Податковий контроль в Україні

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни : «Податковий контроль»

На тему : «Податковий контроль в Україні»

Херсон - 2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Правовий статус органів Державної податкової служби в Україні.

Розділ 2.Повноваження органів Державної податкової служби. Взаємодія їх з іншими контролюючими органами.

Розділ 3.Контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, повнотою та своєчасністю сплати податків.

3.1 Перевірка як основна форма податкового контролю.

3.2 Застосування непрямих методів контролю.

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Податкова система в кожній країні є однією з найважливіших основ економічної політики. З одного боку, вона забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об`єктивне суспільне явище, тому створюючи податкову систему потрібно виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися тільки побажаннями, можливо і найкращими, але нездійсненними.

Ідеальна податкова система, можна сказати, є міфом, а не реальністю. Навіть якщо уявити, що хтось сьогодні зумів її знайти, то вже завтра вона, внаслідок змін у суспільстві, матиме певні недоліки. Розвиток суспільства зупинити неможливо, в ньому постійно щось змінюється, перетворюється. Податкова система повинна бути мобільною і гнучкою, вона повинна своєчасно, швидко і повно реагувати на суспільні зрушення.

Недоліки в податковій політиці, велика кількість правопорушень в сфері оподаткування, становлять суттєву загрозу національній безпеці держави.

Тому на сучасному етапі розвитку економічної сфери держави постає проблема розробки такого курсу, найважливішим елементом якого є стратегія національної безпеки. Необхідною є робота, спрямована на оздоровлення економіки і поновлення її зростання. Для цього вимагається не лише функціонування самої фінансової системи, а й забезпечення функціонування всіх елементів фінансово-економічного механізму країни, в тому числі й податкового.

У зв`язку з цим, виявлення правопорушень, протидія їм набуває принципового загальнодержавного значення.

Але для того щоб виявити правопорушення, органи податкової служби наділені правом здійснювати контроль за дотриманням вимог податкового і валютного законодавства, правильністю обчислення сплати до бюджетів, державних цільових фондів, зборів та інших платежів, установлених законодавством, який вони здійснюють у формі перевірок та у формі певних непрямих методів перевірок.

Це одне з найважливіших завдань податкових органів, так як найбільша небезпека, з погляду забезпечення фінансових потреб держави, полягає в розширенні практики приховування доходів від оподаткування.

За оцінкою експертів у бюджет не надходить 40-50% сум податків, які підлягають сплаті (у США - до 15%). Податкові правопорушення - це не лише найгостріші податкові, а й політичні та соціально-економічні проблеми. Щоб не допускати їх збільшення державні органи, а насамперед податкові органи, повинні знаходити недоліки і неправомірні дії в господарській діяльності суб`єктів оподаткування.

Податки і податкова політика повинні бути такими, які могли б сприяти забезпеченню такого розвитку економіки, фінансової системи і фінансових відносин і процесів в Україні, при якому будуть сформовані необхідні фінансові умови і ресурси для соціально-економічної стабільності та розвитку суспільства в цілому, збереження цілісності фінансової системи, успішного протистояння внутрішнім і зовнішнім загрозам України в цілому і окремих її регіонів.

РОЗДІЛ 1 : ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

Впровадження податкових принципів при розрахунках з бюджетом обумовило необхідність створення спеціально уповноваженої служби, котра б здійснювала контроль за сплатою податків, а в разі необхідності і застосовувала примус щодо їх виконання.

Державну податкову службу було утворено за рішенням Ради Міністрів УРСР 12.04.90р., а 4 грудня того ж самого року Верховна Рада України прийняла Закон “Про державну податкову службу в Українській РСР”. У подальшому до Закону було внесено багато змін і доповнень. А 24 грудня 1993 року було прийнято його нову редакцію. Але й ця редакція була змінена і доповнена. Так, Указом Президента України від 22.08.1996р. “Про утворення ДПА України та місцевих Державних податкових адміністрацій”, Головна Державна податкова інспекція та її структурні підрозділи на місцях було взагалі ліквідовано. На базі ліквідованої структури “з метою посилення контролю за стягненням податків, зборів і інших обов`язкових платежів, укріплення виконавчої дисципліни працівників податкових органів” створено ДПА України. Коментар Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Це було дуже важливим етапом розвитку податкової системи в Україні. Податкова служба вийшла з під чіткого контролю Міністерства фінансів, стала незалежною, що повинно було позначитись на її подальшій діяльності. Ставилася мета підвищення ефективності роботи податкової служби в Україні, контролю за дотриманням діючого податкового законодавства та ін.

На сьогодні система управління податками в Україні являє собою єдину централізовану систему, побудовану за принципом багаторівневої ієрархічної організації. Кожен рівень має свої функції та специфіку. Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В. Налоги и налогообложение в Украине, учебное пособие- Луганск: Издательство ВУГУ. 1999.-с.239.

