Підприємство як клієнт банку у сфері кредитування

36

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УАБС

Кафедра обліку і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінанси підприємств ”

на тему: “Підприємство як клієнт банку у сфері кредитування ”

ХАРКІВ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика підприємства як клієнта банку у сфері кредитування

1.2 Види банківського кредиту, що надаються підприємствам України

1.3 Сучасні проблеми банківського кредитування

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

2.1. Динаміка показників кредитування підприємств банками України протягом 2000 - 2005 років

2.2. Організація кредитної діяльності в банках

2.3. Оцінка кредитоспроможності ВАТ “Богуславська суконна фабрика”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1. Вдосконалення умов надання банківських кредитів юридичним особам в сучасних умовах розвитку економіки

3.2. Роль кредитного моніторингу у підвищенні ефективності кредитування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За останні роки в економіці і фінансовій системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціальне орієнтованої ринкової економіки. Для успішного функціонування у сучасних умовах компанії не можуть використовувати виключно власні ресурси, то невід'ємним компонентом фінансового розвитку є прогнозування вихідних грошових потоків у зв'язку із залученням коштів із зовнішніх джерел. У цьому зв'язку дослідження питань організації роботи з надання кредитів підприємствам, різних форм і видів власності, установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об'єктом дослідження є підприємство як клієнт банку у сфері кредитування.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ організації, розкриття діючої практики з кредитування підприємств банками України, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

досліджено теоретичні основи банківського кредитування юридичних осіб в сучасній економіці України.

наведено сучасний стан банківського кредитування

розглянуто організацію роботи з аналізу і оцінки кредитоспроможності підприємства

обґрунтовано сучасні проблеми банківського кредитування

викладено динаміка показників кредитування підприємств банками України протягом 2000 - 2005 років

проведено аналіз оцінки кредитоспроможності ВАТ “Богуславська суконна фабрика”

запропоновано напрямки щодо вдосконалення умов надання банківських кредитів юридичним особам в сучасних умовах розвитку економіки

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України та Міністерства фінансів України, що знайшло своє відображення у законах України “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121-III, Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 року № 979-IV

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження А.М. Мороза, М.І. Савлука, М.Ф. Пуховкіна, Березовика В, Боброва Є., Білоуса О. та інших.

Впровадження пропозиції та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити роботу з надання кредитів установами банків підприємствам України. Це надасть можливість організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою управління ринковою економікою України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика підприємства як клієнта банку у сфері кредитування

В ринковій економіці діяльність підприємств неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. Основною формою кредиту є банківський кредит.

З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу, що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим хто його отримує.

Банківський кредит - це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором

Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно функціонувати товаровиробники, тобто причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво.

Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємство - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення.

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити. Його використовують для формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємства, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

Для розвитку кредитних відносин необхідні певні умови. По - перше, учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник, мають бути юридично самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По - друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником - юридичні та фізичні особи; об'єктом кредиту є грошові та товарно - матеріальні цінності, витрати або виконана робота надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

– виробничі запаси ( сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо);

– незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

– витрати майбутніх періодів;

– готова продукція і товари;

– платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Тобто, кредит необхідний для підтримування кругообігу фондів діючих підприємств, що обслуговують процеси реалізації продукції.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування - отримання максимального прибутку.

Період залучення кредитів - це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту визначається банком.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди. Не можуть отримати кредити підприємства:

– проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

– під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

– коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано. Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів.

Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

– оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного до-товору підприємства з іноземною фірмою;

– оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;

– сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною-експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;

– оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документально підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.

Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.

1.2 Види банківського кредиту, що надаються підприємствам України

В процесі банківського кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит, який надається юридичним особам, класифікують за такими ознаками: 1. Цільова направленість. 2. Термін кредиту. 3. Вид відсоткової ставки. 4. Валюта кредиту. 5. Види обслуговування. Залежно від мети підприємства можуть отримати кредити в банку на:

– фінансування оборотного капіталу;

– фінансування основного капіталу;

– викуп приватизованого підприємства.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою та позики з фіксованою відсотковою ставкою

За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру .

Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми. Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Кредитна лінія може мати сезонну або відновлювану форми. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі.

Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським підприємствам і підприємствам переробних галузей народного господарства 10.

Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок - контокорент (італ. conto corrente - поточний рахунок) - єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого - кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження).

Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном "овердрафт".

Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківській практиці. Контокорентний кредит має певні переваги для підприємства-позичальника:

– відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування;

– кредитними коштами підприємство може скористатись будь-коли без укладення додаткової кредитної угоди.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту. Переваги такого кредиту для підприємства:

– гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою ставкою;

– у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем, банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;

– такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єкта господарювання.

Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію підприємства-векселедавця, а також підприємства-пред'явника векселя. Коли їх фінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі. При цьому він залишає за собою право повернути ті векселі, які викликають підозру.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позики, що видаються під заставу векселів. Банки можуть відкривати підприємствам спеціальні позикові рахунки і відображати на них суму наданої позики, забезпечену прийнятими векселями. Позики оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів, що приймаються в заставу.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійснюється облік усіх операцій з факторингу. Факторингом більше користуються малі та середні підприємства, оскільки їм частіше бракує оборотних коштів..

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців. Визначаючи плату за факторинг, ураховують відсоток за кредит і середній термін обороту коштів банку в розрахунках із покупцем. Факторингові послуги банку (факторингової компанії) мають для підприємств такі переваги: 1) більша гарантія стягнення (інкасування) дебіторської заборгованості покупця; 2) надання продавцю короткострокового кредиту; 3) зменшення кредитних ризиків продавця; 4) продавець має можливість оперативно поліпшити своє фінансове становище, оскільки оплата за продукцію (роботи, послуги) здійснюється банком (факторинговою компанією) протягом 2-3 днів з моменту укладення факторингової угоди. Недоліком факторингу для підприємства є вища вартість цієї послуги порівняно зі звичайним кредитом. В Україні факторингове обслуговування підприємств не набуло поширення у зв'язку з низьким рівнем платіжної дисципліни в народному господарстві.

1.3 Сучасні проблеми банківського кредитування

Нині в економіці України намітилися позитивні тенденції економічного зростання виробництва, що відбувається за рахунок збільшення кількості та підвищення якості виробничих ресурсів, що беруть участь у відтворювальному процесі. Щодо цього банківській системі традиційно відводиться роль джерела і каталізатора капіталоутворення. На перший план виступає посередницька функція банків на ринку інвестицій та заощаджень, яка полягає в акумулюванні заощаджень одних суб'єктів економіки та наданні кредитів іншим. Причому, здійснення інвестицій в основний капітал потребує переважно середньострокових та довгострокових кредитів, здатних слугувати джерелом таких інвестицій. Зважаючи на обмеженість власних інвестиційних ресурсів підприємств реального сектору, на допомогу їм приходить банківська система з її широкими можливостями залучення тимчасово вільних коштів та надання їх на придбання елементів основного капіталу. Однак ці можливості теж не безмежні, тому загальні тенденції сучасного розвитку кредитних операцій вітчизняних банків свідчить про суттєве послаблення ролі банківського кредиту в забезпеченні виробничого сектору додатковими грошовими коштами. Це пов'язано з тим, що кредитування -- в Україні фактично не має спеціального законодавчого забезпечення. Нині правовідносини у сфері кредитування регулюються в основному нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування", положеннями Національного банку України "Про кредитування". Цивільний кодекс містить загальні норми, котрі належать до інституту кредитного договору, а також регламентує основи і порядок звернення стягнення на закладене майно, способи забезпечення зобов'язань. Закон "Про Національний банк України" містить норми, що стосуються загальних положень грошово-кредитної політики. Закон "Про банки і банківську діяльність" також дає загальне юридичне трактування кредитних операцій і надає загальні норми, що стосуються інституту захисту прав та інтересів кредиторів, забезпечення стабільності банківської системи, а також містить обмеження у сфері кредитування 12. Отже, суттєвими проблемами, які безпосередньо впливають на стан системи банківського кредитування, є: відсутність законодавчого забезпечення, невідповідність норм чинного законодавства щодо кредитування вимогам сьогодення. Також варто зазначити, що нормативне регулювання кредитних відносин Національним банком України не має системного характеру й не забезпечує сталого функціонування і розвитку системи банківського кредитування в Україні. У сучасній практиці застосовуються три основні методи кредитування: цільова позика, кредитна лінія і кредитування поточного рахунка у міру надходження платіжних документів до нього в межах відкритого ліміту кредитування ("овердрафт"). Найпоширеніші у вітчизняній практиці кредити цільові. Частка овердрафту в кредитному портфелі банків поки що незначна (2,5 % на 1 лютого 2008 р.) 17. При встановленні процента за кредит банківські установи враховують цілу низку чинників. На розмір позичкового процента впливає значна кількість чинників, що потребує зваженого підходу до управління кредитними вкладеннями. Водночас, деякі моменти враховуються недостатньо. Так, по-перше, незважаючи на зменшення облікової ставки Національного банку України і зниження темпів інфляції, процентні ставки за кредитами залишаються ще на порівняно високому рівні. По-друге, між процентними ставками за кредитами і депозитами є значний розрив -- понад 10 % . Як показує практика 4, характерним для українських банків є зміщення у бік одного чинника -- забезпечення, переоцінка його значення (Табл. 1.1.). Це пов'язано з об'єктивно існуючими макроекономічною нестійкістю і характерними для сьогодення високими ризиками втрати ліквідності, слабким рівнем менеджменту більшості підприємств, непрозорістю їхніх фінансових та інформаційних потоків для "зовнішнього спостерігача". Однак такий елемент впровадження кредитної політики, на нашу думку, свідчить про один з важливих недоліків кредитної політики українських банківських установ: при надійному забезпеченні кредиту неплатоспроможне підприємство може бути визнане кредитоспроможним.

Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика структури чинників, котрі впливають на рішення про надання кредиту відповідно до даних з практики філії АКБ "Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку" і Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", %

№	Показник	АКБ "Промінвестбанк"	АКБ "Укрсоцбанк"
1	Менеджмент	5	11
2	Фінансове планування	5	4
3	Аналіз рахунків	15	6
4	Забезпечення	60	50
5	Аналіз сектору	2	2
6	Фінансові звіти	10	20
7	Аналіз ринку	2	5
8	Різне	1	2

Отже, необхідна державна програма удосконалення системи банківського кредитування позичальників, яка охоплювала б нормативно-правові (організаційні) та економічні напрямки функціонування кредиту в економіці.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

2.1 Динаміка показників кредитування підприємств банками України протягом 2003 - 2008 років

Потреба українських підприємств у все більших обсягах кредитних ресурсів знайшла відгук серед комерційних банків. Як свідчить банківська статистика, протягом періоду піднесення банки значно збільшили розмір наданих кредитів, призначених у тому числі й на розширення та модернізацію виробництва. Довгострокове кредитування зростало значно вищими темпами, ніж обсяги реального ВВП та інвестиції в основний капітал (Таблиця 2.1.).

Показовим тут є нарощування динаміки довгострокових кредитів протягом 2003 - 2006 рр., коли темпи приросту показника збільшилися з 10,2 % на початку періоду до 122,8 % наприкінці. Водночас динаміка ВВП та інвестицій була не завжди постійною: на її загальному тлі спостерігалося помітне зниження у 2005 р. У результаті відношення кредитів до ВВП зросло у першому кварталі поточного року до 26 %.[30]

Таблиця 2.1. Динаміка ВВП, інвестицій та наданих кредитів у 2003-2007 рр.

Показники	2003	2004	2005	2006	2007
Фактичний ВВП,млн. грн.	170 070	204 190	225 810	264 165	86 645
Темпи зростання реального ВВП, %	105,9	109,2	105,2	109,4	111,5
Інвестиції в основний капітал млн. грн.	23 629	32 573	37 178	51 011	-
Темпи зростання реального обсягу інвестицій, %	114,4	120,8	108,9	131,3	-
Вимоги банків за наданими кредитами, млн. грн.	19 574	28 373	42 035	67 835	73 430
Темпи зростання реального обсягу кредитів, %	137,7	143,7	140	145,1	101,3
З них довгострокові кредити, млн. грн.	3 514	6 156	11 849	30 553	34 797
Темпи зростання реального обсягу довгострокових кредитів, %	110,2	173,6	181,9	231,8	106,6

Більшість кредитів (86,8%) банківські установи надають суб'єктам господарювання (Рис.2.1.).

Рис.2.1. Структура кредитів, наданих банками в економіку України, за станом на 1 січня 2008 р.

Найнегативнішим для сучасного стану економіки є співвідношення між часткою кредитів, спрямованих позичальникам у торговельні операції(36,39%) і будівництво (2,2%).

Аналіз розподілу кредитів банківських установ України за галузями економіки показує, що у 2008 р. кредитувалися в основному промисловість і торгівля(63,7%). Проте стабільність кредитування сільського господарства, мисливства та лісового господарства на рівні понад 6% є позитивним зрушенням і повинно було стати важливим чинником розвитку агропромислового комплексу.[31]

Ще більше вражаючим прикладом стрімкого зростання є темпи номінального зростання обсягів довгострокового кредитування ( Рис.2.2.).

Рис 2.2. Кумулятивні темпи зростання довгострокових кредитів

На кінець першого кварталу 2008 р. фактичний обсяг довгострокових кредитів, наданих банківською системою суб'єктам економіки, зріс порівняно з груднем 1999р. ( початок фази піднесення) у 13,16 раза, а в реальному обчислені (з коригуванням на індекс цін виробників промислової продукції) - у 8,6 раза. Поясненням такої, здавалося б, ейфорійної картини сприяння банків процесам економічного зростання реального сектору є, по - перше, мала частка тривалих кредитів у їх загальній сумі протягом 1990 - х років, а по - другу, поступове вичерпання банківськими установами інших можливостей прибуткового вкладення залучених коштів.

