Роль фінансів та кредиту в умовах ринку

32

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ В УМОВАХ РИНКУ

1.1 СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

1.2 КРЕДИТ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ „КУЗНЕЦОВСЬКЕ АТП - 15637”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За роки незалежності України досягнуто прогресу в розбудові фінансової системи, яка в цілому відповідає реаліям сучасної ринкової економіки, державному устрою, цілям соціально орієнтованого економічного розвитку країни. Фінанси та кредит є одні із найважливіших і складних елементів економічної системи, без яких держава не може ефективно виконувати свої функції.

Досвід розвинених країн показує, що від стану та ефективності державних фінансів багато в чому залежать умови споживання, заощаджень й інвестування, обсяги сукупного попиту і пропозиції, пропорції між реальним і фінансовими секторами економіки, умови взаємодії національної економіки із зовнішнім світом.

Формування ринкових відносин в нашій державі супроводжується суттєвими змінами фінансової системи, зростанням ролі фінансів та кредиту. З'являються нові фінансові інститути (довірчі товариства, інвестиційні фонди, холдингові компанії, депозитарії, реєстратори, фондові біржі та ін.). Від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни. Фінанси підприємств є підґрунтям фінансової системи країни, оскільки суттєво впливають на її фінансовий стан, що потребує поліпшення фінансової діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

У процесі ринкових реформ фінанси та кредит починають дедалі активніше впливати на мотиви економічної поведінки суб'єктів господарювання, інтереси різних верств населення, на перебіг соціально - економічних і навіть політичних процесів у країні. Так і повинно бути в ринковій економіці, адже сучасна економіка - це передусім „фінансова” й „інформаційна” економіка, в якій використовуються найрізноманітніші фінансові інструменти та інновації.

У сучасних економічних відносинах суб'єктів господарювання особливе місце займають фінансові та кредитні відносини. Специфіка цих відносин полягає в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, будь-то забезпечення виробничої діяльності коштами або розподіл створених прибутків і накопичень підприємств, формування і використання відповідних фондів грошових коштів. Фінансові та кредитні відносини завжди існують об'єктивно і мають конкретні форми прояву.

Головне місце в загальній системі фінансових та кредитних відносин у суспільстві належить фінансам та кредитам підприємств. Тому що вони функціонують у сфері матеріального виробництва, де створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний доход суспільства, а також формуються централізовані і децентралізовані фінансові ресурси держави і підприємств.

Фінансові та кредитні відносини, що виникають у процесі діяльності суб'єктів, охоплюють різноманітні процеси: створення підприємств; одержання і розподілу прибутків і накопичень; взаємовідносин з різноманітними ланками фінансово - кредитної системи; розрахунків із постачальниками та підрядниками і т.д.

Разом з тим, фінансова система нашої країни помітно відрізняється від розвитку її в інших державах. Це пояснюється багатьма причинами, до яких, зокрема, відносяться відмінності в державному регулюванні фінансової діяльності, зрілості ринкових структур, в умовах для залучення іноземних інвестицій, в формуванні та використанні фінансів місцевого самоврядування.

Отже, в цій курсовій роботі в першій частині буде розкрито сутність фінансів та кредиту, коротко розповідатиметься про їх значення та роль для підприємств та держави в цілому, основні тенденції та напрямки використання, що послугує передмовою для другої частини.

В другій частині висвітлюватиметься питання про управління фінансами підприємств, методику отримання та використання кредиту підприємствами.

Третя, заключна частина, присвячена значенню та корисності залучення кредитів підприємствами, сутність та значення ефективної та правильно проведеної фінансової діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 1. ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ В УМОВАХ РИНКУ

1.1 СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

Перехід до ринкової економіки нашої держави обумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Фінансам, як складовій фінансової системи належить визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та соціальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Фінансам підприємств, як і фінансам вцілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних з розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів також зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки.

Фінанси безпосередньо пов'язані з курсом грошових коштів. Досить часто поняття „фінанси підприємств” ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти, чи фінансові ресурси, не розкривають поняття „фінанси”, якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності.

Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

До фінансів належать такі групи грошових відносин:

1. пов'язані з формуванням статутного капіталу суб'єктів господарювання;

2. пов'язані з формуванням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

3. ті, що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

4. які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням з них доходів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;

5. які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;

6. ті, що формуються в підприємств за рахунок внутрішньогосподарського розподілу доходів.