Це Державна податкова адміністрація України, Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах, районах у містах. Очолює податкову службу Голова Державної податкової адміністрації України. Голова призначається на посаду і звільняється з неї Президентом України за поданням Прем`єр-Міністра України.

ДПА України є централізованим органом виконавчої влади. ДПА в АРК, областях, інспекції в районах, містах, районах у містах не можуть входити до складу місцевих адміністрацій. Голова ДПА АРК не може входити до складу Ради Міністрів АРК. Голова ДПА України не входить до складу Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 5 лютого 1998р. “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”” можуть утворюватись міжрайонні (на два і більше районів) та об`єднанні (на місто без районного поділу на район) державні податкові інспекції.

Місцеві органи податкової служби одночасно є органами ДПА України та її структурними підрозділами, і перебувають в її підпорядкуванні. Але при здійсненні фінансового контролю кожен з перелічених вище органів діє в межах встановленої законом процедури самостійно.

Автор вважає що в Україні є досить недосконалою законодавча база, що регулює безпосередньо діяльність органів державної податкової служби при здійсненні ними фінансового контролю. В наш час дуже розповсюдженими є податкові правопорушення, що підриває нормальне функціонування державної економіки і не дозволяє Україні вийти з фінансової кризи і фінансовий контроль податкових органів - велика необхідність. А чим кращою буде нормативна база з цього питання, відповідно, тим кращою і результативнішою буде діяльність органів податкової служби.

До складу органів державної податкової служби входять спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція, утворена на основі податкової поліції, основу якої склали виведені, згідно з Указом Президента України від 22 серпня !996р., з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ, оперативні підрозділи Управління по боротьбі з кримінальними приховуваннями прибутків від оподаткування кримінальної міліції МВС України.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції - керуючий заступник Голови ДПАУ. До складу податкової міліції входить: Головне управління податкової міліції, слідче управління податкової міліції, та управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби.

Виходячи з закріплених законодавством прав податкової міліції, можна виділити, що вони однаково володіють як правами працівників органів податкової служби, так і правами, які закріплені деякими положеннями Закону “Про міліцію”. Але при здійснення фінансового контролю користуватись всіма повноваженнями можуть лише начальники підрозділів податкової міліції.

Важливу роль в підвищенні ефективності діяльності органів податкової служби відіграло створення у складі податкової міліції Управління податкових розслідувань, працівники якого є висококваліфікованими спеціалістами з бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної роботи.

На нашу думку, для покращення контролю, доцільніше було б залучення працівників цього Управління до проведення перевірок - основної форми здійснення контролю, так як їх кваліфікація дозволила б швидше і більш повно відшукати порушення податкового законодавства, ведення звітності, віднайти приховані суми та ін.

РОЗДІЛ 2. Повноваження органів Державної податкової служби. Взаємодія їх з іншими контролюючими органами

Перше місце серед завдань органів Державної податкової служби посідає податковий контроль.

Податковий контроль - це єдина система обліку платників податків, а також контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, порядком проведення розрахунків, обліку товарів та коштів.

Важливе значення має :

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб та єдиного банку даних про юридичних осіб - платників податків та інших податкових платежів;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань оподаткування;

роз`яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків та внесення пропозицій щодо його вдосконалення та ін.

У частині 2 ст. 16086 проекту Податкового кодексу України зазначається, що податковий контроль здійснюється органами держаної податкової служби разом з іншими контролюючими органами та органами виконавчої влади в межах повноважень зазначених органів та їх посадових осіб. Це є фінансові органи, органи служби безпеки, прокуратура, органи внутрішніх справ банки та податкові служби інших держав. Податковий кодекс України (проект) від 16 червня 2000р. №34-2222/4

Органи податкової служби незалежно від їх рівня забезпечують облік всіх платників податків, зборів та інших обов`язкових платежів у бюджет, здійснюють контроль за правильністю їх обчислень, повнотою і своєчасністю сплати; контролюють своєчасне подання суб`єктами оподаткування бухгалтерської та податкової звітності; здійснюють в межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, дотримання касової дисципліни; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків; подають до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних без встановлених законом підстав; захищають інтереси держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків та інших податкових платежів та ін. Закон України від 5 лютого 1998р. “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні””

Податкові органи направляють до різних фінансових органів та органів Державного казначейства звіти про надходження податків та інших платежів, що полегшує роботу цих органів.

Автор вважає, що в судах. в яких розглядаються позови органів податкової служби, повинні бути судді - фахівці з податкового, фінансового права. Це допоможе більш глибокому розгляду справ, пов`язаних з сплатою податків.

Органи податкової служби застосовують детальний облік населення, яке може оподатковуватись, як засіб боротьби проти ухилення від сплати податків.

Відомо що ще в Київській Русі на українських землях в складі Великого князівства Литовського та Польщі було подимне (подимщина, димне, дим) . Назва походить від одиниці оподаткування “диму” (двору, будинку)- типового селянського господарства. “Із історії податків на території України” Т.Цимбал, Збірник наукових праць УФЕІ, №1.1997р. с. 19. Ми бачимо, що облік вівся по дворах.

