Організація готівково-грошового обороту в позабанківській сфері

Міністерство освіти і науки України

ММІРоЛ ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Центральний банк та грошово-кредитна система»

на тему:

«Організація готівково-грошового обороту в позабанківській сфері»

ПЛАН

ВСТУП

1. Основні принципи організації готівкового, грошового обороту у позабанківській сфері, установленій НБУ.

2. Основні принципи регулювання НБУ готівкового, грошового обороту у позабанківській сфері.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Грошi з давнiх-давен привертали до себе увагу людської думки. Відомий австрійський економіст К. Мегер підрахував, що з проблем грошей, починаючи від давніх часів i до початку ХХ ст., в свiтi опубліковано 5 - 6 тис. cпецiальних робiт. Здавалося б, за наявностi такої великої кiлькостi дослiджень, всi питання грошової теорiї мали б бути з'ясованi. Проте це не так. Феномен грошей так само залишається загадкою. I Досі не знайдено єдиного наукового та методологічного підходу, що пояснив би всі аспекти цього явища.

Змінюючи форму вартості, гроші знаходяться в постійному русі між трьома основними суб'єктами: фізичними особами, юридичними особами і державними органами. Рух грошей при виконанні ними своїх функцій в наявній і безготівковій формах є грошовим оборотом. Складними залишаються аспекти й грошового обороту, у формуванні якого на складність самого явища грошей накладається дія багатьох рiзноманiтних економічних та політичних факторів, що відображають стан економічної системи країни в цілому.

Питання грошового обороту завжди залишатимуться актуальними для економіки будь-якої країни, оскільки за допомогою його аналізу можна визначити та проводити оцінку інших економічних процесів, а також шукати шляхи подолання проблем.

Функціонування в нових умовах національної грошової системи вимагає вдосконалення органiзацiї готівково-грошового обігу (як складової частини загальної платіжної системи країни) з приведенням його у вiдповiднiсть до потреб ринкової економіки.

1. Основні принципи організації готівкового, грошового обороту у позабанківській сфері, установленій НБУ

Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягнення фінансової і макроекономічної стабілізації національної економіки України. Робота з готівкою є одним із головних напрямів діяльності Національного банку України. Правильна політика в галузі касових і емісійних операцій -- неодмінна передумова оздоровлення грошової системи.

Процес оздоровлення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

Грошовий оборот - явище макроекономічного порядку. Він обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва і оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та державою, якій належать установлені податки. В усіх економічних суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання - виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на макрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості "заробити" прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот.

Грошовий оборот - це рух грошових коштів в готівковій та безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі в народному господарстві.

В залежності від виду відносин, які обслуговує грошовий оборот, його можна поділити на:

* грошово-готівковий оборот, який обслуговує розрахунки за товари та послуги і нетоварні зобов'язання юридичних та фізичних осіб;

* грошово-кредитний оборот, який обслуговує кредитні відносини в господарстві; * грошово-фінансовий оборот, що обслуговує фінансові відносини в господарстві.

Об'єктивною основою грошового обороту є товарне виробництво, при якому товарний світ поділяється на товари та гроші, породжуючи між ними певні протиріччя. За допомогою готівкової та безготівкової форм здійснюється процес обігу товарів, а також рух позикового та фіктивного капіталів. Звідси в залежності від форми функціонування грошей в обороті виділяють готівковий грошовий оборот і безготівковий грошовий оборот.

Готівково-грошовий оборот представляє собою сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, пенсій, субсидій. Населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг тощо.

Готівково-грошовий оборот включає рух всієї готівково-грошової маси за певний період часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між юридичними особами, між населенням і державними органами, між юридичними особами і державними органами.

Правильна організація обороту готівкових коштів впливає на розмір грошової маси, від неї залежить швидкість обертання грошей, що характеризує стабільність та стійкість грошового обігу.

Готівково-грошовий оборот здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, паперових грошей (білетів державної скарбівниць).

Готівка використовується:

* для кругообігу товарів і послуг;

* для розрахунків, не пов'язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме: розрахунків по виплаті заробітної плати, премії, допомоги; по виплаті страхових відшкодувань за договорами страхування; при оплаті цінних паперів і виплат по ним доходу; по платежах населення за комунальні послуги і ін.

Пристроєм грошового обороту, що історично склався і законодавчо закріплений, в країні є грошова система.

Класифікацію грошових систем прийнято проводити за різними ключовими ознаками: по вигляду грошей як форми платіжного засобу, по ролі держави в регулюванні грошового обороту і т.д.

