Види податків

Зміст

Вступ

1. Загальні принципи оподаткування

2. Види податків та джерела їх сплати

3. Особливості оподаткування в сплаті прямих та непрямих податків, податкових платежів

3.1 Особливості сплати непрямих податків

3.1.1 Мито

3.1.2 Акцизний збір

3.1.3 Податок на додану вартість

3.2 Особливості сплати прямих податків та податкових платежів

3.2.1 Податок на прибуток підприємств

3.2.2 Податок з доходу фізичних осіб

3.2.3 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

3.2.4 Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

3.2.5 Плата за спеціальне використання водних ресурсів

3.2.6 Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

3.2.7 Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Податки - дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки - це фінансове підгрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

Із другого боку, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи - це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджету певних сум коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Проте не слід забувати, що податки є ще й дуже небезпечним інструментом у розпорядженні держави. Адже без наукової концепції оподаткування вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Концепція оподаткування держави повинна містити обґрунтовані висновки щодо впливу оподаткування на результати господарської діяльності підприємств та організацій, обсяг, напрямки й характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву й територіальну структуру економіки.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

На шляху переходу нашої країни до ринкових відносин особливо актуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами дохідної частини державного бюджету.

Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від ефективності оподаткування в Україні, а також розробки науково-обгрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогоднішнього дня, забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала рівень збору податкових платежів.

Безперечно, що для кожної країни характерні свої змістовні відмінності, певні особливості, механізми й організація оподаткування. У розвинених країнах податкова служба займає значне місце в державних структурах і виступає гарантом фінансової стабільності держави, її економічного зростання та соціального прогресу. Податкові служби передових країн сформувались давно і працюють на одних і тих самих засадах протягом десятиліть. Саме тому їх діяльність різко привертає до себе особливу увагу громадськості. Зміни, що відбуваються у системі оподаткування цих країн, мають характер скоріше певних модифікацій, ніж суттєвого реформування її основ. Ставлення до сплати податків є свідченням громадської свідомості, а розуміння необхідності податкових відшкодувань як з боку фізичних, так і з боку юридичних осіб, є аксіоматичним.

В Україні конституційно закріплено обов'язок сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Однак частка добровільної сплати податків суб'єктами господарювання та фізичними особами ще досить незначна. Причиною цього є як низька податкова культура платників, так і нестабільність податкового законодавства. Введення значної кількості змін та доповнень до вже існуючих законів з оподаткування призвело до того, що платники податків часто-густо не розуміють, за яким механізмом необхідно сплачувати той чи інший платіж.

Тому 2000-2004 роки були роками продовження роботи податкової служби щодо роз'яснення податкового законодавства, стимулювання добровільної сплати податків, налагодження партнерських взаємовідносин між тими, хто їх сплачує, і тими, хто їх збирає.

В даній роботі я хочу пояснити яким чином ведеться оподаткування в Україні, її недоліки та надбання, значення, шляхи удосконалення та майбутні перспективи.

1. Загальні принципи оподаткування

Метою оподаткування є ефективне виконання податкової роботи податковими органами України з найменшою шкодою для економіки і соціальної сфери.

На кожну ланку податкової системи України покладається своє індивідуальне завдання. Ефективне та своєчасне виконання даних завдань кожною ланкою і є запорукою здійснення успішної оподаткування в Україні.

На вищу ланку покладається завдання організації та інструктивного методичного забезпечення податкової роботи в країні, а також контроль за діяльністю податкових органів.

На середню ланку покладається організація податкової роботи в області чи в місті з районним поділом. Це головна ланка консультації яка потребує висококваліфікованих фахівців, добре обізнаних з податковим законодавством.

На низову ланку покладається безпосереднє видання податкової роботи, державні податкові інспекції сільських і міських районів та міст без районного поділу виконують такі головні функції:

· здійснюють контроль за додержавним законодавством про податки і платежі;

· забезпечують повний облік платників податків і платежів, правильність обчислення цих платежів і своєчасне їх надходження;

· контроль за своєчасністю подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, рахунків та їхніх документів пов'язаних з обчисленням податків і платежів, а також перевіряють вірогідність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування й обчислення податків і платежів;

· ведуть облік веселів та сплату ввізного та вивізного мита, а також здійснюють контроль за їх погашенням, забезпечують своєчасність стягнення сум фінансових санкцій передбачених Законом України "Про державну податкову службу" та іншими законодавчими актами України, за порушення законодавства про податки, також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ організаціями та громадянами.

