Фінанси житлово-комунального господарства

Зміст

1.Джерела доходів місцевих бюджетів

2.Фінанси житлово-комунального господарства

3.Муніципальні цінні папери

Література

1.Джерела доходів місцевих бюджетів

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фін. ресурсів регіонального рівня, використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. Доходи місцевих бюджетів мають певну законодавчу базу Конституція України, Закони України "Про бюджетну систему України", "Про податкову систему України.", "Про місцеве самоврядування в Україні та інші нормативні акти. Але незважаючи на наявність відповідно нормативної бази, до цього часу не напрацьовано чіткого механізму перерозподілу бюджетних надходжень як у Державний, так і всередині місцевих бюджетів.

В законі "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. У доходній частині місцевого бюджету, починаючи з 1998 р., повинні окремо виділятись доходи, необхідні для виконання власних повноважень, для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Кошти Державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Місцеві доходи можна розділити на такі складові як власні, закріплені та регулюючі доходи. Власні та закріплені доходи - це ті види доходів, які направляються до конкретного рівня місцевих бюджетів в залежності від відомчої підпорядкованості господарюючого суб'єкта і з врахуванням територіальної ознаки надходження коштів. Сюди належать місцеві податки та збори, податок на промисел, плата за воду, плата за землю тощо. Регулюючі доходи-це ті доходи, які закріпляються за відповідними рівнями місцевих бюджетів згідно законодавства, рішень відповідних загальнодержавних та місцевих органів влади і перерозподіляються між місцевими бюджетами із загальнодержавних податків та місцевих податків. До них належать податок на додану вартість, податок на прибуток, прибутковий податок громадян.

Законом України "Про бюджетну систему України" (1995 р.) була зроблена спроба чітко розмежувати дохідні джерела між ланками бюджетної системи та видами бюджетів, що стало однією з позитивних характеристик цього важливого законодавчого акта. Статтями 12-15 закону склад доходів місцевих бюджетів був представлений так, що до доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, міських Києва та Севастополя бюджетів належали:

- частина податку на додану вартість, яка визначається законом про державний бюджет України на наступний рік (але не менш, ніж 20%);

- частина акцизного збору, яка визначається законом про державний бюджет України на наступний рік (але не менш, ніж 20%);

- податок на прибуток підприємств та організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 70% від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії платників, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної форми власності цього рівня;

- частина прибуткового податку з громадян;

- 70% податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності та підпорядкування;

- плата за землю в межах 10% від ставки оподаткування, передбаченої чинним законодавством до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і 70% - до Київського та Севастопольського міських бюджетів;

- надходження від внутрішніх позичок і грошово-речових лотерей, що проводяться за рішеннями відповідних рад народних депутатів згідно з законами України;

- частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається законом про державний бюджет України на наступний рік;

- відрахування дотацій і субвенцій з державного бюджету України;

- надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

- дивіденди, одержані від акцій і цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств комунальної власності цього рівня;

інші надходження, встановлені законами України.

Доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів Законом України "Про бюджетну систему України" визначено так:

податок на прибуток підприємств та організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня;

плата за землю до районних бюджетів у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня, та 60% -- до міських бюджетів (міст обласного підпорядкування);

податок на нерухоме майно громадян;

місцеві податки та збори, крім винятків, передбачених законодавством України;

частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;

надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

відрахування, дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

інші надходження.

Доходи районних у містах бюджетів включають:

податок на прибуток підприємств та організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному місцевою радою народних депутатів вищого рівня, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному місцевою радою народних депутатів вищого рівня, але не менш як 50%;

плата за землю у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;

місцеві податки та збори у розмірах, визначених міською радою народних депутатів, крім винятків, передбачених законодавством України;

частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;

надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

відрахування, дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

інші надходження.

