Інвестиційний ринок: його оцінка і прогнозування

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Фкультет перепідготовки спеціалістів

Курсова робота з дисципліни

«Інвестиції» на тему:

«ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК: ЙОГО ОЦІНКА І ПРОГНОЗУВАННЯ»

Номер залікової книжки: 0817205

Виконала:

студентка ЕПФ - 83

Галь В.В.

Перевірила:

викладач

Прокопець О.В.

2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи інвестиційного ринку

1.1 Поняття інвестиційного ринку

1.2 Сегментація інвестиційного ринку

1.3 Тенденції розвитку інвестиційного ринку

2. Оцінка інвестиційного ринку

2.1 Інвестиційний ринок та його дослідження

2.2 Оцінка і прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку

3 Шляхи активізації інвестування

Розрахункова частина

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах переходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення - фінансові інвестиції. Слід відзначити, що фінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб'єктів господарювання. За останні часові періоди інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але де знайти кошти в час, коли така слабка стабільність. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі.

Актуальність проблеми. Важливою передумовою економічного підйому країни є активна політика на інвестиційному ринку. Вступ України в систему ринкових відносин викликав необхідність перетворень у всіх галузях економіки. Загальне покращення економічної ситуації в Україні викликає і зростання показників вітчизняного фінансового ринку. З приводу цього діяльність на фінансовому ринку всіх основних учасників та посередників на ринку фінансових послуг, стає дедалі важливішою.

Для ефективного функціонування інвестиційного ринку необхідно чітке визначення стратегії дій, що призведуть до якомога кращих умов та результатів його функціонування. Формування загальної стратегії розвитку неможливо без визначення чинників інвестиційної орієнтації розвитку. Це необхідно зробити як для фінансового ринку в цілому, так і для окремих його учасників. Саме це робить актуальним наше дослідження.

У даній роботі ставимо перед собою мету знайти основні шляхи активізації інвестування в Україні. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

- розкрити сутність понять «інвестиції» та «інвестиційний ринок»;

- дослідити сегментацію інвестиційного ринку;

- ознайомитися з тенденціями розвитку інвестиційного ринку в Україні;

- проаналізувати проблеми, методи, етапи дослідження інвестиційного ринку.

Основними теоретичними і методологічними джерелами при написанні даної роботи служили українські і іноземні видання, нормативно-правові акти, присвячені проблемам дослідження інвестиційного ринку, шляхам активізації інвестування в Україні.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ

1.1 Поняття інвестиційного ринку

Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно - матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі) [11; 7].

З прискоренням інвестиційних процесів в Україні та її регіонах актуалізується розуміння сутності та законів функціонування інвестиційного ринку. На тлі різноманітних підходів до тлумачення даного терміну, найбільш прийнятним видається наступне: інвестиційний ринок -- це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об'єктами інвестування в усіх його формах.

Функціонування інвестиційного ринку опосередковується певними територіальними характеристиками, відтак його можна розглядати не тільки на загальнодержавному, але і на регіональному рівнях. Якщо макроекономічний аспект розвитку інвестиційного ринку визначається циклічними характеристиками економічної динаміки, державною політикою управління відтворювальною структурою валового внутрішнього продукту, приватизаційною стратегією, податковим та монетарним регулюванням, то на регіональному рівні пріоритету набуває інфраструктура інвестиційного ринку. До складу останньої входять: система комерційних банків, страхових, брокерських, лізингових компаній, біржові структури, інвестиційні компанії та фонди тощо.

Існує також інше визначення: інвестиційний ринок -- це економічна категорія, що являє собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб'єкт -- інвестор, тобто господарюючий суб'єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами інвестиційний попит і пропозиція збалансовані через механізм ціноутворення на базі зрівноважених цін на інвестиції та інвестиційні товари. Система зрівноважених цін формується мікроекономічними пропорціями у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення “інвестиції -- приріст інвестиційних товарів (капітального майна)”. При цьому ринок характеризується випереджаючим розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом.

Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання.

Механізм дії ціни зрівноваженості полягає у такому. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Відповідно попит на інвестиційні товари починає перевищувати пропозицію, та їх ціна збільшується. Висока ринкова ціна таких товарів є індикатором їх привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестицій -- їх дохідності.

Перелив інвестицій у зазначену галузь призведе, врешті-решт, до підвищення пропозиції цього інвестиційного товару та, як наслідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуватимуться на нові високоприбуткові виробництва, що у майбутньому неминуче призведе до розширення попиту на інвестиційні товари, виробництва їх нових видів і стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку та нагромадженні капіталу, а також до створення умов для розвитку будівельних фірм, які виступають на ринку основними продавцями інвестиційного товару. У примітивному розумінні, фінансовий ринок капіталу -- це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які прагнуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, в кого вони є вільними.

Розглядаючи інвестиційний ринок через об'єкти інвестування, як це пропонує І.О. Бланк, акцентуємо увагу на:

- ринок прямих капіталовкладень, -- формою інвестування тут виступають нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переоснащення;

- ринок об'єктів, що приватизуються; йдеться про ті об'єкти приватизації, які повністю продаються з аукціонів;

- ринок нерухомості -- за останні роки значно активізований та має суттєвий потенціал до подальшого прискореного розвитку;

- фондовий ринок (ринок цінних паперів) перебуває в Україні в стадії становлення, однак з удосконаленням ринкової економічної системи, стане одним із найвагоміших її секторів;

- грошовий ринок -- включає депозитні рахунки населення на строкових та вкладах до запитання [ 7; 130 ].

У найвужчому розумінні, під інвестиційним ринком розуміють ринок інвестиційних товарів (усіх видів будівельних матеріалів і активної частини виробничих основних фондів) та інвестиційних послуг (будівельно-монтажних робіт). З іншого боку, говорячи про інвестиції не можна забувати про фондовий ринок. Отже, інвестиційний ринок - це ринок об'єктів інвестування у сіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок. Функціонування інвестиційного ринку забезпечують професійні посередники, які надають послуги учасникам ринку щодо спрощення операцій на ринку. Це комплекс підприємств і установ, які сприяють інвесторам (надають їм послуги) та встановлюють "правила функціонування ринку" (органи державного управління, що регулюють діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку).