Об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, державне казначейство, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації інші суб'єкти гoсподарювання, які є юридичними особами.

У процесі відтворення (виробництва, розподілу, обміну та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту у грошовій формі. Отже, створюють умови для появи фінансів, як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.

До найважливіших завдань фінансів належить забезпечення стабільності економіки країни. Це досягається за оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Важливою також є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створенні внутрішнього валового продукту, забезпечення формування та використання доходів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролем за станом економінки країни та управління нею.

Фінанси є чи не найсуттєвішим складником системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний оборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Обов'язкові передумови ефективного функціонування фінансів підприємств є:

1. різноманітність форм власності;

2. свобода у підприємництві та свобода у прийнятті рішень;

3. вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

4. самофінансування підприємництва;

5. правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

6. обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Ринкова система, безумовно, сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу.

Отже, можемо зробити висновок, що за умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно розв'язувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль та значення фінансів як для держави так і для підприємств.

1.2 КРЕДИТ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Кредит є формою руху позичкового капіталу. Він виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час отримання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники отримують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком.

Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на засадах платності, терміновості, забезпечення і повернення. Особливістю кредитного перерозподілу є його тимчасовий характер. Перерозподіл вартості здійснюється тут у межах розриву часу між віддаванням товарів (грошей) у позичку і зворотним їх надходженням до кредитора.

Кредит виник у період суспільного розподілу праці та виникнення товарного виробництва. Існує він і в умовах ринкової економіки.

Загальноекономічною причиною виникнення кредитних відносин є товарне виробництво. Підґрунтям функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, у процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Отже, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом розбіжності в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу через укладання кредитної угоди. Але обіг товарів є не єдиною причиною виникнення кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини з'являються за будь-якої економічної чи фінансової операції, пов'язаної із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Отож, основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості в процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару та його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Необхідність кредиту в товарно-грошовому господарстві обумовлюється дією господарського розрахунку і характером кругообігу коштів господарських підприємств. А саме, всі підприємства і господарські організації, що працюють на умовах господарського розрахунку, повинні свої витрати на ведення господарства покривати доходами від реалізації виробленої продукції, послуг. Проте в часі це не завжди збігається, тому що деяка частина фондів підприємств постійно знаходиться в грошовій формі, інша - у формі матеріальних запасів. При цьому обсяги грошових коштів, які є в обігу підприємств і які необхідні для придбання матеріальних запасів, не збігаються між собою в кожний конкретний момент. У той час, як на одних підприємствах грошей не вистачає, на інших є тимчасовий надлишок.

Для підтримки безперервності виробництва та обігу на кожному підприємстві необхідно забезпечити взаємозв'язок кругообігу коштів. В умовах розбіжності вкладень у виробництво з надходженнями грошових коштів для його забезпечення, їх поповнення здійснюється за рахунок кредиту банків. Кредит і є тим механізмом, який постійно перерозподіляє грошові кошти між окремими підприємствами, тобто кошти, тимчасово вільні в одних підприємствах, передаються через кредитні установи під час користування іншим підприємствам.

У залежності від форм і видів кредити бувають: банківські, комерційні, державні, лізингові, іпотечні, консорціумні, споживчі, товарні, фінансові та інші.

У залежності від наявності і характеру забезпечення кредити підрозділяються на: забезпечені; незабезпечені (бланкові). При цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредиту. В забезпечення повернення кредиту приймаються: застава майна; цінні папери; шляхові та товарні документи; гарантія або доручення третьої особи; поліс страхової компанії тощо. Незабезпечені (бланкові) позики - це позики, які надані банками економічно і фінансово стійким господарським органам під їх зобов'язання погашення в певний строк отриманої позики.

Залежно від мети використання кредити поділяються на: кредити, які видаються на формування обігових коштів; кредити, які видаються на фінансування основних фондів.

За строками використання кредити бувають: строкові, безстрокові, відстрочені та прострочені. При цьому строкові позики - це позики, які надаються банками особам, які беруть позику на певний строк, встановлений у договорі сторін. Безстроковими називаються позики, які видаються банками на невизначений строк, до вимоги. Погашаються такі позики, як правило, за першою вимогою банку - кредитора. До прострочених відносяться позики, за якими вийшов строк повернення, передбачений кредитним договором банку з особою, яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики, термін повернення яких, на прохання особи, що взяла позику, перенесений банком на більш тривалий строк. Відстрочка погашення позики оформляється, як правило, укладанням додаткової угоди до основного кредитного договору і супроводжується встановленням більш високої відсоткової ставки.

