Історія грошей

Гроші - одне з найдавніших явищ у житті суспільства - відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців .

Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з дослідження фундаментальних проблем грошей, що були поставлені у працях А. Сміта і Д. Рікардо. Наукові розробки цих учених стали також джерелом теорії грошей К. Маркса, який займає важливе місце в марксистській економічній науці.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичний концепцій грошей, людство й сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують.

1. Як грошово-лічильна одиниця гривня виникла ще за часів Київської Русі, в 11 столітті. Її аналогом в Європі та в Скандинавії була марка. Сама ж назва «гривня» походить від прикраси з золота або срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (тобто - на «загривку»). Частіше за все це були м'яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю.

Пізніше слово «гривня» набуло іншого значення - вагового. З часом на Русі з'являються гривня срібна та гривня кун.

Були також «львівська», «харківська», «луцька» гривні. А з 11 ст. у Київській Русі в обігу були так звані «київські» гривні, які мали шестикутну форму і важили 150 г срібла - ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя. Крім того, існували й «новгородські гривні». Вони мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240 г. Перехідною від «київської» до «новгородської» була «чернігівська» гривня, за формою дуже близька до «київської», а за вагою - до «новгородської». Гривні: майстри створювали її у вигляді маленького човна.

Певні зміни у житті гривні виникли у 13 ст., коли для новгородських зливків срібла, поряд з назвою «гривня», почала вживатись назва «рубль» («карбованець»). Вже у 15 ст. зливки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошова-лічильна одиниця. Саме рубль стає символом російської, а потім і радянської монетної системи. Гривня ж продовжувала існувати до 18 століття лише як вагова монета - «гривенка».

У різні історичні періоди слово «гривня» означало мідяну монету у дві з половиною копійки, а згодом - у три, і, нарешті, назву «гривеник» дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок.

Водночас із назвою «гривеник» у народі зберігалася й позичена з польської мови назва «злотий», яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.

Протягом 1918 року в Берліні було видруковано грошові знаки у 2,10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень. Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних - Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута , як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням.

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців.

Хронологія введення грошових знаків УНР та Української держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року - 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута); 6 квітня 1918 року - 25 та 50 карбованців («лопатки», ескізи О. Красовського); 17 жовтня 1918 року - 10, 100 та 500 («горпинки») гривень (ескіз Г.Нарбута); жовтень 1918 року - 1000 та 2000 гривень ( ескізи І. Мозолевського ); серпень 1919 року - 10 («раки») та 1000 карбованців (ескізи І. Золотова), 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута) та 250 карбованців («канарейки», Б. Романовського); жовтень 1919 року - 25 карбованців (ескіз А. Приходька).

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс. Це становище спричинилося до проведення у 1922 - 1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця. 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1\10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

2. Слово «карбованець» за одними припущеннями виникло на Україні від примітивного способу висікати («карбувати») розрахунки на прутику, за іншими - від насічки («карбування») на гурті (ребрі) металевого карбованця. «Гривня» - зливок срібла, що служив грошовою і ваговою одиницею в Давній Русі.

До 1917 року Україна, що входила до складу Російської імперії, не мала ні своєї валюти, ні свого банку, ні власної податкової системи. Історія національної грошової одиниці в Україні почалася тільки з 1917 року, після здобуття незалежності і створення Української Народної Республіки.

Коли грошова криза в Україні набула критичних масштабів, а гроші з центра не надходили, Центральній Раді нічого не залишилося, як увести власну валюту.

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Спочатку такою валютою було визначено український карбованець. 19 грудня 1917 року було видруковано перший грошовий знак Української Народної Республіки - купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був Георгій Іванович Нарбут.

З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України - злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. З огляду на фальшування Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці - гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1\2 карбованця.

500 гривень. Випущені в обіг 17 жовтня 1918 р.

13 листопада 1918 р. уряд гетьмана П. Скоропадського допустив емісію грошових знаків як у гривнях, так і в карбованцях.

Уряди змінювалися один за одним. Ледве більше ніж за півтора року влада в Україні чотири рази переходила з одних рук в інші.

Гроші друкувались похапцем, іноді з помилками, низької якості, і все одно не встигли за зміною влади.

З запровадженням Радянської влади за українськими грошовими знаками спочатку було визнано право обігу в межах України. Був зроблений обмін.

В оформленні сучасної гривні були використані портрети людей, вибір яких уявляється трохи незвичайним. З державних діячів перевагу було віддано Володимиру Великому і Ярославу Мудрому - новгородським князям, які на початку цього тисячоліття захопили київський престол; Богдану Хмельницькому, під керівництвом якого відбулося приєднання України до Російської імперії, гетьманові Мазепі, який приблизно через півсторіччя спробував від'єднати її назад, а також Михайлові Грушевському - главі Української держави після її відділення від Російської імперії 1917 року. Крім того, на банкнотах зображено портрети українського поета, художника, мислителя Тараса Шевченка, котрий якийсь час був близьким до гуртка Чернишевського й Івана Франка - ученого, письменника, суспільного діяча. Останній відомий також як перший перекладач на українську мову окремих розділів «Капіталу» К. Маркса і «Анти-Дюринга» Ф. Енгельса.

Насправді не всі банкноти, як офіційно заявлялось, надруковані в Канаді. Є вже два варіанти банкноти вартістю 1 гривня, що досить суттєво відрізняються за дизайном. Один видрукуваний у Канаді 1992року, а інший - у Києві 1994р.

Отже важливе значення для успішної фінансової роботи набуло питання створення емісійного банку. Після довгої підготовчої праці 10 серпня 1918 року Рада міністрів затвердила статус Українського державного банку (УГБ). Банк був емісійною установою, і випущені ним кредитні білети називалися банківськими грішми, або банківською валютою.

Крім надання короткочасних кредитів і забезпечення діяльності грошової системи на український банк покладалося завдання. Він повинний був контролювати кошти, що передбачалися одержати від реалізації майна, яке залишилось у спадщину від різного роду установ і організацій воєнного часу.

Трагічно склалась у майбутньому доля банку. Після приходу до влади Директорії УНР у листопаді 1918 року банк намагався налагодити роботу, але в результаті погіршення ситуації на фронтах був змушений разом з міністерством фінансів евакуюватись у Вінницю, а потім у Тернопіль. У пошуках місця притулку і збереження національного багатства банк із травня 1920 року постійно «мандрував».

3. Акт проголошення незалежності України відкрив шлях для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі так і періоду визвольних змагань 1917 - 1920 років гривня. Щодо розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичній уже «копійці».

1992 року зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І. Лопати. Однак в обіг в Україні х 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, - український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992 - 1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.

Посилення у 1995 році і першій половині 1996 року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні».

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян.

Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, у результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності - національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грошової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти гривні як свідчення початку стабілізації української економіки.

4. Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника у творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі грошей і держава існують у тісному взаємозв'язку і взаємовпливі. Не держава створює гроші як економічне явище, хоч вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювалась у міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним.

Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), установила контроль за виробництвом грошей, організувала боротьбу з фальшуванням монет.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а їхню вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обігу. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.

Виникнення та розвиток грошей - тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює базу для з'ясування сутності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

по-перше, гроші за походженням - це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного - грошового;

по-друге , як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватись як по суті, так і за формами існування;

по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує.

Література:

1. Газета «ДЕНЬ» №67, стаття «Друге повернення гривні»

2. Кузьмін В.В. Історія грошей: Навч. посібник. -К.: ЦНЛ, 2006 - с. 22

3. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. Навч. посібник. -К.: Знання. - 2001. - с.199