Здійсненню реального інвестування сприяють послуги проектних організацій та установ, підприємств будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування, оптових постачальників матеріальних ресурсів, фінансово-кредитних установ.

Спеціалізованими учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності державними органами, мають потрібний власний капітал) виступають:

* фінансові брокери (посередники);

* інвестиційні консультанти;

* інвестиційні компанії.

Інвестиційний консультант, як юридична особа, надає послуги інвесторам щодо оцінки та прогнозування ситуації на ринку, аналізу та добору об'єктів для інвестування, підготовки та проведення емісії цінних паперів, інформаційного та правового обслуговування, оцінки цінних паперів та їх портфеля, організації та оформлення операцій купівлі-продажу на інвестиційному ринку.

Фінансовий брокер виконує посередницькі функції під час здійснення операцій купівлі-продажу фінансових інструментів за рахунок і за дорученням клієнта (комісійна діяльність).

Інвестиційна компанія здійснює функції посередництва (дилера) у процесі організації інвестування коштів клієнта в цінні папери (за рахунок власних коштів), вкладання власних коштів у цінні папери, організації й гарантування емісії цінних паперів для клієнта, управління активами фондів взаємного інвестування [19; 78].

Згідно з українським законодавством повноправними учасниками фондового ринку є банки, які мають право виступати як професійні учасники, інвестиційні консультанти, фінансові брокери.

Окрему групу учасників інвестиційного ринку становлять інституціональні інвестори, тобто такі юридичні особи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з накопиченням вільних коштів і їх інвестиційним використанням:

* страхові фірми;

* пенсійні фонди;

* інвестиційні фонди;

* довірчі товариства.

Державні функції регулювання фінансового ринку виконують:

* Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

* Національний банк України.

* Міністерство фінансів України.

* Фонд державного майна.

* Антимонопольний комітет.

Процес управління інвестиційною діяльністю (планування, організація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до запроектованих кінцевих результатів) забезпечується інвестиційним менеджментом.

1.2 Сегментація інвестиційного ринку

Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору, як правило, не вистачає. Крім цього, інвестор зазвичай намагається залучити акціонерний капітал з метою зменшення ризику та розподілу відповідальності. На рис. 1.1 наведена схема ринкових відносин, суб'єктом яких є інвестор.

Сегментація інвестиційного ринку -- це сукупність ринку споживчих товарів, ринку споживчого кредиту, ринку інвестиційних товарів і ринку фінансових ресурсів.

Рис. 1.1 - Схема взаємодії ринків

Ринок реальних активів (інколи вживається термін “матеріальні чи фізичні активи”) пропонує такі інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пуско-налагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, ноу-хау, інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку як інвестиційний товар реалізується також робоча сила, тобто продається здатність до праці за наймом.

Ринок фінансових ресурсів поділяється на: грошовий ринок (ринок цінних паперів -- боргових свідоцтв з термінами погашення менше одного року); ринок капіталів (довгострокових цінних паперів та корпоративних акцій); кредитний ринок (боргових зобов'язань за довгостроковими кредитами). Іноді цей ринок називають ринком позичкового капіталу.
Ринок капіталів, у свою чергу, класифікується як первинний (розміщення нових цінних паперів) та вторинний (торгівля цінними паперами, які були випущені раніше і перебувають в обігу). Фондові біржі є вторинними ринками капіталів, оскільки на них котируються цінні папери, які вже перебувають в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не отримує будь-якого прибутку від їх продажу. Також існують вторинні ринки для інших фінансових активів [5; 68].

Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструктури -- обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес. До елементів інфраструктури інвестиційного ринку, яка сприяє купівлі-продажу об'єктів інвестування, слід зарахувати:

* кредитні та страхові інститути;

* мережу аудиторських фірм;

* організації інформаційно-аналітичного обслуговування, у тому числі спеціалізовану пресу, рейтингові агентства;

* установи професійної підготовки фахівців для інвестиційної роботи;

* установи наукового обслуговування (наукові дослідження для обслуговування потреб інвесторів);

* нормативно-законодавче забезпечення інвестування;

* інформаційно-комп'ютерні системи обслуговування ринку (забезпечення умов доступності та прозорості інформації щодо здійснених операцій купівлі-продажу).

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.

Інвестиційний ринок -- це система, що включає:

- суб'єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);

- об'єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

- інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);

- ринковий механізм;

- контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

1.3 Тенденції розвитку інвестиційного ринку

На сучасному етапі в науковій літературі приділяється значна увага. питанням визначення пріоритетних напрямків інвестування, формування інвестиційної привабливості, оцінки ефективності реалізації інвестиційних проектів тощо. Однак нестабільність внутрішніх інвестицій, що пов'язана в першу чергу з фінансовими обмеженнями бюджету, призводить до того, що великі надії покладаються на надходження зовнішніх інвестицій. Саме цим проблемам присвячені праці В. Балицької, П. Гайдуцького, В. Долішнього, В. Ланового, В. Федоренко та інших. Особливу актуалізацію ці питання для України набувають в умовах євроінтеграції [14; 29].

Важливою умовою успішної ринкової трансформації економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів.

З цією метою необхідно виявити складові інвестиційної привабливості, основні тенденції інвестиційного ринку України та основні пріоритети на майбутнє.

Економіка України має значну ресурсну привабливість. Особливо варто відзначити земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра та ґрунти. Більше 60% сільськогосподарських угідь - це високоякісні родючі чорноземи. В більшості регіонів України достатня кількість опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дозволяє вести господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-якій галузі економіки.

Людські ресурси є найбільшою конкурентною перевагою економіки України. Країна має один з найбільш сприятливих серед держав світу показників щільності населення. У 1999 р. Україна входила до десятки найбільш освічених націй світу і до двадцятки країн за рівнем наукової підготовки кадрів.

