Обігові кошти, кредитування підприємств

Відкритий Міжнародний Університет Розвитку

Людини “ Україна “

Радомишльський локальний центр дистанційного навчання

Модульна контрольна робота №2

з дисципліни: «Фінанси підприємств»

Виконала:

студентка 2 курсу

фінансового факультету

Войдило Анна Анатолівна

Зміст

1. Обігові кошти

2. Кредитування підприємств

1. Обігові кошти

На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг.

На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та ін. ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, а потім вступають у другу фазу - виробничу. В процес виробництва включаються робітники, що одержують зарплату за роботу. потім матеріальні цінності стають готовою продукцією, яка продається і підприємство має певну виручку. яка не тільки відшкодовує витрати, але і дає прибуток.

гроші - товар - виробництво - товар - гроші

Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів підприємства необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фонду обігу.

1. За місцем і роллю в процесі виробництва.

Формулювання і регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це відокремлюють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також розділюють їх на нормовані і ненормовані.

Оборотні фонди - це частина засобів виробництва, яка бере участь у виробничому циклі і переносить свою вартість на вартість грошової продукції.

Одна частина входить до продукції і утворює її, а друга допомагає виконувати процес.

Фонди обігу - це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничому процесі але авансується на створення засобів оборотних фондів.

Оборотні кошти використовують ефективніше тоді, коли більша їхня частина золота у сфері виробництва.

2. За джерелами утворення оборотні кошти є:

1) власні

2) позичені

3. За способами планування або формування

1) нормовані

2) ненормовані

Оборотні кошти підприємства

Оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди)	Оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу)
виробничі запаси незавершене виробництво поліфабрикати вл. вигот.	відвантажена продукція грошові кошти по р/р дебіторська заборгованість інші оборотні кошти
нормовані оборотні кошти залишки готової продукції	ненормовані оборотні кошти

2. Нормування - це необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва.

Методи розрахунку нормативів оборотних коштів.

- аналітичний - аналіз наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним корегуванням фактичних запасів та вилучення з них надлишкових;

- коефіцієнтний - в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних обігових коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів;

- метод прямого рахунку - це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції). Це є найбільш ефективний 3

- метод, попередні два є допоміжні.

1) Норматив оборотних коштів у виробничих запасах.

Виробничі запаси розділяють на ті, які відносяться до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо) і ті які відносять до основних фондів (запчастини, інструменти, інвентар).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів визначається множенням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.

Точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємстві існує декілька видів запасів: транспортний, підготовчий, поточний, резервний.

Транспортний, що не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати встановленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Підготовчий - на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Поточний - обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (якщо між споживачем і постачальником договір один раз на місяць то кожний запас має забезпечувати 15 днів роботи.

Резервний (страховий) - за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

У цілому норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів визначають за схемою

1. Квартальна потреба в матеріалах2700 т.

2. Середньодобова витрата30 т.

3. Ціна однієї тони матеріалу12000 грн.

4. Вартість добової витрати (23)360000 грн.

5. Норма запасу

а) транспортного 2 дн.

б) підготовчого 3 дн.

в) поточного 15 дн.

г) резервного 5 дн.

д) усього 25 дн.

6. Норматив оборотних коштів п4п5д9000000 грн.

Оборотні кошти, що тяжіють основних, відрізняються за змістом і значенням від тих, які відносять до оборотних фондів і нормування їх відрізняється - основою служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності. У мало- і швидкозношуючих предметах

1) порізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі і тих що експлуатуються;

2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною вартістю, а предметів. що використовуються 50% первісної вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, що експлуатуються, і розрахунок норм на підставі коефіцієнтів, що характеризують залежність від розміру запасів, від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування.

2) Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві.

Залежить від обсягу продукції, що виробляється, собівартості окремих її видів, характеристики розподілу витрат протягом виробничого циклу.

