Роль і значення фінансів у здійсненні соціально-економічних реформ в суспільстві

9

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

Реферат на тему:

Роль і значення фінансів у здійсненні соціально-економічних реформ

в суспільстві

Виконала:

Студентка 3-го курсу

Групи БМР-1-07

Музиченко Т.І.

Перевірила:

Рибальченко С.В.

Київ 2009

У економічній літературі радянського періоду протягом десятиріч розгортались дискусії відносно походження, сутності і розвитку фінансових відносин. Але їм була властива абстрактна трактовка фінансових відносин. Найбільш типовою була їх характеристика як сукупності економічних відносин, що утворюються між державою, підприємствами і організаціями, галузями і регіонами, окремими громадянами у зв"язку з рухом грошових коштів.

Дане визначення категорії фінансів обмежується включенням до їх складу лише категорії фондів грошових коштів, відноситься до часів радянської економіки і не повністю коректне, оскільки не охоплює всіх фінансових операцій, адекватних економічному обороту.

В умовах гіпертрофованого одержавлення всієї фінансової системи деякі економісти намагались давати звужене трактування фінансових відносин, не включаючи до їх складу ті грошові кошти, які обслуговували особисте споживання і обмін, а також акти дарування і спадкування грошей. Таке трактування фінансових відносин свідчить про їх недооцінку як складової частини товарно-грошових відносин та формальний характер їх застосування в умовах адміністративної економіки.

Поняття "фінанси" у країнах з розвинутою ринковою економікою все більше ускладнюється і все тісніше пов"язується з розширеним відтворенням суспільного продукту інтенсивного типу. За останні п"ятнадцять років фінанси розширили свої межі, наголос тепер робиться на пошукові шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та на інвестуванні в активи чи проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику.

На стадії виробництва за допомогою фінансів формуються й використовуються фонди фінансування капітальних вкладень, фондів обігових коштів, амортизаційного фонду та ін.

На стадії розподілу з вартості валового внутрішнього продукту виділяються відповідні грошові фонди, які є фондами фінансових ресурсів, відбувається відокремлення грошової форми вартості від її натурально-речового втілення. На стадії обміну триває далі рух грошової форми вартості, але його супроводить зустрічний рух товарів. Звісно, фінанси в обміні участі не беруть, проте вони обслуговують цей обмін.

На стадії споживання фінанси є умовою його здійснення. Саме тут відбувається використання відповідних фондів фінансових ресурсів: фонду розвитку виробництва, фонду матеріального заохочення тощо. Рух вартості валового внутрішнього продукту в чинній практиці характеризується двома сторонами:

цільове відокремлення коштів у фондах фінансових ресурсів, яке спрямоване на відтворення ВВП;

цільове спрямування коштів до фондів фінансових ресурсів, яке здійснюється з метою підтримки збалансованості й пропорційності відтворювального процесу.

Тому, характерною єдиною ознакою фінансів, яка відрізняє їх від інших економічних категорій, є формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту.

Тому, фінанси - це система економічних відносин, що функціонують у сфері грошового обігу, носять розподільчий характер, пов'язані з формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту.

Із визначення економічної суті фінансів, можна виділити наступні "характерні ознаки":

фінанси обслуговують сферу грошового обігу, мають грошову форму вираження;

фінанси завжди носять розподільчий характер;

фінанси мають матеріального носія - фінансові ресурси, створюють і використовують доходи і фонди грошових засобів різноманітного призначення у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту (є частиною вартості валового внутрішнього продукту).

Призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. А це досягається шляхом організації різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного окремого громадянина. Фінанси тісно пов'язані з такими економічними категоріями як гроші, ціна, заробітна плата, кредит, аче мають свої відмінності.

