Роль кредиту в розвитку підприємства

Іпотечні позики володарям нерухомості, що надаються як звичайними, так і спеціалізованими іпотечними банками. В сучасній практиці вони отримали настільки широке розповсюдження, що в деяких джерелах виділяються у вигляді самостійної форми кредиту.

Міжбанківські позички - одна з найбільш поширених форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточні ставки за міжбанківськими кредитами є важливим фактором, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по інших видах виданих ним позичок. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального банку, який є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.

2.1.2 Комерційний кредит Бутук А.И. Экономическая теория: Учеб. пособие. - К.: Вікар, 2000.

Комерційний кредит - це одна із перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельний обіг і тим самим активно сприяла розвиткові безготівкового грошового обігу, знаходячи практичне вираження у фінансово-господарських відносинах між юридичними особами у формі реалізації продукції чи послуг з відстрочкою платежу. Основна мета цієї форми кредиту - прискорення процесу реалізації товарів, а отже, вилучення прибутку, що в них знаходиться.

Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає фінансові зобов'язання позичальника по відношенню до кредитора. Найбільше розповсюдження отримали дві форми векселю - простий вексель, що містить пряме зобов'язання позичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредитору, та перевідний (тратта), що представляє собою письмовий наказ позичальнику з боку кредитора про виплату встановленої суми третій особі або пред'явителю векселя. В сучасних умовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договір між постачальником та споживачем, що регламентує порядок сплати продукції, що реалізується, на умовах комерційного кредиту.

Комерційний кредит суттєво відрізняється від банківського:

· в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а будь які юридичні особи, пов, а будь які юридичні особи, пов'язані з виробництвом або реалізацією товарів чи послуг, надається винятково в товарній формі, позичковий капітал інтегрований з виробничим або торговим, що в сучасних умовах знайшло практичне вираження у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, що включають в себе підприємства різноманітної спеціалізації та напрямків діяльності;

· середня вартість комерційного кредиту завжди нижча за середню ставку банківського відсотка на даний період часу;

· за юридичного оформлення угоди між кредитором та позичальником плата за цей кредит враховується до ціни товару, а не визначається спеціально, наприклад, через фіксований відсоток від базової суми.

В іноземній практиці комерційний кредит отримав виключно широке поширення. Наприклад, в Італії до 85% від суми угод в оптовій торгівлі відбувається на умовах комерційного кредиту, причому середній строк по ньому складає близько 60 днів, що суттєво перевищує строк фактичної реалізації товарів безпосереднім споживачам.

В сучасних умоваж на практиці застосовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:

1. Кредит з фіксованим строком погашення.

2. Кредит з повертанням лише після фактичної реалізації позичальником постачених в розстрочку товарів.

3. Кредитування за відкритим рахунком, коли поставка чергової партії товарів на умовах комерційного кредиту відбувається до моменту погашення заборгованості за попередню поставку.

2.1.3 Споживчий, державний, міжнародний та лихварський кредит Економічна теорія: Політекономія: Підр./За ред.. В.Д. Базилевича - 2-ге вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2003. - (Вища освіта XXI століття).

Споживчий кредит. Головна відмінність цієї форми кредиту від інших - цільова форма кредитування фізичних осіб. В ролі кредитора можуть витупати як спеціалізовані кредитні організації, так і будь які юридичні особи, що здійснюють реалізацію товарів чи послуг. В грошовій формі надається як банківська позичка фізичній особі для отримання нерухомості, сплати дорогокоштуючого лікування тощо, в товарній - в процесі роздрібного продажу товарів з відстрочкою платежу. В Україні ця форма кредиту лише нещодавно набула поширення та досить обмежено використовується під час кредитування під заставу майна (найчастіше - житла). В іноземній же практиці споживчий кредит охоплює усі верстви працездатного населення, в основному через різноманітні системи кредитних карток.

Варто додати також, щоб підкреслити відмінність споживчого кредиту, що позичковий процент за цією формою кредиту досить високий.

Державний кредит. Основна ознака цієї форми кредиту - обов'язкова участь в ньому держави в особі органів виконавчої влади різних рівнів. Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк здійснює кредитування:

· конкретних галузей чи регіонів, що відчувають потребу у фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпано, а позички комерційних банків не можуть бути залучені через дію факторів кон'юнктурного характеру;

· комерційних банків в процесі аукціонного або прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

В ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних займів або при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових цінних паперів.

Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, за яких держава виступає позичальником коштів.

Варто засвідчити, що в умовах перехідного періоду державний кредит повинен використовуватись не тільки в якості джерела залучення фінансових ресурсів, а й ефективного інструменту централізованого кредитного регулювання економіки.

Міжнародний кредит розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні та безпосередними учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (МВФ, МБРР та інші), уряди відповідних держав та окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах за участю держав в цілому і міжнародних інститутів міжнародний кредит завжди витупає в грошовій формі, у зовнішньоторгівельній діяльності - і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортерові).

Міжнародний кредит класифікується за декількома базовими ознаками:

· за характером кредитів - міждержавний, приватний;

· за формою - державний, банківський, комерційний;

· за місцем в системі зовнішньої торгівлі - кредитування експорту, кредитування імпорту.

Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова чи економічна захищеність у формі приватного страхування і державних гарантій.