В наш час в органах податкової служби запроваджено “Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб та “Державний реєстр фізичних осіб - платників податків”. У 5-денний термін після взяття на облік платників податків юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців оформляються облікові справи, в яких у подальшому будуть вміщені відомості про порядок і повноту їх розрахунків по податкових зобов`язаннях. На другий день після оформлення облікова справа закріплюється за конкретним податковим інспектором. Інструкція “Про порядок обліку платників податків”, затверджена наказом ДПА України від 19 лютого 1998р. №80. Податкове законодавство України.-1999р.

Крім цього всім громадянам України присвоюють ідентифікаційні номери платників податків.

Наказом ДПА України від 3 серпня 1998р. №380 “Про затвердження Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків” встановлюється мета і порядок присвоєння таких номерів.

Для забезпечення повноти обліку, органи податкової служби станом на 1-е число першого місяця кожного кварталу проводять звірку журналів обліку платників податків як юридичних, так і фізичних осіб з даними органів державної реєстрації та органів статистики з обов'язковим складанням актів звірок. Органи податкової служби повинні негайно реагувати на зміни в обліку платників податків щоб уникнути ухилення від оподаткування через неіснуючі фірми чи громадян - підприємців.

Відповідно до пункту 4.1. та 5.1. Інструкції “Про порядок обліку платників податків” юридичні та фізичні особи - підприємці повинні у 20-денний термін після отримання свідоцтва про державну реєстрацію звернутись до державних податкових органів за своїм місцезнаходженням для взяття на облік. Але якщо для юридичних осіб строк взяття на облік встановлено - це 5 днів з дня подання заяви, то для фізичних осіб цей строк не встановлюється.

На нашу думку, це призводить до уповільнення подальшої реєстрації цієї особи, як суб`єкта підприємницької діяльності. Це затримує відкриття рахунків в банку і відповідно впливає на персональний розвиток малого бізнесу в нашій країні. Отже, необхідно чітко врегулювати питання, пов1язані з реєстрацією суб`єктів підприємницької діяльності.

На підставі відомостей, одержаних від органів державної реєстрації і про зареєстрованих суб`єктів підприємницької діяльності, підрозділи обліку платників податків складають списки таких суб`єктів, які не з`явились до державного податкового органу для взяття їх на облік і передають ці списки підрозділам з питань оподаткування юридичних та фізичних осіб, а також підрозділи податкової міліції для можливого використання в їх роботі.

Фізичним особам - платникам податків, видаються картки фізичних осіб - платників податків відповідно до наказу ДПА України від 27 січня 1998р. №43 “Про затвердження положення про картку фізичної особи - платника податків”.

Відповідно до Постанови НБУ від 18.12.1998р. №527, якою затверджена Інструкція “Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті” не обмежується кількістю відкритих рахунків, але при цьому зберігаються вимоги до банків та інших фінансово-кредитних установ при відкритті рахунка платнику податків перевіряти наявність у нього документа, що підтверджує взяття на облік його у державному податковому органі.

Відповідно до пункту 1 ст. 12 Закону України від 25 червня1991р. “Про систему оподаткування” із змінами і доповненнями, банки і інші фінансово-кредитні установи зобов`язані надати державним податковим органам на їх запит відомості про наявність та рух коштів на рахунках платників податків - клієнтів цих установ. Кучерявенко Н.П. Основи податкового права:”Константа”, 1996р.-с.198.

Органи податкової служби мають право одержувати безоплатно необхідні відомості і документацію, що стосується сплати податків та інших платежів, за винятком тієї що складає державну таємницю; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, а також провадити перевірку достовірності такої інформації. Разом з тим, вони зобов`язані зберігати комерційну таємницю, розмір вкладів підприємств і громадян, які в свою чергу можуть оскаржити в суді їх неправильні дії.

Органи податкової служби мають право обстежувати будь-які виробничі, складські ,торговельні та інші приміщення підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб`єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів і вимагати проведення інвентаризації, опечатувати каси. касові приміщення, склади та архіви, давати доручення органам контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій і вилучати (із залишенням копій) документи, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, і інших платежів. Проте вилучати товарно-матеріальні цінності, проводити особистий огляд речей, застосовувати заходи фізичного впливу та вогнепальну зброю мають тільки підрозділи податкової міліції. Відомості Верховної Ради України №29, 1998р. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”” від 5 лютого 1998р.

При здійсненні фінансового контролю органи державної податкової служби тісно взаємодіють з іншими органами. Наприклад, в результаті перевірки платників податків податкові органи дають доручення органам контрольно-ревізійної служби на проведення ревізії. Органи КРС щоквартально зобов`язані проводити звірки з органами податкової служби відносно надходжень в бюджети платежів.

Автор вважає, що необхідною є розробка чіткого механізму взаємодії між цими двома органами, зазначено про це в Податковому Кодексі, що виключить можливість подвійного списання належних до сплати коштів.

