Видатки державного бюджету, їх склад і структура як віддзеркалення фінансової політики держави

30

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінанси”

на тему “Видатки державного бюджету, їх склад і структура як віддзеркалення фінансової політики держави”

Роботу виконала студентка

факультету

Науковий керівник:

ПОЛТАВА 2009

Зміст

Вступ

1. Державний бюджет України як віддзеркалення фінансової політики держави

2. Склад і структура видатків державного бюджету

3. Фінансова політика держави щодо видатків державного бюджету

4. Пропозиції щодо покращення структури видаткової частини державного бюджету України

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше уваги.

Метою курсової роботи являється дослідження видаткової частини державного бюджету України, зокрема факторів, що на неї впливають, визначити шляхи покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України.

Предметом курсової роботи є дослідження взаємовідносин, які складаються під час формування і реалізації державного бюджету України, зокрема його видаткової частини.

Суб'єктом дослідження і аналізу є проведення бюджетної політики держави, а об'єктом відносини при формуванні і розподілі фондів грошових коштів.

Під час дослідження даної теми ми ставили завдання:

1) визначити суть, значення державного бюджету України;

2) здійснити огляд макроекономічних показників, зокрема тих , що стосуються видаткової частини бюджету, а також визначити проблеми, що виникають при формуванні видаткової частини бюджету;

3) запропонувати заходи, які можуть підвищити ефективність видаткової частини державного бюджету і бюджетної системи України в цілому.

У курсовій роботі була зроблена спроба дати відповідь на ряд запитань, зокрема: як впливають видатки на функціонування національної економіки; їх вплив на подальший розвиток держави; внести пропозиції які можна використати для покращення політики.

Перший розділ даної курсової роботи розкриває суть, значення державного бюджету і модель бюджету України.

У другому розкривається склад і структура видатків державного бюджету.

У третьому розділі здійснюється розглядається фінансова політика держави щодо видатків державного бюджету.

Четвертий розділ вивчає основні пропозиції щодо покращення ефективності видаткової частини бюджету України.

При написанні курсової роботи були використані законодавчо-нормативні акти України, що регламентують проведення бюджетної політики, закони України, а також статичні показники періодичної літератури, а саме журналів “Фінанси України”, “Економіка України”, “Статистика України”.

1. Державний бюджет України як віддзеркалення фінансової політики держави

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках -- пріоритетні напрями вкладень коштів.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення [6].

Основні напрями бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

З державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

До проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

У державному бюджеті України Передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % від обсягу видатків державного бюджету України Для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

Понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2 % загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України.

Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.

Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській чи районній у місті раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, то бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно у бюджеті міста або у бюджеті району в місті.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України [3].

Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності вимагає формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності обумовлює відображення показників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності щодо результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Метод експертних оцінок. Показники та вагові коефіцієнти що використовуються у процесі оцінки привабливості ринку, для кожної галузі та сфери бізнесу оригінальні.

Завершується стратегічний аналіз оцінкою стратегічної позиції підприємства. Для цього використовуються два параметри: привабливість ринку та стратегічний потенціал підприємства. Оцінка стратегічної позиції підприємства здійснюється на кожному привабливому сегменті ринку з метою виявлення відповідності можливостей підприємства його конкурентному середовищу. Добуток оцінок потенціалу підприємства та привабливості ринку дає основний результат аналітичної стадії -- значення стратегічної позиції. З урахуванням стратегічної позиції приймається рішення про використання ресурсів підприємства на тому чи іншому сегменті ринку: політика інвестування, реінвестування, селективного зростання, низької активності.

Безумовно, використовуваний аналітичний інструментарій відіграє важливу роль для одержання достовірних, повних і точних результатів стратегічного аналізу. Взагалі використовують набір аналітичних інструментів, рекомендований у табл. 1.:

Таблиця 1.

Результати і рекомендовані інструменти стратегічного аналізу

Етапи	Рекомендовані аналітичні інструменти	Результати
Ідентифікація стратегічного потенціалу	Метод порівнянь дескриптивний аналіз	визначення портфеля стратегічних ресурсів визначення потенціалу стратегічного успіху
Оцінка привабливості ринку	експертні оцінки концепція СЗГ екстраполяція моделювання	вибір перспективних ринків складання прогнозів розвитку привабливих ринків визначення можливих змін середовища, які впливають на розвиток підприємства
Оцінка стратегічної позиції	статистичний аналіз матриця Мак-Кінзі	рішення про використання ресурсів підприємства на привабливих ринках у перспективі основа для переформулювання стратегій відповідність можливостей підприємства його конкурентному середовищу

Ефективність стратегічного аналізу обумовлена дотриманням низки принципів. Це комплексність і системність стратегічного аналізу; наступність результатів ретроспективного аналізу та SWOT-аналізу; використання достовірної й об'єктивної інформації в аналітичній роботі; обґрунтованість вибору, набору аналітичного інструментарію.

На підставі розгляду стратегічного аналізу в теоретичному і методологічному аспектах можна дійти висновку, що даний вид аналітичної роботи є окремим елементом системи стратегічного управління, який використовується як основа прогнозування позиції підприємства на привабливих ринках.