Можна сказати, що сучасні тенденції на Українському ринку повинні відповідати тенденціям світовому ринку інвестицій, що ґрунтуються на таких положеннях:

? заохочення окремих, важливих для економіки країни видів діяльності, включаючи експорт конкурентоспроможної продукції та імпорт нових технологій;

? галузеві пріоритети: залучення ПІІ (1) у високотехнологічні галузі (інформаційні технології, аерокосмічна й атомна промисловість); (2) галузі, що мають характер "вузьких місць" в економіці; і (3) галузі, що обумовлюють розвиток експорту;

? пріоритети стосовно компаній: нині країни ще не відмовляються від стимулювання інвестицій великих компаній (хоча в більш віддаленій перспективі це буде зроблено), проте водночас звертають увагу на залучення інвестицій дрібних і середніх іноземних компаній, що значно більшою мірою потребують удосконалення загальної законодавчої бази стимулювання ПІІ і надання гарантій стабільності умов інвестиційної діяльності на державному рівні;

? пріоритети регіонального розвитку: замість практики штучного створення сприятливих умов інвестиційної діяльності шляхом надання їм статусу вільних економічних зон розвинені країни використовують нову стратегію, спрямовану на використання ресурсного потенціалу своїх регіонів з урахуванням розвитку інфраструктури та адміністративних інститутів, необхідних для цільового залучення перспективних інвесторів;

? державні пріоритети: активізація процесу залучення ПІІ в економіку країни поєднується з диверсифікацією країн-походження інвестицій як за рахунок економічно розвинених країн, так і країн з динамічно розвиненими ринками [13; 94].

Отже, інвестиційний ринок - це ринок об'єктів інвестування у всіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок.На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.

Важливою умовою успішної ринкової трансформації економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів. Сучасні тенденції розвитку інвестиційного ринку України повинні відповідати світовому механізму роботи ринку інвестицій.

2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ

2.1 Інвестиційний ринок та його дослідження

Стан інвестиційного ринку в цілому та окремих його складових сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Їх співвідношення постійно змінюється. Цей загальний стан динаміки інвестиційного ринку є складним економічним явищем, оскільки воно формується під впливом безлічі різноспрямованих внутрішньо ринкових та загальноекономічних факторів. У той же час кожному інвестору важливо знати ступінь активності інвестиційного ринку, де він збирається діяти.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури. Ринкова кон'юнктура - це форма прояву на інвестиційному ринку в цілому і на окремих його сегментах системи факторів (умов), що визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та рівня конкуренції.

Для кон'юнктури інвестиційного ринку характерні наступні чотири стадії:

1. Підйом кон'юнктури - підвищення активності ринкових процесів в зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Характеризується зростанням попиту на об'єкти інвестування, підвищенням рівня цін на них, розвитком конкуренції серед інвестиційних посередників;

2. Кон'юнктурний бум - різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об'єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об'єкти інвестування, зростають доходи інвесторів та посередників;

3. Послаблення кон'юнктури - зниження інвестиційної активності в цілому, відносно повне насичення попиту на об'єкти інвестування та певний надлишок їх пропозиції. Спостерігається поступове зниження цін на об'єкти інвестування і, відповідно, доходів інвесторів та посередників;

4. Кон'юнктурний спад - найнижчий рівень попиту та скорочення обсягів пропозиції об'єктів інвестування. Суттєво знижуються ціни на всі об'єкти інвестування, інвестиційні товари і послуги. Доходи інвесторів падають до найнижчої позначки, часто інвестиційна діяльність стає збитковою.

Вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку охоплює наступні три етапи:

- поточне спостереження за інвестиційною активністю, у першу чергу у тих сегментах ринку, де планувалося здійснення інвестиційної діяльності;

- аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку та виявлення тенденцій її розвитку;

- прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку для вибору основних напрямків стратегії інвестування та формування інвестиційного портфелю.

2.2 Оцінка і прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку

Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є первинним і найскладнішим етапом його вивчення.

Першим його етапом є формування переліку первинних досліджуваних показників. Воно відбувається в процесі побудови системи моніторингу інвестиційного ринку. Система моніторингу може будуватися за наступними розділами:

- показники, що визначають макроекономічні показники розвитку інвестиційного ринку в цілому;

- показники розвитку ринку капітальних вкладень;

- показники розвитку ринку об'єктів приватизації;

- показники розвитку ринку нерухомості;

- показники розвитку фондового ринку;

- показники розвитку грошового ринку.

Кожен з розділів моніторингу включає ряд первинних показників, які дозволяють в залежності від цілей аналізу розробляти цілу систему вторинних аналітичних показників.

Інформаційною базою здійснення моніторингу є статистичні дані, матеріали спостереження за окремими сегментами ринку. За найважливішими показниками моніторинг відбувається щомісячно.

Другий етап вивчення показників розвитку інвестиційного ринку є аналіз поточної ситуації. Він базується на системі аналітичних показників, що характеризують цей ринок в цілому та окремі ринки, що входять у його склад. На базі первинних показників, включених до моніторингу інвестиційного ринку, будуються показники динаміки, індекси, коефіцієнти співвідношення, коефіцієнти еластичності.

При аналізі кон'юнктури інвестиційного ринку важливо виявити її загальну динаміку та зв'язок із фазами розвитку економіки країни в цілому. Економіка з тою чи іншою періодичністю проходить наступні чотири фази, що у сукупності складають один економічний цикл: криза, депресія, пожвавлення та підйом.

Криза є найяскравішою фазою зміни циклічного розвитку економіки, що впливає на довготривалі коливання кон'юнктури інвестиційного ринку. Звуження обсягів виробництва змушують виробників скорочувати обсяги інвестицій. Ця фаза викликає послаблення кон'юнктури інвестиційного ринку.

