Регулювання економіки грошово-кредитними методами
Історія зародження державного макроекономічного регулювання. Грошово-кредитна політика України в перехідний період. Значення регулювання економіки грошово-кредитними методами. Суть і завдання монетарної та фіскальної політики, механізми її реалізації.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.10.2009 |
| Размер файла | 52,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать:
політика облікової ставки;
операції на відкритому ринку;
зміна норм обовязкових резервів.
Політика облікової ставки являє собою проценти за позиками, які центральний банк надає комерційним банкам, що впливає на їх здатність розширювати кредитні операції.
Комерційні банки при необхідності можуть отримувати кредити центрального банку в процесі рефінансування шляхом переобліку векселів або під заставу цінних паперів. Центральний банк змінює облікову ставку залежно від типу грошово-кредитної політики, яку необхідно реалізувати в даний період.
Рівень облікової ставки впливає не лише на грошовий ринок, а й на ринок капіталів, оскільки підвищення ставок центрального банку зумовлює зниження попиту на цінні папери і відповідно їх ринкової вартості, а пониження ставок спричиняє зворотні процеси. Крім того, підвищення ставки сприяє притоку в країну іноземних капіталів, що призводить до зростання обмінного курсу національної валюти.
Зміна офіційної облікової ставки є також свого роду орієнтиром для комерційних банків, що означає перехід центрального банку до нової грошово-кредитної політики і стимулює банки вносити корективи у процентні ставки за власними кредитами. У той же час даний метод грошово-кредитної політики є недостатньо ефективним, оскільки охоплює лише ті комерційні банки, які мають потребу в кредитах центрального банку. Тому зміна облікової ставки частіше застосовується центральним банком у поєднанні з іншими методами грошово-кредитного регулювання.
Операції на відкритому ринку полягають у купівлі або продажу центральним банкам цінних паперів з метою впливу на ресурси комерційних банків. Основними видами цінних паперів, з якими проводяться операції на відкритому ринку, є: казначейські векселі, безпроцентні казначейські зобовязання, облігації державних позик уряду і місцевих органів влади, облігації окремих приватних компаній, допущені до біржової торгівлі, а також деякі інші першокласні короткострокові цінні папери. Найбільш часто центральні банки використовують державні боргові зобовязання.
Ефективні операції на відкритому ринку неможливі при відсутності у комерційних банків економічної зацікавленості у придбанні державних цінних паперів. Для створення цієї зацікавленості рівень доходу за ними не повинен бути нижчим за дохідність основних банківських операцій, повязаних насамперед з кредитуванням господарюючих субєктів. У звязку з цим центральний банк повинен запропонувати вигідні для комерційних банків проценти за цінними паперами, які він продає, а за безпроцентними цінними паперами досить високу маржу між курсом їх продажу та номінальною вартістю. Аналогічно формуються вигідні умови і для продажу комерційними банками цінних паперів центральному банку. Виступаючи покупцем, центральний банк може оголосити курс, за досягнення якого він скуповує будь-який обсяг цінних паперів, що пропонуються на ринку, або скуповувати певну кількість цінних паперів даного типу незалежно від курсу пропозиції.
2.7 Політика обовязкових резервів
Політика резервних вимог центрального банку щодо комерційних банків існує в багатьох країнах світу і застосовується з метою забезпечення ліквідності банків та грошово-кредитного регулювання. Необхідність проведення такої політики полягає в тому, що між розміром резервів і банківськими операціями прослідковується відповідний взаємозвязок, який може вплинути на діяльність комерційних банків, особливо на грошово-кредитну політику. Однак, цей інструмент центрального банку потрібно розглядати не ізольовано, а тільки у взаємозвязку з іншими монетарними інструментами (операції на відкритому ринку, політика облікової ставки, політика рефінансування комерційних банків). Завдання центрального банку полягає в тому, щоб створити за цих умов зону рівної банківської конкуренції.