За методами надання розрізняють позики, які видаються в разовому порядку й у відповідності до відкритої кредитної лінії. При цьому під разовими розуміють позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо щодо кожної позики на підставі прохання та інших документі особи, яка бере позику. Позики, які видаються, згідно з відкритою кредитною лінією, надаються особі, що бере позику на протязі встановленого відрізку часу в межах раніше обумовлених розмірів, без додаткових спеціальних переговорів.

За способами погашення позики бувають: які поступово погашаються; які погашаються одночасно платежем по закінченні строку; які погашаються у відповідності до умов, передбачених кредитним договором.

За характером і способом оплати відсотків розрізняють: позики відсотковою ставкою, яка зафіксована; з плаваючою відсотковою ставкою та з оплатою відсотків по мірі використання позичених коштів. При цьому позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються, як правило, підприємствам зі стабільною економікою. Проте вони можуть видаватися і під час інфляції, але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються, як правило, плаваючі відсоткові ставки. Ці ставки встановлюються з урахуванням офіційної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції. Їх зміна за відповідними періодами передбачається в кредитних договорах між банком і особою, що бере позику.

В сучасному понятті кредит є капіталом, який береться під позику у вигляді грошової форми і надається в тимчасове використання госпорганам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати та цільового використання.

Тому роблячи висновок можна сказати, що кредит відображає економічні відносини, що пов'язані з акумуляцією та планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати з метою найбільш ефективного їх використання.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ „КУЗНЕЦОВСЬКЕ АТП - 15637”

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Основними складовими фінансового аналізу підприємства є: аналіз майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Джерела інформації аналізу фінансових результатів - дані фінансової звітності підприємства ВАТ „Кузнецовське АТП - 15637”: ф.1 „Баланс” (див. дод. №2); ф.2 „Звіт про фінансові результати” (див. дод. №3); ф.4 „Звіт про рух грошових коштів” (див. дод. №4); ф.5 „Примітки до річної фінансової звітності” (див. дод. №5).

1. Аналіз майнового стану

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: суму господарських засобів (валюта балансу); питому вагу активної частини необігових активів у структурі необігових активів; коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів, (див.табл.1.).

Таблиця 1.

№ п/п	Коефіцієнт	Формула	Роки
			2004	2005	2006
1	Коефіцієнт питомої ваги ( КП.В. )	Вартість активної частини основн. засобів/Вартість основн. засобів	0,26	0,36	0,37
2	Коефіцієнт придатності (КП)	1 - Коефіцієнт зносу	0,50	0,36	0,35
3	Коефіцієнт оновлення (КО)	Вартість введених в експ. осн. засобів протягом звітного періоду / Балансова вартість осн. зас звітного періоду	0,02	0,04	0,03
4	Коефіцієнт вибуття (КВ)	Балансова вартість основних засобів, що вибули протягом звітного року /Балансова вартість основн. засобів на початок звітного періоду	0,03	0,01	0,02

З даних розрахунків ми бачимо:

Коефіцієнт питомої ваги який показує, яку частину основних засобів складають активи, що беруть участь у виробничо-технологічному процесі, найвищий він є у 2006 році. Зростання цього показника в динаміці підприємства - позитивна тенденція.

Коефіцієнт оновлення показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. В наших розрахунках ми бачимо, що найбільшу кількість основних засобів підприємство мало у 2005 році.

Коефіцієнт вибуття показує питому вагу вибулих основних засобів по причині зносу чи реалізації у загальній вартості засобів, з якими підприємство розпочинало роботу у звітному періоді. Питома вага вибулих основних засобів найнижча у 2005 році, а найвища 2004 році.

2. Аналіз фінансової стабільності

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Аналіз фінансової стабільності здійснюється, як правило, по пасиву балансу, тобто дає можливість відслідкувати залежність підприємства від його кредиторів та інвесторів (див.табл. 2.).

Таблиця 2.

