Фінансова санація
Фінансова санація: економічний зміст та порядок проведення, випадки, коли приймається рішення про її проведення, план санації. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення. Методика аналізу фінансового стану економічно неспроможного підприємства.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.01.2010 |
| Размер файла | 259,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: «Фінанси підприємств»
на тему: «Фінансова санація»
Керівник роботи,
викладач Т.Н. Журавель
Студент факультету
банківської справи,
обліку і фінансів,
групи 33-БС І.М. Черненко
Харків - 2008
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Фінансова санація; її економічний зміст та порядок проведення
1.1 Економічна сутність санації підприємства
1.2 Менеджмент фінансової санації підприємства
1.3 Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
1.4 Класична модель фінансової санації
Розділ 2 Санаційний аудит
2.1 План санації.
2.2 Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
Розділ 3 Практична частина. Методика аналізу фінансового стану економічно неспроможного підприємства
Висновок
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Нині в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств. Наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств стало катастрофічне збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості.
На початку 2008 року кредиторська заборгованість майже у два рази перевищувала обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованість перевищила обсяг ВВП у півтора рази. Близько 55% дебіторської та близько 60% кредиторської заборгованості виявилися простроченими. Таким є наслідок неплатоспроможності більшості суб'єктів господарювання. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Водночас банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж може стати одним із факторів макроекономічної нестабільності.
Суттєвим є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток таких, що тимчасово потратили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації такі підприємства можуть розраховуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, брак належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та інші суб'єктивні та об'єктивні причини, багато із потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами.
Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. У зв'язку з цим вивчання теми «Фінансова санація» стає надзвичайно актуальним, бо одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.
РОЗДІЛ 1 ФІНАНСОВА САНАЦІЯ: ЇЇ ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ
1.1 Економічна сутність санації підприємства
Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбудуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокові; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Згідно із Законом України «Про банкрутство» 1992 року, під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів та виконання перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Згідно з таким підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися.
Новий закон про банкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». Згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація - це система заходів, що здійснюється в процесі впровадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності. Досудова санація - система заходів для відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства - боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і проводяться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство.
Власне тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система не примусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень. У Законі України «Про страхування» є ще одне, досить оригінальне трактування терміна «санація». Згідно з ним, примусова санація страхової компанії передбачає:
- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
- установлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;
- установлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;
- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.
1.2 Менеджмент фінансової санації підприємства
Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати з двох позицій: інституційної та з функціональної.
З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення. Досить часто до банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам.
Загалом, до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи, консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчені менеджери, а також і колишнє керівництво підприємства. Розв'язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.
З функціональної позиції менеджмент санації - це система антикризового управління , яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли перманентно повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.
До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:
а) постановка цілей;
б) формування та аналіз проблеми (головна проблема - фінансова криза);
в) пошук альтернатив, прогнозування та оцінка наслідків їхньої реалізації (підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів);
г) прийняття рішення;
д) реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);
е) контроль;
є) аналіз відхилень.
Завдання менеджменту розглянуто у рис. 1.1.
Рисунок 1.1 - Завдання менеджменту санації
Важливою складовою організації дійового менеджменту санації є запровадження ефективної системи контролінгу. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб. Треба зауважити, що не існує стандартних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом і подолання.
1.3 Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
Рішення про проведення санації приймається в таких, головне, ситуаціях:
З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі, - коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів у арбітражній суд із позовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).
Після того, як боржник з власної ініціативи, звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до арбітражного суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також (на бажання) запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації.
Після закінчення місячного терміну від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства - якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подолали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозицій щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. За згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення претензій, арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та проведення фінансової санації юридичної особи.
З ініціативи фінансово-кредитної установи, Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність», установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема: передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.
З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. За не виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи з оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його право розпоряджатися випущеної продукцією та іншим власним майном. Якщо внаслідок санаційних заходів не відновилася платоспроможність підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.
З ініціативи державного органу з питань банкрутства, якщо ідеться про санацію державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств указаний орган уповноважується здійснювати управління майном такого підприємства та розробляти пропозиції щодо його фінансової санації.
З ініціативи Національного Банку України - якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкції, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність».
