МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування

Національного авіаційного університету

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінанси підприємств”

на тему:

„Кредитування підприємств” на основі даних підприємства: ВАТ „Домобудівний комбінат - 3”

Виконала: студентка ІІІ курсу

спец. „Фінанси”

групи ДФ-36к

Веренінова Б.В.

Перевірила: Курманська Ольга Сергіївна

Київ 2008

План:

1. Теоретична частина

1. Вступ

2. Сутність кредиту

2.1 Функції кредиту

3. Форми кредиту

3.1 Банківський кредит

3.2 Державний кредит

3.3 Комерційний кредит

3.4 Споживчий кредит

3.5 Лізинговий кредит

3.6 Іпотечний кредит

3.7 Кредит у міжнародних економічних відносинах

4. Визначення кредитоспроможності підприємства

4.1 Показники ліквідності та платоспроможності

4.2 Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника

4.3 Показники прибутковості та самофінансування

5. Розвиток кредитування в Україні

2. Розрахункова частина

6. Висновки

7. Список використаної літератури

1. Теоретична частина

1. Вступ

У процесі функціонування підприємства можуть виникнути ситуації, коли його власних фінансових ресурсів стає не вистачати для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що зумовлює необхідність залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Основною формою залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел є кредитування. Підприємства можуть тимчасово поповнювати свої фінансові ресурси оформляючи банківські або комерційні кредити, залучаючи кошти інших кредиторів тощо. Від форми та умов кредитування підприємницької діяльності залежить швидкість обертання обігових коштів підприємства, його витрати і прибуток. Працівникам фінансової служби підприємства слід обирати такі способи кредитування і їх види, які могли б забезпечувати найефективнішу його господарську діяльність.

Кредитування є важливою складовою функціонування та роботи підприємства. Залучення коштів наданих в кредит у процес виробництва прискорює темпи розвитку підприємства, що призводить до отримання прибутку, а це в свою чергу впливає на розширення виробництва.

Актуальність теми курсової роботи пов'язана з тим, що ефективне кредитування підприємств на сьогоднішній день - це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Актуальність, науково-теоретична і практична цінність даної проблеми, необхідність розробки напрямків подальшого розвитку методів і умов кредитування господарських суб'єктів і обумовили вибір теми курсової роботи.

Метою даної курсової роботи є визначення терміну «кредит»,його видів і форм., визначення кредитоспроможності підприємств, показників, які характеризують фінансовий стан установи. Навчитися визначати потрібний саме в даній ситуації підприємства вид і форму кредиту і методи його повернення.

Завданнями курсової роботи є :

- дослідження поняття кредиту;

- визначення його форм;

- дослідження переваг і недоліків кожної форми кредиту;

- визначення функцій кредиту;

- дослідження кредитування в Україні.

Об'єктом дослідження є кредит, предметом - форми кредиту.
питання кредитування не є сповна висвітленим в сучасній літературі. Щороку з'являються нові форми і види кредитів, але інформаційна база не оновлюється з такою самою швидкістю, тому інформація у книжках не відповідає дійсності.

Сучасній людині доводиться користуватися періодичними виданнями та пошуковою базою Інтернету, що є не завжди зручним та достовірним джерелом інформації. З цього робимо висновок - на підприємстві є потреба наявності висококваліфікованого спеціаліста з питань кредитування.

2. Сутність кредиту

Кредит -- від лат. creditum -- позика, борг. Кредитні відносини не виникають у процесі виробництва, вони тільки опосередковують цей процес. Особливість кредитної угоди полягає в тому, що, які б не були її первинні умови, завершальна стадія завжди здійснюється в грошовій формі.

Причини виникнення і функціонування кредитних відносин -- необхідність забезпечення безперервності процесу відтворення (рис.1).

Рис.1. Причини виникнення і функціонування кредитних відносин

Процес акумуляції тимчасово вільних коштів та їх перерозподіл здійснюються за допомогою кредиту. Для виникнення кредитних відносин необхідні певні економіко-правові умови:

1) природа кредитної угоди ґрунтується на тимчасовому запозиченні чужої власності й зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань;

2) учасники кредитної угоди повинні бути юридичне самостійними особами;

3) має відбутися збіг економічних інтересів кредитора й позичальника.

На поверхні економічних явищ кредит виступає як передача в тимчасове користування матеріальних цінностей у грошовій чи товарній формі.

Кредит можна охарактеризувати як відносини між кредитором і позичальником з приводу зворотного руху вартості.

Кредитор -- це суб'єкт кредитних відносин, що надає кошти у тимчасове користування. Джерелом коштів для видачі позики можуть бути як власні кошти кредитора, так і позикові. Банкіри персоніфікують собою безліч кредитів. Кредиторами можуть бути підприємства, акціонерні товариства, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні та інвестиційні фонди, держава і т. ін. Метою надання кредиту є одержання прибутку у вигляді позикового відсотка.

Позичальник -- суб'єкт кредитних відносин, що одержує позику. Він повинен надати економічні та юридичні гарантії повернення позичених коштів після закінчення терміну кредиту (застава, зобов'язання гаранта) (рис.2).

Рис.2. Суб'єкти кредитних відносин

Кредитор акумулює і розміщує через позики вільні ресурси в сфері обміну; позичальник використовує отримані кошти яку процесі обігу, такі в процесі виробництва товарів.

Банки виступають як кредиторами, так і позичальниками.

Вартість, що позичається, має такі властивості:

1. зворотний характер;

2. забезпечення безперервності виробництва і прискорення виробничого процесу;

3. авансовий характер.

Вартість, що позичається, має таку послідовність руху:

1. акумуляція коштів;

2. розміщення позики;

3. одержання шинки позичальником;

4. використання коштів, отриманих у кредит;

5. вивільнення коштів у позичальників;

6. повернення взятих у позику коштів;

7. одержання позиченої вартості (і позикового відсотка) кредитором.

