Завдання і загальні засади боротьби з відмиванням коштів

Завдання і загальні засади боротьби з відмиванням коштів

Відмивання “брудних” грошей є складним економіко-правовим явищем, яке не має кордонів. Воно вийшло за межі злочину в традиційному розумінні. Відмивання - це заключний етап злочину, і в більшості випадків воно прямо не пов'язане з первісним (предикатним) злочином. Проблема набула глобального характеру, і поряд із незаконним обігом наркотичних засобів, викликає найбільшу стурбованість світового співтовариства. За даними аналітиків Міжнародного валютного фонду , відмивання грошей у світі досягає 5% загального внутрішнього продукту або 1,5 трлн. доларів. В Україні ця сума становить до 5 млрд. грн. щорічно.

Під “відмиванням” грошей розуміються фінансові дії, метою яких є перетворення або передача власності, коли відомо, що ця власність є наслідком злочину; з метою приховування або маскування незаконного походження власності чи надання допомоги будь-якій особі, яка втягнута у вчинення такого злочину; з метою уникнення правових наслідків дій особи, яка здійснює “відмивання”; приховування або маскування дійсного характеру, джерела, місцезнаходження, розташування, переміщення, прав власності або права власності; набуття, володіння або використання власності, коли на момент отримання відомо, що власність виникла внаслідок злочну або участі в такому злочині.

Україна дотепер майже не стикалася з масштабним “відмиванням” грошей у його класичному варіанті. Характерною для нашої країни проблемою є ухилення від оподаткування та супутнє йому явище -- неминучий відплив капіталу. Проте рано чи пізно майже перед усіма країнами постає проблема запобігання “відмиванню” “брудних” грошей. У цьому відношенні наше суспільство переживає етап становлення. Ось чому Україна має враховувати особливості самої системи протидії відмиванню коштів, яка має координуватися не тільки з національною системою законодавства та економічним порядком держави, а й із міжнародною системою протидії, яка вже склалася і має свої принципи функціонування і розвитку.

В умовах становлення національної економіки і процесу, її інтеграції з міжнародними фінансовими системами, як ніколи гостро постає питання про протидію “відмиванню” коштів, отриманих незаконним шляхом.

Потенційна загроза даного процесу полягає в тім, що з метою досягнення нового витка надприбутків при невідпрацьованих механізмах приватизації і роздержавлення, злочинні структури можуть стати власниками основного обсягу матеріальних цінностей. Причому з розвитком внутрішніх організованих злочинних структур вони усе щільніше вбудовуються в злочинні міжнародні організації і виходять на транснаціональний рівень.

Актуальність проблеми боротьби з відмиванням коштів у міжнародному масштабі загострилася наприкінці минулого століття у зв'язку з глобалізацію економіки, інтернаціоналізацією фінансових ринків та активізацією діяльності терористичних угруповань. Як свідчить світовий досвід, злочинні угруповання та особи, які фінансують тероризм, використовують для своїх цілей будь-які можливості фінансових систем, де немає прозорого та ефективного контролю над фінансовими потоками.

Протидія відмиванню посідає одне з важливих місць як в антитерористичній проблематиці, так і у проблемі підтримання надійності фінансової системи в країнах світу взагалі і в Україні зокрема.

Відмивання незаконно одержаних коштів в Україні є кримінальним злочином. У статті 209 Кримінального кодексу України вказується, що під легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, розуміють укладення угоди чи вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Прагнення України протидіяти відмиванню брудних коштів є позитивним кроком на шляху демократичного розвитку, впровадження ринкових механізмів.

Певна частина наших громадян, отримуючи незаконні доходи, різними шляхами вивозить кошти за межі України і намагається легалізувати їх через фінансові механізми інших країн. Інколи здійснити цю процедуру набагато простіше, ніж привласнити кошти в Україні. Інакше кажучи, для України нагальною є проблема викрадення з її економічного обігу фінансових ресурсів і відмивання їх в інших країнах. Потоки українських капіталів, легалізовані за нашими кордонами, незіставні з тим незначним обсягом іноземних коштів, що відмито в Україні. За оцінками деяких вітчизняних і зарубіжних експертів, за роки незалежності з України нелегально вивезено суми, більші за всі іноземні інвестиції в Україну.