1.4 Класична модель фінансової санації
Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових - фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою (рис 1.2).
Рисунок 1.2 - Класична модель санації
Згідно з класичною моделлю санації, функціональну схему якої зображено на рис.1, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.
Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак - про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, не сумісній із дальшим його існуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.
У разі , коли підприємство має справді реальні надії на виправлення становища, приймаються рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Що раніше на санаційна спроможному підприємстві розпочнеться санація, то більші шанси на її успіх.
У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в напрямку зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості.
Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід урахувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції та мусить провадити свою діяльність у рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (чи якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:
1. сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;
2. основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.
Стратегія - це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягнення довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система за прогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.
Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявити та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.
РОЗДІЛ 2 САНАЦІЙНИЙ АУДИТ
2.1 План санації
Розробку плану фінансового оздоровлення здійснюється, як правило, фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санаторна, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами. Об'єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.
У загальному вигляді структурно-логічну схему плану показано на рис. 2.1. Згідно із запропонованою методикою, план фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів.
У вступі відображається загальна характеристика об'єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвиток підприємства. Окрім цього, формулюється мета складання плану санації, називається замовники плану та методи, які використовуються в процесі його розробки.
У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві.
Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:
- Оцінка зовнішніх умов.
- Аналіз фінансово-господарського стану.
- Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.
- Наявний потенціал
Оцінка зовнішніх умов, що в них функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає вивчення загальних політико-економічних тенденцій, які впливають на діяльність, аналіз галузі та ринкового сегменту. Під час вивчення загальної політико-економічної ситуації розглядається розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища. Головною метою оцінки навколишнього середовища є оцінка можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному життя країни.
Рисунок 2.1 - Структурно-логічна схема плану санації
Аналіз фінансово-господарського стану проводиться за двома напрямками:
1. Аналіз виробничо-господарської діяльності;
2. Аналіз фінансового стану.
У ході аналізу з'ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).
Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на підставі аналізу слабких місць на підприємстві.
У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства слабшають.
Наявний потенціал. Тут вивчається сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами:
1. фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;
2. наявність кваліфікованого персоналу;
3. наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;
4. явність ринків збуту продукції;
5. виробничий потенціал;
6. ефективна організаційна структура;
7. висока якість менеджменту.
Ефективність проведення санації можна забезпечити планомірним розвитком та використання наявного в підприємства потенціалу, а також через послаблення чинників, що обмежують проведення санації.
У другому розділі плану змальовуються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства.
Окрім цього, розділ має запропонувати оперативну (CRASH -) програму із відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови успішного виконання цієї програми підприємство може отримати можливість реалізувати план санації, тобто здійснити заходи для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. У каталозі санаційних заходів у рамках CRASH- програми можуть бути запропоновані такі, наприклад, заходи:
1. рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до арбітражного суду);
2. мобілізація прихованих резервів через продаж окремих позицій активів;
3. зменшення та збільшення статутного капіталу;
4. реструктуризація кредиторської заборгованості;
5. заморожування інвестиційних вкладень;
6. зворотний лізинг;
7. розпродаж за зниженими цінами товарів, що користуються низьким попитом.
Розділ 3 є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Складовими частинами цього розділу є :
1. План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначаються ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках.
2. План виробництва та капіталовкладень: містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його «вузькі» місця, комерційні зв'язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг.
3. Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи для посилення мотивації працівників та поліпшення організації менеджменту. У разі необхідності вивчаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.
4. Фінансовий план включає:
- прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;
- баланс грошових надходжень та витрат;
- зведений баланс активів та пасивів;
- форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;
- графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів.
У фінансовому плані також відображається сума витрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту. На підставі фінансового плану розраховується загальна потреба підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел.
Розділ 4 містить розрахунок ефективності санації , а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом реалізації. У цьому розділі деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.
Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі:
- ліквідність та платоспроможність;
- прибутковість;
- додаткова вартість, створена в результаті санації;
- конкурентні переваги
Результати санації (крім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємства (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення).
Додаткова вартість, створена в результаті санації показує абсолютний приріст вартості активів підприємства, що очікується від реалізації плану санації. Додаткову вартість розраховують як різницю між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартість до санації. Потенційна вартість визначається на підставі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.
Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за виключенням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення даних величин відіграє вирішальну роль у прийняті кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть фінансувати санацію на умовах часткової участі тощо.
Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та виникає банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.
2.2 Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» дотепер поділялось дуже мало уваги. Такий стан речей пояснюється тим, що багато економістів не бачать істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, який проводиться на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З ухваленням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом», яким передбачено можливість досудової санації, а також укладання мирової угоди в ході провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудита підприємств набуває надзвичайної актуальності.
Загалом, аудит - це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повноти обліку і його відповідності чинному законодавству, а також формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства.
Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб. Звичайний аудит проводиться зовнішніми, незалежними від підприємства органами, як правило, спеціалізованими аудиторськими фірмами або аудиторами.
Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів та цілей проведення. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявного плану фінансового оздоровлення.
Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена потребую користувачів у об'єктивній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність санаційної концепції. Необхідність у висновку спеціаліста спричинено також і тим, що користувачі не мають доступу до джерел інформації та спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до прийнятого рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які бажають узяти участь у фінансовій санації неспроможного підприємства.
Санаційний аудит проводиться зовнішніми аудиторами в тісній співпраці з внутрішніми службами підприємництва, особливо з відділом контролінгу. Особи, що проводять санаційний аудит , мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та в економічному плані аудитор повинен бути повністю незалежним як від підприємства, аудит якого проводиться, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).
Розробка плану санації не є безпосереднім завданням санаційного аудиту. Підготовкою санаційної концепції займаються або внутрішні аналітичні служби підприємства, або стороні особи: консалтингові фірми, професійні керуючі санацією тощо, хоч у деяких випадках аудитори беруть активну участь у розробці плану санації. Зауважимо, що санаційний аудит не слід ідентифікувати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Без огляду на те, що в обох випадках використовуються ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку - це складова частина процесу розробки плану санації, у другому - це перевірка достовірності та реальності відображених в плані санації даних.
Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас, кінцевою метою фінансової санації суб'єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.
У процесі проведення санаційного аудиту використовуються різноманітні методи та інструменти. До головних слід віднести такі: опитування (анкетування) співробітників; факторний аналіз відхилень; аналіз сильних та слабких місць (СОФТ- аналіз); метод ланцюгових підстановок; нуль-базис бюджетування; вартісний аналіз; трен довий аналіз.
Етапи та порядок проведення санаційного аудиту характеризуються відповідною структурно-логічною схемою (див. дод. А). Джерела інформації для проведення санаційного аудиту характеризуються схемою (див. дод. Б).
Як показано у додатку А , дані про підприємство збирають у розрізі його оперативного становища та стратегічних можливостей. Поряд зі звітними бухгалтерськими даними та іншою внутрішньою інформацією для оцінки санаційної спроможності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народного господарства в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Зрозуміло, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічних можливостей підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.
Оцінка відображених у санаційній концепції вихідних даних про оперативне (фактичне) становище та стратегічні можливості підприємства здійснюється в процесі поглибленого аналізу його фінансово-господарського стану.