№ п/п	Коефіцієнт	Формула	Роки	Роки
			2004	2005	2006
1	Коефіцієнт незалежності (КН.)	Власний капітал / Валюта балансу	0,93	0,95	0,94
2	Коефіцієнт залежності (КЗ)	Позичкові кошти / Власний капітал	0,10	0,12	0,15
3	Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів (КС.)	Позичкові кошти / Власний капітал	0,29	0,38	0,41
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМ.В.К.)	Власні оборотні кошти / Власний капітал	0,28	0,30	0,31
5	Коефіцієнт структури покриття довгострокових зобов'язань (КП.Д.В)	Довгострокові зобов'язання / Залучені засоби	0,32	0,26	0,30
6	Коефіцієнт структури залучених засобів (КЗ.З.)	Довгострокові зобов'язання / Залучені засоби	0,59	0,66	0,71

Коефіцієнт незалежності показує, яка частина активів підприємства створена за рахунок власних джерел. Найвищим цей коефіцієнт був у 2005 році.

Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів, показує скільки копійок залучених засобів припадає на 1 гривню власних. Зростання показника у динаміці роботи підприємства свідчить про посилення залежності підприємства ві д зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стабільності. В даному підприємстві цей коефіцієнт був найвищим у 2006 році, а найнижчим 2004 році.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може істотно варіювати в залежності від структури капіталу та галузі, до якої відноситься підприємство. Даний коефіцієнт вищим є у 2006 році.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових зобов'язань, показує яка частина основних засобів та інших позаоборотних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить останнім , а не власникам підприємства. Коефіцієнт структури покриття довгострокових зобов'язань найвищим є у 2004 році.

Коефіцієнт структури залучених засобів, показує частку довгострокових пасивів у загальній сумі залучених засобів і становив у 2006 році.

3. Аналіз платоспроможності

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії); коефіцієнта забезпеченості власними обіговими коштами; коефіцієнта маневреності власного капіталу (див.табл. 3.).

Таблиця 3.

№ п/п	Коефіцієнт	Формула	Роки
			2004	2005	2006
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідації (КА.Л.)	Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції / Поточні зобов'язання	0,25	0,26	0,26
2	Коефіцієнт проміжної ліквідності (КП.Л.)	Грошові кошти + Поточні фінансові інв.+Дебіторська зоборг. / Поточні зобов'язан.	3,68	3,66	4,61
3	Загальний коефіцієнт покриття (КП.З.)	Оборотні засоби / Поточні зобов'язання	4,72	5,34	5,48
4	Коефіцієнт забезпеч. поточної діяльності підпр. власними оборотними засобами (КЗ.П.Д.)	Власні оборотні засоби / Оборотні засоби	0,25	0,28	0,30
5	Маневреність власних оборотних засобів (КВ.О.Б.)	Грошові кошти / Власні оборотні засоби	0,05	0,05	0,04
6	Питома вага власних оборотних засобів у покритті запасів (КП.З.)	Власні оборотні засоби / Виробничі запаси	3,08	3,38	3,03

Коефіцієнт абсолютної ліквідації, показує яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути покрита за рахунок наявних найбільш ліквідних активів підприємства. В даному підприємстві цей показник найменший у 2004 році К_А.Л = 0,25, а в 2005 та 2006 роках К_А.Л = 0,26.

Коефіцієнт проміжної ліквідності, показує яку частину поточних зобов'язань підприємства можна покрити за рахунок найбільш ліквідних активів підприємства та дебіторської заборгованості. Найвищим він є у 2006 році К_П.Л = 4,61.

Загальний коефіцієнт покриття, розкриває загальну оцінку ліквідності підприємства, показує, скільки копійок оборотних засобів припадає на 1 гривню поточних зобов'язань. Даний показник найнижчий К_П.З = 4,72, 2004 році, найвищим К_П.З = 5,48, 2006 році.

Коефіцієнт забезпеченості поточної діяльності підприємства власними оборотними засобами, вказує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних засобів підприємства. За рахунок власних засобів підприємства фінансується оборотних активів найбільше у 2006 році К_З.П.Д = 0,30.

Маневреність власних оборотних засобів, характеризує ту частину власних оборотних засобів, яка знаходиться у формі грошових засобів. Для підприємства, що функціонує в нормальному режимі, значення показника знаходиться в межах від 0 до 1. В даному випадку значення показника заходиться в цих межах.

Питома вага власних оборотних засобів у покритті запасів, характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами. Найвищим цей показник є 2005 році К_П.З = 3,38.