Депресія характеризує застій в економіці, часткове скорочення або повне припинення виробництва багатьох видів продукції. Ця фаза приводить до банкрутства багатьох підприємств сфери виробництва і торгівлі. Вона викликає різкий спад кон'юнктури інвестиційного ринку.

Пожвавлення починається з певного зростання обсягу попиту на інвестиційні товари, що сприяє поновленню основного капіталу, а отже зростанню реальних інвестицій. Поступово починається підйом кон'юнктури інвестиційного ринку.

Підйом є найсприятливішою фазою кожного циклу економічного розвитку. Для неї характерне оновлення основного капіталу, у першу чергу обладнання, що викликає подальшу активізацію інвестиційної діяльності. Підйом викликає кон'юнктурний бум на інвестиційному ринку [20; 144].

Світова практика відпрацювала ряд показників, які характеризують стан економіки і відповідно інвестиційної привабливості окремих країн. Серед них виділяють так звані економічні індекси, які складаються, як правило, лише для окремих країн. Вони характеризують визначені сторони економіки, як от: рівень конкурентноздатності, економічної свободи та корупції.

Вони використовуються більшою мірою безпосередніми інвесторами при реалізації їх стратегії інвестування за кордоном.

Третім етапом макроекономічного дослідження ринку є дослідження очікуваних змін факторів та умов, що впливають на розвиток інвестиційного ринку. Особливу роль у прогнозних дослідженнях відіграє розгляд наступних умов та факторів:

- передбачувана динаміка валового національного продукту, національного доходу та обсягу виробництва промислової продукції;

- зміна частки національного доходу, що витрачається на накопичення;

- розвиток приватизаційних процесів;

- зміна податкового регулювання інвестиційної та іншої підприємницької діяльності;

- зміна облікової ставки Національного банку та умов одержання довго - і короткотермінових кредитів;

- розвиток фондового ринку.

Макроекономічне дослідження розвитку інвестиційного ринку є базою подальшої оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів та галузей народного господарства.

Процес вивчення інвестиційного ринку в цілому складається з ряду послідовних етапів (див. рис. 2.1). Така послідовність вивчення інвестиційного ринку дозволяє одержати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю.

Рис. 2.1 - Етапи вивчення інвестиційного ринку

В системі методів дослідження кон'юнктури інвестиційного ринку найбільш надійним методичним апаратом володіє фундаментальний аналіз, хоча його складність і відносно висока вартість проведення суттєво стримують сферу його застосування. Результати фундаментального аналізу є головною умовою забезпечення високого ступеня ефективності інвестиційного ринку (у той час як результати технічного аналізу можуть забезпечити ефективність інвестиційного ринку лише в слабкому ступені). Діапазон досліджень інвестиційного ринку на основі методів фундаментального аналізу найбільш широкий. Основними напрямами такого дослідження є:

· аналіз і прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому у зв'язку із загальноекономічним розвитком країни;

· аналіз і прогнозування кон'юнктури окремих видів і сегментів інвестиційного ринку;

· аналіз та оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих галузей економіки;

· аналіз і оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих регіонів країни;

· аналіз і прогнозування інвестиційної позиції підприємств;

· порівняльний аналіз інвестиційних якостей окремих реальних проектів фінансових інструментів та відповідне прогнозування динаміки рівня цін на них [21; 203].

Фундаментальний аналіз заснований на дослідженні окремих факторів, що впливають на динаміку показників, що вивчаються, і визначенні можливої зміни цих факторів у майбутньому періоді. В процесі прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку на основі фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи:

1. Метод прогнозування «згори-донизу» передбачає здійснення прогнозних розрахунків у напрямку від загального до конкретного. У процесі здійснення таких прогнозних розрахунків спочатку оцінюється можлива зміна параметрів загальноекономічного розвитку країни; потім прогнозуються основні параметри майбутнього розвитку окремих елементів інвестиційного ринку в цілому; після цього прогнозується кон'юнктура окремих видів інвестиційних ринків; потім здійснюється прогноз кон'юнктури окремих сегментів інвестиційного ринку, що цікавлять його учасника; на завершальній стадії прогнозних розрахунків визначаються вірогідні параметри обороту на ринку конкретних видів інвестиційних товарів та інструментів.

2. Метод прогнозування «знизу-догори» передбачає здійснення прогнозних розрахунків у зворотній послідовності. Число рівнів прогнозування визначає при цьому сам аналітик виходячи з поставлених перед ним задач.

3. Імовірнісний метод прогнозування здійснюється в умовах недостатності вихідної інформації, особливо тієї, яка характеризує майбутню динаміку макроекономічних факторів. У цьому випадку прогнозування окремих показників кон'юнктури інвестиційного ринку на всіх його рівнях носить багатоваріантний характер у діапазоні від оптимістичної до песимістичної оцінки можливого розвитку окремих факторних показників.

4. Метод економетричного моделювання прогнозованих показників кон'юнктури інвестиційного ринку або окремих інвестиційних товарів та інструментів заснований на побудові індивідуальних економетричних (економіко-математичних) моделей, як правило, багатофакторних.

5. Метод моделювання інвестиційних і фінансових коефіцієнтів використовується, в основному, для прогнозування показників розвитку окремих учасників інвестиційного ринку. Система таких коефіцієнтів дозволяє оцінити рентабельність, фінансову стійкість, платоспроможність та інші сторони майбутньої інвестиційної діяльності конкретного підприємства.

6. Метод об'єктно-орієнтованого моделювання (або метод побудови електронних таблиць) ґрунтується на розкладанні окремих прогнозованих інтегральних показників на низку окремих їх значень при використанні комп'ютерних електронних таблиць.

Отже, ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури. При її аналізі важливо виявити загальну динаміку та зв'язок із фазами розвитку економіки країни в цілому. Існує багато методів дослідження інвестиційного ринку, але найбільш надійним методичним апаратом володіє фундаментальний аналіз. Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є первинним і найскладнішим етапом його вивчення.

Дослідження інвестиційного ринку є досить складним процесом і потребує досконалого вивчення ринкової кон`юктури.

3. ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТУВАННЯ

Рівень інвестиційної активності перебуває у безпосередній залежності від стану економіки в державі, функціонування фінансово-кредитної системи, прибуткової діяльності підприємств, дохідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення.

Позитивний вплив на інвестиційну активність може справити подолання інфляції, що робить можливим забезпечення функціонування довгострокових інвестиційних кредитів як основи капітального будівництва за ринкових умов, сприяє нормалізації фінансового стану підприємств, активізації виробництва.

Отже, до шляхів активізації інвестування в Україні можна віднести такі:

- реформа підприємств, яка передбачає перехід до загальноприйнятих у світовій практиці стандартів бухгалтерського обліку, оцінку основних виробничих фондів відповідно до їх реальної ринкової вартості, суттєве покращення корпоративного управління;

- страхування майна (особливо великих підприємств);

- розвиток інфраструктури, форм і методів залучення до інвестиційної сфери заощаджень населення;

- іпотека. Необхідно активно сприяти становленню системи житлового іпотечного кредитування, формуванню вторинного ринку іпотечних кредитів для залучення у сферу банківського кредитування вагомих довгострокових позабюджетних фінансових ресурсів;

- за умов гострого дефіциту власних капіталовкладень, необхідних для проведення структурної перебудови економіки, розв'язання проблем її інтеграції в світову економіку, важливого значення набуває залучення в Україну зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій.

Забезпечення зростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-перше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Насамперед це стосується зміцнення фінансового становища держави, включаючи скорочення дефіциту консолідованого бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП. По-друге, зростання обсягів іноземних інвестицій визначається здійсненням заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні умови для інвесторів.

Важливим кроком на шляху до активізації процесів іноземного інвестування в економіку України вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємств стратегічними іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини, Південної Кореї та ін.). Транснаціональні компанії (ТНК) мають на меті якомога ширше використовувати потужний ресурсний потенціал країни та досягти прибутку від інвестування шляхом налагодження в Україні власного виробництва, дилерської мережі та експорту продукції.

Для активізації інвестиційної діяльності неабияке значення має стимулювання лізингових операцій -- гарантованого товарного інвестування. Він має ряд переваг. По-перше, лізинг більше за інших наближений за своєю суттю до довгострокових банківських кредитів, що нині так необхідні підприємствам. По-друге, лізинг дає змогу забезпечити оперативність і гнучкість у вирішенні виробничих завдань шляхом тимчасового використання устаткування, а не придбання його у повну власність. По-третє, лізинг робить можливим доступ підприємствам-користувачам усіх форм власності до найпередовішої техніки і дає змогу ліквідувати суперечності між необхідністю її використання та швидким її моральним старінням. Держава сприяє інвестиційній діяльності, створюючи інвестиційне сприятливий клімат в економіці. А тому економічне середовище має бути для інвестора стабільним, легко прогнозованим на перспективу, прозорим (зрозумілим), ліберальним щодо оподаткування, ресурсозабезпеченим. З цією метою державне регулювання забезпечує в економіці сприятливу:

* податкову систему;

* конкурентність ринків, вільних для доступу інвесторів;

* макроекономічну стабільність;

* гнучку грошову політику;

* інфраструктуру інвестиційного ринку.

Одним з найперспективніших напрямів залучення іноземного капіталу в Україну має стати розгортання мережі інвестиційних фондів і компаній. У зв'язку з цим великого значення набуває надходження венчурного (або ризикового) капіталу, який тісно пов'язаний з фінансуванням інновацій та науково-технічним прогресом. Основними галузями в Україні, які потребують ін'єкції ризикового капіталу, є передусім агропромисловий комплекс, енергетика, транспорт, зв'язок.

Активізації залучення інвестицій в економіку України сприятиме реформування власності, приватизація державних підприємств. Прискорення останньої передбачає створення сприятливих умов для ефективної діяльності іноземних інвесторів, дійовішого використання кредитів, що надаються Світовим банком та ЄБРР для розвитку приватного сектора економіки, малого і середнього бізнесу.

Для ефективного функціонування вітчизняного фінансового та інвестиційного ринків в найближчий час необхідно вирішення таких завдань:

1) підвищення капіталізації суб'єктів фінансового ринку, їх конкурентноздатності, ефективності систем управління ризиками та компенсаційних механізмів ринку;

2) подолання дискретності та фрагментарності вітчизняного фінансового ринку, піднесення цілісності внаслідок врівноваженого розвитку усіх його сегментів;

3) консолідації біржової та депозитарної систем на принципах регульованих ринків Європейського Cоюзу та досвіду інтеграції обліково-розрахункової інфраструктури;

4) захисту прав інвесторів на ринках злиття і поглинань, домінування у сукупному обсязі частки портфельного інвестування;

5) створення нового корпоративного законодавства, систем розкриття інформації для громадян-інвесторів та професійних користувачів, впровадження міжнародних стандартів обліку та фінансової звітності;

6) розбудови ринків похідних фінансових інструментів (деривативів), впровадження новітніх фінансових інструментів та технологій на грошовому ринку, в системах хеджування фінансових ризиків на ринках енергетичних та товарно-сировинних ресурсів;

7) підвищення ролі інститутів спільного інвестування, довірчого управління майном (траст-фонди) та недержавного пенсійного забезпечення для акумуляції сукупних національних накопичень і спрямування в реальний сектор економіки;

8) реформування системи державного регулювання фінансового ринку на засадах консолідованого пруденційного нагляду за діяльністю універсальних фінансових установ та промислово-фінансових груп.

Отже, для активізації інвестиційної діяльності неабияке значення має стимулювання лізингових операцій -- гарантованого товарного інвестування. Одним з найперспективніших напрямів залучення іноземного капіталу в Україну має стати розгортання мережі інвестиційних фондів і компаній. Активізації залучення інвестицій в економіку України сприятиме реформування власності, приватизація державних підприємств.