РОЗДІЛ 3 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЕКОНОМІЧНО НЕСПРОМОЖНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Інформаційною базою для аналізу фінансового стану підприємства є баланс. Візьмемо для аналізу баланс АТ «Весна» який наведено у таблиці 3.1:
Таблиця 3.1
|
АКТИВ |
На початок року |
На кінець звітного періоду |
|
|
І. Необоротні активи |
|||
|
Основні засоби: |
|||
|
- залишкова вартість |
1520 |
2632 |
|
|
- знос |
1000 |
1535 |
|
|
- первісна вартість |
2520 |
4167 |
|
|
Разом по розділу І |
1520 |
2632 |
|
|
ІІ. Оборотні активи |
|||
|
Запаси: |
|||
|
- виробничі запаси |
800 |
3020 |
|
|
- готова продукція |
260 |
500 |
|
|
Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги |
320 |
480 |
|
|
Поточні фінансові інвестиції |
- |
210 |
|
|
Грошові кошти |
482 |
10 |
|
|
Разом по розділу ІІ |
2162 |
4220 |
|
|
ІІІ. Витрати майбутніх переводів |
|||
|
Баланс |
3682 |
6852 |
|
|
ПАСИВ |
|||
|
І. Власний капітал |
|||
|
Статутний капітал |
2000 |
2000 |
|
|
Резервний капітал |
500 |
500 |
|
|
Резерв сумнівних боргів |
150 |
120 |
|
|
Нерозподілений прибуток |
400 |
400 |
|
|
Разом по розділу І |
3050 |
3020 |
|
|
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів |
- |
- |
|
|
ІІІ. Довгострокові зобов'язання |
|||
|
Інші довгострокові зобов'язання |
300 |
1110 |
|
|
ІV. Поточні зобов'язання |
|||
|
Короткосторові кредити банків |
- |
2000 |
|
|
Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги |
40 |
37 |
|
|
Поточні зобов'язання за рахунками: |
|||
|
- із бюджетом |
12 |
60 |
|
|
- із страхування |
65 |
115 |
|
|
- з оплати праці |
215 |
510 |
|
|
Разом по розділу IV |
332 |
2722 |
|
|
IV. Доходи майбутніх періодів |
|||
|
Баланс |
3682 |
6852 |
Платоспроможність підприємства визначається системою показників і, передусім, розміром і маневреністю його робочого капіталу. Робочий капітал - це різниця між оборотними активами підприємства і його поточними зобов'язаннями (тобто різниця між підсумковим розділом ІІ активу балансу і підсумком розділу ІV пасиву). Інакше кажучи, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, що формується (фінансується) за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов'язань (пасивів).
Значення робочого капіталу обумовлюється тим, що його наявність означає не тільки спроможність підприємства погасити власні поточні борги, а і те, що воно має фінансові ресурси для розширення діяльності й інвестування. Однак при визначенні величини робочого капіталу слід ураховувати реальну дебіторську заборгованість, тобто заборгованість, відображену в балансі, що коригується (зменшується) на суму сумнівних боргів (у наведеному прикладі сони склали 150 тис. грн. на початок року і 120 - на кінець року). Із урахуванням цього визначаємо робочий капітал фірми:
- на початок року
2162-150-332=1680 тис. грн.,
- на кінець року
4220-120-2722=1378 тис. грн.
Таким чином, робочий капітал фірми зменшився на 302 тис. грн., але це ще ні про що не свідчить, бо негативним є як недостача, так і надлишок робочого капіталу. Тому необхідно з'ясувати, за рахунок чого зменшився робочий капітал і як це вплинуло на його маневреність.
Маневрування робочого капіталу (МРК) характеризує частину запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів (З) до величини робочого капіталу (РК) за формулою (3.1):
МРК=З:РК. (3.1)
У нашому прикладі цей показник становить:
на початок року
1060:1680=0,63;
на кінець звітного періоду
3520:1378=2,55.
Як бачимо ,на кінець звітного періоду запаси у 2,5 раза перевищують робочий капітал. Збільшення товарних запасів є характерним за умови інфляції, але в нашому випадку це призвело до залучення довгострокової позички, що може негативно вплинути на платоспроможність підприємства.
Ліквідність. У зв'язку з тим, що оптимальний розмір робочого капіталу залежить від багатьох факторів (сфери діяльності підприємства, обсягу реалізації, кон'юктури ринку тощо), для більш детального аналізу платоспроможності підприємства доцільно обчислити показники ліквідності:
- коефіцієнт покриття (загальної ліквідності);
- коефіцієнт швидкої (абсолютної) ліквідності;
- проміжний коефіцієнт ліквідності.
Коефіцієнт покриття (або загальної ліквідності) (КЗЛ) визначається за формулою (3.2):
(3.2)
Використовуючи дані балансу, розрахуємо рівень КЗЛ:
- на початок року
(2162-150):332=6,06;
- на кінець звітного періоду
(4220-120):2722=1,5.
Вважається, що цей коефіцієнт не повинен бути менше 1.