До складу доходів міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських бюджетів, згідно з вищезазначеним законом, включаються:

- податок на прибуток підприємств та організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному місцевою радою народних депутатів вищого рівня, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня;

- плата за землю, що дорівнює 60% від ставки, передбаченої законодавством;

- місцеві податки та збори, крім винятків, передбачених законодавством України;

- частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;

- надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

- відрахування, дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

- інші надходження.

Розглянувши детальніше склад доходів місцевих бюджетів згідно бюджетної класифікації вони поділяються на:

- податкові надходження - податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості, податки на власність, збори за спеціальне використання природних ресурсів, внутрішні податки на товари та послуги, податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, інші податки;

- неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом - надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів і нематеріальних активів, податки на фінансові операції та операції з капіталом;

- державні цільові фонди - перелік фондів та їх включення до бюджетів визначається чинним законодавством;

- офіційні трансферти - від органів державного управління інших рівнів, із-за кордону, з недержавних джерел.

2.Фінанси житлово-комунального господарства

Житлово-комунальне господарство -- соціально зорієнтована ланка економіки країни, багатогалузевий господарський комплекс, функціональним призначенням якого є задоволення житлово-комунальних потреб населення, підприємств, установ та організацій, що забезпечує реалізацію відповідних прав і захист здоров'я громадян, сприяє соціально-економічному розвитку та зміцненню безпеки держави.

Говорячи про склад житлово-комунального господарства за галузевою ознакою (рис. 2.1), насамперед у ньому можна виокремити дві потужні під галузі:

житлове господарство (утримання й експлуатація житлового фонду, гуртожитків, житлове будівництво та управління житловим господні їством);

комунальне обслуговування (комунальне і побутове енерго та водопостачання, каналізаційне господарство, санітарно-технічна очистка І прибирання територій населених місць, зовнішній благоустрій і освітлення вулиць, лазні і пральні, готельне господарство, громадський міський пасажирський транспорт та ін.).

Рис. 2.1. Галузева структура житлово-комунального комплексу

Житлове господарство -- складова соціальної інфраструктури адміністративно-територіальних формувань, покликана задовольняти потреби громадян у житлі. До складу житлового господарства входять: житловий фонд, муніципальні дачні фонди, об'єкти інженерно-енергетичного устаткування для благоустрою житла та прилеглих до нього територій.

Комунальне господарство -- складова житлово-комунального комплексу, яка забезпечує надання необхідного обсягу санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, енергетичних і транспортних послуг жителям населених пунктів, а також здійснює відпо-відне комунальне обслуговування суб'єктів господарювання. Метою комунального господарства є досягнення нормативного рівня забезпечення населення відповідними видами послуг та поліпшення якості обслуговування споживачів.

Зупинимось на основних відмінних рисах організації фінансів підприємств житлово-комунального господарства, які зумовлені загаль ноекономічними, технологічними та управлінськими особливостями функціонування галузі.

Низка особливостей фінансової діяльності підприємств житлово комунальної сфери пов'язана зі своєрідністю виробленої продукції (наданих послуг), а також процесів її виробництва і споживання. Так, частина комунальних підприємств, що спеціалізуються на наданні послуг громадського призначення, є неприбутковими організаціями, оскільки відповідне обслуговування здійснюється на безоплатній основі. Указані підприємства не мають виручки від реалізації, а затрати на проведення відповідних робіт (надання послуг) повністю відшкодовуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Зрозуміло, що за таких обставин вони звільняються від сплати податку на прибуток підприємств.

На фінансові показники також впливає специфічний ритм роботи підприємств комунального господарства, який залежить від ритмічності споживання їхньої продукції (послуг) у населеному пункті. Така залежність викликає нерівномірність виробництва продукції (надання послуг) як протягом доби (години пік), так і упродовж року (сезонні коливання). Тому необхідна виробнича потужність підприємств комунальної сфери розраховується за найбільшою потребою, яка виникає у певні проміжки часу (доба, літо або зима). Це вимагає придбання (виготовлення) дорогого запасного (резервного) обладнання, що неможливо без залучення централізованих фінансових ресурсів. Як результат -- виробничі потужності протягом значних періодів часу використовуються не повною мірою, що зумовлює не обґрунтоване зростання умовно постій них витрат та собівартості загалом, погіршує фондомісткість, фондовіддачу і рентабельність капіталовкладень. Крім того, внаслідок залежності від загального ритму життя населеного пункту доходи від реалізації продукції (послуг) надходять нерівномірно протягом року.

