Необхідність, роль та форми кредиту в ринковій економіці

11

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

„Фінанси”

на тему:

«Необхідність, роль та форми кредиту в ринковій економіці»

Зміст

Вступ

1.Структура ринку капіталів

2. Суть і функції кредиту

3. Форми кредиту

4. Банки - основні учасники ринку капіталів

5. Правове забезпечення ролі кредиту в формуванні ринкової економіки України

Висновки

Задачі

Список використаних джерел

Вступ

Кредит і кредитні відносини відіграють важливу роль у житті людини. На перший погляд може здатися, що такі поняття специфічні й характерні лише для окремої сфери людської діяльності, а саме, економіки, проте ширший аспект проблем дає уявлення про те, що кредит пронизує усе суспільство і формує його соціально-економічний каркас.

Людина від народження вступає у кредитні (зобов'язальні та довірчі) відносини з своїми батьками, а з часом і з іншими членами суспільства: людьми, організаціями, підприємствами, владою (державою) і таке інше. Кредитні відносини існують і в політиці - між тими, хто прагне до влади у державі та її громадянами; у науці - між тими, хто поширює знання, і тими, хто їх здобуває, і, звичайно, в економіці.

Більш того, кредит є основою нормування відносин людини з її довкіллям: людина, користуючись благами природи, вступає у боргові відносини з нею. На думку А. Шопенгауера, саме народження людини породжує питання, що «наше життя містить певну заборгованість?». Ця заборгованість виявляється у зобов'язаннях homo sapiens перед природотвірними силами, які надали їй певні блага, починаючи від користі довкілля і закінчуючи особистими благами. Доречно пригадати вислів старогрецьких мудреців: «Кредит так само старий, як і саме людство».

Таким чином, кожна людина, як усе суспільство, пов'язана з іншими людьми й природою через кредит і не може існувати без зобов'язальних відносин.

Сьогодні монетарна наука досягла найбільших результатів у пізнанні проблем кредиту, що виявляється ось у чому.

По-перше, знання суті грошей, законів і принципів їх використання дає можливість чіткіше висвітлити різні сторони кредиту: від його суті до основних норм (принципів) його формування. Водночас сучасні гроші, що за своєю суттю є кредитом, на думку Зіммеля, «є тією частиною нормативних відносин, яка ними ж і встановлюється у суспільстві».

По-друге, здатність грошей відображати кількісно суспільні відносини зробила останні раціональнішими і надійнішими. Монетарні підходи забезпечили ідентичність і відмінність багатьох боргових відносин. Гроші звели, образно кажучи, якісний бік кредиту (його суть і принципи) до кількісних показників. Сьогодні розв'язання багатьох проблем щодо формування і виконання зобов'язань відбувається шляхом їх ідентифікації на підставі фінансових вимірів, а в цьому, з погляду сучасної науки, і полягає «пізнання і бачення природи речей та явищ».

Отже, гроші, з одного боку, абстрагують боргові відносини в економіці, надають їм об'єктивного характеру тим самим виявляють властиві їм правила, а з іншого боку, вони здатні їх вимірювати та встановлювати їм кількісні показники.

Теорія кредиту включає не лише суть понять, функцій, а також і норми та нормативи, котрі забезпечують синхронізацію людських відносин.

Безперечно, що стандартизація і синхронізація усіх сторін діяльності людини на основі фінансів є проблемою усіх країн, де склалася відносно розвинена монетарна культура.

У країнах постсоціалізму ця проблема перебуває на нижчому етапі свого розв'язання. Для України важливо якомога швидше вийти на рівень фінансово-кредитних відносин, що існують у США та Японії, й уникнути тих недоліків, які спостерігаються у низці розвинених країн, зокрема вираженого абстрагування людських відносин. Запорукою цього є забезпечення пріоритету норм над нормативами у свідомості людини, що є основою усвідомлених духовно-етичних і правових взаємовідносин.