Фінанси можуть впливати на ціну: на абсолютну величину і на внутрішню структуру - відрахування по фонду амортизації, до пенсійного фонду, до фонду соціального страхування, податки, акцизний збір, податок на додану вартість. І фінанси мають більший діапазон розподілу, ніж ціна: первинний розподіл валового внутрішнього продукту, його перерозподіл через бюджетну систему. Крім того, розподіл за допомогою ціни не орієнтований на конкретні цілі. Це досягається за допомогою фінансів шляхом формування й використання фондів фінансових ресурсів, які мають цільове призначення.

У розподільчих процесах поряд із фінансами бере участь і заробітна плата. Фінанси створюють умови для виплати заробітної плати створюючи спеціальний фонд шляхом розподілу виручки та у процесі обміну робочої сили на товар - гроші. За допомогою фінансів із заробітної плати створюються фонди коштів для придбання цінних паперів, товарів довгострокового користування, або для одержання доходу - тобто фонди, які є фінансами окремого громадянина.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом, але кожна з цих категорій має свою специфіку участі в економічних процесах, хоча мають однакову економічну природу і відтворюють рух вартості валового внутрішнього продукту. Фінанси створюють умови для функціонування кредиту, характерний рух коштів без умови повернення. Кредит тільки продовжує перерозподільчі процеси, акумулює тимчасово вільні кошти, коли виникає потреба в них, умови надання його - поверненість, платність, строковість, заставність. В економічній діяльності держави, підприємства, громадянина доцільне комплексне розуміння і обгрунтоване використання всіх цих економічних категорій з урахуванням специфіки кожної з них.

Входження економіки України у ринкове середовище вимагає перегляду ролі і сутності об"єктивної економічної категорії "фінансові відносини" у зв"язку з тими принциповими змінами, які відбуваються у процесі трансформації економіки. У розкритті сутності фінансових відносин слід виходити з особливостей взаємозв"язку економічної ролі держави і ринкових регуляторів, підкреслюючи їх відтворювальну спрямованість і міжнародний аспект.

Фінансові відносини можна визначити як сукупність економічних стосунків, що становлять серцевину господарського механізму і виражають відносини між суб"єктами господарювання (включаючи державу) по утворенню і використанню грошово-кредитних коштів з метою розширеного відтворення валового національного продукту, який агреговано відображає розвиток економіки держави, включаючи її входження в міжнародне співтовариство. Підкреслення міжнародного аспекту у фінансових відносинах не є випадковим, адже у сучасних умовах інтеграції нашої країни у світову економіку зв"язок між національним та міжнародним рівнем фінансових відносин значно посилюється. При цьому слід відрізняти поняття "кошти" і "ресурси". Грошово-кредитні кошти є більш широким і містким поняттям ніж фінансові ресурси. Фінансові ресурси, хоч і виступають завжди у грошовій формі, стають ними тоді, коли вони зосереджуються у відповідні фонди. На відміну від грошово-кредитних коштів вони виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат відтворювального процесу. На наш погляд, фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин.

В світлі сучасних підходів до механізму функціонування економіки фінансові відносини повинні розглядатись з позицій системно - структурного аналізу та фундаменталістських засад загальної теорії управління. Фінансові відносини, як і всякий цілісний організм, становлять собою певне системне утворення, що має ряд характерних загальних ознак.

Фінансові відносини за своїм змістом мають виконувати регулюючу, стимулюючу, контролюючу і фіскальну функції. Однак, великі функціональні можливості фінансових відносин сьогодні використовуються мінімально і залишаються нерозкритими. Тому як ланка загальноекономічної системи вони в значній мірі випадають із макроекономічного регулювання, що і є однією з основних причин наростання фінансової кризи. Курс на регулювання економічних відносин лише фіскально-монетарними методами не на кожному етапі себе виправдовує і часто призводить до зіткнення економічних інтересів держави і суб"єктів господарювання. Для того, щоб мінімізувати опір ланок системи, необхідно у економічній політиці дотримуватись узгодження різних функцій фінансових відносин у процесі суспільного відтворення на всіх його стадіях, враховуючи те, що головне завдання фінансів - сприяння підвищенню ефективності виробництва, стимулювання його розвитку, економії витрат уречевленої та живої праці. Фінанси мають впливати на весь процес кругообігу капіталу, сприяти його прискоренню, стимулювати ефективне використання матеріальних, трудових і грошово-кредитних ресурсів.

