Фінанси підприємств

Міністерство освіти і науки України

Краматорський технологічний технікум

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ:

«ФІНАНСИ»

2009

Варіант №1

№1 Дати визначення термінам:

1.фінансова система;

2.приватизація;

3.державна позика;

4. субвенції;

5. акцизний збір.

№2 Розкрити теоретичні питання:

1. Розкрити суть фінансів, їх функції

2. Пояснити явища функцій: державний борг і державний кредит

№3 Задача

Розрахувати коефіцієнт оборотності, термін одного обороту та суму вивільнюваних коштів при прискоренні оборотності на 4 дні, обсяг виробництва та реалізації за рік - 108700 грн., обсяг нормативних оборотних засобів - 5870 грн.

ПРИВАТИЗАЦІЯ - від лат. prіvatus роздержавлення, передача державної власності на засоби виробництва - підприємств і об'єктів, майна, житла, землі, природних ресурсів у приватну власність. П. виробляється через продажі державної власності - шляхом проведення конкурсу, аукціону або викупу відповідно до діючого законодавства. П. може бути часткової , коли розпродається частина акцій державних компаній або коли П. здійснюється у формі оренди.

ФІНАНСОВА СИСТЕМА [ФИНАНСОВАЯ СИСТЕМА) - сукупність законів, правил, норм, що регулюють фінансову діяльність і фінансові відносини держави (грошова система, система фінансових установ). Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них.

СУБВЕНЦІЯ [СУБВЕНЦИЯ] - грошова допомога, що виділяється урядовими органами на цільове фінансування певних програм, заходів, об'єктів. Є однією з форм державної фінансової підтримки окремих регіональних органів влади (самоуправління), а також банків, виробничих підприємств у період фінансової кризи, скрути, щоб запобігти банкрутства. С. надається на пільгових засадах, але виключно за цільовим призначенням, і її використання контролюється державними органами.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР (АКЦИЗНЫЙ СБОР] -не прямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається до їх ціни. Сплачують виробники та імпортери підакцизних товарів. Ставки акцизного збору встановлено у відсотках до вартості товарів у відпускних цінах, а для імпортних товарів - до повної вартості з урахуванням митних зборів і мита.

Державна позика -- це форма діяльності держави, спрямована на залучення коштів у її бюджет шляхом одержання кредиту від юридичних і фізичних осіб. Як правило, гроші потрібні для покриття державних видатків (дефіциту бюджету) або проведення цільових заходів. З метою одержання відсутніх коштів держава, крім здійснення емісії грошей, випускає цінні папери й облігації.

Розрізняють внутрішні державні позики, розташовувані усередині країни, і зовнішні, реалізовані за кордоном. Покупці облігацій внутрішньої державної позики фінансують владу, одержуючи у свою чергу гарантований дохід у вигляді встановленого відсотка, виплачуваного їм владою з певною періодичністю протягом строку погашення облігацій. Після закінчення строку позики держава повинна повернути позикодавцям суму позики й належні відсотки. По строках погашення урядові позики підрозділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного року до п'яти років) і довгострокові (понад п'ять років).

Загальна сума всіх ще не погашених позик і не виплачених по них відсотків становить величину державного боргу. Зовнішні позики - це позики, реалізовані на іноземних грошових ринках або надавані іноземними державами або міжнародними організаціями (наприклад, Міжнародним валютним фондом). Ці позики здійснюються на безоблігаційній основі, тобто без випуску й розміщення облігацій.

Завдання №2

1. Слово фінанси походить від середньовікового латинського терміну finatio, financia, який застосовувався в ХІІІХІV ст. для позначення обов'язкової сплати грошей та строку сплати. У Германії в ХVІХVІІ ст. слово фінанси мало недобрий, лихий зміст: здирства, вимагання, хабарництва, лихварства. В той же час у Франції (ХVІ ст.) слово фінанси використовувалося у тому значенні, яке закріпилося за ним до початку ХХ ст. у всіх європейських країнах, а саме як сукупності матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави та різноманітних суспільних груп.