Виходячи з цього, слід мати на увазі, що фірма має повний коефіцієнт покриття. Однак для прогнозування можливого банкрутства необхідно розглянути не тільки абсолютне значення цього показника, а і його динаміку за певний період, і зіставити його з показниками аналогічних підприємств. У даному прикладі рівень КЗЛ має тенденцію до зниження. Крім того, наявність запасів не означає реальної платоспроможності, оскільки вони можуть бути такими, що важко реалізуються або є неліквідними. Тому одночасно з цим необхідно розрахувати коефіцієнти швидкої (абсолютної) ліквідності (КШЛ) і проміжної ліквідності (КПЛ) за формулами(3.3) і (3.4):
(3.3)
за даними балансу фірми цей коефіцієнт складає:
- на початок року
482:332=1,45;
- на кінець звітного періоду
(10+210):2772=0,08
.Із цього розрахунку випливає, що фірма на дату складання балансу швидко може погасити лише 8% своїх зобов'язань;
(3.4)
Цей коефіцієнт дорівнює:
- на початок року
(482+620-150):332=2,87:
- на кінець звітного періоду
(10+210+480-120):2722=0,21.
Це означає, що на кінець звітного періоду навіть у випадку швидкої ліквідності дебіторської заборгованості й короткострокових фінансових вкладень фірма може погасити лише 21% поточних зобов'язань (боргів).
Кожний із розглянутих коефіцієнтів відображає різні аспекти фінансового стану підприємства, що цікавлять різних користувачів облікової інформації. Наприклад, постачальників найбільше цікавить другий показник (КШЛ), банків - третій (КПЛ), учасників та інвесторів - перший (КЗЛ).
Інтервал захищеності. Слід відзначити, що коефіцієнти ліквідності не можуть бути точними індикаторами фінансового стану підприємства, бо вони характеризують ліквідність лише на дату складання балансу і не враховують строків погашення боргів. Тому в міжнародній практиці використовують ще такий показник, як інтервал захищеності (ІЗ) - час, протягом якого підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність на підставі ліквідних активів, не вводячи в оборот додаткових джерел надходження. ІЗ визначається за формулою (3.5):
(3.5)
де ЩОВ - усі передбачені витрати, крім тих, які потрібно сплатити.
Наприклад: якщо фірма передбачає у наступному періоді видатки (без урахування амортизації) в розмірі 73000 тис. грн., то інтервал захищеності складатиме
ІЗ=(10+210+480-120)/(73000:365)=3
Це означає, що фірма може проіснувати без додаткових фінансових надходжень лише три дні. Це дуже низький рівень показника. Що може свідчити про можливі фінансові проблеми.
Прогнозування довгострокової платоспроможності підприємства (ДП) визначається коефіцієнтом КДП.
Для того, щоб уникнути банкрутства, слід не тільки знати поточну ліквідність підприємства, а і прогнозувати його довгострокову платоспроможність. Із цією метою використовують спеціальні фінансові коефіцієнти. Наприклад, банк, оцінюючи кредитоспроможність підприємства, обов'язково звертає увагу на співвідношення його робочого капіталу (РК) і загального капіталу (ЗК). Якщо підприємство має фінансові проблеми, то цей показник, як правило, зменшується. У нашому приклади співвідношення РК і ЗК (тобто КДП) склало:
- не початок року
1680/3682 = 0,46;
- на кінець звітного періоду
1378/6852 = 0,20.
Зменшення рівня співвідношення РК і ЗК протягом звітного періоду підтверджує наявність фінансових проблем у підприємства.
Оцінка фінансової надійності підприємства
У міжнародній практиці для оцінки фінансової надійності підприємства використовують:
- коефіцієнт власного капіталу;
- фінансовий ліверидж;
- коефіцієнт кратності процентів за позички.
Коефіцієнт власного капіталу (КВК) визначається за формулою(3.6)
(3.6)
У наведеному прикладі рівень КВК склав:
- на початок року
(3050-150)/3682=0,78
- на кінець звітного періоду
(3020-120)/6852=0,42ю
Фінансовий стан підприємства вважається стабільним, якщо цей показник
Утримується на рівні 50-60%. У фірмі рівень цього показника має тенденцію до зниження і на кінець звітного періоду складає лише 42% загального капіталу, що використовується. Отже фінансовий стан фірми ненадійний.
Важливе значення для оцінки фінансового стану підприємства має показник фінансового лівериджу (ФЛ), що характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань (пасивів). Його розраховують за формулою(3.7):
(3.7)
У наведеному прикладі ФЛ склав:
- на початок року
(300/3050) * 100=9,8%;
- на кінець звітного періоду
(1110/3020) *100=36,8%.