У 2008 році переважну більшість становили заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання оптової і роздрібної торгівлі; торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту. Їх частка у загальному обсязі вимог банків за кредитами суб'єктам господарювання на 01.05.2008 р. залишалася найбільшою і становила 41,3 %, що свідчить про переважне спрямування в торгівлю та посередництво. Значною була заборгованість за отриманими кредитами підприємств обробної промисловості, частка якої на 01.05.2008 р. становила 28,3% від загального обсягу вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання. У структурі вимог за кредитами в обробну промисловість 29,1% становила заборгованість за кредитами, наданими підприємствам харчової промисловості, 14,1% - металургії та оброблення металу,8,5% - виробництво машин та устаткування і 8,15 - хімічного виробництва.

Незначними були частки вимог за кредитами, наданими у будівництво та виробництво електроенергії, газу і води, які на 01.05.2008 р. становили відповідно 3.9 та 1.6% . Із початку 2005 року найвищі темпи приросту вимог банків за наданими кредитами спостерігались у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (29.5%), будівництві (18.6%) та в обробній промисловості (9.5%). Водночас відбулося зменшення обсягів заборгованості за кредитами, що надавалися суб'єктам господарювання добувної промисловості (на 17%), з виробництва електроенергії, газу та води (на 13%) і підприємствам транспорту (на 6.4%).

У розрізі форм власності впродовж 4 місяців поточного року структура вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, змінювалася так. Частка кредитів, наданих позичальникам приватної форми власності (не включаючи фізичних осіб), залишалася найбільшою (93.9%) і збільшилася на 1.4 процентного пункту. Частки ж кредитів, отриманих державними (включаючи державні корпоративні) та комунальними (включаючи комунальні корпоративні) підприємствами, скоротилися відповідно на 1.2 та 0.2 процентного пункту і на 01.05.2007 р. становили 5.7 і 0.4%.

В аналізі структури довгострокових кредитів привертає до себе увагу співвідношення позик у національних та іноземних валютах ( Рис 2.3.).

Рис. 2.3. Динаміка довгострокових кредитів у національній та іноземній валюті

Якщо на початок періоду піднесення більш високими темпами зростали обсяги кредитів у національній валюті, то у 2006 р. кредити, номіновані в іноземній валюті, демонстрували випереджальну динаміку. Цей феномен став результатом пошуку комерційними банками прийнятного виходу з несприятливого щодо інфляції макроекономічного становища, що склалося у 2006 р.

Наприкінці першого кварталу 2008 р. частки обох видів довгострокових кредитів майже зрівнялись, однак посилена фіскальна експансія уряду, випереджальне зростання оптових цін на товарному ринку та деякі інші тривожні явища поточного року з можливістю відновлення інфляційних процесів змусили банківський сектор не форсувати згортання кредитів в іноземній валюті.

Під час розгляду динаміки довгострокових кредитів за видами валют добре помітно, що саме на передодні інфляційних сплесків неухильно зростала частка кредитів в іноземній валюті.

2.2 Організація кредитної діяльності в банках

Процес організації кредитної діяльності в банках є досить складним і проходить декілька етапів.

Для одержання кредиту підприємство звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів. У заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування об'єкта, насамперед вірогідність своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування.

Підприємство подає в банк такі документи:

* клопотання підприємства;

* копії засновницьких документів (статут, засновницький договір) та змін і доповнень до них (якщо такі були);

* бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічне обґрунтування;

* баланси підприємства, звіти про фінансові результати за останні три роки діяльності;

* перелік та розрахунок вартості майна, що передається банкові в заставу, з визначенням його залишкової балансової вартості року будівництва чи випуску, місця розташування, короткої характеристики, а також перелік інших документів, що необхідні для проведення поглибленого аналізу фінансового стану позичальника!

Другий етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, крім фінансових показників, враховуються певні додаткові показники суб'єктивного характеру з метою з'ясування іміджу позичальника. Визначається рейтинг позичальника на підставі шкали для визначення класу позичальника, крім того, класифікують позичальників за класами надійності.. Після проведення оцінювання кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту -- розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору, тобто банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови.

Наступний етап банківського кредитування характеризується тим, що банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Метою цього етапу є забезпечення своєчасності та повноти повернення кредиту і процентів, адже підприємства отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності.

Останнім етапом процесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками.

2.3 Оцінка кредитоспроможності ВАТ «Богуславська суконна фабрика»

Для отримання кредиту підприємство звертається до банку. Форма звернення може мати різний вигляд - заява, лист, клопотання. В тексті даного документа в скороченій формі зазначається сума бажаного кредиту, вид кредиту, його цільове призначення, термін користування кредитними ресурсами, в більшості випадках бажана % ставка, а також коротка характеристика пропонованої застави.

