Податки і податкова система України

Реферат з дисципліни фінанси:

Податки і податкова система України

Економічна сутність податків та їх функції

В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими регуляторами є передусім податки, які забезпечують вилучення й перерозподіл створеного ВВП і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Економічну категорію "податок" треба розглядати в таких аспектах:

o за економічною сутністю;

o за формою вияву;

o з організаційно-правової сторони.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами. Специфічне суспільне призначення цих грошових відносин -- мобілізація грошових коштів у розпорядження держави.

Сутність податків як економічної категорії виявляється в їхніх функціях, стосовно яких існують різні погляди. Деякі економісти наділяють податки функціями, притаманними й фінансам, тобто розподільчою і контрольною, інші розглядають фіскальну та економічну функції. Іноді економічну функцію поділяють на регулюючу та стимулюючу.

Фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на роль цієї функції у формуванні бюджетного фонду податкові надходження мають бути постійними, стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.

Через економічну функцію податків держава впливає на процес відтворення, стимулюючи або стримуючи його розвиток,

посилюючи або послаблюючи нагромадження капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення. У процесі реалізації цієї функції забезпечується стимулюючий вплив на виробничу й невиробничу сфери суспільства шляхом диференціації ставок і запровадження різних пільг, преференцій та ін.

Суть регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. На думку прихильників розподільчої функції, з її допомогою здійснюється формування дохідної частини бюджету з подальшим спрямуванням цих доходів на фінансування різноманітних заходів, пов'язаних із реалізацією державою своїх функцій. Шляхом контрольної функції оцінюється ефективність кожного податку і податкової системи в цілому.

Конкретними формами вияву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади. З організаційно-правової сторони податок -- це обов'язковий платіж, який надходить до бюджетного фонду у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Податки класифікують за кількома ознаками: за формою оподаткування; за економічним змістом об'єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які їх установлюють; за способом стягнення; за джерелами сплати.

Для визначення місця й ролі податків в економічній структурі країни слід насамперед відповісти на питання: яку частину сукупної створеної вартості вилучає держава за допомогою податків і які соціально-економічні процеси криються за цим. Відповідь на це запитання дає можливість зрозуміти значення податків у системі державного регулювання економіки, їхній вплив на економіку та визначити податкове навантаження на товаровиробника. Питома вага податків у ВВП постійно змінюється під впливом економічних, політичних і соціальних факторів, у тому числі й тих, що внутрішньо притаманні розвитку податків як фінансової категорії.

Система оподаткування в Україні

З терміном "податки" тісно пов'язані поняття "податкова система", "податковий механізм" і "податкова політика".

Податкова система -- сукупність різних видів податків, які стягуються в державі з юридичних і фізичних осіб.

Податковий механізм -- сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням.

Податкова політика -- діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків.

Розгляд цієї теми саме в аспекті аналізу тенденцій розвитку податкової системи, з визначенням частки податків у ВВП має неабияке значення, бо знання цього показника впродовж певного історичного періоду, з урахуванням загальних потреб і пріоритетів соціально-економічного розвитку країни дає можливість оцінити існуючу в країні податкову політику.

При визначенні податкової системи слід спиратися на детально розроблену теорію податків, творцями якої є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давід Рікардо, Поль Самуельсон, Дж. Коен Стюарт та інші.

Податкова система кожної держави відображає її специфічні умови. В Україні формування власної податкової системи розпочалося з проголошенням незалежності в серпні 1991 р. Було запроваджено в дію нові податкові закони, які сформували основу податкової системи України й напрям податкової політики.

Податки -- одне з головних джерел прибутку держави. Це завжди компроміс між потребами бюджету і можливостями виробників. Сплата податків -- основна форма взаємовідносин фізичних і юридичних осіб з державою, пряме зобов'язання громадян перед нею.

Чинну в Україні систему оподаткування доцільно розглядати у двох напрямах: "населення" і "підприємницькі структури". Необхідно ознайомитись із законодавчими актами, які визначають сучасну податкову систему України, продумати питання ефективності сучасної податкової політики та можливі напрями її вдосконалення.