4. Аналіз ділової активності

Аналіз ділової активності здійснюється з метою порівняння ефективного використання ресурсів та визначення міри виконання плану за основними показниками і зміни темпів їх росту.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта обіговості активів; коефіцієнта обіговості дебіторської заборгованості; коефіцієнта обіговості кредиторської заборгованості; тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей; коефіцієнта обіговості матеріальних запасів; коефіцієнта обіговості основних засобів (фондовіддачі); коефіцієнта обіговості власного капіталу (див.табл. 4.).

Таблиця 4.

№ п/п	Коефіцієнт	Формула	Роки
			2004	2005	2006
1	Загальне обертання капіталу (КО.К.)	Виручка від реалізації продукції / Валюта балансу	1,25	1,26	1,46
2	Обертання мобільних коштів (КО.М.К)	Виручка від реалізації продукції / Оборотні засоби	4,98	4,45	4,91
3	Обертання власного капіталу (КО.В.К.)	Виручка від реалізації продукції / Власний капітал	1,34	1,33	1,53
4	Обертання дебіторської заборгованості (КО.Д.З.)	Виручка від реалізації продукції / Дебіторська заборгованість	6,85	7,01	6,19
5	Термін обороту дебіторської заборгованості (КТ.Д.)	360 / Обертання дебіторської заборгованості	52,6	51	КО.Д.З
6	Обертання кредиторської заборгованості (КО.К.З.)	Виручка від реалізації продукції / Кредиторської заборгованості	220,4	180	165,65
7	Термін обороту кредиторської заборгованості (КТ.К.)	360 / Обертання кредиторської заборгованості	1,36	2	2,17

Загальне обертання капіталу, показує скільки припадає на 1 гривню авансованого капіталу гривень від реалізації продукції. В даному підприємстві цей показник найменший у 2004 році К_О.К = 1,25, а найвищий у 2006 році К_П.З = 1,46.

Обертання мобільних коштів, показує швидкість обороту матеріальних та грошових ресурсів підприємства за аналізований період, або скільки гривень виручки знімається з кожної гривні даного виду активів. Швидкість обороту матеріальних та грошових ресурсів підприємства за аналізований період був найвищий у 2004 році К_О.М.К = 4,98.

Обертання власного капіталу, показує швидкість обороту вкладеного власного капіталу, або активність грошових засобів, якими ризикують акціонери. Швидкість обороту вкладеного власного капіталу найвищим був у 2006 році він становив К_О.В.К = 1,53, а найнижчим у 2005 році К_О.В.К = 1,33.

Обертання дебіторської заборгованості характеризує кількість оборотів дебіторської заборгованості. Позитивною вважається тенденція, коли значення показника зростає. Даний показник у 2006 році пішов на спад і становив К_О.Д.З = 6,19.

Термін обороту дебіторської заборгованості, показує скільки днів триває оборот дебіторської заборгованості, у 2006 році він становив К_Т.Д = 58,16 і був найвищим.

Обертання кредиторської заборгованості, показує кількість оборотів кредиторської заборгованості. Збільшенням кількості оборотів є свідченням позитивних змін фінансового стану аналізованого підприємства.

Термін обороту кредиторської заборгованості, показує скільки днів триває оборот кредиторської заборгованості. Чим меншим є термін обороту, тим кращим є фінансовий стан підприємства, найменшим він був у 2004 році і становив К_Т.К = 1,36.

5. Аналіз показників рентабельності

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта рентабельності активів; коефіцієнта рентабельності власного капіталу; коефіцієнта рентабельності діяльності; коефіцієнта рентабельності продукції. Спільним при розрахунку коефіцієнтів цієї групи є те, що вони ґрунтуються на показниках доходності підприємства. Збільшення їх у динаміці позитивно характеризує зміну фінансового стану досліджуваного підприємства (див.табл.5.).

Таблиця 5.

№ п/п	Коефіцієнт	Формула	Роки
			2004	2005	2006
1	Рентабельність основної діяльності (КRo.i)	Прибуток від реалізації продукції / Витрати на виробництво і реалізацію	0,51	1,01	1,21
2	Рентабельність авансового капіталу (КRo.к.)	Прибуток / Валюта балансу	0,64	1,47	1,52
3	Рентабельність власного капіталу (КRв.к.)	Прибуток / Середня величина власного капіталу	2,11	2,43	2,21

Рентабельність основної діяльності, характеризує ефективність витрат на виробництво і реалізації продукції підприємства. Ефективність витрат на виробництво і реалізації продукції була найвищою у 2006 році К_Ro.i = 1,21.