Розрахункова частина

Інвестиційний менеджер розглядає доцільність здійснення двох варіантів інвестицій. У першому проекті сума інвестицій - 101000 грн., з них 80800 грн - інвестиції в основні фонди; в другому - 151500 грн., з них 101000 грн - інвестиції в основні фонди; строк експлуатації в обох випадках складає 7 років, знос на устаткування нараховується за методом прямолінійної амортизації. Виручка від реалізації продукції прогнозується за роками експлуатації в наступних обсягах (таблиця 4.1)

Таблиця 4.1 Витрати за інвестиційними проектами

Рік	1	2	3	4	5	6	7
1	2	3	4	5	6	7	8
Проект 1
Витрати змінні на од. виробу, грн..	10,1	10,1	11,11	11,11	12,12	12,12	12,12
Постійні витрати, грн..	25452	25452	25553	25553	25553	25553	25553
Ціна од. , грн. ( з ПДВ)	20,2	20,2	20,2	22,22	22,22	22,22	22,22
Кількість реалізації, шт..	10100	10100	11110	11110	11110	11110	111100
Проект 2
Витрати змінні на од. виробу, грн..	18,18	19,19	20,2	20,2	21,21	21,21	21,21
Постійні витрати, грн..	36158	36158	36158	36158	36158	36158	36158
Ціна од. , грн. ( з ПДВ)	30,3	32,32	34,34	34,34	35,35	35,35	35,35
Кі-сть реалізації, шт.	12120	12120	14140	15150	14140	13130	13130

Для фінансування інвестицій передбачається залучити кредит, що складає 35% від потреби в коштах, а решта вкладень здійснюється за рахунок власного капіталу підприємства. Термін кредитування складає 4 роки; банківський відсоток - 25% за рік. Середньозважена вартість капіталу складає 35 %. Ставка податку на прибуток - 25%. Ставка дисконтування: 10%.

Керівництво підприємства не вважає доцільним приймати проекти зі строком окупності, що перевищує 5 років. На основі показників оцінки інвестицій слід визначити який проект слід реалізовувати, визначити точку беззбитковості проектів, побудувати фінансові профілі обох проектів

1. Розрахунок грошових потоків:

Проект 1

1. Обсяг реалізації: Цод. *Кі-сть;

Обсяг реалізації

1 рік: 20,2*10100 = 204020 грн;

2 рік - 20,2*10100 = 204020 грн;

3 рік - 20,2*11110 = 224422 грн;

4 рік - 22,22*11110 = 246864,2 грн;

5 рік - 22,22*11110 = 246864,2 грн;

6 рік - 22,22*11110 = 246864,2 грн;

7 рік - 22,22*111100 = 2468642 грн;

2. Обсяг реалізації без ПДВ: Цод.*Кі-сть / 1,2

Обсяг реалізації без ПДВ

1 рік: 204020 / 1,2 = 170016,7;.

2 рік - 204020 / 1,2 = 170016,7 ; 3 рік - 224422 / 1,2 = 187018,3;

4 рік - 246864 / 1,2 = 205720 ; 5 рік - 246864 / 1,2 = 205720;

6 рік - 246864 / 1,2 = 205720 ; 7 рік - 2468642 / 1,2 = 2057201,7;

3. Витрати операційні: Взм./ од*Кі-сть + Вп;

Витрати операційні:

1 рік - 10,1 * 10100 + 25452 = 127462 грн;

2 рік - 10,1 * 10100 + 25452 = 127462 грн;

3 рік - 11,11 * 11110 + 25553 = 148985,1 грн;

4 рік - 11,11 * 11110 + 25553 = 148985,1 грн;

5 рік - 12,12 * 11110 + 25553 = 160206,2 грн;

6 рік - 12,12 * 11110 + 25553 = 160206,2 грн;

7 рік - 12,12 * 111100 + 25553 = 1372085 грн

4. Витрати фінансові ( кредит ):

1 рік: Інв.* 0,35 * 0,25; 101000 * 0,35 * 0,25 = 8837,5 грн;

2 рік: 101000 * 0,35 *0,25 = 8837,5 грн;

3 рік: 101000 * 0,35 *0,25 = 8837,5 грн;

4 рік: 101000 * 0,35 * 0,25 + 101000 * 0,35 = 44187,5 грн;

5,6,7 роки = 0;

5. Прибуток: Обсяг реалізації без ПДВ - ( Воп. + Вфін );

Прибуток

1 рік : 170016,7 - (127462 + 8837,5 ) = 33717,2 грн;

2 рік : 170016,7 - ( 127462 + 8837,5 ) = 33717,2 грн;

3 рік : 187018,3 - ( 148985,1 + 8837,5 ) = 29195,7 грн;

4 рік : 205720 - ( 148985,1 + 44187,5 ) = 12547,4 грн;

5 рік : 205720 - ( 160206,2 + 0 ) = 45513,8 грн;

6 рік : 205720 - ( 160206,2 + 0 ) = 45513,8 грн;

7 рік : 2057201,7 - ( 1372085 + 0 ) = 685116,7 грн

6. Чистий прибуток:

Пр. * 0,75;

1 рік : 33717,2 * 0,75 = 25287,9 грн;

2 рік : 33717,2 * 0,75 = 25287,9 грн;

3 рік : 29195,7 * 0,75 = 21896,775 грн;

4 рік : 12547,4 * 0,75 = 9410,56 грн;

5 рік : 45513,8 * 0,75 = 34135,35 грн;

6 рік : 45513,8 * 0,75 = 34135,35 грн;

7 рік : 685116,7 * 0,75 = 513837,525 грн;

7. Амортизація: Інв в осн. фонди / 7;

Амортизація = 80800 / 7 = 11542,9 грн

8. Чистий грошовий потік: ЧП + амортизація;

ЧГП 1 рік : = 25287,9 + 11542,9 = 36830,8 грн;

2 рік : 25287,9 + 11542,9 = 36830,8 грн;

3 рік : 21896,775 +11542,9 = 33439,675 грн;

4 рік : 9410,56 + 11542,9 = 20953,46 грн;