Значення зростання цього показника збільшує фінансовий ризик, оскільки, якщо підприємство не зможе погасити цю заборгованість, воно збанкрутує.
Для акціонерних товариств застосовують іншу формулу розрахунку фінансового лівериджу (3.8):
(3.8).
Використання довгострокової заборгованості можна виправдовувати доти, доки зберігається оптимальне співвідношення власного і позичкового капіталу, а норма прибутку на позичковий капітал перевищує погашені проценти за його використання. Для оцінки цього співвідношення обчислюють коефіцієнт кратності покриття процентів (ККПП) за формулою(3.9):
(3.9)
де ППДП - погашені проценти за довгостроковими позиками.
Бажано, щоб значення ККПП не перевищувало 5.
Результати аналізу узагальнимо у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2
|
Показники |
На початок року |
На кінець звітного періоду |
Примітки |
|
|
Робочий капітал (РК),тис.грн. |
1680 |
1,378 |
зменшення не 302 |
|
|
Маневрування робочого капіталу (МРК) |
0,63 |
2,55 |
||
|
Коефіцієнти ліквідності: |
||||
|
-загальної ліквідності (КЗЛ) |
6,06 |
1,5 |
норматив не менше 1 |
|
|
-швидкої ліквідності (КШЛ) |
1,45 |
0,08 |
норматив не менше 1 |
|
|
-проміжної ліквідності (КПЛ) |
2,87 |
0,21 |
норматив не менше 1 |
|
|
Інтервал захищеності (ІЗ) |
* |
3 |
||
|
Коефіцієнт прогнозування довгострокової платоспроможності (КДП) |
0,46 |
0,20 |
||
|
Показники фінансової надійності підприємства |
||||
|
- коефіцієнт власного капіталу (КВК) |
0,78 |
0,42 |
норматив 50-60% |
|
|
- фінансовий ліверидж (ФЛ),% |
9,8 |
36,8 |
||
|
коефіцієнт кратності покриття процентів за довгостроковими позиками (ККПП). Приклад 1250/339=3,7 |
* |
3,7 |
бажане значення не більше 5 |
Із таблиці видно, що фірма є банкрутом, бо за аналізований період:
- сума робочого капіталу зменшилася на 302 тис. грн.; його маневрування погіршилося, бо зростання запасів товарно-матеріальних цінностей сприяло збільшенню їх обсягу в 2,5 раза порівняно з робочим капіталом за рахунок залучення довгострокової позички, що може негативно вплинути на платоспроможність підприємства, враховуючи високі процентні ставки за кредитами;
- загальний коефіцієнт ліквідності перевищив норматив на 0,5, а рівні коефіцієнтів швидкої і проміжної ліквідності свідчать про те, що підприємство може погасити свої борги тільки відповідно на 8% і 21%;
- підприємство може здійснювати свою поточну господарську діяльність за рахунок власних ліквідних активів тільки протягом трьох днів;
- знизався рівень показника довгострокової платоспроможності (з 0,46 до 0,20).
Отже підприємство є фінансово ненадійним, бо, по-перше, його власний капітал складає 42% від загальної суми фінансових ресурсів (підсумку балансу), тоді як ця частка повинна дорівнювати не менше 50-60%; і, по-друге, значно зросли довгострокові зобов'язання, які склали 36,8% до власного капіталу, що збільшило фінансовий ризик. Це підтверджується тим, що коефіцієнт кратності покриття процентів склав 3,7 замість бажаного 5.
Цей висновок може бути підставою для порушення справи про банкрутство в арбітражному суді.
ВИСНОВОК
Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних; організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства - боржника в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, санація - це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення.
Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх та зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.
Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності, на поворотній або безповоротній основі.
Таким чином, метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України від 30 червня 2000 р. «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство».
2. Закон України від 22 лютого 2000 р. «Про внесення змін до Закону України «Про підприємство».
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств». Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - №5.
4. Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Українська інвестиційна газета - 1998 р.
5. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению. Под ред. Г.П. Иванова . - М. Закон и право, 1995.
6. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К: Ника - Центр, Эльга, 1999.
7. Финансы предприятий: Тексты лекций / Под ред. А.Н. Поддерегина, - К., 1998.