Рентабельність авансового капіталу, показує скільки копійок прибутку отримало підприємство на 1 гривню авансованого капіталу. Цей прибуток складав у 2004 році К_Ro.к = 0,64, у 2005 році К_Ro.к = 1,47, а в 2006 році К_Ro.к = 1,52.

Рентабельність власного капіталу, характеризує доходність власного авансованого капіталу. Доходність власного авансованого капіталу даного підприємства найвищою була у 2005 році і становила К_Rв.к = 2,43.

Після розрахунку показників: аналіз майнового стану підприємства та динаміки його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності, необхідно в загальному оцінити фінансовий стан даного підприємства за три роки. Для цього потрібно зробити розрахунок показників ефективності оборотних коштів (див. табл. 6.).

Таблиця 6.

№ п/п	Коефіцієнт	Формула	Роки
			2004	2005	2006
1	Коефіцієнт оборотності коштів ( Ко )	Виручка від реалізації продукції / Середньорічні залишки оборотних коштів	4,88	4,45	4,93
2	Тривалість обороту оборотних коштів (КГ.)	360 / Коефіцієнт оборотності коштів	73,77	81	73,02
3	Коефіцієнт завантаження оборотних коштів в обороті ( КЗ)	Середньорічні залишки оборотних коштів / Виручка від реалізації продукції	0,20	0,22	0,20
4	Коефіцієнт ефективності оборотних коштів ( КЕ.Ф.)	Прибуток від реалізації продукції / Середньорічні залишки оборотних коштів	0,05	10	0,04

По зроблених розрахунках загально оціненого фінансового стану даного підприємства за три роки можемо побудувати діаграму (див.діаргама 1.).

Діаграма 1.

З даної діаграми бачимо:

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, який показує швидкість обертання оборотних засобів, найвищим ві є у 2006 році який становить К_О.= 4,93, найнижчим він являється у 2006 році К_О.= 4,45. А коефіцієнт тривалості обороту оборотних коштів найвищий 2005 році К_Г. = 81, але також є непоганим і в 2004 році К_Г. = 73,77 та 2006 році К_Г. = 4,45.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів в обороті показує скільки копійок оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції. Як ми бачимо з розрахунків цей коефіцієнт був найкращим у 2005 році він становив К_З. = 0,22.

Коефіцієнт ефективності оборотних коштів за допомогою якого визначається, скільки копійок прибутку припадає на одну гривню оборотних коштів. У 2004 році та 2005 році він становив К_Е.Ф. = 0,05, а в 2006 році був нижчим К_Е.Ф. = 0,04.

Зі зроблених мною розрахунків по підприємству ВАТ „Кузнецовське АТП - 15637” можемо побачити про задовільний стан даного підприємства напротязі цих трьох років.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність посідає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність і повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність є системою використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на виконання таких основних завдань:

1. фінансове забезпечення операційної, інвеститиційної діяльності; пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

2. своєчасність виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

3. мобілізація фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

4. контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є з'ясування фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розроблення плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Метою планування витрат є визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обороту є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а отже, прискорення обігу оборотних коштів і підвищення конкурентоспроможності підприємства. Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, неодмінно слід ураховувати резерви зниження її собівартості.

Резерви зниження собівартості продукції:

1. поліпшення використання основних виробничих засобів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних засобів;

2. раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

3. зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

4. скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

5. зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація не продуктивних витрат;

6. економія в адміністративно-управлінській сфері на підставі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план - у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

1. постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

2. своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

3. забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

4. своєчасне проведення розрахунків із заробітної плати;

5. своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

6. здійснення платежів за фінансовими операціями.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, за допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості свого підприємства.

Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки: аналіз фінансових результатів та рентабельності; аналіз фінансового стану підприємства;

Тому, правильно зроблений аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства є результатом його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому.

ВИСНОВОК

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно розв'язувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль та значення фінансів та кредиту як для держави так і для підприємств.

Фінансам, як складовій фінансової системи належить визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та соціальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створенні внутрішнього валового продукту, забезпечення формування та використання доходів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств є важливим інструментом економічного стимулювання, контролем за станом економіки країни та управління нею.