Заходи, здійснені як нашою країною, так і більшістю розвинених країн, спрямовані на реформування податкової системи і зосередження уваги саме на прибутковому оподаткуванні, тому що воно відіграє роль найважливішого фіскального регулюючого інституту держави. Нині прибуткове оподаткування підприємств домінує з-поміж прибуткових податків в Україні. Цей податок залишається пріоритетним серед доходів бюджету України і водночас важливим регулюючим інструментом держави. Так, згідно із звітністю Державної податкової адміністрації України, питома вага податку на прибуток у загальній сумі доходів бюджету має тенденцію до зниження.

Розмір частки податків у ВВП і темпи її зростання протягом останніх років свідчать про регресивний характер податкової політики у перші роки реформування і пояснюються державною фіскальною політикою економічного регулювання. Це, у свою чергу, зумовлено економічними проблемами, з якими стикається Україна, як і багато інших країн, що стали на шлях реформування економіки: інфляцією та дефіцитом бюджету, падінням темпів економічного розвитку, низькою ефективністю виробництва. Одним з важливих напрямів вирішення цих проблем є побудова оптимальної податкової системи, здатної виконувати однаковою мірою фіскальну й стимулювальну функції. Податкова система покликана реально впливати на зміцнення ринкових засад господарювання, сприяти розвиткові підприємництва й водночас служити бар'єром на шляху соціального зубожіння низькооплачуваних категорій громадян. Важливе значення має прийняття податкового кодексу.

Принципи організації та побудови податкової системи

Принципами організації податкової системи будь-якої держави є:

· загальність -- платити мають усі, без винятку, громадяни держави;

· обов'язковість -- платити повинні усі обов'язковим чином;

· економічна ефективність -- сплата податків не має перешкоджати ефективній фінансово-господарській діяльності фізичних та юридичних осіб держави;

фіскальна ефективність -- сплата податків має гарантувати стабільне і постійне надходження у бюджет податків, сума яких буде достатня для забезпечення виконання усіх функцій держави.

Обов'язковими властивостями податкової системи є:

· максимально можлива для платників податків простота їх сплати;

· соціальна справедливість -- порядок сплати податків має бути прогресивним, тобто особи, які одержують великі прибутки, мають відповідно сплачувати податків більше, ніж особи з мінімальним або низьким обсягом прибутків;

· неможливість ухилення від сплати податків. Прогресивність оподаткування полягає в прямо пропорційній

· залежності розміру податку від розміру майна або прибутку суб'єкта економічної діяльності. Існує три варіанти прогресивності:

· пропорційні податки, розмір яких пропорційний розмірам прибутку або майна суб'єкта економічної діяльності;

· регресивні податки, розмір яких зростає повільніше порівняно з розмірами прибутку або майна суб'єкта економічної діяльності;

· прогресивні податки, розмір яких зростає швидше, ніж розміри прибутку або майна суб'єкта економічної діяльності.

· Всім наведеним вище вимогам до системи оподаткування відповідає оподаткування:

· рентних прибутків (насамперед від експлуатації природних ресурсів);

· прибутків від рухомої та нерухомої власності;

· діяльності, пов'язаної з негативними екологічними і соціальними наслідками.

Принципами побудови податкової системи, згідно зі ст. З Закону України "Про систему оподаткування" (1997) є:

o стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності -- цьому служить введення пільг з оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва (як один з можливих варіантів стимулювання розвитку економіки);

o обов'язковість сплати податків усіма суб'єктами економічної діяльності;

o рівнозначність сплати податків як фізичними, так і юридичними особами;

o пропорційність сплати податків залежно від рівня прибутків суб'єктів економічної діяльності держави або розмірів майна;

o недопущення податкової дискримінації -- однаковий підхід усіх суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів);

o соціальна справедливість -- забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених прошарків населення шляхом визначення економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму прибутків громадян і використання диференційованого та прогресивного оподаткування громадян, які одержують високі й надвисокі прибутки;

o стабільність -- забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

o економічна обґрунтованість встановлюваних податків, їх ставок і термінів сплати;

o рівномірність сплати податків -- встановлення термінів сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасності надходження коштів у бюджет;

o компетенція -- встановлення і скасування податків і пільг з оподаткування здійснюється відповідно до законодавства;

o єдиний підхід -- забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку;

o доступність -- порядок і механізм сплати має бути зрозумілий усім платникам;

o стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.

