Оцінка інвестиційного проекту
Методи аналізу й оцінки ризиків інвестиційних проектів. Основні переваги методу експертного аналізу ризиків. Процедура експертної оцінки ризику. Алгоритм проведення аналізу чутливості. Методологія планування проекту. Кумулятивний грошовий потік.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.06.2009 |
| Размер файла | 112,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
з дисципліни
„ПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ”
План
1.Методи аналізу й оцінки ризиків інвестиційних проектів
2.Планування проекту.
3.Грошовий потік.
Список використаної літератури
1.Методи аналізу й оцінки ризиків інвестиційних проектів
Головний наслідок ризику -- перевитрати часу й засобів на його виконання за рахунок підвищення обсягу робіт і тривалості їх виконання за проектом.
Мета аналізу ризику -- дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат. Тому аналіз може проводити кожен учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику:
1) якісний -- визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику;
2) кількісний -- передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.
До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків. Як правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом.
До основних переваг даного методу належать: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, достатньо суб'єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується.
Процедура експертної оцінки ризику передбачає:
1) визначення видів ризику і граничного рівня його припустимої величини;
2) встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності даного ризику для успішного завершення проекту;
3) визначення інтегрального рівня за кожним видом ризику і вирішення питання про прийнятність даного виду ризику для учасників проекту.
У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт.
За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним у випадку позитивної величини інтегрального показника ефективності проекту, наприклад чистої теперішньої вартості.
Як правило, аналіз ризику проводиться кількома методами.
Метою аналізу чутливості, який у літературних джерелах з інженерної економіки і теорії прийняття рішень інколи зустрічається під назвою «ранжування параметрів», є використання змін заданих параметрів для визначення життєздатності проекту в умовах невизначеності. Експерт розраховує можливу зміну кожного фактора або змінної величини, визначає вплив цієї зміни на показник певного рішення і виділяє суттєві фактори або змінні величини для більш поглибленого вивчення. Він визначає кількість і вказує на вплив невизначеності та намагається виразити математичним способом відношення серед змінних величин, що складають просування ліквідності і рентабельність.
Аналіз чутливості надає можливість судити про наслідки невід'ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть відбуватися в фінансових оціночних даних про капітал, тривалість будівництва, вартість сировини та інших витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, вартістю збуту, коефіцієнтом завантаження і ціною на продукцію, бо вони не можуть бути передбачені заздалегідь. Ці різні зміни впливають на завершення реалізації проекту. Розробка проекту фактично є прогнозуванням розвитку ситуації з проектом.
Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості (NPV). Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.
Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає:
1) визначення критичних змінних, що впливають на величину чистої теперішньої вартості (NPV);
2) оцінку впливу зміни однієї змінної проекту (при незмінності всіх інших) на величину чистої теперішньої вартості;
3) розрахунок впливу зміни змінної, що досліджується, на величину відхилення одержаної NPV від базової (оцінка еластичності, чутливості до зміни чистої теперішньої вартості від зміни змінної проекту);
4) визначення межового (критичного) значення змінної і можливого допустимого її відхилення від базового сценарію проекту;
5) розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної змінної проекту і ранжування їх за убуванням (чим вища чутливість NPV, тим важливіша перемінна для значення чистої теперішньої вартості, а значить, для проекту).
Основна проблема проведення подібного аналізу полягає у неможливості з однаковою мірою достовірності подати всі значення змінних, що існують в проекті, оскільки деякі з них ледве підлягають прогнозу, а для інших немає сенсу давати точний прогноз, оскільки вже укладено договір про поставки певного збуту продукції за фіксованою ціною, що дозволяє спрогнозувати ці показники безпомилково. Таким чином, суть даного методу полягає у вимірюванні чутливості основних результуючих показників проекту (NPV або IRR) до зміни тієї чи іншої змінної величини.
Як показник чутливості проекту до зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності чистої теперішньої вартості (NPV), який обчислюються за формулою
(3.3.1)
Перевага цього показника в тому, що величина його не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних. Чим більша еластичність, тим вищою є міра залежності NPV або внутрішньої норми дохідності (тобто її чутливість) від аналізованої змінної проекту.
Відомо, що існує зворотна залежність між витратами на здійснюваність інвестиційного проекту і показниками ефективності. Це означає, що збільшення витрат на заробітну плату призведе до зменшення чистої теперішньої вартості. Таким чином, чисельник у нашій формулі буде негативним, а знаменник -- позитивним, що дасть у результаті негативний коефіцієнт еластичності.
Навпаки, у випадку зменшення заробітної плати чисельник буде позитивним, а знаменник негативним, що знову дасть нам негативний коефіцієнт. Спеціалісти взяли за правило ігнорувати негативний знак, відмічаючи лише абсолютну величину еластичності. Тому в подальшому ми не звертатимемо увагу на негативне значення коефіцієнта і прийматимемо тільки його абсолютну величину. У табл. 1 представлені основні характеристики факторної еластичності показників ефективності інвестиційного проекту.
Таблиця 1
ФАКТОРНА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ
|
Величина коефіцієнта еластичності NPV |
Термінологія |
Пояснення термінів |
Вплив фактора на ризик проекту |
|
Більше або дорівнює одиниціENPV ? 1 |
Еластичний ENPV > 1Одинична еластичність і ENPV = 1 |
Процентна зміна факторного показника менша за відносну зміну показника чистої теперішньої вартості |
Небезпечний фактор проекту |
|
Менше одиниціENPV < 1 |
Нееластичний ENPV < 1 |
Процентна зміна факторного показника перевищує або дорівнює відносній зміні показника чистої теперішньої вартості |
Менш небезпечний фактор проекту |
Розрахунок еластичності внутрішньої норми рентабельності і чистої теперішньої вартості можна виконати за формулами:
, (3.3.2)
, (3.3.3)
де -- еластичність внутрішньої норми дохідності за i-м фактором;
-- еластичність чистої теперішньої вартості за i-м фактором;
-- первісне значення i-го фактора;
-- кінцеве значення i-го фактора.
