Міністерство освіти та науки України

Кіровоградський національний технічний університет

Факультет обліку та фінансів

Кафедра Фінансів та планування

Курсова робота

з курсу «Фінанси підприємств»

на тему:

«Фінанси акціонерних товариств»

Виконала:

Студентка групи ФК 06-1

Кабешева К. С.

Науковий керівник:

Іщенко Ніна Андріївна

Кіровоград 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи фінансів акціонерних товариств

1.1 Акціонерні товариства як форма підприємницької діяльності

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств

1.3 Формування та розподіл прибутку акціонерних товариств

Розділ 2. Аналіз фінансової діяльності акціонерного товариства

2.1 Техніко-економічна характеристика АТЗТ «Актив плюс»

2.2 Аналіз фінансової стійкості акціонерного товариства

2.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності акціонерного товариства

2.4 Оцінка ефективності діяльності акціонерного товариства

Розділ 3. Шляхи удосконалення внутрішнього контролю в акціонерних товариствах

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Підприємство у формі акціонерного товариства - найвигідніший і найпоширеніший тип організації підприємства у країнах з розвинутою ринковою економікою. Ця популярність ґрунтується на трьох важливих перевагах, які корпорація має над власним ділом і товариством з обмеженою відповідальністю.

По-перше, корпоративна форма забезпечує мобілізацію великих грошових сум шляхом реалізації акцій серед населення.

По-друге, вона забезпечує передачу окремих інтересів власності, оскільки акції можуть легко продаватися іншим особам.

По-третє, вона накладає на акціонера відповідальність тільки у межах свого капіталу.

Масова приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію і зацікавленість в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств та зробило цей тип організації підприємства найпоширенішим і у нашій країні.

Соціально-економічні зміни в Україні обумовлені становленням ринкових відносин. Обрана тема дослідження на даному етапі цього становлення є дуже актуальною та важливою, оскільки за роки впровадження нагальних економічних реформ підприємства України зіткнулися з чималими проблемами, які базуються не тільки на об'єктивних чинниках. Насамперед це стосується господарювання в нових економічних відносинах, пов'язаних із зміною форм власності. Зокрема суттєвими недоліками є відсутність достатніх знань для управління підприємствами в нових, ринкових умовах, та невміння багатьох підприємств за стислий термін перебудувати свою діяльність відповідно до вимог часу.

В Україні досить тривалий час при командно-адміністративній системі управління економікою питання про різні форми власності не мали права на існування. Із визнанням України незалежною державою та першими кроками до ринкових відносин з'явились праці на тему роздержавлення та створення корпоративної власності. Це праці відомих в Україні вчених, таких як: Борзунова В.І., Голови С.О., Лупенко Ю.О., Родионової В.М., Суржика В.Г., Суторміної В.М., Довгань Л.П. та інших.

Метою даної курсової роботи є вивчення та дослідження фінансової діяльності акціонерних товариств та проведення аналізу їх фінансового стану.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розкриття суті та форм акціонерних товариств;

- вивчення фінансових ресурсів акціонерних товариств, формування та розподілу прибутку в акціонерних товариствах;

- проведення аналізу фінансової діяльності акціонерних товариств;

- дослідження проблеми залучення інвестицій для формування капіталу акціонерних товариств та шляхи їх вирішення.

Інформаційною базою для написання курсової роботи є законодавчі акти України, праці українських та зарубіжних вчених, наукові статті, статистичні збірники, фінансова звітність АТЗТ " Актив плюс ".

Розділ 1. Теоретичні основи фінансів акціонерних товариств

1.1 Акціонерне товариство як форма підприємницької діяльності

Акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язання товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Засновниками АТ можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники АТ укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення АТ, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третім особам.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити АТ, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типу. Різниця між ними заключається у тому, що статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі відкритої підписки, а в акціонерному товаристві закритого типу статутний капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників, тобто акції у відкритий продаж не поступають. Потім, в акціонерних товариствах відкритого типу акції можуть передаватись із рук в руки без згоди інших акціонерів, тоді як в АТ закритого типу акції переходять із рук в руки тільки за згодою більшості інших акціонерів (якщо інше не передбачено статутом). Число і склад акціонерів акціонерного товариства відкритого типу не обмежуються. А в АТ закритого типу число акціонерів, які володіють звичайними акціями, не повинно перевищувати 50%.

Кожне акціонерне товариство володіє повною господарською самостійністю як в оплаті праці, так і в ціноутворенні, порядку розподілу чистого прибутку. При цьому АТ несе відповідальність по своїм зобов'язанням усім майном, але не несе відповідальності по зобов'язанням акціонерів.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю АТ здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс. Якщо акціонерне товариство не несе відповідальності по зобов'язанням акціонерів, то акціонери відповідають по зобов'язанням товариства тільки в межах особистого в кладу в капітал. Акціонери не мають права вимагати повернення своїх вкладів, крім випадків, передбачених статутом акціонерного товариства.

