Державний борг України
Державний борг та його види, основні причини створення і збільшення. Державний борг України. Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем. Розв’язання боргової проблеми в Україні. Управління зовнішнім та внутрішнім державним боргом.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 08.12.2009 |
Размер файла | 813,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЗМІСТ
Вступ
Державний борг та його види
Державний борг України
Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем
Розв'язання боргової проблеми в Україні
Управління зовнішнім та внутрішнім державним боргом
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.
Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.
Державний борг та його види
Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:
збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.
Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:
відношення боргу до ВВП;
відношення суми обслуговування боргу до ВВП.
Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.
Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.
Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.
Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров'я країни [2].
Державний борг України
Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. Сума державного боргу на кінець минулого року знаходилася на рівні 130,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішнього - 86,0 млрд. грн. (65,8 % від суми державного боргу), внутрішнього - 44,7 млрд. грн. (34,2 %). Гарантований борг знаходився на рівні близько 58,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішній - 56,7 млрд. грн. (96,6 %); внутрішній - 2,0 млрд. грн. (3,4%). Відношення державного боргу до ВВП на кінець минулого року складало близько 13,8 %. Очікується, що відношення державного боргу до ВВП у кінці 2009 року складатиме близько 18,9 % (рис. 1.1).
Загалом до 2007 року відношення державного боргу до ВВП постійно зменшувалося за рахунок підтримки його на відносно стабільному рівні, з одного боку, та високих темпах економічного зростання - з іншого. Однак, починаючи з 2008 року сума державного боргу та його відношення до ВВП зростає у зв'язку з розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням потреб держави у державних запозиченнях, з одного боку, та у зв'язку з пригніченням економічної активності - з іншого.
На початок липня поточного року державний і гарантований державою борг України складав 218,9 млрд. грн. (28,9 млрд. дол. США), в тому числі: зовнішній - 156,3 млрд. грн. (20,5 млрд. дол. США), внутрішній - 62,6 млрд. грн. (8,2 млрд. дол. США). В структурі державного та гарантованого державою боргу прямий борг складав 67,7 % (148,2 млрд. грн., 19,4 млрд. дол. США), а гарантований державою - 32,3 % (70,6 млрд. грн., 9,3 млрд. дол. США) від загальної суми.
Протягом січня - червня 2009 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 29,5 млрд. грн. (15,6%), в основному, за рахунок отримання другого траншу кредитної лінії МВФ у рамках спільної програми “Стенд-бай” в обсязі 1 млрд. СПЗ (спеціальні права запозичень) та за рахунок перевищення випуску ОВДП над погашенням за звітний період.
Частка державного боргу в іноземній валюті в цей час складала 69,7 % від його загальної суми (рис. 1.2.), а частка державного боргу з плаваючими відсотковими ставками - 27,3 % (рис. 1.3.)
Графік погашення основної суми державного боргу протягом наступних 10 років відображає практичну відсутність боргового навантаження у 2014 році та його зменшення, починаючи з 2016 року (рис. 1.4).
З метою згладження навантаження та уникнення ризику рефінансування (який може мати місце у разі запозичень зі строками погашення у інші роки) доцільним є здійснення державних запозичень відповідним обсягом з терміном погашення у вказаних роках [8].
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено здійснення державних запозичень на загальну суму 88,9 млрд. грн., в тому числі, зовнішніх - 18,8 млрд. грн. (з них 1,25 млрд. дол. США передбачалося запозичити у Світового банку); внутрішніх - 70,1 млрд. грн. (з них 44,0 млрд. грн. планувалося здійснити для рекапіталізації банків, 4,8 млрд. грн. - для наповнення Стабілізаційного фонду) (рис. 1.5.).
Рис. 1.5 Державні запозичення у 2009 році (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»)
За умов розгортання кризових явищ вартість державних зовнішніх запозичень для України суттєво зростала до останнього часу. Однак, починаючи з другої декади березня поточного року дохідність українських єврооблігацій знижується. Зокрема, станом на 11.08.09 цей показник щодо облігацій 2007 року випуску з погашенням у 2017 році, купон 6,75 % річних, складав 10,4 % річних, в той час, як ще 11 березня цей показник знаходився на рівні 27,2 % річних. Спред (різниця, маржа) до котирувань еталонних інструментів (цінних паперів Казначейства США) складає +694,7 базисних пунктів (близько 6,9 % річних).
