Особливості оподаткування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра обліку та аудиту

Реферат

З дисципліни: «Податки та податкова політика»

на тему: „Особливості оподаткування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю ”

Рівне-2009

Зміст

Вступ

1. Характеристика традиційної системи.

2. Правова характеристика спрощеної системи оподаткування фізичних осіб.

3. Єдиний податок.

4. Фіксований податок.

5. Контроль у сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності.

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах, коли в Україні активно розбудовується економіка ринкового типу, коли наша держава прагне стати справді незалежною, економічно могутньою країною, у науці і у практиці висуваються принципово нові підходи до управління народним господарством, серед яких особливе місце посідають фінансові інструменти й важелі. Так чи інакше, але фінансова система, передусім податкова суттєво впливає на формування і зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу, на їх розподіл і споживання, а відтак і на розвиток окремих підприємств і галузей народного господарства, на становище і рівень життя широких верст населення. Саме за цих підстав системі оподаткування приділяється дуже велика роль. Система оподаткування -- це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань. У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України. За рахунок податку з доходів фізичних осіб поповнюються державний, місцеві бюджети.

1. Характеристика традиційної системи

Основною метою оподаткування фізичної особи є спорідненість процесів формування бюджетних прибутків та збалансованості бюджетів. Порядок обчислення і сплати податку з доходу є головною відмінною рисою загальної системи оподаткування приватних підприємців. Справляння податку з доходів громадян досить добре врегульовано нормативними актами. Загальна система оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.93 р. № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” (далі - Декрет), зокрема розділом IV «Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю» ( цей розділ Декрету продовжує діяти і після набрання з 01.01.04 р. чинності Закону України від 22 травня 2003 року № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” з врахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону).

Розділом IV Декрету передбачено, що у фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності підлягають оподаткуванню доходи, одержані за звітний податковий період від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Приватні підприємці сплачують податок протягом року шляхом перерахування до бюджету авансових внесків у розмірі 25% річної суми цього податку. Річна сума податку визначається податковими органами на підставі поданої приватними підприємцями декларації. Якщо приватний підприємець тільки починає здійснювати свою діяльність, він подає декларацію про очікуваний (оціночний) у поточному році дохід, а далі - декларацію про фактично отриманий протягом року дохід. Для сплати авансових платежів встановлено такі терміни: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу приватного підприємця податковими органами провадиться перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали. Суми податку, сплачені у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку. Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті до відповідного бюджету не пізніше 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Крім сплати авансових сум приватні підприємці зобов'язані подавати до податкового органу щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, декларації за підсумками діяльності наростаючим підсумком з початку року з урахуванням результатів діяльності у четвертому кварталі. Тобто не пізніше: 10 травня - за І квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік. ). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.

На підставі поданих декларацій про очікуваний дохід, податкові органи нараховують авансові платежі податку. Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання податкової декларації.

Тут виникає питання - якій дохід треба вважати оподатковуваним? Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України. Після закінчення календарного року на підставі поданої підприємцем податкової декларації про фактично одержаний дохід за минулий рік податкові органи проводять остаточні розрахунки податку із сукупного чистого доходу. У разі, якщо сума податку, визначена за остаточним розрахунком із фактичного доходу, перевищує суму податку, сплачену авансовими платежами, різниця підлягає сплаті до бюджету. Якщо ж сума податку за остаточним розрахунком менша за сплачену суму авансовими платежами, різниця підлягає поверненню підприємцю або зараховується в рахунок сплати майбутніх платежів. Основна перевага традиційної системи оподаткування - це залежність розміру сплачених податків від безпосередніх результатів фінансово-господарської діяльності платника податків. Підприємці - фізичні особи, доходи яких оподатковуються за традиційним способом оподаткування, сплачують також внески до Пенсійного фонду, а також у ряд інших фондів, реєстрація в яких передбачена для осіб, що займаються підприємницькою діяльністю. Розмір внесків у Пенсійний фонд становить 32% від чистого доходу підприємця. При залученні до підприємницької діяльності найманих працівників із фонду оплати праці найманих працівників також нараховується 32% внесків у Пенсійний фонд. Податок з доходів фізичних осіб, виплачуваних найманим працівникам, підприємці утримують при виплаті доходів незалежно від обраного способу оподаткування.

