Фінанси підприємства

План

Вступ

1. Суть, форми і завдання фінансової діяльності підприємства.

2. Кредит як важлива форма фінансування.

3. Структура фінансового плану (бюджету) підприємства.

4. Баланс підприємства (актив і пасив).

5.Показники оцінки фінансового стану підприємства.

Література(

Вступ

Поняття “виробництво” згідно довідника може бути:

Процес створення матеріальних благ, який охоплює як продуктивні сили суспільства так і виробничі відносини людей.

Виробнича одиниця в складі великого підприємства або об'єднання.

Виготовлення, вироблення, створення продукції.

“Виробництво”( як економічна категорія) це процес, за допомогою якого люди, які зв'язані економічними відносинами, використовуючи сили та речовини (сировину) природи, створюють продукти, необхідні для існування та розвитку суспільства.

В результаті розподілу праці у виробництві виділяються головні сфери матеріального виробництва - с/г., будівництво, транспорт, промисловість; створюються самостійні галузі, здійснюється розподіл праці в межах окремих підприємств, який повторюючись в одних і тих масштабах - утворює основу простого відтворення.

Виробництво, яке здійснюється на кожному послідуючому етапі в збільшених масштабах - утворює основу розширеного відтворення.

“Підприємство” походить від того ж кореня що і “підприємливість”, яку можливо визначити, як цілеспрямованість, сполучену з розвинутою здібністю використовувати всі можливості для досягнення поставленої мети.

Іншими словами “підприємство” - це людська діяльність, орієнтована на результат.

Центральним елементом сучасної реформи являється підприємство. Закон України про підприємство визначає загальні правові економічні та соціальні основи організації підприємства різних форм власності і його діяльність в умовах розвитку товарно-грошових відносин та ринку.

Підприємство незалежно від форм власності діє на принципах господарського розрахунку.

У відповідності з формами власності можуть діяти підприємства таких видів:

1. Підприємства засновані на власності громадян -- індивідуальні чи сімейні.

2. Засновані на колективній власності - колективні.

3. Засновані на державній власності.

Метою суспільного виробництва в будь-якій державі є задоволення потреб громадян, що проживають на його території. Для досягнення цієї мети суспільство організовує матеріальне виробництво, первинною ланкою якого є підприємство.

Підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, створена для виробництва необхідних суспільних благ. В умовах ринкової економіки, товарного характеру суспільного виробництва підприємства виступають в якості товаровиробників. Продукція, що є результатом їхньої діяльності, є товаром, тобто набуває товарної форми.

Виробляючи необхідні суспільству товари і послуги, підприємства формують матеріальні і соціальні умови життя і розвитку суспільства. Таким чином, підприємство не тільки автономна, а й первинна ланка економічної системи.

Мета виробничої діяльності підприємств носить подвійний характер. Отримати від реалізації виробленої продукції прибуток, зробити його якнайбільшим - така безпосередня мета і спонукальний мотив діяльності підприємств. Але отримати прибуток можливо, лише виробляючи потрібну споживачам продукцію, тобто товари, які користуються попитом. Тому підприємства змушені одночасно добиватися й іншої мети - повніше задовольняти потреби споживачів.

В системі національної економіки підприємство є основною ланкою, що визначається такими обставинами:

На підприємствах виробляється продукція, виконуються роботи, послуги, які складають матеріальну основу життєдіяльності як людини, так і суспільства в цілому.

Підприємство - це форма організації життєдіяльності кожної людини і суспільства в цілому. Тут робітник, реалізуючі свій творчий потенціал, бере участь у суспільному виробництві. Тут він отримує винагороду за свою працю, матеріально забезпечуючи себе і членів своєї родини.

Підприємство виступає головним суб'єктом виробничих відносин, які складаються в процесі виробництва і реалізації продукції між різними учасниками.

Підприємство - не тільки економічна, а й соціальна організація, тому що основу його складає людина або трудовий колектив.

На підприємствах переплітаються інтереси суспільства, власника, колективу і працівника, вирішуються їхні протиріччя.

Підприємство, здійснюючи виробничо-господарську діяльність, впливає на оточуюче природне середовище, визначаючи стан сфери проживання людини.

1. Суть, форми і завдання фінансової діяльності підприємства

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин пов'язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами та інш.