На Україні фінансове регулювання та стимулювання ефективності виробництва зараз знаходиться на стадії реформування і вимагає досконалого аналізу та прийняття відповідної нормативної бази. На жаль, ті законодавчі акти, які вже сьогодні прийняті (або подані до розгляду у Верховну Раду), не носять системного характеру, в них не прослідковується взаємозв"язок розвитку податкової, бюджетної і валютної систем, як підсистем цілісної фінансової системи. Розробляються лише окремі законодавчі акти та механізми їх реалізації, які нерідко суперечать один одному, а не сприяють фінансово-економічному розвитку.

Тому з метою ліквідації впливу негативних факторів на розвиток фінансових відносин та забезпечення економічної стабілізації доцільно було б розробити і прийняти Концепцію фінансової політики і фінансової стабілізації України, що виходила б з позицій фінансових відносин як єдиної цілісної системи і враховувала вертикальні і горизонтальні потоки грошових коштів у кожному з секторів економіки і на макроекономічному рівні в цілому.

При цьому слід прийняти до уваги, що ступінь використання державою фінансів для регулювання економічного розвитку тісно пов"язаний з створенням умов для функціонування ринку.

Перехід до ринкової системи передбачає істотні зміни у взаємозв"язку між виробництвом і споживанням: замість централізованого управління поступово стверджується новий механізм їх взаємодії на основі макрофінансового регулювання. Макрофінансове регулювання передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на досягнення заданих макроекономічних цільових орієнтирів. Заходи макрофінансової програми, як правило, спрямовуються на ліквідацію дисбалансу між внутрішнім попитом і пропозицією, який проявляється у незадовільному стані платіжного балансу, зростанні інфляції і падінні виробництва. Особливість макрофінансового регулювання полягає у тому, що воно спрямовується на упорядковане регулювання економічних і фінансових потоків шляхом прийняття упереджувальних заходів по забезпеченню належного обсягу фінансування за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Справа у тому, що "ринкова економіка і приватна власність - то лише інструменти, не більше. Як їх будуть застосовувати, залежить від уміння і волі тих, хто ними користується. Ці уміння і бажання часто залежать від факторів, які не піддаються швидкому впливові, якщо на них варто впливати".

Аналіз трансформаційного процесу, який мав місце в Україні у 1992-1996р.р. показує, що він не носив системного характеру, проводився досить хаотично і не враховував глибинних структурних причин економічної кризи. Макрофінансове регулювання базувалось лише на копіюванні традиційного регулювання інфляції, прийнятого у розвинутих ринкових економіках, що передбачало - обмеження кредитів, скорочення фіскального дефіциту, цінове раціонування, лібералізація торговельного режиму. Не були враховані існуючі системні фактори: структурна природа української інфляції, технічна і інституційна неготовність фінансової системи до ринкового регулювання економічних процесів, відсутність відповідних ринкових структур і технічна неготовність діючої адміністративної системи до реформування, інверсійний характер переходу до ринку, відсутність відповідної нормативної бази. Тобто фінанси в цих умовах не відігравали ролі підсистеми загального економічного організму і виконували лише одну свою функцію - фіскальну. В Україні не була розроблена цілісна концепція проведення комплексної державної реформи, а хаотичне регулювання окремих її ланок призвело лише до економічних парадоксів і поглиблення структурної розбалансованості фінансів, власності і управління.

Тому перед економічною наукою в Україні стоять актуальні завдання аналізу та узагальнення господарської практики останніх років і вироблення на цій основі рекомендацій та пропозицій для керівництва держави, перш за все щодо економічної доктрини, цілісної концепції ринкових трансформацій.