У зв'язку з подорожчанням ресурсів на світових ринках капіталу урядом активізовано співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, наприкінці минулого року укладено угоду з Міжнародним валютним фондом щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. дол. США для подолання негативних наслідків фінансової кризи. Частина коштів від траншів кредиту Міжнародного валютного фонду спрямовується на покриття дефіциту державного бюджету. Крім того, для фінансування дефіциту державного бюджету у 2008 році залучено 0,8 млрд. дол. США від Світового банку, а у 2009 році передбачається залучити у нього 1,25 млрд. дол. США. Основною причиною активної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями є низька вартість їх кредитів та довші строки надання коштів у порівнянні із залученням кредитних ресурсів на ринках капіталу.
Здійснення внутрішніх державних запозичень наштовхується на складнощі низького рівня розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Уряд наразі здійснює ряд заходів з розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів.
Зокрема, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 25.03.09 № 316-р схвалив Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. Концепція передбачає здійснення таких заходів:
- запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій;
- розширення спектру інструментів державної позики;
- створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;
- підвищення прозорості здійснення державних запозичень;
- розміщення коштів єдиного казначейського рахунку;
- управління ризиками, які пов'язані з державним боргом.
Починаючи з 14 травня 2009 року запроваджено ринкове ціноутворення при первинному розміщенні внутрішніх державних облігацій: аукціони проводяться в один етап при попередньому оголошенні обсягу коштів, який обов'язково залучається на ринку незалежно від рівня відсоткових ставок, запропонованих учасниками аукціонів.
На виконання Концепції урядом прийнято постанови:
- «Про випуск казначейських зобов'язань» від 14.04.09 № 362;
- «Про запровадження інституту первинних дилерів на ринку державних цінних паперів» від 14.04.09 № 363;
- «Про затвердження Порядку купівлі у 2009 році облігацій внутрішньої державної позики» від 10.06.09 № 568.
Крім цього, наказом Міністерства фінансів від 10.06.09 № 757 визначено Порядок відбору та функціонування первинних дилерів, а наказом від 21.07.09 № 918 затверджено склад комісії з відбору та оцінки функціонування первинних дилерів і примірного договору про співпрацю на ринку державних цінних паперів. 6 серпня поточного року Міністерством фінансів оголошено конкурс по відбору первинних дилерів державних цінних паперів.
Наразі ведеться робота з:
- підготовки випуску казначейських зобов'язань;
- розроблення порядку відбору контрагентів для здійснення купівлі облігацій внутрішньої державної позики;
- створення методологічної основи для оцінки та управління ризиками, які пов'язані з державним боргом.
З початку року урядом здійснено випуск облігацій внутрішньої державної позики на суму 20,6 млрд. грн., з них 10,5 млрд. грн. - для рекапіталізації банків і 1,4 млрд. грн. - для поповнення Стабілізаційного фонду.
За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх зобов'язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв'язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров'я, а також розширить масштаби зубожіння населення.
Крім істотного обмеження бюджетних видатків, уряд намагається покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов'язаннями держави.
Отже, можна з впевненістю сказати, що вищеперечислені заходи, які здійснюються в сучасних умовах нашим урядом не здатні забезпечити розв'язання проблеми державного боргу України: вони тільки сприятимуть поглибленню депресивних тенденцій у вітчизняній економіці - внаслідок послаблення стимулюючого впливу державних видатків на економічний розвиток держави і збільшення боргового навантаження на її платіжний баланс [8].
Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем
Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем і аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу України з боргової кризи є:
припинення обслуговування державних облігацій, які перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;
застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов'язань (на рівні 1,7% ВВП);
досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП;
скорочення імпорту споживчих товарів шляхом удосконалення тарифного регулювання;
посилення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення втечі капіталів за кордон;
укладання з кредиторами угод про реструктуризацію заборгованості на умовах зниження боргового навантаження, а також конверсії боргових зобов'язань у корпоративні цінні папери і товарні поставки.
Ліквідація ринку ОВДП, припинення обслуговування державних облігацій, придбаних НБУ, та застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов'язань значно допоможуть зняти гостроту боргової проблеми в наступні роки. Також варто перейти від практики розміщення ОВДП до здійснення грошової емісії для підтримки бюджету.
