Роль податку на прибуток у регулюванні доходів підприємств

15

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УАБС

Кафедра обліку і фінансів

РЕФЕРАТ

на тему:

“РОЛЬ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК У РЕГУЛЮВАННІ

ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВ”

Перевірила О.О. Калініченко

Виконав

студент гр. 45-Ф А.А. Овсепян

ХАРКІВ 2008

Зміст

Вступ

1. Сутність податку на прибуток

2. Податок на прибуток підприємств

3. Податок на прибуток з громадян

4. Підвищення рівня адміністрування податку на прибуток

Податки у тій формі, з якою ми зустрічаємося у сучасних умовах, склалися відносно недавно, хоча основні елементи механізму оподаткування зародилися ще у давнині. Для людини немає більш гнітючої процедури ніж платити їх. Високі податки - це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій.

Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечували захист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшували матеріальне становище громадян, суттєво впливали на стан і розвиток науки, культури, міждержавних зв'язків.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавити частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна мала розумну, досконалу та ефективну податкову політику.

Україна на сучасному етапі переходу від планового державного управління народним господарством до ринкових відносин повинна використовувати механізм оподаткування для стимулювання розвитку виробництва та збільшення ВНП.

1. Сутність податку на прибуток

Податок на прибуток на сьогодні є найвагомішим із групи прямих податків податковій системі України. За підсумками 2002р. цей податок становить близько 23% в обсязі фактичних надходжень Зведеного бюджету України

Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено, перш за все, пропорціями в розподілі валового національного продукту, що склалися історично в централізовано-плановій економіці. Основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну -- податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах ймовірним є поступове вирівнювання між фондом споживання і фондом нагромадження, наслідком чого стане збільшення бюджетного значення прибуткового податку з громадян і зменшення податку на прибуток підприємств.

Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки: диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено його великим бюджетним значенням, внаслідок чого і застосовується єдина ставка податку на прибуток підприємств. У результаті проведення реформування % податкової системи України у 2002-2003 pp. змінилися методика, ставка J та порядок адміністрування податку на прибуток підприємств.

Суб'єктами оподаткування або платниками податку є фізичні і юридичні особи з числа резидентів та нерезидентів, які функціонують згідно з нормами податкового законодавства України.

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації та їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Тобто юридичні особи, які мають статус господарської одиниці і є українськими згідно з реєстрацією.

Платниками податку з числа нерезидентів є юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують дохід з джерелом його походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних/відрахувань.

Особливістю оподаткування податком на прибуток є те, що чітко визначаються законодавством суми, які включаються, виключаються або на які може бути зменшений валовий дохід та валові витрати.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Скоригований валовий дохід - це суми, які включаються до складу валового доходу без врахування доходів, які до нього не включаються.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягає до сплати. Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює сумі, яка зменшена на вартість торгових патентів, придбаних платником податку.

2. Податок на прибуток підприємств

Застосування податку на прибуток підприємств в Україні має багато вагомих об'єктивних і суб'єктивних підстав:

1) податок на прибуток юридичних осіб входить до числа найбільших джерел податкових надходжень до зведеного бюджету України.

2) традиційно суб'єктний склад податку на прибуток (доходи) підприємств значно ширший від встановленого переліку платників податку на прибуток корпорацій західноєвропейських держав.

3) за відсутності універсального декларування особистих доходів громадян для обчислення індивідуального прибуткового податку та надійних механізмів контролю за ним із боку податкових інституцій, масових фактів анти фіскальних вчинків і поблажливого ставлення до них громадськості адміністрування податку на прибуток із найширшого кола юридичних осіб є зручнішим і дешевшим.

4) теоретично оподаткування прибутку є вигідним і для підприємства, бо податок сплачується з чистого фінансового результату від виробничо-комерційної діяльності -- приросту чистих активів (капіталу), що не зачіпає самих факторів виробництва й усуває подвійний фіск.

Таким чином, виходячи із загальнотеоретичних міркувань, використання в межах загальноприйнятої мультибазисної системи оподаткування в Україні податку на прибуток підприємств є виправданим. Проте вітчизняний механізм справляння цього податку з малих підприємств характеризується низкою суттєвих недоліків, які унеможливлюють подальший розвиток малого бізнесу і перетворення його у потужний сегмент ринкової економіки.

Методологія справляння податку на прибуток підприємств у теперішньому її варіанті, котрий мінімально відповідає критерію компенсації підвищеної фінансової вразливості малих фірм на стадії їхнього становлення й утвердження на ринку, не може повноцінно реалізувати фіскального і стимулюючого потенціалів цього податку в цій специфічній сфері трансформаційної економіки.

Для нівелювання підвищеної фінансової вразливості суб'єктів малого бізнесу -- юридичних осіб-- в Україні у перехідний період та підвищення їхньої фіскальної віддачі в майбутньому недостатньо однієї чинної інвестиційної пільги щодо сплати податку на прибуток для невеличких новостворених фірм сфери матеріального виробництва та послуг, бо реально нею може скористатися незначна частка малих підприємств. Треба посилити стимулюючий ефект оподаткування прибутку за рахунок доповнення вказаної преференції зниженням податкової ставки для усіх малих господарських структур, що сприятиме збільшенню ресурсів для їхнього самофінансування при збереженні раніше визначених акцентів фіскального патронажу для пріоритетних видів малого підприємництва.