Розподіл коштів є також одним важливих напрямів фінансової діяльності держави. Саме під час розподілу коштів чіткіше простежуються пріоритети державної політики та її співвідношення із функціями держави, в тому числі закріпленими у законодавстві (в першу чергу в Конституції України). На цьому етапі дістає своє відображення перерозподільча функція фінансів. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України відповідно до затверджених річних фінансових планів як держави (державний бюджет), так і окремих суб'єктів (місцеві бюджети, бюджетні розписи, кошториси бюджетних установ тощо).

До основних методів розподілу коштів належать фінансування й кредитування. Фінансування - це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затверджених фінансових планів з відповідного централізованого фонду коштів; кредитування - виділення коштів на певний термін на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення. Ці методи у свою чергу поділяються на кілька підвидів залежно від об'єкта та суб'єктів, які беруть участь у відносинах з розподілу фінансових ресурсів, що перебувають у фондах коштів. Зокрема, бюджетні установи можуть отримувати кошти як на умовах фінансування, так і кредитування.

До методів використання фінансових ресурсів відносять плановість, цільовий характер використання коштів, ефективність та економію, науково-методологічний підхід у визначенні обсягів видатків, використання коштів у межах встановлених лімітів та інші методи. Видатки здійснюються за економічним призначенням (залежно від тих сфер та економічних операцій, куди спрямовуються кошти) та за функціональним призначенням (залежно від напрямів спрямування коштів на виконання функцій держави, АРК, органів місцевого самоврядування тощо).

Перелічені методи фінансової діяльності є основними, але не вичерпними. Так, на всіх етапах фінансової діяльності застосовується метод фінансового контролю. Його призначення є досить важливим, оскільки фінансові ресурси завжди обмежені, їх мобілізація й витрачання регламентуються спеціальними правовими нормами. фінансовий контроль є постійним і всебічним, оскільки фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних та фізичних осіб. Звідси випливають і широкі повноваження органів фінансового контролю. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути прозорою і здійснюватися у межах чинного законодавства.

Говорячи про фінансову діяльність, не слід забувати й такого важливого аспекту, як аналіз перспектив інтеграції України до Європейського Союзу. Процес розширення ЄС слід розглядати як один з визначальних факторів розбудови сучасного українського законодавства, метою якого на рівні державної політики є поступова гармонізація із законодавством ЄС. Однією зі сфер такої гармонізації є саме галузь фінансового права - фіскальне, банківське, бюджетне законодавство. Розширення ЄС з єдиною валютною системою сприятиме збільшенню обсягів використання євро у зовнішньоекономічних відносинах України, а отже, й деякому ослабленню однобічної залежності української гривні від долара США. Активне використання євро (з орієнтацією на нього в курсовій політиці) - один з факторів, що забезпечуватиме підвищену передбачуваність валютної політики України, зменшення валютних ризиків для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Більшість спеціалістів, у тому числі й міжнародні експерти провідних фінансових інституцій, наголошує на тому, що Україна у змозі створити національний фінансовий ринок сучасного рівня.

Тому однією з найгостріших проблем розробки стратегії виходу України з затяжної кризи є проблема поетапного і системного поєднання заходів, спрямованих на досягнення фінансової і виробничої стабілізації. Саме від цього залежить процес розв"язання завдань реформування економіки, здобутки і втрати процесу трансформації суспільства.

На стадії виробництва за допомогою фінансів формуються й використовуються фонди фінансування капітальних вкладень, фондів обігових коштів, амортизаційного фонду та ін.

На стадії розподілу з вартості валового внутрішнього продукту виділяються відповідні грошові фонди, які є фондами фінансових ресурсів, відбувається відокремлення грошової форми вартості від її натурально-речового втілення. На стадії обміну триває далі рух грошової форми вартості, але його супроводить зустрічний рух товарів. Звісно, фінанси в обміні участі не беруть, проте вони обслуговують цей обмін.