Залежно від виду грошей розрізняють грошові системи двох типів:

* системи металевого обороту;

* системи паперово-кредитного звернення.

Грошові системи металевого звернення базуються на металевих грошах (золотих, срібних), які виконують всі функції, властиві грошам як загальному еквіваленту, а банкноти, що звертаються одночасно з металевими грошима, можуть бути у будь-який момент часу обмінені на металеві гроші.

Грошові системи паперово-кредитного звернення базуються на пануванні паперових або кредитних грошей.

Емісійним центром країни є Національний банк України. Він випускає готівку в оборот і вилучає їх, якщо вони пришли в непридатність, а також замінює гроші на нові зразки купюр і монет. Він за допомогою своїх нормативних документів регулює рух готівкових грошей в країні, а комерційні банки виступають в ролі уповноважених агентів по готівково-грошовому (касовому) обслуговуванню господарюючих суб'єктів.

Готівково-грошовий оборот організовується на основі слідуючих принципів:

- підприємства можуть мати в своїх касах готівкові гроші в межах встановленого банком ліміту, інші гроші повинні зберігатись на рахунках в банках;

- при необхідності виплат готівкою заробітної плати або інших платежів підприємство отримує їх в банку, при цьому готівкові гроші повинні використовуватись суворо за цільовим призначенням;

- підприємства можуть отримувати готівкові кошти при наявності джерела засобів (вільний залишок на рахунку чи отримання кредиту);

- перевищення встановлених лімітів каси допускається тільки в особливих випадках, обумовлених в нормативних документах центрального банку (наприклад, в дні виплати зарплати).

Ці основні принципи визначають головну роль банків в організації грошового обігу.

Сфера використання готівки в Україні в період трансформації економіки на ринкових засадах значно розширилася. Це пояснюється збільшенням кількості суб'єктів господарювання, зокрема приватних підприємців, особливо у сфері торгівлі і надання послуг, і відповідно зростанням кількості розрахунків готівкою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов'язане також з надмірним рівнем оподаткування, який провокував розвиток тіньової економіки, з певною недовірою населення до банківських установ, породженою як знеміцненням заощаджень громадян в Ощадбанку на початку 90-х років, так і нестабільністю банківської системи (непоодинокі випадки банківських банкрутств), а також неефективною системою гарантування вкладів населення.

Перспективи оптимізації готівкової грошової сфери в Україні пов'язані зі:

- стабілізацією економіки і підвищенням рівня доходів населення;

- скороченням незаконного і тіньового секторів економіки;

- підвищенням рівня надійності банків і зростанням довіри до них. Банківські депозити повинні перетворитись у вигідний, надійний та легітимний засіб збереження грошей;

- запровадженням високоефективних банківських технологій, які дають змогу звільнити підприємства й організації від проведення касових розрахунків, пов'язаних із виплатою працівникам заробітної плати та інших соціальних платежів, і передати цю функцію банківській системі з одночасним активним розширенням системи масових електронних платежів за товари і послуги.

В Україні готівковий обіг продовжує відігравати в грошовій і платіжній системах значну роль, пов'язану здебільшого з обслуговуванням населення в процесі формування і реалізації його грошових доходів. Тенденції розвитку готівкового обігу відбивають економічні процеси, що мають місце в Україні. Ситуація на готівковому ринку грошей розвивається нерівномірно і характеризується нестабільністю.

Оптимізація сфери готівкового обігу, вдосконалення його організації та управління мають важливе значення для досягнення фінансової та макроекономічної стабільності національної економіки в Україні, тому регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері займає істотне місце в діяльності Національного банку.

2. Основні принципи регулювання НБУ готівкового, грошового обороту у позабанківській сфері

Слід зазначити, що регулювання готівкового, грошового обігу державою містить такі складові: встановлення норм обігу готівки; порядок здійснення касових операцій; порядок касового обслуговування підприємств банками; порядок організації емісійної діяльності НБУ; методологію прогнозування та обліку касових оборотів установами банків; порядок обслуговування банками операцій з використання готівки при поповненні та виконанні бюджету.

Оборот готівки у позабанківській сфері, який проходить через каси підприємств і організацій усіх форм власності і видів діяльності, регламентується нормативними актами НБУ, які визначають основні принципи організації обороту готівки суб'єктами господарювання, установлюють єдині підходи до ведення касових операцій, передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням правил проведення касових операцій і принципів організації обороту готівки, визначають відповідальність підприємств за порушення установлених правил.

Згідно з чинним законодавством підприємства, які мають поточні рахунки в банках, повинні здавати одержану готівку, не витрачену у той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. Зберігання коштів на рахунках у банках створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, що, у свою чергу, забезпечує ефективніше їх використання та схоронність за умови надійного функціонування банківської системи.