Вивчення зарубіжної практики справляння податку на прибутки юридичних осіб свідчить, що цього можна досягти двома способами:

1) шляхом запровадження поряд із стандартною пропорційно зниженої податкової ставки для малих підприємств;

2) за рахунок введення прогресивної шкали ставок оподаткування, диференційованих залежно від розміру оподатковуваного прибутку.

Додаткові знижені податкові ставки для підприємств, що мають прибуток нижче від встановленого "порогу" або за певними критеріями належать до малого підприємництва, застосовуються як у країнах із розвиненою ринковою системою господарювання (Канаді та Великобританії), так і в окремих постсоціалістичних країнах.

У багатьох країнах задля стимулювання прискореного накопичення капіталу та поліпшення інвестиційних можливостей малих компаній запроваджуються пільгові умови амортизації (підвищені ставки амортизаційних відрахувань, право списувати на затрати значну частину основних фондів після їх придбання тощо). Це дає змогу легітимно знизити базу оподаткування корпораційним податком і вивільнити певну частину прибутку для оновлення й удосконалення виробництва. Для прикладу, подібні преференції застосовуються у США та Великобританії.

Доцільно запровадити схожі амортизаційні привілеї для малих підприємств в Україні, а саме дозволити їм на власний вибір збільшувати ставки амортизаційних відрахувань принаймні вдвічі.

Податок на прибуток належить до найдійовіших важелів, за допомогою яких держава може впливати на діяльність суб'єктів господарювання. Водночас він є одним із найважливіших джерел наповнення бюджету.

На шляху переходу нашої країни до ринкових відносин особливо актуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами доходної частини державного бюджету.

3. Податок на прибуток з громадян

Прибутковий податок з громадян є одним із елементів поповнення державного бюджету (Додаток 1). Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізуються економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Прибутковий податок являється одним із головних джерел надходження до бюджету в економічно розвинених країнах. Так, якщо частка прибуткового податку в доходах бюджету в 90-х роках в США складало більше 35%, в Англії - біля 30%, тов Україні - лише 15%, що майже в тричі менше ніж в країнах з розвинутою економікою.

Прибутковий податок з громадян у доходній частині бюджету повинен зростати при зростанні ВВП та частки оплати праці в ресурсах його формування.

Частка прибуткового податку у валовому внутрішньому продукті в динаміці зростає. Найвищим значенням даного показника було в 1997 і 1998 рр. (3,6 % і 3,5% відповідно), зростання надходжень від прибуткового податку за останні два роки пов'язують з віднесенням даного податку до місцевих бюджетів. Має значення еластичність прибуткового податку, яка визначає залежність зміни величини надходжень по даному податку від зміни ВВП. Розрахунок еластичності прибуткового податку провадиться за такою формулою:

Е = (Пt - Пб)/(Пt + Пб) / 2 (ВВПt - ВВПб)/(ВВПt + ВВПб) / 2,

Де:

Е - еластичність прибуткового податку;

Пt - Пб - приріст прибуткового податку за період t;

ВВПt - ВВПб -приріст ВВП за перод t;

(Пt + Пб)/2 - середній рівень ВВП за перід t;

б - базисний період;

t - аналізований період.

Таблиця 2.1 Динаміка коефіцієнта еластичності прибуткового податку за період з 1985 по 2008 роки.

Якщо коефіцієнт податку дорівнює 1, то це означає, що прибутковий податок і ВВП зросли на один і той же рівень, тобто рівень оподаткування прирощеної частини ВВП залишається не змінним. Якщо коефіцієнт менше одиниці - приріст податкових надходжень відстає від приросту ВВП, рівень оподаткування знижується. Якщо коефіцієнт еластичності більше одиниці - приріст податкових надходжень випереджає приріст ВВП.

Як видно з таблиці, приріст оподаткування був меншим приросту ВВП у 1993 році та 1998 році. У 1992 році рівень приросту ВВП дорівнює рівню приросту податку. Приріст податкових надходжень значно випереджає приріст ВВП у 2007 році. Цим зумовлена специфіка податкового навантаження на доходи громадян України.

Слід пам`ятати, що на початковому етапі перехідного періоду прибутковий податок не є важливим джерелом податкових надходжень. На шляху переходу до ринкових відносин дохід на душу населення не значний і економіка може пристосовуватися до перехідних умов за рахунок подальшого скорочення доходів громадян до відновлення економічного росту. Так як прибутковий податок є еластичним джерелом доходів бюджету, в подібні періоди частка надходжень від нього в загальній сумі повинна падати. Проте з часом вона в загальній сумі податкових надходжень буде зростати по мірі відновлення економічного росту із-за еластичної природи даного податку. Крім того, головним джерелом прибуткового податку в перехідний період є утримання із заробітної плати і вимагається певний період часу для того, щоб утримання з інших джерел прибуткового податку (проценти, дивіденди, дохід від малого бізнесу) стали ефективним податковим інструментом.