Визначення вихідної стадії руху кредиту є проблемою дискусійною, яка по-різному розв'язується в рамках теоретичних концепцій кредиту:

- прихильники перерозподільної теорії трактують сутність кредиту як перерозподільний процес, що замикається стадією обміну;

- прихильники відтворювальної і фондової теорій -- як вихідну стадію виділяють розміщення кредиту;

- натуралістична концепція трактувала кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінності;

- капіталоутворююча теорія відкидає пасивну роль кредиту;

- фондова теорія кредиту розглядає кредит як планомірний рух позикового фонду.

Дані теорії, виходячи із загальних методичних посилок, мають деякі загальні риси. Перспективи вирішення теоретичних проблем кредиту пов'язані зі створенням теорії сучасних грошей.

2.1 Функції кредиту

Виділяють перерозподільну функцію кредиту і функцію заміщення готівки кредитними операціями.

Перерозподільна функція кредиту. З допомогою кредиту за рахунок тимчасово вільних ресурсів одних юридичних і фізичних осіб задовольняються тимчасові потреби в коштах інших юридичних і фізичних осіб. Перерозподіл охоплює тимчасово вільні ресурси. Перерозподіляються не тільки грошові, а й товарні ресурси (комерційний, лізинговий, споживчий і міжнародний кредит). Виділяється прямий характер перерозподілу (без посередників).

Кредитні ресурси формуються за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств одних галузей в інші. З реформою банківської системи, розвитком мережі комерційних банків кредитні ресурси перерозподіляються через кредитний ринок, тобто ринковий механізм перерозподілу.

Перерозподільна функція кредиту загальновизнана в економічній літературі. Однак її зміст інтерпретується по-різному. Так, наприклад, перерозподіляється не вартість, а кошти, тобто кредитор передає в позику грошові знаки.

Функція заміщення готівки кредитними операціями. Ця функція пов'язана з функціонуванням грошового обігу в безготівковій формі. Основна частина розрахунків і надання кредитів здійснюються через банки. Розмішуючи та зберігаючи гроші в банку, клієнт вступає в кредитні відносини з ним і створює умови для заміни готівки в обороті кредитними операціями у вигляді запису на банківських рахунках. Стають можливими надання позики в безготівковому порядку і розвиток безготівкових розрахунків. Останні є кредитними операціями, оскільки терміни відвантаження продукції та її оплата не збігаються. Залежно від того, що випереджає в часі -- одержання товарів чи грошей, постачальник кредитує одержувача або одержувач постачальника - виділяють при значення кредиту як заміщення в обігу золота кредитними грошима

Деякі економісти обґрунтовують розвиток і переростання функції заміщення у функцію емісії грошей у сфері безготівкового грошового обігу.

Питання щодо функції кредиту -дискусійне. Часто виділяють грошову (емісійну) і контрольну (стимулюючу) функції кредиту.

Як матеріальний процес кредит має просторову, тимчасову та якісну визначеність.

Макроекономічні межі кредиту показують межі поширення відносин щодо акумуляції та розміщення позикового фонду в цілому. З позицій теорії кредиту кількісний аналіз його макроекономічних меж повинен включати розробку методологічних підходів до них, визначення і виділення факторів, що впливають на функціонування кредиту в даних економічних умовах, встановлення тенденцій розвитку кредитних відносин, вираження кількісної характеристики меж кредиту у вигляді визначених загальноекономічних пропорцій. Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту.

Під зовнішніми межами кредитних відносин розуміють взаємозв'язок кредиту з іншими економічними категоріями.

Параметри кредитної сфери залежать від обсягу бюджетного фінансування, а розмір кредитних вкладень впливає на сукупну грошову масу і т. ін.

На зовнішні межі кредиту впливають такі фактори:

1) рівень розвитку виробництва;

2)обсяг і структура кредитних ресурсів;

ступінь повного госпрозрахунку підприємств;

потреби забезпечення грошового обігу платіжними коштами;

структура кредитної системи, кредит, який використовується, та система ціноутворення.

Усі ці фактори впливають на попит щодо кредиту, а також на можливість його надання. Кількісна характеристика зовнішніх меж кредиту визначається співвідношенням між обґрунтованою потребою економіки в кредитах та реальною можливістю кредитування, що залежить від наявних ресурсів та ефективності функціонування кредитної системи.

Внутрішні межі показують припустиму міру розвитку окремих форм кредиту - банківського, комерційного, державного, споживчого, міжнародного, - тобто показують співвідношення частин у рамках єдиного цілого.

У цілому кількісні параметри окремих форм кредиту визначаються співвідношенням між потребами в кожній формі кредиту і наявною ресурсною базою.

Розвиток комерційного кредиту, наприклад, створює передумови для звуження сфери банківського кредитування.

Зовнішні й внутрішні межі кредиту взаємозалежні. Це виявляється в тому, що вони змінюються під впливом однакових факторів.

Виходячи з функцій, які виконує кредит, виділяють його функціональні межі - перерозподільну та емісійну.

Перерозподільна межа показує об'єктивно обґрунтований перерозподіл коштів на основі кредиту, її кількісна характеристика визначається обсягом кредитних ресурсів держави.

Емісійні кредити видаються під майбутні витрати, ще не вироблену продукцію і прямо впливають на сукупну грошову масу, їх обсяг визначається емісійною межею кредиту.

Деякі автори заперечують розходження кредитних і грошових відносин. Однак кредитні потоки являють собою тільки частину грошового обігу, до того ж кредит виступає не тільки в грошовій, а й у товарній формі. У даному випадку змішуються поняття грошей як економічної категорії з грошовою формою кредитних відносин і ототожнюються кошти та кредитні ресурси.