2. Склад і структура видатків державного бюджету

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну -- видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну -- на оборону, управлінську -- на утримання управлінських структур (органи державної влади й управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов'язані з системою державного кредиту, -- на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії й дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру -- геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування тощо). Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового забезпечення економіки, основними формами якого є самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист -- це державні субсидії і допомоги окремим громадянам, які внаслідок об'єктивних, незалежних від них причин не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе [15]. Видатки на соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я, духовне і фізичне виховання. Нині відповідно до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціальної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні і кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини. Видатки на соціальне забезпечення пов'язані із державним забезпеченням тих громадян, які не можуть утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, самотні особи похилого віку тощо.

Видатки бюджету на науку відбивають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень. Нині бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не набули належного поширення. Видатки бюджету на оборону охоплюють витрати на закупівлю озброєнь і військової техніки та на утримання військових частин, а також до них належать витрати на наукові дослідження у цій сфері і на виплату пенсій військовослужбовцям. Видатки у сфері міжнародної діяльності -- це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної влади. Видатки на обслуговування державного боргу -- це витрати на погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

Найбільшу питому вагу у зведеному бюджеті України займають соціальні видатки та видатки на народне господарство, науку, соціальний захист та соціальну сферу.

Таким чином, як свідчать дані (див. додаток А), нині бюджету України притаманна досить чітко виражена соціальна спрямованість. Однак це не забезпечує достатнього рівня соціальних послуг. Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту і соціально-культурних установ та закладів в останні роки суттєво знизилась. Причина відома -- тривалий процес зниження обсягу виробництва призвів до такого низького обсягу ВВП, що його просто не вистачає, і ніякий перерозподіл у бюджеті між напрямами видатків не в змозі вирішити окремі проблеми.

При виборі об'єктів бюджетного інвестування враховується здатність виробників випускати експортоспроможну та імпортозамінну продукцію, а також вироби особливої соціальної значущості(лікувальні препарати, продукти харчування, інші товари першої необхідності), знаходити і розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і відповідно нарощувати обсяги її реалізації. Враховуються також можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення питань енергозбереження та використання альтернативних джерел енерго постачання. В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можливості виділяти бюджетні кошти на підтримку неефективних підприємств, які, власне, є банкрутами. Тому особливої ваги набуває питання перепрофілювання, а в окремих випадках і закриття неефективних виробничих структур.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

3. Фінансова політика держави щодо видатків державного бюджету

Вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства не можна зрозуміти без вивчення фінансової політики.

Політика як узагальнююче поняття охоплює всі напрямки діяльності держави. Залежно від сфери суспільних відносин, яка є об'єктом політичного впливу, виділяють економічну, бюджетну, кредитну, внутрішню і зовнішню політику.

Фінансова політика має самостійне значення і водночас є важливим засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері, військовій реформі, в міжнародних відносинах.

Західні економісти - Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю ототожнюють поняття фінансово-бюджетної і фінансової політики, визнаючи їх як зміни, які вносяться урядом у порядок державних витрат і оподаткування і спрямовані на забезпечення повної зайнятості і неінфляційного національного продукту .

Більш структурованим є визначення фінансової політики як сукупності заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, які держава здійснює через фінансову систему.

Фінансова політика відображає суб'єктивну сторону функціонування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система є об'єктивними явищами. Вони існують незалежно від окремих суб'єктів фінансових відносин і загалом відбивають об'єктивні закономірності розвитку. Але механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин і рух грошових потоків, хоча і підпорядковані цим об'єктивним закономірностям, не спрацьовують самі по собі. Їх організовують конкретні суб'єкти, які керуються багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, поєднуючи при цьому як загальносуспільні, так і власні інтереси. Тому фінансова політика завжди є переплетінням широкої гами різноманітних інтересів окремих політичних партій і владних структур, центральних і місцевих органів влади та управління, різних верств населення тощо.

Незважаючи на це, фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством. Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання ставлять до фінансової політики, слід усвідомити дуже важливий висновок - фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї важливої вимоги призводить до значних втрат у народному господарстві.

Фінансова політика - спосіб впливу фінансових відносин на економічний і соціальний розвиток суспільства; знаходиться в попередній залежності від характеру виробництва і сутності фінансових відносин; проявляється в системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх розподілу.

Фінансова політика - це цілеспрямована діяльність держави з використанням фінансової системи, що направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою свої функцій.

Головне завдання фінансової політики - забезпечення відповідними фінансовими ресурсами для реалізації тої чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку, тобто збереження в даній державі системи суспільних відносин.

Дія фінансової політики на економіку і соціальний розвиток суспільства потребує, щоб фінансова політика здійснювалась на основі науково-обґрунтованої теорії. Досвід економічного розвитку показав, що відрив фінансової політики від економіки стримує реалізацію тих задач, які необхідно вирішувати для розвитку суспільства.

Науковий підхід передбачає [13]:

1. Відповідність фінансової політики об'єктивно закономірному розвитку виробництва, тому важливе значення має наявність достовірної інформації.