Слід зауважити, що роль брудних капіталів в українській практиці є дещо іншою, ніж у міжнародній. Перш за все, в Україні спостерігається надзвичайно високий ступінь тінізації економічного обороту -- навіть за офіційною оцінкою до половини ВВП приховано від статистики, державного регулювання і, відповідно, бюджету.4 Згідно зі світовою практикою, у випадку, коли обсяг тіньової економіки сягає 30% від ВВП, настає критична межа, перевищення якої свідчить про створення в країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин. До того ж в Україні найбільш вагому частку тіньового економічного обороту становлять не кримінальний обіг наркотичних речовин та подібні явища, а суспільно корисна виробнича чи торговельна діяльність, прихована від офіційної статистики та оподаткування. Однак учасники тіньового обороту користуються всіма перевагами життя у цивілізованій демократичній державі, навіть завеликими відносно фактичного рівня державних доходів соціальними гарантіями, не беручи участі в утриманні цієї держави.

У багатьох країнах світу також існує тіньовий сектор, але його загальні економічні функції та взаємини із легальною економікою значно відрізняються від українських. Взаємини між тіньовим та легальним сектором в українській економіці можуть бути охарактеризовані як тісний симбіоз, своєрідна "сіамська" спорідненість. Тому у практиці легітимації грошей українського походження на передній план частіше виступає факт їх детінізації, ніж декриміналізації.

Добре відомо, що силові засоби боротьби з тіньовою економікою неефективні. Хоч кримінальне покарання за відмивання коштів і необхідне для ефективної боротьби з конкретними проявами відмивання капіталів, найбільша увага у цій сфері все ж приділяється запобіганню цьому явищу.

Однозначно брудними в усьому світі вважаються доходи, отримані внаслідок торговельних операцій, здійснюваних із незаконним товаром (наркотиками, несанкціонованою зброєю, людьми) або в інший незаконний спосіб. До цього класу належить будь-яка контрабанда, що є незаконною в принципі. У цьому ряду також доходи, отримані шляхом шахрайства, рекету, здирництва. Зрештою, елементарно вкрадені гроші теж є брудними, оскільки здобуті в незаконний спосіб. Останнім часом до діяльності, що призводить до появи брудних коштів, усе частіше відносять ухилення від сплати податків.

Прийнята в 1990 р. міжнародна "Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом", до якої в 1995 р. долучилась Україна, поширює термін "відмивання" на "будь-яку економічну вигоду, набуту злочинним шляхом". Більш точне визначення змісту явища "злочинної діяльності", як і виявлення та доказ її фактів, залишаються прерогативою національного законодавства та правосуддя.

Згідно зі ст.3 цієї Конвенції, під легалізацією (“відмиванням”) доходів від злочинної діяльності розуміють:

1) конверсію, або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях, з метою приховання незаконного джерела власності або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні такого правопорушення;

2) приховування або утаювання справжнього характеру власності, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження тощо, якщо відомо, що така власність одержана внаслідок правопорушення або правопорушень або внаслідок участі в такому правопорушенні або правопорушеннях;

3) придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її одержання відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі в такому правопорушенні або правопорушеннях;

4) участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою вчинення будь-якого правопорушення або правопорушень, спроби вчинити таке правопорушення або такі правопорушення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або надання порад при їх здійсненні.

Переліки злочинів, які є основою для відмивання доходів, немає остаточними. Вони поповнюються країнами в міру потреби або здатності розсліду¬ваті інші передумови злочинів цього типові. У багатьох країнах боротьба з відмиванням доходів історично почалася з боротьби з наркотиками а пізніше поширилася і на інших насамперед, важкі злочини. Скажімо, законодавство Греції включало спочатку 16 пунктів і надалі було розширено. Перелік США за декілька десятиліть виріс до 164 пунктів, причому тепер він включає не лише важкі злочини, але і багато інших менш небезпечних для суспільства діянь.

Так, наприклад, саме з міркувань боротьби із злочинними капіталами в Швейцарії був скасований закон від 1934 р., за яким розкриття будь-яких даних про депозит клієнта каралося шістьма місяцями позбавлення волі або великим штрафом. В середині 90-х рр. під тиском міжнародного співтовариства країна була вимушена піти на обмеження права комерційних банків приховувати інформацію про клієнтів і їх банківські рахунки: парламент зобов'язав банкірів сповіщати компетентні органи про всі операції які підлягають фінансовому моніторингу причому такі повідомлення вже не вважаються порушенням банківської таємниці. Також встановлено за необхідне відповідати на запити компетентних органів про джерела отримання вкладів за умови падіння переконливої інформації щодо сумнівного походження засобів. З 1992 р. швейцарські банки почали перевіряти джерело здобуття на рахунок клієнта сум які перевищують 25 тис. швейцарських франків (понад 18 тис. дол.).