Будь-яке АТ має право не тільки приймати участь не тільки в капіталі інших товариств, але й відкривати філіали та представництва (в тому числі і за кордоном), а також дочірні товариства. Філіали і представництва складають власний баланс, який входить в склад балансу акціонерного товариства.

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств

Організація функціонування фінансів підприємства базується на визначенні форм і методів ведення фінансової роботи на підприємстві, способів формування і використання фінансових ресурсів, встановленні контролю за їх кругообігом з метою одержання максимального прибутку при мінімальних витратах.

Перелічені напрямки фінансової роботи лежать в основі фінансового механізму, який являє собою систему управління фінансами підприємства.

Якщо фінанси по своїй суті - це об'єктивна економічна категорія, по скільки існує незалежно від волі людей, то фінансовий механізм частково об'єктивний, так як базується на об'єктивних економічних законах, а частково -- носить суб'єктивний характер, по скільки залежить від державних рішень щодо виконання задач на тому чи іншому етапі її розвитку.

Фінансовий механізм діє в просторі фінансових відносин, котрі встановлюються між самим підприємством та його економічними контрагентами.

При цьому сфера фінансових відносин підприємств включає такі типи відносин:

1) відносини між підприємством і його засновниками;

2) відносини підприємства з іншими підприємствами і організаціями;

3) відносини всередині підприємства;

4) відносини підприємства з вищою організацією або всередині фінансово-промислових груп, холдінгів;

5) відносини підприємства з фінансово-кредитною системою.

Необхідність детального дослідження вищеназваних відносин пояснюється тим, що саме в них зосереджена особливість організації і функціонування фінансів акціонерного товариства.

Фінансові відносини між підприємством і його засновниками (власниками) виникають з приводу формування статутного фонду, а саме:

- одержання коштів з державного бюджету;

- емісії акцій;

- надходження пайових внесків.

Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій (при цьому не допускається випуск акцій на покриття збитків від господарської діяльності АТ), обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Але збільшення статутного фонду може відбуватись лише за умови, що всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижче номінальної.

Зменшення статутного фонду може бути здійснене за рахунок зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій, причому АТ зобов'язане відшкодувати власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Товариство сплачує зі свого рахунку в банку або готівкою з каси гроші акціонерам, вилучає акції і на цю суму зменшує статутний фонд.

Перелічені особливості утворення статутного капіталу властиві тільки для АТ, що ж стосується джерел коштів, які використовуються на формування статутних фондів, то вони є спільними для всіх підприємницьких структур. До таких джерел належать:

-частина майна державних підприємств, яка в процесі приватизації передається громадянам України безкоштовно;

- особисті збереження громадян України;

-частина коштів населення, яка знаходиться на банківських рахунках;

-кошти вітчизняних юридичних осіб (за винятком державних підприємств), включаючи підприємства з іноземними інвестиціями;

-кошти іноземних юридичних і фізичних осіб, осіб без громадянства.

Фінансові відносини з іншими підприємствами і організаціями включають в себе відносини із постачальниками, покупцями, будівельно-монтажними і транспортними організаціями, поштою і телеграфом, зовнішньоторговельними та іншими організаціями, митницею, підприємствами, організаціями і фірмами зарубіжних держав.

Найбільш велика за обсягом грошових платежів група - це фінансові відносини підприємств один з одним, які пов'язані із реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль фінансових відносин цієї групи первинна, оскільки саме в цій сфері матеріального виробництва створюється національний доход, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і прибуток. Організація цих відносин виявляє самий безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності. Але фінансові відносини цієї групи є однотипними для всіх підприємницьких структур, в тому числі і для АТ.

Фінансові відносини всередині підприємства включають відносини між філіалами, цехами, відділами, бригадами, а також відносини з робітниками і службовцями. Відносини між підрозділами підприємства пов'язані з оплатою робіт та послуг, розподілом прибутку, оборотних коштів та ін. Роль їх заключається у визначенні тих оптимальних стимулів і матеріальної зацікавленості, які б дали змогу досягти найвищих кінцевих результатів діяльності. Але саме в розподілі прибутку і проявляється особливість функціонування фінансів в акціонерних товариствах.

Прибуток АТ утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З прибутку АТ сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету, після чого в повному розпорядженні АТ залишається чистий прибуток, який підлягає розподілу слідуючим чином:

- на сплату дивідендів (розподіл серед акціонерів);

- на розвиток виробництва та створення і поновлення фондів АТ;

на соціальні програми і преміювання працівників АТ.

Фінансові відносини підприємств з вищими організаціями включають відносини з приводу утворення і використання централізованих грошових фондів, які в умовах ринкових відносин є об'єктивною необхідністю. Це стосується також фінансування інвестицій, поновлення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень.