На прикладі Відкритого акціонерного товариства „Богуславська суконна фабрика” ( ВАТ „БСФ”) розглянемо підприємство як клієнта банку у сфері кредитування. 20 травня 2008 року дане підприємство в особі Чигиринова Віктора Юхимовича подало клопотання про отримання кредиту у Акціонерного банку „Київська Русь” у особі Онофрея Василя Юрійовича, філія якого знаходиться у м. Богуславі Київської області.

В клопотанні подано інформацію про:

- бізнес, де зазначається , що основним видом діяльності підприємтства є виробництво вовняних тканин кардного чесання; досвід роботи підприємства 37 років; основними партнерами є ПП „Ярослав”, ТОВ „Легтекс ЛТД”, ТОВ „Швейна фабрика”, ЗАТ „Веселка”; потреба в кредитові потрібна для оновлення основних засобів.

- фінансові результати на момент подання клопотання: основні засоби - 329900,0; оборотні кошти - 2817000,0; обсяг власних коштів - 1496000,0;дебіторська заборгованість - 337000,0,; кредиторська заборгованість - 427000,0, з неї по оплаті прці - 124000,0; прибуток - 27000,0 (на останню звітну дату); обсяг реалізованої продукції - 2407000 (на останню звітну дату); середньомісячний обсяг реалізації продукції - 802333 (за останній звітний квартал).

- кредитний проект: загальна вартість проекту 20375 EURO, порядок кредитування - разовий, строк користування кредитом - дванадцять місяців.

- пропоновану заставу.

ВАТ „БСФ” для того щоб отримати кредит було зобов'язане надати картку позичальника - це документ інформаційного характеру, тобто надає інформацію про позичальника, його реєстрацію, відомості про засновників і власників, відомості про відкриті рахунки, а також інформацію про всі отриманні і повернуті кредити позичальника за весь термін його існування (або за певний проміжок часу.

В картці позичальника зазначалося, що підприємство було зареєстроване 31.07.1997р. № 202 в Богуславській районній держадміністрації, відсутні ліцензії на окремі види діяльності, середня кількість працюючих у 2005 - 315 чоловік, статутний фонд 235 338. Засновниками підприємства є: юридичні особи - ЗАТ ІК „ Ромекс - Інвест”, частка у статутному фонді - 0,018; фізичні особи - Борсік Олександр Миколайович, частка у статутному фонді - 56,67 %, Чигирином Віктор Юхимович - 39,15 %, інші - 4,162 %. Будь-яке підприємство, заінтересоване в отриманні кредиту, повинно розробити і пред'явити на розгляд в банк бізнес - план. Бізнес - план надає можливість оцінити життєздатність підприємства в умовах конкуренції, дає орієнтири для першочергової діяльності, являється аргументом для отримання фінансової підтримки.

Стандартної форми бізнес - плану не існує, тому ВАТ „БСФ” до комерційного банку „Київська Русь” подала бізнес-план, який покликаний вирішити ряд проблем, через отримання кредитних ресурсів.

Як зазначалося раніше банки надають кредити не всім юридичним особам. Кредитні взаємовідносини банку з підприємством розпочинаються з оцінки фінансового стану позичальника. Банк „Київська Русь” запросив у ВАТ „БСФ” стандартні фінансові відомості підприємства - бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати. Коли у кредитного експерта з'явилося достатньо інформації для оцінки кредитоспроможності фінансового стану підприємства, банк розпочинає даний процес, який складається з двох етапів:

1 - й - обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника;

2 - й - оцінка і узагальнення показників та визначення класу надійності позичальника.

На першому етапі розраховують показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. На другому етапі визначають інтегральний показник та коефіцієнт вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника.

В результаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, що характеризують господарчу діяльність позичальника: ліквідність, економічну та фінансову стабільність, прибутковість (рентабельність), які характеризуються системою фінансових коефіцієнтів.

На основі бухгалтерських звітів підприємства, наведених в додатках зроблені розрахунки основних показників.

Показники платоспроможності

Коефіцієнт миттєвої ліквідності = Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції/ Короткострокові кредити + Розрахунки з кредиторами

На початок звітного періоду: (38/1084) = 0,035;

На кінець звітного періоду: (2/1747) = 0,0011.

Розрахунок показав, що на початок періоду коефіцієнт склав - 0,035, а на кінець - 0,0011.Тобто значно нижчий за оптимальний теоретичний рівень. Це означає, що підприємство не має можливості швидко погасити свої короткострокові зобов'язання високоліквідними активами.

Коефіцієнт поточної ліквідності = Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції / Дебіторська заборгованість + Векселі одержані

На початок звітного періоду: (38/279) = 0,14;

На кінець звітного періоду: (2/437) = 0,0045.