Прямі та непрямі податки

За формою оподаткування всі податки поділяють на прямі і непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо стосовно платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового пресу, за якого більше платять ті члени суспільства, які мають більші прибутки.

Непрямі податки встановлюють у цінах товарів та послуг; їх розміри для окремого платника прямо не залежать від його прибутків. Непрямі податки зараховуються в ціну, і їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає.

Прямі податки. Відмінність між особистими і реальними податками полягає у співвідношенні платника й об'єкта оподаткування:

за особистих податків первинним явищем є платник, а вторинним -- об'єкт оподаткування;

за реальних податків первинним є об'єкт оподаткування, а вторинним -- платник.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Реальні податки припускають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належить земельний, домовий, промисловий податки, податок на грошовий капітал. У сучасних умовах ширше застосовуються особисті податки, з яких найбільшого поширення набули прибутковий і майновий.

Прибутковий податок дає можливість визначити пряму залежність між прибутками платника та його платежами у державний або місцевий бюджети. Залежно від форми прибутку він буває двох видів -- з прибутку фізичних і юридичних осіб. Може бути дві системи стягування: за місцем виплати заробітної плати і при поданні декларації про прибуток. Податок з прибутків фізичних осіб стягується з особистих прибутків громадян -- заробітної плати й інших прибутків, а також персоніфікованого прибутку підприємств.

Податок з прибутків юридичних осіб стягується із загального прибутку підприємств, у формі якого виступає прибуток підприємства.

Стягування прибуткового податку може відбуватися відповідно до двох систем: шедулярної та глобальної.

За шедулярної системи оподаткування здійснюється окремо за кожним видом прибутків.

Глобальна система припускає оподаткування сукупного прибутку.

На 1 січня 2004 р. в Україні ставка податку на прибуток підприємств визначена в розмірі 25 % (до цього -- ЗО %).

Майновий податок встановлюється стосовно майна, що перебуває у власності певного платника. Джерелом його сплати є прибутки фізичних та юридичних осіб.

Принципами функціонування майнових податків є:

1) необхідність оподатковувати податком власне майно, а не його власника;

2) оподаткування майна, що належить фізичним і юридичним особам, має бути однаковим. Це стосується як розміру податкової ставки, так і механізму стягнення податку;

3) на початковому етапі процесу реформування податкової системи доцільне введення майнового податку як можливої альтернативи податку з прибутку. В Україні Проектом податкового кодексу передбачається введення податку на майно підприємств у розмірі 2 % від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Відповідно до проекту Закону про податок на нерухоме майно громадян власники житлових будинків і квартир ринковою вартістю від 3500 євро щорічно сплачуватимуть 0,25 % від вартості майна, понад 35 160 євро -- 0,5 %. Для всіх інших видів майна ставку передбачається встановити у розмірі 0,25 %.

Подушний податок визначається персонально для фізичної особи, безвідносно до рівня її прибутків і розміру майна. Сума податку фіксована, за збільшення прибутків частка податків у них зменшується. В Україні даний вид податку не стягується.

Податок на спадщину і дарування є різновидом майнового оподаткування. Має разовий характер, стягується при переході власності від однієї особи до іншої. Джерелом сплати цього виду податку можуть бути власні кошти платника або кошти, отримані від реалізації частини майна. В Україні податок на спадщину і дарування стягується через систему державного збору. Ставки мита диференційовані для прямих і побічних спадкоємців. В Україні ставка податку для прямих спадкоємців становить 0,5 % від вартості спадщини або подарунку.

Податок на нерухоме майно: проектом Закону України "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)" пропонується оподатковувати будівлі та споруди за ставкою, яка встановлюється органами місцевого самоврядування при затвердженні бюджету на черговий податковий рік, у розмірах не нижче 0,2 % та не вище 1 % до бази оподаткування.