1. Структура ринку капіталів

Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція в основному на середньо- і довгостроковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал і де формуються попит і пропозиція на нього.

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтворення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік. Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва и збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основних капіталів.

Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу. З функціональної точки зору ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення; з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал. Таким чином, ринок капіталів - це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів. Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкти угоди - наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного відсотка).

Найрозвиненішим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем нагромадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією. Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.

2. Суть і функції кредиту

Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу - позикового.

Кредитні відносини - це частина економічних відносин, яка пов'язана з наданням коштів у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

Кредит є формою вияву кредитних відносин. Він виражає економічні відносини між кредитором та позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.

Кредит поєднує у собі два процеси:

1) акумуляцію тимчасово вільних коштів;

2) вкладення або розміщення цих коштів.

Таким чином, кредит обслуговує більшу частину товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обмінного характеру. Він є важливим засобом забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Суть кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дає змогу встановити зв'язок кредиту із системою економічних відносин.

Розглядаючи суть і функціонування кредиту в сучасних умовах, слід враховувати, що кредит - джерело формування основних і оборотних фондів; він збільшує швидкість обороту фондів. Кредит тісно взаємодіє зі збалансованістю економіки, що є найважливішою умовою ефективності суспільного виробництва, - збалансованістю між тимчасово вільними ресурсами й обсягом коштів, що перерозподіляються. Недотримання цього балансу веде до перекручування природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг.

Кредитні відносини, у свою чергу, впливають на збалансованість економіки, регулювання (підтримку або оптимізацію) пропорцій суспільного відтворення між виробничою і невиробничою сферами. В Україні відбувається перехід позикових капіталів зі сфери виробництва у сферу обігу, що сприяє порушенню макроекономічної збалансованості. Кредит як один із факторів ринкових відносин впливає на товарно-грошову збалансованість, веде до збільшення виробництва товарів (а в 60-70-х роках, навпаки, викликав справжній товарно-грошовий дисбаланс, тому що гроші частково втратили товарне забезпечення).

Кредит регулює сукупний грошовий обіг, а за допомогою останнього - внутрішньогосподарський оборот кожного суб'єкта економічної діяльності й обіг грошових доходів населення. Внаслідок цього відбувається розширення ринку у плані попиту. Цей аспект важливий ще й тому, що грошові знаки і платіжні засоби, які функціонують у сучасних грошових системах, мають кредитний характер. Оскільки кредит заміщає готівку, то він безпосередньо впливає на грошову масу, що перебуває в обігу. Регулювання йде централізовано через кредитну сферу з використанням норми обов'язкових резервів, дисконтної ставки і т.д. (оборотний рух кредиту значно ускладнюється у випадку уповільнення грошового обігу або його розладу, викликаного інфляцією). Так, сповільнення руху грошей внаслідок, наприклад, взаємних неплатежів між підприємствами веде до залучення в господарський оборот зайвих кредитів і значного підвищення ризику їхнього неповернення. В умовах інфляції відбувається прискорення обігу грошей за рахунок перерозподілу кредитних резервів у сферу обігу, що, у свою чергу, сприяє зростанню надлишкової грошової маси. Погіршується структура кредитних вкладів за рахунок різкого зниження питомої ваги довгострокових кредитів, а це має негативний пролонгований вплив на відтворювальну структуру виробництва.

На діяльність підприємств кредит впливає через систему відносин комерційного розрахунку; зокрема, він впливає на відтворювальний процес через кругообіг і оборот фондів підприємств. Із суті кредиту випливає, що він виконує функцію перерозподілу вартості в процесі відтворення.

Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих і особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перерозподіляються не лише кошти, а й матеріальні ресурси.

Антипаційна (емісійна) функція полягає у створенні кредитних грошей для грошового обігу. Її виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії і кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обігу. Причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається важче, ніж їх випуск в обіг.

Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю випливають із природи кредиту. Варто наголосити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контролювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

Оборотність кредиту дає можливість не лише виявляти порушення процесу виробництва або реалізації продукції, а й стимулює підприємство не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплати зайвих відсотків банку, до обмеження або повного припинення видач кредитів.

3. Форми кредиту

Форми кредиту:

- комерційний кредит;

- банківський кредит.

Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємцем іншому товарним капіталом. Суть комерційного кредиту є в тому, що товари продаються з відстрочкою платежу, а борг повертається в грошовій формі з виплатою процента. Інструментом комерційного кредиту є товарний вексель - боргове зобов'язання з товарного кредиту, оформлене відповідним чином.

Погашення комерційного кредиту здійснюється різними способами:

- сплатою відповідної суми боржником за векселем;

- передаванням векселя іншим юридичним особам;

- переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Банківський кредит надається грошовим капіталом спеціалізованими кредитними установами (банками) у вигляді грошової позики (готівкової чи безготівкової). Банківський кредит долає обмеженість комерційного; він надається в необмежених розмірах на короткий чи тривалий період (до 10 і більше років). Заміна комерційних векселів банківськими (банкнотами чи грошовими векселями, а також чеками і кредитними картками) посилила переваги банківського кредиту, він став більш еластичним, оперативним і масштабним.

Комерційний і банківський кредит - основні види позики кредитного ринку. Виділяють також такі види кредиту:

Споживчий кредит, який надається населенню для купівлі дорогих споживчих товарів - будинку, автомобіля, холодильника, телевізора, пральної машини, земельної ділянки тощо.

Іпотечний кредит - специфічний вид банківського кредиту, що надається спеціальними кредитними установами (іпотечними банками) під заставу нерухомого майна - землі, будівель, споруд, підприємств тощо.

Лізинговий кредит, який пов'язаний з наданням в оренду рухомого й нерухомого майна (машин, приміщень тощо).

Ломбардний кредит - кредит центрального банку, який надається комерційним банкам під заставу державних цінних паперів.

Державний кредит, при якому кредитором чи позичальником виступає держава як суб'єкт на ринку державних цінних паперів.

Міжнародний кредит надається міжнародними банками в конвертованій валюті.

Інфраструктура кредитного ринку представлена кредитно-банківською системою.

4. Банки - основні учасники ринку капіталів

Банк є однією із сторін відносин, яка в певній угоді на ринку капіталів виступає або як кредитор, або як позичальник.

У банку сконцентровані й проходять потоки тільки в грошовій формі. Банк утворився як наслідок розвитку кредиту, який, у свою чергу, є фундаментом цієї установи. Банк є головною ланкою кредитної системи і забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг. Ця кредитна установа приймає і розміщує грошові внески громадян та юридичних осіб, надає різні види позик, здійснює розрахунки за дорученням клієнтів та їхнє касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, зберігає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає консультаційні послуги.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків поділяються на дві групи:

Пасивні операції - забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності й одержання запланованого доходу.

До пасивних операцій належать:

- залучення коштів на депозитні рахунки (поточні, строкові, ощадні та інші);

- недепозитне залучення коштів (одержання позик на міжбанківському ринку, позик Центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань).

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів. Ці кошти називаються депозитами, а операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, за рахунок яких банк формує переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти залучають, як правило, для підтримки ліквідності банків, тобто в надзвичайних ситуаціях, оскільки ці кошти дорожчі та короткостроковіші, ніж депозитні.

Активні операції - пов'язані з розміщенням банком власних та залучених коштів для одержання доходу і забезпечення своєї ліквідності.

До активних операцій належать:

- операції з надання кредитів (кредитні операції);

- вкладення у цінні папери;

- формування касових залишків та резервів;

- - формування інших активів (формування основних засобів - будівель, обладнання тощо).

Ключовий вид активних операцій - кредитні, які забезпечують переважну частину доходів багатьох банків. Це важливе джерело коштів для економіки.

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Кредитування суб'єктів господарювання і громадян - одна з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ.