Коефіцієнт поточної ліквідності на початок звітного періоду склав 0,14, на кінець - 0,0045. На початок звітного періоду досягнуто оптимального значення показника. Це означає, що підприємство має можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки.

Коефіцієнт загальної ліквідності (теоретичне значення ? 2) =

Оборотні активи / Короткострокові кредити + Розрахунки з кредиторами

На початок звітного періоду: (2871/1084) = 2,65;

На кінець звітного періоду: (3484/1747) = 1,99.

Даний показник на початок звітного періоду склав 2,65; на кінець звітного періоду 1,99. В обох періодах дотримується оптимальне теоретичне значення. Тобто за рахунок усіх ліквідних активів підприємство зможе погасити весь обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків.

Показники фінансової стійкості

Коефіцієнт маневреності власних коштів = Власний капітал - Необоротні активи/ Власний капітал

На початок звітного періоду: (5195-3783/5195) = 0,27;

На кінець звітного періоду: (5144-3811/5144) = 0,26.

Розрахунок показує, що коефіцієнт маневреності власних коштів в обох періодах має негативне значення.

Коефіцієнт незалежності = Довгострокові та поточні зобов'язання/Власний капітал

На початок звітного періоду: (1459/5195) = 0,28 ;

На кінець звітного періоду: (2151/5144) = 0,41 .

Коефіцієнт незалежності на початок звітного періоду склав 0,28; на кінець періоду його значення склало 0,41, що говорить про те, що ступінь фінансового ризику є оптимальним.

Коефіцієнт автономії = власний капітал / майно підприємства

На початок звітного періоду: (5195/ ) = ;

На кінець звітного періоду: (5144/ ) = .

Якщо порахувати всі показники, після заповнення спеціальної таблиці для визначення класу позичальника, ми простежимо,що наше підприємство належить до В класу.

Аналіз складу та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості.

За даними пiдприємства прострочена кредиторська i дебіторська заборгованість вiдсутнi. Також вiдсутня i заборгованiсть перед бюджетом.

Аналіз прибутків та збитків

В поточному році дiяльнiсть пiдприємства була прибутковою, але за даними минулих років підприємство працювало зi збитками.

Кредитна історія клієнта за останні три роки.

Підприємство неодноразово користувалося кредитами i погашало пх своєчасно. Погашення вiдсоткiв за наданими кредитами також здійснювалося своєчасно.

У підприємства наявна опрацьована схема погашення кредитів, за якою попередній кредит погашено своєчасно.

Ефективність управління позичальником.

Підприємством ВАТ “БСФ” розроблено перспективний бізнес-план з усіма необхідними розділами в тому числі маркетинговими дослідженнями з урахуванням внутрішнього i зовнішнього ринків.

Вплив географiчних i галузевих факторiв.

Позичальник є резидентом Украпни i належить до галузi iз середнiм рiвнем ризику.

Оцiнка дiлових якостей керiвництва

Керiвник даного пiдприємства має досвiд керiвноп роботи більше 10 рокiв. Пiд час бесiди вiн дає чiтку i аргументовану оцiнку фiнансовоп дiяльностi свого пiдприємства, має програму подальшого розвитку.

Отже, оцінивши кредитоспроможність ВАТ „БСФ” банк „Київська Русь” згодився надати кредит у розмірі 20375 EURO, під 15 % річних. Після цього підприємство і банк підписали кредитний договір, і затвердили графік погашення короткострокового кредиту. Розглянувши ВАТ „БСФ” - підприємство як клієнт банку ми можемо зазначити, що процес отримання кредиту є дуже складним і потребує значних зусиль, а в кінцевому результаті і відповідальності.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Вдосконалення умов надання банківських кредитів юридичним особам в сучасних умовах розвитку економіки

У сучасній практиці банківського кредитування існує безліч неточностей як у нормативно - правовому так і в економічному сенсі, тому в сучасних умовах розвитку економіки дуже важливим є вдосконалення умов надання кредитів юридичним особам за даними напрями.

У нормативно-правовому сенсі доцільно забезпечити таке.

1. Покращити регулятивну базу, в тому числі закони, які захищають права кредиторів. Зокрема, прийняти Закон України "Про банківське кредитування" з урахуванням об'єктивних законів функціонування кредиту, принципів та умов організації кредитування, де визначити відповідальність як банку, так і позичальника, а також держави тощо.