Об'єктом оподаткування нерухомості є житлові будинки або їх частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі та інші будівлі, споруди, їх структурні компоненти та додаткові прибудови. Не підлягають оподаткуванню будівлі громадян у розрахунку 21 м2 загальної площі такої будівлі на кожного члена сім'ї плюс 10 м2 на сім'ю.

Серед реальних податків поширені земельний та промисловий.

Об'єктом оподаткування земельного податку є площа земельної ділянки. Диференціація ставок залежить від родючості ґрунту і місця перебування ділянки.

Промисловий податок стягується з різних видів промислів, що приносять прибуток. Він не передбачає точного обліку прибутків, а оподаткування здійснюється за зовнішніми ознаками майна, що пов'язано з одержанням прибутку. В Україні податок на промисел сплачується фізичними особами у вигляді плати за патент на право разової торгівлі. Проектом Податкового кодексу передбачається скасування цього податку як такого, що не відповідає потребам формування бюджету.

Домовий податок установлюється на житлові будівлі та приміщення для торгівлі на підставі їх оцінки за зовнішніми ознаками. В Україні не застосовується.

Податок на грошовий капітал поширюється на кошти, вкладені в цінні папери, з обліком прибутку, який вони приносять. Більш поширеним є оподаткування не грошового капіталу, а фактичного прибутку, отриманого від функціонування капіталу. В Україні не застосовується.

Непрямі податки. Поділяються на дві підгрупи залежно від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля пов'язана з використанням акцизів і фіскальних монополій. Зовнішня торгівля характеризується встановленням мита на товари, що експортуються й імпортуються. Непрямі податки зараховуються в ціну товарів і сплачуються споживачами цих товарів.

Акцизи -- непрямі податки, що стягуються у вигляді додатку до ринкової ціни. Акцизний збір установлюється па високорентабельні товари, а також на товари, виробництво яких є монополією держави. Ставки акцизних зборів передбачені у твердій сумі до одиниці товару і змінюються залежно від виду товару. Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності -- виробники й імпортери підакцизних товарів.

До підакцизних товарів належать: лікеро-горілчані вироби, тютюнові вироби, хутра, ювелірні вироби, автомобілі тощо, всього ЗО найменувань.

Процес збору акцизу має такі недоліки:

· перелік підакцизних товарів формується за суб'єктивними ознаками (наприклад, зарахування певного товару до товарів тривалого користування);

· специфічні ставки застосовуються не тільки для порівняння за ціною товару, а й для товарів, ціни на які різняться в 10-20 разів;

· відсутній механізм адміністративного контролю за підакцизними товарами, що експортуються або використовуються для виготовлення інших підакцизних товарів, а також за тими, що мають подвійне функціональне призначення, наприклад спирт.

Податок на додану вартість -- фіскально-регулюючий інструмент, що, як правило, запроваджує високорозвинена країна для обмеження споживання. Це універсальний акциз, що є податком на споживання, і його введення має економічний зміст у країнах з економікою, яка характеризується перманентним зростанням.

Порядок стягнення податку на додану вартість досить складний і високовартісний; встановлення пільг є порівняно важким процесом. В Україні з моменту введення податку на додану вартість до 200 разів змінювалися порядок його сплати, відсотки, терміни сплати. Економічна сутність цього виду податку полягає в тому, що він не поширюється на перенесену вартість, яка вже була до цього обкладена податком.

Податок на додану вартість є універсальним непрямим податком на споживання, одним з видів загальної категорії "непрямі податки", до якої також належать податок з обігу, податок з продажу та податок з реалізації. Водночас податок на додану вартість є прогресивнішим, ніж податок з продажу, який має обмежену податкову базу.

В Україні, як і в більшості країн, де діє цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості -- метод податкового кредиту, тобто сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальниками.

Податком з продажу (купівлі) оподатковується сукупний обсяг продажу або купівлі товарів.

Податок з обігу враховує товарний обіг і обіг послуг.