Пояснимо порядок розрахунків, які виконуються при проведенні аналізу чутливості на конкретному прикладі. Підприємство вирішує придбати устаткування вартістю 70 000 грн. До кінця п'ятого року залишкова вартість устаткування дорівнюватиме нулю. Ціна виробу P = 10 грн. Заробітна плата робітників виробництва (З) і прямі матеріальні витрати на одиницю виробу (М) відповідно становлять 4 і 3 грн. Попит на продукцію (Q) щорічно протягом 5-ти років (t) складає 6500 одиниць. Питома вага власних коштів підприємства -- 80%, їх вартість -- 7,5%. Питома вага залучених коштів підприємства -- 20%, їх вартість -- 20%. Середньозважена вартість власних коштів (r1) -- 6% (80%7,5%), а середньозважена вартість залучених коштів (r2) -- 4% (20%20%). Ставка дисконтування r = r1 + r2 = 10%.
Очевидно, що найбільш небезпечними для проекту є фактори (змінні проекту), в яких найбільше значення коефіцієнта еластичності. Незначна зміна цих змінних може призвести до серйозних неприпустимих проектних результатів. Для прикладу, що розглядається, такими перемінними є ціна товару і заробітна плата персоналу. Наступним кроком проведення аналізу чутливості є визначення аналізу критичних змін змінних. Критичним називають значення змінної, при якому величина чистої теперішньої вартості дорівнює нулю (0). Розрахунок критичних значень можна здійснити за формулою:
.
Після визначення критичного значення кожної змінної необхідно проаналізувати її важливість для проекту та можливість прогнозування.
Таблиця 2
ОЦІНКА КРИТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ ЗМІННИХ ПРОЕКТУ І МОЖЛИВОСТІ ЇХ ПРОГНОЗУВАННЯ
|
Перемінна |
Факторна еластичність NPV |
Важливість для проекту |
Критичнезначення |
Можливість прогнозу-вання |
Межа безпеки, % |
|
|
1. Обсяг інвестицій |
19,68 |
середня |
73924,5 |
низька |
5,6 |
|
|
2. Обсяг продажу, шт. |
17,3 |
середня |
6155 |
низька |
5,3 |
|
|
3. Ціна за товар, грн. |
48,1 |
дуже висока |
9,84 |
висока |
1,6 |
|
|
4. Заробітна плата, грн. |
28,9 |
дуже висока |
4,16 |
середня |
4 |
|
|
5. Матеріальні витрати, грн. |
20,9 |
середня |
3,16 |
висока |
5,3 |
|
|
6. Ставка дисконтування, % |
4,95 |
низька |
12,17 |
низька |
21,6 |
Розробляючи стратегію управління ризиком, необхідно звертати увагу на фактори, в яких межа безпеки найбільш низька. Наприклад, укласти довгострокові контракти на поставку продукції за бажаними цінами і оформити страховку на покриття витрат у випадку перевищення встановленого рівня заробітної плати. При цьому не слід також ігнорувати інші фактори, що впливають на результат інвестиційного проекту. Кожен з них більше одиниці, а значить, несе потенційну можливість небезпечних змін результату, вимагає ретельної оцінки та розробки окремої стратегії управління.
Розподіл змінних у матриці перевірочних процедур залежно від важливості змінної проекту та можливості її прогнозу (рис.2) дає можливість визначити ті елементи проекту, які вимагають особливого контролю або подальшої перевірки моніторингу, або можливо лише тільки встановлення дійсних проектних значень без наступних перевірок.
Аналіз чутливості привабливий при виявленні змінних, на які слід звернути увагу на вході проекту, оскільки вони найбільш важливі. Кожна перемінна, за винятком процентних платежів, приймається у цьому аналізі за рівну припустимому значенню. Насправді це не зовсім так, оскільки високі значення одних змінних нерідко обумовлюють низькі значення інших. Тобто, економічні відношення між перемінними часто перекручені допущеннями, які робляться в ході аналізу. Для невеликих проектів, що не мають компонентів, розташованих у верхньому лівому куті матриці, це не створює ніякої проблеми. Однак для проектів, в яких передбачається значне витрачання ресурсів і в яких такі компоненти присутні, необхідно виконати подальший розгляд з більш реалістичними припущеннями про взаємодію змінних.
Міра ризику аналізується кількома способами. Непрямий спосіб припускає, що міра ризику впливає на коефіцієнт окупності проекту. Фінансовий аналіз базується на розрахунках коефіцієнта дисконтування, що відображає допустиму міру ризику. Коефіцієнт дисконтування, передбачений проектом, може складатися з трьох компонентів: реальна ставка дисконту, що немає ризику, інфляційна надбавка і винагорода за ризик. При визначенні міри винагороди за ризик експерт повинен вміти оцінити ступінь ризикованості руху ліквідності або частину, яка повинна бути одержана від неї, і обрати призначену винагороду.
З іншого боку, прямий спосіб полягає в орієнтовних розрахунках щодо природи ризику та визначення кількості його видів в умовах розподілу ймовірностей. Оскільки непрямий спосіб математично більш простий, він не забезпечує структуру мінливих умов реалізації проекту і не може використовуватись для прийняття рішення, що дозволило б знизити міру ризику. Це є основною перевагою прямих методів, таких як аналіз сценаріїв та моделювання Монте-Карло.