3. Форми кредиту

Кредит -- необхідне джерело формування основних і оборотних коштів. Кредит тісно взаємодіє зі збалансованістю економіки (реалізується за допомогою зворотності кредиту), впливає на формування структури виробництва (співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження й споживання, вирівнювання норми прибутку).

Активній участі кредиту в регулюванні галузевих пропорцій в Україні перешкоджає недостатній розвиток ринкових відносин. Сформований ринок позикових капіталів і кредитна система, процес демонополізації і децентралізації економіки, банківської системи та діяльності банків з кредитування не відповідають ринковим принципам і вимогам часу.

Кредит виступає одним з факторів розвитку ринкових відносин. Він є основою концентрації та централізації капіталу. Через процес акціонування державних підприємств і банків кредит сприяє децентралізації економіки.

Форми кредиту -- це умови відносин і види матеріальних цінностей або грошових коштів, що надаються на умовах зворотності й платності.

3.1 Банківський кредит

Банківський кредит надається банками й іншими кредитно-фінансовими інститутами юридичним особам (наприклад, промисловим, транспортним чи торговим компаніям), населенню, іноземним клієнтам у вигляді грошових позик. Банківський кредит перевищує комерційний за напрямками, термінами та розміром.

Банківський кредит має більш широку сферу застосування.

Заміна комерційного векселя банківським робить цей кредит більш еластичним, підвищує його забезпеченість. Різна також динаміка комерційного і банківського кредиту. Так, наприклад, обсяг комерційного кредиту залежить від зростання і спаду товарообороту, а попит на банківський кредит в основному визначається станом боргів у різних сферах економіки.

Банківський кредит носить подвійний характер: він може виступати як позика для функціонуючих підприємств або у вигляді позики грошей, тобто як сплата боргу.

Кредит - це позиковий капітал банку в грошовій формі, що перелається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності і цільового характеру.

Кредит виконує такі функції:

1) акумуляція та мобілізація грошового капіталу;

перерозподіл грошового капіталу;

економія витрат;

прискорення концентрації та централізації капіталу;

регулювання економіки.

Форма кредиту визначається рядом ознак, наприклад:

· характером кредитних відносин;

· складом учасників (суб'єктів) кредитної угоди;

· змістом об'єкта угоди;

· рівнем та джерелом сплати відсотка;

· матеріальним проявом кредитної угоди тощо.

Розрізняють грошову й товарну форми кредиту. Вони застосовуються як усередині країни, так і між країнами, тому кредит поділяється на національний (внутрішньодержавний) і міжнародний. У внутрішньо-економічному обороті застосовується в основному грошовий кредит. Він існує насамперед у формі банківського кредиту.

Банківський кредит є рухом позикового капіталу, наданого банками в борг за плату на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості. Він пов'язаний з акумулюванням тимчасово вільних коштів, а також з емісією грошових знаків в обороті через систему кредитування. Банківський кредит надається, головним чином, комерційними банками для вирішення таких задач:

збільшення основного й оборотного капіталів у господарюючих суб'єктів;

нагромадження сезонних (тимчасових) запасів ТМЦ, незавершеного виробництва (НЗВ), готової продукції і товарів;

при обліку (переобліку) векселів;

для задоволення споживчих потреб громадян;

з метою викупу державного майна;

для інших цілей при розбіжності надходжень і платежів у процесі
кругообігу власного капіталу.

Банківський кредит може бути прямим і непрямим. При прямому кредитуванні (мова йде про банк-позичальник) кредитні відносини переважають. Непряме банківське кредитування -- це надання позики позичальнику через посередника.

Принципами кредитування є: терміновість і зворотність, цільовий характер, матеріальна забезпеченість, платність.

Існують такі види кредитів за періодами користування: короткострокові -- до 1 року; середньострокові -- 1 -- 3 роки і довгострокові -- понад 3-й роки.

За термінами погашення розрізняють термінові, відстрочені й прострочені позики. Термінові -- це позики, строк погашення яких або не наступив, або настане найближчим часом. Відстрочені (пролонговані) -- це такі позики, термін погашення яких на прохання клієнта перенесений банком на більш пізній період. Прострочені - це позики, не повернені у встановлений термін.

За ступенем ризику банківські позики можуть класифікуватися таким чином:

стандартні позики;

позики з підвищеним ризиком (субстандартні);

пролонговані позики;

прострочені позики;

безнадійні щодо погашення позики.

3.2 Державний кредит

Державний кредит відображує кредитні відносини з приводу акумуляції державою коштів на засадах зворотності для фінансування державних витрат. Кредиторами виступають фізичні і юридичні особи, а позичальником -- держава в особі його органів, наприклад. Міністерства фінансів, республіканських і місцевих органів. Дана форма кредиту дозволяє позичальнику мобілізувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без здійснення для цих цілей паперової грошової емісії.

Державний кредит -- це заходи щодо стабілізації грошового обігу. В умовах розвитку інфляційного процесу державні позики в населення тимчасово зменшують його платоспроможний попит (з обороту вилучається надлишкова грошова маса). Для кредиторів державний кредитне формою заощадження та інвестування коштів у цінні папери (додатковий гарантований дохід. Види державного кредиту визначаються: складом позичальників і кредиторів, конкретними причинами появи потреби держави в мобілізації коштів, місцем одержання кредиту, формою його оформлення, методами залучення грошових ресурсів і способами їх повернення, термінами погашення державою своїх зобов'язань, ступенем ризику кредитора і позичальника.

В залежності від позичальника державний кредит поділяють на централізований і децентралізований.

За місцем одержання розрізняють внутрішні й зовнішні позики, а залежно від форми Й порядку оформлення кредитних відносин -- державні, облігаційні та безоблігаційні позики.