Фіскальна монополія -- інший вид непрямого оподаткування. Сутність її полягає в тому, що держава встановлює таку ціну на товар, яка забезпечує певні стабільні й постійні надходження в державний бюджет. За економічним змістом фіскальна монополія виражає прибуток від реалізації монополізованих товарів.

Монополія держави може бути частковою і повною. За часткової монополії монополізується:

· тільки процес ціноутворення;

· процес ціноутворення і виробництва окремих товарів;

· процес ціноутворення і реалізації товарів.

За повної монополії держави вона залишає за собою право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими державними органами ціноутворення цінами.

З історії відомо, що об'єктом фіскальної монополії виступали, як правило, споживчі товари широкого вжитку: сіль, спиртні напої, тютюн, сірники тощо. Нині фіскальна монополія стала архаїчною формою оподаткування.

Мито встановлюється при ввозі та вивозі товарів через кордон держави. Мито буває:

· статистичне -- встановлюється з метою обліку експорту й імпорту товарів в умовах вільної зовнішньої торгівлі;

· фіскальне -- встановлюється на товари зі стійким попитом;

· протекціоністське -- вводиться в односторонньому порядку з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренції з боку товарів іноземного виробництва. Його розмір має забезпечувати цінову перевагу вітчизняних товарів на внутрішньому ринку;

· антидемпінгове -- вводиться також для захисту внутрішнього ринку;

· преференційне -- встановлюється на двосторонній основі з метою розвитку міжнародної торгівлі;

· зрівняльне -- встановлюється за згодою торгуючих сторін, повинне зрівноважити ціни на іноземні та вітчизняні товари з метою уникнення цінової конкуренції між ними.

У сучасних умовах економічно доцільним, з точки зору поповнення бюджету, може бути введення специфічного мита.

Доцільність його існування підтверджується практичним досвідом розвинених держав світу, де використовується ця система. Наприклад, у Великобританії ставки акцизного збору базуються на кількості тютюнової продукції, яка ввозиться або виробляється.

Введення специфічного мита дає змогу:

· уникнути можливості маніпуляцій з митною вартістю товару і відповідно забезпечити надходження усієї суми податків у бюджет;

· наблизитись до вже існуючих принципів і параметрів оподаткування у сусідніх державах (Росії, Білорусії, Словаччині тощо), і це робить невигідним перепродаж і контрабанду тютюнових та алкогольних виробів з території цих держав, а також розширює базу оподаткування;

· стимулювати ввезення в Україну високоякісних товарів, на які є попит, на противагу дешевим товарам низької та сумнівної якості.

Перевагою непрямих податків є те, що вони формують прибутки державного бюджету. Недолік полягає в тому, що їх сплата не залежить від розміру прибутків, а це негативно впливає на рівень та якість умов життя вразливих верств населення.

Загальнодержавні і місцеві податки

Загальнодержавні податки. Встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України. До них належать:

1) податок на додану вартість (за способом стягнення може бути: одноетапним, багатоетапним, кумулятивним (каскадним), некумулятивним). Проектом Податкового кодексу передбачається зниження ставки податку на додану вартість з 20 % до 17 %. З них 15 % планується спрямовувати на формування поточного бюджету і 2 % -- на формування бюджету розвитку;

2) акцизний збір. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які зазначені у Законах України: "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби" від 6 лютого 1996 р., "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" від 7 травня 1996 р., "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них" від 24 травня 1996 р., "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11 липня 1996 р. Проектом Податкового кодексу пропонується виключення з переліку підакцизних товарів ювелірних виробів та золота;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на прибутки фізичних осіб (оподаткування заробітної плати, з 1 січня 2004 р. становить 13 %);

5) мито;

6) державний збір;

7) податок на нерухоме майно;

8) плата (податок) на землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (єдине джерело державних дотацій дорожнього господарства);

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держаного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове соціальне страхування;

16) збір на обов'язкове пенсійне страхування;

17) збір у Державний інноваційний фонд;

18) плата за торговельний патент на окремі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір (застосовувався до 1 січня 2000 р.);

22) єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України.