Правова характеристика спрощеної системи оподаткування фізичних осіб

Згідно зі ст..42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідно, механізм та гарантії реалізації цього конституційного права можуть бути визначені в законодавстві України. В наш час, найбільш актуальною є державна підтримка, у першу чергу, суб'єктів малого підприємництва. Зазначене положення закріплено у Господарському кодексі України. Так, у ньому визначено, що держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього. В Україні діє спеціальний законодавчий акт, що регулює зазначені відносини, а саме Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000. Відповідно до нього, суб'єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Одним з основних напрямів державної підтримки малого підприємництва є спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Для суб'єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування встановлюється законодавством, згідно з яким, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Дана система може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. До спрощеного способу оподаткування можливо віднести, крім єдиного податку, фіксований податок, фіксований сільськогосподарський податок, податок на промисел. Таким чином, відповідно до діючого законодавства України в державі можуть діяти дві системи оподаткування - загальна і спрощена.

2. Єдиний податок

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року Указом Президента було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва (єдиний податок).

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, особливості застосування якої закріплені в Указі Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Застосування такої системи є найбільш розповсюдженим способом оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Таким суб'єктам дається право вибору між оподаткуванням по загальній чи спрощеній системі. Платниками єдиного податку є суб'єкти малого підприємництва, а саме: фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи: юридичні особи будь-якої організаційної форми та форми власності. Певні категорії осіб не можуть бути платниками єдиного податку. До них відносяться:

ь суб'єкти підприємницької діяльності, яким для роботи, згідно з Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” необхідне придбання спеціального патенту;

ь довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

ь суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам -- учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

ь фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

ь спільну діяльність, тобто діяльність на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи - підприємці, що відповідають певним вимогам. Однією з перших умов не тільки переходу але й подальшого перебування на спрощеній системі - виручка підприємця не повинен перевищувати 500 тис. гривень за календарний рік (тобто з з 1 січня по 31 грудня включно). Так, наприклад, підприємець який у грудні 2007р. отримав виручку 400 тис. гривень, а у січні 2008р. ще 350 тис. гривень, то він може лишитися платником єдиного податку, якщо окремо за 2007 та 2008 рр. його виручка не прервищуватиме максимально дозволеного розміру. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тут необхідно сказати, по-перше, що виручку підприємець-платник єдиного податку визначає касовим методом, тобто враховує тільки надходженяя на розрахунковий рахунок чи кошти, отримані готівкою. По-друге, виручкою є тільки плата за продукцію (послуги, товари, роботи). До неї не входять суми, що отримані на розрахунковий рахунок чи готівкою, але не пов'язані з продажем (наприклад, відсотки банка, кошти, залучені в кредит чи по договору позики, суми надлишково сплачених податків та зборів, які повертаються платнику у встановленому законом порядку і т.д.). Загалом, на розмір єдиного податку підприємця виручка не впливає, але її необхідно підрахувати для підтвердження самого права бути платником єдиного податку, а також для складання обліку.

Другою умовою переходу на сплату єдиного податку є кількість робітників. Якщо підприємець бажає сплачувати єдиний податок в трудових відносинах з ним, враховуючи членів його сім'ї, може перебувати не більше 10 осіб. Тут необхідно розказати докладніше. Приватний підприємець не повинен мати більше 10 робітників одночасно, тобто в один день. А на протязі року у нього можуть працювати скільки завгодно осіб, за умови, що деякі працівники будуть звільнятися, а на їх місце прийдуть інші. Податкова відстежує кількість робітників у приватного підприємця-платника єдиного податку за допомогою Довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. Приватні підприємці зобов'язані отримувати їх на кожного свого працівника. Останні повинні весь час тримати їх на робочому місці, оскільки працівники контролюючих органів мають право перевіряти їх наявність. Довідка є іменною і дійсна тільки при наявності документа, що встановлює особу. Тому можливість передавати довідки іншим, не вказаним у ній особам, виключена. Прийнявши на роботу нового працівника слід отримати на нього персональну довідку, це треба зробити ще до того моменту, як він почне працювати. При звільненні працівника документ повертається в податкову, яка його видала.

