15

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Контрольна робота

з дисципліни: «Податковий облік»

План

1. Основні відмінності податкового обліку від фінансового

2. Податковий облік амортизації основних фондів, порядок її відображення у звітності по податку на прибуток

Список використаної літератури

Додатки

1. Основні відмінності податкового обліку від фінансового

Перехід України до ринкових відносин зумовив значні перетворення у системі господарювання, зміни у ставленні до власності, управлінні господарськими процесами тощо. Вони не могли не торкнутися і бухгалтерського обліку як системи впорядкованого узагальнення інформації про господарську діяльність, стан і рух майна і зобов'язань підприємств.

З появою нових видів інформації та нових груп її споживачів рамки і функції бухгалтерського обліку розширилися.

У результаті в нашій державі за принципами, встановленими в міжнародній практиці, формується декілька самостійних підсистем єдиної системи бухгалтерського обліку. Серед них слід виділити підсистеми фінансового, управлінського та податкового обліку.

У зв'язку з введенням в дію 1997р. Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість" з'явилося поняття податкового обліку.

Податковий облік - це підсистема бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків відповідним державним органам.

Таким чином, основа податкового обліку - контроль за повнотою і своєчасністю нарахування й сплати податків, зборів та обов'язкових платежів.

Податковий облік організовується в такому порядку, щоб задовольнити потреби управління і служби податкового менеджменту в інформації щодо формування оподаткованої бази підприємства від усіх видів діяльності. Разом. З цим, податковий облік обмежується в основному створенням системи формування валових доходів та витрат і достовірності їх відображення у декларації про прибуток підприємств, а також повноти нарахування, своєчасності перерахування у доход бюджету різних податків (зборів, платежів), правильності заповнення декларації з податку на додану вартість.

Податковий облік тісно пов'язаний з економічними дисциплінами, в першу чергу з фінансовим обліком.

Взаємозв'язок податкового і фінансового обліку у наступному:

1. Обидва вони базуються на одних і тих же первинних
документах.

2. Фіксують одні й ті ж дані і факти господарського життя.

3. Ці види обліку ведуть одні й ті ж спеціалісти - бухгалтери.

4. Основна частина інформації, отриманої як у системі
фінансового, так і податкового обліку призначена для зовнішніх користувачів.

Як свідчить практика, результати за даними фінансового і податкового обліку можуть відрізнятися між собою.

Найпоширенішими причинами таких відхилень є наступні:

1. Принципово новий підхід до визначення моменту виникнення валових доходів і витрат, який не збігається з моментом отримання доходів і витрат діяльності підприємства.

2. Сума валових витрат не відповідає сумі витрат діяльності.

3. Новий підхід до визначення об'єкту оподаткування. Об'єкт оподаткування у податковому обліку - це величина, яка не збігається з прибутком підприємств, що є об'єктом оподаткування у фінансовому обліку.

4. Відмінність у методиці визначення сум валових доходів і валових втрат, з сумами витрат і доходів діяльності.

5. Якщо у фінансовому обліку існують певні теоретичні категорії, окрема методологія обліку, то теоретична база податкового обліку обмежується лише правилами його ведення.

6. Відмінність у призначенні фінансової і податкової звітності. Якщо за даними першої можна охарактеризувати фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності, то за даними другої - стан розрахунків з бюджетом за відповідними податками і платежами.

Виходячи з необхідності інтеграції України у світові економічні відносини та перебудови системи економічної інформації та обліку відповідно до міжнародних стандартів, розроблені та впроваджені у практику національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Однак, це не ліквідувало відмінностей у підході до ведення фінансового і податкового обліку.

Нині всі зусилля спрямовують в основному на розширення податкового обліку.

З іншого боку, введення у систему господарювання таких нових показників, як валові доходи, валові витрати, складної системи обліку авансів і бартерних операцій, впровадження додаткової громіздкої документації з обліку ПДВ значно збільшило витрати на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Зазначимо, що в Україні система оподаткування підприємств характеризується частою зміною об'єкта оподаткування і щоразу під неї прилаштовують систему бухгалтерського обліку.

Найбільший недолік такої трансформації обліку - це те, що результати, виявлені за даними податкового обліку, можуть значно відхилитись від реальних фінансових результатів діяльності підприємства за даними фінансового обліку. Причому, значні відхилення можуть бути як в один, так і в інший бік.

Це ускладнює роботу бухгалтера та органів, які перевірятимуть результати його роботи.

Впроваджуючи реформу обліку і звітності, це слід робити в комплексі, дбаючи в першу чергу, про суб'єктів господарювання та користувачів інформації.