Місцеві податки. До них належать:

1. Податок на рекламу. Сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які подаються з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, інших технічних засобів на вулицях, магістралях, майданчиках, будинках, у транспорті та в інших місцях. Об'єкт оподаткування -- вартість послуг за розміщення реклами; ставка оподаткування -- не більше 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % -- за розміщення реклами на тривалий час. Строк сплати до бюджету -- під час оплати послуг за розміщення реклами.

2. Комунальний податок. Обов'язковий для встановлення місцевою владою; стягується з підприємств та організацій, крім бюджетних установ, організацій та планово-дотаційних підприємств. Об'єкт оподаткування -- річний фонд оплати праці, обчислений, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Ставка оподаткування -- не більше 10 % неоподаткованого мінімуму доходів громадян на місяць для кожного середньоспискового працівника. Строк сплати до бюджету -- в порядку, визначеному місцевими радами.

Місцеві збори:

1) збір на паркування автотранспорту (обов'язковий для встановлення місцевою владою). Платниками є юридичні особи і громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка -- до 3 % мінімальної зарплати у спеціально обладнаних місцях, до 1 % -- у відведених місцях;

2) ринковий збір (обов'язковий для встановлення місцевою владою). За станом на 1 січня 2004 р. в Україні нараховувалося до 4000 ринків;

3) збір за видачу ордера на квартиру (обов'язковий для встановлення місцевою владою). Сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, який дає право на заселення до квартири. Ставка -- до 30 % мінімальної зарплати;

4) курортний збір. Платники -- громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Ставка -- до 10 % мінімальної зарплати;

5) збір за участь у бігах на іподромі (за участь у розіграші кінноспортивної лотереї). Стягується з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Ставка -- до трьох мінімальних зарплат за кожного коня;

6) збір за виграш на бігах на іподромі. Стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу;

7) збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Стягується у вигляді відсоткової надбавки до плати, яка визначена за участь у грі. Ставка -- до 5 % надбавки до плати за участь у грі;

8) збір за право використання місцевої символіки. Стягується з підприємств та організацій за використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) з комерційною метою. Об'єкт оподаткування -- вартість виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг з використанням місцевої символіки; ставка оподаткування -- з юридичних осіб не більше 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг з використанням місцевої символіки. Термін сплати до бюджету -- в порядку, визначеному місцевими радами;

9) збір за право проведення кіно- і телезйомок. Сплачують комерційні кіно- і телеорганізації, організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які здійснюють зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Об'єкт оподаткування -- фактичні витрати на проведення зйомок. Ставка оподаткування -- граничний розмір не може перевищувати фактичних витрат на здійснення зазначених заходів. Термін сплати до бюджету -- в порядку, визначеному місцевими радами;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Сплачується підприємствами та організаціями, які мають дозвіл на проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Об'єкт оподаткування -- вартість товарів, заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Ставка оподаткування -- не більше 0,1 % вартості товарів, заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу або від суми, на яку випускається лотерея. Термін сплати до бюджету -- за три дні до здійснення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу або під час одержання дозволу на ви пуск лотерей. Сплачується в порядку, визначеному місцевими радами;

11) збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що відправляється за кордон;

12) збір за надання дозволу на розміщення об'єктів роздрібної торгівлі та сфери послуг (обов'язковий для встановлення місцевою владою). Стягується з підприємств та організацій, які реалізують продукцію або товари. Об'єкт оподаткування -- послуги, пов'язані з оформленням та наданням дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, -- залежно від площі торговельного місця, його територіального розміщення та виду продукції. Ставка оподаткування -- не більше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподаткованого мінімуму громадян на день -- за одноразову торгівлю. Термін сплати до бюджету -- в порядку, визначеному місцевими Радами;

13) збір з власників собак (обов'язковий для встановлення місцевою владою, раніше не передбачався).

Місцеві податки і збори, механізм і порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів, крім зборів за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що відправляється за кордон, який встановлюється обласними радами народних депутатів.

Становлення і розвиток податкової системи України

Суми, отримані від місцевих податків і зборів, зараховуються до місцевих бюджетів.