Банківський кредит - це форма кредиту, з якою кошти надаються в позику банками. Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання економіки, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

Банківський кредит має комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування - отримання максимального прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається головна лінія економічної поведінки банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

Банки надають кредити, використовуючи такі принципи, які зумовлюють реалізацію один одного: забезпеченість, поверненість, терміновість, платність і цільовий характер.

Національний банк України поділяє кредити на стандартні, нестандартні, безнадійні.

Ефективність позикових операцій банку визначається його кредитною політикою. Кредитна політика формує основні напрями позик. Кредитні вклади для банку повинні бути надійними і рентабельними. Ступінь кредитного ризику визначається можливо допустимим максимальним розміром ризику на одного позичальника. Завдання банку полягає в досягненні оптимального співвідношення ризиковості та прибутковості своїх кредитних операцій. Кредитні операції несуть у собі найбільшу загрозу для банків - ризик неповернення позик. Тому банки при наданні кредитів повинні вживати заходів щодо запобігання кредитним ризикам і ретельно перевіряти кредитоспроможність позичальника; вимагати забезпечення позики чи гарантії її повернення, створювати резервні фонди тощо.

Високодохідним та менш ризиковим об'єктом банківських вкладень є цінні папери. Вони дають банкам можливість забезпечити підвищення дохідності (оскільки деякі види цінних паперів мають значно вищий рівень доходу, ніж позики), підвищення ліквідності (деякі цінні папери мають високу ліквідність і в банківському портфелі виконують роль вторинного резерву), диверсифікацію ризиків (банки можуть тримати в своїх портфелях багато цінних паперів різних емітентів), проникнення в капітал інших корпорацій, у тому числі банків. Банківський портфель цінних паперів як сукупність цінних паперів усіх видів, якою володіє банк у певний момент, забезпечує ліквідність і стійкість банку (група короткострокових цінних паперів - казначейські облігації і векселі, депозитні сертифікати, муніципальні облігації, комерційні векселі тощо), підвищує дохідність банку (середньо- і довгострокові цінні папери - довгострокові державні облігації, акції, корпоративні довгострокові облігації).

На фінансовому ринку банки ще й надають банківські послуги, які є надзвичайно дохідними, майже безризиковим видом діяльності. До групи банківських послуг належать: гарантійні, посередницькі, консультаційні, інформаційні, аудиторські, трастові послуги.

5. Правове забезпечення ролі кредиту в формуванні ринкової економіки України

Проблема становлення української національної системи фінансово-кредитних відносин є основоположною у сфері економічного реформування держави. Їх роль на сучасному етапі зростає, оскільки відбувається зростання фінансового сектора, до змін якого особливо чутливими є перехідні економіки. Саме тому особливу увагу держави, з точки зору правового регулювання, привертають відносини у сфері розвитку фінансового сектора та його взаємодії з реальним сектором економіки.

Виконання кредитом ряду суспільно-важливих функцій дає можливість йому відігравати значну і багатогранну роль в економіці України. Відомо, що кредит об'єктивно служить необхідним джерелом формування основних та оборотних коштів господарюючих суб'єктів, тобто використання кредиту, поряд з власними коштами, є звичайним явищем у діяльності підприємства. Сьогодні кредит починає відігравати значну роль у переорієнтації виробництва на суспільні потреби - на збільшення випуску товарів народного споживання та обсягу послуг, котрі надаються населенню.