Режим обовязкових резервів вперше був запроваджений в США, а потім в інших країнах, наприклад ФРН, Франції. Спочатку він був задуманий як засіб страхування ризику, щоб гарантувати виплати вкладникам, а пізніше він став інструментом грошово-кредитної політики. Застосовуючи процедуру обовязкових резервів, центральні банки зробили спробу більш тісно повязати емісію депозитних грошей з кредитними можливостями комерційних банків.
На сьогодні, політика обовязкових резервів має подвійне призначення:
забезпечити постійний рівень ліквідності комерційних банків. Шляхом зміни розмірів обовязкових резервів центральний банк може блокувати або змінювати значну частку ліквідних коштів комерційних банків і таким чином впливати на їх діяльність;
використовується як інструмент центрального банка для регулювання грошової маси. Підвищення норми обовязкових резервів скорочує кредитний потенціал банків і масу грошей в обігу; зниження, навпаки, вивільняє додаткові ресурси, сприяє розширенню активних операцій банків і масу грошей в обігу.
У світові й банківській практиці немає єдиного ставлення до резервних вимог. У різних країнах, згідно чинного законодавства, по-своєму встановлюється порядок формування обовязкових резервів, але всі вони мають на меті заставити комерційні банки тримати відсоткову частку від мобілізованого капіталу, яка повинна знаходитись на рахунку в центральному банку. Резервні відрахування комерційних банків вилучаються з обігу, що забезпечує гальмування кредитної емісії грошей.
Центральні банки мають право змінювати норми резервування виходячи із конюнктури грошового ринку, але у рамках визначених параметрів. Маніпулюючи ставками обовязкових резервів, центральні банки стараються вплинути на пропозицію грошей. Якщо норми обовязкових резервів високі, то центральний банк обмежує кількість грошей, що знаходяться у розпорядженні комерційних банків. При цьому понижується кредитоспроможність банків і підвищуються відсоткові ставки на кредити.
Зміна норм обовязкових резервів являє собою регулювання ресурсів комерційних банків, які вони зобовязані зберігати в центральному банку. Сума коштів, що зберігаються встановлюються у певному процентному відношенні до величини депозитів банку.
Ефективність встановлення норм обовязкових резервів залежить від широти охоплення ними різних категорій зобовязань комерційних банків. Чим вища ступінь такого охоплення, тим менше можливостей мають кредитні установи для того, щоб “обійти" даний інструмент грошово-кредитного регулювання. У країнах, де центральні банки встановлюють жорсткі обмеження зростання грошової маси, від комерційних банків часто вимагається дотримання відповідності між загальними банківськими пасивами і депозитами, що включаються у розрахунок мінімальних резервів.
2.8 Суб'єкти реалізації грошово-кредитної політики
Суб”єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи - Центральний банк і відповідні урядові структури - міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхуванням депозитів, а також інші установи. Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить її Центральному банкові.
Монетарна політика - невід”ємна ланка макроекономічного регулювання. Тому чоловий суб”єкт її здійснення аж ніяк не може лишатися самоізольованим від інших суб”єктів економічної політики держави. Тому стосунки між законодавчими органами, урядом і Національним банком мають будуватися не на ієрархічні структурі, а на принципах рівноправного партнерства.
Національний Банк України - державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Національний Банк України утворений згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 30 березня 1991 року.
Як на Центральний банк, на нього згідно з законом, було покладено такі основні функції:
емісія грошей та організація їх обігу;
кредитор останьої надії для комерційних банків;
організація розрахунків між банками;
обслуговування державного боргу країни;
проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;
видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;
контроль за діяльністю комерційних банків.
Центральний банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів; представляє інтереси України у зносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачене на рівні центральних банків.
Розділ 3. Недоліки і перспективи розвитку грошово-кредитної політики
Важливим чинником, який значно впливає на стабільність, а отже, дієвість і ефективність грошово-кредитної політики НБУ, є політична нестабільність у країні, протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади. Така ситуація - своєрідний фактор психологічного стримування ділової активності суб”єктів грошово-кредитного ринку в період загострення політичного протистояння чи перевиборів.