Також існують певні категорії приватних підприємців, які не зможуть стати платниками єдиного податку. Це пов'язано з тим, що вони займаються наступними видами діяльності:

Ш торгівля лікеро-горільчаними та табачними виробами, паливно-мастильними матеріалами;

Ш діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язана з відкриттям казино, інших гральних місць, гральних автоматів з грошовим чи майновим виграшем, проведенням лоторей і розіграшів з виплатою виграшів у готівковій чи майновій формі);

Ш обміном іноземної валюти;

Ш виробнцтво підакцизних товарів, експорт, імпорт чи іх оптовий продаж;

Ш видобування чи виробництво дорогоцінних металів та коштовного каміння, оптова та роздрібна торгівля промисловими виробами із дорогоцінних металів, що повинні ліцензуватися.

У приватного підпрємця, що переходить на єдиний податок, не повинно бути заборгованостей по сплаті податків та зборів. Це положення закріплено в законодавстві, де говориться, що заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

У тому випадку, коли вже виконані всі законодавчі вимоги, перейти на сплату єдиного податку можливо з початку будь-якого кварталу на вибір підприємця. Для цього, не пізніше ніж за 15 днів до початку вибраного періоду (кварталу) в податковий орган підприємець подає Заяву проправо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Також зазделегідь необхідно сплатити єдиний податок, не менш ніж за місяць, і надати копію відповідного платіжного документу разом з заявою. Податковий орган видає підприємцю Свідоцтво протягом 10 робочих днів після подачі заяви. Якщо ж під час розгляду заяви з'ясується, що підприємець не відповідає висунутим умовам, то йому надають мотивовану відмову у письмовій формі. Свідоцтво видається на 1 календарний рік. Після його закінчення підприємецю автоматично буде вважатися працюючим на загальній системі оподаткування.

З усього вищезазначеного можна сказати, що чинним законодавством у досить повній мірі врегульовано питання оподаткування по єдиноми податку і порядок переходу на єдний податок. Питання виникають лише відносно ставки податку. На кожен вид підприємницької діяльності депутати місцевії ради встановлюють окрему ставку єдиного податку. Але видів підприємницької діяльності настільки багато, що депутати фізично не можуть скласти їх перелік і встановити окремі ставки. Тому, як правило, зазначають одну окрему ставку для «інших видів діяльності», за якою сплачують податок всі, на чий вид діяльності немає окремої ставки.

4.Фіксований податок

Фіксований податок - один з видів спрощеного оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Фіксований податок був введений в дію Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян». З 1.01.2004р. вступив в силу Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003, в якому було збережено право сплачувати фіксований податок, тобто розділ IV Декрету продовжує діяти до моменту введення в дію спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Таким чином, правила сплати фіксованого податку у зв'язку з прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» практично не змінилися.

Платниками фіксованого податку можуть бути лише фізичні особи - приватні підприємці. Це можна пояснити тим, що обома вищезазначеними актами платниками визначені тільки фізичні особи (у тому числі фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), тому, виходячи з того, що фіксований податок - це спосіб оподаткування фізичних осіб, юридичні особи не можуть бути платниками фіксованого податку. Законодавством визначені певні умови, за яких фізична особа - приватний підприємець може перейти на спрощену систему оподаткування за фіксованим податком. До них відносяться:

1.Кількість осіб, які знаходяться у трудових відносинах з приватним підприємцем, включаючи членів його сім'ї, не повинна перевищувати 5 чоловік;

2.Валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців, що передують місяцю придбання патенту, не повинні перевищувати 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 000 грн.);

3.Підприємницька діяльність повинна бути пов'язана з продажем товарів та наданні супутніх з таким продажем послуг на ринку та зі сплатою ринкового збору.

Платникам фіксованого податку забороняється торгівля лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. Право на сплату фіксованого податку підтверджується патентом. Форма патенту затверджується Наказом ДПАУ «Про затвердження форми патенту та порядку його заповнення».