На користь даної пропозиції свідчать і такі факти:
вже на сьогодні зовнішній борг держави є надмірним, а мізерні обсяги позичкового капіталу не дозволяють залучати кошти на внутрішньому фінансовому ринку за розумними ставками; держава змушена звернутися до емісійного доходу: на даний момент інші джерела є або недостатніми, або ж повністю вичерпаними;
в Україні переважає інфляція витрат, а не попиту; за таких умов випуск в обіг нових грошей у розмірі збільшення попиту на них, породжуваного зростанням номінальних обсягів товарообігу, як правило, не має інфляційних наслідків; крім того, при активізації структурних реформ та нормалізації платіжно-розрахункових відносин попит на гроші має зрости під впливом витіснення грошових сурогатів і бартеру;
у нас, на відміну від країн з розвинутою ринковою економікою, первинна емісія здійснюється у великих обсягах, але емісійного доходу держава при цьому не одержує.
Очевидно, що держава повинна скористатися своїм законним правом на емісійний доход. З огляду на це, нагальних змін потребує механізм направлення емітованих коштів: вони мають надходити переважно до бюджету у формі безпроцентних кредитів. Застосування прямих кредитів Національного банку значно розвантажить видаткову частину державного бюджету. Крім того, варто зазначити, що емісія для підтримки бюджету має переваги над іншими видами емісій, оскільки в даному випадку кошти надходять до реального сектора економіки і малозабезпечених верств населення, а не потрапляють на спекулятивні ринки.
Доцільність пропозиції щодо застосування грошової емісії для розв'язання нагальних проблем суспільства підтверджується міжнародним досвідом.
Для уникнення інфляційних наслідків при здійсненні грошової емісії необхідно створити чіткий механізм її каналізування. Через систему інвестиційних рахунків емітовані кошти мають направлятися виключно на фінансування інвестиційних та інноваційних проектів, передбачених у бюджеті. Якщо ці кошти не потраплять на валютний або споживчий ринки, то такі заходи сприятимуть повнішому завантаженню підприємств - виробників інвестиційних проектів, а зростання цін не відбудеться. І навіть якщо емісія пройде інфляційно найнебезпечнішим каналом - виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ і соціальної допомоги, то все одно виробники товарів повсякденного попиту, виробничі фактори яких зайнято не повністю, відреагують, у першу чергу, розширенням виробництва, а не підняттям цін [4].
Розв'язання боргової проблеми в Україні
Розв'язання боргової проблеми сприятиме також припинення обслуговування ОВДП, придбаних Національним банком.
З метою зменшення обсягів імпорту, необхідно посилити тарифне регулювання некритичного імпорту і терміново розпочати реалізацію програми енергозбереження. На сьогодні середня ставка імпортного мита на товари, що ввозяться до України, становить 8%. У міжнародних масштабах це надзвичайно низький показник. Для економії валютних коштів і стимулювання розвитку вітчизняного виробництва доцільно переглянути ставки ввізного мита на товари, вироблені в Україні.
Поряд з створенням загальноекономічного середовища, сприятливого для інвестування, з метою припинення втечі капіталів за кордон, необхідно виробити механізми, які б дозволяли перекрити відплив капіталів з країни такими каналами: переведення валюти за кордон у рахунок оплати фіктивних імпортних контрактів; неповернення до країни експортної валютної виручки; заниження контрактних цін при експорті та їх завищення при імпорті тощо. За експертними оцінками, в Україні надто ліберальний режим зовнішньоекономічної діяльності та повна конвертованість гривні за поточними операціями дозволяють нелегальними шляхами щороку вивозити за кордон 3-5 млрд. дол.
Крім проблем мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні гостро постає проблема відвернення зростання бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу внаслідок знецінення національної валюти. Девальвація збільшує частку доходів держави, виплачувану іноземцям у вигляді основної суми і процентів за державним боргом.
Одним з механізмів стримування наростання боргових виплат є посилення валютного регулювання. При такому регулюванні треба виходити з того, що в Україні попит на іноземну валюту великою мірою визначається намаганням населення зберегти вартість своїх заощаджень, заможних фізичних осіб - перевести капітали за кордон, а комерційних банків - заробити на падінні курсу гривні. З огляду на це, необхідно обмежити можливості банків щодо здійснення операцій за власний рахунок (тобто заборонити їм підтримувати відкриту валютну позицію). Підстави для купівлі іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами. Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти.
Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов'язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.
Сьогодні Україна має законні підстави добиватися залучення схем реструктуризації, в рамках, яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов'язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Не варто також виключати і можливість дефолту, оголошення якого суперечить інтересам кредиторів, отже - вони самі намагатимуться не допустити його.
Спираючись на міжнародний договір і відстоюючи власні національні інтереси, Україна повинна також залучити механізми активного управління зовнішнім боргом, започаткувавши обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за гроші.
Для врегулювання боргових проблем країн, переобтяжених зовнішнім боргом, світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення боргового тягаря: до вартості боргових зобов'язань застосовуються спеціальні знижки, що враховують котирування цінних паперів на вторинному ринку. Такий підхід дає переваги для обох сторін: держава-боржниця викуповує свій борг із знижкою, а кредитор одержує матеріальні або фінансові активи, вартість яких перевищує ринкову вартість боргових зобов'язань.
Одним з методів зниження боргового навантаження є викуп боргових зобов'язань держави на вторинному ринку, з дисконтом за іноземну валюту. Для цього можуть використовуватися як офіційні валютні резерви країни, так і кредити міжнародних фінансових організацій.
Також важливим методом є розробка прогнозного сценарію, який дає змогу враховувати можливість реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження.
Реалізація пропонованих заходів дасть можливість:
істотно скоротити обсяг державного боргу України;
зменшити бюджетні видатки на його обслуговування;
нормалізувати ситуацію з фінансуванням соціально-економічних програм.
Отже, вцілому застосування пропонованих методів зниження боргового навантаження сприятиме обмеженню боргової залежності української економіки, що, у свою чергу зумовить оздоровлення соціально-економічної ситуації в державі [5].
Управління зовнішнім та внутрішнім державним боргом
В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існує певна специфіка. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу визначаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу урегулювати платіжний баланс.
В окремих випадках у результаті зміни ситуації в економіці та на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави вона не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді держава змушена вносити певні корективи у свою позикову політику. Такі корективи, як правило, небажані, оскільки підривають довіру до держави. Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність держави, ніж допустити її фінансовий крах, що призведе до дефолту -- визнання державою своєї неплатоспроможності.
Існують такі способи коригування позикової політики:
конверсія;
консолідація;
уніфікація;
обмін за регресивним співвідношенням;
відстрочка погашення;
реструктуризація;
анулювання.
Конверсія державного боргу -- це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.
Консолідація -- це передання зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.
Уніфікація являє собою об'єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.
Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів.
Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.
Реструктуризація -- це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.
Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки [7].
Висновки
Зазначені особливості становлення ринку державного боргу України є парадоксальними і неприйнятними у розвинутому економічному середовищі, оскільки за таких умов неможливими є процеси не тільки розширеного, але й простого відтворення.
Кардинальним шляхом розв'язання проблеми боргів є “сценарій” розрахунків по них, тобто управління боргом, з орієнтацією на поступове абсолютне скорочення заборгованості та згладжування коливань в обслуговуванні боргу.
Боргові проблеми України не є унікальними і мають зарубіжні аналоги. Але використання досвіду розвинутих країн щодо управління боргом є проблематичним, оскільки західна практика базується на засадах досконалої конкуренції, відповідності ціни грошей на боргових та інвестиційних ринках, передбачуваності темпу кругообігу капіталу тощо. Потрібна індикативна корекція такого досвіду відповідно до специфіки економічного розвитку різних країн з урахуванням поточної ситуації.
Сьогодні зрозуміло, що оздоровлення фінансової системи України не можливе без розробки науково обґрунтованої стратегії формування і обслуговування ринку державних запозичень. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. Немає сумнівів, що державні запозичення не повинні використовуватися для вирішення поточних проблем.
Подальший розвиток ринку державних запозичень в Україні повинен характеризуватися новими рисами.
Необхідно добитися зменшення вартості позичкових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу. Доходність державних цінних паперів має бути найнижчою порівняно з доходністю інших фінансових інструментів і депозитних ставок банків.
Нагальним є припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ.
Досягнення бездефіцитного бюджету необхідно забезпечувати через реформи у видатковій та доходній частинах бюджету, а тому неемісійні варіанти надходження коштів потребують особливої уваги. Для наповнення бюджету слід зробити альтернативний акцент на податковій політиці, значно розширивши податкову базу.