5 рік : 34135,35 + 11542,9 = 45678,25 грн;

6 рік : 34135,35 + 11542,9 = 45678,25 грн;

7 рік : 513837,525 + 11542,9 = 525380,425 грн;

9. Коефіцієнт дисконтування :

1 рік : 1 / 1,1¹ = 0,9; 2 рік : 1 / 1,1² = 0,8;

3 рік : 1 / 1,1^{3 =} 0,75; 4 рік : 1 / 1,1^{4 =} 0,68;

5 рік : 1 / 1,1⁵ = 0,62; 6 рік : 1 / 1,1⁶ = 0,57;

7 рік : 1 / 1,1^{7 =} 0,51;

10. Дисконтований ЧГП:

ЧГП * К-т;

1 рік : 36830,8 * 0,9 = 33147,72 грн;

2 рік : 36830,8 * 0,8 = 29464,64 грн;

3 рік : 33439,675 * 0,75 = 25079,75625 грн;

4 рік : 20953,46 * 0,68 = 14248,3528 грн;

5 рік : 45678,25 * 0,62 = 28320,515 грн;

6 рік : 45678,25 * 0,57 = 26036,6025 грн;

7 рік : 513837,525 *0,51 = 262057,13775 грн;

2. Визначимо чисту преведену вартість:

NPV = ( 33147,72 / 1,1¹ + 29464,64 / 1,1² + 25079,75625 / 1.1³ + 14248,3528 / 1,1⁴ + 28320,515 / 1,1⁵ + 26036,6025 / 1,1⁶ + 262057,13775 / 1,1⁷)- 101000 = - 101000 = 148818,33 ;

NPV > 0 , тобто проект вигідний ;

3. Визначимо індекс доходності інвестицій:

PI = ( 33147,72 / 1,1¹ + 29464,64 / 1,1² + 25079,75625 / 1.1³ + 14248,3528 / 1,1⁴ + 28320,515 / 1,1⁵ + 26036,6025 / 1,1⁶ + 262057,13775 / 1,1⁷) / 101000 = 214682,12 / 101000 = 2,47;

PI >1 , тобто проект вигідний.

4. Визначимо термін окупності:

РР = t, при якому

Таблиця 4.2 Визначення терміну окупності

Рік	ЧГП	Сума ЧГП
1	ЧГП 1	36830,8
2	ЧГП 2	36830,8 + 36830,8 = 73661,6 < 101000
3	ЧГП 3	73661,6 + 33439,675 = 107101,275 >101000

Отже, РР для проекту складає 3 роки.

5. Визначимо внутрішню норму прибутковості проекту, для цього підберемо таку ставку дисконтування, при якій NPV стане < 0.Розрахуємо таблицю 4.3

Таблиця 4.3 Розрахунок внутрішньої норми прибутковості

Показник	Рік
ЧГП	1	2	3	4	5	6	7
	36830,8	36830,8	33439,675	20953,46	45678,25	45678,25	525380,425
Коефіцієнт диск-ня при r=35%	1/1,351	1/1,352	1/1,353	1/1,354	1/1,355	1/1,356	1/1,357
Дисконт. ЧГП	27281,5	20254,9	13710,3	6309,1	10049,2	7765,3	63045,7

Визначимо NPV при r=35%;

NPV = (27281,5 + 20254,9 + 13710,3 + 6309,1 + 10049,2 + 7765,3 + 63045,7) - 101000 = 47416 > 0.

Таблиця 4.3 Розрахунок внутрішньої норми прибутковості

Показник	Рік
ЧГП	1	2	3	4	5	6	7
	36830,8	36830,8	33439,675	20953,46	45678,25	45678,25	525380,425
Коефіцієнт диск-ня при r=50%	1/1,51	1/1,52	1/1,53	1/1,54	1/1,55	1/1,56	1/1,57
Дисконт. ЧГП	24676,6	16573,9	10031	4190,7	5938,2	4111	31522,8

Визначимо NPV при r = 50%;

NPV = ( 24676,6 + 16573,9 + 10031 + 4190,7 + 5938,2 + 4111 + 31522,8) - 101000 = - 3955,8 < 0

Проект 2

1. Обсяг реалізації:

Цод. *Кі-сть;

1 рік : 30,3 * 12120 = 367236 грн;

2 рік : 32,32 * 12120 = 391718,4 грн;

3 рік : 34,34 * 14140 = 485567,6 грн;

4 рік : 34,34 * 15150 = 520251 грн;

5 рік : 35,35 * 14140 = 499849 грн;

6 рік : 35,35 * 13130 = 464145,5 грн;

7 рік : 35,35 * 13130 = 464145,5 грн;

2.Обсяг реалізації без ПДВ:

Цод.*Кі-сть / 1,2

1 рік : 367236 / 1,2 = 306030 грн;

2 рік : 391718,4 / 1,2 = 329432 грн;

3 рік : 485567,6 / 1,2 = 404639,7 грн;

4 рік : 520251 / 1,2 = 433542,5 грн;

5 рік : 499849 / 1,2 = 416540,83 грн;

6 рік : 464145,5 / 1,2 = 386787,917 грн;

7 рік : 464145,5 / 1,2 = 386787,917 грн;

3. Витрати операційні: Взм./ од*Кі-сть + Вп;

Витрати операційні:

1 рік -18,18 * 12120 + 36158 = 256499,6 грн;

2 рік : 19,19 * 12120 + 36158 = 268740,8 грн;

3 рік : 20,2 * 14140 + 36158 = 321786 грн;

4 рік : 20,2 * 15150 + 36158 = 342188 грн;

5 рік : 21,21 * 14140 + 36158 = 336067,4 грн;

6 рік : 21,21 * 13130 + 36158 = 314645,3 грн;

7 рік : 21,21 * 13130 + 36158 = 314645,3 грн;

4. Витрати фінансові (кредит):

1 рік : Інв.* 0,35 * 0,25; 1 рік : 151500 * 0,35 * 0,25 = 13256,25 грн;