У разі обрання способу оподаткування доходів по фіксованому податку приватний підприємець повинен отримати патент. Для цього підприємцю необхідно сплатити фіксований збір, розмір якого встановлюють місцеві ради, а також скласти і подати до податкових органів заяву на отримання патенту. В заяві повинна міститися наступна інформація:

· прізвище, ім'я, по батькові заявника -- платника фіксованого розміру прибуткового податку з громадян;

· ідентифікаційний номер платника податку;

· місце здійснення діяльності - вказується територіальне розташування місця здійснення підприємницької діяльності, де патент буде дійсним;

· вид діяльності (наприклад, роздрібна (дрібнооптова) торгівля на ринках, надання супутніх такому продажу послуг);

· перелік та ідентифікаційні номери осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності;

· інформацію про доходи платника податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Та інформація, що стосується доходів приватного підприємця та осіб що знаходяться з ним у трудових відносинах переноситься в патент, тобто патент заповнюється на основі даних, вказаних у заяві. Саме тому заявнику необхідно вказувати у заяві точні дані. Податковими органами ці дані не перевіряються, але при цьому законодаством вказується, що відповідальність за достовірність таких даних несе платник фіксованого податку. Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу за місцем проживання заяву, складену в довільній формі та документ про сплату фіксованого податку. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої належним чином. Або надати мотивовану відмову у виданні патенту.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України, фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень. Коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі.

Оригінал патента видається приватному підприємцю, і передача його іншим фізичним особам не дозволяється. Працівники приватного підприємця повинні мати на робочому місці завірені (підтверджені) фото-, ксерокопії патента, а також паспорт чи інший документ, що встановлює особу, так як патент вважається дійсним тільки при наявності вказаних документів. Оригінал патенту повинен знаходитися на робочому місці підприємця, а в разі його втрати необхідно отримати дублікат патента, тому що тільки наявність цього документу підтверджує право сплачувати фіксований податок. Дублікат видається тією ж Державною податковою інспекцією, що видавала оргінал, на підставі письмової заяви та довідки з органів Міністерства внутрішніх справ України чи інших уповноважених органів. Патент, його дублікат і фото-, ксерокопії видаються безкоштовно.

Приватний підприємець може отримати патент на строк від 1 до 12 календарних місяці на свій розсуд. Вибір строку залежить від періоду, за який приватний підприємець може повністю сплатити фіксований податок. Для отримання патента достатньо сплатити фіксований податок не менше ніж за 1 календарний місяць. У самому патенті відображається термін дії патенту та сума, фактично сплачена за строк дії патенту.

Законодавством закріплена можливість подовження сторку дії патенту. У разі подовження терміну дії патенту про це на зворотному боці оригіналу за підписом керівника, а в разі його відсутності -- заступника керівника державної податкової інспекції, що видала патент, робиться відмітка: “Термін дії патенту подовжено з (число, місяць (літерами), рік) по (число, місяць (літерами), рік) на підставі (назва документа про сплату фіксованого податку)». Про подовження строку дії патенту необхідно подати у податкову інспекцію відповідну заяву. Податковий орган зобов'язаний видати патент (з записом про подовження) на протязі трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви або, в разі недотримання необхідних умов, відмовити в подовженні патенту. По закінченні строку дії патенту підприємець, при бажанні залишитись платником фіксованого податку, повинен отримати новий патент. Сплата фіксованого податку неможлива без отримання у податових органах патенту. Для отримання патенту підприємцю необхідно відповідати певним умовам, що визначені законодавством. Це і розмір валового доходу, і кількість працівників, і окреслене коло діяльності. Сплата фіксованого податку - це виключна перевага фізичної особи - приватного підприємця.

Змінами, внесеними законом України до Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" підприємців - платників фіксованого податку нібито звільнено від деяких відрахувань, зборів та платежів до бюджету або інших цільових фондів та надано деякі переваги, при декларуванні доходів.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку. Даний пункт декрету, як і раніше, при сплаті фіксованої суми прибуткового податку (плати за патент) не дає права на повернення податку в разі зайвої його сплати або припинення діяльності до закінчення терміну, за який проведена сплата.