При аналізі сценаріїв експерт об'єднує всі можливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв, кожний з яких передбачає тільки одну комбінацію оцінки окремої змінної величини. Це тотожно проведенню повного аналізу чутливості для кожного можливого випадку з такими важливими особливостями:
1) аналіз міри ризику бере до уваги відносну ймовірність значущості для кожної змінної величини на відміну від аналізу чутливості, який не обумовлює відносну ймовірність сценаріїв;
2) аналіз міри ризику дасть ймовірність розподілу, яка вказує на відносну випадковість появи різних результатів масштабів реалізації проекту, а не тільки кількість можливих змін його середньої значущості.
Метою аналізу сценаріїв є розглянути екстремальні результати та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його звичайно готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими -- оптимістичним і песимістичним.
Найкращий, або оптимістичний, сценарій відображає уяву аналітика про те, наскільки поліпшуються умови реалізації проекту у тому випадку, коли всі обставини будуть більш сприятливими, ніж заплановано. Однак усі ці зміни повинні бути реалістичними. Фактично експертна підготовка оптимістичного сценарію проводиться з точки зору найбільш сприятливого оточення проекту під девізом «як поведе себе проект, коли компанії надзвичайно повезе».
Найгірший, або песимістичний, сценарій показує, наскільки невдалим виявиться проект, якщо умови його реалізації будуть набагато гіршими, ніж передбачається. Реалістичність набору подій базується на інформації, наскільки поганими є справи в проекті, якщо компанії не повезе. Ці два додаткових сценарії повинні бути внутрішньо послідовними.
Для розглянутого вище проекту з придбання устаткування підготуємо усі види сценаріїв.
Песимістичний сценарій:
Обсяг інвестицій збільшився на 10%.
Обсяг продажу знизився на 10%.
Ціна реалізації впала на 15%.
Змінні витрати зросли на 10%.
Ставка дисконту дорівнює 15%.
Чиста теперішня вартість -- (-) 61311,74.
Очікуваний сценарій:
Чиста теперішня вартість становить (+) 3924,5 грн.
Оптимістичний сценарій:
Обсяг інвестицій скоротився на 5%.
Обсяг продажу збільшився на 5%.
Ціна реалізації попередня.
Змінні витрати знизились на 10%.
Ставка дисконту дорівнює 9%.
Чиста теперішня вартість -- + 31724,64 грн.
Таблиця3
СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПРОЕКТУ
|
Сценарії |
Ймовірність |
NPV, грн. |
NPV з урахуванням ймовірності, грн. |
|
|
Оптимістичний |
0,2 |
+ 31724,64 |
+ 6344,93 |
|
|
Очікуваний |
0,7 |
+ 3924,5 |
+ 2747,15 |
|
|
Песимістичний |
0,1 |
- 61311,74 |
- 6131,17 |
|
|
В цілому |
1 |
+ 2960,91 |
Таким чином, з урахуванням ймовірності настання кожного сценарію значення чистої теперішньої вартості проекту дорівнює 2960,91 грн., що свідчить про можливості реалізації цього проекту.
За винятком дуже великих проектів, що залучають значні капітальні інвестиції, аналізу сценаріїв буде досить для того, щоб керівництво одержало уяву про характеристики рентабельності проекту. Якщо ця робота виконується ретельно, то такий аналіз здатний достатньо точно показати розподіл екстремальних результатів. Однак через складні взаємозв'язки між перемінними він не дуже вдало показує середину розподілу значень NPV. Потрібні додаткові сценарії для того, щоб продемонструвати точки між двома екстремальними значеннями. Це підвищить точність прогнозу, і аналітик з більшою впевненістю зможе визначити центр розподілу значень чистої теперішньої вартості (NPV). На жаль, звичайний і відомий спосіб розробки таких сценаріїв складний і вимагає значного часу. Ефективність підвищується у тому разі, коли роботу проводять за допомогою програмного забезпечення та електронних таблиць.
У випадку, коли визначення ймовірності настання нового сценарію реалізації проекту можна прорахувати за допомогою електронних таблиць, проводять аналіз ризику за методом імітаційного моделювання, або методом Монте-Карло. Він полягає в тому, що аналітик визначає вид і ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.
Алгоритм проведення моделювання Монте-Карло передбачає:
1) визначення інтервалів можливої зміни основних ризикованих змінних проекту, всередині яких ці змінні є випадковими величинами;
2) оцінка всередині заданих інтервалів видів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідальний, трикутний);
3) встановлення коефіцієнта кореляції між залежними перемінними;
4) багаторазовий (понад 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту;
5) визначення ймовірності попадання результуючої величини у той чи інший інтервал та перевищення мінімально допустимого значення.
Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутнього в лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма вибирає значення вхідних змінних з випадкових розподілів ймовірностей, то кожний одержаний результат відображує можливий стан справ у майбутньому. Кожна з цих комбінацій справді може здійснитися, причому з однаковою ймовірністю. Тому й одержувані результати також можливі в майбутньому і однаково ймовірні.
Насправді ж, звичайно, реалізується лише один з таких результатів, і ми не можемо передбачити, який саме. Але завдяки даному методу в руках аналітика виявляється важливий інструмент управління ситуацією: якщо багато з цих однаково ймовірних результатів виявляються небажаними, він може запобігти їх появі шляхом відмови від відповідних інвестицій. І навпаки: якщо достатньо велика кількість цих результатів виявиться сприятливими, ми можемо зважитись і піти на ризик заради одержання одного з цих результатів. Метод моделювання дозволяє:
1)досліджувати комбінований вплив ризиків;
2)аналізувати наслідки нагромадження ризикованих ситуацій;
3)визначати вплив ризиків на фінансовий стан учасників проекту, який може відбуватися у формі затримок в одержанні доходу і збільшенні позички.