Термін принцип права давно відомий юридичній доктрині та практиці. Під ним розуміються або найбільш загальні норми права, або принципи ідеї.

У податковому праві головне місце займають принципи-норми, закріплені в конституціях, конституційних, органічних законах, у деяких нормативних актах виключно податкового характеру та ін.

Принципи відіграють роль орієнтирів у формуванні податкового права. Будучи основними принципами нормативного регулювання, вони задають тон усій наступній правотворчості в податковій сфері, гарантуючи її логічність, безперервність та збалансованість.

Діючі в державі податкові закони та інші правові акти фіскального характеру мають порівнюватися з цими постулатами і ні в якому разі не суперечити їм, оскільки принципи виступають у ролі гарантів дотримання основних прав людини -- найвищої цінності у суспільстві.

Принципи податкового права виконують ще одне дуже важливе завдання: вони виступають у ролі основних критеріїв для оцінки якості податкової системи країни.

До найбільш важливих принципів побудови та призначення системи оподаткування слід віднести принципи: одноразовості оподаткування, що означає -- один і той же об'єкт може підлягати лише одному виду оподаткування і тільки один раз протягом оподатковуваного періоду; соціальної справедливості, що передбачає встановлення рівних умов оподаткування для всіх підприємств та організацій незалежно від форм власності; обов'язковості, що означає -- порушення службовими особами податкового законодавства тягне за собою адміністративну, кримінальну чи дисциплінарну відповідальність; економічної доцільності, що є основоположним у визначенні переліку як об'єктів оподаткування, так і видів податків, розміру ставок податків та інших платежів.

Принципи оподаткування -- це принципи, на основі яких має будуватися та здійснюватися оподаткування. До принципів оподаткування належать такі:

ь стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

ь обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків та зборів;

ь рівнозначність і пропорційність;

ь рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

ь соціальна справедливість;

ь стабільність -- забезпечення незмінності податків та зборів;

ь економічна обґрунтованість -- встановлення податків та зборів на підставі показників розвитку національної економіки;

ь рівномірність сплати -- встановлення строків сплати податків;

ь компетенція -- встановлення і скасування податків та зборів здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

ь єдиний підхід -- забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів;

ь доступність -- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків та зборів (обов'язкових платежів).

Втілення їх має сприяти нейтралізації протиріч, які виникають між державою в особі податкових органів і платниками податків

2. Види податків та джерела їх сплати

У світі та зокрема в Україні існує багато різних податків, від податків загальнодержавного значення до податків місцевого значення. Загальні податки та обов'язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі, внески у цільові фонди.

Платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі:

ь збір за спеціальне використання природних ресурсів;

ь збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету;

ь відрахування та збори на будівництво, ремонт і управління автомобільних доріг;

ь державне мито;

ь плата за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності.

Внески до цільових фондів:

· збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

· збір на обов'язкове соціальне страхування;

· збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

· збір на страхування на випадок безробіття;

· збір до Державного інноваційного фонду;

· збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Податки можна кваліфікувати так:

1. за формою оподаткування - прямі та непрямі;

2. за об'єктом оподаткування - на доходи на споживанні( сплачуються не при отриманні доходів, при їх використанні) і на майно;

3. залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, - загальнодержавні та місцеві;

4. за способами стягування: розкладна - встановлюється спочатку ставка, а потім розмір податку для кожного платника; окладна - величина податку формується сума окремих платників.

1) За формою оподаткування всі податки поділяють на дві групи: прямі та непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розміри залежать від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більшість платять ті чинні суспільства, котрі мають більші доходи. Такий принцип оподаткування більшість економістів світу визначається найсправедливішими. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування та його ухилення від сплати. Тому незважаючи на “справедливість" (пишеться у лапках не тому, що це сумнівно, а тому , що не існує абсолютної справедливості прямих податків) податкова система не може обмежуватись тільки ними. Це буває однобокий підхід, який є неперспективним для будь-якої податкової системи.