Контроль за правильністю справляння податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів покладено крім органів податкової служби на органи ДПІ, Держтехнагляду, Держфлотнагляду України та ін. При здійсненні реєстрації, перереєстрації та технічного огляду транспортних засобів, від власників транспортних засобів, пред`явлення квитанції про сплату податків. Органи податкової служби зобов`язані систематично контролювати в таких органах правильність справляння податку і своєчасність його сплати.

Відділення Державного Казначейства зобов`язані повідомляти органи податкової служби про загальну суму надходжень від сплати фіксованого с/г податку та його розподіл.

Тісно податкові органи взаємодіють також з органами внутрішніх справ. Разом вони проводять рейди перевірки підприємств торгівлі, громадського харчування, місць ігорного бізнесу, відеосалонів, розваг ті відпочинку. Також вони здійснюють комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності боротьби з порушеннями податкового законодавства.

Спільно з НБУ податкові органи проводять перевірки діяльності КБ , які допустили значну кількість порушень податкового законодавства.

На наш погляд слід підтримати думку про те, що хороші результати дасть взаємодія органів податкової служби з аудиторськими фірмами при здійсненні перевірок. Аудитори мають досить широкі знання обліку, господарської діяльності, практичні навички, що дозволить під час здійснення перевірок легше та повніше відобразити стан об`єкту, що перевіряється. А також податкові органи передають аудиторам частину своїх повноважень, що надають більш вільного часу для вирішення інших, не менш важливих питань.

РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА СПЛАТОЮ ПОДАТКІВ

3.1 Перевірка як основна форма податкового контролю

Контроль за дотриманням вимог податкового та валютного законодавства органи податкової служби здійснюють у формі перевірок, які бувають плановими, позаплановими, документальними та фактичними, суцільними та вибірковими, повними та частковими. Відповідно до ст. 16088 проекту Податкового Кодексу перевірки можуть бути безвиїзними, виїзними та оперативними. Плановою перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків, що передбачається планом роботи податкового органу; проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного органу податкової служби за місцем розташування власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальна перевірка відповідно до положення 1. ст. 11 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”” здійснюється шляхом перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронно-касових апаратів і комп`ютерних систем, які застосовуються для розрахунку готівкою зі споживачами, та інших документів незалежно від способу надання інформації, (в т.ч. комп`ютерною), пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. Голос України-№29 , 14 лютого 1998р. В свою чергу, вона поділяється на комплексну і тематичну.

Проведення комплексних перевірок передбачає охоплення ними всіх видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, дотримання вимог всього діючого податкового законодавства. А тематична перевірка досліджує відповідно лише певні сторони фінансово господарської діяльності, порядок бухгалтерського обліку окремих операцій та ін. Наприклад, облік певного виду діяльності та оподаткування результатів саме цієї діяльності. Ці перевірки проводяться переважно за завданням вищестоящих податкових органів.

Фактична перевірка полягає в тому, що перевіряється вся сукупність сторін фінансової діяльності об`єкта перевірки. Перевіряють стан матеріальних і речових складів, зважують і вимірюють товарно-матеріальні цінності, перевіряють наявність грошей тощо. Фінансове право: Підручник/ (Алісов Є.Д.;Воронова Л.К. та ін.) ; під ред. Л.К. Воронової.-Х. :.”Консум”,1998р., с. 87. Отже, це контроль, не пов`язаний з дослідженням документів. Право на проведення перевірки платника податку надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за 10 днів до дня зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.

Періодичність документальних перевірок юридичних осіб проводиться комплексно 1 раз на рік за відповідними затвердженими планами перевірок, як великих платників податків. А для інших юридичних осіб перевірки проводиться комплексно, за затвердженими планами але не частіше одного разу на рік. Але якщо під час перевірок на підприємствах, установах, організаціях будуть виявлені значні порушення законодавства щодо утримання прибуткового податку, тоді протягом року вони перевіряються повторно.

Документальні перевірки громадян, фізичних осіб, в тому числі суб`єктів підприємницької діяльності, проводяться не рідше 1-го разу на два роки відповідно до плану податкового органу, який складається на початок кожного року і затверджується начальником відповідного органу податкової служби.

Автор вважає, що перевірки повинні проводитись не лише задля того щоб виявити недоліки і порушення, які стануть основою для притягнення до відповідальності, а й для того, щоб виявити і проаналізувати причини порушення податкового законодавства, можливо, внести певні пропозиції щодо поліпшення стану суб`єкта господарської діяльності, виявити резерви підприємства, надати певні роз`яснення керівникам цих підприємств щодо поліпшення їх діяльності, і, що в подальшому, допоможе уникнути порушення і відповідно покарань до них.