Невключення суми одержаного доходу від здійснення підприємницької діяльності при сплаті фіксованого податку до сукупного оподатковуваного річного доходу, що передбачають нововведені зміни, істотно не впливає на зміну оподаткування громадян, а тільки виключає один запис при подачі декларації в розділі I п. 3 декларації "Доходи від здійснення підприємницької діяльності".

Названих зборів на відрахування приватні підприємці, що здійснюють продаж товарів на ринках, реально і не сплачують. Причому окремі звільнення надані громадянам - платникам фіксованого податку тільки збільшують цей перелік, зокрема такі, як податок на промисел чи придбання торгового патенту. Для підприємців, які проводять торгівлю на ринках із сплатою ринкового збору, Декрет КМУ "Про податок на промисел" та Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" взагалі не поширюється. Щодо сплати деяких інших зборів і відрахувань - це тільки фіксація фактів, а не надання пільг, зокрема:

-відрахування та збори на будівництво та реконструкцію, ремонт і утримання доріг загального користування України - приватні підприємці платниками цього збору не виступають, незалежно від форми сплати податку;

-збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення - дохід приватного підприємця не є об'єктом оподаткування. Об'єктом оподаткування цього збору є витрати на оплату праці осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником збору. Вказаного збору громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, не сплачують;

-збір до Фонду України соціального захисту інвалідів. Наразі обов'язкові внески до цього фонду не передбачені;

-збір на обов'язкове соціальне страхування справді встановлений, але зовсім незначний, та й більшість підприємців його не сплачують і не зареєстровані як платники цього збору, оскільки ніхто від них цього не вимагає.

Щодо нарахувань на фонд оплати праці, то збору чи платежу під такою назвою не існує. Цей вислів вживається як загальне поняття про збори і відрахування на фонд оплати праці найманих працівників. Проте, як бачимо, підприємці, по суті, не є платниками цих зборів. Єдиний реальний збір, який сьогодні сплачують підприємці, - це відрахування на державне пенсійне страхування. Такий збір до Пенсійного фонду будуть перераховувати місцеві ради в розмірі 10% від суми фіксованого податку, що сплачується. Законом передбачено, що таке відрахування буде проводитися тільки до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування. А значить, з цього приводу слід чекати змін.

Звільнення від податку на додану вартість підприємців, що сплатили фіксований податок, не передбачено. Підприємці, що зареєструвалися до введення в дію Закону України "Про податок на додану вартість", тобто до 01.10.97 р., якщо їх доходи не перевищували 10200 гривень за останніх 12 календарних місяців, не будуть виступати платниками ПДВ. Але суб'єкти підприємницької діяльності, що створилися після 01.10.97 р. незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники ПДВ і сплачують цей податок.

Звернімо увагу на ще один реальний платіж, платниками якого виступають приватні підприємці, - акцизний збір. Прийнятим законом України звільнення громадян, що займаються підприємницькою діяльністю і сплатили фіксований податок, від сплати акцизного збору не передбачено. Отже, вони є платниками збору на загальних підставах на рівні всіх інших підприємців, що фіксований податок не сплачують.

Змінами до декрету передбачено також, що платник фіксованого податку не зобов'язаний отримувати ліцензії для здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної (дрібно-оптової) торгівлі. Проте з огляду на зміни до Закону України "Про підприємництво", з 29.04.98 р. такі види діяльності не ліцензуються, і названі ліцензії взагалі нікому не будуть потрібні.

Платників фіксованого податку обмежили в деяких правах.

Так, на доходи громадян, одержані від здійснення підприємницької діяльності, у разі сплати ними фіксованого податку, не поширюється положення статей 5 та 6 Декрету "Про прибутковий податок з громадян". Звернувшись до названого декрету, бачимо в ст. 5 перелік сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Якщо цю статтю ще можна зрозуміти, оскільки у підприємців в основному таких виплат і немає, то заборона надання пільг з прибуткового податку з громадян, передбачених статтею 6 декрету, - це пряме обмеження прав підприємця. Пільги не надаються як на утриманців (дітей віком до 16 років), так і громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інвалідам дитинства, так і учасникам та інвалідам війни або інших бойових операцій, а також іншим категоріям платників.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі, тобто сільською, селищною чи міською радами. Розмір податку не може бути меншим, ніж 20 гривень, та більшим, ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно. При видачі патенту після сплати фіксованої суми податку, яку встановила відповідна місцева рада, податковий орган у патенті зазначає місце здійснення діяльності. Тобто на інший ринок з таким патентом підприємець поїхати не може. Вихід є, але дещо дорожче коштує. Громадяни за своїм бажанням можуть придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. Фіксований податок на такий патент встановлений у розмірі 100 гривень за календарний місяць. А це вже не всім по кишені.