Еволюційний процес формування людського суспільства свідчить, що ні одна людина не може існувати відокремлено від інших людей, вона беззахисна перед природою, не може успішно розвиватись в матеріальному і моральному відношенні, не завжди в змозі себе захистити. Для вирішення даних і багатьох інших проблем створювалися перші об'єднання людей, громади, общини, які з часом трансформувалися у організоване людське суспільство державу.

Податки стали найпершою, найбільш яскравою формою фінансових відносин. Згадки про податки є у багатьох історичних пам'ятках. Так, зокрема, у Біблії сказано, що "Конче даси з усього врожаю насіння твого, що рік річно на полі зросте... десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної" (Старий Заповіт, п'ята книга Мойсеєва).

не зважаючи на різноманітність конкретних форм прояву фінансових відносин, на поверхнi економiчних явищ вони завжди асоцiюються із рухом грошових коштiв. Проте, фiнанси -- це не грошi, а вiдносини:

1) суспiльнi -- т.б. вони мають мiсце в суспiльствi;

2) економiчнi -- пов'язанi з процесом вiдтворення;

3) розподiльчi -- виникають переважно на стадiї розподiлу;

4) фондоутворюючi -- супроводжуються утворенням i витрачанням фондiв грошових коштiв.

Отже, матерiальноречовою основою фiнансiв є фонди грошових коштiв. Не зважаючи на чисельність і різноманітність фондів грошових коштів, їм притаманні деякі спільні риси і характерні ознаки:

1) цiльовий характер -- кожен фонд грошових коштів створюється з певною метою, яка зазвичай відображається у назві фонду. Цільовий характер фондів знаходить вияв не тільки у чітко визначених напрямках використання коштів, але й у джерелах їх формування. Наприклад, цільове призначення Пенсійного фонду України це акумуляція коштів, призначених для пенсійного забезпечення населення;

2) динамiчнiсть -- кошти, що акумулюються у фонді знаходяться у постійному русі: фонд поповнюється новими надходженнями, витрачаються кошти за цільовим призначенням. Виключенням є резервні (страхові) фонди, в яких кошти на певний період "омертвляються" і використовуються лише при настанні непередбачених подій. Крім того, великі фонди грошових коштів можуть ділитись на декілька менших за розміром. І навпаки окремі фонди можуть об'єднуватися в один фонд;

3) кожен фонд має свою правову базу у вигляді законів, указів, постанов та інших нормативних актів. Так, формування і використання Державного бюджету найбільшого централізованого фонду грошових засобів відбувається на основі щорічних законів Про Державний бюджет України. Аналогічно держбюджету, функціонування інших централізованих фондів загальнодержавного призначення здійснюється також у відповідності до чинних законів. Формування і використання фондів грошових коштів суб'єктів господарювання проходить на підставі рішень, які ними приймаються.

Виходячи із того, що матеріальноречовою основою фінансів є фонди грошових коштів, можна розглядати фiнанси як економiчну категорiю, яка вiдображає вiдносини, пов'язанi із формуванням та рухом фондiв грошових коштiв. Зміст цієї категорії детальніше виявляється у функціях, які виконують фінанси. Як відомо, функції -- це прояв суті кожної економічної категорії.

На думку більшості вітчизняних вчених, фiнанси виконують двi функцiї:

1) розподiльчу;

2) контрольну.

Розподільча функція є головною для фiнансiв i проявляється у процесi розподiлу валового нацiонального продукту у виглядi утворення фондiв грошових коштiв та використання їх за цiльовим призначенням.

В процесі дії розподільчої функції найважливішими об'єктами розподілу виступають: валовий національний продукт та національне багатство.

Валовий нацiональний продукт представляє собою вартiсть вироблених у суспiльствi благ за певний перiод часу, як правило, за рiк.