Така інформація повинна повідомляти про процеси, що здійснюються в економіці, в соціальній сфері і відображати результати проведених заходів. Інформація складає базу для вироблення ефективної політики. Необхідність також притримуватися принципу зворотного зв'язку - основа правильності фінансової політики.

Основний напрямок фінансової політики повинен орієнтуватися на підвищення економічної ефективності і мати своєю метою ріст обсягу та ефективності використання фінансових ресурсів. Ріст показника фінансовіддачі свідчить про дієвість фінансової політики. При виробці фінансової політики враховуються умови і заходи, які проводились із врахуванням специфіки кожного конкретного етапу розвитку економіки країни. Якщо не враховувати фінансові ресурси, то це приведе до бюджетного дефіциту. При розробці фінансової політики необхідно враховувати досвід і використовувати умови конкретні для даної ситуації, оскільки копіювання чужого досвіду не дає дієвих результатів в кожній конкретній ситуації.

2. Рішення повинні прийматися на основі розрахунку і конкретного та чіткого передбачення наслідків заходів, що будуть проводитися.

3. Важливою умовою є використання комплексного підходу до проведення і вироблення фінансової політики. Координація повинна бути направлена на вирішення основних завдань. Важливо також враховувати цінову, зарплатну та кредитну політики. Якщо нема згоди, то й неможливо досягнути позитивних результатів. Фінансова політика є складовою економічної політики і має специфічні для неї способи і методи вирішення поставлених завдань. Можуть використовуватися різні шляхи досягнення результатів: прогнозування і вивчення результатів проведених заходів.

Зміст фінансової політики держави включає такі ланки:

- вироблення науково-обґрунтованих концепцій (системи поглядів) розвитку фінансів. Вони формуються на основі вивчення вимог економічних законів, усестороннього аналізу розвитку господарства, перспектив розвитку економічних відносин, потреб населення;

- визначення основних напрямків використання фінансів як на перспективу, так і на поточні потреби. при цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховують міжнародні фактори, можливості росту збільшення фінансових ресурсів;

- здійснення практичних дій, направлених на досягнення поставлених цілей.

Єдність цих трьох основних ланок і визначає зміст фінансової політики.

Фінансова політика, як специфічна галузь людської діяльності, відноситься до категорій надбудови. Між нею і економічною базою є тісний зв'язок.

З одного боку, фінансова політика скорочується економічними відносинами, суспільство не вільне у виробленні і проведення фінансової політики, - фінансова політика обумовлена економікою.

З другого боку, виникаючи і розвиваючись на основі економічної бази, фінансова політика володіє певною самостійністю; у неї свої закони, логіка розвитку. В силу цього, вона здійснює зворотній вплив на економіку і стан фінансів.

Слід розрізняти фінансову політику і економічну політику. Фінансова політика - це самостійна сфера діяльності держави в галузі фінансових відносин. Вона є важливим засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільної діяльності - чи то економіка, соціальна сфера, чи міжнародні відносини.

Політика, політичний вплив, політичне керівництво зводяться до трьох основних елементів:

- по-перше, визначення і постановка основних цілей та конкретизація перспективних і головних завдань, які необхідно вирішувати для досягнення поставлених цілей та за певний, визначений період життя суспільства;

- по-друге, розробка методів, засобів і конкретних форм організації відносин, з допомогою яких дані цілі досягаються в найкоротші строки, а найближчі і перспективні завдання вирішуються оптимально;

- по-третє, підбір і розміщення кадрів, які здатні вирішувати поставлені завдання, організовувати їх завдання.

Сама по собі фінансова політика не може бути поганою чи хорошою. Вона оцінюється відповідно до того, наскільки вона відповідає інтересам суспільства (чи певній його частині) і наскільки сприяє досягненню поставлених цілей та вирішенню конкретних завдань.

Фінансова політика перш за все спрямована на формування можливого обсягу фінансових ресурсів, оскільки вони - матеріальна база будь-яких перетворень. Отже, для визначення і формування фінансової політики потрібні:

достовірна інформація про фінансовий стан держави;

фінансовий потенціал держави, тобто її об'єктивні можливості.

У період еволюційного розвитку суспільного життя і стабільного державного будівництва внутрішня і зовнішня фінансова політика держави вирішують одне головне завдання - забезпечення, збереження і зміцнення існуючої в даній державі системи суспільних відносин.

У період революційних змін політичні сили, які зацікавлені в зміні системи, яка склалася раніше, проводять політику, спрямовану на зруйнування діючої системи і формування нової системи суспільних відносин. Роль фінансів, фінансової політики в критичні моменти життя суспільства важко переоцінити, оскільки в першу чергу відбувається радикальний перерозподіл фінансових ресурсів.

В основі розподілу і перерозподілу лежать:

- вибір суб'єктів-власників і розподілювачів фінансових ресурсів;

- вибір пріоритетних напрямків використання фінансових ресурсів;

- вибір джерел і напрямків формування фінансових ресурсів та ступінь централізації їх в руках держави.

Ці завдання вирішуються залежно від змісту і функцій держави.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фактори залежності держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції до світових економічних систем тощо.

Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту народу, інтелектуальний рівень населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвиток форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. З огляду на це фінансова політика змінюється і коригується з урахуванням практичної потреби.