Отже, акціонерна форма організації підприємництва дає змогу найбільш ефективно використати фінансові ресурси компанії, швидко здійснити концентрацію капіталу, залучити до співволодіння та управління велику кількість людей, і це, в свою чергу, спонукає їх до зацікавленості в кінцевих результатах праці.

1.3 Формування та розподіл прибутку в акціонерних товариствах

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників (залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин і т.д.).

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Отриманий прибуток підприємства може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення.

При розподілі чистого прибутку AT певна її частка повинна бути виплачена засновникам та іншим акціонерам в якості доходу по цінним паперам, якими вони володіють.

Через ринкову ціну акції визначають рейтинг AT, який в свою чергу, визначає спроможність товариства до залучення позичкового капіталу або до додаткового випуску акцій. Крім дивідендів, власники акції можуть одержати доход, якщо вони продадуть акції дорожче, ніж їх купили.

Дивіденди по акціям виплачуються за підсумками року у порядку, який передбачений статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків, інших платежів в бюджет, які передбачені чинним законодавством України та процентів за банківський кредит.

Положення про виплату дивідендів по акціях забороняє оголошувати та виплачувати дивіденди, коли AT неплатоспроможне або може стати таким після їх сплати. Однак, коли загальні збори акціонерів виплату оголошує то товариство не вправі від неї ухилятися.

Дивіденди виплачуються в грошовій формі, акціями, облігаціями, товарами. Рішення про це приймає Рада директорів або загальні збори акціонерів.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності, сфера діяльності, галузь народного господарства, установленні законодавством умови обліку фінансових результатів.

Розділ 2. Аналіз фінансової діяльності акціонерного товариства

2.1 Техніко-економічна характеристика АТЗТ «Актив плюс»

Підприємство ТОВ «Актив плюс» створено в 1996 році. У грудні 2000 року Рішенням загальних зборів акціонерів переіменовано на АТЗТ «Актив плюс».

За роки свого становлення, підприємство виросло в сучасне могутнє підприємство по виробництву кондитерських виробів та ресторанного бізнесу.

Засновниками товариства є :

- юридична особа АТЗТ «Європлей»

- фізична особа.

Товариство є юридичною особою із дня його реєстрації, має права та обов'язки, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, статут та внутрішні нормативні акти товариства.

Основне виробництво підприємства складають:

цех по виготовленню тортів, тістечок ;

цех по виготовленню хліба та хлібобулочних виробів;

дитячий ресторан «Антошка»;

ресторан «Компас».

В 2001 році було підписано угоду з Австрійською фірмою "Ресто" на випічку тортів та тістечок за австрійською технологією.

Метою діяльності АТЗТ «Актив плюс» є отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є: Виробництво та реалізація кондитерських виробів, кафе, роздрібна торгівля, діяльність у сфері послуг.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

Товариство є власником :

майна переданого йому акціонерами у власність, як внесок до статутного капіталу;

продукції виготовленої в процесі господарської діяльності ;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підприємствах, не заборонених законом.

Підприємство має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

За рішенням загальних зборів Товариство створює:

резервний (страховий) фонд;

фонд виплати дивідендів.

АТЗТ «Актив плюс» здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

Органами управління АТЗТ «Актив плюс» є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, голова правління, ревізійна комісія.

Загальні збори є вищим органом товариства. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства. У загальних зборах беруть участь усі акціонери не залежно від кількості акцій у кожного. Наглядова рада є органом, який здійснює загальне керівництво діяльністю підприємства, контроль за діяльністю голови правління та захист прав акціонерів. Голова наглядової ради керує роботою ради, скликає засідання ради та виконує функції, необхідні для організації діяльності наглядової ради в межах її повноважень. Виконавчий орган АТЗТ «Актив плюс» є одноособовий, в особі - голови правління, який здійснює управління поточною діяльністю підприємства. Він є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді та організовує виконання їх рішень.

Голова правління обирається за рішенням загальних зборів строком на 3 роки. Директором може обиратися будь - яка фізична особа. До компетенції директора належать усі питання поточної діяльності підпитємства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів та наглядової ради товариства.

2.2 Аналіз фінансової стійкості акціонерного товариства

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками.

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов'язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Фінансова стійкість - це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність.

Необхідність у власних ресурсах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійності і незалежності підприємства. А якщо активи підприємства сформовані в значній мірі за рахунок поточних зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким. З поточними зобов'язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю за своєчасним поверненням їх та залученням в господарську діяльність через поточні зобов'язання інших активів. Від оптимізації співвідношення власних і залучених активів залежить фінансовий стан підприємства.

У наукових роботах останніх часів учені-економісти виділяють абсолютний показник фінансової стійкості -- наявність власних оборотних коштів. Цей показник розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) заборгованістю:

НВОК = ОА - ПКЗ, (2.1)

де ОА -- оборотні активи, тобто підсумок за II розділом активу балансу;

ПКЗ -- поточна кредиторська заборгованість, підсумок за IV розділом ПБ.