Як бачимо, для істотної частини підприємств комунального господарства великого значення набуває забезпечення безперебійності виробництва і доставки продукції або надання послуг (насамперед це стосується водо-, електро- і теплопостачання, роботи пасажирського транспорту тощо). При цьому для забезпечення своєчасної доставки cспоживачам у складі багатьох комунальних підприємств утворюється розгалужене мережеве господарство -- розподільні трубопроводи, лінії та об ладнання (водопроводи, газо-, енергомережі і т. ін.), які мають перебувати у справному стані для уникнення втрат готової продукції на стадії її транспортування. У свою чергу, безперебійна робота суб'єктів господарювання комунальної сфери в комплексі досягається через проведення постійного технічного контролю за роботою обладнання і мереж, регулярних профілактичних (попереджувальних) ремонтів із заміною окремих вузлів та агрегатів, чіткого (регламентного) обслуговування виробничих потужностей, застосування доплат і премій за безаварійну роботу та стан об'єктів, якість обслуговування. Зрозуміло, що зазначені моменти відображаються в особливому складі та структурі витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг).

Збіг у часі процесів виробництва, доставки і реалізації продукції (послуг) на більшості підприємств житлово-комунального господарства, на чому наголошувалось вище, позначається на формуванні особливого складу і структури їх оборотних активів. У результаті подібного збігу більшість житлово-комунальних підприємств не має незавершеного ви рибництва і готової продукції. Виняток становлять пральні, хімчистки ремонтні майстерні, які мають незначні залишки незавершеного виробництва, а також ремонтно-будівельні організації, що входять до складе житлово комунального комплексу, які можуть мати досить значні обсяги незавершеного виробництва.

Під час виробництва продукції (послуг) переважна більшість комунальних підприємств не використовує такі види оборотних активів, як сировина й основні матеріали, а в значних кількостях споживає допоміжні матеріали. Наприклад, на спорудах, які забезпечують водопостачання, вода, забрана з природного середовища, шляхом обробки за допомогою допоміжних матеріалів набуває необхідної якості, що відповідає вимогам, установленим до питної води, після чого відбувається її доставляння споживачам. Як правило, при наданні житлово-комунальних послуг використовуються лише допоміжні матеріали у вигляді палива і паливо мастильних матеріалів, хімічних речовин і реактивів, миючих засобів, а також запасні частини для ремонту, малоцінні і швидкозношувані предмети.

Внаслідок чинного порядку розрахунків зі споживачами за послуги (раз на місяць) у житлово-комунальних підприємств виникає значна дебіторська заборгованість з оплати послуг, яка покривається власними оборотними коштами. Водночас за окремими послугами, які оплачуються наперед (придбання абонементів, місячних проїзних квитків), утворюються додаткові кошти, які враховуються як стійкі пасиви.

Відмінності у складі оборотних засобів на підприємствах житлово комунальної сфери зумовлюють особливості методики визначення оптимальної потреби в оборотних коштах як за кожною їх статтею, так і су купного нормативу.