Основні завдання фінансової діяльності підприємства полягають в наступному:

1) вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;

2) вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання;

3) збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства у часі;

4) забезпечення своєчасності розрахунків;

5) підтримання необхідної ліквідності.

Ці завдання виконуються через складання фінансових планів (бюджетів) підприємства.

Фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє в залежності від джерел коштів.

Якщо фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми, грошові кошти, одержані від продажу майна), то воно називається внутрішнім.

Якщо джерелом фінансування є кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства ( кредити, державні субсидії, акції, внески до статутного фонду), то таке фінансування є зовнішнім.

2. Кредит як важлива форма фінансування

Важливою формою фінансування є кредит, тобто надання грошових сум в борг на певний час за відповідну плату. За рахунок кредитів розширюються фінансові можливості підприємства, але водночас виникає ризик, пов'язаний з необхідністю повернення боргів і сплати процентів за кредит. Тому підприємству слід підтримувати оптимальне співвідношення між власним і стороннім капіталом (кредитами). Зменшення питомої ваги стороннього капіталу у його загальній структурі погіршує фінансові можливості підприємства, призводить до зниження прибутковості, але надмірна заборгованість загрожує втратою довіри інвесторів через неспроможність сплатити надто великі борги.

В період інфляції, коли її рівень вищий за кредитну процентну ставку, кредит є вигідним і співвідношення між власним капіталом і кредитами повинно зміщуватись в сторону останнього.

Крім кредитів, у вигляді надання грошових сум, може використовуватись майновий кредит, тобто передача в борг матеріальних цінностей, нерухомості.

За часовими інтервалами розрізняють кредити короткострокові (терміном до одного року) і довгострокові (терміном понад один рік).

Важливою формою фінансування підприємства є випуск цінних паперів - акцій та облігацій.

Акція - це цінний папір, який засвідчує право його власника на частку майна і прибутку акціонерного товариства. Випуск і реалізація акцій дає можливість підприємству мобілізувати для цілей інвестування значні суми капіталу.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, простими та привілейованими.

Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрації акцій, куди вносяться відомості про кожну іменну акцію, власника її, час придбання акції, кількість таких акцій у кожного акціонера. Стосовно акцій на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Прості акції дають право участі в управлінні акціонерним товариством, але не гарантують певного рівня дивідендів.

Привілейовані акції забезпечують власникові одержання фінансових -дивідендів, а також пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники зазначених акцій не. мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства (або іншу законодавче обмежену частку).

Облігація - кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової суми і зобов'язання повернути номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого проценту. Виручка від продажу облігацій не належить до власного капіталу підприємства.

Питання, які саме цінні папери випускати, вирішується з врахуванням конкретних умов функціонування підприємства, а також ситуації на ринку цінних паперів.

При розподілі прибутку підприємства спочатку проводяться розрахунки з власниками облігацій, потім - привілейованих акцій і на кінець виплачуються дивіденди на прості акції. В окремих випадках дивіденди виплачуються не грошовими сумами, а додатковою кількістю акцій. Таку форму розрахунків з акціонерами застосовують підприємства, які швидко розвиваються за рахунок інвестування значної частини прибутків. Це є вигідним для підприємства, оскільки воно акумулює додаткові кошти для інвестування, а також для акціонерів, які додатково нагромаджують акції з високим ринковим курсом.

Цінні папери, що випускаються підприємством, постійно знаходяться в обігу, продаються і купуються за ринковим курсом.

Курс акцій (Ад) залежить від становища підприємства на ринку,

фінансової стабільності, рентабельності, величини дивідендів, перспектив розвитку тощо:

, грн.,

де Дв - величина дивіденду на одну акцію;

R - ставка дисконту (рівень позичкового проценту), %.

Ставка дисконту може бути різною для простих і привілейованих акцій.

Спеціальними формами довгострокового кредитування є оренда і лізинг.

Оренда - засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння і користування майном, яке необхідне орендарю для здійснення господарської або іншої діяльності. В оренду можуть бути передані:

* земля, інші природні ресурси;

* підприємства в цілому, їх структурні підрозділи;

* окремі будівлі, обладнання, транспортні засоби;

* інші матеріальні цінності.