2 рік : 151500 * 0,35 * 0,25 = 13256,25 грн;

3 рік : 151500 * 0,35 * 0,25 = 13256,25 грн;

4 рік : 151500 * 0,35 * 0,25 + 151500 * 0,35 = 66281,25 грн;

5,6,7 = 0

5. Прибуток: Обсяг реалізації без ПДВ - ( Воп. + Вфін );

Прибуток

1 рік : 306030 - (256499,6 + 13256,25 ) = 36274,15 грн;

2 рік : 329432 - (268740,8 + 13256,25 ) = 47434,95 грн;

3 рік : 404639,7 - ( 321786 + 13256,25 ) = 69597,45 грн;

4 рік : 433542,5 - (342188 + 66281,25 ) = 25073,25 грн;

5 рік : 416540,83 - (336067,4 + 0 ) = 80473,43 грн;

6 рік : 386787,917 - (314645,3 + 0 ) = 72142,617 грн;

7 рік : 386787,917 - (314645,3 + 0 ) = 72142,617 грн;

6. Чистий прибуток:

Пр. * 0,75;

1 рік : 36274,15 * 0,75 = 27205,6125 грн;

2 рік : 47434,95 * 0,75 = 35576,2125 грн;

3 рік : 69597,45 * 0,75 = 52198,0875 грн;

4 рік : 25073,25 * 0,75 = 18804,9375 грн;

5 рік : 80473,43 * 0,75 = 60355,0725 грн;

6 рік : 72142,617 * 0,75 = 54106,96 грн;

7 рік : 72142,617 * 0,75 = 54106,96 грн;

7. Амортизація: Інв в осн. фонди / 7;

Амортизація = 101000 / 7 = 14428,57 грн;

8. Чистий грошовий потік:

ЧП + амортизація;

ЧГП 1 рік : 27205,6125 + 14428,57 = 41634,18 грн;

2 рік : 35576,2125 + 14428,57 = 50004,78 грн;

3 рік : 52198,0875 + 14428,57 = 66626,66 грн;

4 рік : 18804,9375 + 14428,57 = 33233,51 грн;

5 рік : 60355,0725 + 14428,57 = 74783,64 грн;

6 рік : 54106,96 + 14428,57 = 68445,53 грн;

7 рік : 54106,96 + 14428,57 = 68445,53 грн;

9. Коефіцієнт дисконтування:

1 рік : 1 / 1,1¹ = 0,9; 2 рік : 1 / 1,1² = 0,8;

3 рік : 1 / 1,1^{3 =} 0,75; 4 рік : 1 / 1,1^{4 =} 0,68;

5 рік : 1 / 1,1⁵ = 0,62; 6 рік : 1 / 1,1⁶ = 0,57;

7 рік : 1 / 1,1^{7 =} 0,51;

10. Дисконтований ЧГП:

ЧГП * К-т;

1 рік : 41634,1825 * 0,9 = 37470,764 грн;

2 рік : 50004,7825 * 0,8 = 40003,826 грн;

3 рік : 66626,6575 * 0,75 = 49969,99 грн;

4 рік : 33233,5075 * 0,68 = 22598,79 грн;

5 рік : 74783,6425 * 0,62 = 46365,86 грн;

6 рік : 68445,53 * 0,57 = 39013,95 грн;

7 рік : 68445,53 * 0,51 = 34907,22 грн;

2. Визначимо чисту преведену вартість:

NPV = (37470,76 / 1,1¹ + 40003,826 / 1,1² + 49969,99 / 1,1³+ 22598,79 / 1,1⁴ + 46365,86 / 1,1⁵ + 39013,95 / 1,1⁶ + 34907,22 / 1,1⁷ ) - 151500 = 37328,67 ;

NPV >0, тобто проект вигідний;

3. Визначимо індекс доходності інвестицій

PI = (37470,76 / 1,1¹ + 40003,826 / 1,1² + 49969,99 / 1,1³+ 22598,79 / 1,1⁴ + 46365,86 / 1,1⁵ + 39013,95 / 1,1⁶ + 34907,22 / 1,1⁷ ) / 151500 = 1,25;

PI < 1 , тобто проект вигідний;

4. Визначимо термін окупності:

РР = t, при якому

Таблиця 4.2 Визначення терміну окупності

Рік	ЧГП	Сума ЧГП
1	ЧГП 1	41634,1825
2	ЧГП 2	41634,1825 + 50004,7825 = 91638,965 < 151500
3	ЧГП 3	91638,965 + 66626,6575 = 158265,62 > 151500

Отже, РР для проекту складає 3 роки.

5. Визначимо внутрішню норму прибутковості проекту, для цього підберемо таку ставку дисконтування, при якій NPV стане < 0.Розрахуємо таблицю 4.3

Таблиця 4.3 Розрахунок внутрішньої норми прибутковості

Показник	Рік
ЧГП	1	2	3	4	5	6	7
	41634,18	50004,78	66626,66	33233,51	74783,64	68445,53	68445,53
Коефіцієнт диск-ня при r=50%	1/1,41	1/1,42	1/1,43	1/1,44	1/1,45	1/1,46	1/1,47
Дисконт. ЧГП	29560,3	25501,4	23985,6	8640,7	14208,9	8897,9	6844,6

Визначимо NPV при r = 40%;

NPV = ( 29560,3 + 25501,4 + 23985,6 + 8640,7 + 14208,9 + 8897,9 + 6844,6 ) - 151500 = - 33860,2

NPV < 0 ;

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” N 2299-III від 15.03.2001.

2. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”// Голос України, 26.03.2002.Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. - № 1560-XII.

3. Про затвердження Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Указ Президента України від 19.02.94 №55/94. (втратив чинність).

4. Батищев В.О. Фондовая биржа и инструменты фондового рынка.- М.: Международные отношения, 2002.- 272 с.

5. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2002р., с.11-172.

6. Бирман І., Шмидт С. Зкономический анализ инвестиционных проектов: Пер. с англ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997 р.-510 с.