Платники фіксованого податку звільняються від ведення обліку доходів і витрат. Так у разі сплати фіксованого податку підприємець звільняється від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат. Це основний важіль, який переважає всі інші разом взяті видумані переваги і звільнення при сплаті фіксованого податку. Ведення книги обліку доходів і витрат сьогодні стало для підприємців основним тягарем при здійсненні торговельної діяльності з продажу товарів на ринках. Такий тягар лежить на плечах підприємця зовсім не тому, що ведення обліку ставить під жорсткий контроль доходи підприємця або не дає йому можливості маневрувати його доходами. З 1993 року з часу прийняття Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" чітко не визначений законодавством будь-який порядок ведення обліку доходів і витрат, а встановлена форма книги обліку зазнає постійних змін. У зв'язку з відсутністю відповідного законодавства з цього питання державними податковими адміністраціями різних рівнів встановлюються свої, так звані листи, пам'ятки, інструкції або порядки з ведення книг обліку доходів і витрат, які не реєструються у відповідних установах, зокрема в Міністерстві юстиції України, але стають обов'язковими для підприємців, оскільки знайти в законі інший порядок неможливо.

Звільнення від обов'язкового ведення такого обліку вже дає неабиякий стимул для сплати фіксованого податку, вже не кажучи, що під час перевірки ніхто не буде перераховувати товари підприємця, гортаючи книгу обліку доходів і витрат, а тільки перевірить наявність відповідного патенту.

Крім цього, приватні підприємці, як правило, не можуть підтвердити свої витрати відповідними документами. Норми витрат 25 відсотків до валового доходу значно занижені, і сума внесків до Пенсійного фонду визначена з чистого доходу за ставкою 32% є досить значною.

Сплата фіксованого податку звільняє підприємця від платежів у Пенсійний фонд.

Якщо ж порівняти суму плати за патент при сплаті фіксованого податку, яка становить від 20 до 100 гривень, із сумою оплати за патент, яка була встановлена обласними радами до введення нового закону, то між ними немає різкого підвищення плати, або ж взагалі сума нового фіксованого податку може виявитися і нижчою, залежно від того, що затвердить місцева рада.

5.Контроль у сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності.

Контрольна робота податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів від підприємницької діяльності полягає у виявленні, реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності з виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг, у перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих сум податків.

Реєстрація платників здійснюється на підставі дозволу Державної адміністрації на заняття підприємницькою діяльністю. По кожному підприємцю ведеться «Справа», де зберігаються всі необхідні документи і матеріали з питань підприємництва й оподаткування отриманих доходів, а саме: дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю, декларації про отримані доходи, документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням робіт, виготовленням продукції й наданням послуг, та ін.

Щоквартально й по закінченні року в податкових інспекціях здійснюється перевірка поданих підприємцями декларацій. При перевірці звертається увага на такі питання: своєчасність подання декларації, правильність і вичерпність заповнення всіх реквізитів, відповідність зазначених у декларації даних про зроблені витрати тим, що відображені в доданих на підтвердження документах. На основі поданої декларації податковим інспектором розраховується прибутковий податок і виводиться сума, яку потрібно доплатити до бюджету чи навпаки -- повернути платникові. Аналогічно перевіряються декларації, що подаються громадянами через місяць після початку здійснення підприємницької діяльності для розрахунку очікуваного прибуткового податку.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготовленої та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, виручці від її реалізації. На основі книги обліку складається декларація про отримані доходи. У разі виявлення розбіжностей коригуються валовий дохід і сума прибуткового податку.