Тобто оборотні кошти змінюються прямо пропорційно динаміці масштабі випуску та с/в продукції. При цьому має бути враховано співвідношення середньої с/в незавершеного виробництва і с/в готової продукції, яке заведено називати коефіцієнтом наростання витрат.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві

Т_у - середня тривалість виробничого циклу в дн.

V_g - середньодобовий випуск товарної продукції.

К_нв - коефіцієнт наростання витрат (с/в в незавершеному виробництві).

1) V_g - середньодобовий випуск товарної продукції обчислюється:

а) ділення запланованого випуску на кількість днів розрахункового періоду;

б) середньозважувальне за питомою вагою окремих виробів в с/в товарної продукції.

Дні виробничого циклу	Щоденні витрати	Сума витрат нароста-ючим підсумком
Перший Другий Третій Четвертий П'ятий Шостий Всього	30000 3000 3500 4000 4000 5600 50100	30000 33000 36500 40500 44500 50100 234600

Розподіл витрат на виготовлення виробу за днями виробничого циклу(грн..) Коефіцієнт наростання потреб потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу. Це показано в таблиці. В даних видно, що с/в незавершеного виробництва середня дорівнює:

234600:6=39100 грн.

а коефіцієнт нарощування витрат

39100:50100=0,78

Якщо велика номенклатура виробів, то визначення коефіцієнта таким способом надто трудомістке, тому:

К_нв=С_нц+0,5С_рц/С_в

С_нц - первісні витрати на початок виробничого циклу;

С_рц - решта витрат на виготовлення виробу;

С_в - виробнича с/в виробу.

Виходячи з даних таблиці:

К_нв=30000+0,5(50100-30000)/50100=0,8

різниця між першим і другим розрахунком 0,02, що цілком допустимо.

Норматив оборотних коштів у інших нормованих елементах.

3) Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишків коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок с/в продукції.

Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок витрат майбутнього періоду 8000 грн. потреба в них протягом цього періоду 82000, на с/в буде віднесено в рахунок погашення раніше здійснених витрат 36000 грн.

Норматив = (8000+82000)-36000=54000 грн.

4) Норматив оборотних коштів у залишку готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу в днях. У свою чергу норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації, комплектування, пакування, виписування та здавання платіжних доручень в банк.

Сукупний норматив оборотних коштів на розрахунковий (плановий) період - це загальна сума нормативів, обчислених для окремих видів елементів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.

4. Оборотні кошти становлять значну частину матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання має неабияке значення для н/г.

Ефективність використання оборотних коштів

основні показники	способи підвищення ефективності
- коефіцієнт оборотності - коефіцієнт завантаження - тривалість одного обороту - рентабельність	- оптимізація запасів і ресурсів незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого циклу - поліпшення організації МТЗ

Коефіцієнт оборотності - діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт завантаження - скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції - тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності.

Тривалість одного обороту в дн. (швидкість обороту) - співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (квартал - 90, рік - 360) і коефіцієнта оборотності за той самий час.

Рентабельність - відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них, тобто відбувається процес вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшення їхнього використання).

Оптимізація запасів дає змогу скоротити запаси на підприємстві, особливо з матеріаломістким виробництвом.

Зменшення тривалості виробничого циклу на 1 день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грошей.

Якщо прискорити реалізацію продукції на 1 день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.

2. Кредитування підприємств

Підприємства у сучасних умовах господарювання систематично залучають позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою банку і підприємством, в якому визначаються об'єкти кредитування, умови одержання та погашення позик включаючи плановий розмір кредиту, процентні ставки плати за кредит, умови та розміри їх підвищення та зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат, зобов'язання підприємства по заставі цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови кредитування.

Як правило, кредитний договір укладається на рік, але в окремих випадках він може бути укладений і на більш тривалий термін. Так, за позиками на капіталовкладення та іншими довгостроковими кредитами договір укладається на термін наданого строку, наприклад, будівництва. У рамках договору установи банку і підприємства виступають як рівноправні партнери, котрі слідкують за додержанням умов кредитування. Якщо заборгованість прострочена більше ніж на ЗО днів, то надання нових кредитів припиняється: при нестачі обігових коштів на підприємстві його кредитування може бути продовжено під гарантію вищої організації, підприємства-спонсора або ін.