На рис.3 і 4 представлена ілюстрація прогнозування змінних і чистої теперішньої вартості проекту. На першому етапі відбираються ключові змінні ризику, визнаються граничні значення їх можливих змін та від розподілу, характерного для цих змінних, встановлюються межі діапазону (мінімального та максимального значення), які дозволяють описати значення, яке може прийняти змінна, що розглядається. Потім задаються прогонні моделі, в яких імітується величезна кількість сценаріїв розвитку події.
Далі на основі цих моделей програма видає вірогідність отримання різного рівня чистої теперішньої вартості для проекту, що розглядається.
|
Модель |
Прогонні моделі |
||
|
1 |
2 і т. ін. |
||
|
Ціна за одиницю, P (грн.) |
1000 |
1 100 |
|
|
- 0,8 (коефіцієнт кореляції) |
|||
|
Обсяг продажу, Q (шт.) |
10 000 |
9 500 |
|
|
Дохід TR = P Q (грн.) |
10 000 000 |
10 450 000 |
|
|
Матеріали, М (грн.) |
2 000 000 |
1 900 000 |
|
|
Зарплата, L (грн.) |
3 000 000 |
3 000 000 |
|
|
Амортизація, D (грн.) |
1 000 000 |
1 000 000 |
|
|
Накладні витрати, FC (грн.) |
1 500 000 |
1 500 000 |
|
|
Витрати TC = M + L + D + FC (грн.) |
7 500 000 |
7 400 000 |
|
|
Чиста теперішня вартість NPV |
2 500 000 |
3 050 000 |
Рис.3. Послідовність імітаційного моделювання при аналізі ризику
Рис 4. Розподіл чистої теперішньої вартості
Метод імітаційного моделювання дозволяє визначити ймовірність характеристик, що потрібні для аналізу проекту. Наприклад, ймовірність завершення проекту в строк становить 70% або перевищення планового кошторису будівництва -- 20%. Після визначення ймовірності настання заданих результатів проекту необхідно прийняти рішення, яке б дозволило збалансувати ризик, пов'язаний з проектом. Як правило, після такого аналізу ризику приймаються поправки, що дають змогу зменшити ризикованість специфічних дій і планів. Наприклад, після проведення робіт з аналізу проектних ризиків слід передбачити, щоб договори з постачальниками сировини ґрунтувались на фіксованих цінах, були складені довгострокові договори продажу, продажі застраховані, а також передбачена точна система управління проектом з метою забезпечення контролю за його виконанням.
У будь-якому разі аналітик може балансувати мірою ризику та величиною прибутку. Наприклад, керівники проекту запропонують покупцю більш низькі ціни за гарантований обсяг майбутніх закупок, що знизить не тільки прибутки, але й ризик неспроможності збути продукцію.
Управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, але й розробку заходів по його зниженню. До методів зниження ризиків слід віднести:
1) розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);
2) резервування коштів на покриття непередбачених витрат;
3) зниження ризиків у плані фінансування;
4) страхування.
Розподіл ризику фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною у розподілі доходів від проекту. Тому під час переговорів необхідно:
1) визначити можливості учасників проекту по запобіганню наслідків настання ризикових подій;
2) визначити міру ризику, яку бере на себе кожний учасник проекту;
3) домовитися про прийнятну винагороду за ризик;
4) слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризику і доходів між усіма учасниками проекту.
Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.
Роботи по резервуванню коштів мають таку послідовність:
1) проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків, тобто визначаються суми на покриття непередбачених витрат;
2) встановлюється структура резерву на покриття непередбачених витрат;
3) визначається напрям використання встановленого резерву.
З метою зниження ризиків у плані фінансування необхідно створити достатній запас міцності, що враховував би такі види ризиків:
1) ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсутність запланованих на цей період доходів);
2) ризик тимчасового зниження обсягу продажу продукції проекту;
3) податковий ризик (неможливість використання податкових пільг і переваг, зміна податкового законодавства);
4) ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника.
У випадку, коли учасники проекту неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику, яке по суті є передачею певних ризиків страховій компанії.
Ефективність заходів по зниженню ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:
1) розглядається ризик, що має важливий вплив на проект;
2) визначається перевитрата коштів з урахуванням ймовірності настання несприятливих подій;
3) встановлюється перелік можливих заходів, направлених на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;
4) визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;
5) порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів внаслідок настання ризикової події;
6) приймається рішення про здійснення протиризикових заходів або відмову від них;
7) процес порівняння ймовірності та наслідки ризикових подій з витратами на заходи по їх зниженню повторюється для наступного за вагомістю ризику.
Практика розробки заходів, які дозволяють знизити ризик певних подій у майбутньому проекті, дуже часто повинна планувати можливі дії, що зможуть запобігти збільшенню інвестиції, підвищенню цін на продукцію проекту, зменшенню фізичного обсягу продажу, збільшенню тривалості виробничого і збутового циклу тощо. У табл. 4 наведені можливі дії, які деякою мірою зможуть знизити ризик проекту.