Фінанси є чи не найсуттєвішим складником системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний оборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Кредит також як і фінанси, є економічною категорією. Функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом розбіжності в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу через укладання кредитної угоди.

Але обіг товарів є не єдиною причиною виникнення кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини з'являються за будь-якої економічної чи фінансової операції, пов'язаної із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Кредит відображає економічні відносини, що пов'язані з акумуляцією та планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві. За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками, працівниками.

Кредит необхідний для підтримування кругообігу фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції. Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

У ринковій системі господарювання важливе значення має конкуренція як механізм регулювання економічних процесів, однак у перехідний період вона ще недосконала. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому підсумку - до соціально-економічної та політичної нестабільності.

Конкурентноспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами.

Аналіз та контроль фінансової та кредитної діяльності підприємства є результатом йогo фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства вцілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 316 с.

2. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. О.С. Філімоненков. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

3. Фінанси: Підручник / За ред. В.П. Кудряшов. - К.: Олді-плюс, 2004. - 352 с.

4. Фінанси підприємств: Навч. Посібник За ред. І.В. Зятковський. - К.: Кондор - 2003. - 364 с.

5. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; - 5-тє вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

6. Фінанси підприємств: Навч. посібник / За ред. В.В. Буряковського. - Д.: Пороги, - 2001. - 250 с.

7. Фінанси України: Навч. посібник / За ред. І.В. Зятковський. - 2003. - №9 - 420 с.

8. Фінанси: Навч. посібник - Т.: За ред. Кириленко О.П. - ТОВ „ЦМДС”, 2004. - 286 с.

9. Фінанси: Навч. посібник / За ред. Опарін В.М. - К.: КНЕУ, - 2002. - 441 с.

10. Фінанси підприємств: Навч. посібник / За ред. Слав'юк Р.А. - 2-гє вид., перероб. та допов. - Луцьк: Ред.-вид. Від. „Вежа”, 2001. - 646 с.

11. Фінанси підприємств: Навч. посібник / За ред. Василик О.Д. - К.: НІОС, - 2005. - 340 с.

12. Фінанси: Підручник / За ред. Андрущенко В.Л. - Львів Каменяр, 2001. - 385 с.

13. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Білик М.Д. - К.: Знання, КЩЩ, 2000. -№9 - 420 с.

14. Управління фінансами: Підручник / За ред. Білик М.Д. - К.: Знання, КЩЩ, 2002. - 210 с.

15. Фінанси: Підручник / За ред. Вахрин П.І. - К.: КНЕУ, 2003. - 435 с.

16. Манх В.С. Економічний аналіз. Підручник: Вид. 2 - ге, перероб. Та допов. К.: Центр навчальної літератури, 2005 - 472 с.

17. Мен В.О. Фінансово економічний аналіз. Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2001 - 530.

18. Мен В.О. Економічний аналіз фінансів підприємства та фінансового стану підприємства. Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2002 - 645.

19. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства.: Монографія. - К.: КНЕУ - 2002. - 521 с.

20. Івахненко В.Н. Курс економічного аналізу. Навчальний посібник - К.: Знання - Прес, 2001 - 361 с.

21. Коробов М.Я. Фінансово - економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник - К.: Т-во „Знання” КОО, 2003. - 378 с.

22. Павицька К.І. Фінанси України. Навчальний посібник - К.: Кондор - 2000. - 264 с.

23. Лахтіонова Л.П. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. Навчальний посібник - Д.: Пороги, - 2002. - 330 с.

24. Івахненко В.М. Курс економіки: Навчальний посібник - 2-ге видання: - К.: Кондор - 2003. - 364 с.

25. Загородній А.Г. Фінанси підприємства. Навчальний посібник - Львів ЛБІ НБУ, 2003 - 265 с.

26. Опарін В.М. Фінанси підприємства. Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2001 - 530.

27. Фінанси підприємств: Навч. посібник / За ред. Черкашин М.А. - 3-гє вид., перероб. та допов. - Луцьк: „Вежа”, 2001. - 646 с.

28. Фінанси України: Навч. посібник / За ред. В.С. Жиборовського. - 2002. - №9 - 487 с.

29. Марцинкевич В.І. Курс економічної теорії. Навчальний посібник - К.: Знання - Прес, 2003 - 267 с.