Підприємства при збитковій праці переводяться на особливий режим кредитування і розрахунків, при якому надані позики пред'являються до дострокового стягнення і подальше кредитування підприємства припиняється.

Використовують також таку форму кредитування поточної господарської діяльності підприємства, як кредитування за сукупністю запасів і витрат. При цій формі кредитування об'єднуються матеріальні та виробничізапаси, відвантажені товари та виконані роботи в межах нормальних термінів оплати, товари та матеріали, продані в кредит.

За рахунок кредиту, при відсутності грошових коштів на рахунках в банках, оплачуються матеріальні цінності, що надійшли від постачальників, товари, послуги, відкриваються акредитиви та лімітовані чекові книжки для розрахунків за кредитовані цінності та послуги.

Виплата кредиту здійснюється установою банку шляхом перерахування грошових коштів з рахунків в банках підприємства на рахунок банку.

Якщо у підприємства недостатньо грошових коштів на рахунках в банках для виплати заробітної плати працівникам з незалежних від самого підприємства причин, то таке підприємство може одержати в банку позику на ці потреби. Така позика видається під підвищені проценти і як правило терміном до 10 днів.

В Україні в нових умовах господарювання великого поширення набуло комерційне кредитування, при якому здійснюється продаж товарів на умовах розстрочки платежу. Суму оплати можна оформляти векселями, іншими борговими документами по кожному строку платежу або визначати порядок розстрочки платежів, їх погашення по строках у договорах поставки або підряду. Облік комерційного кредиту доцільно вести на субрахунку "Розрахунки з покупцями з наданого комерційного кредиту" за новим Планом рахунків рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". Аналітичний облік на цьому субрахунку ведеться в розрізі покупців, особові рахунки яких відкриваються за строками платежів. Групування за строками платежів покупців та замовників необхідне для своєчасного погашення комерційного кредиту, для аналізу фінансового стану підприємства. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних обігових коштів, інших джерел коштів, що є в його розпорядженні, а також за рахунок залученого банківського та комерційного кредитів.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікують за такими ознаками:

- за кредиторами;

- за формами та видами;

- за метою використання;

- за терміном надання;

- за забезпеченням;

- за порядком надання.

Види кредитів, що надаються підприємствам

Підприємствам можуть надаватися кредити таких видів:

- банківський кредит -- надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором;

- комерційний кредит - економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами;

- державний кредит - економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання;

- лізинговий кредит - стосунки між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна (майновий. кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний -- у товарній. Погашаються банківський та державний кредити у грошовій формі. Комерційний кредит у період становлення ринкових відносин може погашатися як у товарній, так і у змішаній Формах (товарній і грошовій одночасно).

В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії і тому лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів.

За терміном надання розрізняють кредити: короткострокові (не перевищують одного року); середньострокові (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень; довгострокові кредити (понад три роки) можуть надаватися для формування основних засобів.

Кредити залежно від забезпечення поділяють на дві групи:

1) забезпечені (нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю тощо);

2) бланкові (отримують тільки фінансове стійкі підприємства на короткий термін (1-Ю днів)).

Анальний кредит -- це позика, при якій банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства

у формі гарантії або поручительства, тобто умовне платіжне зобов'язання. За звальний кредит банк одержує комісійні залежно від виду вимог, що випливають з гарантії та терміну дії. За наданий кредит стягується також процент за діючими ставками.

Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

1) цільова спрямованість;

2) термін кредиту;

3) вид процентної ставки;

4) валюта кредиту;

5) види обслуговування.

Не мають права отримувати кредити підприємства:

- проти яких порушено справу про банкрутство;

- за наявності простроченої заборгованості за раніше наданими кредитами;

- під укладені контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих витрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів.