З вищезазначених причин можна зробити висновок, що в період переходу до ринкових відносин прибутковий податок з громадян не відіграє головної ролі у формуванні доходів бюджету (12-15%). Хоча не можна не наголосити, що у деяких бюджетах місцевих рад України питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25-60%. Це зумовлено тим, що в цих містах рівень заробітної плати вищий, ніж в інших.

Україна та інші держави з перехідною економікою повинні все це брати до уваги та пристосовуватися до нових податкових концепцій.

4. Підвищення рівня адміністрування податку на прибуток

Основні складники механізму справляння податку, через які здійснюється вплив на суб'єкти господарювання, є такими, що породжують головні проблеми при його адмініструванні. Вони виникають через порядок визначення оподатковуваного прибутку, а саме складу валових витрат, які вилучаються із суми скоригованого валового доходу, методики амортизаційних відрахувань, надання податкових пільг, встановлення податкового періоду.

Пільги виражають двоїстий характер, який проявляється в тому, що застосування пільгового оподаткування, з одного боку, є одним із заходів по забезпеченню соціального захисту населення, та з іншого боку, з застосуванням пільгових ставок державний бюджет втрачає частину своїх доходів, які могли б стати новим засобом для фінансування як економіки в цілому, так і фінансування соціальних програм та соціального забезпечення населення. Хоча пільги є для держави незібраними коштами, находженими до бюджету, та вони ж використовуються на споживання чи забезпечення своїх потреб, що повертається вітчизняним підприємствам в якості додаткових оборотних коштів та виручки, що як відомо, збільшує надходження до бюджету, але вже якості інших податків.

Застосування штрафних санкцій є тим чинником, який суттєво впливає не лише на фінансовий стан суб'єкта господарювання, а й значно ускладнює взаємовідносини між платником податків та податковими органами. Таким чином, формується непривабливий імідж податкової служби, що не сприяє гармонізації податкових відносин як одного з вирішальних чинників підвищення ефективності системи оподаткування.

Розв'язання таких проблем є важливим напрямом податкових реформувань, особливо за наявності окремих недосконалих і суперечливих законодавчих норм.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що коло проблем, котрі виникають при адмініструванні податку на прибуток, не обмежується переліком питань, порушених у цій статті. Воно значно ширше і потребує докладного аналізу й конкретних рішень. Проте одне не викликає сумніву. Такі проблеми не можна розв'язувати на користь одного із суб'єктів податкових відносин, потрібно забезпечити гармонізацію інтересів держави та платника податків.

Висновки

Українська держава на сучасному етапі переходу від планового державного управління народного господарства до ринкових відносин розпочала створення власної податкової системи, яка не є копіюванням досвіду інших країн, адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу і ряд інших чинників.

Сучасний стан податкової системи України можна охарактеризувати як закладення підвалин. Зроблено за короткий час досить багато.

Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхам впровадження податків характерних для країн розвинутою ринковою економікою. Особливу роль у податковій системі посідають прямі податки, які є “справедливіші” від непрямих.

Пряме оподаткування в нашій країні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян.

Головною ознакою нині діючої податкової системи України є те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств (21,6%) переважають над надходженнями від населення (11,7%), тоді як останній переважає у розвинутих українах.

На сучасному етапі потрібно приділяти більш уваги прибутковому пдатку з громадян.

Розроблено і впроваджено законодавство, яке вирішу деякі питання щодо оподаткування громадян, - Декрет “Про прибутковий податок з громадян”. Цим декретом визначено об'єкти, суб'єкти, ставка оподаткування, а також особливості оподаткування окремих категорій громадян як протягом календарного року, так і за сукупним дохдом.

При стягнені прибуткового податку громадян слід враховувати, що діючим законодавством встановлено пільги, хоча і досить незначні.

На жаль все ж таки недосконалість Декрету “Про прибутковий податок з громадян” відчувається. Вона забезпечується шляхом надмірного оподаткування, скороченням пільгових ставок та іншим, що одночасно руйнує стимули економічної діяльності, змушує суб'єктів оподаткування уникати сплати цього податку.

Отже, ми бачимо, що проблем в оподаткуванні громадян багато і їх треба турміново вирішувати.

Для цього потрібно все ж таки використовувати досвід розвинених країн світу і власний. Насамперед необхідно переглянути ставки прибуткового податку, які потрібно зменшити, потім зупинитися на неоподатковуваному доході, який необхідно індексувати з урахуванням інфляції, та, нарешті, розглянути пільги, щодо прибуткового оподаткування, кількість яких з кожним роком скорочується, а не збільшується, як в розвинених країнах світу.

Існує ряд інших проблем, але це головні, які потрібно негайно вирішувати. Адже жоден податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб'єктів розподільних відносин у суспільстві, як даний.

Саме з погляду на це, незважаючи на всі труднощі у стягненні прибуткового податку, він використовується у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.