Національне багатство -- це сукупність створених та нагромаджених матеріальних благ, якими володіє суспільство, а також природних ресурсів, що враховані та включені в економічний оборот.

Дiя контрольної функцiї базується на iнформацiї, джерелом якої є фінансова звітність, т.б. така бухгалтерська звітність, що містить дані про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єктів господарювання. Фінансова звітність включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Ефективність здійснення фінансовими органами контролю за діяльністю підприємств безпосередньо визначається тим, яка інформація знаходиться у їхньому розпорядженні. І тому до фінансової інформації ставляться наступні вимоги:

-- вона повинна бути повною;

-- достовiрною;

-- своєчасною.

Важливе мiсце у фiнансовiй iнформацiї вiдводиться фiнансовим показникам, характерною рисою яких є синтетичний характер, тобто залежнiсть їхнього розмiру вiд дiї багатьох факторiв. Це такi показники як прибуток, рентабельнiсть, фондовiддача, фондоємкість, оборотнiсть оборотних коштiв та iн.

2.Державний борг:

1) (борг АРК чи борг місцевого самоврядування) -- загальна сума заборгованості держави (АРК чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АРК чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (АРК чи місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору .

2) це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дифіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг(D) - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випещиними її урядом. Зовнішній державний борг(DI) - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

- циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

- скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;

- вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Державний кредит:

— грошові відносини, що виникають між державою та юридичними й фізичними особами у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їхнім використанням на фінансування державних витрат. Основними формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.

— це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Їхня доцільність п це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:

— * збалансованість бюджету;

— * фінансова підтримка сфери виробництва;

— * розвиток соціальної сфери.

— залучення коштів до бюджету завжди обмежене рівнем оподаткування, підвищення якого може зашкодити економічній діяльності підприємницьких структур і підвищенню добробуту населення. Тому держава на фінансування своїх потреб використовує інші джерела, намагаючись збалансувати доходи бюджету з поточними та капітальними витратами. Найпростішим і найдешевшим способом покриття видатків є грошова емісія. Проте уряд, який постійно покриває дефіцит бюджету за рахунок емісії, стимулює інфляцію в економіці, розширюючи сукупний попит без відповідного додаткового підвищення пропозиції предметів споживання. Це призводить до підвищення цін і вкрай негативно позначається не тільки на життєвому рівні населення, а й на фінансовому стані держави.

Привабливішим порівняно із заходами, що збільшують грошову масу, є залучення коштів на внутрішньому та зовнішніх фінансових ринках у формі державного кредиту за умови його ефективного використання. У цьому разі держава є позичальником, а кредиторами можуть бути юридичні та фізичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), міжнародні фінансові організації, іноземні держави покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Список використаної літератури:

1. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). -- К.: Педагогіка, 1997.

2. Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Финансово-кредитная система государства. -- К.: Сирин, 1997.

3. Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України // Фінанси України. -- 1998. -- № 9. -- С 4-9.

4. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка. Європейський контекст. -- К.: Основи, 1998.

5. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. -- К.: Вища шк., 1997.

6. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підруч. -- К.: Вид-во НЮС, 2000.

7. Вахненко Т. Фінансова стійкість держави // Економіст. -- 1999. -- № 7. -- С. 22-28.

8. Гальчинський А. С Теорія грошей: Навч. посіб. -- К: Основи, 1996.

9. ГикишЛ.В. Финансы: Учеб. пособие. --К: МАУП, 2000.

10. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. -- 1998. -- № 1. -- С. 47.

11. Дробозина Л.А. Общая теория финансов. -- М.: ЮНИТИ, 1995.

12. Дробязко А. Какова вероятность дефолта страны в 2000 году? // Мир денег. -- 1999. -- № 10-12. -- С. 20-22.

13. Дьяконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. -- 1998. -- № 10. -- С 5-8.

14. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дьяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посіб. --К.: Наук, думка, 1997.