Він визначає, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і довгострокові позикові кошти -- довгострокові пасиви).

Таблиця 2.1

Аналіз власних оборотних коштів АТЗТ " Актив плюс "

№ з/п	Показник	На початок 2007 р.	На кінець 2007 р.	Відхилення(+,-)
А	Б	1	2	3
1	Загальна сума поточних активів	747,7	1074,9	+ 327,2
2	Загальна сума короткострокових зобов'язань	134,2	331,5	+ 197,3
3	Величина власних оборотних коштів	613,5	743,4	+ 129,9
4	Частка в сумі поточних активів, %:
	-- власного капіталу	82,1	69,2	- 12,9
	-- позикового капіталу	17,9	30,8	+ 12,9

Аналізуючи дані таблиці 2.1. на прикладі АТЗТ "Актив плюс", видно , що наявність власних оборотних коштів: НВОК на поч. року складає 613,2 (тис. грн); НВОК на кін. року складає 743,4 (тис. грн). Це означає, що на початок року поточні активи в сумі 613,2 тис. грн були сформовані за рахунок власного капіталу, на кінець року цей показник зріс на 130,2 тис. грн, що оцінюється позитивно, тобто після повного погашення поточних зобов'язань у підприємства залишиться ще 613,2 тис. грн оборотних засобів на початок року і 743,4 тис. грн -- на кінець року.

Частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року -- 82,1 %, на кінець року -- 69,2 %. Частка позикового капіталу у формуванні поточних активів -- 17,9 % на початок року і 30,8 % -- на кінець року. Отже, для успішної діяльності АТЗТ "Актив плюс" має достатньо власних оборотних коштів.

Крім розрахунку та аналізу динаміки наявності власних оборотних коштів у процесі оцінювання фінансової стійкості досліджується й низка її відносних показників:

коефіцієнтом фінансової незалежності Кфн, який розраховується як відношення власного капіталу (ВК) до загального капіталу валюти балансу (ВБ):

Кфн=ВК/ВБ, (Ф1 ряд 380 : ряд 640) (2.2)

Цей коефіцієнт характеризує частку активів власників підприємства в загальній сумі активів, авансованих в його діяльність. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта складає 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінасовий стан підприємства і менша залежність від зовнішніх джерел.

коефіцієнтом фінансової залежності (Кфз), який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення Загального капіталу (ЗК) до власного капіталу (ВК):

Кфз=ЗК/ВК, (Ф1 ряд 280 : ряд 380) (2.3)

Чим вище рівень першого показника і нижче рівень другого, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

· коефіцієнт фінансової стабільності, -- розраховується як відношення власного капіталу до позикового:

Кфс=ВК/ПК, (Ф1 ряд 380 : ряд 480) (2.4)

Коефіцієнт показує співвідношення між власним і позиковим капіталом. Рекомендоване значення . Характеризує можливість покриття власним капіталом позикових коштів.

· коефіцієнт поточних зобов'язань розраховується як відношення поточних зобов'язань до загальної суми залучених коштів:

Кпз= ПЗ/ЗК, (Ф1 ряд 620 : (ряд 480 + ряд 620) ) (2.5)

Коефіцієнт показує, наскільки підприємство залежить від поточних зобов'язань у загальній сумі позикового капіталу. Нормативне значення коефіцієнта - менше 0,5 - 0,6;

· коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів, ) -- розраховується як частка від ділення власних оборотних активів на всю суму до власного капіталу:

Кмвк=(Ф1 (ряд 260 - ряд 620) : ряд 380) ) (2.6)

Коефіцієнт характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище цей показник, тим більше забезпечується гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб'єкта. Оптимальне значення показника -- 0,5;

· коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до запасів:

Кзз=(Ф1 (ряд 380 - ряд 080) : ряд 260) ) (2.7)

Цей коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв'язку зі станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві є значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше 1.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше 1, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60--80 %.

· коефіцієнт маневреності робочого капіталу (власних оборотних коштів, ) розраховується як відношення запасів до власних оборотних активів:

Кмрк=(Ф1 (сума ряд 100 - 140) : (ряд 260 - ряд 620) ) (2.8)

Цей показник, зворотний коефіцієнту забезпечення запасів власними оборотними коштами, характеризує питому вагу запасів як матеріальних оборотних активів у власних оборотних коштах. Величина робочого капіталу залежить від ефективності управління запасами (планування, нормування їх величини, прогнозування на майбутнє, раціональне використання тощо), стану дебіторської заборгованості (тенденція до її зменшення) та величини грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій.