Так, в США інспектор-контролер покликаний не тільки займатися викриттям порушників закону, але й всіляко допомагати платникам податків оформляти відповідну анкету, нагадати забудькуватим платникам про сплату податків, а вже коли реакції не буде, то висуваються до них санкції. П.Гега, Л.Доля. основи податкового права: навчальний посібник. - К., “Знання”, - 1998р.-с.235

Перевірка є одним з основних напрямків забезпечення виконання доходної частини бюджету. На наш погляд, проблемою є те, що звітність підприємства та інші господарюючі суб`єкти формують за рік, бо, якщо б це відбувалося помісячно, чи поквартально, то набагато менше було б слідкувати за діяльністю платників податку, проводити перевірки.

Під час проведення планової документальної перевірки може виникнути необхідність проведення зустрічної перевірки. Підстава для її проведення - письмове звернення керівництва органу податкової служби. Податковий орган, що отримує це звернення повинен протягом 10-ти робочих днів провести дану перевірку і у 2-денний строк після її закінчення направити матеріали до податкового органу, що дав завдання на її проведення.

Підрозділами податкової служби, що мають проводити документальні перевірки, є:

відділи (управління) документальних перевірок територіальних державних податкових адміністрацій : а) місцевих податків і зборів; б) податків з фізичних осіб; в) податків з юридичних осіб; г) валютного контролю; д) крупних платників податків; е)контролю резидентів та нерезидентів зовнішньоекономічної діяльності та ін.

відділи (управління) податкових розслідувань податкової міліції.

Отримані дані документального дослідження, у випадку встановлення порушень податкового законодавства, можуть бути використані як підстава для притягнення посадових осіб або громадян - платників податків до адміністративної відповідальності (ст. 155-1, 164, 164-2, 165-1 КпАП, наприклад).

Крім того, результати таких перевірок разом з іншими даними можуть бути використані для порушення кримінальної справи за ст. 148-2 Кримінального кодексу України. В.В.Лисенко “Організація та проведення документальних перевірок, дотримання юридичними і фізичними особами податкового законодавства”- Науковий вісник, УФЕІ, №1 1999р.

За отриманими даними, які затверджуються керівниками податкових органів, здійснюється оперативний контроль.

Оперативною перевіркою вважається перевірка суб`єктів підприємницької діяльності, які проводять таку діяльність у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг, щодо дотримання ними порядку проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також, порядку виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Оперативна перевірка проводиться за рішенням керівника органу державної податкової служби або його заступника без попереднього повідомлення платника податків. Проект Податкового кодексу України

Оперативна перевірка повинна проводитись у складі не менше двох посадових осіб органів податкової служби за наявності у них службових посвідчень, особистих посвідчень, на право перевірки об`єктів, розташованих на конкретній території, в якому назву конкретних об`єктів перевірки зазначати не обов`язково. “Порядок проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів до них” затверджений розпорядженням ДПА України від 25 09 98р. Проведення оперативної перевірки починається, як правило, з фіксації посадовою особою податкової служби факту закупівлі товару, або з контрольної закупівлі товару, чи з перевірки певних питань дотримання вимог податкового законодавства, відповідно до задач поставлених керівником органу податкової служби або його заступника. За результатами перевірки можуть призначатись повторні чи додаткові перевірки - документальні, комплексні, тематичні.

Прикладом фактичної перевірки є обстеження торгово-посередницької і виробничої діяльності громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, яка проводиться не менше двох разів на рік. Але слід зазначити, що обстеження будь-яких складських, торгових та інших приміщень підприємств, установ і організацій може проводитись незалежно від певного встановленого строку, як тільки в цьому виникає потреба.

Громадяни повинні виконувати положення Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 19993р. “Про податок на промисел”. Контроль, відповідно до цього Декрету, покладається на органи державної податкової служби. Фінансове право: Хрестоматія. Посібник для студентів юридичних Вузів та факультетів. - К.:Вілбор,1998.-с.246. Він проводиться постійно протягом року.

Відповідно до сказаного, можна прослідкувати диференційований підхід до визначеності періодичності проведення планових перевірок органами податкової служби.

Позапланові перевірки - це такі перевірки, які не встановлені чітко в планах податкового органу. Тобто їх кількість ніде не обумовлена і нічим не обмежена. Вони проводяться лише за наявності для цього законодавчо визначених підстав і незалежно від раніше проведених перевірок у даного суб`єкта господарювання.

Документальні позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання можуть проводитись органами державної податкової служби за наявності хоча б однієї з таких обставин :

виявлення за наслідками зустрічних перевірок фактів, які свідчать про порушення платником податків норм податкового законодавства України;

неподання платником податків в установлений строк документів обов`язкової звітності;

виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

подання платником податків у встановленому порядку скарги про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки і необхідність такої перевірки для визначення наявності порушення;

виникнення потреби у перевірці інформації, одержаної від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не дає пояснень до їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів з дня його вручення належним чином платнику податків;

проведення нормалізації (ліквідації) юридичної особи;

прийняття рішення Кабінету Міністрів України;

одержання доручення Служби Безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України або Генеральної прокуратури України, центрального органу Державної податкової служби України;

подання суб`єктом підприємницької діяльності до органу податкової служби заяви про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість;

надходження до органу державної податкової служби від банківських установ та митної служби інформації про порушення суб'єктом підприємницької діяльності діючого порядку здійснення розрахунків під час проведення зовнішньоекономічної діяльності або встановлення таких фактів на підставі внутрішньої інформації органів державної податкової служби;

наявність недоїмки з платежів у бюджет у суб`єктів підприємницької діяльності Проект Податкового кодексу від 16 червня 2000р. №34-2222/4;

в інших випадках що будуть передбачені майбутнім Податковим кодексом.