Таблиця 4
МОЖЛИВІ РЕАКЦІЇ НА ЗМІНИ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ
|
Можливі події при реалізації проекту |
Дії, які знижують ризик |
Наслідки |
|
|
Зменшення фізичного обсягу продажу |
1.Зниження ціни на продукцію проекту.2.Посилення реклами3.Розвиток дистриб'ютерської мережі.4.Стимулювання попиту.5.Підвищення якості продукції. |
1.Збільшення відносного обсягу продажу у грошовому виразі.2.Додаткові витрати на рекламу.3.Витрати на відкриття нових збутових агентств.4.Втрати на знижках та інших пільгах для споживачів.5.Додаткові витрати на НДДКР і виробництво. |
|
|
2.Зниження цін на продукцію |
1.Активне проведення цінової та нецінової політики.2.Розробка заходів по зниженню витрат на виробництво. |
1.Зниження надходжень від продажу одиниці продукції.2.Додаткові витрати на маркетинг. |
|
|
3.Збільшення прямих (змінних) виробничих витрат |
1.Закупка більш дешевих матеріалів.2.Зниження матеріалоємності конструкції. Пошук нових альтернативних матеріалів.3. Створення більших виробничих запасів матеріалів і комплектуючих за «старими» цінами. |
1.Скорочення обсягу збуту продукції внаслідок зниження якості.2.Додаткові витрати на НДДКР.3.Зростання загальних (постійних) витрат внаслідок виплат процентів за кредитами, використаними на придбання матеріалів і комплектуючих про запас. |
|
|
4.Збільшення загальних (постійних) витрат |
1.Скорочення витрат на маркетинг.2.Скорочення витрат на заробітну плату.3.Скорочення витрат на споживання енергоресурсів.4.Скорочення витрат на транспортні послуги.5.Скорочення витрат на оренду приміщення. |
1. Зниження обсягів збуту.2.Зниження кваліфікації персоналу і, як наслідок, погіршення якості продукції.3.Витрати на придбання нового, менш енергоємного технологічного устаткування.4.Придбання власного транспорту.5.Будівництво власного приміщення. |
|
|
Можливі події при реалізації проекту |
Дії, які знижують ризик |
Наслідки |
|
|
6.Збільшення тривалості виробничо-технологічного циклу |
1.Придбання більш продуктивного технологічного устаткування.2.Збільшення завантаженості устаткування внаслідок зміни режиму роботи (збільшення змінності).3.Розробка нової, більш технологічної конструкції продукту. |
1.Збільшення інвестиційних витрат.2.Збільшення витрат на заробітну плату і обслуговування устаткування.3.Витрати на проведення НДДКР і підготовку виробництва. |
|
|
7.Тривалість збуту продукції на ринку |
1.Розвиток дистриб'ютерської мережі.2.Рекламна кампанія.3. Стимулювання попиту шляхом впровадження пільгових умов збуту.4.Модернізація дизайну та упаковки.5.Покращання споживчих властивостей продукту порівняно з продукцією конкурентів.6.Зниження ціни. |
1.Витрати на рекламну кампанію.2.Зниження обсягу збуту у грошовому виразі у зв'язку з додатковими витратами на знижки.3.Витрати на проведення дизайнерських робіт.4. Витрати на НДДКР.5.Скорочення відносного обсягу продажу у грошовому виразі. |
|
|
8.Тривалість затримки платежів за реалізовану продукцію |
1.Відвантаження тільки після передплати.2.своєння нових ринків з більш розвинутою системою платежів.3.рієнтація тільки на гарантовано платоспроможних клієнтів. |
1.корочення обсягу продажу внаслідок зниження попиту.2.итрати на маркетинг.3.корочення обсягу продажу внаслідок зниження попиту. |
|
|
9. Коливання попиту на продукцію |
Скорочення страхового запасу готової продукції на складі. |
Додаткові виробничі і маркетингові витрати. |
|
|
10.Нестабільність поставок матеріалів та комплектуючих виробів |
Створення страхового запасу матеріалів та комплектуючих виробів. |
1.Додаткові витрати на створення страхового запасу.2.Додаткові витрати на будівництво чи оренду складських приміщень, а також їх обслуговування. |
Кожний проект реалізується в майбутньому, що, безумовно, супроводжується деякими елементами невизначеності подій, пов'язаних з проектом. Аналітик повинен розглянути всі можливі несприятливі варіанти у майбутньому. При аналізі проекту слід розрізняти ризик та невизначеність. Ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду, а невизначеність -- у той час, коли можливість наслідків визначається суб'єктивно, оскільки дані відсутні.
Під ризиком в проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. Метою аналізу ризику є надання потенційним партнерам або учасникам проекту потрібних даних для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.
Існують якісний (визначення показників ризику, етапів робіт, при яких він виникає, його потенційних зон та ідентифікація ризику) та кількісний (передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також окремих проектів в цілому) види аналізу ризику.
Найбільш відомими методами аналізу ризику є метод чутливості, метод сценаріїв та метод Монте-Карло. Суть аналізу чутливості полягає у вимірюванні чутливості основних результуючих показників проекту (NPV або IRR) до зміни тієї чи іншої змінної величини. При аналізі сценаріїв експерт об'єднує всі можливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв, кожний з яких передбачає тільки одну комбінацію оцінки окремої змінної величини. Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутнього в лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма обирає значення вхідних змінних з випадкових розподілів ймовірностей, то кожний одержаний результат відображає можливий стан справ за проектом у майбутньому.
Управління ризиком передбачає ідентифікацію, аналіз, оцінку ризику та розробку заходів по його зниженню. До методів зниження ризиків слід віднести: розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям); резервування коштів на покриття непередбачених витрат; зниження ризиків у плані фінансування; страхування. Для оцінки ефективності заходів по зниженню ризиків можна користуватися такою схемою. Спочатку треба визначити ризик, що має найбільш важливий вплив на проект і визначити перевитрату коштів з урахуванням ймовірності настання несприятливих подій. Потім визначаються перелік можливих заходів, направлених на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події, та додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів. На заключному етапі необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів порівнюються з можливою перевитратою коштів внаслідок настання ризикової події та приймається рішення про здійснення протиризикових заходів або відмову від них.
