Аналіз сучасного стану залучення іноземних інвестицій в регіони України

Інвестиційна діяльність є однією з головних умов успішного розвитку економіки України. Її активність змінюється в залежності від внутрішніх та зовнішніх умов. Реалізація довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни вимагає нарощування інвестиційних ресурсів, поліпшення структури інвестиційних джерел і оптимізації напрямків їх використання відповідно до пріоритетів економічного зростання.

В умовах ринкової трансформації економіки України загальний обсяг залучених інвестицій не завжди характеризується рівномірним розподілом, спостерігається диференційоване накопичення іноземних активів в окремих регіонах.

В зв'язку з цим виникає необхідність аналізу сучасного стану залучення іноземних інвестицій в регіони України, причини диференціації та розробки шляхів вирішення даної проблеми.

1. Інвестиційна привабливість - це якісна та кількісна характеристика внутрішнього та зовнішнього середовища об`єкта можливого інвестування. Головна суть інвестиційної привабливості полягає в реалізації стратегії отримання максимального прибутку від вкладеного капіталу. Тому на сьогоднішній день, при розробці і прийнятті інвестиційних рішень, іноземний інвестор спирається на дослідження конкурентоспроможності регіональної економіки, а саме звертає увагу на регіони, які є більш привабливими

З чого складається інвестиційна привабливість регіону? Для аналізу інвестиційної привабливості регіонів застосовуються такі узагальнюючі показники: рівень загальноекономічного розвитку регіону; рівень розвитку інвестиційної інфраструктури; демографічна характеристика регіону; рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури; рівень криміногенних, економічних та інших ризиків.

Одним з підходів є оцінка кожного узагальнюючого показника який ґрунтується на використанні аналітичних показників. Шляхом їхнього підсумовування визначається рангове значення кожного досліджуваного регіону.

Перший узагальнюючий показник може включає такі аналітичні: частка продукції регіону у ВВП країни; обсяг промислової продукції на душу населення; рівень самозабезпеченості регіону основними продуктами харчування на душу населення; середній рівень заробітної плати працюючих у регіоні; середній рівень заощаджень надушу населення; обсяг капіталовкладень на душу населення; частка централізованих капіталовкладень у загальному їх обсязі; обсяг науково-технічних робіт на душу населення; темпи зміни промислового виробництва;
кількість промислових підприємств у регіоні; частка збиткових підприємств у загальній їх кількості в регіоні; прибуток у розрахунку на одне промислове підприємство.

Другий узагальнюючий показник охоплює такі аналітичні:

кількість підрядних будівельних компаній і фірм усіх форм власності;

обсяг місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів;

густота залізниць на 1000 км² території; густота автомобільних шляхів із твердим покриттям на 1000 км² території.

Третій узагальнюючий показник характеризує демографічну ситуацію в регіоні, для чого розглядаються такі аналітичні показники:

частка населення регіону в загальній кількості населення країни; частка міського населення в регіоні; рівень зайнятості в регіоні;

частка працездатного населення у загальній кількості населення регіону; рівень кваліфікації працюючих у регіоні.

До четвертої групи узагальнюючих показників входять аналітичні:

частка приватизованих підприємств у загальній кількості підприємств комунальної власності; частка підприємств недержавної форми власності у загальній кількості підприємств регіону; кількість спільних із зарубіжними партнерами компаній і фірм у регіоні; кількість банківських установ (включаючи філії) на території регіону; кількість страхових компаній у регіоні; кількість товарних бірж у регіоні.

П'ятий узагальнюючий показник оцінює рівень криміногенних, екологічних ризиків, тобто рівень безпеки інвестиційної діяльності в регіоні. До цієї групи належать аналітичні показники: викиди шкідливих речовин на 1 м² території регіону; частка джерел забруднення у загальній кількості підприємств регіону; кількість економічних злочинів на 100 тис. осіб, що проживають у регіоні; частка незавершених будівельних об'єктів у загальній кількості розпочатих будівництв. Кожний регіон по кожному з п'яти узагальнюючих показників отримує певний середній рейтинг, який розраховується як середня арифметична рейтингів цього регіону за окремими аналітичними показниками [1].