Певною мірою особливості фінансів житлово-комунального сектору пов'язані також зі специфікою управління цією сферою та її підпорядкованістю. Так, з метою забезпечення комплексного збалансованого розвитку адміністративно-територіальних одиниць, досягнення належного рівня та якості надання житлово-комунальних послуг, узгодження показників розвитку мережі окремих галузей житлово-комунального господарства з генеральними планами розвитку населених пунктів і регіонів відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування наділені значними повноваженнями у цій сфері:

управління об'єктами житлово-комунального господарства;

облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

сприяння розширенню житлового будівництва;

реєстрація житлово-будівельних кооперативів;

забезпечення соціально-культурних закладів і населення усіма ко-мунальними зручностями;

збирання, утилізація відходів і сміття;

благоустрій територій;

встановлення зручного для населення режиму роботи комунальних підприємств;

затвердження транспортних маршрутів;

утримання в належному стані кладовищ, їх охорона;

залучення на договірних засадах підприємств, які не належать до комунальної власності, до обслуговування населення засобами транспор-ту і зв'язку;

встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, та-рифів щодо оплати житлово-комунальних послуг, які надаються підпри-ємствами та організаціями комунальної власності відповідної терито-ріальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до кому-нальної власності. Крім того, згідно з чинним законодавством органи місцевого самоврядування можуть надавати пільги з місцевих податків і зборів підприємствам комунальної власності в межах сум, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів, та затверджувати обсяги бюджетних видатків на розвиток житлово-комунального господарства.

Одним із пріоритетних важелів, за допомогою якого органи місцевого самоврядування впливають на фінансове забезпечення комунальних підприємств, є регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги, що може здійснюватися за допомогою таких методів:

-- нормативного затвердження фіксованих тарифів;

встановлення граничних меж рентабельності, дотримання яких є обов'язковим при формуванні цін (тарифів);

оповіщення громадськості про підвищення тарифів та укладення договорів між місцевою владою і житлово-комунальними підприємствами.

Для того, щоб регулювання тарифів у сфері житлово-комунального господарства стимулювало залучення інвестиційних ресурсів у цю галузь, забезпечувало захист прав споживачів, сприяло впровадженню ресурси зберігальних та маловідходних технологій на відповідних підприємствах, які є природними монополіями, воно повинно базуватись на формульних уніфікованих методиках розрахунків та відповідати критерію прозорості для інвесторів, споживачів послуг та органів влади. Крім того, порядок обчислення тарифів на житлово-комунальні послуги має враховувати нормативи ресурси місткості, періодичність і повноту оплати споживачами, рівень якості, категорійності послуг та платоспроможного попиту громадян тощо.

Отже, важливою специфічною рисою організації фінансів підприємств житлово-комунального господарства є те, що органи місцевого самоврядування мають значні можливості для впливу на їх фінансово господарську діяльність і, зокрема, на формування їх доходів і прибутків через відповідну тарифну політику, надання бюджетних дотацій, субвенцій та пільг зі сплати податків і зборів.

3.Муніципальні цінні папери

Муніципальні цінні папери випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов'язаних з об'єктами громадського користування.

Муніципальні цінні папери мають такі характеристики:

за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним цінним паперам, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;

за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

здебільшого мають неринковий характер;

доходи на такі цінні папери, як правило, не оподатковуються;

можуть бути іменними і на пред'явника (останніх стає все менше, оскільки особи, звільнені від податків, державою реєст-руються);

під час випуску може передбачатися право дострокового пога-шення їх емітентом.

Рис.3.1 Види муніципальних цінних паперів.

¦ Облігації під загальне зобов'язання

Це незабезпечені боргові зобов'язання, тобто заставних зобов'я-зань емітент на себе не бере. Вони підкріплені лише добросовісніс-тю емітента. Переважно випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів.

¦ Облігації під дохід від проекту

Погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено.

¦ Облігації під конкретний податок

Гарантією виконання зобов'язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку.

¦ Облігації під заставу нерухомості

Забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності.

Література

1. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”;

2. Закон України “Про систему оподаткування”;

3. Закон України “Про бюджетну систему України”;

4. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. - К.: НІОС, 2008;

5. Кириленко О.П. Місцеві фінанси. К. 2007.

6. Мендруг О.Г. Фондовий ринок. К. 2007.

7. Журнал „Фінанси України № 5/2007”;