З метою максимального скорочення зустрічних оборотів готівки (тобто здавання коштів до каси банку й одночасно одержання їх з цих кас) підприємствам дозволено залишати у своїх касах на кінець робочого дня готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати її на поточні потреби.

Ліміт каси встановлюється для кожного підприємства установою банку під час укладання договору на розрахунково-касове обслуговування на основі поданої клієнтом заявки-розрахунку установленої форми. Відповідальність за достовірність даних у заявці-розрахунку, згідно з даними касової книги та бухгалтерського обліку, несе підприємство. Проте установа банку має право вимагати від підприємства подання документів, що обґрунтовують розміри касових оборотів, наведених у заявці-розрахунку. Установлений ліміт каси може переглядатися в окремих випадках з ініціативи банку або підприємства, на підставі нової заявки-розрахунку.

За своїм економічним змістом ліміт каси -- це граничний перехідний залишок грошей у касі, який має відповідати потребам і конкретним умовам фінансово-господарської діяльності підприємства, тому розмір касового ліміту визначається з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів підприємства, установлених строків і порядку здавання готівкової виручки тощо.

Підприємствам, які мають постійну готівкову виручку (а це головним чином торговельні організації і підприємства, що надають платні послуги населенню), ліміт каси встановлюється залежно від термінів здавання ними виручки. При цьому підприємствам із щоденним здаванням готівкової виручки в банк наприкінці робочого дня ліміт установлюється у розмірах, що забезпечують нормальну роботу наступного дня (наприклад, давати здачу покупцям). Підприємствам, що здають виручку наступного дня (наприклад, у зв'язку з пізнім часом закінчення роботи), ліміти встановлюються у межах середньоденного надходження виручки. Для підприємств, які не мають постійної готівкової виручки, ліміти кас установлюються у межах середньоденних витрат готівки. При цьому не враховуються суми, що необхідні для виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів.

Деякі підприємства та організації самостійно визначають ліміт каси і повідомляють його установам банків, які здійснюють їх касове обслуговування, наприклад, підприємства поштового зв'язку, фінансові установи (кредитні спілки, ломбарди, страхові компанії тощо), селянські (фермерські) господарства.

Державне казначейство самостійно визначає порядок установлення ліміту кас для територіальних органів казначейства та бюджетних установ і організацій, що обслуговуються цими органами.

Банкам та індивідуальним підприємцям ліміт каси не встановлюється.

Готівкову виручку понад установлений ліміт каси підприємства зобов'язані здавати в установи банків для зарахування на їхні поточні рахунки.

Одночасно з установленням ліміту каси установи банків з метою прискорення обіговості готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків визначають підприємствам порядок і строки здавання готівки в банк за погодженням з їхніми керівниками (на підставі тієї ж заявки-розрахунку, за якою встановлюється ліміт каси).

Порядок здавання готівкової виручки, тобто спосіб інкасації, підприємства визначають самостійно, за власним вибором. Вони можуть вносити гроші у каси установ банків, здавати їх через інкасаторів Національного банку або комерційних банків, через Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, переказувати через підприємства поштового зв'язку. Найбільш розвинутим і перспективним способом інкасації є збирання грошової виручки банками за допомогою апарату інкасаторів, які щоденно за чітким графіком об'їжджають підприємства і приймають від них гроші на місці. Проте цей спосіб застосовується зараз переважно у містах. У сільській місцевості найбільш раціональним способом інкасації є переказування готівки через підприємства поштового зв'язку.

Внесення готівкової виручки до установи банку або переказування її через підприємства поштового зв'язку проводять звичайно у той самий день, коли вона надійшла до каси підприємства. Якщо у населеному пункті немає установ банків та підприємств поштового зв'язку, підприємствам дозволяється здавати виручку один раз на п'ять днів.

Національний банк визначає для підприємств порядок використання готівки, одержаної з кас банку і з виручки, а також порядок здійснення готівкових розрахунків. Установи банків видають підприємствам готівку в межах наявних на рахунках коштів на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки.

З метою регулювання касових ресурсів установи банків одержують від підприємств календар видачі заробітної платні. На підставі отриманої інформації вони розробляють зведений календар видачі готівки на заробітну плату по днях місяця і по окремих клієнтах, що ними обслуговуються.

Готівку, яка одержана з кас банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів, підприємства мають право зберігати у своїх касах протягом трьох робочих днів (включаючи день одержання готівки в установі банку) понад установлений ліміт.