2.Планування проекту
Планування є особливо важливим у проекті, оскільки проект включає певні дії, які не були зроблені раніше. При розробці плану проекту використовуються результати інших процесів планування для чіткого узгодженого документа, яким можна було б керуватися для управління виконанням проекту і при здійсненні контролю за його виконанням.
Методологія планування - це сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів розробки планів, їх обґрунтування та описання відповідно до сучасних вимог ринку, що перевірені передовою практикою. В методології управління проектами, проект має такі фундаментальні рівні управління:
1) концептуальний;
2) стратегічний;
3) тактичний, який поділяється на поточний та оперативний .
На концептуальному рівні визначаються цілі, завдання проекту, розглядаються альтернативні варіанти дій по досягненню запланованих результатів з оцінкою позитивних і негативних моментів кожного варіанта, встановлюються концептуальні напрямки реалізації проекту.
При стратегічному плануванні визначаються основні етапи та основні перешкоди, що характеризуються термінами введення об'єкта, виробничими потужностями, обсягами випуску продукції; етапи проекту, що характеризуються термінами завершення комплексу робіт, термінами постачання продукції, термінами підготовки робіт; також прогнозується потреба в матеріальних, технічних та фінансових ресурсах із розподілом по роках, кварталах. Стратегічний план встановлює стабільне зовнішнє та внутрішнє оточення, фіксовані цілі для проектної команди та забезпечує загальне бачення проекту.
При тактичному плануванні, поточний план визначає терміни виконання комплексу робіт, потребу в ресурсах, встановлює чітку межу між учасниками робіт в розрізі року та кварталу. Оперативний план деталізує завдання учасникам на місяць, тиждень, добу по комплексах робіт.
Плани можуть деталізуватися по функціях управління. Функціональний план розробляється на кожний комплекс робіт або комплекс робіт, що виконується однією організацією.
Також розрізняють плани за ступенем охоплення робіт проекту:
1) головний, комплексний, зведений (на всі роботи проекту);
2) детальний за організаціями-учасниками;
3) детальний за видами робіт .
До загальних принципів планування проектів можна віднести наступні:
1) цілеспрямованість. Планування розглядається як процес розгортання головної мети проекту в ієрархічну послідовність цілей і задач проекту до рівня окремих заходів, дій, робіт із визначенням порядку їх виконання;
2) комплексність. Комплексність планування означає повне охоплення наукових, проектних, організаційних, виробничих та інших заходів і робіт, направлених на досягнення цілей і результатів проекту;
3) збалансованість по ресурсах. Збалансованість по ресурсах означає, що плани не містять задач і робіт, не забезпечених необхідними ресурсами;
4) системність. Системність планування передбачає застосування системного підходу й врахування впливу на проект чинників його оточення; розгляд проекту як цілісної системи з визначенням і врахуванням взаємозв'язків як всередині, так і поза ним;
5) гнучкість. Гнучкість планування передбачає здатність системи прогнозувати й враховувати можливі зміни впливу зовнішніх чинників та їх наслідків. Для цього, користувачеві повинна бути надана можливість легко варіювати набором технологічних, організаційних і економічних умов, що враховуються в розрахунку, варіювати критеріями, обмеженнями, пріоритетами й отримувати в зручному вигляді для аналізу й зіставлення варіанти планів, що формуються при різних постановках завдань;
6) багатофункціональність. Багатофункціональність планування означає обов'язкове планування всіх встановлених функцій управління проектом;
7) оптимальність. Оптимальність планування передбачає здатність системи формувати не просто прийнятні (допустимі з точки зору прийнятих обмежень і вимог) плани, а раціональні або кращі плани по вибраних критеріях. Це досягається використанням економіко-математичних або, коли це неможливо, евристичних методів;
8) адаптивність. Адаптивність планування включає всі переваги оптимального планування, крім того, враховує організаційні проблеми. До процесу розробки плану залучається керівництво, що дає можливість враховувати вимоги, які не формалізуються. Все це робить планування більш адекватним реальним умовам, персоніфікованим, обґрунтованим і відповідальним;
9) несуперечність. Несуперечність планування забезпечується спадкоємністю й взаємопов'язаністю всіх планових рішень;
10) безперервність. Безперервність планування полягає в проведенні моніторингу, контролі і, при необхідності, актуалізації планових рішень;
11) стабільність. Стабільність планування забезпечується незмінністю основних цілей й обмежень проекту, його життєздатністю, а також гнучкістю й адаптивністю системи.
Важливим процесом в плануванні проекту є процес формування інформаційної системи управління проектами. Саме на цьому етапі визначаються інформаційні та комунікаційні потреби учасників проекту: кому і яка інформація потрібна, коли ця інформація необхідна, яким чином буде надаватись ця інформація. Інформація, необхідна для планування взаємодії проекту, включає :
1) організаційну структуру та розподіл відповідальності проекту;
2) напрямки, підрозділи та спеціалістів, що залучені в проект;
3) причини по яких конкретні індивідууми можуть бути залучені до проекту, і місце їх знаходження;
4) потреби у зовнішній інформації.
Структура розподілу інформації - це деталізація того, кому інформація (звіти, дані, розклад, технічна документація і т.д.) направляється і які методи будуть використані для розповсюдження інформації різних типів (звіти, засідання і т. д.). Ця структура повинна відповідати структурам розподілу відповідальності та звітності, що визначені в організаційній структурі проекту. Описання порядку надання інформації часто включає матрицю відповідальності, в якій вказується, хто та з якою періодичністю отримує звіти. Як правило, в такій матриці по горизонталі представлені звіти, по вертикалі - одержувачі та зазначається періодичність.