4. Пропозиції щодо покращення структури видаткової частини державного бюджету України

В основу розрахунків Державного бюджету на 2007 рік були покладені прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2006 рік [1] Передбачалося, що обсяг валового внутрішнього продукту номінально складе 124,1 млрд. грн., а в порівнянні з 2006 р. реально зменшиться на 1 %. Індекси росту оптових і споживчих цін намічалися в розмірі відповідно 1,353 і 1,25. Було враховано, що фонд оплати праці робітників, службовців, працівників кооперативів, малих і спільних підприємств, військовослужбовців складе 30 840 млн грн. При цьому середньомісячна заробітна плата робітників та службовців очікується в сумі 184,1 грн. Балансовий прибуток очікується в розмірі 7,7 млрд грн.

Верховною Радою України був затверджений Державний бюджет України по доходах -- 23895,3 млн грн. і по витратах -- 25135,3 млн грн. Граничний рівень бюджетного дефіциту затверджений у сумі 1240,0 млн грн.

У 1 кварталі 2006 року економічна і фінансова ситуація в Україні, незважаючи на визначені зрушення, залишалася складною. Реальний валовий внутрішній продукт за січень -- березень 2007 року в порівнянні з відповідним періодом 2006 року зменшився на 4,8%. Зазначене зменшення відбулося в основному за рахунок зниження валової доданої вартості в будівництві на 22,9%, у торгівлі і сфері суспільного харчування -- на 9,6%, на транспорті і підприємствах зв'язку -- на 9,4%, у промисловості -- на 1,8%.

Індекс інфляції споживчого ринку з початку 2007 р. складав 103,5%, що на 1,8 процентних пункту перевищує відповідний показник за аналогічний період попереднього року.

Рівень зареєстрованого безробіття з початку року збільшився на 0,3 процентних пункти і на 1 квітня 2007 року складав 4,0% працездатного населення. Найбільший рівень безробіття продовжує зберігатися в Івано-Франківської (7,6%), Чернігівської (7,1%), Львівської (6,7%), Волинської (6,6%) і Житомирської (6,4%) областях.

Обсяги промислового виробництва за I квартал 2007 року зменшилися в порівнянні з відповідним періодом минулого року на 2,4%.

Істотне зниження мало місце в хімічній і нафтохімічної промисловостях (13,6%), промисловості будівельних матеріалів (8,7%), машинобудуванні і металообробці (5,5%).

Найбільший спад виробництва за I квартал 2007 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року допущений підприємствами Івано-Франківської (на 28,25), Тернопільської (на 19,6%), Чернігівської (на 13,9%), Вінницької (на 13,8%) областей.

Продовжувало погіршуватися фінансовий стан суб'єктів господарської діяльності. За січень -- лютий 2007 року балансовий прибуток підприємств і організацій України складала 706,4 млн грн. і зменшився проти відповідного періоду 2006 р. майже на третину. У даний період збитково працювала майже половина (49%) підприємств. Сума допущених ними збитків склала 2149,0 млн грн.

Продовжувалося збільшення дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств України. Так, дебіторська заборгованість на 1 березня 2007 року досягла 117,2 млрд грн. і збільшилася з початку року на 9,3 млрд грн., чи на 8,6%, а кредиторська -- на 165,9 млрд грм. і збільшилася з початку року на 12,3 млрд грн., чи на 8%. Майже 36% продукції в січні - лютому 2007 р. було реалізовано шляхом бартерних операцій Найвищий рівень бартерних операцій мав місце в Рівненської (71,1%), Хмельницької (57,1%), Сумський (55,3%) областях.

Збереження зазначених негативних явищ в економіці прямо впливає на виконання доходів бюджету і, відповідно, на фінансування витрат.

Про це свідчить виконання бюджету й у I кварталі. Так, у зведений бюджет за січень -- березень 2007 р. надійшло 6160,6 млн грн., чи 93,8% від прогнозних показників 1-го кварталу 2007 року і 18% від річних обсягів, а в державний бюджет -- 3653,2 млн грн., що складає 88,1% від плану 1-го кварталу 2007 року і 15,5% від плану на 2007р.

Дохідна частина зведеного бюджету за цей період склала 24,8% до ВВП, що на 2,6% менше, ніж за аналогічний період минулого року.

У порівнянні з аналогічним періодом 2006 р. номінальні доходи зведеного бюджету за 1 квартал 2007 року збільшилися на 8,3%, Державного бюджету -- на 30,35%.

Однак реальні доходи зведеного бюджету за даний період зменшились на 10,7% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а Державного бюджету -- збільшилися на 7,3%.

Найбільш вагомими в структурі доходів бюджету залишаються податкові надходження, що складають за даний період у зведеному бюджеті 4,7 млрд грн., чи 75,5%, а в Державному бюджеті -- 2,6 млрд грн., чи 87,8%.

За 1 квартал 2007 р. у зведений бюджет надійшло 1066,3 млн грн. податки на прибуток підприємств, що менше прогнозного показника 1-го кварталу 2007 року на 24,5 млн грн. і суми надходжень за відповідний період минулого року на 191,9 млн грн. У Державний бюджет при плані надходжень цього податку на січень -- березень у сумі 312,8 млн грн. надійшло лише 173,1 млн грн., що складає 55,3% від плану за 1 квартал 2007 року, чи 13,1 % від плану на рік. У місцеві бюджети при прогнозних надходженнях податку на прибуток у сумі 778 млн грн. надійшло 893,2 млн грн., чи 114,8%, що менше рівня надходжень за відповідний період минулого року на 365 млн грн.

