення кризових явищ у виробничо-фінансовій діяльності та для забезпечення стійкого економічного зростання треба розвивати ділову активність підприємства, що мінімізує ризик неуспіху в умовах економічної нестабільності ринкового середовища та конкуренції. Ділова активність доволі широке поняття й охоплює практично всі аспекти роботи підприємства.

Виділяють ділову активність підприємств щодо мобілізації внутрішніх ресурсів економічного зростання та активність у зовнішньому економічному середовищі. Внутрішня активність виражається у зростанні економічного потенціалу підприємств чи підвищенні ефективності його використання.

Аналіз і оцінка внутрішньої ділової активності здійснюється у кількісному і якісному вимірах. Кількісні параметри оцінки ділової активності виражені динамікою синтетичних і аналітичних показників виробничо-фінансової діяльності підприємств.

Раціональне та економічне використання окремих елементів оборотних фондів підприємства має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на підприємстві.

Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передусім розв'язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Джерела економії матеріальних ресурсів:

· зниження ваги виробів;

· зменшення питомої витрати матеріалів;

· скорочення втрат і відходів сировини й матеріалів;

· використання відходів та побічних продуктів;

· утилізація вторинних ресурсів;

· заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами. Способи економії матеріальних ресурсів поділяються на

· організаційно-економічні та виробничо-технічні заходи. Організаційно-економічні заходи:

· удосконалення матеріальних нормативів;

· поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;

· упорядкування системи ціноутворення;

· застосування дійової системи економічного стимулювання. Виробничо-технічні заходи:

· первинна обробка та збагачення сировини;

· комплексна переробка сировини;

· застосування ресурсозберігаючої;

· запровадження маловідходної та безвідходної технології.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Для оцінки ефективності використання робочого капіталу використовують коефіцієнти оборотності дебіторської, кредиторської заборгованості. Коефіцієнти оборотності приведені у таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Коефіцієнти оборотності

По таблиці 2.8 видно, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на початок року склав 6,4, а на кінець 9,6. Даний коефіцієнт дає можливість визначити скільки раз на протязі року обсяги постачання від реалізації можуть вмістити у себе середній залишок дебіторської заборгованості. На підприємстві обсяги постачання від реалізації можуть вмістити у себе 9 залишків дебіторської заборгованості. Це дуже гарний показник за попередній рік.

Коефіцієнт оборотності запасів дає уявлення скільки раз на протязі року підприємство поповнює свої запаси. Чим вище оберненість запасів на підприємстві, тим менше власного капіталу відкликається на їх придбання. На кінець року даний коефіцієнт склав 6,2 проти 4,8 на початок року.