3.Грошовий потік
Пoняття "гpoшoвий пoтiк" (cash flow) пpийшлo дo нaшoї мoви з iнoзeмниx джepeл. Пoняття cash y дaнoмy випaдкy aж нiяк нe oзнaчaє "гoтiвкa". Гpoшi мoжyть мaти як гoтiвкoвy, тaк i бeзгoтiвкoвy фopмy, вiльнo пepexoдячи з oднiєї фopми в iншy. Cash flow швидшe мoжнa пepeклacти як "pyx кoштiв", aлe y нac вжe пpийнятo нaзивaти гpoшoвi нaдxoджeння тa витpaти гpo-шoвим пoтoкoм.
Pyx гpoшoвиx кoштiв фipми є бeзпepepвним пpoцecoм. У фi-нaнcoвoмy мeнeджмeнтi yпpaвлiння гpoшoвим пoтoкoм є oдним з нaйвaжливiшиx зaвдaнь. У пpoeктнoмy aнaлiзi мeтoди aнaлiзy тa пpoгнoзyвaння гpoшoвиx пoтoкiв викopиcтoвyютьcя пpи oб-гpyнтyвaннi eфeктивнocтi пpoeктy тa poзpaxyнкax зaбeзпeчeння пpoeктy кoштaми, щo є цeнтpaльнoю пpoблeмoю.
Icнyє дeкiлькa пiдxoдiв дo визнaчeння гpoшoвoгo пoтoкy зa-лeжнo вiд мeтoдiв йoгo poзpaxyнкy.
Tpaдuцiйнuй гpoшoвuй noтiк -- цe cyмa чиcтoгo дoxoдy тa нapaxoвaнoї aмopтизaцiї.
Чucmuй nomiк -- цe зaгaльнi змiни y зaлишкax гpoшoвиx кoштiв фipми зa пeвний пepioд.
Onepaцiйнuй гpoшoвuй nomiк -- цe фaктичнi нaдxoджeння aбo витpaти гpoшoвиx кoштiв y peзyльтaтi пoтoчнoї (oпepaцiй-нoї) дiяльнocтi фipми.
Фiнaнcoвuй nomiк -- цe нaдxoджeння тa витpaти гpoшoвиx кoштiв, пoв'язaнi зi змiнaми влacнoгo тa пoзикoвoгo дoвгocтpoкo-вoгo кaпiтaлy.
Зaгaльнuй гpoшoвuй nomiк -- цe фaктичнi чиcтi гpoшoвi кoшти, щo нaдxoдять y фipмy чи витpaчaютьcя нeю пpoтягoм пeвнoгo пepioдy.
Bci цi пiдxoди мoжyть бyти викopиcтaнi y пpoeктнoмy aнa-лiзi, aлe бaзoвoю мoдeллю є визнaчeння зaгaльнoгo гpoшoвoгo пoтoкy. Пoняття гpoшoвoгo пoтoкy як зaгaльнoгo pyxy кoштiв пpoтягoм пeвнoгo пepioдy, тoбтo циклy peaлiзaцiї пpoeктy, нaй-бiльш пpийнятнe y пpoeктнoмy aнaлiзi. Зaгaльний гpoшoвий пoтiк poзpaxoвyєтьcя зa дoпoмoгoю пoкaзникa кeш-флo.
Гpoшoвuй nomiк -- цe piзниця мiж гpoшoвими нaдxoд-жeннями тa витpaтaми.
У пpoeктнoмy aнaлiзi вaжливo зpoбити oцiнкy caмe тиx гpo шoвиx пoтoкiв, якi бyдyть пpийнятi пpи poзpaxyнкax кpитepiї тa пoкaзникiв eфeктивнocтi пpoeктy. Taкi гpoшoвi пoтoки нaзи вaютьcя peлeвaнтними.
Peлeвaнmнi гpoшoвi nomoкu -- цe визнaчeнi гpoшoвi пoтoки якi poзглядaютьcя y пpoeктнoмy aнaлiзi дoцiльнocтi iнвecтиції тa oцiнки їx eфeктивнocтi.
Якщo пpoeкт впpoвaджyєтьcя нa бaзi icнyючoгo пiдпpи ємcтвa, тoбтo фipмa мaє фiкcoвaнi нa пeвнy дaтy ocнoвнi т. oбopoтнi зacoби i нaмaгaєтьcя дocягти пeвнoї мeти, для дocтo вipнoї oцiнки впливy пpoeктy нa її фiнaнcoвий cтaн, peзyльтaтї тa зaбeзпeчeнicть кoштaми нeoбxiднo вpaxoвyвaти тiльки цeй вплив, a нe пoтoчнi фaктopи, якi нe мaють вiднoшeння дo пpoeктy. Toмy y poзpaxyнкax нeoбxiднo викopиcтoвyвaти лишe дoдaткoвi гpoшoвi пoтoки.
Дoдamкoвi гpoшoвi nomoкu -- цe гpoшoвi пoтoки, щo cтocyються iнвecтицiйнoгo пpoeктy. Дoдaткoвi гpoшoвi пoтoки є виpaзoм дoдaткoвиx вигiд i витpaт пpoeктy. Ocкiльки гpoшoвi нaдxoджeння фipми нe iдeнтичнi їxнiм дoxoдaм, пpoeктний aнaлi викopиcтoвyє пoняття гpoшoвoгo пoтoкy. Чиcтий дoxoд, як пpa-вилo, poзpaxoвyєтьcя згiднo з бyxгaлтepcькими пpaвилaми й виз-нaчaєтьcя як piзниця мiж дoxoдaми тa витpaтaми:
Гpoшoвuй nomiк = Чucmuй дoxoд + Heявнi нaдxoджeння (aмopmuзaцiйнi вiдpaxyвaння)
Гoлoвнa cклaдoвa нeявниx нaдxoджeнь -- цe aмopтизaцiйні вiдpaxyвaння. Гpoшoвi пoтоки xapaктepизyютьcя пoтoкaми гoтiвки й вiдoбpaжaютьcя в тaблицi гpoшoвиx пoтoкiв y тaкoмy виглядi:
Kyмyляmuвнuй гpoшoвuй nomiк -- цe чиcтий гpoшoвий пoтiк пpoтягoм тpивaлoгo циклy.