Погашення банківського кредиту -- це спосіб погашення основної його суми і нарахованих процентів. Кредит погашають повністю по закінченні терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Процент нараховується на суму непогашеного кредиту.

Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

В Україні комерційні банки дуже рідко надають підприємствам довготермінові кредити. Більш реальною є можливість отримати довготерміновий кредит через кредитні ліні? Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Такі кредити надаються вповноваженими банками.

За рахунок коштів ЄБРР здійснюється, короткострокове та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Короткострокове кредитування надається для реалізації експортних контрактів та придбання імпортної продукції з метою подальшого використання в процесі виробництва.

Довгострокове кредитування надається для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання).

Критерії фінансування підприємств по лінії ЄБРР: -- фінансуються тільки проекти підприємств з приватною формою власності, які функціонують у галузях сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості та послуг;

- частка приватної власності має бути не менша ніж 51%;

- допроектні активи підприємств не повинні перевищувати 2,5 млн. дол. США за винятком вартості споруд та будівель;

- підприємство має відповідати вимогам техніки безпеки, екологічним, санітарно-гігієнічним, а також іншим нормам охорони довкілля, встановленим законодавством України;

- кількість працюючих не повинна перевищувати 500 осіб;

- власний внесок позичальника в проект не може бути меншим за 30% вартості проекту;

- коефіцієнт обслуговування

- погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входять у систему будівель, розпочинається не пізніше ніж за два роки;

- розпочинається погашення бюджетних кредитів через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переобладнання об'єкта кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально;

- ставка за користування бюджетними позиками встановлюється і визначається Мінфіном України щорічно під час формування Державного бюджету.

На отримання кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку підприємство подає відповідні документи.

Державне кредитування підприємств

Державний кредит -- це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою внаслідок купівлі підприємством державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Державне кредитування підприємств може здійснюватися для забезпечення післяприватизаційної фінансової підтримки.

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

- пускових об'єктів;

- раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;

- технічного переобладнання і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

Кошти підприємств, які надходять до банку за користування бюджетною позикою, перераховуються до Державного бюджету в обсязі 60%, а коли до позичальника застосовано штрафні санкції -- 70% від цих сум. Решта суми надходить до уповноваженого банку для покриття витрат на обслуговування бюджетної позики.

Оплата відсотків здійснюється за рахунок власних коштів підприємства.

Банки, які фінансують позичальника, здійснюють контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних кредитів, до підприємств-позичальників, що порушують кредитну угоду, застосовують штрафні санкції.

Не застосовуються штрафні санкції до підприємств-позичальників:

- за несвоєчасне одержання позичальником бюджетної позики у передбачених обсягах;

- за тимчасової консервації об'єкта через брак коштів для продовження його будівництва.

Кредити за рахунок коштів Державного позабюджетного капіталу приватизації надаються за таких умов:

- у Статутному капіталі приватизованого підприємства державна частка не перевищує 25%;

- загальний обсяг кредиту не перевищує 33% загального обсягу надходження коштів від продажу майна відповідного підприємства (незалежно від його вартості);

- продаж підприємства не був здійснений за приватизаційні папери;

- приватизаційні підприємства не належать до об'єктів комунальної власності.

Розмір плати за кредит встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.

Для одержання цільових кредитів підприємства подають до Фонду Державного майна відповідні документи:

- заяву про одержання кредиту;

- довідку комерційного банку про залишок коштів на рахунку підприємства і відсутність заборгованості за одержаними раніше позиками;

- копії засновницьких документів підприємства-засновника;

- довідку органів Державної податкової адміністрації про своєчасну сплату податків;

- висновки останньої аудиторської перевірки фінансового стану підприємства;

- баланс (копію) на останню звітну дату, засвідчений податковою інспекцією;

- перелік майна, яке слугуватиме заставою і є власністю підприємства-позичальника;

- техніко-економічне обґрунтування використання кредиту у вигляді бізнес-плану;

- інші документи на вимогу Фонду.