Аналіз відносних показників фінансової стійкості АТЗТ «Актив плюс» за даними форми № 1 наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Аналіз відносних показників фінансової стійкості підприємства

№ з/п	Показник	На початок 2007 р.	На кінець 2007 р.	Відхилення (+,-)
1	Коефіцієнт фінансової незалежності	0,95	0,91	- 0,04
2	Коефіцієнт фінансової залежності	1,05	1,1	+ 0,05
3	Коефіцієнт фінансової стабільності	30,16	11,99	- 18,17
4	Коефіцієнт поточних зобов'язань	1,00	1,00	--
5	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,15	0,19	+ 0,04
6	Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами	0,69	0,62	- 0,07
7	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	1,15	1,13	- 0,02

Аналіз сукупності всіх показників з урахуванням специфіки діяльності АТЗТ "Актив плюс" дає змогу зробити висновок, що фінансове становище підприємства дещо погіршилося, оскільки коефіцієнт фінансової незалежності зменшився порівняно з початком року на 0,04 пункти. Але вс ж таки значення цього коефіцієнта вище від критичного значення 0,5. На кінець 2007 року 91 % майна підприємства покривалось за рахунок власного капіталу, а отже, фінансування господарської діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимих межах.

Показник фінансової залежності показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Зростання цього показника означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Значення коефіцієнта на кінець року становить 1,1 , то це означає, що в кожній 1,1 грн., вкладеній в активи підприємтсва, 10 коп. - залучені не від власника.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує співвідношення власних і позикових коштів. Нормативне значення коефіцієнта повинно перевищувати 1, а на АТЗТ «Актив плюс» це значення досить високе (30,16), і свідчить про те, що підприємство має досить високий рівень фінансовї стійкості і відносно незалежне від зовнішніх джерел. Проте на кінець року спостерігається зниження коефіцієнта фінансової стабільності до 12, що свідчить про незначну потребу підприємства в залучених коштах.

За даними таблиці, коефіцієнт маневреності власного капіталу на початок 2007 року становить 0,15 (15 %), а наприкінці його - 0,19 (19 %), тобто спостерігається зростання показника на 0,04 пункти, проте його значення нижче за теоретичний рівень (0,5) на 0,31 пункти. Це свідчить, що підприємство відвертає власні кошти з активного обороту на покриття заборгованості та в незавершені капітальні вкладення.

Аналіз сукупності всіх показників з урахуванням специфіки діяльності АТЗТ «Актив плюс», дає змогу зробити висновок, що підприємство має добру фінансову стійкість хоча спостерігається зниження у динаміці коефіцієнтів фінансової стабільності та фінансової незалежності, та зростання коефіцієнта фінансової залежності, що свідчить про потребу у залучених коштах.

Стабільність фінансового стану підприємства може бути відновлена за умови прискорення оборотності активів та їх зменшення на 1 грн. чистого доходу; дотримання залишків запасів у відповідності до визначених нормативів; збільшення робочого капіталу за рахунок прибутковості господарської діяльності.

2.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності акціонерного товариства

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність. Під терміном "ліквідність" прийнято розуміти здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання перед усіма контрагентами і державою. Необхідність аналізу стану ліквідності підприємств у ринкових умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.

Існує два підходи до визначення ліквідності. Перший з цих підходів передбачає аналіз здатності підприємства виконати всі без винятку зобов'язання, взяті на себе, які випливають з його статуту та інших засновницьких документів, включаючи, зокрема, захист майнових інтересів усіх власників. Другий підхід трактує ліквідність лише як здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші.

Розраховують наступні показники ліквідності.

Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за 1. Зростання його - позитивна тенденція. Обчислюється за формулою:

КПз=ПА/ПЗ, (2.9)

де КПз - коефіцієнт покриття загальний;

ПА - поточні активи;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття загальному, але обчислюється за вужчим колом поточних активів. Значення його повинне наближатися до 1. Він визначається за формулою:

КЛш=ГРА/ПЗ, (2.10)

де КШЛ - коефіцієнт швидкої ліквідності;

ГРА - грошові засоби, розрахунки і інші активи.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності Показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути за необхідністю погашено негайно. Рекомендована нижня межа дорівнює 0,2. Розраховується за формулою:

КЛа=ГЗ/ПЗ, (2.11)

де КЛа - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГЗ - грошові засоби.

Для аналізу ліквідності AT " Актив плюс " станом на початок і кінець 2007 року складена таблиця за даними бухгалтерського обліку (табл.2.3).

Таблиця 2.3.

Аналіз показників ліквідності АТЗТ " Актив плюс "

Показник	Станом на 2007 р.	Відхилення
	початок року	кінець pоку
Коефіцієнт покриття загальний	5,57	3,24	- 2,33
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,31	0,72	+ 0,41
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,27	0,25	- 0, 02

Розрахунки, проведені за даними АТЗТ "Актив плюс", свідчать про нормальний стан загальної ліквідності. Зокрема, зменшився коефіцієнт покриття і зріс коефіцієнт швидкої ліквідності, що свідчить про зростання можливості погашення підприємством короткострокових зобовязань у разі його критичного стану. Стосовно коефіцієнта абсолютної ліквідності, то слід зазначити, що хоча протягом звітного періоду він і скоротився, але все ще залишається на допустимому рівні. І показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити в поточний момент або найближчим часом, а саме 25%.