Формою розрахунку між суб'єктами оренди є орендна плата - регулярні платежі орендодавачу за здане в оренду майно, яке використовується протягом терміну оренди. Розміри цих платежів і порядок їх внесення фіксуються в договорі оренди.

Орендна плата включає в себе амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна, орендний процент (частина прибутку, недоодержана через неможливість використання власником орендованого майна), який встановлюється, як правило, на рівні, не нижчому, ніж банківський процент.

Найсуттєвішими перевагами оренди в порівнянні із придбанням певних об'єктів є те, що вона не вимагає від орендаря значних початкових інвестицій на купівлю об'єктів, а також той факт, що ризик за техніко-економічне старіння орендованого майна (найчастіше устаткування) несе орендодавець. Разом з тим оренда обмежує підприємницьку діяльність орендаря, оскільки він не є власником орендованого майна.

Доцільність оренди вимагає ретельного вивчення і обґрунтування у кожному конкретному випадку.

Лізинг - оренда майна у кредитора, який придбав його з метою здачі в оренду. Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг. Оперативний лізинг передбачає надання орендарю права користування матеріальними цінностями орендодавця на термін їх повної амортизації з обов'язковим збереженням права власності орендодавця на орендоване майно та його обов'язкове повернення. Фінансовий лізинг передбачає придбання орендодавцем майна на замовлення орендаря і передача його орендарю в користування на термін, не менший, ніж термін повної амортизації, з обов'язковою наступною передачею права власності на майно орендарю.

Амортизаційні відрахування в разі оперативного лізингу нараховуються орендодавцем, а в разі фінансового лізингу - орендарем і використовуються ними на повне відновлення наданих в оренду основних фондів.

3. Структура фінансового плану (бюджету) підприємства

це відношення поточних активів (Апот) до поточних зобов'язань(Зпот).

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань.

При Кл.заг < 2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик.

При Кл.заг > Зможе виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1.2 до 2.5.

Коефіцієнт термінової ліквідності ( Кл.тер) - це відношення активів високої ліквідності (Ал.вис ) до поточних зобов'язань (Зпот)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ал. абс.) характеризується відношенням грошових засобів та короткострокових цінних паперів ( Г,Цп ) до поточних зобов'язань:

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2-0,25

Показники____платоспроможності. Платоспроможність підприємства - це здатність виконувати свої коротко - та довгострокові зобов'язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності (Кп/п) обчислюється, як відношення власного капіталу до загальних зобов'язань підприємства( зобов'язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов'язання)

Коефіцієнт заборгованості (Кзаб) визначається, як відношення власного капіталу до зовнішніх зобов'язань підприємства.

Нормальним вважається значення показника 0,5.

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного валового доходу.

Прибутковість інвестицій у фірму (П,) можна визначити як відношення прибутку після сплати податків (Пр) до загальної суми інвестицій (І):

Чим вищим є прибуток на інвестований капітал, тим краще працює підприємство. Рівень прибутковості інвестицій має бути не меншим, ніж доходність альтернативних капіталовкладень з відповідним ступенем ризику (придбання цінних паперів тощо).

Крім того, обчислюється:

* коефіцієнт прибутковості власного капіталу - відношення чистого прибутку до власного капіталу підприємства.

коефіцієнт прибутковості активів, відношення чистого прибутку до загальної суми активів підприємства.

Якщо останній коефіцієнт є меншим за процентну ставку по довгострокових кредитах, то фінансовий стан підприємства є незадовільним.

Показниками прибутковості є також рентабельність продукції, рентабельність окремих видів продукції, рентабельність виробничих фондів, про які згадувалось вище.

Показники ефективності використання активів характеризують оборотність фіксованих активів (фондовіддача), оборотність всіх активів, оборотність матеріальних ресурсів.

Оборотність основних засобів (Ооз) обчислюється як співвідношення між обсягом реалізації (Вреал) та фіксованими і нематеріальними активами (Афдс):

Цей показник показує, скільки грошових одиниць продукції реалізовано на одну грошову одиницю основних засобів (фондовіддачу).

Оборотність активів (Оа) обчислюється як співвідношення між обсягом реалізації та загальними активами.

Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основні і оборотні фонди підприємства.