Контроль за цільовим використанням і своєчасним погашенням кредиту і процентів за користування ним здійснює комерційний банк.

У разі несплати підприємством-позичальником суми кредиту, процентів-за користування ним чи відповідних комісійних перерахування належних сум на рахунок Фонду здійснюється в межах вартості заставного майна, яке реалізується на доручення банку.

Підприємство може отримати основні засоби на умовах кредиту-оренди, але воно має пройти лізинговий процес, який складається з таких процесів:

- підготовка та обґрунтування лізингового проекту;

- юридичне оформлення лізингової угоди;

- виплата лізингових платежів;

- повернення об'єкта лізингу або викуп його за залишковою вартістю.

Облік довгострокових кредитів банків

На рахунку № 50 "Довгострокові позики" обліковують надані банком довгострокові кредити банків для технічного переобладнання, реконструкції та розширення діючих підприємств, а також на інші об'єкти будівництва підприємством. Банки при наданні кредитів відбирають найбільш ефективні проекти, що можуть значно підвищити продуктивність праці, ефективно розвинути наукомісткі види виробництва, підвищити якість продукції, фінансують соціально-культурні об'єкти, житлове будівництво та ін.

Довгострокові кредити банків надаються підприємствам на строк більше року.

Аналітичний облік довгострокових кредитів ведеться за видами кредитів, банками, які їх надали.

Розрахунки з банками за операціями обліку (дисконту) векселів та інших боргових зобов'язань.

Заборгованість за розрахунками з покупцями, засновниками та іншими дебіторами забезпечується простроченими векселями і продовжує -враховуватись на відповідних рахунках обліку дебіторської заборгованості.

Аналітичний облік дисконтованих векселів ведуть за векселедавцями, окремими векселями, банками, які здійснюють облік (дисконт) векселів або інших боргових зобов'язань.

Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою ознакою у Журналі-ордері № 4, а при спрощеній формі обліку - у Відомості № В-4.

За умови неможливості погасити кредит (короткостроковий, довгостроковий) підприємство-боржник може домовитися з банком про відстрочення (пролонгацію) на підставі заяви до банку (за 2-3 дні до закінчення терміну) та відповідної домовленості.

Процентна ставка за пролонгованим кредитом буде вища, ніж ставка стандартна (п. 26 Положення про кредитування, затвердженого постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Різниця між процентною ставкою за пролонгованим кредитом і ставкою стандартною розглядається як штрафна санкція.

У випадку, якщо банк-кредитор не погодиться на пролонгацію, своєчасно непогашений кредит вважається простроченим.

Усі передбачені договором штрафні санкції, проценти за простроченими кредитами відносили за рахунок прибутку, що залишався у розпорядженні підприємства, субрахунок № 98 "Визнані штрафи, пені, неустойки".

Список використаної літератури

1. Закон України „Про заставу" із змінами і доповненнями від 1.01.2004 р. № 47

2. Банківське кредитування малих підприємств/ О.Л. Кривоног/ Фінанси України - 2005 - №8 , - ст.101-105

3. Як отримати банківський кредит сільськогосподарському підприємству/ Н. Колінько/ Баланс-Агро - 2005 - № 24 - ст. 30-33

4. Оцінка кредитоспроможності позичальника банку - конкурентний аналіз/ І.О. Нужна/ Регіональна економіка - 2005 - № 2 - ст. 200-205

5. Проблеми забезпечення повернення банківських кредитів/ М.В. Тітенкова/ Економіка, Фінанси, Право - 2005 - № 5, - ст. 17-19

6. Застава як форма забезпечення повернення банківських кредитів/ Економіка, Фінанси, Право - 2001 - № 4, - ст. 15-19

7. Зятковський І.В. - Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2002.

8. Кірейцева Г.Г. - Фінанси підприємств: Навчальний посібник.-К.: ЦУЛ, 2002.