Облігація -- цінний папір, що засвідчує внесення його власником коштів і підтверджує зобов'язання юридичної особи, яка його випустиш, відшкодувати йому номінальну вартість у передбачений термін і сплатити фіксований відсоток. Випускаються облігації внутрішніх державних і місцевих позик. Вони можуть бути іменними, на пред'явника, процентними й безпроцентними (цільовими), виграшними, такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обороту, ощадними і казначейськими.

Казначейські зобов'язання (векселі) держави - вид цінних паперів, що засвідчують внесення їх власниками коштів у бюджет і дають право на одержання фіксованого доходу протягом терміну володіння цими паперами.

Кредитний ризик пов'язаний з імовірністю того, що фінансові можливості емітента (держави) зменшуються, оскільки він неспроможний ви конати свої фінансові зобов'язання.

Ринковий ризик виникає у зв'язку з непередбаченими змінами на ринку пінних паперів: продаж цінних паперів стане можливим лише зі знижкою чи н примусовому порядку.

Процентний ризик - це ризик зміни процентних ставок І пов'язаний з цим ризик зниження ринкової ціни цінних паперів.

3.3 Комерційний кредит

Комерційний кредит характеризує кредитну угоду між двома підприємствами -- продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Підприємство-постачальник надає відстрочку платежу за свій товар (послуги), підприємство-покупець передає кредитору вексель як боргове свідчення й зобов'язання платежу.

При комерційному кредиті учасники кредитних відносин регулюють свої господарські відносини і створюють платіжні кошти у вигляді векселів, оформлених письмових зобов'язань боржника кредитору сплатити зазначену суму у визначений термін. Векселі можуть бути використані повторно для платежів, обминаючи банк, шляхом передачі їх і рук у руки замість грошей.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що виражає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів між підприємствами. При комерційному кредиті в кредитну угоду включаються лише ресурси постачальника, який реалізує свою продукцію чи надає послуги.

Позичальнику з ряду причин вигідніше вдатися до товарної форми кредиту, ніж одержати грошовий кредит для негайної оплати матеріальних цінностей. При комерційному кредиті і кредитор, і позичальник з виробниками продукту або посередниками в його реалізації.

В операціях, пов'язаних з комерційним кредитом, виникають ризики. Головному ризику піддається постачальник товару. Цей ризик виникає при зміні ціни товару, при недотриманні позичальником герм і пін оплати і при банкрутстві покупця. Існує ризик і для банку-при дисконті векселя, оскільки у випадку банкрутства боржника банк не одержує суму зобов'язання. У покупця ризик пов'язаний з можливим подорожчанням кредиту.

При недостачі грошових кредитних ресурсів у банках попит на комерційний кредит може зростати.

Регулювання практики комерційного кредиту банківським здійснюється в процесі акцепту, обліку і переобліку векселів, а також прийняття їх у заставу при видачі банківської позики.

Комерційний кредит має такі переваги:

1) оперативність у наданні коштів у товарній формі;

2) технічна простота оформлення;

3) активізація механізму мобілізації вільних товарних ресурсів та їх перерозподіл;

4) розширення можливості маневрування підприємствами;

5) виявлення фінансової підтримки підприємств одне одному:

6) сприяння розвитку позикового ринку.

Комерційний кредит має такі недоліки: обмеженість його напрямку терміном, розмірами; іноді вимушений характер відстрочки платежу і боку постачальника у зв'язку з фінансовим стан покупців, наявність ризику для постачальника, сильний вплив банківської сфери з обліку векселів.

3.4 Споживчий кредит

Споживчий кредит відображає відносини між кредитором (позичальником з приводу кредитувань кінцевого споживання.

Споживчий кредит -- спосіб задоволення споживчих потреб населення.

Суб'єктами кредитних відносин є фізичні особи, а в ролі кредиторів-банки, поза банківські кредитні установи (ломбарди, кредитні кооперативні пункти прокату), підприємства й організації. Між банком і населенням може існувати посередник (торгова організація).

Споживчий кредит регулюється з боку держави, тому що пов'язаний з потребами населення, рівнем його життя (процентні ставки, терміни. доступність кредиту).

Класифікація споживчих кредитів може бути проведена за такими ознаками;

1) за цільовим характером;

2) за суб'єктами кредитних відносин - на банківські й небанківські позики; за способом організації надання позичених коштів -- на позиці організовані й неорганізовані, прямі й непрямі; за формами видачі - товарні та грошові кредити;

3) за ступенем покриття кредитом вартості споживчих товарів та послуг - на позики на повну вартість або часткову їх оплату; виражає економічні відносини між кредиторами (банками) і суб'єктами кредитування (позичальниками), в ролі яких можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

за способом погашення кредиту - на поступове погашення чи разовий платіж;

за терміном видачі -- коротко - , середньо - і довгострокові.

В залежності від цільового призначення споживчі кредити розподіляються на:

· інвестиційні (позики на житлове будівництво);

· для купівлі товарів чи оплати послуг;

· на розвиток особистих господарств;

· цільові кредити окремим соціальним групам;

· нецільові споживчі потреби;

· чекові та ін.

3.5 Лізинговий кредит

Лізинговий кредит - це відносини між юридична самостійними особами з приводу передачі в оренду знарядь та предметів праці, а також фінансування придбання рухомого й нерухомого майна на певний строк. Лізинг -- форма майнового (товарного) кредиту. Умовою виникнення кредиту є наявність власників товарів, що протистоять один одному як власники своїх товарів, юридичне самостійні особи, готові вступити в економічні відносини, наприклад, продати товари, втому числі в кредит, здати їх в оренду.

За термінами експлуатації та періоду амортизації майна лізинг поділяється на оперативний і фінансовий.