Необхідно започаткувати розробку державних інвестиційних програм, направивши на їх фінансування частину коштів, одержаних на ринку запозичень.
Потребує розвитку повноцінний сектор муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів прикладання капіталу на боргових ринках. Перерозподіл боргових зобов'язань між різними рівнями управління дозволить реалізувати регіональні програми, розширить можливості місцевого самоврядування і послабить тиск на загальнодержавний бюджет.
Список використаної літератури:
Алексєєв І.В. Бюджетна система: навч. посібн. / І.В. Алексєєв, Н.Б. Ярошевич, А.М. Чушак-Голобородько - К.: “Хай-Тек Прес”, 2008. - 376 с.
Бюджетна система України: Навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, В. Г. Дем'янишин та ін. -- К.: НІОС, 2000. -- 400 с.
Варивода Н.О. Необхідність децентралізації бюджетної системи / П.О. Варивода // Формування ринкових відносин в Україні.-2007.-№1.-с.39-44.
Василик О.Д. Бюджетна система України. Підруч./ О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 544с.
Карлін М.І. Бюджетна система України: навч. посібн. / М.І. Карлін - К.: Знання, 2008. - 428с.
Старостенко Г.Г. Бюджетна система України. підруч./ Г.Г. Старостенко, Ю.В. Булгаков. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 240с.
Фешенко Л.В. Бюджетна система України: навч. посіб. / Л.В. Фешенко - К.: Кондор, 2004. - 282с.
http:\\www.minfin.gov.ua\derzh.borg&70?ае00110\pdf.
Подобные документы
Державний борг, його види та аналіз поточного стану. Динаміка державного боргу в Україні. Шляхи вирішення та методи управління державним боргом. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем. Вплив державного боргу на темпи економічного зростання.
контрольная работа [64,7 K], добавлен 04.02.2012Поняття, структура та види державного боргу. Економічна сутність державних запозичень. Управління державним боргом в Україні. Оцінка боргової безпеки України. Державні гарантії, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів.
курсовая работа [171,5 K], добавлен 28.05.2014Економічна сутність, види та функції державного бюджету. Види та причини створення державного боргу. Концепції бюджетної політики та проблеми управління державним боргом. Динаміка і основні проблеми державного бюджету та державного боргу в Україні.
курсовая работа [219,0 K], добавлен 04.06.2019Сутність, форми, види і причини виникнення державного боргу. та принципи управління ним та особливості його обслуговування. Аналіз динаміки державного зовнішнього і внутрішнього боргу України. Альтернативні методи розв’язання боргової проблеми держави.
курсовая работа [258,9 K], добавлен 28.12.2013Поняття та головний зміст державного боргу як економічної категорії, його структура та елементи, механізм формування. Принципи та підходи до процесу управління державним боргом України, політика держави в даній сфері. Вплив на економіку України.
курсовая работа [67,7 K], добавлен 17.10.2014Суть і значення державного бюджету, його структура та основні елементи, функції. Дефіцит державного бюджету та джерела його виникнення, шляхи подолання. Управління державним боргом. Правові засади реструктуризації державного внутрішнього боргу України.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 20.02.2011Призначення державного кредиту. Державний борг та його види. Проблеми внутрішнього боргу. Українські облігаційні запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Управління державним боргом.
курсовая работа [55,3 K], добавлен 08.05.2011Поняття внутрішнього державного боргу. Механізм управління та обслуговування внутрішнього державного боргу. Динаміка внутрішнього державного боргу за 2009–2011 рр., причини збільшення та шляхи скорочення. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем.
курсовая работа [57,8 K], добавлен 08.07.2013Теоретичні аспекти проблеми державного боргу, його вплив на економіку держави та види. Принципи та методи управління державним боргом. Характеристика державного боргу в Україні. Структура та динаміка державного боргу. Аналіз реструктуризації боргу.
курсовая работа [684,9 K], добавлен 11.06.2014Загальна характеристика державного боргу, його економічна сутність та види. Державний борг України на сьогодняшній день та прогнози на майбутнє. Особливості нормативного регулювання державного боргу в Україні. Аналіз загального обсягу державного боргу.
реферат [22,7 K], добавлен 04.12.2010