Як кpитepiй oцiнки дoцiльнocтi гpoшoвoгo пpoeктy виcтyпaють дoдaткoвi гpoшoвi пoтoки, якi yтвopюютьcя в peзyльтaтi здiйcнeння пpoeктy.
Дoдaткoвi вигoди тa витpaти вiд peaлiзaцiї iнвecтицiйнoгo пpoeктy нaвeдeнi в тaблицi.
Iнвecтицiйний пpoeкт тpeбa poзглядaти oкpeмo вiд iншoї дiяльнocтi фipми. Opгaнiзaцiйнo вiн мoжe бyти oфopмлeний cтвopeнням нoвoгo пiдпpиємcтвa aбo здiйcнювaтиcь y мeжax пo-тoчнoї дiяльнocтi фipми. У бyдь-якoмy випaдкy poзглядaютьcя гpoшoвi пoтoки, щo cтocyютьcя дaнoгo iнвecтицiйнoгo пpoeктy.
Список використаної літератури
1. Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. - К.: Знання, 1999.
2. Бизнес-план: методические материалы / Под ред. Р.Г. Маниловского. - М.: Финансы, 1994.
3. Бизнес-план: Зарубежный и отечественный опыт. Новая практика разработки и документация: В 2-х ч. /Под общ. Ред. В.М. Попова. - М.: Финансы и статистика, 1995.
4. Бизнес-план, или повысить доходность Вашего предприятия. Американская школа управления. - М.: Анкил, 1995.
5. Волков И. М., Грачева М.В. Проектный анализ. -- М.: Юнити, 1998.
6. Гитман Л.Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования. -- М.: Дело, 1999. -- 992 с.
7. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектниц аналіз:.-Підручник.-:КНЕУ,2000
8. Проектний аналіз: Навч. посіб./Під ред. С.Щ. Москвіна. - К.: Лібра, 1999
Подобные документы
Мета аналізу проектних ризиків та визначення шляхів їх зниження. Ступінь доцільності реалізації проекту. Зовнішні та внутрішні ризики та кількісний підхід до оцінки. Характер розподілу ймовірностей грошових потоків та їх кореляції одного з одним.
реферат [446,1 K], добавлен 26.03.2009Оцінка ризиків реальних інвестиційних проектів, їх вили і методи аналізу. Фінансовий план і стратегія фінансування інвестиційного проекту. Оцінка його ефективності по показникам дохідності, рентабельності, періоду окупності на прикладі заводу ЗБК.
курсовая работа [61,2 K], добавлен 23.02.2012Підходи до визначення середньовзваженої вартості капіталу. Вибір найбільш ефективного способу інвестування. Рентабельність інвестицій. Фінансові методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Аналіз чутливості інвестиційного проекту.
реферат [42,2 K], добавлен 05.09.2008Методи оцінювання ризиків інвестиційних проектів. Здійснення фінансування проекту за рахунок стратегічного інвестора, кредитора. Управління інвестиційними ризиками. Сутність лізингу. Страхування як однин із найпоширеніших способів уникнення ризиків.
курсовая работа [46,6 K], добавлен 06.05.2015Базування оцінки проекту, його фінансової привабливості на кількісних показниках і вартісних оцінках виробництва та реалізації продукції проекту. Проведення інституційного аналізу проекту з метою визначення ступеня впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.
реферат [480,0 K], добавлен 26.03.2009Оцінка фінансової здійсненності проекту. Головний інструментарій оцінки. Розробка декількох сценаріїв аналізу чутливості: песимістичний, нормальний та оптимістичний. Розрахунок точки беззбитковості, обсяг продажів у ній. Критерії ефективності проектів.
реферат [154,9 K], добавлен 26.03.2009Фінансовий аналіз інвестиційного проекту. Оцінка ризику в інвестиційних проектах. Аналіз чутливості інвестиційного проекту, що фінансуватиметься з залученням кредиту. Ануїтет та розрахунок платежів, що здійснюються щорічно. Прогноз руху грошових коштів.
курсовая работа [249,0 K], добавлен 05.03.2011Методи оцінки ефективності проекту: стандартний термін окупності, чиста приведена вартість, внутрішня ставка доходу, співвідношення вигоди–витрати. Розрахунок ануїтетних платежів, які сплачуються раз у рік. Аналіз ризику і чутливості даного проекту.
курсовая работа [154,4 K], добавлен 05.03.2011Оцінка технічних і технологічних рішень проекту. Порядок проведення експертизи проекту. Структура технічно-економічного обґрунтування проекту. Розрахунок рівня ризику проекту. Підстава для проведення експертизи проектної документації на будівництво.
контрольная работа [24,6 K], добавлен 11.07.2010Порівняльна оцінка ефективності проектів. Алгоритм методу еквівалентного ануїтету. Визначення точки перетину Фішера. Оцінка ризику проекту за сценарним методом. Чисті грошові надходження по інвестиційному проекту та альтернативна схема фінансування.
контрольная работа [45,4 K], добавлен 09.07.2012