2. Активізація економічних процесів в Україні в значній мірі залежить від ефективності державної інвестиційної політики, наявності сприятливого інвестиційного клімату. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 01. 01. 2008 склав 29489,4 млн. дол. США, в т.ч. з країн - членів Європейського Союзу -16912,80 млн. дол. США, що становить 75,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу в українську економіку [4].

Значні прямі іноземні інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов`язані з упровадженням довгострокового інвестиційного проекту. Також на надходження прямих іноземних інвестицій у конкретний регіон впливає його географічне розташування. Обсяг притоку прямих іноземних інвестицій до регіонів України (2000-2008 рр.) відображено у табл. 1 [4].

Розподіл прямих іноземних інвестицій за регіонами України є нерівномірним, що зумовлено їх різною інвестиційною привабливістю. Аналізуючи наведені дані, можна зробити висновок, що іноземні інвестори охоче вкладають кошти у промислові регіони, оскільки більшість їх «цікавить» металообробка, харчова і хімічна промисловість, будівництво, транспорт. Однак з табл. 1 видно, що саме у 2008 р. приток іноземних інвестицій зменшився в усі регіони країни, а з таких областей, як Дніпропетровська, Сумська, АР Крим та м. Севастополь відбувся відтік капіталу, що становив майже 500 млн. дол. США.

Таблиця 1. Обсяг притоку прямих іноземних інвестицій до регіонів України за 2000-2008 рр., станом на кінець року

В 2008 році чільні місця за обсягом прямих іноземних інвестицій посіли підприємства Києва - 31,9% до загального обсягу, Дніпропетровської - 9,0%, Київської - 7,1%, Запорізької - 6,6%, Донецької - 6,5%, Одеської - 5,4%, Львівської - 4,6%, Харківської області - 4,0%, а також Автономної Республіки Крим - 3,4%. Слід відмітити значну нерівномірність економічного розвитку регіонів України. Відповідно пріоритетний розвиток одних областей веде до відсталості інших. Це безпосередньо відбивається на обсягах інвестицій, що надходять до різних регіонів.

Привабливість регіонів країни має тенденцію змінюватися кожного року. На це впливають різні чинники, в останній час - це світова фінансова криза. Слід зазначити, що інтерес іноземних інвесторів до м. Київ незмінний, оскільки він є столицею європейської держави. Тут обертається значна готівкова маса країни, активно розвивається ринкова інфраструктура, досягнуто помітного зростання промислового виробництва, з кожним роком поліпшується тенденції будівництва і розвитку транспорту. У м. Київ іноземні інвестиції зосереджені у фінансовому, кредитному і страховому секторах економіки.

Рейтинг оцінки інвестиційного потенціалу регіонів України, проведений CAIB Securities, що включає фактор ризику має наступний вигляд. Аналіз результатів рейтингу демонструє наявність значної диференціації інвестиційного потенціалу в окремих регіонах України. Максимальний показник у м. Києві перевищує мінімальний у Кіровоградській області в 6,2 рази. За ризиком був відзначається менша диференціація отриманих результатів - 1,7 рази. Відповідно потенціал основної маси регіонів (15 областей) оцінюється нижче середнього, причому таке зниження інвестиційного потенціалу відбувається в напрямку зі Сходу на Захід, а тенденція підвищення ризику - з Півночі на Південь. Що підтверджує поглиблення диференціації між сприятливими і несприятливими регіонами в економіці України. Більше половини (15) регіонів України були визначені з низьким потенціалом, а 4 регіони одержали максимальний потенціал.

Мінімальний ризик визначається тільки в 11 регіонах, що становить менше половини регіонів, оцінюваних рейтингом інвестиційного потенціалу. Проведений рейтинг дозволяє оцінити інвестиційний потенціал регіонів і виявити регіони, що залучають найбільший обсяг інвестицій до України. Отримані результати інвестиційного потенціалу регіонів можуть бути використані потенційними інвесторами.

Отже, нерівномірний розподіл іноземного капіталу за регіонами України спричиняється низькою привабливістю регіонів, внаслідок фінансової, політичної, економічної нестабільності.

3. Слід досить раціонально підходити до формування сприятливих умов для іноземних інвесторів в регіонах. Якщо капітал буде розподілятися рівномірно за регіонами, то не обов'язково це сприятиме розвитку як регіону так і країни в цілому. Це пояснюється тим, що перш за все іноземний інвестор хвилюється за отримання синергічного ефекту на власних виробничих потужностях, шляхом вкладання коштів за кордон (звідки і відбувається репатріація прибутку, що не приносить значних зрушень у економіці приймаючої країни). Наприклад, окремо слід сказати про феномен надходження іноземних інвестицій у зв'язку з перепродажем «Криворіжсталі». Ця операція зафіксувала в статистиці надходження біля, 8 млрд. дол. США, але це не позначилось суттєво на підвищенні економічного розвитку України, зокрема: на виробничому потенціалі, обсягах робочих місць, доходах населення [5].

Потрібно впроваджувати комплексну програму інвестування, яка б враховувала і інтереси тих регіонів, які за показниками своєї інвестиційної привабливості знаходяться нижче за середній рівень. Підвищення конкурентоспроможного рівня нерентабельних підприємств регіону буде сприяти модернізації економіки, підвищенню економічного рівня розвитку держави. Створення механізму координації інвестицій на регіональному рівні розширює інвестиційні можливості підприємств, стимулює зростання інвестицій в економіку і зміцнює фінансову систему держави.

Регіональна влада в процесі залучення інвестицій повинна зводитися до виконання таких функцій:

· Формування привабливого для інвестора іміджу територіальної громади;

· 2. Створення сприятливих умов для надходжень та ефективної реалізації інвестицій;

· Конденсування та створення ефективних каналів для поширення інформації про інвестиційний потенціал відповідної території;

· Посередництво в налагодженні контактів та співпраці між представниками місцевого бізнесу і потенційними інвесторами.

Як зазначалося на початку, залучення інвестицій на регіональний рівень є показником стабільності й успішності соціально-економічного розвитку певної територіальної громади.

В Україні ж, через переважно низький рівень розвитку місцевого бізнес-середовища та недалекоглядність і консервативність регіональної влади, обсяги залучення залишаються незначними для українських регіонів та ще й з високою диференціацією їх розподілу.

Частково виправити цю ситуацію можна завдяки реалізації таких заходів:

· поширення діючих програм з бізнес - та менеджмент-освіти на рівень регіонів;

· розробка локальних інформаційних стратегій щодо залучення інвестицій;

· впровадження місцевими компаніями принципів прогнозування та стратегічного

· планування;

· проведення реструктуризації та оптимізації малоефективних місцевих підприємств;

· лібералізація відносин «влада - бізнес» на регіональному рівні.

Саме такі стратегічні плани поряд з розвитком регіональної інфраструктури та загальнодержавним сприянням можуть динамізувати рівномірний приплив інвестицій у регіони України.

З наведених даних випливає, що найбільш привабливими є декілька регіонів України, в тому числі м. Київ, а також області: Донецька, Полтавська, Львівська. Розглядаючи інвестиційну привабливість окремих регіонів країни, що не завжди зрозуміло, чому іноземний капітал віддає перевагу одні, а не інші регіони. З економічних позицій високий рівень вкладення іноземного капіталу повинен спостерігатися в таких регіонах країни, як Автономна Республіка Крим, в областях Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Одеській, Харківській. Однак поряд з економічним потенціалом в цих регіонах і дуже багато проблем соціального та екологічного порядку. У багатьох регіонах України спочатку необхідно вкласти значні обсяги капіталу, щоб підняти на необхідний рівень потенціал більшості діючих підприємств. Вкладення ж коштів у нові підприємства, стримується високим рівнем ризику і відсутністю реальної впевненості в можливості в найближчому майбутньому отримати скільки-небудь прийнятні доходи на вкладений капітал з-за низької купівельної спроможності більшості населення країни. Робота на експорт потребує значних витрат і зусиль, для подолання високої конкуренції та значного внутрішнього протекціонізму з боку розвинених країн.

Список використаної літератури

1. Мамуль Л.О., Чернявська Т.А. Нові методичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості регіонів // Вісник економічної науки України. - 2007. - №1 (7). - С. 83-89.

2. Буткевич С.А. Инвестиционная привлекательность аграрного сектора экономики. - К.: Изд-во Епроп. Ун-та, 2003. - 251 с.

3. Гурова К.Д. Экономическая реформа (некоторые аспекты реализации). - Харьков: Фолио, 2000. - 388 с.