Необхідною умовою для проведення перевірки є наявність у посадової особи податкового органу посвідчення на перевірку, дійсне протягом часу , вказаного в ньому. Відсутність у податківців належно оформленого посвідчення на перевірку не дозволяє їм брати участь у проведенні перевірки. Винятки складають працівники оперативних підрозділів податкової міліції, які з метою реагування на порушення податкового законодавства можуть здійснювати встановлені перевірки без наявності посвідчення на перевірку. Виявлення правопорушень в сфері оподаткування. - К.:Фенікс.-1999.- с.74.

У ставленні ДПА до окремих платників податків не повинно бути ніякої дискримінації. Втручання до справ платника податку з боку податкової адміністрації має бути мінімальним. “Фундаментальні аспекти ефективної податкової системи” Нортон Л. Стюбен. Вісник Державної податкової служби. №7 лютий 2000р.

Президентом України з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність було видано Указ від 23 липня 1998р. №817/98 “Про деякі заходи з делегування підприємницької діяльності”.

Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органами державної податкової служби. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки, лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб`єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

З метою недопущення несанкціонованих перевірок суб`єкти можуть вести журнали відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов`язковим зазначенням в них строків мети відвідання та ін. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Указ Президента від 23 липня 1998р. №817/98 “Про деякі заходи з делегування підприємницької діяльності”.

Якщо під час проведення перевірки порушень встановлено не було, то факт її проведення оформлюється довідкою. Якщо ж було встановлено порушення податкового чи валютного законодавства, складаються акти документальної перевірки фінансово-господарської діяльності відповідно до існуючих вимог, зокрема, визначених листом Головної державної податкової інспекції від 17 січня 1995р. №04-115/10-5534 щодо оформлення матеріалів документальних перевірок платників податків.

На підставі п. 8 Інструкції “Про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби” Журнал “Баланс”, №14 (191), 6 квітня 1998р. Інструкція затверджена наказом ДПІ України, №28, 20 квітня 1995р., зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України №151 від 27 травня 1997р., наказом ДПА №99 від 07.03.98р. акт перевірки підприємства і акт відмови від підпису (якщо посадові особи відмовились його підписати) не пізніше наступного дня їх складання реєструються в спеціальній книзі і разом з поясненням платника (якщо такі є) подаються для розгляду керівником ДПА.

Відповідно до Інструкції “Про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ, організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податкових та інших платежів”, затвердженої Наказом ДПА України від 1 жовтня 1998р. №316 Вісник Державної податкової служби.,1999р. та Інструкції Міністерства Фінансів України від 19.05.92р. посадовими особами органів ДПС можуть вилучатись зазначені вище документи. Вилученню підлягають первинні документи, за винятком тих, що становлять державну таємницю.

Вилучення проводиться на підставі письмової вмотивованої постанови, яка є документом суворої звітності. Вилучення документів регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення України. Кодексом не передбачено винесення такої постанови. Кодекс про адміністративні правопорушення України. Отже на нашу думку такий порядок вилучення документів суперечить чинному законодавству та створює певні зайві ускладнення в роботі податкових органів.

За результатами перевірки керівники органу податкової служби зобов`язані не пізніше 10 днів з дня проведення складання акту перевірки прийняти рішення про застосування до платника податків заходів фінансової відповідальності і протягом 15 днів з дня отримання протоколу про адміністративні правопорушення визначити заходи адміністративної відповідальності.

Виконавець, який готував проекти рішення, здійснює подальший контроль за надходженнями в бюджети фінансових санкцій і адміністративних штрафів. Якщо протягом 10 днів з дня прийняття рішення фінансові санкції платником податків не сплачуються, то керівник структурного підрозділу дає рецензію і матеріали перевірки передаються по реєстру в відділ примусового стягнення податків. Виявлення правопорушень в сфері оподаткування.:К.-Фенікс.-1999-с.76.

Вважаємо, що податкове законодавство повинно бути більш зрозумілим, доступним для розуміння всіма особами, якомога рідше змінюватись, так багато платників податків не можуть вільно орієнтуватись в усіх тонкощах порядку сплати податків, і, можливо, ненавмисно стають порушниками.

Також, необхідною є постійна робота з платниками податків, скорочення річних строків звітності, застосування комп`ютерних систем, що допоможуть постійно контролювати за господарською діяльністю платників та певними відхиленнями.