Методика обстеження доходів має свої особливості залежно від виду підприємницької діяльності та способу реалізації продукції. Якщо виготовлена продукція реалізується через магазини торговельної мережі, то факти приймання і реалізації засвідчуються у відповідних документах, а відомості про виплачені громадянинові доходи подаються податковій інспекції. За цими відомостями встановлюються фактичний обсяг реалізованої продукції та фактично отримані доходи. Коли ж реалізація продукції здійснюється поза межами торговельної мережі, то це ускладнює достовірне встановлення фактичної кількості реалізованої продукції та виручки від реалізації, відповідно знижується ефективність контролю.

Перевірці підлягають також документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з підприємницькою діяльністю. Встановлюється відповідність даних, зазначених у документах, аналогічним даним, відображеним у книзі обліку доходів та витрат. Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльністю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету прибуткового податку з їхнього заробітку. За результатами перевірки складається акт за встановленою формою.

Робота податкових органів у сфері спрощеної системи оподаткування починається з видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку. Податковий інспектор перевіряє дані, наведені у заяві, на предмет відповідності їх умовам переходу на спрощену систему сподаткування. Крім того, податковий інспектор має упевнитись, що особа, яка подає заяву для переходу на спрощену систему оподаткування, не має заборгованості перед бюджетом з податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на момент подання заяви. Для цього він користується даними особових рахунків відповідних платників у відділі обліку. За відсутності зауважень орган державної податкової служби протягом 10 днів з дня подання заяви зобов'язаний видати Свідоцтво за встановленою формою, у противному разі мотивовану відмову. Разом з видачею Свідоцтва проводиться реєстрація Книги обліку доходів і витрат, яка є обов'язковим документом, що має вестися платником єдиного податку. Книга обліку доходів і витрат видається на один календарний рік, вона повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряється підписом керівника та печаткою податкового органу.

Єдиний податок сплачується щомісяця, не пізніше 20 числа, а розрахунок подається до податкових органів щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. При перевірці розрахунку встановлюється наявність усіх реквізитів, правильність арифметичних підрахунків.

При документальній перевірці встановлюється достовірність об'єкта нарахування єдиного податку. Для цього використовується книга обліку продажу товарів (робіт, послуг), Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), Книга обліку доходів і витрат, первинні документи. Податковому інспектору необхідно впевнитися, що усі записи здійснюються в Книзі у хронологічній послідовності і підтверджені первинними документами.

Висновки

Оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, які здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування, провадиться згідно з нормами IV розділу Декрету та згідно з розробленою на його виконання Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. N 12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 16.07.2003 р. N 352, і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за N 64 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до розділу IV Декрету, яким регулюється порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, встановлено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом господарської діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподаткування доходів громадян - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі декларацій громадян-підприємців про очікувані (оціночні) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи. На підставі поданих декларацій про очікуваний дохід податкові органи нараховують авансові платежі податку.

Якщо громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках, сплачуючи згідно з чинним законодавством ринковий збір, то відповідно до ст. 14 Декрету він має право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, що: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого податку, не перевищує п'яти; валовий дохід такої фізичної особи від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз податкового законодавства і літератури дозволяє зробити наступні висновки:

Саме поняття податку з'явилося дуже давно. Данина з переможеного народу - одна з первісних форм податку. З часом, податкова система розвинулася і перетворилася на джерело поповнення державної казни. Звичайно ж такий важливий елемент держави не може бути не врегульований нормативними актами. Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.

Законодавством не надто добре регламентовані відносини між державою та фізичною особою, що сплачує податки по спрощеній системі оподаткування. Більшість актів застарілі і не повністю відповідають сучасним вимогам.

Традиційна система оподаткування регламентується прийнятим 22 травня 2003 року Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податки є найважливішим правовим і фіскальним інструментом, за допомогою якого держава забезпечує себе необхідними ресурсами для фінансування різних сфер суспільної діяльності.

Список використаної літератури

1.Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

2.Закон України "Про систему оподаткування"

3.Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. -- К., 1997.

4.Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К., 2000.

5. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. -- К.: Либідь, 1994.

6. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

7. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. -- К: Вид-во КНЕУ, 2002.

8.http://ebk.net.ua

9.www.refine.org.ua.