Таке положення надходжень пояснюється тим, що до 10.02.07 р. не здійснювалося розмежування надходжень цього податку між Державним і місцевим бюджетами і вони в повному обсязі зараховувалися в місцеві бюджети.

Зменшення фактичних надходжень у місцеві бюджети в порівнянні з відповідним періодом минулого року пояснюється скасуванням понижуючого коефіцієнта і застосуванням з 1 січня 2007 р. повних норм амортизації, а також зменшенням проведених взаємозаліків у рахунок погашення недоїмки по податку на прибуток на 370,5 млн грн.

Негативний вплив на надходження коштів у Державний бюджет зробило прийняття Верховною Радою України Закону України від 20 11.06 м № 269-X1V «Про внесення змін а статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті дії якого податкові зобов'язання податку на прибуток по звіті зменшувалися на суму переплати, отриманої за рахунок зміни понижуючого коефіцієнта з 0,7 до 0,6 по збиткових підприємствах. У цих умовах при запланованих надходженнях у Державний бюджет на I квартал 2007 року в сумі 49,5 млн грн. платникам було повернуто 38,1 млн грн. податку на прибуток. При цьому по платежах за рахунок зміни понижуючого коефіцієнта з 0,7 до 0,6 недоїмка за станом на 01.04.07 р. склала 75,1 млн грн., а переплата -- 43,1 млн грн.

Прогнозний показник 1 кварталу 2007 року по надходженнях податку на прибуток перевиконаний у 13 областях і в м. Києві. Разом з тим низький рівень виконання надходжень за січень -- березень 2007 р. мав місце в наступних областях: Рівненської -- 39,6, Миколаївської -- 40,1, Запорізької -- 62,1, Дніпропетровської -- 64,9, Донецької -- 66,5, Волинської -- 68,2%.

Спад виробництва і низька платоспроможність підприємств у звітному періоді вплинули на зростання податкової заборгованості в порівнянні з початком 2007 р. Так, недоїмки по податку на прибуток підприємств складає 558,7 млн грн., чи 39,1%. Найбільша питома вага недоїмки в загальному її обсязі по м. Києву -- 12,2% і областям: Запорізької -- 22,0, Дніпропетровської і Рівненської -- 8,4, Львівської -- 7,7, Миколаївської -- 6,7, Донецької -- 6,6%.

Основними боржниками по зазначеному податку перед бюджетом є атомні електростанції. Негативний вплив на збільшення бюджетної заборгованості робить постійний перерозподіл НАЭК «Энергоатом» відпускного тарифу за відпущену електроенергію між атомними електростанціями, що відпускають електроенергію підприємствам. Оскільки підприємства не можуть розрахуватися за неї, то кількість боржників у цьому ланцюзі не зменшується. Заборгованість НАЭК «Энергоатом» перед атомними станціями досягла: у Запорізькій області -- близько 500 млн грн., Миколаївської -- 700 млн, Рівненської -- 358 млн грн., у результаті чого недоїмка по податку на прибуток по них за станом на 01.04.07 р. складає близько 580 млн грн.

Надходження податку на прибуток із громадян у зведений бюджет за 1 квартал 2007 року склали 840,1 млн грн., чи 93,4% від прогнозного показника звітного періоду і 21,3 -- від річного обсягу. Сума зазначеного податку, що надійшла в Державний бюджет, склала 264,2 млн грн., чи 95,9% від плану на 1 квартал 2007 року і 21 7%--від плану на 2007р.

Надходжень податку на прибуток із громадян за січень -- березень отриманий на 54,7 млн грн. більше, ніж за відповідний період минулого року.

Недоїмка по податку на прибуток із громадян на 01.04.07 р. склала 42,2 млн грн., що на 7,8 млн грн. більше, ніж на 01.01.07 р.

Основною причиною недоїмка коштів по податку на прибуток із громадян є заборгованість по виплаті заробітної плати, що по стану на 1 квітня 2007 року досягла майже 7 млрд грн., чи 63% від нарахованої заробітної плати за період з початку року.

Крім того, стала широко практикуватися, особливо в сільському господарстві, продаж працівникам продукції в рахунок нарахованої заробітної плати. Зважаючи на те, що в більшості випадків на розрахункових рахунках установ і організацій кошту відсутні, податок на прибуток із громадян у бюджет майже не перелічується.

За січень - березень 2007 року в зведений бюджет надійшла плата за спеціальне використання лісових ресурсів у сумі 8,0 млн грн., що складає 47,4% від плану I кварталу 2007 року і 11,9% -- від річного обсягу. У Державний бюджет надійшло 5,9 млн грн., що складає 43,7% від плану 1 кварталу і 10,9% -- від плану на рік.

Надходження плати за землю в зведений бюджет за січень - березень 2007 року склали 218,8 млн грн., чи 82,9% від прогнозного показника I кварталу і 19,9% -- від річного обсягу.