Основні фактори, які підвищують ліквідність:

o обмеження вкладень капіталу у важколіквідні і недопущення вкладень у неліквідні активи;

o наявність чистих активів у розмірі, достатньому для покриття фінансових зобов'язань, строки сплати за якими настали або настають у найближчий час;

o залучення у господарський обіг позикових коштів на максимально тривалі терміни.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства важливо визначити його готовність постійно виконувати свої фінансові зобов'язання з платежів, строк сплати яких настав. Міра такої готовності називається платоспроможністю. Рівень платоспроможності підприємства визначається за формулою:

Кпс=ЧЛА/ПКт, (2.12)

де Кпс - коефіцієнт платоспроможності;

ЧЛА - "чисті" ліквідні активи (гроші, цінні папери);

ПКт - короткотерміновий (поточний) позиковий капітал, строк повернення якого настав або настає впродовж кількох днів.

Коефіцієнт платоспроможності АТЗТ " Актив плюс " на початок 2007 року дорівнював 0,27, а на кінець року - 0,31, що є низьким для підприємства.

Підприємство для підтримання своєї платоспроможності повинно так будувати свої платіжні стосунки з кредиторами, щоб цей показник постійно перебував на рівні 1. Якщо показник Кпс<0,5, це означає, що платоспроможність підприємства дуже низька. Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

- недоїмок з платежів до бюджету;

- простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;

- непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

- заборгованості постачальникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

2.4 Аналіз господарської діяльності акціонерного товариства

Ефективність фінансово-господарської діяльності оцінюється загальним обсягом одержаного прибутку та його величиною на одиницю вкладеного капіталу, ресурсів, понесених втрат. Прибуток і рентабельність є основними показниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їх роботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції. Співвідношення одержаних доходів і понесених втрат є головним завданням аналітичних служб, керівного персоналу і в цілому кожного працівника для прийняття правильної політики підприємства. Життєздатність підприємства залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості - рентабельності в процесі формування витрат.

Отже, для об'єктивної оцінки ефективності роботи підприємства не достатньо знати лише абсолютну величину отриманого прибутку. Необхідно володіти інформацією щодо його прибутковості (рентабельність), тобто вивчати відносні показники ефективності діяльності. Для цього необхідно отримані прибутки порівняти із вкладеним капіталом, ресурсами, понесеними витратами.

Показник рентабельності показує скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) в його господарську діяльність у розмірі 1 гривні.

Таблиця 2.4.

Методика розрахунку показників рентабельності за даними фінансової звітності

№ п/п	Показник	Формула розрахунку
1.	Валова рентабельність виробничих витрат	Ф2 (ряд 050 ) : (ряд 040) * 100
2.	Коефіцієнт окупності виробничих витрат	Ф2 (ряд 040 ) : (ряд 050)
3.	Рентабельність основної діяльності	Ф2 (ряд 100 ) : (сума ряд 040+070+080) * 100
4.	Рентабельність господарської діяльності	Ф2 (ряд 170 + ряд 200 - ряд 205 ) : (сума ряд 040+070+080+090) * 100
5.	Рентабельність підприємства	Ф2 (ряд 220 ) : (сума ряд 040+070+080+090) * 100
6.	Валова рентабельність виручки від реалізації продукції	Ф2 (ряд 050 ) : (ряд 035) * 100
7.	Чиста рентабельність виручки від реалізації продукції	Ф2 (ряд 220 ) : (ряд 035) * 100
8.	Рентабельність активів	Ф2 (ряд 220 ) : Ф1 (ряд 280 графа 3+4)*0,5 * 100
9.	Комерційна рентабельність	Ф2 (ряд 170 ) + (ряд200 - ряд205 + ряд140) *100 : Ф2 (ряд 035)

Для оцінки рівня ефективності господарської діяльності підприємства узагальнимо визначені показники за даними звіту про фінансові результати в таблиці 2.5.

Аналіз структури абсолютної величини створеного і чистого прибутку показує, що він є результатом від продажу продукції, яка складає основу господарської діяльності підприємства. Ми бачимо, що у звітному періоді сума чистого прибутку підприємства становить 84 тис. грн. в порівнянні з минулим періодом при збільшенні на 38,7 тис. грн..

Оскільки одержаний прибуток повністю не відображує ефективності роботи підприємства (міри використання активів), важливе значення має аналіз показників рентабельності. Так, за даними таблиці 2.5. видно, що рентабельність господарської діяльності підприємства у звітному періоді збільшилась проти минулого року на 1,63 пункти і становить 8,75 %.

Таблиця 2.5.