Оперативний лізинг -- це переуступка майна на менший строк, ніж строк повної амортизації (короткостроковий оперативний лізинг -- від декількох днів до І року, середньостроковий-від 1 року до 5- 10 років).

Фінансовий лізинг - це переуступка майна на термін повної амортизації чи близький до періоду повної амортизації.

За способами придбання майна виділяють прямий лізинг, лізинг виробника і зворотний лізинг.

Прямий лізинг - лізингодавець бере у виробника у власність майно для здачі його користувачу в оренду.

Лізинг виробника -- умови, коли лізингодавець фінансує виробника, який виконує дві функції: продавця об'єкта лізингу і лізингоодержувача з правом сублізингу.

Зворотний лізинг ~ продаж підприємством частини його власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду.

Стосовно лізингового майна розрізняють чистий лізинг, коли додаткові витрати з технічного обслуговування об'єкта лізингу бере на себе користувач (орендар), і повний лізинг, коли технічне обслуговування об'єкта лізингу робить лізингодавець.

Терміновий лізинг пропонує одноразове фінансування лізингової угоди; поновлюваний (револьверний) -- багаторазове.

За територією діяльності лізинг поділяється на внутрішній, міжнародний і змішаний. Відносини з приводу лізингу між його суб'єктами визначаються лізинговим договором. У ньому передбачається наявність власника на об'єкт лізингу й межі прав користувача на об'єкт лізингу, термін лізингу, зобов'язання щодо здійснення виплат лізингового платежу, періодичність цього платежу, можливі варіанти володіння майном по закінченні терміну лізингу, відповідальність користувача за невиконання зобов'язань та інші умови.

Переваги лізингу полягають в тому, що він:

· дозволяє уникати втрат, пов'язаних з моральним старінням машин, устаткування;

· зберігає (підтримує) ліквідність балансу;

· дає можливість укладати договори лізингу і при фінансових проблемах;

· вимагає меншого первинного внеску;

· надає податкові пільги;

· забезпечує зручність і гнучкість фінансування.

3.6 Іпотечний кредит

Іпотечний кредит -- особливий тип економічних відносин з приводу надання позик під заставу нерухомого майна. Кредитором по іпотеці можуть бути іпотечні банки та спеціальні іпотечні компанії, а також звичайні комерційні й інші банки. Об'єктом застави може бути нерухоме майно.

Головними особливостями застави є:

1) наявність у позичальника власності;

2) ця власність приносить дохід її власнику;

3) вона не є об'єктом застави в іншій угоді.

Ресурсами кредитування іпотечних банків є власні нагромадження, іпотечні облігації і залучені кошти на рахунках клієнтів.

Іпотечні облігації -- довгострокові цінні папери, що випускаються банками під забезпечення нерухомим майном і приносять твердий доход.

Вексель - боргове зобов'язання позичальника на погашення позики у встановлений термін і на обговорених умовах.

Заставна - документ, що передає кредитору законне право власності на заставу згідно і позикою.

Для іпотечних позик характерним й є порівняно низька ліквідність і страхування позик.

Банки можуть вимагати страхування заставних страховими компаніями для запобігання ризику операції.

Для комерційного банку, що розглядає питання надання іпотечного кредиту під заставу нерухомості, важливою характеристикою є кредитоспроможність позичальника.

3.7 Кредит у міжнародних економічних відносинах

Міжнародний кредит -- це тимчасова передача товарних чи грошових ресурсів одних країн для використання іншими країнами з метою прискорення їх суспільно-економічного розвитку. Необхідність використання міжнародного кредиту визначається економічними і зовнішньополітичними умовами. Суб'єктами кредитних відносин виступають держави, банки, міжнародні валютно-кредитні організації та окремі юридичні особи.

Для міждержавного кредиту характерно, то суб'єктами кредитних відносин виступають окремі держави, а об'єктом перерозподілу - їх національний доход.

Міжнародний кредит надається в грошовій і товари і й формі. Кредити надаються також у безготівковій формі. Міжнародний кредит виступає у формі інвестиційного кредиту.

Порядок падання кредитів може бути таким:

1) сума кредиту повністю зараховується на окремий рахунок на користь країни-позичальника, з якого здійснюється оплата за товари, що поставляються;

на кредитному рахунку відображуються суми товарних поставок, тобто сума кредиту на рахунку збільшується в міру здійснення поставок доти, поки кредит не буде повністю використаний;

постачання за кредитом здійснюється через кліринговий рахунок за товарообігом, потім сума кредиту переноситься на кредитний рахунок;

4) кредит надається за компенсаційними угодами, оформляється лізинг та ін.

Кредит може бути коротко -, середньо - і довгостроковим. При погашенні кредитів застосовують пропорційний, прогресивний та одноразовий методи.

4. Визначення кредитоспроможності підприємства

Кредитоспроможність - наявність у потенціального позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його, інакше кажучи, здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися з своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

З метою оцінки кількісних критеріїв плати проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства.. Головне завдання , яке ставить перед собою фінансовий аналітик ,- прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори , які можуть вплинути на платоспроможність.

Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:

1. Ліквідності та платоспроможності ;

2. Які характеризують структуру капіталу та майна підприємства ;

3. Прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні) ;

4. Оборотності .

Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємства обслуговувати свої борги. Об'єктивність висновків підвищується в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньо-галузевими, а також у динаміці.

4.1 Показники ліквідності та платоспроможності

Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов'язань підприємства та поточних активів.

Показник абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і засвідчує, яку частину короткострокових зобов'язань воно має можливість погасити негайно. Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Однак під час оцінки кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника. Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першого ступеня для банку є досить низьким. Надто високе значення цього показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими е грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0.2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності підприємства можуть формувати резерви ліквідності (наприклад, поточні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів (овердрафту).