Прямі податки:

Ш податки на прибуток підприємств;

Ш податки на доходи фізичних осіб;

Ш податки на власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Ш податок на нерухоме майно;

Ш податок на землю;

Ш податок на промисел.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямого від його доходів. Підкреслюється, тільки прямо, бо оскільки непрямі податки, включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має більші доходи.

Непрямі податки:

Ш податок на додану вартість;

Ш акцизний податок;

Ш мито.

Історичний розвиток системи оподаткування призвів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. До непрямих податків відносять податок на додану вартість, акцизний збір та мито.

При перенесення їх стягнення сфери реалізації у сфери виробництва, мають багато ознак прямого оподаткування, насамперед чітко визначає об'єм оподаткування - обсяг обороту чи оподаткування. При цьому об'єкту оподаткування часто збігаються: пряма форма - податок на прибуток і непряма форма - податок на додану вартість частину якої становить той же прибуток.

2) За економічним змістом об'єкта оподаткування, податки поділяються на три групи: податки на доходи , споживання і майно.

Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибутки або валовий дохід підприємця.

Податки на споживання сплачуються щодо рухомого та нерухомого майна. На відміну від податків за споживання, які сплачуються один раз - при купівлі. А податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

3) Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загальнодержавні податки поділяються на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи що розподіляються між державними і місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи, може мати сталий нормативний характер, наперед установлений законодавчим актом, а може відбуватися у формі бюджетного регулювання, коли відрахування бюджетів проводиться за щорічними диференційованими нормативними залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків.

Ось частковий перелік місцевих податків:

· податки з реклами;

· комунальний податок;

· готельний збір;

· збір за припаркування автотранспорту;

· ринковий збір;

· збір за право використанням місцевої символіки;

· Збір з власників собак;

· Інші місцеві податки.

4) За способом стягнення розрізняються два види податків - розкладні й окладні.

Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні - між платниками. Це історично перша форма стягнення податків. Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а від так і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

У складі податкової системи України нині переважають прямі податки, в 2004р. 39% проти 53% непрямих. Основними видами податків виступають податки на додану вартість - 35%, на прибуток підприємств - 33,2% і на доходи фізичних осіб - 10 %.

Податкова система України встановлена Законом "Про систему оподаткування" який був прийнятий у 1991 р. Цей закон був прийнятий у новій дирекції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992 - 1993 рр. Нині діє редакція з доповненням до закону, прийнята в 1997р. До нього включено як податки, так і інші обов'язкові важелі , що встановлені в Україні, поділом їх на загальнодержавні та місцеві.

3. Особливості оподаткування в сплаті прямих та непрямих податків, податкових платежів

3.1 Особливості сплати непрямих податків

Непрямі податки включаються у ціни товарів (робіт, послуг). Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом, і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. Вплив непрямих податків на діяльність підприємств є досить суттєвим і водночас складним і досконалим. По-перше, непрямі податки включаються в ціну реалізації товарів (робіт, послуг). Отже, на суму вказаних податків збільшується ціна реалізації. За нових умов це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводить до зростання залишків продукції. По-друге, сплата до бюджету непрямих податків підприємством в процесі здійснення господарської діяльності суттєво і негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

3.1.1 Мито

Мито є непрямим податком, що стягується з товару, транспортних засобів, інших предметів, які переміщаються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов'язане з ввезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів. Існує дві функції мита: фіскальна та регулятивна.

Міжнародна практика свідчить, що найпоширенішим є імпорт на мито. Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт є споживачі товарів, що імпортуються. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються відбувається іммобілізація оборотних коштів імпортерів.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів, що імпортуються. Вартість товарів у валюті за укладеним контрактом перераховується у національну валюту України за курсом НБУ на день подання митної декларації. Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:

а) У процентах до митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон;

б) У грошовому розмірі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлено ставки специфікації ввізного мита. Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платниками відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відповідності до митної вартості товарів. Однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

3.1.2 Акцизний збір

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їх ціну. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності:

1. Виробники (за реалізацію товарів);

2. Імпортери (за перетинання митного кордону з підакцизними товарами).