Актуальним завданням державних структур є правове забезпечення мобільності кредиту, за допомогою якого швидко перерозподіляються ресурси загального характеру - гроші, що дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

Надзвичайно важливим сьогодні є правове забезпечення ролі кредиту у використанні досягнень науково-технічного прогресу: в технічному переоснащенні або реконструкції діючих підприємств і впровадженні прогресивної техніки на нових підприємствах, що потребує значних коштів. Особливо це стало відчутним в умовах переходу до ринкової економіки. Механізм безповоротного виділення на капітальні вкладення бюджетних чи відомчих асигнувань відійшов у минуле. Головним інструментом у таких умовах може бути лише кредит, особливо так званий ризиковий (венчурний), що функціонує переважно поряд з державною допомогою. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень. Націлене на виробничий процес довгострокове кредитування виступає як одна з форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність цих інвестицій - обов'язкові для нормального функціонування економіки. Ефективність кредитних важелів перспективного розвитку науково-технічного прогресу визначається кредитною політикою. Для реалізації інвестиційної програми необхідно здійснювати пріоритетне кредитування проектів, спрямованих на стимулювання науково-технічного прогресу. Однак, в умовах інфляції можливості кредиту в стимулюванні останнього різко зменшуються, оскільки звужуються межі запровадження нової техніки внаслідок її значного подорожчання, і можливі строки надання кредиту значно менші, ніж період окупності капітальних затрат. Інвестиційна діяльність у необхідних обсягах в Україні практично відсутня, що спричинено умовами загальної системної кризи її економіки, нестабільністю соціально-економічного стану в країні. Сьогодні частка довгострокових кредитів становить усього 1-2% у загальному об'ємі кредитних вкладень. Держава має домогтися прийняття таких нормативно-правових актів, які б були спрямовані на оптимальне стимулювання фінансування інвестиційних проектів. Якщо у кредитному портфелі комерційного банку частка кредитів інвестиційного характеру в найближчому майбутньому становитиме не менше 25%, законодавством України передбачені пільгові умови, які встановлює Національний банк України, зокрема щодо формування обов'язкових резервів та економічних нормативів.

Велику роль відіграє кредит у становленні ринкової інфраструктури: організації і функціонуванні фондових та товарних бірж, бірж нерухомого майна та інтелектуальної власності, посередницьких контор, торгових домів, лізінгових і факторингових компаній.

Значну роль кредит відіграє також у розвитку різних галузей економіки України. Одна з провідних позицій у зміцненні кредитних відносин належить комерційним банкам. Комерційні банки значну частину кредитних ресурсів вкладають у сферу матеріального виробництва, тим самим кредит сприяє оздоровленню багатьох галузей господарського виробництва. Проте і теоретики і практики відмічають недостатній рівень правового регулювання діяльності комерційних банків у сфері кредитних відносин.

Кредит також сприяє прискоренню роздержавлення власності, зокрема, шляхом її акціонування, приватизації, передачі в оренду. Така його функція має забезпечити підвищення ефективності діяльності підприємств та господарських організацій тощо. Однак навіть законодавчий рівень правового забезпечення ролі кредиту в цій сфері об'єктивно недостатній.

У антиципаційній (емісійній) функції кредит на сучасному етапі розвитку економіки повинен передусім відігравати антиінфляційну роль. Для цього сьогодні не досить здійснити кредитну рестрикцію. Скоріше потрібна кредитна експансія, але кумулятивно спрямована на збалансування ринку. Проблема підвищення купівельної спроможності грошей вимагає, щоб кредитно-грошова та податкова політика більш жорстко примушувала комерційні банки, виробників спрямувати кошти, в тому числі позичені, на розвиток аграрно-промислового комплексу, прискорення науково-технічного прогресу, збільшення виробництва товарів та надання послуг населенню. Для цього використовуються існуючі правові можливості, як надання Національним банком України кредитів комерційним банкам на перелічені цілі, компенсація з бюджету процентних скидок, наданих при довгостроковому кредитуванні деяких із зазначених цілей. Проте доцільним є надання врегулювання на законодавчому рівні податкових пільг банкам і їх боржникам, якщо вони за допомогою кредиту сприяють зміцненню купівельної спроможності національних грошей.