Закон України "Про банківське кредитування" має: 31

— охоплювати всі види банківських кредитів, включаючи кредити, котрі нині належно не розвинені, -- іпотечний кредит, консорціумні кредити, довготермінове кредитування, форми і методи кредитування (кредитна лінія, овердрафт, контокорент);

-- регулювати проведення інших активних операцій, що не належать до категорії банківського кредиту, але, здійснюючи які, банки набувають прав кредитора, а особи, на чию користь проведено операцію, зобов'язанні згідно з укладеною угодою сплачувати певні грошові кошти (факторинг, форфейтинг, лізинг);

-- визначити організацію контролю у процесі кредитування (обсяг контролю, аудит кредитних операцій);

-- передбачати інфляційні моменти;

-- розкривати проблеми страхування кредитних ризиків та інші важливі питання.

Прийняття нового Закону "Про банківське кредитування", на мою думку, дасть змогу зменшити ризики у сфері активних кредитних операцій. У підсумку виграють не лише банки, а й позичальники, котрі матимуть змогу розширити свою діяльність за рахунок кредитних коштів. У виграші буде й держава, оскільки з пожвавленням банківського кредитування зросте обсяг надходжень до бюджету у вигляді податків.

2. Необхідним є також розробка єдиної методичної бази організації кредитування. Якщо керуватися вказівками Національного банку України, то банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій і методику проведення оцінювання фінансового стану позичальника.

В економічному сенсі було б важливо здійснити такі заходи:

1. Знизити ціну кредиту та розширити його доступ для ширшого кола клієнтів. Процентні ставки банків за кредитами можна зменшити, якщо підприємство приносить банку значні доходи за валютними операціями, акредитивами, гарантіями тощо. Така політика потребує диверсифікації банківських операцій, надійної та ефективної системи контролю відносин з кожним підприємством. Пропонується при укладанні кредитних договорів передбачати постійне коригування процентної ставки у випадку зміни облікової ставки Національного банку України, темпів інфляції тощо.

2. На сучасному етапі для стимулювання надання банками довготермінових позик на інвестиційну діяльність необхідно таке: по-перше, вирішити питання надання пільг щодо створення обов'язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банків; по-друге, створити умови для акумуляції у банках значних вкладів, щоб забезпечити необхідний обсяг кредитів, котрі мають надавати банки. Для цього необхідно стимулювати формування термінових депозитів шляхом диференціації норм обов'язкових резервів залежно від складу депозитів, зниження податку на прибуток за процентами на термінові депозити.

3. Під час вибору рішення про надання кредиту позичальникам -- юридичним особам необхідно робити на якість менеджменту, аналіз фінансових звітів і рахунків і, лише в останню чергу, на забезпечення (Діаграма 3.1.) 31.

Діаграма 3.1

4. Здійснити адаптацію міжнародного досвіду кредитування до української банківської практики.

Отже, запропонувавши шляхи вдосконалення умов надання банківських кредитів , можемо зробити висновок, що кредитування підприємств в України потребує подальших наукових досліджень і розробок.

3.2 Роль кредитного моніторингу у підвищенні ефективності кредитування

В умовах недосконалості законодавчої бази перед банками особливо гостро постає проблема надання якiсних кредитiв, якi б забезпечили пiдприємству рентабельну дiяльнiсть, а банку - одержання прибутку. В таких умовах важко дотримуватися одного з основних принципiв кредитування - поверненостi коштiв. Тому для зниження ймовiрностi втрати банком свого капiталу, кредитним працiвникам необхiдно здiйснювати супровiд кредитних проектiв - кредитний монiторинг.

Службовцi кредитного департаменту комерцiйного банку слiдкують за життєвим циклом кредиту. Основним завданням службовцiв є монiторинг (дослiдження) ризикiв i контроль за занесенням необхiдноп iнформацiп до кредитних справ.

Розглянемо основнi функцiп кредитного монiторингу на рiзних етапах кредитного процесу:

На стадiп надання кредиту перевiрка його цiльового використання, тобто вiдповiднiсть платiжних документiв, наданих позичальником для сплати з позичкового рахунку, цiлям, зазначеним в кредитнiй угодi. Здiйснюється шляхом перегляду цих документiв. Пiсля надання кредиту проводиться випзна перевiрка з метою перегляду первинних документiв (термiни перевiрки повиннi вiдповiдати термiнам надходження прокредитованих цiнностей згiдно з договорами, техніко-економічним обґрунтуванням тощо. Працiвник банку перевiряє факт отримання прокредитованих цiнностей (на пiдставi данних складського облiку, журналiв-ордерiв, головноп книги тощо) та фактичне пх мiсцезнаходження. За результатами перевiрки необхiдно скласти довiдку, ознайомити з нею керiвництво банку та додати до кредитноп справи.

Кредитний працiвник проводить щомiсячну або щоквартальну (залежно вiд термiну дiп кредитноп угоди) перевiрку наявностi та вартостi майна, переданого в заставу, про що складається вiдповiдний акт, який надається керiвництву банку i потiм додається до кредитноп справи.