Законодавством визначаються такі об'єкти оподаткування:

1) Оборот з реалізованих, вироблених в Україні підакцизних товарів, у тому числі з давальницької сировини. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатне передавання, а також обсягу відвантажених товарів, виготовлених з давальницької сировини. В оподатковуваний оборот включають реалізацію товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників.

2) Митна вартість імпортних товарів у тому числі бартерних операцій, отриманих без оплати їхньої вартості або часткової вартості - скоротився:

ь для товарів, що реалізуються за вільними цінами. Оподатковуваний оборот визначається на підставі їхньої вартості за вказаними цінами без урахування акцизного збору і ПДВ;

ь для товарів, що реалізуються за державними цінами, фіксованими та регульованими цінами. Оподатковуваний оборот визначається на підставі їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торгівельних знижок, акцизного збору, а також суми ПДВ;

ь за закупівлі імпортних товарів, оподатковуваний оборот визначається з їхньої митної вартості, збільшеної на суму ввізного мита без урахування акцизного збору.

3.1.3 Податок на додану вартість

При розгляді питання про ПДВ треба звернути увагу на механізм визначення ПДВ, тобто слід точно розрізняти базу і об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування для ПДВ будуть операції платників, а саме сума, отриманої в результаті цих операцій, виручки. Базою оподаткування є об'єкт, до якого застосована ставка податку. Відповідно до статті 4 Закону України "Про ПДВ" такою базою є виручка, отримана в результаті реалізації продукції, але зменшена на суму самого ПДВ.

При практичному застосуванні слід пам'ятати, що базою оподаткування є отримана виручка від реалізації товарів, але зменшена на суму ПДВ, який треба розрахувати. Ставка податку становить 20%. ПДВ, яке необхідно розрахувати як податкове зобов'язання, включене безпосередньо в ціну реалізації і отримана виручка містить у собі ПДВ у розмірі 20%. Проаналізувавши, дійдемо висновку, що ПДВ становить шосту частину в сумі реалізованого товару, тобто 16,67%, що визначається в результаті:

ПДВ (20%)/сума виручки = 1/6 = 0,1667 = 16,67%.

Слід розрізняти відповідно до Закону України "Про ПДВ":

1. Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою (згідно ст. 5 ЗУ "Про ПДВ");

2. Операції, що не є об'єктом оподаткування (ст. 6 ЗУ "Про ПДВ");

3. Обсяг ПДВ, що буде сплачуватись до бюджету визначається як різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом.

3.2 Особливості сплати прямих податків та податкових платежів

3.2.1 Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, що застосовується до юридичних осіб з обов'язковою вимогою його сплати у розмірі встановленому законодавством. Згідно з Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат виробництва й обігу, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. У суму валового доходу не включають суми акцизного збору та податку на додану вартість, отримані підприємством у ціні товару; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку з рішення суду як компенсація його витрат; суми надмірно сплачених податків, зборів, повернених платникові податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат та інші, передбачені Законом.

Щодо валових витрат, то до них входять перелічені нижче пункти:

Ш Суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду і пов'язаних з організацією виробництва, реалізацією продукції та витрати на оплату праці;

Ш Витрати на поточний та капітальний ремонт, реконструкцію, технічне переоснащення основних фондів (ОФ) у сумі, що не перевищує 5% вартості ОФ;

Ш Суми плати за землю, податку з власників транспортних засобів, а також місцевих податків та зборів.

Ш Суми коштів внесених у страхові резерви;

Ш Витрати на гарантійний ремонт, винахідництво, на придбання ліцензій, спецодягу, на відрядження та інші витрати, що встановлені законодавством України.

Ставки оподаткування прибутку:

· Основну ставку встановлено в розмірі 25% до об'єкта оподаткування;

· За оподаткування страхової діяльності - 3%;

· Від реалізації інноваційного прибутку - 50%.

Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Якщо має місце приховування або заниження сум податку на прибуток, платник сплачує:

Ш Суму донарахованого прибутку;

Ш Штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку;

Ш Пеню обчислену, виходячи з 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки.