Аналіз показників рентабельності АТЗТ «Актив плюс» за 2007 рік

№ п/п	Показник	За 2007 рік	Відхилення (+, -)
		На 01.01.07	На 31.12.07
1.	Валова рентабельність виробничих витрат	35,01	16,09	- 18,92
2.	Коефіцієнт окупності виробничих витрат	2,86	6,21	+ 3,35
3.	Рентабельність основної діяльності	33,97	16,18	- 17,79
4.	Рентабельність господарської діяльності	7,12	8,75	+ 1,63
5.	Рентабельність підприємства	7,12	8,75	+ 1,63
6.	Валова рентабельність виручки від реалізації продукції	25,93	13,86	- 12,07
7.	Чиста рентабельність виручки від реалізації продукції	5,31	7,56	+ 2,25
8.	Рентабельність активів	1,05	1,93	+ 0,88
9.	Комерційна рентабельність	5,31	7,56	+ 2,25

Рентабельність валової виручки від реалізації продукції зменшилась на 12.07 пункти і становить вже на кінець 2007 року 13,86 %. Це є негативним явищем, оскільки зниження цього показника свідчить про зниження ефективності господарювання підприємства.

Проте, підвищення показника чистої рентабельності виручки від реалізації продукції на 2,25 пункти, є позитивним явищем, бо підприємство з кожною гривнею, що надходить від покупців, одержує 7,56 грн. прибутку. Зростання цього показника свідчить про наявність резервів виробничих запасів, трудових ресурсів, вказує на зменшення витрат підприємства на виготовлення продукції, а також зниження собівартістості. А отже, підвищення цього показника рентабельності забезпечує достатньо високі доходи працівникам і власникам.

Підвищення рівня рентабельності активів на 0,88 пункти аж до 1,93 %, вказує на достатню наявність залучених активів для господарської діяльності підприємства, збільшення обсягів чистого доходу та поліпшення його ділової активності.

Отже, зростання прибутку в кінці року, рентабельності господарської діяльності та значне збільшення активів свідчить про наявні резерви зростання ефективності господарювання підприємства.

Розділ 3

Шляхи удосконалення внутрішнього контролю в акціонерних товариствах

Формами фінансово-господарського контролю є попередній, поточний і наступний контроль. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

До організаційної структури системи внутрішнього контролю товариства входить служба внутрішнього аудиту, яка повинна здійснювати поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. Служба внутрішнього аудиту повинна відповідати за своєчасне виявлення та запобігання відхиленням, які перешкоджають законному та ефективному використанню майна та коштів товариства. Зокрема, до компетенції служби внутрішнього аудиту повинні належати повноваження щодо:

· контролю за організацією та функціонуванням системи бухгалтерського обліку;

· контролю за відповідністю даних бухгалтерського обліку фактичній наявності активів, їх належним збереженням;

· експертизи фінансової та операційної діяльності;

· підготовки оглядів діяльності товариства та розробки рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Зазначене рішення має рекомендований характер.

Підрозділ внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту), зокрема ревізійної роботи, повинен займатися оцінкою функціонування системи внутрішнього контролю, виявленням ризиків.

Підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Кожному ризику відповідає свій прийом керування ризиком. Кваліфікаційна система ризиків містить у собі категорії, групи, види, підвиди і різновиди ризиків.

У залежності від можливого результату (ризикованої події) ризики можна розділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання негативного чи нульового результату. Спекулятивні ризики полягають у можливості одержання як позитивного, так і негативного результату.

Побудова логічно стрункої й універсальної системи методик контролю можлива через їх моделювання. Для вирішення проблеми неефективності доцільно покласти в основу моделювання методик внутрішнього контролю соціопсихологічні особливості дій персоналу підприємства. Результативність розробки та досягнення профілактичного ефекту від застосування методик контролю прямо залежить від підготовчих етапів, пов'язаних з обґрунтуванням їх інформаційної бази. Суть їх зводиться до:

· дослідження мотивації господарських порушень;

· побудови загальної моделі механізму формування господарського порушення;

· типізації господарських порушень;

· побудови окремих моделей різних типів господарських порушень.

Для досягнення мети передбачено вирішення таких завдань:

1. Дати характеристику окремої моделі типу господарських порушень.

2. Розкрити суть типів господарських порушень.

3. Формалізувати елементи окремих моделей типів господарських порушень.

Окрема модель конкретного типу господарських порушень являє собою сукупність загальної логіки побудови окремої моделі та формалізованої системи елементів для кожного конкретного типу порушення.

Терміни, які застосовуються в матриці типів господарських порушень в таблиці 3.1.:

· Протирегламентна діяльність персоналу підприємства будь-якого рівня -- порушення чинного законодавства або встановлених на підприємстві внутрішніх регламентів діяльності;

· Уповноважені посадові особи - це персонал підприємства, наділений владними повноваженнями, до обов'язків яких входить санкціонування конкретних операцій і які несуть відповідальність у межах наданих повноважень.