Кредитний працiвник забезпечує повноту кредитноп справи та вiдповiдає за пп збереження.

Для уникнення можливих труднощiв при погашеннi кредиту та вiдсоткiв кредитний працiвник повинен вiдслiдковувати та фiксувати змiни фiнансового стану позичальника шляхом перiодичного проведення аналiзу бухгалтерськоп та фiнансовоп звiтностi, вiдслiдковування грошових потокiв по рахунках позичальника. У разi виявлення вiдхилень необхiдно вимагати вiд позичальника коригувань у запланованих показниках.

Кредитний працiвник має вiдслiдковувати виникнення негативних сигналiв щодо можливостi погашення кредиту: порушення графiку погашення кредиту; затримка iз сплатою вiдсоткiв; зростання питомоп ваги бартерних угод; виникнення або зростання бюджетноп заборгованостi; наявнiсть негативноп iнформацiп, отриманоп вiд служби банкiвськоп безпеки, з преси чи вiд третiх осiб стосовно стану справ у клiєнта.

Не можна не помiтити, що на працiвникiв служби кредитного монiторингу банку покладається велика вiдповiдальнiсть. Тому всi перелiченi заходи не повиннi носити суто формальний характер, а мають виконуватися фактично, забезпечуючи ефективнiсть проведення кредитних операцiй банками.

ВИСНОВКИ

Підприємство - це відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Для успішного функціонування у сучасних умовах підприємства не можуть використовувати виключно власні ресурси, тому невід'ємним компонентом фінансового розвитку є прогнозування вихідних грошових потоків у зв'язку із залученням коштів із зовнішніх джерел. Одним із головних джерел залучення коштів є банківське кредитування.

Банківський кредит - це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками.

Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємства, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів. Тобто, кредит необхідний для підтримування кругообігу фондів діючих підприємств, що обслуговують процеси реалізації продукції. Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру: строковий кредит, овердрафт, факторинг.

Аналiз розвитку кредитних вiдносин в Украпнi свiдчить про стiйку тенденцiю до нарощення обсягiв кредитування юридичних осiб комерцiйними банками. Не зважаючи на те, що сьогоднi кредитнi операцiп банкiв носять, у свопй бiльшостi, короткостроковий характер, зростають обсяги довгострокового кредитування, якi сьогоднi дуже необхiднi реальному сектору економiки крапни. Дані тенденції висвітленні в змінні динаміки показників кредитування підприємств банками України протягом 2000 - 2005 років: на кінець першого кварталу 2004 р. фактичний обсяг довгострокових кредитів, наданих банківською системою суб'єктам економіки, зріс порівняно з груднем 1999р. (початок фази піднесення) у 13,16 рази, а в реальному обчислені (з коригуванням на індекс цін виробників промислової продукції) - у 8,6 рази.

В аналізі структури довгострокових кредитів привертає до себе увагу співвідношення позик у національних та іноземних валютах. Якщо на початок періоду піднесення більш високими темпами зростали обсяги кредитів у національній валюті, то у 2003 р. кредити, номіновані в іноземній валюті, демонстрували випереджальну динаміку.

В даній роботі розглядається ВАТ "Богуславська суконна фабрика" як клієнт банку у сфері кредитування, дається оцінка його кредитоспроможності, визначається клас позичальника, на основі чого банк приймає рішення про надання кредиту та зазначає умови його повернення.

Нині правовідносини у сфері кредитування регулюються в основному нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування", положеннями Національного банку України "Про кредитування".

Проте, суттєвими проблемами, які безпосередньо впливають на стан системи банківського кредитування юридичних осіб, є: невідповідність норм чинного законодавства щодо кредитування вимогам сьогодення. Також варто зазначити, що нормативне регулювання кредитних відносин Національним банком України не має системного характеру й не забезпечує сталого функціонування і розвитку системи банківського кредитування в Україні.

Кредитування підприємств в України потребує подальших наукових досліджень і розробок, тому в роботі запропонувавши шляхи вдосконалення умов надання банківських кредитів.

Сучаснi комерцiйнi банки розробляють власну кредитну політику. Тому система управління банку повинна встановлювати правильні підходи, загальні принципи кредитування клієнтури.

Обов'язково при цьому необхідно передбачити кон'юнктуру грошового ринку i грошово-кредитну полiтику, що проводить центральний банк на основi урядових прогнозiв. Необхiдно перiодично оцiнювати результати кредитноп полiтики i своєчасно вносити необхiднi корективи.

Як видно, організація процесу кредитування юридичних осіб постійно удосконалюється і потребує подальших досліджень в цій галузі з метою задоволення інтересів як кредиторів, так і позичальників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121-III // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”).- 2001.- № 1.- С. 3-46.