Сутність і склад капітальних вкладень (реальних інвестицій)

ІНДЗ

з дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему:

«Сутність і склад капітальних вкладень ( реальних інвестицій )»

Вступ

Капітальні вкладення -- це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів.

Характеризуючи сутність капітальних вкладень, слід зазначити, що в сучасній літературі досить часто термін цей термін ототожнюється з терміном "інвестиції". При цьому, термін "інвестиції" розглядається, як вкладення коштів у відтворення основних засобів (будівель, устаткування, транспортних засобів тощо). Але водночас інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні активи, і в різноманітні фінансові інструменти (акції, облігації, тощо), і в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, "ноу-хау" тощо). Отже, капітальні вкладення є вужчим поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог.

Капітальні вкладення (в основні засоби, будівництво, нематеріальні активи) є невід'ємною частиною діяльності підприємства. Розрізняють галузеву, територіальну, відтворювальну і технологічну структури капітальних вкладень, що визначають їхнє співвідношення в різних галузях, регіонах, формах відтворення основних фондів тощо.

Сучасна інвестиційна політика спрямована на забезпечення соціальної спрямованості і високої економічної ефективності капітальних вкладень, а також на використання їх переважно на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств.

Безперервність і достатність капітальних вкладень є обов'язковими для нормального функціонування економіки кожної країни. В даний час інвестиційна діяльність в Україні здійснюється в умовах загальної кризи її економіки, нестабільності соціально-економічного положення. Інфляція, дефіцит бюджету, важкий фінансовий стан підприємств і організацій, складна ситуація у банківському секторі, а також інші кризові явища викликали різке зниження обсягів капітальних вкладень, капітального будівництва і уведення виробничих потужностей і об'єктів будівництва, що обумовило значний спад виробництва продукції в цілому по країні протягом останніх двох років.

Завдання роботи - дослідити сутність капітальних вкладень та їх склад.

Об'єкти дослідження:

· капітальні вкладення, як наукова категорія; визначення поняття «капітальні вкладення»;

· бюджет капітальних вкладень;

· сутність капітальних вкладень в залежності від ознак, покладених в основу їх класифікації;

· склад капітальних вкладень;

· джерела фінансування капітальних вкладень;

· ефективність капітальних вкладень, методика її визначення та напрямки підвищення.

В законі України «Про інвестиційну діяльність» під інвестиціями розуміють всі види майнових та немайнових цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

З метою аналізу, обліку і планування здійснюють класифікацію інвестицій.

Залежно від об`єкта вкладених коштів інвестиції поділяють на реальні та фінансові.

Реальні інвестиції -- це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів ("капітальних" матеріальних благ). Реальні інвестиції часто називають виробничими, оскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають просто капітальними вкладеннями

Отже, капітальні вкладення - це кошти, що направляються на розширення, відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули.

Розрізняють валові та чисті капітальні вкладення підприємства.

Валові капіталовкладення - це загальна сума витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів. Під простим відтворенням слід розуміти створення і придбання нових необоротних активів. Розширене відтворення, натомість, передбачає проведення нового будівництва і реконструкцію об'єктів у розмірах, які перевищують суму зменшення вартості основних фондів у результаті їх зношення.

Чисті капіталовкладення - це витрати капіталу лише на розширене відтворення основних фондів; вони визначаються як різниця між валовими капіталовкладеннями та сумою амортизаційних відрахувань.

Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

а)ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві. В цьому випадку повинно здійснюватись лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його монтажу;

б)попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має сенс нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за попередньо розробленим проектом. Такий проект складається за розділами:

зведені техніко-економічні показники;

заходи по окремих напрямках технічного, технологічного та організаційного розвитку;

потреба в устаткуванні.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень в цій ситуації користуються методом прямих розрахунків за даними кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва;

в) попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився, вона втратила конкурентоспроможність. Підприємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції. В цій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-технологічної бази виробництва. Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень проводять аналогічно, як в попередній ситуації, але враховують значні розміри капітальних затрат на маркетингові дослідження, можливу диверсифікацію виробництва.

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:

§ первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

§ наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

§ суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

§ орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

§ орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;

§ вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

Вихідними передумовами розробки бюджету капітальних вкладень є:

а) календарний план реалізації інвестиційного проекту;

б) бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту;

в) загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту;

г) попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;

д) фінансовий стан інвесторів проекту.

Бюджет капітальних вкладень включає два розділи: І розділ - "Капітальні витрати", II розділ "Надходження коштів". Під час розробки розділу "Капітальні витрати" передбачається здійснити такі розрахунки:

1) виділення із загального обсягу інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік;

2) уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням корективів, які вносяться підрядчиком у технологію робіт;

3) уточнення обсягу і структури капітальних витрат у зв'язку зі зміною індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту;

4) уточнення первісного обсягу капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових коштів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат. Обсяг цього резерву в процесі розробки бюджету капітальних вкладень має визначитися з урахуванням тільки тих витрат, які відображені в первісній оцінці інвестиційних ризиків.