Виходячи з цього, основним завданням правового кредитування грошово-кредитної політики, яку проводить Національний банк України, є застосування правових механізмів щодо стабілізації грошового і кредитного ринків та можливості використання їхнього стабілізуючого впливу на реальний сектор економіки. Насамперед залишається необхідним удосконалення заходів боротьби з дестабілізацією цін на кредитні ресурси, а також спрямованих на збільшенні кредитоспроможності комерційних банків при одночасному підвищенні їх ліквідності. Можна констатувати, що сталися позитивні зміни в структурі пасивів та активів комерційних банків, зросла частка залучених коштів населення і підприємців та частка надання кредитів у виробничу сферу. Пріоритетними сферами правового забезпечення грошово-кредитної політики Національного банку України можна визначити:

1) удосконалення правових механізмів реалізації кредитної політики;

2) правове регулювання грошової маси;

3) правові основи валютної політики;

4) удосконалення правової бази банківського нагляду і контролю.

Нині характерним є зростання кредитної активності Національного банку України. Збільшення кредитних вкладень банку відбувається в основному за рахунок кредитів, наданих в іноземній валюті. Стратегія такого кредитування не тільки активізувала кредитний ринок, а одночасно підтримувала його сталість та сприяла стабільності національної грошової одиниці.

На сучасному етапі така роль кредиту реалізується далеко не повністю. Цьому заважає недосконалість правової бази ринкових відносин в економіці країни. Зокрема, у нас тільки розпочався процес формування ринку позикових капіталів, незвершеним є процес демонополізації та децентралізації економіки, діяльність комерційних банків з кредитними портфелями ще не відповідає ринковим принципам. Регулююча роль кредиту ускладнюється також внаслідок економічної кризи та прояву інфляційних процесів. Високий рівень інфляції орієнтує комерційні структури на інвестиції у торгівлю, посередницьку діяльність та проекти, що гарантують швидкий обіг капіталу і високу норму прибутку, тобто у галузі з високою ймовірністю втрати вкладених коштів. З одного боку, це зменшує якість кредитного портфеля банків, збільшуючи частку ризикових кредитів, а з іншого, - надає суб'єктам альтернативної економіки можливість легкої компенсації високих ставок відсотка за позичені кошти в разі успішного здійснення проекту. За таких умов переливання позичкових капіталів на вільній конкурентній основі значною мірою утруднюється і мало сприяє вирівнюванню норми прибутку в різних галузях. Крім того, кредитування у великих розмірах дефіцит державного бюджету теж порушує обґрунтовану пропозицію між фондом нагромадження і фондом споживання.

Висновки

Проаналізувавши тему «Необхідність, роль та форми кредиту в ринковій економіці», можна зробити висновки, що:

1. Позичковий капітал обертається на кредитному ринку, який пов'язаний з ринком цінних паперів (в цій єдності обидва види ринку утворюють ринок капіталів). Суб'єктами кредитного ринку є кредитори і позичальники, або боржники. Позичковій капітал у господарській практиці називають кредитом. Кредит - це відносини суб'єктів кредитного ринку стосовно позики капіталу.

2.Принципи кредитування :

- строковість (надання кредиту на певний строк):

- поверненість (обов'язкове повернення кредиту);

- платність (одержання плати за послугу у вигляді процента);

- гарантованість (забезпеченість позики заставою чи гарантіями інших
установ).

3.Функції кредиту:

- перерозподіляє наявні в економіці грошові ресурси, зосереджуючи їх
на найбільш пріоритетних з точки зору конкретної ситуації сферах
економічної діяльності;

- капіталізує вільні грошові доходи фізичних і юридичних осіб;

- збільшує купівельну спроможність позичальників;

- прискорює концентрацію і централізацію капіталу;

- обслуговує інноваційний процес, структурні зрушення в економіці;

- підвищує ефективність грошового обігу;

- служить інструментом макроекономічного регулювання
господарських процесів.

4. Ринок капіталів - це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом забезпечення кругообігу позикового капіталу.

Основні учасники цього ринку:

- первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал;

- спеціалізовані посередники - кредитно-фінансові організації, що здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків;

- позичальники - юридичні і фізичні особи, а також держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити спеціалізованому посереднику за право тимчасового користування ними.

