Суб'єкти фінансового права і фінансових правовідносин

Співвідношення суб'єктів фінансового права та суб'єктів фінансових правовідносин. Держава як суб'єкт фінансового права. Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів. Особливості стягнення комунального податку та податку на рекламу.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.01.2010
Размер файла 12,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

План:

1. Суб'єкти фінансового права і фінансових правовідносин

2. Місцеві податки і збори

1. Суб'єкти фінансового права та фінансових правовідносин

Характеризуючи фінансове право та правовідносини у сфері фінансової діяльності держави, не слід ототожнювати їх суб'єктів.

Предметом регулювання фінансового права виступають відносини у сфері фінансової діяльності. Регулюючи такі відносини, фінансове право визначає права та обов'язки їх учасників - юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у фінансовій діяльності. Отже, такі учасники виступають суб'єктами фінансового права. Фінансово-правові норми екстраполюються у конкретних суспільних відносинах, які внаслідок правореалізації стають фінансовими правовідносинами.

Відповідно, суб'єкти фінансового права можуть виступати здебільшого суб'єктами конкретних фінансових правовідносин. Можна сказати, що суб'єкт фінансового права та суб'єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і конкретне. Разом з тим не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин. До уваги необхідно брати правосуб'єктність у фінансовому праві. Суб'єктами права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності. Поняття організації або юридичної особи у правовідносинах, у тому числі й фінансових, є досить широким. Для всіх суб'єктів такого роду характерна організаційна єдність, яка й дає підстави називати їх організаціями. Правами юридичних осіб у фінансових відносинах наділені:

Ш держава в цілому;

Ш державні органи, що діють як окремі утворення в межах встановленої компетенції;

Ш органи місцевого самоврядування;

Ш підприємства, установи (у тому числі бюджетні), об'єднання тощо.

У своїх взаємовідносинах та у відносинах з громадянами юридичні особи виступають як єдиний суб'єкт, внутрішня структура якого не має значення для осіб, що вступають з ним у відносини.

Учасники правовідносин мають бути наділені такою спеціальною юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію, що суперечить встановленим правовим нормам. Правосуб'єктність включає правоздатність та дієздатність. Отже, суб'єктами фінансового права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.

Правоздатність - це здатність бути носієм прав та обов'язків. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Дієздатність - це здатність самостійно реалізовувати права та обов'язки. Аналізуючи податкові правовідносини, слід зазначити, що громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто може реалізувати свої обов'язки зі сплати податків) це раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України -16 років) і зареєструється у податковій інспекції за місцем проживання як платник податків та отримає ідентифікаційний код. Отже, громадянин, який є суб'єктом фінансового права, не завжди виступатиме суб'єктом фінансових правовідносин.

Суб'єктивне право існує в конкретних правовідносинах, в які вступає правосуб'єктна особа. Це конкретна форма, в якій визначаються права та обов'язки, що виникли внаслідок вступу правосуб'єктної особи у правовідносини.

Суб'єктами фінансового права є держава, адміністративно-територіальні утворення, юридичні особи - підприємства й організації усіх форм власності, громадські організації, установи, тобто колективні суб'єкти та громадяни - індивідуальні суб'єкти.

Держава як суб'єкт фінансового права. Держава виступає в особі уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування. Це можуть бути органи загальної компетенції - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України або органи спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності - Державне казначейство, Державна податкова служба, Національний банк тощо. Водночас у фінансових відносинах держава може виступати суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це характерно для міжнародної діяльності держави, в першу чергу для відносин у сфері державного кредиту (зокрема, коли Україна отримує кошти у вигляді зовнішніх запозичень від міжнародних фінансових організацій, іноземних юридичних осіб тощо).

Колективний та індивідуальний суб'єкти фінансового права. У фінансових правовідносинах бере участь значна кількість колективних суб'єктів фінансового права. Наприклад, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування - сільські, селищні й міські ради відповідно до компетенції, встановленої Конституцією України, затверджують бюджети відповідного рівня й контролюють їх виконання. Кабінет Міністрів України в межах конституційних повноважень розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. Рахункова палата України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету.

Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Значне коло учасників фінансових відносин - колективних суб'єктів становлять підприємства, установи й організації усіх форм власності. З одного боку, за рахунок коштів Державного або місцевих бюджетів фінансуються бюджетні установи, з іншого - майже всі підприємства й організації є платниками податків, зборів, обов'язкових платежів. Вони беруть активну участь у відносинах у сфері банківської діяльності.

Індивідуальними суб'єктами фінансового права, як зазначалося, виступають фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Визначальною є їх роль у податкових відносинах та кредитно-розрахункових відносинах, у яких беруть участь кредитно-фінансові установи. Зокрема, фізичні особи незалежно від громадянства зобов'язані сплачувати податки та обов'язкові платежі до централізованих фондів з доходів, джерело походження яких перебуває в Україні. Уданому контексті визначальним буде принцип резиденства (перебування на території держави протягом календарного року сумарно 183 дні). Згідно з чинним законодавством громадяни мають право відкривати рахунки в національній та іноземній валюті у кредитно-фінансових установах, що мають відповідний дозвіл на здійснення валютних операцій.

Отже, суб'єкти фінансового права - це юридичні й фізичні особи, які мають правосуб'єктність, а суб'єкт фінансових правовідносин - це реальний учасник цих правових відносин.

