Фінансова діяльність підприємства

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін «інвестиції» походить латинського і означає «вкладати». У широкому розумінні,інвестиції - це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є одержуваний від них прибуток. Ці два процеси - вкладення капіталу й одержання прибутку - з погляду часового інтервалу можуть не збігатися. При послідовному перебігу цих процесів прибуток одержується відразу ж після здійснення інвестицій у повному обсязі. При рівнобіжному їх перебігу одержання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування (після першого його етапу). При інтервальному перебігу зазначених процесів між періодом завершення вкладання капіталу й одержання прибутку проходить певний час (тривалість цього часового періоду залежить від форм інвестування й особливостей конкретних інвестиційних проектів).

Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді,спрямованих на нове будівництво,придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій,зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни на тому або іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій є негативною величиною (тобто якщо обсяг валових інвестицій менший за суму амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу і,як наслідок,зменшення обсягу випущеної продукції (така ситуація характеризує державу,яка «проїдає» свій капітал). Якщо сума чистих інвестицій є величиною позитивною (тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань),це означає,що економіка перебуває в стадії розвитку,тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу (така ситуація характеризує державу «з економікою,що розвивається»).

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутків. При цьому темпи зростання суми прибутків значно перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій.

Існує досить багато чинників,що впливають на обсяг інвестицій. Насамперед він залежить від розподілу одержуваного прибутку на споживання і заощадження. В умовах низьких середніх прибутків на одну особу основна їх частина витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення їхньої частки,що спрямовується на заощадження,тобто слугує джерелом інвестиційних ресурсів.

Значний вплив на обсяг інвестицій справляє очікувана норма чистого прибутку. Це пов'язано з тим,що прибуток є основним спонукальним мотивом інвестицій. Чим вища очікувана норма чистого прибутку, тим, відповідно, вищим буде й обсяг інвестицій.

На обсяг інвестицій впливають й інші чинники.

Здійснювані підприємствами інвестиції характеризуються багатьма видами. У економічній теорії господарській практиці, пов'язаній з інвестиційним процесом підприємств, застосовується багато різних термінів, що характеризують різні види інвестицій. У зв'язку з цим, у цілях забезпечення ефективного і цілеспрямованого управління інвестиціями підприємства необхідно, в першу чергу, систематизувати їх термінологію (класифікацію).

Відповідно до Закону України від 18.09.91 «Про інвестиційну діяльність» № 1560-X11,інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян,юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:

· інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами,господарськими асоціаціями,а також громадськими та релігійними організаціями;

· державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;

· іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;

· спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.

Під час вибору об'єкта інвестування проводиться низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики,проводяться маркетингові дослідження,оцінюються напрямки інвестування. Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів із метою вибору найкращого. Звичайно,в цій справі інвестору допомагають інші учасники (посередники) інвестиційного процесу.

Для інвестування,як правило,не вистачає власних коштів інвестора і тому він прагне одержати позичковий,або залучений капітал,тобто використати інші джерела фінансування,крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів),обґрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконання й залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення об'єкта інвестування здійснюється також за допомогою інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію,тобто створення фінансових і реальних активів. Уведенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку,таким чином,починається знову процес передінвестиційних досліджень.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, зокрема основні фонди й обігові кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади,науково-технічна продукція,інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

10. Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Серед показників, що характеризують діяльність підприємства, прибуток займає особливе місце. Він є найбільш узагальнюючим результативним показником і характеризує ефективність використання капіталу. Прибуток є джерелом зростання власного капіталу. За рахунок прибутку формуються показники фінансової стійкості підприємства. В умовах ринку підприємець вкладає капітал у ті галузі,що дають максимум прибутку. А тому під час аналізу прибуток досліджують особливо детально з метою виявлення резервів його зростання. Згідно із Законом України «Про підприємства в Україні» підприємство здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку.

Основні завдання аналізу прибутку:

Ш Дослідження звіту про фінансові результати діяльності підприємства.

Ш Аналіз суми прибутку за видами реалізованої продукції.

Ш Аналіз суми грошових надходжень за видами діяльності.

Ш Аналіз суми виручки від реалізації продукції.

Ш Аналіз показників рівня рентабельності підприємства і окремих видів реалізованої продукції.

Ш Аналіз використання прибутку.

Під час аналізу прибутку використовують такі джерела:

· Звіт про фінансові результати;

· Звіт про рух грошових коштів;

· Звіт про власний капітал;

· Форма № 50 державної статистичної звітності «Основні показники роботи сільгосппідприємств»;

· Регістри синтетичного й аналітичного обліку доходів і витрат діяльності підприємства.

· Прибуток підприємства є об'єктом розподілу. Спочатку учасниками розподілу є держава і підприємство, внаслідок чого прибуток розподіляється на дві частини :

· Податок на прибуток.

· Чистий прибуток.

Податок на прибуток поступає в доходи державного бюджету. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів та розширення й оновлення виробництва.

Прибутковість - це дохідність,окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Сума отриманого прибутку - показник, який найбільш повно характеризує результативність діяльності підприємства, рівень його дохідності.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства,здійснених ним витрат,використання майна застосовується відносний показник - рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва,який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплат заробітної плати тощо.

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб'єкта господарювання є ліквідністю його балансу. Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв'язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Для комплексної оцінки фінансового стану підприємства потрібно розрахувати відносні показники рентабельності основної діяльності, основного та власного капіталу, а також оборотності матеріальних оборотних активів власного капіталу, коефіцієнт забезпечення запасів і витрат джерелами активів для їх формування.

Найбільш узагальнюючим абсолютним показником, який характеризує фінансове становище підприємства, є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел власних коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною джерел власних коштів і запасів та витрат.

У разі відповідності або перевищення власних джерел формування оборотних активів наявності запасів і витрат - фінансовий стан підприємства вважається стійким, у разі нестачі власних джерел для покриття запасів і витрат - нестійким.

Також надзвичайно важливим показником фінансового стану підприємства є його платоспроможність.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди тощо у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність.

Список використаної літератури

1. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2003.

2. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук.ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид.,перероб. та доп. - К.: КНЕУ,2000. - 460с.

3. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / М.Я. Дем'яненко, Н.М. Левченко, В.П. Шевчик, В.М. Пилявець, С.М. Макарець / - К.,2007.-371с.

4. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк, та ін., кер. кол. авт. і наук. ред.. проф. А.М. Поддєрьогін. - 7-ме вид., без змін. - КНЕУ, 2008. - 552с.

5. Семенюк Н.А.,Петренко В.Г. Економічний аналіз : Навчально-методичний посібник. - НМЦ , 2004. - 222с.

6. Інтернет