У Італії ухвалені закони "Про діяльність фінансово-кредитних інститутів" (у 1989 р.) і "Про термінові заходи" (у 1991 р.), які модифікували процедуру здійснення поштових переказів і банківських трансферів і зобов'язали реєструвати операції, сума яких перевищує 10 млн. лір (8 тис. дол.).

У Російській Федерації діє закон "Про протидію легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом", відповідно до якого банки зобов'язані надавати компетентним органам інформацію про підозрілі угоди або операції із спеціального списку, сума яких перевищує 20 тис. дол.

Федеративна Республіка Німеччина ратифікувала Віденську конвенцію ООН про запобігання незаконного обороту наркотиків і психотропних речовин 22 грудня 1993 р., але ще до цього, 15 липня 1992 р., був прийнятий Закон про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками й іншими формами організованої злочинності. У зв'язку з цим у німецькому кримінальному праві виник новий склад злочину - відмивання грошей, викладений у ст. 261 Кримінального кодексу: “Той, хто у відношенні майнового об'єкта, джерелом походження якого є: 1) злочин, вчинений іншою особою; 2) правопорушення, вчинене іншою особою й описуване в ст. 29, абз. 1/1 Закону про наркотики, або 3) правопорушення, вчинене членом злочинного угруповання, зробить дії, що означають утаювання саме цього об'єкта або приховання його походження, або зробить чи спробує унеможливити встановлення походження цього об'єкта, його виявлення, конфіскацію, арешт, вилучення або збереження після цього вилучення, карається позбавленням волі на термін до п'яти років або грошовим штрафом”.

До найпоширеніших схем відмивання коштів в Україні належать:

- операції з цінними паперами;

- операції з банківськими металами;

- операції з нерухомістю;

- операції з використанням підроблених або загублених / украдених документів;

- операції з використанням грошей, незаконно отриманих з бюджету

(у т. ч. через відшкодування ПДВ).

Такі схеми не тільки містять склад злочину, але й заплямовують репутацію всієї фінансової системи.

Державна політика протидії відмиванню коштів в Україні має проводитися за такими напрямами:

- запобігання виникненню передумов легалізації (відмивання) доходів,

одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму шляхом удосконалення законодавства;

- запобігання використанню фінансової системи України з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму; удосконалення регулювання та нагляду за виконанням законодавства у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму; 

- удосконалення діяльності правоохоронних органів щодо виявлення, розслідування фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

- створення ефективної системи взаємодії між державними органами, що здійснюють заходи щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- підвищення кваліфікаційного та техніко-технологічного рівня боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму;

- участь у міжнародному співробітництві з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму;

- формування у громадськості розуміння важливості протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Основою процесу розбудови цілісної системи державної протидії відмиванню коштів злочинного походження має бути збереження ринкових принципів функціонування фінансової системи країни, недопущення надмірної "зарегульованості" фінансової сфери в цілому одночасно із запровадженням прогресивних, апробованих світовою практикою форм фінансового контролю за відмиванням коштів та застосування ефективних заходів щодо детінізації національної економіки.

Література

1. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний Б83 аспекти / С. Г. Гуржій, О. Л. Копиленко, Я. В. Янушевич та ін. -- К.: Парлам. вид-во, 2005. -- 216 с.

2.Журнал «Право України.» -- 2004. -- № 11. -- С 21.

3. Петрас Дж. "Брудні гроші" -- основа піднесення імперії США//Ла Джорнада. --2001 р.

4. Розенфельд О. Невідома Україна -- досвід експрес-оцінки економіки //Дзеркало тижня. -- № 14(439). -- 12-18 квітня 2003 р.

5.Барановський О. Легалізація капіталів та економічна амністія. // Президентський вісник. -- 31 березня 2004 р.

6. Директива ЄС “Про запобігання використанню фінансових систем з метою відмивання грошей” від 10.06.1991 №91\308\ЕЕС.