Деякі області мають істотне недовиконання плану I кварталу 2007 року. Так, Кіровоградська область виконала план надходжень плати за землю січня -- березня лише на 52,8%, Миколаївська -- на 57,9, Вінницька -- на 64,4, Івано-Франківська -- на 65,1, Луганська -- на 67,7%.

За станом на 01.04.07 р. загальна сума недоїмки по платі за землю складала 442,2 млн грн., у тому числі по областях: Донецької--66,3 млн грн., Дніпропетровської -- 64,5 млн. Запорізької -- 23,9 млн. Харківської -- 23,0 млн, Львівської -- 22,9 млн. Луганської -- 20,4 млн грн., по Автономній Республіці Крим -- 23,7 млн грн. і м, Києву -- 21,6 млн грн.

Значні суми недоїмок обумовлені тим, що деякі підприємства, що зокрема гірничодобувні, металургійні, не розраховуються з бюджетом по обов'язкових платежах через відсутність на розрахункових рахунках відповідних коштів.

Крім того, значний вплив на зменшення надходженні земельного податку за 1 квартал 2007 року стало причиною для прийняття після твердження Державного бюджету України Закону України від 05.02.07 р. «Про списання і реструктуризацію податкової заборгованості платників податків -- цукрових заводів (комбінатів) за станом на 1 січня 2006 р. і сільськогосподарських підприємств за станом на 1 січня 2007р.».

За січень - березень 2007 р. у зведений бюджет надійшов збір на спеціальне використання водяних ресурсів у сумі 22,7 млн грн., що складає 47,6% від прогнозного показника 1 кварталу і 9,5% від річного обсягу.

Надходження збору за спеціальне використання водяних ресурсів у Державний бюджет складає 13,8 млн грн., чи 36,3% від запланованого показника 1 кварталу і 7,2% -- від річного плану.

Фактично за січень - березень 2007 року в Державний бюджет надійшов збір за геолого-розвідуальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, у сумі 17,4 млн грн., що складає 18,6% від плану надходжень 1 кварталу 2007 року і 4,6% від річного обсягу. Ненадходження відрахувань складають 76,1 млн грн., що пояснюється важким фінансовим станом видобувних підприємств і споживачів їхньої продукції.

Фактично отримана сума податку на додаткову вартість у I кварталі склала 1635,6 млн грн., чи 19,7% річного плану. У порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження цього податку збільшилися на 428,8 млн. грн.

За даний період недоїмка по зазначеному податку зросла на 739,9 млн. грн. і за станом на 01.04.07 р. склала 4809,8 млн. грн. Насамперед це обумовлено збільшенням заборгованості підприємств перед бюджетом, що виникає внаслідок наявності значних сум дебіторської заборгованості, високого рівня бартеризації господарських операцій.

Найбільший ріст недоїмки за січень -- березень 2007 року відзначається в наступних областях: Запорізької -- 142,2 млн грн., Луганської -- 112,4 млн, Львівської -- 103,8 млн, Харківської -- 102 млн, рівненської -- 58 млн, Івано-Франківської -- 46,3 млн грн.

У січні -- березні в зведений бюджет надійшло 271,2 млн грн. акцизні збори по вітчизняним і 63,6 млн грн. -- по імпортних товарах, відповідно 77,4 і 37% від прогнозного показника на 1 квартал. Надходження в Державний бюджет у сумі 250,4 млн грн. складають 62,1 % від запланованого показника на даний період.

Продовжується збільшення суми недоїмки по акцизному зборі, що по вітчизняних товарах на 01.04.07р. складала 657,7 млн грн., що більше рівня 01.01.07 р. на 38 млн грн., чи на 13,4%, Найбільший приріст із початку року по Сумській області -- у 3,5 рази. Чернігівської -- у 3,3, Тернопільської -- у 2,2, Хмельницької -- у 2 рази. Житомирської -- на 89,1%;

Найнижчий рівень виконання акцизного збору в 1 кварталі склався в областях: Волинської (5,7%), Тернопільської (23,4%), Рівненської (27,4%), Чернівецької (29,3%), Полтавської (35%).

Невиконання призначень також пояснюється зменшенням обсягів виробництва:

-- по спирту: у цілому по Україні -- на 53,5; по Полтавській області -- на 89,7; Тернопільської -- на 66,5; Чернівецької -- на 43,1 %;

-- по лікеро-горілчаних виробах: по Україні -- на 36,8; по Рівненської області -- на 93,1; Запорізької -- на 80,6; Полтавської -- на 69,7, Тернопільської -- на 45,1 %.

Сума гербового збору, що надійшла в 1 кварталі 2007 р. у зведений бюджет, склала 18,7 млн грн., чи 18,7% від прогнозного показника на даний період.

Неподаткові надходження в зведений бюджет за січень -- березень 2007 року склали 587,2 млн грн., чи 78,8% від прогнозного показника звітного періоду, у Державний бюджет -- відповідно 467,3 млн грн., чи 71,9%.