Особливість цього ринку сьогодні в Україні - централізоване регулювання кредитних відносин в економіці з боку держави через НБУ. Це сприяє формуванню повноцінної системи безготівкового грошового обігу, а також розширенню переліку послуг і операцій комерційних банків.

Кредитні важелі використовуються як один із найефективніших регуляторів ринкової економіки:

- середньострокові позики - на цілі як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення вони одержали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій;

- довгострокові позики - в інвестиційних цілях. Для них характерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розвиток вони одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Такі позики видаються на термін від 3 до 5 років. У нашій країні вони використовуються не дуже широко через загальну нестабільність економіки і меншу прибутковість у порівнянні з короткостроковими кредитними операціями.

Банки - найактивніші суб'єкти фінансового ринку. Виконуючи свої функції та здійснюючи операції, банк забезпечує функціонування фінансового ринку і його сегментів - грошового, валютного ринку, ринку позикових капіталів.

5. В умовах ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває правове забезпечення ролі кредиту в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовці та перепідготовці наукових кадрів. Він має допомагати швидкому перерозподілу грошових капіталів, що дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

Кредит має сприяти прискоренню концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в системі економічних відносин.

Нарешті, необхідне відповідне правове забезпечення використання кредиту як одного з дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки в світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. З допомогою кредиту можливий імпорт нових технологій, передові техніки, навіть при пасивному торговому балансі. При цьому кредит сприяє розвитку експорту традиційних товарів, використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни.

Проблеми правового забезпечення і регулювання відносин у кредитній сфері є гострими і потребують невідкладних заходів з боку держави. Але грошово-кредитна політика, що проводиться державою, не забезпечує очікуваного економічного зростання. Це пояснюється тим, що структура української економіки є інертною щодо ринкових механізмів і дуже слабо реагує на застосування правових інструментів грошово-кредитної політики. Отже, причини хронічної економічної кризи лежать у недосконалості правового забезпечення загальноекономічної політики держави, насамперед у низькому рівні правової бази належної структурної перебудови реального сектора економіки.

Задачі

Задача 1.

У звітному періоді на підприємстві склалася фінансово-економічна ситуація, що характеризується даними таблиці 1. На їх основі необхідно виконати такі завдання:

Таблиця 1

№ п/п	Показник	Значення
1.	Виручка від реалізації продукції, що надійшла на поточний рахунок та в касу підприємства, тис. грн.	480
2.	Операційні витрати, тис. грн.	260
3.	Ставка податку на додану вартість у складі виручки, %	20
4.	Доля адміністративних витрат у складі операційних, %	25

1. Розрахувати чисту виручку підприємства, суму податку на додану вартість, операційний прибуток (збиток) від реалізації продукції;

2. Проаналізувати структуру загальної виручки від реалізації продукції та зробити висновок, щодо частки операційних витрат та операційного прибутку;

3. Розробити стратегію зниження операційних витрат за рахунок статті кошторису «Адміністративні витрати» з метою зростання прибутку.

Розв'язок:

1.а) Визначаємо суму податку на додану вартість у складі отриманої виручки від реалізації:

б) Визначаємо суму чистої виручки від реалізації продукції:

480000 - 80000 = 400000 грн.

в) Визначаємо суму операційного прибутку від реалізації продукції:

400000 - 260000 = 140000 грн.

2.а) Визначаємо частку операційних витрат в загальній сумі виручки від реалізації продукції:

б) Визначаємо частку операційного прибутку в загальній сумі виручки від реалізації продукції:

Висновок: Ці дві складові тісно пов'язані між собою, тому, якщо операційні витрати будуть менші, то частка операційних витрат в загальній виручці буде менша. Звідси сума прибутку буде більша і частка його в загальній виручці також буде більша.

3. Визначимо суму адміністративних витрат у складі операційних витрат:

Якщо знизити операційні витрати за рахунок статті «Адміністративні витрати» то очікувана сума зростання операційного прибутку становитеме:

- сума операційних витрат:

260000 - 52000 = 208000 грн.