Процес розробки розділу "Надходження коштів" передбачає, як правило, такі етапи:

1) уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображені в першому розділі бюджету;

2)уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат;

3) забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних витрат, передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом здійснення робіт.

Бюджет капітальних вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку на наступний рік у розрізі кварталів, а потім у рамках наступного кварталу деталізується в розрізі місяців. На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.

При складанні бюджету капітальних витрат і здійсненні капітальних вкладень, треба враховувати їхню структуру. Залежно від ознак, покладених в основу класифікації, структура капітальних вкладень підрозділяється на технологічну, відтворювальну, галузеву, територіальну, за призначенням.

Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення таких витрат:

-будівельні роботи;

-придбання устаткування, інструментів та інвентарю;

-монтаж устаткування;

-проектно-дослідні роботи;

-інші витрати.

Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням у складі капітальних вкладень питомої ваги затрат на придбання активної частини основних виробничих фондів. Це дає можливість здійснити відносне зниження капітальних вкладень на одиницю продукції, що випускається, і тим самим підвищити їх економічну ефективність.

Відтворювальна структура капітальних вкладень включає такі напрямки витрат: нове будівництво; технічне переозброєння та реконструкція діючих підприємств; розширення діючих підприємств; витрати на окремі об'єкти діючих підприємств. Відтворювальна структура капітальних вкладень оцінюється як прогресивна, коли в її складі збільшується питома вага витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств.

До нового будівництва відноситься спорудження окремих виробничих об'єктів, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

Під розширенням діючих підприємств розуміють спорудження додаткових виробничих комплексів, нових об'єктів, а також розширення існуючих окремих цехів та об'єктів на території діючих підприємств з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

Реконструкція діючих підприємств являє собою здійснюване за єдиним проектом, повне або часткове переобладнання виробництва, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення. Вона пов'язана з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня, метою якого є збільшення виробничих потужностей, покращення якості та конкурентоспроможності продукції. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною. Технічне переозброєння діючих підприємств означає здійснення комплексу заходів, що передбачають підвищення техніко-економічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження передових технологій, механізації й автоматизації виробничих процесів, модернізації та заміни технічно і морально застарілого устаткування новим, більш продуктивним. Воно здійснюється, як правило, без розширення існуючих виробничих площ, за проектами і кошторисами, які розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Галузеву структуру капітальних вкладень характеризує їх розподіл за галузями господарства. За цією ознакою виділяються капітальні вкладення у відтворення основних фондів торгівлі, громадського харчування, заготівель, промисловості, транспорту, закладів освіти, охорони здоров'я тощо. Територіальна структура капітальних вкладень означає розподіл витрат, пов'язаних із створенням нових, розширенням та модернізацією діючих основних фондів, за регіонами їх здійснення.

За призначенням капітальні вкладення поділяють на затрати, пов'язані з відтворенням основних фондів виробничого і невиробничого призначення. До першої групи затрат відносяться вкладення, що спрямовуються на створення основних фондів промисловості, сільського господарства, торгівлі, громадського харчування, заготівель, будівництва, транспорту. До капітальних вкладень, пов'язаних з відтворенням основних фондів невиробничого призначення, відносяться затрати на будівництво житла, об'єктів комунального та побутового призначення, навчальних закладів, закладів культури, охорони здоров'я.

У практиці господарської діяльності підприємств застосовуються два способи ведення робіт, пов'язаних з капітальними вкладеннями: підрядний і господарський.

При підрядному способі будівельно-монтажні роботи з капітального будівництва виконуються силами госпрозрахункових будівельних організацій. Підприємства й організації, для яких виконуються будівельно монтажні роботи, вважаються замовниками, а підрядні будівельні організації (об'єднання, будівельні, монтажні, ремонтно-будівельні управління, будівельні дільниці) -- підрядниками. Підрядники здійснюють роботи з капітального будівництва для підприємств-замовників, згідно з договорами, які укладаються на весь термін будівництва. Ними передбачається прийняття підрядником зобов'язань щодо виконання своїми силами та засобами будівництва об'єкта відповідно до проекту та вимог діючих будівельних норм і правил. Замовник повинен надати підряднику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію та забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняття завершених будівництвом об'єктів, а також оплату вартості виконаних будівельно-монтажних робіт.

Для виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт підрядник має право залучати інші спеціалізовані підрядні організації, з якими укладаються договори субпідряду. Однак, відповідальність перед замовником за якість виконаних робіт несе основний (генеральний) підрядник.