Значення показника ліквідності другого ступеня повинно дещо перевищувати 100%. Відношення монетарних оборотних активів (різниця між загальною сумою оборотних активів і запасів) та короткострокових зобов'язань повинно перевищувати одиницю. Зазначимо, що на підприємствах в європейських країнах середнє значення цього показника загалом г меншим за 100 % і перебуває на рівні 80-90%. У середньому по вітчизняних підприємствах значення показника ліквідності другого ступеня становить близько 60-70%. Показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення.

Відношення короткострокових активів до короткострокових зобов'язань (показник покриття) є одним з тестів, на основі якого можна перевірити рівень дотримання золотого правила фінансування. Він характеризує платоспроможність підприємства в середньостроковому періоді. Значення цього показника має перевищувати 100%. В економічно розвинених країнах нормальною вважається ситуація, кати значення цього показника знаходиться в межах 150 %. У Німеччині, наприклад, середнє значення показника ліквідності третього ступеня по промислових підприємствах становить близько 135 %. Однак по деяких галузях він с меншим цього значення: будівництво - 112%; оптова торгівля - 125%; харчова промисловість - 115%. У фондомістких галузях значення показника покриття суттєво перевищує середній рівень: металургія - 170%; електротехніка - 180-190%; автомобілебудування - 200-210%. В Україні в середньому на підприємствах значення нього показника дорівнює 105 %.

Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом засвідчує, наскільки підприємство виконує умови золотого правила фінансування та балансу. Він характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємства у коротко - та довгостроковому періодах. Значення цього показника повинно бути більшим за одиницю - нормальною є ситуація, коли значення коефіцієнта знаходиться в межах 1,2-1,6. У такому разі підприємство можна вважати потенційно платоспроможним.

При зовнішньому аналізі проблема полягає в тому, що показники балансу не надають повної інформації про строковість окремих активів і пасивів. Отже, як додаткове аналітичне джерело слід використовувати розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості

Розглянуті показники належать до числа відносних показників. Уразі необхідності фінансові аналітики можуть розраховувати абсолютний показник ліквідності - робочим капітал.

Це різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями (зі строком погашення до одного року). Він показує частину оборотних активів, їло фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Одержані значення робочого капіталу дають змогу зробити висновки щодо зміни резервів поточної ліквідності, наявного потенціалу довго строкового фінансування та довгострокової ліквідності.

За умови достатньої ліквідності запасів і дебіторської заборгованості, яку можна легко рефінансувань наявність робочого капіталу у підприємства означає не лише його здатність виконані поточні зобов'язання, а й можливості для розширення операційної та інвестиційної діяльності.

З метою об'єктивного прогнозування та забезпечення стабільної платоспроможності фінансові служби підприємства повинні застосовувати весь арсенал аналітичних засобів і вибирати найприйнятніші показники ліквідності дня конкретних економічних умов.

4.2 Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника

Структура капіталу підприємства досить докладно характеризується під час розгляду вертикального правила фінансування. Висновки щодо задовільності показників, структури капіталу та майна робляться на основі їх зіставлення із середньо галузевим й значеннями.

Якщо коефіцієнти заборгованості та фінансової незалежності є відносно стабільними і перебувають на рівні дещо вищому, ніж у середньому по галузі, то прийнято вважати, що ризики структури капіталу е низькими, а отже, за ним критерієм позичальник є кредитоспроможним. Якщо ж відповідні показники є суттєво нижчими за середньо галузеві або власний капітал характеризується від'ємним значенням, то структура капіталу такого позичальника вважається надто ризиковою. Кредит такому позичальнику або взагалі не видасться, або видасться (за достатності інших параметрів кредитоспроможності) під завищені проценти.

4.3 Показники прибутковості та самофінансування

Показники прибутковості та самофінансування. Здатність підприємства виконувати свої зобов'язання значною мірою залежить від рівня його прибутковості та самофінансування. Саме тому в процесі оцінки кредитоспроможності (особливо при наданні довгострокових кредитів) аналізують фактично досягнуті та прогнозні показники рентабельності, прибутку . Ці показники дають змогу дати відповідь на два запитання:

1. яку частку інвестицій, інших грошових видатків підприємство може фінансувати за рахунок результатів своєї діяльності;

2. чи зможе підприємство виконати свої зобов'язання у майбутньому за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

Окрім звітних даних, у процесі аналізу вивчаються планові показники фінансових результатів, прогноз руху грошових коштів, фінансовий план тощо. Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, кредитні експерти підбирають свій каталог показників, які, на їхню думку, дозволяють дійти най об'єктивніших висновків про потенційну здатність підприємства виконувати свої зобов'язання за рахунок внутрішніх фінансових джерел. У табл. наведено найпоширеніші із згаданих показників.

У процесі оцінки кредитоспроможності позичальника отримані показники прибутковості аналізуються в динаміці, а також у зіставленні із середньо галузевими значеннями та за окремими видами економічної діяльності. На основі цього робиться висновок про їх достатність. Показники рентабельності основної діяльності, активів, інвестицій порівнюють також із процентною ставкою, за якою залучається кредит. У разі перевищення процентної ставки над плановими показниками рентабельності у підприємства можуть виникнути труднощі із виконанням зобов'язань.

5. Розвиток кредитування в Україні

Положення НБУ «Про кредитування в Україні» [26] визначає правові основи видачі, використання й погашення кредитів і регулює відносини між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування.

Правовою основою кредитування виступають: Закон України «Про банки та банківську діяльність» 119, Положення комерційного банку. Положення Національного банку України від 28.09.1995 р. № 246, Цивільний кодекс України |2| та інші законодавчі й нормативні документи.

Однією з послуг комерційного банку є різні види кредитування, що сприяють розширенню виробництва, підтримці поточного торгового обороту і т. д. Кредитна політика банку будується на принципах терміновості, зворотності, цільового характеру, забезпеченості й платності.