Практика використання грошово-кредитної політики в країнах ринкової економіки свідчить, що більш незалежна політика центрального банку, особливо при вирішенні тактичних завдань, є запорукою протистояння інфляційним процесам, грошовій та кредитній експансії. Проте прийнятий Закон України „Про НБУ" має дещо суперечливе і нечітке визначення компетенції Ради НБУ та Правління НБУ в прийнятті рішень, їх ухваленні та відповідальності.
Так, Раді НБУ, як вищому органу управління Нацбанку, надаються повноваження щодо розробки основних напрямків грошово-кредитної політики, її окремих заходів монетарного й регулятивного характеру, політики курсоутворення та валютного регулювання. Але до Ради НБУ входять представники різних політичних партій, комерційних банків зі своїм розумінням моделі грошово-кредитної політики, її цілей і завдань. Маючи право накладати вето і затверджувати рішення Правління НБУ, вони можуть якщо не змінювати, то суттєво впливати на реалізацію механізму грошово-кредитної політики, особливо при вирішенні тактичних цілей, надто в період загострення соціально-економічних ситуацій. Це створює прецедент можливості втрати управління грошово-кредитною політикою держави й зменшення ефективності її впливу на грошовий та кредитний ринок. Незалежність і самостійність центрального банку на сьогодні є основною запорукою дієвості його грошово-кредитної політики.
Серед основних причин, що спричиняють порушення у функціонуванні грошово-кредитної системи, необхідно визначити такі:
Нестабільність курсу національної валюти;
Прорахунки грошово-кредитної політики Центрального банку;
Неадекватна фіскальна політика;
Відсутність системи страхування депозитів.
Можна назвати такі заходи щодо стабілізації грошово-кредитної системи:
удосконалення банківського законодавства;
Для України: Адаптація загальних законодавчих умов функціонування банків до міжнародних правових норм з метою інтеграції банківської системи України в світову банківську систему.
приведення у відповідність до світових норм рівня мінімальних банківських резервів та рівня облікової ставки;
Для України: Зниження рівня обов”язкових резервів з одночасним і однаковим для всіх суб”єктів зниженням облікової ставки Національного банку.
розвиток нових форм кредитно-банківських послуг та регулювання обсягу кредитного ринку.
Для України: Пріоритетне використання гнучких валютно-політичних інструментів (зокрема, операції на „відкритому ринку”), розвиток ринку державних цінних паперів та ін.
Облікова ставка НБУ протягом 2004-2005 р.
|
Місяць |
Роки |
||
|
2004 (%) |
2005 (%) |
||
|
Січень |
7,0 |
9,0 |
|
|
Лютий |
7,0 |
9,0 |
|
|
Березень |
7,0 |
9,0 |
|
|
Квітень |
7,0 |
9,0 |
|
|
Травень |
7,0 |
9,0 |
|
|
Червень |
7,5 |
9,0 |
|
|
Липень |
7,5 |
9,0 |
|
|
Серпень |
7,5 |
9,5 |
|
|
Вересень |
7,5 |
9,5 |
|
|
Жовтень |
8,0 |
||
|
Листопад |
9,0 |
||
|
Грудень |
9,0 |
Облікова ставка НБУ з 2002 року по травень 2004 року не змінювалась і становила 7% річних. З червень по вересень 2004 року облікова ставка НБУ становила 7,5% річних. В жовтні цього ж року облікова ставка дорівнювала 8,0% річних. З листопада 2004 року по липень 2005 року облікова ставка не змінювалася і дорівнювала 9,0% річних. З 10 серпня 2005 року облікова ставка становить 9,5% річних.
Висновок
Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним з головних інструментів державного регулювання економіки. Саме на цій політиці держави акцентують свою увагу монетаристи. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва.
Мета грошово-кредитної політики - досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки.
Головний суб'єкт монетарної політики - Національний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.