Зазначимо, що проблема взаємозв'язку обліку та оподаткування -інтернаціональна. Міжнародний досвід свідчить, що взаємозалежність між обліком та оподаткуванням не дає змоги досягти двох цілей одночасно. До того ж вона пов'язана зі значними витратами для підприємств. Дослідження підходів до вирішення цієї проблеми у різних країнах дало змогу поділити їх на дві групи (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Взаємозв'язок між обліком і оподаткуванням в різних країнах світу

Залежність означає, що облік повністю підпорядкований податковим правилам, або визначення прибутку з метою оподаткування ґрунтується на методиці, що застосовують в обліку.

Проте, незалежно від шляху, який буде застосований в Україні щодо взаємозв'язку обліку та оподаткування, податкову і фінансову звітності слід складати на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Вони орієнтовані на реальну оцінку та повне висвітлення насамперед економічних наслідків відповідних операцій та подій, а не лише юридичних положень. Цього вимагають іноземні інвестори, адже затратний механізм обліку на підприємствах - одна з причин повільного вкладання іноземних капіталів в розвиток економіки України.

2. Податковий облік амортизації основних фондів, порядок її відображення у звітності по податку на прибуток

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" до витрат, що підлягають амортизації належать:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного
виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих,
потреб включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших
видів поліпшення основних фондів;

- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме:
іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення
землі.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

- придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

- утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

- витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

- капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів, включаючи орендовані;

- капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачив поділ основних фондів на чотири групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи

1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І(а-1)-10]:100, де

І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, 4 з метою оподаткування не ведеться.

Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 1,25 відсотка;

група 2 - 6,25 відсотка;

група 3 - 3,75 відсотка;

група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення:

- приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

- доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

У разі коли договір оперативного лізингу (оренди),зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди) за винятком вартості фактично проведених його поліпшень.

Нараховані суми амортизації відображаються наростаючим підсумком з початку року в рядку 07 декларації з податку на прибуток підприємства (додаток А), а детальний розрахунок амортизаційних відрахувань наводиться в додатку К1/1 до декларації (додаток Б).

Список літератури

1. Бутинець Ф.Ф., Чигиевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник - Житомир, 2000.

2. Бухгалтерський управлінський облік. Практикум. Навчальний посібник - Житомир, 2001.

3. Бухгалтерський фінансовий облік Підручник/під ред.проф. Ф.Ф.Бутиинця - 3 вид., - Житомир, 2001 - 672с.

4. Городянская Л.В. Налоговый и бухгалтерский учет амортизации на предприятии / Бухгалтерский учет и аудит - 2003 -№2.

5. Закон України "Про податок на додану вартістъ" від 03.04.97р.

6. Закон України «Про внесения змін до Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств»/Голс України-2004р.

7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», 2000р./Голос України-2000р.

8. Кучерявенко, М.П. Податкове право України: Академічний курс [Текст] : підручник / М. П. Кучерявенко ; Мін-во освіти і науки України. - К. : Правова єдність, 2008. - 701 с. -

9. Лысюк А.Н., Лукашова И.А., Михайлова Т.П., Бухгалтерский учет, 1997.

10. Пасько, Т.О. Податковий облік [Текст] : навчальний посібник / Т. О. Пасько. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2007. - 202 с.

11. Положения "Про організацію бухгалтерського обліку i звітності
№250 в ред. Положения від 03.04.97р.

12. Сердюк, В. М. Податковий облік [Текст] : навчальний посібник / В. М. Сердюк. - К. : ЦНЛ, 2005. - 312 с.

13. Тарасенко Н.В. "Економічний аналіз діяльності промислового підприємства" - Львів: ЛБІ НБУ, 2000р. - 485с.

14. Ткаченко, Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність [Текст] : навчально-методичний посібник / Н. М. Ткаченко, Т. М. Горова, Н. О. Ільєнко ; Мін-во освіти і науки України. - К. : Алерта, 2004. - 554 с.

15. Фоменко Е.М. Учет и налогообложение в Украине: Практическое пособие - Одесса, 1996.

16. Хомин, П.Я. Формування звітності в підсистемах фінансового, управлінського й податкового обліку [Текст] : монографія / П. Я. Хомин ; Мін-во освіти і науки України, Тернопільська академія н/г. - Тернопіль : Економічна думка, 2004. - 288 с.

Додатки

Затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України

від 30 травня 1997 р. X 165

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

від 23 червня 1997 р. X 233 2037

КНИГА ОБЛІКУ ПРОДАЖУ ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

По___________________________________________________________

(назва підприємства, юридична адреса)

200___рік

№_______

на ____ аркушах

Індивідуальний податковий номер _______________________________

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість___________________________________________

Розпочато__________________________________________________

дата (заповнюється платником)

Закінчено__________________________________________________

дата (заповнюється платником)

Зберігати_____________________________________________________