Принцип терміновості означає, що позика має бути повернута позичальником банку в попередньо встановлений термін. Економічною основою терміновості кредиту, наданого позичальнику для здійснення ним основної виробничої діяльності, є тривалість кругообороту виробничих фондів і фондів обігу.

Кредити на технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто формування й відтворення основних фондів, надаються в межах нормативних термінів будівництва, освоєння й окупності об'єкта.

Від дотримання принципу терміновості залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернуті позики. Порушення цього принципу означає перетворення термінової заборгованості за позикою в прострочену.

Цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання дозволяє банку при й мати більш об'єктивне рішення про можливість і доцільність видачі позички, є визначеною гарантією її повернення.

Принцип забезпеченості кредитів має на меті захист інтересів банку і можливість не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Забезпеченням повернення кредиту можуть бути:

· застава різних видів майна позичальника, майнових прав, цінних паперів (сума застави має становити не менше 125% від суми кредиту);

· гарантії банків або підприємств, майно третіх осіб;

· поручительства;

· незабезпечені (бланкові) кредити, які мають обмежене застосування, оскільки пов'язані з великим ризиком для банку І надаються під високий відсоток у межах власних коштів банку.

Приймаючи рішення про надання кредитів, співробітники банку проводять ретельний аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта. Кредитоспроможність позичальника означає здатність юридичної або фізичної особи цілком розрахуватися по своїх боргових зобов'язаннях у встановлений строк.

Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за поточний період або за період на будь-яку дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу. Оцінюється кредитоспроможність на основі системи показників, що відображують розміщення і джерела оборотних коштів, і результатів фінансово-господарської діяльності позичальника. Вибір показників залежить від особливостей побудови балансу й інших форм звітності клієнтів, їх галузевих особливостей, форми власності.

Банк визначає кредитоспроможність позичальника, застосовуючи комплексну якісну оцінку, її визначають у ході аналізу всіх елементів кредитоспроможності позичальника. Мета аналізу -- одержання інформації для прийняття рішення про можливість і умови видачі кредиту.

Глибина аналізу кредитоспроможності залежить від наявності або відсутності в минулому кредитних відносин банку з конкретним позичальником, від результатів його фінансово-господарської діяльності, розмірів і термінів надання позик. Критерієм оцінки фінансового становища клієнта є його платоспроможність і ліквідність балансу. Банк прогнозує ризик неповернення кредиту І приймає рішення про надання (чи відмову в наданні) кредиту. Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

· забезпеченість власними коштами;

· репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівництва, дотримання платіжної і договірної дисципліни);

· оцінка продукції, що випускається, наявність заявки на її реалізацію, характер послуг, які надаються на внутрішньому і зовнішньому ринках, попит на продукцію (послуги), обсяги експорту;

· економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень).

Надаючи кредити юридичним і фізичним особам, банк вимагає не тільки своєчасного повернення наданого кредиту у встановлений термін, але й сплати відсотків за користування ним. Позиковий відсоток с основною ланкою позикової операції, оскільки позикова операція - це комерційний продаж коштів на певний строк. Розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами встановлюється банком самостійно залежно від розміру дисконтної ставки НБУ (її зміна, як правило, спричиняє і зміну рівня ставки кредитування), попиту і пропозиції на кредитному ринку, ступеня кредитного ризику, наданого забезпечення, терміну використання кредиту й інших факторів.

Рішення про видачу позичальнику кредиту, незалежно від його розміру приймається кредитним комітетом, створеним у банку згідно з постановою його правління. Усі питання, пов'язані з кредитуванням, оцінюються банком і позичальником на договірній основі за допомогою кредитного договору, в якому вказуються: мета, сума і термін кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, форми забезпечення зобов'язань, відсоткові ставки, порядок сплати відсотків за користування кредитом, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо видачі й погашення кредиту, перелік документів і періодичність їх повернення банку тощо.

Термін кредитування і відсотки за його користування розраховуються з моменту одержання (зарахування позикових коштів або оплати платіжних документів з позикового рахунка позичальника) до повного погашення кредиту і відсотків за його використання, що нараховуються на підставі порядку нарахування, обліку оплати і стягнення відсотків і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банків», затвердженого Постановою НБУ від 16.09.1994р. № 155 й доповнень до цього Порядку, затверджених постановою Правління НБУ віл 21.12.1994 р. № 220.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності в безготівковому порядку шляхом оплати платіжних документів з позикового рахунка як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, встановленому чинним законодавством і нормативними документами НБУ, чи шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачене кредитним договором, а також у наявній формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції.

У випадку виникнення в позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини банком може бути здійснена відстрочка погашення кредиту зі збереженням підвищення відсоткової ставки залежно від застосовуваних позичальником заходів для оздоровлення фінансового стану й погашення кредиту в найкоротший термін. У випадку досягнення взаємної згоди між банком і позичальником відстрочка погашення оформляється додатковою угодою, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Кредити на покриття збитків від господарської діяльності позичальника і на формування й збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств банком не надаються (згідно з п. 21 Положення НБУ «Про кредитування в Україні» [26]).