Податкове законодавство України на сьогодні складається приблизно з 7 тисяч підзаконних актів. Внаслідок існування податкового законодавства в його нинішньому вигляді до 60 % ВВП України створюється в "тіньовій" економіці. Учасники суспільного виробництва у тіньовому секторі, як правило, не сплачують ніяких податків ні в державний, ні у місцеві бюджети або ці надходження становлять порівняно мізерні суми.

З підприємств стягується до 50 %, а в більшості випадків -- 80-90 % прибутку, практично нічого не залишається на розвиток самого підприємства. Водночас досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що граничний сумарний розмір оподат кування не може перевищувати 1/3 обсягу прибутку, отриманого підприємством. Перевищення цього рівня підриває основи суспільно-економічного відтворення, призводить до розбалансування економіки і загрози соціального вибуху. Наприклад, у всьому світі підприємства відраховують 5 % від прибутку на сплату за землю, в Україні -- 80 % (за перебування в центрі міст). Нині при складанні проекту Податкового кодексу ця норма переглядається.

Існує визначення граничного рівня оподаткування прибутку підприємств -- крива Лаффера. Відповідно до неї сумарна ставка прямих і непрямих податків у середньому не повинна перевищувати 37,7 %. У цьому випадку бюджет одержує всі необхідні й заплановані надходження.

У європейських країнах населення сплачує 5 основних податків:

· прибуткові податки з приватних осіб і підприємств (податок на прибуток);

· податок на додану вартість (застосовується у 28 країнах із 156);

· податки на заробітну плату, сплачуються і роботодавцями, і працюючими;

· податок на майно в будь-якій формі;

· акцизи.

На сьогодні в Україні необхідним є здійснення податкової реформи, головна мета якої:

· реструктуризація податкового навантаження, приведення його у відповідність до структури економіки;

· зниження податкового тиску, скорочення кількості податків і спрощення правил їх сплати;

· перенесення акценту з "умовно-змінних" податків, що зростають пропорційно зростанню ділової активності підприємства (податок на прибуток, податок на додану вартість), на "умовно-постійні" податки (податки на майно, користування природними ресурсами), що заохочують активніші й ефективно працюючі підприємства;

· широке використання податкових стимулів: податкових канікул; податкових пільг на інвестиції; податкових вільних економічних зон.

Таким чином, для розбудови ефективної економіки розвиток податкової системи має бути спрямований на стимулювання підприємницької активності виробників. Оптимізація оподаткування, досягнення балансу між економічною ефективністю й соціальною справедливістю -- загальна мета податкової політики країн із розвиненою ринковою економікою.

Список використаної літератури

1. Арзянцев Ю. С. Прибутковий податок і розширення бази і зниження ставок // Фінанси. -- 1997. --№ 2. -- С. 108-111.

2. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. -- К.: Атіка, 2002.-- С. 69-91.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів. -- К.: НІОС, 2001. -- С. 197-238.

4. Вишневський В. П. До питання про реформу податкової системи України // Фінанси України. -- 1996. -- № 12. -- С. 64-77.

5. Збірник нормативних та інструктивних документів з оподаткування підприємницької діяльності. -- Львів: НКВЦ "Ельф", 1993. -- С. 11-191.

6. Красоватий А. І. Вдосконалення податку на додану вартість // Фінанси України. -- 1996. -- № 9. -- С. 96-100.

7. Общая теория финансов / Под ред. Л. А. Дробоздиной. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. -- С. 91-111.

8. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія) . -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 136-167.

9. Петроеська І. О., Клиновий Д. В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). -- К.: ЦУЛ, 2002. -- С. 58-77.

10. Плішко І. Оподаткування прибутку підприємств в умовах становлення ринкових відносин /У Фінанси України. -- 1996. -- № 9. -- С. 110-114.

11. Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. -- К.: Либідь, 1994. -- С. 18-33.

12. Токарева Т. А., Папіка А. А. Удосконалення податкового механізму -- важлива умова зміцнення доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. -- 1996. -- № 11. -- С. 100-106.

13. Удосконалення системи оподаткування // Фінанси України. -- 1997.-- № 1. -- С. 5-12.

14. Финансьі: Учебник / Под ред. В. М. Радионовой. -- М.: Финансы и статистика, 1995.