У своїй політиці Нацбанк застосовує такі методи:
Операції на відкритому ринку - найбільш важливий метод з точки зору регулювання пропозиції грошей. Суть - купівля-продаж Нацбанком урядових цінних паперів на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу він вступає у відносини з комерційними банками, нефінансовими фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові цінні папері, Нацбанк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банківській системі і таким чином впливати на пропозицію грошей.
Зміна рівня мінімальної резервної норми - Нацбанк може впливати на кредитні можливості комерційних банків, змінюючи мінімальну обов'язкову резервну норму. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Нацбанк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей. Зміна резервної норми - досить потужний метод, а практичне застосування цього методу потребує обережності.
Визначення рівня облікової ставки. Облікова ставка - це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам.
Відзначимо, що збільшення пропозиції грошей призводить до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, в свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної активності. Такий ефект може бути переважно за умов низького рівня зайнятості.
Ефективна грошово-кредитна політика розглядається як невід'ємний компонент антиінфляційної політики тому, що помилкове, необгрунтоване збільшення грошової пропозиції спричинює інфляцію.
З метою зменшення інфляції держава може здійснювати антиінфляційну політику, яка має декілька напрямків. Одним із найважливіших завдань антиінфляційної стратегії є погашення антиінфляційних очікувань, насамперед, адаптаційних. Іншим невід'ємним компонентом антиінфляційної стратегії є стабільна грошова політика. Її особливість - запровадження жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси. Цей показник визначається довгостроковою динамікою реального виробництва і таким рівнем інфляції, який уряд вважає прийнятним і зобов'язується контролювати.
На результати монетарної політики значно впливають і процеси, що відбуваються в світовій економіці.
Для будь-якої економіки поряд із підтримкою внутрішньої рівноваги виключно важливою є проблема досягнення балансу між експортом і імпортом.
Список використаної літератури
1. Закон України „Про національний банк України" від 20 травня 1999р.
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. „Макроекономіка": навчальний посібник, Київ „Атіка” 2002р. - 368ст.
3. Степан Панчишин „Макроекономіка”: навчальний посібник, Київ „Либідь" 2002р. - 616ст.
4. В.І. Мельникова, Н.І. Климова „Макроекономіка": навчальний посібник, Київ „Професіонал” 2004р. - 394ст.
5. О.Я. Базілінська „Макроекономіка": навчальний посібник, Київ „Центр навчальної літератури” 2005р. - 442ст.
6. Б.С. Івасіва „Гроші та кредит”: підручник Тернопіль „Карт-бланки” 2000р. - 510ст.
7. Демківський А.В. „Гроші та кредит”, Київ „Дакор” 2003р. - 528ст.
8. М.І. Савлук „Гроші та кредит”, Київ КНЕУ 2002р. - 598ст.
9. А.І. Щетинін „Гроші та кредит”, Київ „Центр навчальної літератури” 2005р. - 432ст.
10. Гальчинський А.С. „Теорія грошей”: навчальний посібник, Київ „Основи" 2001р. - 415ст.
11. Лагутін В.Д. „Гроші та грошовий обіг", Київ 1999р. - 86ст.
12. Александрова М.М., Г.Г. Кірейцев, С.О. Маслова „Гроші. Фінанси. Кредит": навчально-методичний посібник в 2-х частинах, Житомир ЖІТІ 2002р. - 224ст.
13. Гриценко О. „Гроші та грошово-кредитна політика": навчальний посібник, Київ „Основи" 1997р. - 180ст.
14. Е.Г. Бровкова, И.П. Проднус „Финансово-кредитная система государства", Киев Сирин 1997г. - 224ст.