8. Фінанси підприємств. Підручник / За ред.. А.М. Поддєрьогіна - К, КНЕУ, 1998.
9. Брігхеш Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К, 1997.
10. Бойчик І.М. ,Харків П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. Навч. посібник. - Львів; «Сполом», 2000.
11. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для сам ост. вивчення дисципліни. - Житомир: ЖІТІ, 2000.
12. Горимыкин В.Ф. Богомолов А.Ю. Планирование предпринимательской деятельности предприятия: метод пособие. - М. Инфра М. 1997. 334 с.
13. Горфинкель В.Я. и др. Экономика предприятия. Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000.
14. Економіка підприємств: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с
15. Минх Е.В. , Ференц І.Д. Економічний аналіз : Навч. посібник, - Львов: Армія України, 2000. - 198 с.
16. Петровіч Й.М., Будіщева І.О. Основи виробничого підприємства. - Львів. Львівська Політехніка, 2003.
17. Прошак Т.О. Економіка підприємств: Навчальний посібник, - К.: Вікар, 2001.
18. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво, стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 352 с.
19. Романов А.М., Лукашевич І.Я. Оценка комерческой деятельности предпринемательства. - М. Фінанси і статистика.1999. 96 с.
20. Экономика предпринимательства. Курс лекций. 4 учебное пособие для студентов вузов. - М. : Владос, 1999.
ДОДАТОК
Етапи та порядок проведення санаційного аудиту
ДОДАТОК Б
Джерела інформації для проведення санаційного аудиту
Подобные документы
Економічний зміст і порядок проведення, форми санації. Етапи керування санацією підприємства, порядок проведення санаційного аудиту. Банкрутство підприємств, діагностика та шляхи запобігання. Аналіз фінансової стійкості і поточної платоспроможності.
курсовая работа [135,3 K], добавлен 14.11.2009Економічна сутність, випадки, мета проведення та умови проведення фінансової санації підприємства, її фінансові джерела. Визначення фінансових ресурсів, необхідних для проведення процедур санації, порядок її проведення та фінансова участь кредиторів.
реферат [29,7 K], добавлен 09.09.2010Економічний зміст санації балансу підприємства та призначення санаційного прибутку. Особливості діагностики кризового стану підприємства на підґрунті балансових моделей. Моделі діагностики банкрутства підприємства: модель Лиса; модель Таффлера.
курсовая работа [43,4 K], добавлен 28.04.2009Фінансова санація, її зміст та порядок проведення; фінансові джерела; методи державної підтримки. Банкрутство: ознаки, підстави та наслідки, уникнення. Порядок порушення справи в арбітражному суді; діагностика на основі моделі "Z-рахунок Альтмана".
контрольная работа [29,3 K], добавлен 06.04.2011Оцінка кризових факторів фінансового розвитку та прогнозування банкрутства підприємства. Аналіз фінансово-господарського стану, причин фінансової кризи. Стратегія санації підприємства. План заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності.
контрольная работа [107,6 K], добавлен 07.04.2014Форми фінансування суб'єктів господарювання. Аналіз причин кризи сильних і слабких сторін підприємства. Особливості санаційного аудиту. Золоте правило балансу. Правила та умови фінансування санації. Забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 29.12.2012Економічна сутність та зовнішні фінансові джерела санації підприємства. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу, основні цілі, порядок та джерела збільшення статутного фонду. Альтернативна санація, пролонгація заборгованості.
реферат [33,5 K], добавлен 19.10.2010Роль і значення фінансової санації підприємства для виходу його з фінансової кризи. Тривалість процедури санації та порядок її проведення. Форми та засоби відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства.
реферат [15,5 K], добавлен 01.03.2016Економічна сутність санації підприємства, аналіз виробничо-господарської діяльності. Діагностика фінансової кризи. Структурно-логічна схема плану фінансової санації. Порядок подання претензії про відшкодування заборгованості. Судова санація підприємства.
курс лекций [115,7 K], добавлен 22.12.2010Оцінка санаційної спроможності підприємства. Система показників аналізу фінансового стану підприємства з метою визначення його санаційної спроможності. Основні напрямки прогнозування ймовірності банкрутства підприємства. Оцінка ймовірності банкрутства.
контрольная работа [60,1 K], добавлен 22.12.2010