2. Місцеві податки і збори

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивніший вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки:

-- комунальний податок;

-- податок на рекламу. Місцеві збори:

-- за право використання місцевої символіки;

-- за паркування автотранспорту;

-- за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

-- за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

-- за право проведення кіно- і телезйомок;

-- за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

--запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

--установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

-- установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

Нині підготовлено проект Закону «Про місцеві податки і збори», що передбачає внесення певних змін до їх складу і методики визначення. Загальну їх кількість зменшено до 14. Проте в проекті названого закону передбачено запровадження нових зборів:

за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах;

за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяльності у центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають історико-архітектурну цінність;

за здійснення міжнародного туризму.

Важлива особливість підготовленого законопроекту полягає у зменшенні податкового тягаря для вітчизняного товаровиробника. Податковий тягар стосовно місцевих податків і зборів переноситься на споживача (переважно щодо товарів імпортного виробництва). Робиться спроба реалізувати принцип збільшення місцевих податків і зборів зі зростанням споживання та залученням прибутків тіньового капіталу.

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що перебувають на території України.

Об'єктом для розрахунку податку був фонд оплати праці, який обчислювався множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10 відсотків від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатковувалась у попередньому місяці.

Згідно з проектом Закону «Про місцеві податки і збори» вносяться суттєві зміни в порядок обчислення комунального податку.

За об'єкт оподаткування береться вартість товарів (послуг), реалізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки).

Об'єктом оподаткування буде також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних у інших юридичних і фізичних осіб.

Від оподаткування передбачено звільнити реалізацію таких товарів вітчизняного виробництва:

-- хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;

-- сіль, цукор, олія соняшникова і кукурузна;

-- молоко і молочна продукція;

-- продукти дитячого харчування;

-- безалкогольні напої і морозиво;

-- яловичина, свинина, риба, домашня птиця, яйця;

-- ягоди, фрукти, картопля і плодоовочева продукція;

-- поштові марки, листівки, конверти;

-- друковані засоби масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів;

-- готові лікарські засоби;

-- вугілля, вугільні брикети, гас, торф, дрова для продажу населенню;

-- Мило господарське, сірники;

-- насіння овочевих, баштанних, квіткових культур. Ставки комунального податку будуть встановлювати від вартості реалізованих товарів без ПДВ: у 1999 році 2%, у 2000 році -- У/о.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рекламодавці), виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);

друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг. Виробники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Згідно з проектом названого вище Закону передбачено підвищення граничних ставок податку на рекламу, а також ширшу диференціацію ставок залежно від способу подачі реклами.

За рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв до відповідної ставки податку буде застосовуватися збільшувальний коефіцієнт «5».

За рекламування вітчизняними виробниками продукції власного виробництва (крім тютюнових виробів та алкогольних напоїв) застосовуватиметься пільговий коефіцієнт «0,5».


Подобные документы

  • Особливості і сутність Фінансового права України. Принципи стандартизації фінансового контролю як одного з початкових етапів реформування контрольної системи України. Загальна характеристика прав і обов'язків громадян у сфері фінансових відносин.

    реферат [24,8 K], добавлен 19.12.2008

  • Податкове законодавство України. Види податків та зборів. Обов’язки платника податків. Строк сплати податку та збору. Порядок визначення доходів та їх склад. Визначення вартості об’єктів амортизації. Віднесення сум податку до податкового кредиту.

    курс лекций [152,1 K], добавлен 11.11.2013

  • Поняття фінансового права. Місце фінансового права в системі права України. Система і джерела фінансового права. Фінансове право і наука фінансового права. Державна казна. Державний бюджет.

    реферат [31,6 K], добавлен 12.09.2007

  • Склад місцевих податків і зборів і порядок їх встановлення. Контроль за нарахуванням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платники збору за місця для паркування транспортних засобів. Порядок придбання і строк дії торгового патенту.

    контрольная работа [27,3 K], добавлен 29.12.2012

  • Визначення сутності податків, особливості їх формування та використання в економіці країни. Оподаткування фінансових установ, складання податкової звітності та проведення податковими органами перевірок. Аналіз порядку сплати банком податку на прибуток.

    курсовая работа [901,4 K], добавлен 09.06.2012

  • Поняття фінансового стану та фінансових ресурсів на підприємстві. Організаційно–економічна характеристика підприємства КП "Макіївтепломережі". Методологія і інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану і фінансових результатів на підприємстві.

    курсовая работа [112,1 K], добавлен 22.02.2013

  • Сутність і складові фінансового ринку. Характеристика його функцій та механізм. Структура ринку фінансових ресурсів. Суб'єкти фінансового ринку та їх функції та класифікація. Інститути інфраструктури фінансового ринку. Класифікація фінансових ринків.

    курсовая работа [74,1 K], добавлен 15.10.2008

  • Норми порядку обчислення і сплати податку на додану вартість. Сутність, методика обчислення та порядок сплати акцизного збору. Перелік підакцизних товарів (продукції). Ставки та порядок справляння митних зборів. Пільги, передбачені митним законодавством.

    реферат [19,8 K], добавлен 14.05.2011

  • Платники акцизного податку, об’єкти оподаткування, перелік підакцизних товарів. Ставки цього податку, методика його обчислення, пільги, строки сплати в бюджет і звітність платників. Сутність і призначення марок акцизного податку, контроль за його сплатою.

    лекция [51,8 K], добавлен 18.11.2013

  • Сутність податку на додану вартість, його переваги та недоліки ПДВ як універсального фінансового інструменту. Механізм нарахування і сплати акцизного збору. Порівняльна характеристика акцизного збору і ПДВ. Сутність і види мита, порядок його стягнення.

    реферат [26,7 K], добавлен 14.05.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.