3.2.2 Податок з доходу фізичних осіб

Податок з доходу фізичних осіб - це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу.

Платниками даного податку є:

а) Резиденти, які отримують доходи з джерелом їх отримання з території України, так і іноземні доходи;

б) Нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування у резидентів та нерезидентів є загальний місячний оподатковуваний дохід (в нерезидента дохід отриманий тільки на території України).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-які доходи, що підлягають оподаткуванню, нараховані на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, вартість податків, суми страхових виплат, дохід від надання майна в оренду, інвестиційний прибуток та інші доходи. Починаючи з 1 січня 2004р. до 1 січня 2007р. ставка податку на доходи фізичних осіб встановлена у розмірі 13% від об'єкту оподаткування. З 1 січня 2007р. ставка податку становитиме 15%.

Законодавством передбачена ставка податку в розмірі 5% до об'єкту оподаткування нарахованого податковим агентом як:

- відсотки на депозит;

- відсотки або дисконтний дохід за ощадні сертифікати;

- в інших випадках визначених відповідними нормами законодавства.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки до об'єкту оподаткування нарахованого як виграш чи приз. Для зменшення сплати податку з доходу фізичних осіб платник застосовує податкову соціальну пільгу до своїх доходів. Податкова соціальна пільга (ПСП) застосовується до доходу отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 і округленого до найближчих 10 грн.

На перехідний період встановлені такі розміри ПСП:

ь У 2006 - 80% від суми ПСП;

ь У 2007 - 100% від суми ПСП.

3.2.3 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є: підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

Об'єкти оподаткування - транспортні засоби та інші самохідні машини й механізми (детальна класифікація див. В Законі України "Про оподаткування").

Юридичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів. У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться.

За приховування (заниження) об'єктів оподаткування, за відсутність обліку об'єктів оподаткування або ведення цього обліку з порушенням установленого порядку, а також за неподання або несвоєчасне подання податковим органам відповідних документів до них застосовуються санкції згідно з ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III.

3.2.4 Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету - це загальнодержавний збір за використання природних ресурсів.

Сплачується цей збір щоквартально протягом 10 днів наступних за останнім календарним днем граничного строку подання декларації. Граничний строк подання розрахунку і сплати у разі, якщо він припадає на вихідний (святковий день) переноситься на перший робочий день, що слідує за цим вихідним (святковим) днем.

3.2.5 Плата за спеціальне використання водних ресурсів

Плата за спеціальне використання водних ресурсів - це загальнодержавний збір за використання природних ресурсів, який установлюється з метою стимулювання раціонального та комплексного використання та відновлення, вирівнювання соціально - економічних умов господарювання при використанні водних ресурсів різного ступеню доступності, проведення природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.

Сплачується цей збір щоквартально протягом 10 днів наступних за останнім календарним днем граничного строку подання декларації. Граничний строк подання розрахунку і сплати у разі, якщо він припадає на вихідний (святковий день) переноситься на перший робочий день, що слідує за цим вихідним (святковим) днем.

3.2.6 Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів - це загальнодержавний збір за користування природними ресурсами, який установлюється з метою відшкодування витрат на відновлення лісних угідь.

Сплачується цей збір щоквартально протягом 10 днів наступних за останнім календарним днем граничного строку подання декларації. Граничний строк подання розрахунку і сплати у разі, якщо він припадає на вихідний (святковий день) переноситься на перший робочий день, що слідує за цим вихідним (святковим) днем.

3.2.7 Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства - це загальнодержавний збір, який утримується від реалізації в оптово - роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива, включаючи імпортовані. Відповідальність платників збору - згідно законодавства "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ".

Висновок

Узагальнюючи все вищесказане можна прийти до висновку, що протягом чотирнадцяти років незалежності оподаткування в Україні має як надбання, так і суттєві недоліки. Оподаткування нашої держави формувалася під впливом економічних потрясінь, різних економічних напрямків урядів, некомпетентних та поспішних рішень комітетів ВРУ з цих питань. Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні -- невідпрацьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплати податків. Наша держава, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування оподаткування, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки. З метою усунення тиску накопичених помилок і забезпечення комплексного підходу до системи оподаткування головною державною податковою адміністрацією розроблено і представлено на обговорення проект Податкового кодексу України.