15. Савлук М.І. „Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності” - Вісник НБУ 1999р. №1
16. Гребеник Н.І. „Монетарна політика сприяє процесам економічного зростання" - Вісник НБУ 2002р. №12
17. Патрикац Л.С., Компанієць „Проблеми вибору та визначення оптимальної моделі монетарного устрою в Україні" - Вісник НБУ 2003р. №7
18. Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребенюк Н.І. „Грошово-кредитна політика в Україні: тенденції та перспективи" - Фінанси України 2000р. №9
19. Гребеник Н.І. „Особливості інструментів монетарної політики Національного банку України" - Вісник НБУ 2002р. №6
20. Стельмах В. „Огляд монетарної політики в Україні за 1991-2001рр. ” - Вісник НБУ 2002р. №7
21. Лютий І.О. „Проблеми монетарної політики в Україні" - Фінанси України 1999р. №2
22. Лютий І.О. „Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні" - Фінанси України 2000р. №1
23. Белінська Я.В. „Проблеми і напрями узгодження фіскальної та монетарної політики” - Фінанси України 2005р. №10
24. М. Шаповалова, Т. Єрліна „Становлення монетарної та фіскальної політики в Україні" - Вісник НБУ 2004р. №10
25. Масенко В. „Грошово-кредитне регулювання у вільній економічній зоні” - Банківська справа - 2005р. №2.
Подобные документы
Роль грошово-кредитної політики, її характеристика. Ефективність методів на інструментів монетарного регулювання в умовах зростаючої монетизації. Особливості діяльності банків у сфері грошово-кредитної політики України в період фінансової нестабільності.
курсовая работа [587,5 K], добавлен 25.02.2014Грошово-кредитна політика, її цілі. Стратегія монетарної політики як метод довгострокової дії, на підставі якого приймаються рішення щодо інструментів, які слід використовувати для досягнення поставленої мети. Засади грошово-кредитної політики в Україні.
реферат [2,4 M], добавлен 21.06.2015Суть, основні цілі та концепції грошово-кредитної політики. Аналіз реалізації та ефективність грошово-кредитної політики України. Показники норм обов'язкових резервів. Фінансово-кредитне забезпечення агропродовольчої сфери. Банківська система України.
дипломная работа [75,3 K], добавлен 13.05.2014Механізм функціонування грошового ринку, його регулювання. Банківська система, грошовий мультиплікатор. Грошово-кредитне регулювання економіки України. Узгодженість між фінансовою та монетарною політиками. Пропозиції та операції на відкритому ринку.
курсовая работа [178,6 K], добавлен 03.05.2009Поняття фіскальної політики як системи державного регулювання економіки, її види і значення. Дискреційна і автоматична фіскальна політика. Принципи і механізми впливу фіскальної політики на економіку. Методи збалансування державного бюджету України.
курсовая работа [136,9 K], добавлен 11.11.2014Кредит як опора сучасної економіки, елемент функціонування і розвитку суспільства, аналіз основних елементів. Розгляд функцій кредиту: перерозподілення, заміщення готівки кредитними операціями. Загальна характеристика структури кредитної системи.
курсовая работа [649,8 K], добавлен 01.04.2013Сутність, інструменти та механізми грошово-кредитної політики, її взаємозв’язок з фіскальною політикою на різних етапах економічного розвитку України. Аналіз проблем здійснення та перспектив підвищення ефективності грошово-кредитної політики в Україні.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 30.05.2010Зміст, структура, об’єкти та суб’єкти грошово-кредитної системи. Типи грошових систем. Механізм функціонування грошово-кредитної політики держави. Структура банківської системи України, основні принципи її організації. Грошово-кредитна політика в Україні.
курсовая работа [110,9 K], добавлен 17.12.2010Основні причини фінансової нестабільності в Україні. Сутність поняття, структура та етапи розвитку грошово-кредитного регулювання в нашій країні. Сучасний стан основних показників, динаміка орієнтування грошово-кредитної системи, шляхи вдосконалення.
курсовая работа [59,3 K], добавлен 28.02.2012Поняття, суть та правове регулювання грошово-кредитної системи центрального банку в загальнодержавній політиці України. Використання правил Тейлора, МакКаллама та Фрідмена, що характеризують принципи визначення величини номінальної відсоткової ставки.
контрольная работа [1,6 M], добавлен 06.08.2011