Викликає заклопотаність невиконання таких важливих показників неподаткових надходжень, як: рентна плата, відрахування від плати за транзит природного газу через територію України, надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння і майна Збройних Сил України, надходження амортизаційних відрахувань для фінансування заходів структурної перебудови базових галузей економіки, державний збір. Ненадходження доходів Державного бюджету за 1 квартал 2007 року по цих платежах складають 182,4 млн грн.

За 1 квартал 2007 року у зведений бюджет надійшло лише 0,9 млн грн. рентної плати, тобто 3,4% від прогнозного показника за звітний період, чи 0,3% від річного обсягу.

Сума відрахування від плати за транзит природного газу через територію України, що надійшла за січень -- березень у зведений бюджет, склала 4,1 млн грн., чи 4,1% від прогнозного показника 1 кварталу 2007 року.

Основною причиною низького рівня надходжень у Державний бюджет рентної плати і відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України, як і в попередні періоди, є низький рівень розрахунків споживачів газу і розрахунки РАО «Газпром» з НАК «Нефтегаз України» не коштами, а постачаннями природного газу.

Надходження коштів від приватизації державного майна за 1 квартал 2007 р. складають 152,1 млн грн,, чи 96,2% від прогнозного показника січня -- березня 2007 року, чи 21,1 від обсягу на рік. У Державний бюджет надходження коштів від приватизації майна державної власності в січні -- березні 2007 року склали 125,1 млн грн., чи 85,2% від завдання на 1 квартал, чи 18,5% від плану на рік.

Надходження по цьому показнику в місцеві бюджети за 1 квартал 2007 року виконані на 27,1 млн грн., чи на 60,1% від річного показника. Зазначені надходження значно перевиконані практично по всіх областях у зв'язку з надходженням коштів за об'єкти, приватизація яких була здійснена в останні два місяці минулого року, а також у зв'язку з передачею в процесі реструктуризації державних підприємств у комунальну власність об'єктів соціальної сфери з наступною їх приватизацією.

Державний бюджет надійшло 41,0 млн грн., що складає 62,4% від плану на I квартал, чи 13,7% від обсягу на рік. Невиконання надходжень у Державний бюджет обумовлено недонадходженням державного збору по позовах в арбітражні суди.

Нестабільність законодавства значно ускладнює роботу з мобілізації 10% амортизаційних відрахувань для фінансування заходів структурної перебудови базових галузей національної економіки.

З передбачених Державним бюджетом України на 1 квартал 2007 р. 188 млн грн. надійшло 129,4 млн грн., чи 68,9% від плану на січень -- березень і 11,5% від річного обсягу.

Законом України від 16.03.07 р. «Про внесення змін у статтю 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звільнені від сплати 10% амортизаційних відрахувань сільськогосподарські виробники, що перейшли на сплату фіксованого сільськогосподарського податку. З прийняттям цієї норми в Державний бюджет не надійде близько 300 млн грн.

За січень -- березень 2007 року надходження в Державні цільові фонди склали в зведеному бюджеті 871,6 млн грн., чи 115,3% від прогнозного показника 1 кварталу і 30,1 % від обсягу на гад. Зазначені надходження в Державний бюджет надійшли в сумі 557,7 млн грн., чи 106,2% від плану на 1 квартал 2007 року і 28,2% від річного плану.

Виконання зазначених доходів забезпечується насамперед за рахунок надходжень у Державний інноваційний фонд, що склали 126,6% від плану 1 кварталу 2007 року, відрахувань і збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і зміст автомобільних доріг загального користування -- 117,8%, платежів у Фонд соціального захисту інвалідів-- 142,9%.

Разом з тим надходження збору у Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення за 1 квартал 2007 року склали 114,5 млн грн., чи 86,7% від плану на січень - березень і 28,6% від річного обсягу; збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття в Державний фонд сприяння зайнятості населення заданий період становили 110,4 млн грн., чи 81,8% від плану на січень - березень і 19,9% від річного обсягу.

Надходження збору за забруднення навколишньої природного середовища в зведений бюджет склали за 1 квартал 2007 року 8,4 млн грн., чи 69,3% від прогнозного показника на даний період і 19,3% від обсягу за рік. У Державний бюджет надійшло 1,4 млн грн., чи 39,6% від плану на 1 квартал 2007 року і 11% від річного плану.

У цілому невиконання надходжень запланованих бюджетних доходів зв'язано також з несвоєчасною і неповною сплатою суб'єктами підприємницької діяльності платежів у бюджети всіх рівнів, що привело до збільшення в 1 кварталі 2007 року суми недоїмки по сплаті цих платежів.

Так, заборгованість підприємств по сплаті податків і зборів перед бюджетом за січень -- березень 2007 року виросла на 3705,8 млн грн., чи на 37,4, і на 1 квітня 2007 р. складала 13604,3 млн грн.

Найбільші суми заборгованості на 1 квітня 2007 р. мають місце по м. Києву (1631,6 млн грн.) і областям: Дніпропетровської -- 3676,4, Донецької -- 1041,4, Полтавської -- 891,1, Запорізької -- 825,7, Харківської -- 797,7, Луганської -- 723,2, Київської -- 583,0, Львівської -- 513,1 млн грн. Заборгованість по них складає 10710,2 млн грн.,чи 75 % загальної суми недоїмки підприємств перед зведеним бюджетом України (див. додаток Б).