3.2 Застосування непрямих методів контролю

Досить серйозною проблемою для податкових органів є виявлення та залучення до оподаткування доходів різних суб`єктів господарювання, що йдуть від прихованої, так званої “тіньової” діяльності. Адже при здійсненні заходів проти податкових правопорушень податківці знову й знову наштовхуються на фіктивні фірми, підприємства. За даними ДПА, у м. Києві в 1997р. через рахунки фіктивних фірм проведено операції в обігах, співставлених з обсягами консолідованого бюджету м. Києва,- 3.5 млрд. грн.

Неможливо стає вбачати реальну діяльність платника, так як перекручується звітність, приховуються документи про проведення операцій а іноді облік таких об`єктів взагалі відсутній. Отже, про нормальну традиційну перевірку не може бути й мови. Вийти з цього положення органам державної податкової служби допомагають непрямі методи контролю. Ці методи запозичені з міжнародної практики. Один з найпоширеніших факторів - це співвідношення задекларованих доходів з реальними витратами платників податків. Для цього всі придбання в значних розмірах зіставляються з вказаними в декларації офіційними доходами.

Розходження між сумами доходів і витрат може бути приводом для проведення фінансового розслідування і порушення судової справи у звинувачені в ухиленні від сплати податків.

При непрямих методах контролю об`єктами перевірки є не звітні документи, декларації та ін., дані , отримані з інших джерел. Такими можуть бути дані, отримані від органів державної влади, в тому числі митних органів, органів внутрішніх справ, результатом зустрічних перевірок, попередніх перевірок, обстежень приміщень та ін.

Непрямі методи перевірки застосовуються з метою встановлення ймовірної суми доходу, який підлягає оподаткуванню, і суть її полягає в тому, що для визначення податкових зобов`язань платника податків зіставляється рівень його витрат на приватні потреби з доходами, про які він звітує. Виявлення правопорушень в сфері оподаткування. - с.78.

Основною ідеєю цього методу є те, що особі доходи легше приховати ніж витрати, і відповідно вони завжди “випливають”.

Використовуючи практику інших держав, необхідно, якомога ширше запровадити декларування суб`єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності. Декларація про витрати повинна бути одним з найважливіших документів, який подається до податкових органів України.

Підставами для застосування непрямих методів є : виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського та податкового обліку, фактів ухилення, втрати чи неподання бухгалтерських документів, постійне звітування платника податку про збитковість або про неведення господарської діяльності; невідповідність рівня життя керівників, засновників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та членів їхніх сімей, задекларованими доходами; наявність відносин з фіктивними структурами та ін.Нормативні акти з фінансів, податків, страхування та бухгалтерського обліку №3(28) лютий 1999р. Порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затверджений Постановою КМУ від 18 грудня 1998р. №1997.

Питання про необхідність застосування непрямих методів для підрахунку оподаткованого обороту вирішує безпосередньо податковий інспектор. Але ці перевірки потребують обов`язкового планування, метою якого є визначення цілей та обсягу перевірки. Це своєрідний метод контролю керівників податкових органів за діяльністю інспектора.

У разі встановлення розбіжностей між задекларованим доходом та доходом, визначеним при застосуванні непрямих методів, орган податкової служби у письмовій формі пропонує платнику податку документально обґрунтувати виявлену розбіжність. Якщо платник не зможе виконати цю вимогу шляхом використання легалізованих джерел, орган податкової служби має право самостійно кваліфікувати її як доход і обчислити суму належного до сплати податку. Нормативні акти з фінансів, податків, страхування та бухгалтерського обліку №3(28) лютий 1999р. Порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затверджений Постановою КМУ від 18 грудня 1998р. №1997

На думку автора органи податкової служби повинні зобов`язати платника обґрунтувати виявлену розбіжність, що допоможе в подальшому вірно вирішити питання сплати належного податку.

У разі доведення невідповідності витрат платника (фізичної особи) доходам на встановлену різницю збільшується оподатковуваний доход та застосовуються відповідні ставки прибуткового податку з метою наказування. Органи податкової служби в суді повинні надати відомості про дійсні джерела, з яких було отримано платником не задекларований доход.

Встановлення прихованих від оподаткування доходів непрямим методом у юридичної особи не є підставою для стягнення донарахованих сум податків з юридичної особи, а може бути лише доказом для суду про джерела тіньового доходу фізичної особи - платника податків. Але в постанові вказано на застосування фінансових санкцій до всіх платників податків - як до юридичних, так і для фізичних осіб, а також накладання адміністративних штрафів, а застосування кримінальних заходів не передбачається. п.9 Порядку застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ від 18 грудня 1998р. №1997.

Це створює певні ускладнення в роботі податкових органів щодо визначення суб`єктів по застосуванні контрольних санкцій та ступеня відповідальності. Отже, ми бачимо що питання щодо непрямих методів в українському законодавстві не має чіткого затвердження. На наш погляд вирішення цього питання має дуже важливе значення для розвитку діяльності в сфері здійснення контролю за справлянням податків та інших обов`язкових платежів. про це свідчить досвід іноземних країн. В майбутньому Податковому кодексі України обов`язково повинно бути всебічно визначено порядок застосування непрямих методів та всі питання, пов`язані з його застосуванням, адже одними каральними заходами ніяку проблему не вирішити. Можливо є навіть сенс у створенні такого підрозділу податкової служби, який би вів контроль за поданням декларацій про витрати, реєстрував і надавав іншим підрозділам у випадках необхідності відомості про обсяги витрат платників податків.