Кредити надаються підприємствам установами банків, як правило, у безготівковій формі за деяким винятком. Наприклад, готівкою може надаватися підприємствам кредит для розрахунків із здавальниками сільськогосподарської продукції.

Розрахунки і платежі підприємств між собою та з громадянами можуть здійснюватись як у безготівковій формі, так і готівкою, але на готівкові розрахунки встановлені певні обмеження. Сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим (за товари, послуги, виконані роботи) не повинна, як правило, перевищувати 10 тис. грн. протягом дня за одним або кількома платіжними дорученнями. Кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки протягом дня, не обмежується. На деякі розрахунки установлене обмеження не поширюється, наприклад на розрахунки підприємств між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції.

Підприємствам надано право здійснювати розрахунки готівкою, одержаною з кас банків та з виручки. Зокрема, готівку з виручки підприємства мають можливість використовувати як для оплати поточних потреб, так і для проведення розрахунків з бюджетами за податками і зборами. Проте якщо вони мають заборгованість перед бюджетом, то готівкові виплати, пов'язані з оплатою праці, здійснюються лише за рахунок коштів, одержаних з кас банків, тобто знятих із своїх рахунків.

При здійсненні готівкових розрахунків підприємств між собою та з громадянами продавці зобов'язані надавати покупцям облікові розрахункові документи (товарний або касовий чек, розрахункову квитанцію, рахунок-фактуру, акт закупівлі товарів), які підтверджували б розрахунок готівкою за придбані товари (роботи, послуги).

У сфері торгівлі та обслуговування населення всі розрахунки з громадянами здійснюються із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) з видачею покупцеві касового чека. У деяких випадках дозволяється проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, з використанням розрахункових книжок та книг обліку доходів і витрат.

Приймання, зберігання і витрачання готівки здійснюється підприємствами через їх каси. Національний банк установив для всіх підприємств незалежно від їх відомчого підпорядкування і форми власності єдиний порядок приймання і видачі готівки з каси із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій. Крім того, колишнім Міністерством статистики затверджені єдині типові форми касових документів і порядок їх заповнення.

Порядок оформлення надходження готівки до кас підприємств та її витрачання має на меті забезпечити суворий облік, збереження і правильне використання готівкових коштів, запобігти зловживанням і порушенням при проведенні касових операцій.

Касові операції на підприємстві проводить касир, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей і за можливі втрати у зв'язку з неправильним їх збереженням. При прийманні на роботу керівник підприємства укладає з касиром договір про індивідуальну матеріальну відповідальність. Касир не має права передовіряти виконання своєї роботи іншим особам.

Готівка, яку підприємства одержують із своїх рахунків в установах банків та з інших джерел, має своєчасно і в повній сумі вкладатися в касу та оприбутковуватися в ній.

Приймання готівки касою підприємства проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Приймання грошей має підтверджуватися квитанцією з цими самими підписами, а також підписом касира, і, крім того, вона має бути засвідчена печаткою (штампом) підприємства.

Видача готівки з каси підприємства проводиться за видатковими касовими ордерами або за іншими належним чином оформленими документами. Документи на видачу коштів підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими. Касир повинен видавати гроші тільки особі, вказаній у видатковому ордері, за умови пред'явлення одержувачем паспорта (посвідчення, перепустки). В окремих випадках можлива видача грошей за дорученням, оформленим у встановленому порядку. Виплати, що пов'язані з оплатою праці, стипендій, здійснюються підприємствами, як правило, за платіжними відомостями без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача.

Невитрачена готівка, видана під звіт, має бути повернена до каси підприємства. Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані своєчасно (в установлені терміни) подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми. Наприклад, готівка, видана на витрати, пов'язані з відрядженням, має бути повернена в касу підприємства протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження, у цей же термін необхідно до бухгалтерії подати авансовий звіт.

Касові ордери до передання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Реєстрація касових документів може здійснюватися за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздруковування потрібних касових документів. Виправлення в касових документах забороняється.

Приймання і видача грошей за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Витрата грошей, яка не підтверджена відповідним документом, є незаконною. Готівка, що надійшла до каси, але не оформлена грошовим документом (прибутковим ордером), вважається надлишком каси.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі. Касова книга -- це книга встановленої форми, в якій відображаються операції з готівкою і здійснюється облік готівки в касі підприємства. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою підприємства.

Записи в касовій книзі ведуться в двох примірниках, другі примірники аркушів мають бути відривними і слугують звітом касира. Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступний день. Другі відривні аркуші (копію записів у касовій книзі за день), що є звітом касира, передають до бухгалтерії разом з прибутковим і видатковим касовими документами під розписку у касовій книзі. За умови забезпечення належного зберігання касових документів касову книгу на підприємстві можна вести також в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства або уповноважену керівником особу.

Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівник підприємства зобов'язаний обладнати касу і забезпечити схоронність грошей під час їх зберігання у приміщенні каси, а також під час доставки їх з установи банку та здачі в установу банку і несе за це відповідальність у встановленому відповідним законодавством порядку.

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється.

З метою поліпшення схоронності готівки на кожному підприємстві у термін, установлений керівником, проводиться інвентаризація каси з поаркушним перерахунком усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що містяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з залишком за касовою книгою. У разі виявлення нестачі готівки сума її стягується з винної особи, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується в дохід підприємства. Дотримання порядку ведення касових операцій на підприємствах перевіряють їх вищестоящі організації під час проведення документальних ревізій, аудиторські фірми, ревізійні комісії (у господарських товариствах).

На державному рівні контроль за дотриманням підприємствами принципів організації готівкового обігу та порядку ведення касових операцій здійснюють органи Державної податкової служби України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, фінансові органи.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховування доходів Указом Президента від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм із регулювання обігу готівки» (зі змінами та доповненнями) передбачено застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій за недотримання принципів організації готівкового обігу.

У нинішніх кризових умовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані на скорочення готівкового обігу, а також встановлення фінансових санкцій за порушення діючих правил ведення операцій з готівкою. Штрафні санкції, передбачені Указом, застосовуються державними податковими органами на підставі матеріалів проведених ними перевірок, а також подань інших контрольних органів. Всі такі заходи носять антиінфляційну спрямованість.

ВИСНОВОК

Готівково-грошовий оборот представляє собою сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, пенсій, субсидій. Населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг тощо.

Правильна організація обороту готівкових коштів впливає на розмір грошової маси, від неї залежить швидкість обертання грошей, що характеризує стабільність та стійкість грошового обігу.

Емісійним центром країни є Національний банк України, він за допомогою своїх нормативних документів регулює рух готівкових грошей в країні, а комерційні банки виступають в ролі уповноважених агентів по готівково-грошовому (касовому) обслуговуванню господарюючих суб'єктів.

Оптимізація сфери готівкового обігу, вдосконалення його організації та управління мають важливе значення для досягнення фінансової та макроекономічної стабільності національної економіки в Україні, тому регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері займає істотне місце в діяльності Національного банку.

Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій дозволить зменшити масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежити роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.

Підвищення ефективності готівкового обігу, поліпшення роботи касових пiдроздiлiв банків, промислових підприємств, торгiвлi та сфери послуг при розрахунках iз юридичними та фізичними особами можливе лише за наявності нормативної та законодавчої бази, яка вiдповiдає стратегії розвитку системи грошового обігу, i при використанні таких основних умов:

1. Цілеспрямованого переведення багатьох видів розрахунків з готівкових форм на безготiвковi в грошовому обігу України. Цей напрямок повинен бути приорiтетним.

2. Комплексної автоматизації робіт, пов'язаних з обробкою готівки на всіх рівнях її обігу, на базі сучасних машинних технологій.

3. Органiзацiї розробки i виробництва сучасного банківського обладнання. Без вирішення цього питання виконання перших двох умов буде набагато дорожчим або й проблематичним.

Невiдкладнi проблеми ринкової економіки, з одного боку, i розвиток засобів інформатики, з другого, зробили необхідним i можливим перехід до нових форм розрахунків в Украiнї. Реалiзацiя цих форм з метою підвищення їх ефективності та зменшення частки готівки можлива в таких напрямках:

- створення та впровадження національної системи електронних розрахунків фізичних осіб за товари та послуги на основа електронних карток;

- впровадження системи безготівкових розрахунків фізичних осіб ( з депозитних рахунків банків або через бухгалтерii за місцем роботи) за комунальні послуги та iншi платежі;

- впровадження прогресивних форм розрахунків iз фізичними особами щодо заробiтної плати, пенсій,стипендій тощо.

Вирушення цих умов передбачає вдосконалення органiзацiї готiвково-грошового обiгу з приведенням його у вiдповiднiсть до потреб ринкової економiки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Демківський А.В. “Гроші та грошовий обіг”: навчально - методичний посібник, - Київ: “ГРОТ”, 1999р.

2. Ковальчук В. “Основи економічної теорії” короткий курс, - Тернопіль, 1999р.

3. Лагутін В.Д. “Гроші та грошовий обіг”: навчальний посібник - 3-є видання, - Київ: Товариство “Знання”, 2001р.