Беручи до уваги те, що підрядні будівельні організації мають постійну матеріально-технічну базу, необхідне обладнання, механізми, кваліфіковану робочу силу, при підрядному способі капітальних вкладень забезпечується якісне виконання будівельно-монтажних робіт сучасними методами будівництва, підвищення ефективності капітальних вкладень, що свідчить про його переваги.

При господарському способі будівництва підприємства й організації виконують будівельно-монтажні роботи власними силами без залучення підрядників. Забудовники поєднують у одній юридичній особі і замовника, і підрядника. З цією метою підприємства, організації створюють спеціалізовані будівельно-монтажні бригади, дільниці, управління, самостійно забезпечують будівельно-монтажне виробництво будівельними матеріалами, обладнанням, інструментами, будівельними механізмами, робочою силою, а також самостійно виконують усі інші види робіт, пов'язаних з будівництвом.

До складу капітальних вкладень входять:

-вартість будівельно-монтажних робіт (підготовка території під забудову, саме будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання);

-вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентаря, які включаються до складу основних фондів;

-витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов'язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об'єкта.

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

· від оподаткування доходів підприємства;

· темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

· структури активів підприємства;

· стану ринку капіталу;

· відсоткової політики комерційних банків;

· рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;

· суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;

по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Джерела фінансування капітальних інвестицій можуть формуватися за рахунок таких коштів:

-власні фінансові ресурси;

-централізовані фінансові ресурси;

-залучені та позичені фінансові ресурси.

Власні фінансові ресурси включають:

· внески засновників підприємства;

· амортизаційні відрахування;

· кошти від продажу власного майна;

· кошти від здавання власного майна підприємства в оренду;

· використання внутрішніх ресурсів у будівництві.

В умовах ринкової економіки, грошова частина внесків власників підприємства передусім спрямовується на придбання основних фондів.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних фондів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві визначається за формулою:

М=(О-П)-(К1-К2),

де

О- наявність оборотних активів на початок планового періоду;

П - наявність оборотних активів на кінець планового періоду;

К1 - кредиторська заборгованість на початок планового періоду;

К2 - кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Результат буде зі знаком “+”, -- це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак “ - “ -- це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів.

До централізованих коштів належать кошти державного і місцевих бюджетів, а також кошти благодійних фондів. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

До позичених та залучених коштів належать:

· довгострокові кредити банків;

· позики інших підприємств;

· кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

· іноземні інвестиції.



Порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

Ефективність капітальних вкладень характеризує економічний або соціальний результат, що досягається їх реалізацією в практику функціонування господарюючих суб'єктів, а також доцільність їх здійснення. У сучасних умовах у вітчизняній практиці економічна ефективність капітальних вкладень визначається співставленням ефекту (результату) і величини капітальних витрат, що обумовили цей ефект. Показником, що відбиває економічний ефект капітальних вкладень на підприємствах, є приріст прибутку, що визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів.

Для розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень застосовують два взаємопов'язані показники: коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних вкладень та період (строк) окупності капітальних вкладень.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень характеризується відношенням приросту прибутку до величини капітальних вкладень і визначається за формулою:

де Е -- коефіцієнт економічної ефективності;

П₁ -- прибуток кінцевого року розрахункового періоду;

П_о -- прибуток кінцевого року попереднього періоду;

К -- обсяг капітальних вкладень.

Розрахунок коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат для об'єктів, що споруджуються, здійснюється за формулою:

де П -- загальна сума прибутку за рік.

Другий показник -- строк (період) окупності капітальних вкладень визначається як відношення обсягів капітальних вкладень до економічного ефекту і є зворотним попередньому показнику економічної ефективності капітальних вкладень:

де Т -- строк (період) окупності капітальних вкладень.

Цей показник дозволяє визначити період, протягом якого капітальні витрати будуть відшкодовані за рахунок економічного ефекту.

Така методика визначення ефективності капітальних витрат дозволяє розрахувати загальну економічну ефективність здійснюваних реальних інвестицій шляхом обчислення очікуваного коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте її застосування не дає можливості отримати достатньо об'єктивну оцінку доцільності реальних інвестицій в умовах формування ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона:

1) обмежує грошові потоки лише прибутком, хоча зарубіжний досвід оцінки ефективності капітальних вкладень свідчить про те, що в реальній практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку, що складається із суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань;

2) не враховує чинник часу, тому що показники (прибуток, обсяги капітальних вкладень), які використовуються для визначення економічної ефективності капітальних вкладень, не приводься до теперішньої вартості;

3) дозволяє отримати лише однобічну оцінку ефективності капітальних вкладень, тому що обидва вищерозглянуті показники ґрунтуються на використанні однакових вихідних даних (суми прибутку й обсяги капітальних вкладень);

4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

Таким чином, з переходом до ринкових відносин виникає потреба у використанні таких методичних основ оцінки доцільності капітальних вкладень, які дали б можливість усунути перераховані недоліки, що властиві офіційній методиці визначення показників економічної ефективності капітальних вкладень.