ВИСНОВКИ

Основою дослідження висвітленої теми стало законодавство, певні теоретичні матеріали, що стосуються діяльності державної податкової служби України, особливо її основного завдання - контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю, повнотою та своєчасність сплати податків.

В наш час в Україні мають місце дуже складні економічні перетворення. Розвиваються приватна і колективна форми власності, що призводить до втрати державою значної частини власних доходів. Основну частину надходжень до бюджету складають податки, тому питання оподаткування є постійним предметом дослідження, але увага в основному приділяється самим податкам та податковій системі. Але життєздатність і надійність податкової системи, а здебільшого стабільність економіки держави загалом залежить також і від рівня організації податкової служби держави, налагодженості її роботи, в тому числі і по контролю за дотриманням податкового законодавства та сплатою податків. Дуже влучно з цього приводу висловився Леонід Кучма: “Податківці - це “державне око”, у фінансовому забезпеченні функціонування державного організму”. Л.Кучма : Стратегічні цілі податкових перетворень у підтримці та стимулюванні реальної економіки : Вісник АДПСУ. №38, жовтень 1999р.

Україна з точки зору контролю за виконанням платниками податків законодавства, характеризується такими чинниками:

низька фінансова дисципліна платників податків, як наслідок низької податкової культури суспільства;

завищена фіскальна орієнтація податкової політики;

недосконала законодавча база щодо податкової сфери.

На нашу думку, слід зазначити, що значна частина правових актів в сфері оподаткування є складною і незрозумілою широкому і різноманітному колу платників податків, дуже багато існує упущень в податковому законодавстві, суперечностей. Внаслідок цього виникає дуже велика кількість порушників і вона буде збільшуватись, так як існує неспроможність держави врегулювати систему ефективного контролю та виявлення правопорушень.

Така політика держави не тільки не створює умов для розвитку економіки, а й мимоволі заганяє платника податків в глухий кут, здійснювати неправильні дії в сфері оподаткування.

Можна сказати, що ухилення від сплати податків є реакцією платників на недосконалість норм податкового права і на невідчутність реального, суворого контролю. І відповідно, ми бачимо реальну потребу в створенні простого і дієвого податкового контролю, який буде чітко врегульований законом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ :

Конституція України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Митний кодекс України.

Проект Податкового кодексу України.

Закон України від 5 лютого 1998р. “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні””.

Закон України від 2.02. 1994р. “Про систему оподаткування”.

Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993р. “Про податок на промисел”.

Указ Президента України від 22.08.96р. №760 “Про утворення ДПА України та місцевих державних податкових адміністрацій”.

Наказ ДПА України від 3 серпня 1998р. №380 “Про затвердження Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платникам податків”.

Інструкція “Про порядок обліку платників податків”, затверджена Наказом ДПА України від 19 лютого 1998р. №70.

Наказ ДПА України від 27 січня 1998р. №43 “Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків”.

Порядок проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів до них; затверджений Розпорядженням ДПА України від 25.09 98р.

Указ Президента України від 23 липня 1998р. №817/98 “Про деякі заходи з делегування підприємницької діяльності”.

Лист Головної Державної податкової інспекції України від 17 січня 1995р. №04-115/10-5534 щодо оформлення матеріалів документальних перевірок платників податків.

Інструкція “Про порядок вилучення посадовими особами органів Державної податкової служби України у підприємств, установ, організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів”, затверджена Наказом ДПА України від 1 жовтня 1998р. №316.

Порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 98р. №1997.

П. Гега, Л. Доля. Основи податкового права : посібник.- К.., ”Знання” 1998р. с.235.

Кучерявенко Н.П. Основи податкового права.- Х., “Константа”, 1996р.

Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В. Налоги и налогообложение в Украине. Учебное пособие.- Луганск. Изд-во ВУГУ 1999г.

Фінансове право: підручник/ (Алісов Є.О., Кадькаленко С.Т.) - Х.: Фірма “Консул”, 1998.-496с.

Фінансове право : Хрестоматія. Посібник для студентів юридичних ВУЗів та факультетів.- К.: Вілбор, 1998.

Виявлення правопорушень в сфері оподаткування. - К.: Фенікс- 1999р.

Збірник наукових праць УФЕІ. “Науковий вісник” №1, 1997р.

Збірник наукових праць УФЕІ, №1. 1999р.

Голос України №29, 14 лютого 1998р.

Вісник Державної податкової служби №7, лютий 2000р.

Вісник Державної податкової служби, 1999р.

Журнал “Баланс” № 14 (191), 6 квітня 1998р.

Коментар Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”.