На стадії споживання фінанси є умовою його здійснення. Саме тут відбувається використання відповідних фондів фінансових ресурсів: фонду розвитку виробництва, фонду матеріального заохочення тощо. Рух вартості валового внутрішнього продукту в чинній практиці характеризується двома сторонами:

цільове відокремлення коштів у фондах фінансових ресурсів, яке спрямоване на відтворення ВВП;

цільове спрямування коштів до фондів фінансових ресурсів, яке здійснюється з метою підтримки збалансованості й пропорційності відтворювального процесу.

Тому, характерною єдиною ознакою фінансів, яка відрізняє їх від інших економічних категорій, є формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту.

Тому, фінанси - це система економічних відносин, що функціонують у сфері грошового обігу, носять розподільчий характер, пов'язані з формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту.

Із визначення економічної суті фінансів, можна виділити наступні "характерні ознаки":

фінанси обслуговують сферу грошового обігу, мають грошову форму вираження;

фінанси завжди носять розподільчий характер;

фінанси мають матеріального носія - фінансові ресурси, створюють і використовують доходи і фонди грошових засобів різноманітного призначення у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту (є частиною вартості валового внутрішнього продукту).

Призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. А це досягається шляхом організації різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного окремого громадянина. Фінанси тісно пов'язані з такими економічними категоріями як гроші, ціна, заробітна плата, кредит, аче мають свої відмінності.

Фінанси можуть впливати на ціну: на абсолютну величину і на внутрішню структуру - відрахування по фонду амортизації, до пенсійного фонхгу, до фонду соціального страхування, податки, акцизний збір, податок на додану вартість. І фінанси мають більший діапазон розподілу, ніж ціна: первинний розподіл валового внутрішнього продукту, його перерозподіл через бюджетну систему. Крім того, розподіл за допомогою ціни не орієнтований на конкретні цілі. Це досягається за допомогою фінансів шляхом формування й використання фондів фінансових ресурсів, які мають цільове призначення.

У розподільчих процесах поряд із фінансами бере участь і заробітна плата. Фінанси створюють умови для виплати заробітної плати створюючи спеціальний фонд шляхом розподілу виручки та у процесі обміну робочої сили на товар - гроші. За допомогою фінансів із заробітної плати створюються фонди коштів для придбання цінних паперів, товарів довгострокового користування, або для одержання доходу - тобто фонди, які є фінансами окремого громадянина.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом, але кожна з цих категорій має свою специфіку участі в економічних процесах, хоча мають однакову економічну природу і відтворюють рух вартості валового внутрішнього продукту. Фінанси створюють умови для функціонування кредиту, характерний рух коштів без умови повернення. Кредит тільки продовжує перерозподільчі процеси, акумулює тимчасово вільні кошти, коли виникає потреба в них, умови надання його - поверненість, платність, строковість, заставність. В економічній діяльності держави, підприємства, громадянина доцільне комплексне розуміння і обгрунтоване використання всіх цих економічних категорій з урахуванням специфіки кожної з них.

Висновок

Виходячи з функцій фінансів, їх інструментів реалізації та з необхідності вирішення фінансових протиріч, можна підкреслити роль фінансів у наступному:

забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервніть відтворення виробництва;

здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

впливають на інтереси суб'єктів розподільчих відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

забезпечують всеохоплюючий контроль між суб'єктами обмінно-розподільчих відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Роль фінансів у суспільстві:

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;

забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних, фізичних осіб та держави;

здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, верствами населення, юридичними і фізичними особами;

впливають на інтереси суб'єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

відіграють провідну роль у системі економічних методів управління економікою;

фінансові показники є індикаторами економічного і соціального рівня розвитку суспільства, суб'єктів господарювання;

забезпечують контроль за формуванням і використанням фінансів у державі.

Список використаної літератури