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких чинників у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обгрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів. Для ефективного використання реальних інвестицій (капітальних вкладень) вже у передінвестиційній фазі слід враховувати можливі проектні ризики , з якими може стикнутися підприємство .

Основні види ризиків інвестиційних проектів при здійсненні реальних інвестицій є наступними:

ризик зниження фінансової стійкості (недосконала структура інвестованого капіталу - велика частина позичкових коштів);

ризик неплатоспроможності (зниження рівня ліквідності активів);

ризик проектування (недосконала підготовка бізнес-плану і проектних робіт);

будівельний ризик (вибір недостатньо кваліфікованих підрядників, використання застарілих будівельних технологій і матеріалів);

маркетинговий ризик (можливість суттєвого зниження передбаченого інвестиційним проектом обсягом реалізації продукції, рівня цін);

ризик фінансування проекту (несвоєчасне надходження коштів); інфляційний ризик (знецінення реальної вартості капіталу);

процентний ризик (непередбачене зростання процентної ставки на фінансовому ринку);

податковий ризик (введення нових податків, підвищення ставок, відміна пільг); інші.

Нейтралізація наслідків окремих видів проектних ризиків досягається: внутрішніми механізмами їх нейтралізації або зовнішнім страхуванням. Методи, що використовуються при застосуванні системи внутрішніх механізмів: запобігання ризику (відмова від використання великих обсягів позичкового капіталу); лімітування концентрації ризику (встановлення граничного розміру позичкових коштів для реалізації інвестиційних проектів, встановлення мінімального розміру інвестиційних активів у високоліквідній формі); розподіл ризиків (між учасниками інвестиційного проекту, між учасниками лізингової операції); самострахування (формування резервного фонду); інші. Зовнішнє страхування: повне або часткове, страхування дійсної вартості майна, страхування за системою пропорційної відповідальності, інші.

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу -- від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей економіки України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння -- приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Відтак варто наголосити, що: ці методи не повинні застосовуватись ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання.

Висновки

Дослідження, проведене за темою «Сутність і склад капітальних вкладень (реальних інвестицій )», дозволяє зробити наступні висновки:

1. Капітальні вкладення - це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних фондів.

2. Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Саме на підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.

3. В залежності від ознак, покладених в основу класифікації, структура капітальних вкладень поділяється на технологічну, відтворювальну, галузеву, територіальну та за призначенням.

4. До складу капітальних вкладень входять:

5. -вартість будівельно-монтажних робіт;

6. -вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентаря, які включаються до складу основних фондів;

7. -витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов'язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об'єкта, тощо.

8. Джерела фінансування капітальних інвестицій можуть формуватися за рахунок власних, централізованих, залучених або запозичених фінансових ресурсів.

9. Ефективність капітальних вкладень характеризує економічний або соціальний результат, що досягається їх реалізацією в практику і визначається співставленням результату (ефекту) і величини капітальних витрат, що обумовили цей результат. Високий рівень ефективності капітальних вкладень значною мірою пояснюється прогресивністю технологічної та відтворювальної їхньої структури.

Використана література

1. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. №2505 - (із змінами та доповненнями)

2. Бандурка О. М., Коробов М. Я. та ін. “Фінансова діяльність підприємства” - 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: Либідь, 2003. - 384с.

3. Бойчик І.М., Хопчан М.І., Харів П.С., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч.посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Друге видання, виправлене і доповнене.-К.: «Каравела», 2001.-298с.

4. Гриньова В.М. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. - вид.перероб. і доп. - Харків:ВД «ІНЖЕК», 2004.-432с.

5. Ніпіаліді О.Ю., Карпишин Н.І. Фінанси промислових підприємств. Навчально-методичний комплекс для студентів всіх спеціальностей денної та заочної форм навчання. - Тернопіль: Економічна думка,2007. - 132с.

6. Покропивний С.Ф.Економіка підприємства. Підручник.- К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

7. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. К.:ЦУЛ, 2002.-387с.

8. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник/ За наук. Ред. В.Г. Федоренка. К.: МАУП, 2000. - 408 с.

9. Фінанси підприємств: Підручник / Кер.авт.кол.наук.ред.проф. А.М. Поддєрьогін. - 4-те вид., перероб. та доп. - К.:КНЕУ, 2002.-571с.

10. “Фінанси підприємств” / під ред. Г. Г. Кірейцева - К.: Либідь, 2001. - 322 с.