Враховуючи, що в попередні роки основним негативним чинником в оподаткуванні були не так вади у справлянні податків, як нестабільність податкового законодавства, слід, нарешті, реалізувати ідею мораторію на внесення змін у систему оподаткування. Водночас це потребує глибокого аналізу, ретельного відпрацювання і обґрунтування розробленого проекту Податкового кодексу. Ми повністю поділяємо думку про необхідність його впровадження, але не згодні з тим, що це треба зробити якнайшвидше. Такий підхід буде по суті повторенням попередніх помилок.

Проект Податкового кодексу являє собою досить комплексний документ, де визначено склад податкової системи і розроблено механізм обчислення і сплати усіх податків та обов'язкових платежів. Я вважаю, що до податків належать усі обов'язкові платежі державі для забезпечення фінансування її видатків. При цьому їх доцільно розділяти на дві частини: на податки, що надходять до бюджету, та на платежі до цільових фондів. Така структуризація дасть змогу проводити детальніший аналіз і визначати конкретні проблеми. До речі, західна фінансова наука відносить до складу податкової системи, крім платежів до бюджету, і податки (відрахування) на соціальне страхування.

Формування власної податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Наприкінці 1991 року був прийнятий Закон "Про систему оподаткування", до якого в подальшому (в 1994 і 1997 році) вносилися зміни й доповнення. Навіть поверхова оцінка відмінностей між трьома редакціями цього закону свідчить про невідпрацьованість податкового законодавства в Україні.

Найсвіжіша редакція Закону "Про систему оподаткування" 1997 року не внесла суттєвих змін до податкової системи. Було зроблено єдине вдосконалення: податки на майно підприємств і на нерухоме майно громадян об'єднано в один податок на нерухоме майно.

Суттєвою вадою чинного нині закону в редакції 1997 року є введення до нього незрозумілих термінологічних новацій. У податковій справі використовується певна усталена в усьому світі термінологія. Виділяється п'ять видів платежів до бюджету: податок, збір, плата, відрахування і внески. Під платою слід розуміти еквівалентні відносини у сфері платежів за ресурси. Відрахування і внески пов'язані з цільовим використанням отриманих доходів на користь держави для забезпечення її функцій. Податки і збори не передбачають еквівалентних відносин і цільового призначення.

Незважаючи на те, що в нас ще є маса проблем в податковій сфері, проте вже зараз здійснюються важливі кроки для поліпшення впливу податків на суспільне життя: Уряд, Президент, Верховна Рада України об?єднали зусилля у створенні ефективного податкового законодавства, що дасть змогу проводити ефективну податкову політику в Україні. Дотримання податкового законодавства, гнучка та компетентна оподаткування, законослухняність суб'єктів оподаткування - ось запорука розвитку міцної економіки України.

Список використаних джерел

1. Декрет КМУ "Про акцизний збір" від 26.12.1992 р. №18-92

2. Декрет КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. №7-93 зі змінами та доповненнями.

3. Декрет КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р. №56-93 зі змінами та доповненнями.

4. Декрет КМУ "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами і доповненнями від 26.12.1992 р. №13-92.

5. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-ХП зі змінами та доповненнями.

6. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР.

7. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами і доповненнями.

8. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. №1963-ХП.

9. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. зі змінами та доповненнями.

10. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 р. №746/99.

11. Вакуліч І.П. Податкове адміністрування та ефективність податкової системи // Фінанси України. -- 2003. -- №2. -- С. 54-59.

12. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання // Фінанси України. - 2003. - №2. - с. 39-43.

13. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К.: НІОС, 2001. -- 416 с.

14. Дзюбик С.Д. Фіскальна політика. Навч. посібник. -- К.: Вид-во УАДУ, 2005. -- 264 с.

15. Десятнюк О.М. Податкова система. Навчально-методичний посібник. -- Тернопіль, 2003. -- 100 с.

16. Дияконова І.І. Податки та податкова політика України. -- К.: Наукова думка, 2004. -- 322 с.

17. Куцин М.А. та ін. Сучасна теорія та практика оподаткування. -- X.: "Перлина" 2004