Таблиця 3.1.

Матриця типів господарських порушень

Рівень доступу	Спосіб здійснення
	Матеріальний	Документальний	Комбінований
Санкціонований	Протирегламентна діяльність уповноважених посадових осіб, що зумовлює якісну та/чи кількісну зміну стану ТМЦ через дозвіл (усний чи письмовий) здійснення господарських операцій і прийняття на себе відповідальності за результати таких операцій	Протирегламентна діяльність уповноважених посадових осіб, пов'язана з дозволом здійснення явно неприпустимих операцій або порушенням порядку санкціонування під час підписання документів, якими оформлюють матеріальні порушення, що готуються	Протирегламентна діяльність уповноважених посадових осіб, яка виражається в дозволі застосування (візуванні) явно підроблених чи фальсифікованих документів з метою приховування зроблених матеріальних порушень
Несанкціонований	Протирегламентна діяльність співробітників підприємства, що мають доступ до матеріальних ресурсів, у результаті якої змінюється якісний та/або кількісний стан ТМЦ, зроблена всупереч або без відома уповноважених посадових осіб	Протирегламентна діяльність співробітників підприємства, пов'язана з документальним оформленням матеріальних порушень, що готуються, яка здійснюється всупереч або без відома уповноважених посадових осіб	Протирегламентна діяльність співробітників підприємства, що являє собою підробку документів з метою завуалювання здійснених матеріальних порушень (підробка, фальсифікація)

Отже, комплектність персоналу, що здійснює функції контролю, є найважливішою характеристикою системи внутрішнього контролю. Кадрові проблеми підприємства відображаються на системі внутрішнього контролю. Так, часта зміна бухгалтерів веде до того, що функції обліку й контролю виконуються людьми, що не мають достатнього досвіду й роблять через це більше помилок. Нові керівники й посадові особи можуть бути не повною мірою ознайомлені із системою обліку підприємства й робити технічні й інші помилки.

Система внутрішнього контролю - це політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення (наскільки це можливо) правильного й ефективного ведення господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації.

Тому, систему контролю потрібно організувати таким чином, щоб контроль здійснювався не за певний період, а щодня, щохвилини, і на всіх ланках управління, бо лише тоді контроль зможе охопити все інформаційне середовище підприємства, вчасно виявити помилки, порушення, допущені різними шляхами та швидко прийняти необхідні заходи щодо ліквідації помилок, та зменшення можливості виникнення нових.

Висновки

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство, яке може бути відкритого і закритого типу. Акціонери відповідають за зобов'язання товариства в межах належних їм акцій. Контролюється фінансово-господарська діяльність акціонерного товариства ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів, які потім складуть висновок по річних звітах та балансах. Філіали та представництва акціонерного товариства складають баланс, який входить до складу балансу товариства.

Акціонерні товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в то час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з не корпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Сфера фінансових відносин акціонерного товариства включає в себе відносини між підприємством і його засновниками (які стосуються формування статутного фонду); відносини підприємства з іншими підприємствами (включають відносини з постачальниками, покупцями, поштою, телеграфом, митницею та ін., які пов'язані із реалізацією готової продукції, придбанням різних матеріальних цінностей для господарської діяльності); відносини в середині підприємства (пов'язані з оплатою робіт та послуг, розподілом прибутку, оборотних коштів. Їх роль досягається у визначенні стимулів для досягнення кінцевих результатів діяльності - розподілу прибутку); відносини з вищою організацією (які включають відносини з приводу фінансування інвестицій, поновлення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень та ін.).

Прибуток акціонерного товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Прибуток використовується для різних потреб: для формування фінансових ресурсів держави - обовязкові платежі до бюджету, і є джерелом формування фінансових ресурсів підприємств і використовуються ними для забезпечення господарської діяльності (поповвнення резервного фонду, фонду розвитку, фонду соціальних потреб, та ін.). Види, розмір, порядок створення фондів визначаються Загальними Зборами акціонерного товариства. У статуті кожного товариства окремим пунктом зазначені підстави здійснення фінансової діяльності товариства та цілі, на які використовується прибуток.

Найважливіші показники, які характеризують стан, рух і розміщення фінансових ресурсів підприємств є прибутковість (рентабельність) діяльності підприємства, раціональність розміщення власних і залучених фінансових ресурсів, ступінь фінансової незалежності, ліквідність і платоспроможність підприємства.

Для прикладу аналізу фінансової діяльності вибрано АТЗТ «Актив плюс» - підприємство по виробництву кондитерських виробів та ресторанного бізнесу.

Після аналізу показників фінансової стійкості акціонерного товариства можна зробити висновок про погіршення фінансового стану товариства, внаслідок зменшення коефіцієнта фінансової незалежності. Проте, товариство має досить високий показник фінансової стійкості, який вказує на незалежність від зовнішніх джерел, але під кінець року у підприємства зростає потреба в залучених коштах. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.