Однієї з істотних причин невиконання надходжень у бюджет є внесення зміні в чинне законодавство після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Так, тільки прийняття і введення в дію трьох законодавчих актів приведе до річних ненадходжень платежів у бюджет у сумі майже 2 млрд грн., зокрема:

-- Закон України від 11.12.06 р. № 311-XIV «Про внесення змін у деякі закони України щодо сплати акцизного збору і ввізного мита і порядку сплати акцизного збору», що приведе до річних ненадходжень платежів у бюджет у сумі близько 420 млн грн.;

-- Закон України «Про списання і реструктуризацію податкової заборгованості платників податків -- цукрових заводів (комбінатів) по стану на 1 січня 2007 року і сільськогосподарських підприємств за станом на 1 січня 2007 року» -- приведе до річних ненадходжень платежів у бюджет порядку 500 млн грн.;

-- Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про податок на додаткову вартість» у частині продовження дії ст. 11 5 щодо переліку товарів критичного імпорту. Річні ненадходження платежів у бюджет із прийняттям даного Закону складають порядку 1 млрд грн.

За 1 квартал 2007 року в місцеві бюджети надійшло 2507,4 млн грн., чи 23,3% розрахункової суми доходів на рік

Рівень виконання дохідної частини бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за січень -- березень 2007 року досить істотно відрізняється. Так, якщо бюджет Київської області по доходах виконаний на 34,4% від розрахункового річного показника. Харківської -- на 33,2%, те надходження доходів у бюджет Миколаївської області складають всего 12,8% від розрахункового річного показника, Рівненської -- 13,4%.

За 1 квартал 2007 року в рахунок належної бюджетам адміністративно-територіальних одиниць дотації перелічено 344,8 млн грн., що складає 118,1 % від запланованого обсягу дотації на даний період.

На фінансування передбачених місцевими бюджетами заходів за 1 квартал 2007 року спрямовано 2797,9 млн грн., що складає 21,9% розрахункового обсягу річних призначень, врахованих при формуванні показників Державного бюджету на 2007 р. Найнижчий рівень виконання видаткової частини в місцевих бюджетах за даний період по Миколаївській області -- 13,0% розрахункового обсягу річних призначень, Тернопільської -- 15,3; Волинської -- 15,3; Херсонської -- 15,7; Сумський -- 16,5; Кіровоградської -- 16,9%. Найвищий -- по м. Києву -- 36,9%; Харківської області -- 35,0; Одеської -- 27,8; Київської--26,8%.

Варто підкреслити, що першочергові витрати бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за січень -- березень 2007 року профінансовані нижче середнього рівня загального виконання цих бюджетів. Так, витрати на охорону здоров'я профінансовані на 20,6% розрахункового річного обсягу призначень, утворення -- на 21,4%, на фінансування соціального захисту і соціального забезпечення -- на 18,2%, з них на допомогу родинам з дітьми -- лише на 13,2%. У той же час витрати на зміст виконавчої влади профінансовані на 87,1 % розрахункового річного обсягу призначень, правоохоронної діяльності -- на 42,0; житлового господарства -- на 89,5; комунального господарства -- на 51,8%.

Дефіцит Державного бюджету за 1 квартал 2007 року складає 178,3 млн грн., чи 0,7% валового внутрішнього продукту.

За рахунок Державного бюджету України за січень -- березень 2007 року зроблено витрат на 3958,2 млн грн., що складає 74,0% від плану на 1 квартал 2007 року, чи 15,7% від обсягу на рік.

На фінансування соціального захисту і соціального забезпечення спрямовано 309,7 млн грн., чи 71,6% від плану на 1 квартал 2007 року, соціально-культурних закладів, установ і заходів -- 185,0 млн грн., чи 38,9%, фундаментальних досліджень і сприяння науково-технічному прогресу -- 32,1 млн грн., чи 29,6%, державне керування -- 160,7 млн грн., чи 63,7%, заходу, зв'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи,-- 232,3 млн грн., чи 85,1%, дотації республіканському бюджету Автономній Республіці Крим, обласним і міському (м. Севастополя) бюджетам -- 344,8 млн грн., чи 118,1 % від плану на 1 квартал 2007 року.

Як видно з вищевикладеного, основною причиною бюджетних проблем є систематичне невиконання дохідної частини бюджету. У результаті держава виявляється не в змозі виконувати узяті на себе зобов'язання.

Реальність доходів бюджету залежить багато в чому від правильності прогнозування соціально-економічних процесів на майбутній бюджетний рік. Прорахунки цього прогнозування є однієї з основних причин, що породжують проблеми бюджетного планування.

Однак слід зазначити, що навіть максимально правильне планування доходів бюджету не являється достатньою умовою виконання дохідної і видаткової частини бюджету через негативну практику внесення, що має місце, змін у чинне законодавство по податково-бюджетних питаннях 2007 бюджетного року після прийняття Закону України про Державний бюджет на даний рік. Так, цього року через прийняття трьох законів бюджет недоодержить близько 2 млрд грн.

Необхідно підкреслити, що незадовільний стан виконання бюджету негативно впливає на економічні процеси в цілому. Невиконання бюджетних зобов'язань приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим самим основи ринкового механізму.