- сума операційного прибутку від реалізації продукції:

400000 - 208000 = 192000 грн.

- приріст операційного прибутку за рахунок операційних витрат:

192000 - 140000 = 52000 грн.

Задача 2.

Визначити фінансові наслідки від зниження ціни товару А на підприємстві за таких умов:

1) відома діюча ціна товару А;

2) передбачається зниження ціни до відповідного рівня;

3) відомий фактичний обсяг реалізованих товарів за діючою ціною;

4) відомий рівень коефіцієнта еластичності (Е, %).

На основі розрахунку прийняти управлінське рішення, обравши альтернативу:

А. Знизити ціну товару;

Б. Не знижувати ціну товару.

Критерій прийняття управлінського рішення:

1. Збереження базового обсягу прибутку від реалізації продукції;

2. Збільшення обсягу прибутку.

Таблиця 2

№ п/п	Показник	Значення
1	Діюча ціна товару А, грн.	11
2	Проектна знижена ціна товару А, грн.	6,5
3	Річний обсяг реалізації товарів по діючій ціні, тис.грн.	21
4	Еластичність попиту від ціни (Е), %	3
5	Рентабельність виручки (за товари), по діючій ціні, %	10
6	Проектна рентабельність виручки за реалізовані товари по зниженій проектній ціні, %	9,5

Розв'язок:

1. Як знизилась ціна товару в нашому варіанті:

11 : 6,5 = 1,7

Ціна товару знизилась на 70%.

2. Визначаємо суму реалізації за рахунок зменшення ціни товару:

3.Визначаємо суму реалізації за рахунок еластичності попиту:

Відповідь: Сума реалізації за рахунок еластичності попиту збільшилась і складає 630 грн.

Визначаємо рівень рентабельності виручки за реалізовані товари:

21000 грн. + 14700 грн. + 630 грн. = 36330 грн х 100% = 173%

Рівень рентабельності становить 73% за рахунок зменшення ціни товару та еластичності попиту, а проектна рентабельність становить 9,5%. Таким чином, рівень рентабельності у нас збільшився на:

73% - 9,5% = 63,5%.

Управлінське рішення:

Реальна (мобільна) ціна повинна складати 6,5 грн., що підтверджує еластичність ціни цього товару, тобто при збільшенні ціни обсяг реалізації зменшується в нашому прикладі становить 21000 грн., а при зменшенні ціни обсяг реалізації збільшується і становить у нас 36330 грн., і рівень рентабельності (прибутковості) збільшився на 63,5% в порівнянні з проектною ціною.



Список використаних джерел

1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України.-1996, № 30.

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.91 р. №872-XII (зі змінами і доповненнями) // Закони України. - К., 1996. - Т.1.

3. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - К. : ВД "Професіонал", 2004. - 304 с.

4. Бровкова Е.Г., Прудивус И.П. Финансово-кредитная система государства. - К. : ФЕНИКС, 1997.

5. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997.

6. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч.посіб. - К.: Основи, 1996.

7. Гроші та кредит / За ред. М.Савлука. - К. : Видавництво КНЕУ, 2000.

8. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: К-88 Олді-плюс, 2002. - 352 с.

9. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч.посіб. 3-є вид., виправлене. - К. : Каравела, 2004. - 344 с.

10. Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. - К.: Либідь, 1992.

11. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. - К. : Основи, 1998.

12. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч.посібник. - К. : КНЕУ, 1999. - 164 с.

13. Фінансова діяльність підприємства. / За ред. О.М.Бандурка, М.Я.Коробова та інш. - К. : "Либідь", 1998.

14. Черевань В.П., Рум'янцев А.П., Романенко Л.Ф. Міжнародна економічна діяльність:Навчальний посібник - Київ: Видавничий Дім "Слово", 2003.-280с.

15. Журнал "Фінанси України", № 3, 2006.