2. Розрахункова частина

Основні показники фінансового стану підприємства

Показник	Формула розрахунку	Економічний зміст	Напрямок позитивних змін
1	2	3	4
Показники платоспроможності (ліквідності)
Коефіцієнт абсолютної (негайної) ліквідності Ка.л.	4076,6 + 543 = 0,07 63519,9	Характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість	Збільшення коефіцієнта свідчить про зміцнення платоспроможності підприємства, і навпаки. Критичне значення Ка.л. = 0,2 - 0,35
Коефіцієнт швидкої ліквідності Кш.л.	75342 - ( 25168,6 + 5460,7 + 4,2 + 430) = 0,69 63519,9	Скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів	Збільшення коефіцієнта свідчить про зміцнення платоспроможності підприємства, і навпаки. Критичне значення Кш.л 1; У міжнародній практиці Кш.л = 0,7-0,8
Коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) Кп.л.	75342 = 1,18 63519,9	Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року	Збільшення коефіцієнта свідчить про зміцнення платоспроможності підприємства, і навпаки. Критичне значення Кпл. = 1; при Кпл. < 1 підприємство має неліквідний баланс. Якщо Кпл. = 1-0,5, підприємство своєчасно ліквідує борги.
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості Кд/к	24165,4 + 1,2 + 10732,7 + 4270,8 = 0,63 38144,3 + 9183,3 + 7348,8 + 2253,1 + 4575,3 + 283,2	Здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року	Рекомендоване значення Кд/к= 1,0 .При збільшенні цього показника бажано зменшити абсолютні розміри як дебіторської так і кредиторської заборгованості.
Показники фінансової стійкості
Коефіцієнт маневреності власного капіталу Км	59877,6 - 48491,1 = 0,19 59877,6	Показує частку власних обігових коштів у власному капіталі	Збільшення значення цього коефіцієнту позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. Теоретичне значення даного показника Км > 0,1.
Показники фінансової стійкості
Коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії або концентрації власного капіталу) Кявт.	59877,6 = 0,48 124317,1	Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових коштів.	Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. Нормативне значення Кавт> 0,5. Мінімальне значення цього показника Кавт = 0,5 свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.
Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами запасів Кзап	59877,6 - 48491,1 = 0,37 25168,6 + 5460,7 + 4,2 + 43	Показує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування	Збільшення показника має позитивне значення. Нормальне значення цього показника становить Кзап = 0,6- 0,8
Коефіцієнт фінансового лівериджу - Фл	919,6 = 0,01 59877,6	Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань	Збільшення свідчить про підвищення фінансового ризику. Має бути Фл < 0,25.
Коефіцієнт фінансової стійкості Кф.с	919,6 + 59877,6 = 0,48 124317,1	Показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі	Теоретичне значення Кф.с =0,85-0,90
Коефіцієнт фінансової залежності Кф.з	124317,1 = 2,07

Подобные документы

• Необхідність і сутність кредиту і кредитування підприємства

  Економічна сутність кредиту і кредитування. Особливості оцінки економіко-фінансового стану СТОВ "Старовірівський птахокомплекс", форми і види кредитування підприємства. Напрями поліпшення управління господарською діяльністю і форми погашення боргу.
  
  курсовая работа [73,5 K], добавлен 03.03.2015
  

• Аналіз фінансової привабливості підприємств

  Аналіз інвестиційної привабливості та кредитоспроможності підприємств. Показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості, самофінансування, рентабельності та оборотності. Аналіз підвищення прибутковості підприємства на прикладі АТ "Козова-цукор".
  
  курсовая работа [110,1 K], добавлен 23.02.2011
  

• Кредитування підприємств на прикладі ТОВ "Агротоп" Валківського району Харківської області

  Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів. Стан кредитного забезпечення підприємства. Оцінка кредитоспроможності та фінансового стану. Альтернативні джерела кредитного забезпечення. Оцінка ефективності кредитування підприємства.
  
  курсовая работа [233,5 K], добавлен 05.01.2014
  

• Короткострокове кредитування господарської діяльності підприємств

  Сутність короткострокового кредитування господарської діяльності підприємств. Основні види кредиту, його принципи і функції. Порядок планування, видачі і погашення короткострокового кредиту. Сучасні тенденції розвитку кредитної політики в аграрній сфері.
  
  курсовая работа [95,5 K], добавлен 06.10.2011
  

• Кредитування підприємств

  Необхідність та сутність кредитування підприємств. Банківське кредитування підприємств. Комерційне кредитування підприємств. Лізингове кредитування підприємств. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.
  
  лекция [352,8 K], добавлен 15.11.2008
  

• Форфейтинг як спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій

  Суть, види і функції міжнародного форфейтингу, нетрадиційні методи кредитування. Техніко–економічна характеристика та оцінка фінансово–майнового стану підприємства. Кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств: можливості і перспективи.
  
  дипломная работа [366,9 K], добавлен 05.12.2010
  

• Іпотечний кредит

  Сутність та особливості іпотечного кредиту. Іпотечне кредитування житлового будівництва. Перспективи розвитку іпотечного кредиту в Україні. Основні документи, що використовуються при його оформленні. Особливості механізму іпотечного кредитування.
  
  курсовая работа [26,2 K], добавлен 08.11.2013
  

• Організація фінансів та фінансова діяльність підприємства

  Сутність і функції фінансів підприємств: грошові кошти, фонди, фінансові ресурси; розрахунково-платіжна дисципліна. Доходи і фінансові результати діяльності; оподаткування. Обігові кошти, кредитування підприємств; платоспроможність, санація і банкрутство.
  
  курс лекций [223,5 K], добавлен 24.09.2012
  

• Роль кредиту в діяльності підприємства

  Необхідність та сутність кредитування суб’єктів господарювання. Причини виникнення кредитних відносин. Форми та види кредитів, які використовуються у господарській діяльності. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості на прикладі ТОВ "Юнігран".
  
  курсовая работа [68,7 K], добавлен 30.01.2013
  

• Споживчий кредит і перспективи його розвитку

  Економічна сутність споживчого кредиту та їх класифікація. Умови та порядок надання споживчого кредиту в Україні, аналіз кредитоспроможності позичальника. Процентні ставки і фактори, які їх визначають. Шляхи активізації споживчого кредитування в Україні.
  
  курсовая работа [155,5 K], добавлен 03.12.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам