Податкові надходження – основне джерело державних доходів

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації алкогольних напоїв і пива. Ставка збору складає 1 %. Збір сплачується щомісяця до 15 числа місяця, що слідує за звітним. Збір нараховується на всю суму виручки, включаючи ПДВ.

Суми збору, що надходять на спеціальний рахунок Державного казначейства України, розподіляються у співвідношенні: 70 %- на розвиток виноградарства, 30 %- на розвиток садівництва і хмелярства.

У 2003 році за рахунок цього виду платежу планується мобілізувати 130 000 000,00 тис. грн.

Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування.

За рахунок цих коштів проводиться фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг; забезпечення автомобільних перевезень пасажирів та вантажів; оздоровлення екологічної обстановки, зменшення збитків через незадовільні умови.

У Державному та місцевих бюджетах щорічно передбачаються видатки на фінансування вищезгаданих робіт. З цією метою у складі Державного та місцевих бюджетів створюються відповідно Державний дорожній фонд України та територіальні дорожні фонди.

У відповідні дорожні фонди можуть спрямовуватися добровільні внески юридичних і фізичних осіб, зокрема іноземних, об'єднань громадян, міжнародних організацій тощо; інші надходження, що не суперечать законодавству України.

З цього фонду можуть вилятися кошти на дотацію територіальним дорожнім фондам для покриття дефіциту коштів на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення[10].

2.7 Місцеві платежі

Розвиток місцевого самоуправління не може не спиратися на фінансову базу, якою поряд з відрахуваннями від загальнодержавних податків у місцеві бюджети є визначене Кабінетом Міністрів України право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків та зборів. При цьому органам місцевого самоврядування визначено види цих податків і зборів, їхні граничні розміри, об`єкти оподаткування та джерела оплати. Причому органи місцевого самоврядування своїми рішеннями встановлюють ті чи інші податки, але можуть і не встановлювати.

Готельний збір. Цей збір стягується з метою фінансування заходів щодо розвитку готельного господарства. Платниками є особи, які проживають у готелях. Розмір готельного збору включається адміністрацією у вартість оплати житла. Об'єктом оподаткування є добова вартість виняткового житла, що розраховується без додаткових послуг. Ставка - до 20% добової вартості найманого житла. Готельний збір стягується і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю. Джерело сплати - за рахунок собівартості продукції або за рахунок особистих коштів.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору є юридичні і фізичні особи, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об'єкт оподаткування - одна година паркування автотранспорту. Оплачується водієм на місці паркування. Ставка - до 3% мінімальної зарплати у спеціально обладнаних місцях і до 1% -у віддалених місцях. Облік платників визначають органи місцевого самоврядування. Джерело сплати - собівартість продукції або особисті кошти.

Ринковий збір. Платниками є фізичні і юридичні особи, які реалізують сільськогосподарську й промислову продукцію та інші товари. Об'єкт оподаткування - торгове місце. Ставка - до 20% мінімальної зарплати - для громадян; до 3 мінімальних зарплат - для юридичних осіб. Податкові відрахування нараховуються за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Термін сплати - до початку реалізації продукції, а термін перерахування збору в бюджет визначається рішенням місцевого орану самоврядування. Джерело сплати - собівартість продукції або особисті кошти.

Збір за видачу ордера на квартиру. Платник - одержувач ордера. Об'єкт оподаткування - послуги, пов`язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири (ордера). Ставка - 30% мінімальної заробітної плати. Облік платників здійснюється органами, що проводять облік і розподіл житла. Даний збір сплачується у бюджет через установи банків до одержання ордера. Джерело сплати - особисті.

Збір з власників собак. Платники - громадяни- власники собак, що мешкають у будинках державного і громадського житлового фонду і приватизованих квартирах. Об'єкт оподаткування - за кожну собаку (крім службових) щорічно. Ставка становить - до 10% мінімальної заробітної плати на момент нарахування збору. Облік платників визначають місцеві органи самоврядування, що встановлюють комісійні відрахування для компенсації витрат при веденні обліку платників. Джерело сплати - особисті кошти платників.

Курортний збір. Платниками збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Об'єкт оподаткування - проживання у межах курортної місцевості. Ставка - до 10% мінімальної заробітної плати. Облік платників здійснюють адміністрації готелів, органи внутрішніх справ, що контролюють дотримання паспортного режиму. Утримується під час реєстрації не пізніше 3-денного строку з дня прибуття або направленні на поселення у приватному житловому фонді. Джерело сплати - особисті кошти платників.

Збір за участь у бігах на іподромі. Стягується з юридичних і фізичних осіб, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Об'єкт оподаткування - за кожного коня, виставленого на змагання комерційного характеру. Ставка - до 3 мінімальних зарплат за кожного коня. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Утримується з платників до початку змагань, і механізм перерахування його в бюджет визначається місцевими органами самоврядування. Сплачується за рахунок доходу.

Збір за виграш у бігах. Платники - особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі. Об'єкт оподаткування - сума виграшу. Ставка - до 6% від суми виграшу. Облік платників здійснює адміністрація іподромів, що і стягує збір під час видачі їм виграшів. Терміни перерахування в бюджет визначаються місцевими органами самоврядування. Джерело сплати - особисті кошти громадян.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі, на іподромі. Платники - особи, які беруть участь в грі на тоталізаторі, на іподромі. Об'єкт оподаткування - плата за участь у грі на тоталізаторі у формі процентної надбавки до плати за участь у грі. Стягується у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Ставка - до 5% від суми цієї надбавки. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Збір утримується під час придбання квитків на участь у грі й відповідно до термінів, затверджених місцевими органами самоврядування, перераховується у бюджет. Виплачується за рахунок власних коштів громадян.

Податок з реклами. Платники - юридичні і фізичні особи, що рекламують свою діяльність або продукцію. Об`єкт оподаткування - вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Ставка - до 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5 % - за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції розміщення реклами. Виплачується під час оплати послуг. Джерело сплати - за рахунок собівартості продукції або за рахунок особистих коштів.

Збір за право на використання місцевої символіки. Стягується з юридичних осіб та громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Об'єкт оподаткування - вартість виготовленої продукції, виконаних робіт із використанням місцевої символіки. Ставка - до 0,1% вартості виробленої продукції для юридичних осіб, що використовують символіку; до 5 мінімальних зарплат з громадян-підприємців. Джерело сплати - собівартість продукції або особисті кошти платника.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок. Платники - комерційні кіно - і телеорганізації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції тощо). Об'єкт оподаткування - витрати на проведення додаткових заходів. Граничний розмір збору не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення подібних заходів. Виплачується за рахунок прибутку кіно- і телеорганізацій.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лоторей. Платники збору - юридичні особи й громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об`єктом оподаткування є вартість заявлених до місцевих аукціонів чи конкурсного розпродажу товарів, яку встановлюють, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Ставка - не більше 0,1% від вартості майна або від суми, на яку випускається лотерея; граничний розмір збору за право проведення лотерей - три мінімальні заробітні плати. Платників визначають органи місцевого самоврядування, що видають дозволи на проведення місцевих аукціонів, лотерей. Стягується збір за три дні до проведення аукціону або під час одержання дозволу на випуск лотерей. Джерело сплати - за рахунок доходу, що залишається у розпорядженні юридичних осіб і громадян. що виставляється до продажу.

Комунальний податок. Платники - юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Об'єкт оподаткування - річний фонд оплати праці, розрахований виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Ставка - до 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерело сплати - дохід, що залишається у розпорядженні юридичних осіб.

Комунальний податок нараховується щомісяця у розмірі 10 % умовного фонду оплати праці і сплачується не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Платники - юридичні особи і громадяни України. Об'єкт оподаткування - транспортні засоби. Ставка -до 0,5 % мінімальної заробітної плати або від 5 до 50 доларів для іноземних юридичних осіб. Облік платників здійснюють органи, на які покладені функції пропуску автотранспорту. Оплата здійснюється за рахунок прибутку юридичних осіб.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Справляється уповноваженими на це організаціями з юридичних та фізичних осіб, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Об'єкт - оформлення і видача дозволів на торгівлю у спеціально відведених місцях. Ставка - до 20 мінімальних заробітних плат для постійних місць торгівлі і мінімальної заробітної плати за одноразову торгівлю. Облік здійснюють організації, які наділені відповідними правами. Виплачується за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб або особистих коштів громадян.

На 2003 рік за рахунок перелічених місцевих податків і зборів планується поповнити місцеві бюджети на 583 174 673,00 тис. грн.

РОЗДІЛ 3. Проблеми забезпечення доходної частини державного і місцевих бюджетів та шляхи їх розв`язання

Практика реалізації Закону про Державний бюджет України показала суттєві недоліки в чинному фінансово-бюджетному законодавстві, зокрема щодо функціонування бюджетної системи, механізму виконання бюджетів усіх рівнів, організації бюджетного процесу та забезпечення ефективного розвитку міжбюджетних відносин, що негативно впливає на формування та мобілізацію доходів бюджету.

На етапі переходу до ринку суспільні потреби в державних видатках і фінансових ресурсах, як правило, у декілька разів перевищують можливість їх мобілізувати. Дійсно, у процесі формування бюджету на 2000 - 2002 рр. потреба у фінансових ресурсах для забезпечення його виконання повною мірою державних функцій усіх законодавчих, нормативно-правових актів перевищувала в 1,5-2 рази прогнозовану суму надходжень до бюджету України.

Тому, пошук шляхів забезпечення стабільності доходів і резервів збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів необхідно здійснювати через призму аналізу та оцінки політики державних доходів, ефективності суспільно-економічних відносин і фінансово-економічних реформ. Цю проблему слід розглядати та оцінювати з об'єктивних економічних законів суспільного розвитку та суспільного відтворення з обох боків.

По-перше, це поточні завдання та зобов'язання держави із забезпечення виконання доходів бюджету згідно із затвердженими показниками бюджету на відповідний бюджетний рік. У цьому випадку відбувається процес виконання планових зобов'язань шляхом мобілізації надходжень до бюджету.

По-друге, це довгострокова програма визначення стратегії політики державних доходів, забезпечення стабільності джерел їх надходження, окреслення напрямів зростання та тенденцій приросту доходів бюджету та загальнодержавних цільових фондів за рахунок інтенсивних та екстенсивних факторів впливу[24].

У цьому зв`язку дуже важливо знайти найбільш досконалі і економічно виправдані форми і методи мобілізації коштів у розпорядження держави, а для стійкості її фінансового становища правильно визначити фактори, що впливають на процес мобілізації ресурсів.

Всі фактори, що впливають на виконання дохідної частини бюджету, можна поділити на дві групи: економічні і організаційні. До економічних слід віднести склад і структуру доходів, зміну об`єкта оподаткування і зміну ставок податку. До організаційних факторів належать стабільність податкової системи, платіжна дисципліна, організація взаєморозрахунків в економіці, наявність санкцій за несвоєчасну сплату податків та інших платежів, оптимізація податкового процесу.

Одним із найбільш важливих факторів стійкості дохідної бази держави є склад і структура доходів, тобто наукового обґрунтований перелік податків, зборів, відрахувань до бюджету. Суть питання полягає в тому, що система податків повинна включати таку кількість об`єктів оподаткування, яка б рівномірно розподіляла податкове навантаження серед юридичних і фізичних осіб, стимулювала реалізацію політики державних доходів, забезпечувала б їх стабільність та поступове зростання.

Науково обґрунтована структура платежів - основний гарант фінансових можливостей держави. Надання переваги одному або декільком основним податкам зумовлює фінансову нестабільність в країні. Так, відповідно до Закону „Про систему оподаткування в Україні” перевага була надана двом податкам: податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, надходження від яких становлять більше половини доходів державного бюджету. Невиконання плану надходжень по цих податках призводить до невиконання дохідної частини державного бюджету. По зазначених податках існує найбільша заборгованість по платежах до бюджету. Це явище пояснюється існуванням наступної проблеми - постійне скасування, прийняття і впровадження законів та змін до них з питань оподаткування та справляння цих платежів. Зазначена проблема вимагає детальних, глибоких розрахунків щодо оцінки впливу їх на розвиток і тенденції суспільного відтворення, формування, розподіл і споживання ВВП, мобілізацію і стабільність державних доходів[20].

Прийнятті у 1997 році, закони щодо справляння податку на додану вартість і податку на прибуток за своїм змістом були новими, досить складними, неоднозначними і суперечливими в реалізації. Підтвердження цьому є постійні зміни і доповнення до них: якщо у 1998 році ухвалено 9 законів по внесенню зміні і доповнень до Закону України „Про ПДВ”, то вже у 2001 році - 32. Зміни до цього Закону в частині продовження та розширення пільг вносились і в попередньому році.

Дані нововведення не могли не позначитися на структурі надходжень до бюджету і призвели не до зростання цих податків, а навпаки - до виникнення заборгованості зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Так, з ухваленням Закону України „Про внесення змін у деякі законодавчі акти з питань оподаткування” від 2 березня 2000 року за №1523 та запровадження змін у порядок відшкодування ПДВ на практиці має місце тенденція до зменшення рівня його надходжень до бюджету та зростання обсягу відшкодування обсягу сум податку суб`єктам підприємницької діяльності. Якщо у 2000р. недоїмка по цьому платежу сягала розміру 4,5 млрд. грн.., то на 01.07.2002р. - 9,9 млрд. грн. Що ж податку на прибуток підприємств, за таких умов щорічно відбувається зменшення надходжень до бюджету на рівні 5-6 млрд. грн., а у 2002р. - 6 млрд. грн.

Порушення податкового процесу є також ухвалення законодавчих актів щодо реструктуризації податкової заборгованості. Реструктуризація заборгованості, тобто відстрочка і розстрочка платежів, як правило збільшує недоїмку до бюджету, оскільки такі платежі своєчасно не вносяться до бюджету. Станом на 1 січня 2003 року несплачена реструктуризована податкова заборгованість становить 231,9 млн. грн. Слід підкреслити, що Законом України від 5 червня 1997 року № 314/97 ВР „Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості” передбачалося, що списання та реструктуризація податкової заборгованості буде одноразовим заходом, але на противагу цьому рішенню протягом 1998-1999 рр., було прийнято цілий ряд законодавчих актів, які, по суті, дозволили проведення списання та реструктуризацію податкової заборгованості окремим платникам і цілим галузям.

Всього станом на 01.01.2003 року платникам податків надано відстрочок на 3,8 млрд. грн. Таким чином, втрати надходжень до державного бюджету в 2003 році можна оцінити в сумі 44,5 млрд. грн.., що більше ніж у два рази перевищує його фактичний обсяг[ 24].

Наступна проблема мобілізації та збільшення доходів бюджету пов`язана з проведенням державної політики регулювання податкового навантаження, визначення оптимального рівня розподілу, перерозподілу і споживання новоствореної вартості між суб`єктами суспільно - економічних відносин. Державна політика поміркованості, прагматизму і гнучкості у регулюванні оптимальності податкового навантаження особливо актуальна у період формування правових засад та економічних відносин ринкового середовища, що забезпечить стабільність і поступове зростання державних доходів шляхом упередження розширення тіньового сектора економіки.

Так, у своєму виступі на розширеному засіданні Координаційного Комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю заявив, що легалізація тіньових капіталів здатна забезпечити понад 17 млрд. грн. додаткових бюджетних надходжень, а це щорічно не менше 10-15% доходів зведеного бюджету, а отже, вагоме джерело і для державного.

У зв`язку з цим зростає актуальність кроків, спрямованих на легалізацію тіньових капіталів. Так, у Податковому кодексі доцільно запровадити прозорий, простий, однозначно зрозумілий у трактуванні порядок нарахування і сплати платежів до бюджету, а також відповідний механізм заохочення, стимулювання приросту прибутковості виробництва та зростання платежів до бюджету, ухилення від їх сплати та однозначної відповідальності за порушення законодавства. Виходу доходів з „тіні” сприятиме прискорення впровадження персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового пенсійного страхування [23].

Як показує світова практика, за таких високоефективних кроків держави по забезпеченню регулювання економічних процесів, поступово відбувається легалізація тіньових доходів в перші роки на 15-25%. Однак зрозуміло, що зазначений рівень легалізації поступово буде зменшуватися, і повністю ліквідувати тіньовий сектор економки буде досить проблематично.

Негативно впливає на сталість і приріст доходів бюджету також відсутність однакових підходів і наявність неефективних пільгових режимів у системі оподаткування. Діюча практика надання та функціонування пільг є застарілою, непрогресивною й малоефективною. Для бюджету це є негативним фактором у процесі формування мобілізації доходів, оскільки їхня вартісна величина на стадії планування оцінюється в розмірі 12-15 млрд. грн., а за підсумками його виконання - у двічі більше, що також впливає на перерозподіл ресурсів в економіці на користь неефективних і неконкурентоспроможних підприємств[19].

У загальній сумі наданих пільг найбільшу питому вагу займають пільги по податку на додану вартість - понад 80%, по податку на прибуток - майже 10%, по акцизному збору - більше 4%, що й призводить до недовиконання доходів бюджету по цих видах податків. Так, у 2001р.пільгами скористувались 14% зареєстрованих платників, відповідно сума податків, несплачених через отримання пільг склала 41,8 млрд. грн., з них прямих втрат бюджету - 21,6 млрд. грн.. Обсяг наданих пільг продовжує зростати, що потребує запровадження дієвого державного контролю за їх обліком та використанням цих коштів. При цьому доцільно провести їх інвентаризацію щодо ефективності та дієвості та погодити їх із системою державних пріоритетів і політикою стимулювання легальної економічної діяльності. Варто погодитися із потребою розробки концепції „гнучкого оподаткування” організацій, які виконують військово-промислове замовлення, підприємств стратегічного значення.

Одним із головних напрямів пошуку резервів забезпечення стабільного надходження платежів і приросту доходів бюджету залишається реалізація важливого принципу побудови бюджетних відносин - розмежування та закріплення податків, зборів і обов'язкових платежів за окремими ланками (рівнями) бюджетної системи.

Важливим етапом реформування міжбюджетних відносин має стати розмежування видатків на виконання делегованих і власних повноважень і закріплення під відповідні повноваження джерел доходів, у тому числі дотацій та субвенцій. Стабільність джерел мобілізації надходжень до місцевих бюджетів і визначення сум дотацій на основі єдиного (формульного) підходу стимулюватиме зростання та приріст доходів бюджетів за рахунок нарощування й розширення податкової бази, ліквідації та недопущення виникнення податкової заборгованості, а також єдиної практики бюджетного планування та визначення міжбюджетних трансфертів для бюджетів усіх рівнів[ 20 ]. Для визначення стратегії та напрямів розвитку державних доходів, забезпечення їх передбачуваності та реальності бюджету було б доцільно розробити Концепцію управління державними доходами в системі здійснення економічних реформ відповідно до Європейських стандартів розвитку ринкових відносин [ 16 ].

Також необхідно прийняти Податковий кодекс, Закон про управління державним боргом, інші нормативно-правові акти з напряму забезпечення їх дієвості та стимулювання зростання ефективності виробництва, легалізації, приросту та прискорення кругообігу капітану, здійснення здорової конкуренції та державної підтримки суспільно важливих вітчизняних виробництв.

Отже, фінансово-податкові реформи та напрями формування економічних відносин мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету шляхом:

прийняття ефективного й забезпечення стабільності чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;

проведення інвентаризації діючих пільг, пільгових режимів на
предмет відповідності їх вимогам часу та ефективності; прийняття спеціального закону про пільги, визначення змісту, статусу, об'єкта й суб'єктів, необхідності їх напрямів фінансування; запровадження державного обліку та контролю за використанням коштів непрямого бюджетного фінансування;

пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості; розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доході в юридичних і фізичних осіб; уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ; створити правовий механізм забезпечення приросту і стабільного зростання надходжень до бюджету від державних корпоративних прав. Необхідно змінити ідеологію та сутність непрямого оподаткування в інтересах кожного громадянина й держави в цілому[21 ].

З метою забезпечення сталої тенденції зростання доходів бюджету необхідно запровадити механізм стимулювання інтересів територій щодо розширення податкової бази та забезпечення легалізації "тіньових" доходів шляхом, по-перше, забезпечення стабільності бази доходів бюджету територій при визначенні трансфертів впродовж 3-5 років; по-друге, запровадження диференційованого підходу врахування приросту відповідної бази доходів при визначенні на наступні 3 - 5 років трансфертів для відповідних територій.[22].

Однак, не потрібно забувати, що пошуки збільшення доходів бюджету необхідно поєднувати, у першу чергу, з упорядкуванням державних видатків, створенням дієвого механізму стимулювання економії, ефективного управління та використанням бюджетних ресурсів.

ВИСНОВКИ

Бюджет держави є однією з провідних ланок фінансової системи через яку здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу. Він об`єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури.

Дослідивши систему наповнення доходної частини Державного бюджету, та проаналізувавши показники бюджету, їх взаємозв'язок з макропоказниками економічного розвитку та обсягом валового внутрішнього продукту, можна прийти до висновку, що основну частину його доходів, а саме 60% становлять податкові надходження.

Отже, за умов функціонування ринкової економіки в системі формування доходів державного бюджету провідною і основною залишається податкова форма фінансових взаємовідносин держави та її суб'єктів, котра, як показує аналіз дослідження структури та динаміки податкових надходжень, значною мірою орієнтована на надходження насамперед від непрямих податків (перш за все ПДВ та акцизів), які сплачують у підсумку споживачі. Проте, за такого формування доходи бюджету залежать не від ефективності діяльності підприємств, а від обсягів господарських оборотів і збільшуються в цьому випадку за рахунок зростання цін. Спостерігається конфлікт між потребами бюджетного збалансування та забезпечення економічного зростання.

Оподаткування в державі повинно базуватися на показниках законодавчо закріпленої системи бухгалтерського і статистичного обліку, побудованого з рахуванням міжнародних вимог і стандартів.

Збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу, стабільності податкової системи. Обов'язковою умовою має стати контроль держави за використанням тих коштів, що залишаються у суб'єктів господарювання в результаті зменшення податків. У разі прийняття рішення щодо зменшення податків, необхідно вишукати неемісійні джерела наповнення бюджетних доходів.

Сьогодні в умовах економічної кризи складно визначити траєкторію розвитку бюджетної системи України та удосконалення її доходної бази, але оптимальне вирішення проблеми повинно будуватись на основі здійснення реформ у бюджетно-податковій політиці.

Одним із напрямів ефективного формування доходної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожної статті протягом попередніх років та врахуванням певних об'єктивних причин відхилення від передбачених показників.

Щодо податкової сфери , то необхідною умовою зміцнення доходної бази державного бюджету виступає невідкладне прийняття Податкового кодексу, стратегічними направленнями якого доцільно зробити спрощення податкової системи, посилення мотивації вітчизняних виробників, формування для підприємств діючих економічних стимулів, сприятливих до сплати податків; рішуча відмова від тих податків, сплату яких важко контролювати; перехід до обкладання податками окремих об'єктів власності, нерухомості, транспортних засобів, придбання предметів розкоші, на експортно-імпортні операції, включаючи вивіз капіталу, рентні платежі.

Метою податкової реформи має стати реалізація триєдиного завдання:

відчутне послаблення податкового тиску;

спрощення процедур податкового адміністрування;

надійний захист прав платників податків[29, с.6].

Практика реалізації Закону про Державний бюджет України показала суттєві недоліки в чинному фінансово-бюджетному законодавстві, зокрема щодо функціонування бюджетної системи, механізму виконання бюджетів усіх рівнів, організації бюджетного процесу та забезпечення ефективного розвитку міжбюджетних відносин, що негативно впливає на формування та мобілізацію доходів бюджету. Тому, пошук забезпечення стабільності доходів і резервів збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів необхідно здійснювати через призму аналізу та оцінки політики державних доходів, ефективності суспільно-економічних відносин і фінансово-економічних реформ, які показали, що фінансово-податкові реформи та напрями формування економічних відносин мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету шляхом:

прийняття ефективного й забезпечення стабільності чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;

проведення інвентаризації діючих пільг, пільгових режимів на предмет відповідності їх вимогам часу та ефективності; прийняття спеціального закону про пільги, визначення змісту, статусу, об'єкта й суб'єктів, необхідності їх напрямів фінансування; запровадження державного обліку та контролю за використанням коштів непрямого бюджетного фінансування;

пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості; розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доході в юридичних і фізичних осіб; уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ; створення правового механізму забезпечення приросту і стабільного зростання надходжень до бюджету від державних корпоративних прав;

створення комплексу передумов, які б суттєво зменшували несплату податків тіньовим сектором;

визначення пріоритетних напрямків економічного, політичного, соціального розвитку України як незалежної держави[17, с.142].

Отже, для того, щоб бюджетна політика в Україні дійсно стала ефективною, необхідно вжити дієвих заходів щодо формування дохідної частини державного бюджету, який би дозволяв у повному обсязі і на належному рівні фінансувати всі законодавчо визначені видатки і, таким чином, сприяти і економічному розвитку, і вирішенню нагальних соціальних проблем, які існують сьогодні у державі. Тому, існує необхідність принципової зміни орієнтирів фінансової політики в Україні, і насамперед - бюджетно-податкової політики як однієї з її найголовніших складових. Це стосується збалансованості показників державного бюджету; недопущення зростання податкового навантаження на економіку; створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, через скорочення рівня тінізації капіталу; підвищення ефективності бюджетних програм шляхом аналізу результативних показників, які характеризують рівень їх виконання; створення стабільної податкової системи, яка б забезпечувала ефективне функціонування економіки країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року. -К.: Атака, 2001.

2. Водний кодекс України від 6.06.95 № 213/95-ВР// Голос України.-1995. -№133,20 липня.

3. Земельний кодекс України від 18.12.90 № 561-ХІІ// Голос України.-1991.- №7, 11 січня.

4. Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” //Фінанси України.-2003.-№3.-с.27-97

5. Закон України „Про систему оподаткування”// Голос України. - 1991. -№153

6. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // Урядовий кур'єр. - 1995. - № 21-22

7. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.91

8. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97

9. Закон України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92 № 2097-ХІІ

10. Закон України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 18.09.91 № 1562-ХІІ.

11. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України ” від 12.07.2001 № 2659-ІІІ.

12. Указ Президента України “Про встановлення рентної плати за нафту і і природний газ, що видобуваються в Україні” від 21.12.94 №785/94.

13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю” від 20.01.97 №44.

14. Постанова Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 26.12.92 №18-92

15. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 №7-93.

16. Постанова Верховної Ради України „Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік” від 21 червня 2001 року № 35-1052/4

17. Бюджетно-податкова політика в Україні. Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції (20-22 грудня 2001 року).- Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.-699с.

18. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002. - 608с.

19. Василик О.Д., Павлюк К.В. Формування доходів державного бюджету // Наукові праці НДФІ. - 2000. - № 10-11. - с.13-16

20. Огонь Ц.Г. Актуальні питання виконання бюджетів в Україні // Наукові праці НДФІ. - 2000. - № 10-11. - с.26-31

21. Огонь Ц.Г. Деякі питання планування та виконання доходів бюджету // Наукові праці НДФІ. - 2001. - №2(14). - с.58-65

22. Огонь Ц.Г. Проблеми формування доходів бюджету // Вісник КНТЕУ. - 2002. - №3. - с.12-20

23. Мельник П.В. Бюджетні орієнтири на 2001 рік у світлі підтримки стратегії соціально-економічного розвитку України // Економіст. - 2000.- №11. - с.94-97

24. Януль І.Є. Бюджетна політика: проблеми та перспективи // Фінанси України.-1998.-№2.-С.48-51

25. Реформування податкової системи України та її нормативно-правове забезпечення.-Ірпінь: Академія ДПС України.-2003.-с. 343

26. Фінансово-правовий механізм формування доходної частини бюджетів / Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Капріца В.А. та ін. - Ірпінь: Академія ДПС України. - 2002. - 357с

27. Податкова система та шляхи її реформування: Навч. посібник.-К.:Парламентське вид-во, 2001.-216с.

28. Буряковский В.В.та ін. Податки: Учбовий посібник.-Дніпропетровськ:, 1998.-642с.

29. Закон і бізнес. -98.-2001