Лихварський кредит (рос. ростовщический кредит) - це специфічна форма кредиту. В іноземних джерелах розглядається лише в історичному плані, але в сучасних, наприклад, українських умовах він отримав деяке розповсюдження. Як сукупність кредитних відносин для більшості країн на цей час дана форма кредиту має однозначно нелегальний характер, тобто прямо заборонений діючим законодавством. На практиці лихварський кредит реалізується шляхом видачі позичок фізичними особами, а також господарюючими суб'єктами, що не мають відповідної ліцензії від центрального банку. Ця форма характеризується також дуже високими ставками позичкового проценту (від 120 до 180 % за позичками, що видаються у конвертованій валюті) і часто кримінальними методами стягнення з неплатника. По мірі розвитку інфраструктури національної кредитної системи та забезпечення доступності кредитних ресурсів для всіх категорій потенційних позичальників лихварський кредит зникає з ринку позичкових капіталів.

2.1.4 Іпотечний, лізинговий, ломбардний та кредит «стенд-бай» Економічна теорія: Політекономія: Підр./За ред.. В.Д. Базилевича - 2-ге вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2003. - (Вища освіта XXI століття).

Окрім розглянутих вище форм існує ще й іпотечний, лізинговий, ломбардний і так званий кредит «стенд бай».

Іпотечний кредит -- довгострокова позика під заставу нерухомого майна (землі, житла, виробничих будівель). Його надають переважно спеціалізовані іпотечні банки під заставу нерухомого майна. У випадку несвоєчасного повернення кредиту позичальник втрачає заставлене нерухоме майно, і воно переходить у власність банку.

Лізинговий кредит -- відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.

Ломбардний кредит -- короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Вартісна оцінка застави повинна перевищувати суму кредиту. Якщо кредит повертається своєчасно зі сплатою відсотка, позичальник залишається власником заставленого майна. Якщо кредит не повертається в строк, право власності на заставлене майно переходить до кредитора, який, реалізуючи майно, утримує суму боргу та відсоток.

Сучасною формою ломбардного кредиту є банківський кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Кредит “стенд-бай” -- надається країнам -- членам МВФ для визначених МВФ цілей на підставі угод "стенд-бай" терміном до 12 місяців, а в окремих випадках до 30 років. За цією угодою країна -- член МВФ має право придбати в МВФ іноземну валюту в обмін на національну в межах попередньо обумовленої суми на визначений угодою термін.

У практиці міжнародних кредитних відносин подекуди застосовується безпроцентний кредит. Він надається із цільових грошових фондів, створених економічно розвиненими країнами з метою надання допомоги країнам, що розвиваються.

Розглянуті форми кредиту є найпоширенішими. Багатоманітність таких форм свідчить про те, що, по-перше, кредитні відносини пронизують усі рівні економічної системи і стосуються інтересів практично усіх громадян. По-друге, кредит виконує також важливі суспільні функції.

2.2 Класифікація кредитів

Для того, щоб мати повне уявлення про кредит та його види, потрібно класифікувати його за різними параметрами Основы банковского дела /Под ред. Мороза А.Н. - К.: Либра, 1994.. Нижче наведена таблиця класифікації кредитів.

Класифікація кредитів Таблиця 1

Параметри	Види кредиту
за видами кредиту	національний; міжнародний; банківський; державний; комерційний; споживчий; лізинговий; консорціумний.
за сферами спрямування	спрямований у сферу обігу; спрямований у сферу виробництва.
за призначенням і характером використання позичкових коштів	позички торгово-промисловим підприємствам; кредити під нерухомість; споживчі та сільськогосподарські позички; кредит під цінні папери та кредити, пов'язані з вексельним обігом; контокорентний кредит та міжбанківські позички; позички небанківським фінансовим установам та позички органам влади.
за характером забезпечення	забезпечені (ломбардні) гарантовані (банками, третьою особою) незабезпечені (бланкові)
за строками використання	строкові; безстрокові; прострочені; відстрочені;
за кількістю кредиторів	надання кредитів одним банком; синдиковані, консорціальні; паралельні.

Наведена класифікація не є вичерпною, тому що можна кредити класифікувати і за іншими параметрами і ознаками, але по суті така класифікація зумовлена великою кількістю видів критеріїв, а також умовами гарантування, і дає підтвердження тому, що кредит - це складна економічна категорія, до якої потрібно ставитися дуже уважно. Тому банки працюють зі своїми позичальниками в щільній взаємодії від подання заяви на отримання кредиту до повного повернення кредиту і відсотків за ним. Банки співпрацюють лише з фінансово-сталими підприємствами, які мають постійні надходження коштів на розрахунковий рахунок, або з тими підприємствами та організаціями, які в цей нелегкий час, долаючи труднощі, мають в майбутньому перспективи свого розвитку. Це насамперед стосується тих вітчизняних товаровиробників, які в економіці України займають не останнє місце.

Найбільш поширеними видами кредиту, що застосовується українськими банками, є кредитування по системі овердрафт, кредитування по відкритій кредитній лінії та кредитування фізичних осіб під заклад дорогоцінних металів.

Овердрафт являє собою короткострокове кредитування укрупненої потреби клієнта в засобах при їхній недостатності для завершення поточних розрахунків. Овердрафт - це кредит банку, який надається платоспроможним позичальникам, які мають постійні надходження на розрахункові рахунки Ольшаный А.И. Банковское кредитование. М. : Финансы и статистика, 1996. - 203с.. Він виникає коли клієнт використовує зі свого рахунку суму, що перевищує залишок коштів на цьому рахунку. В залежності від надходжень, встановлюється ліміт кредитування.

Процентна ставка встановлюється диференційно в залежності від строків кредитування. Укладенню договору повинно передувати вивчення працівниками банку платоспроможності позичальника, його надходження на розрахунковий рахунок. Формою забезпечення кредиту являються щоденні обігові кошти на розрахунковому рахунку позичальника, крім того в забезпечення кредиту приймається додаткове забезпечення у вигляді застави, що оформлюється договором.

Особливістю даного виду кредиту є те, що клієнт банку може користуватися кредитом без попередження банку (в рамках встановленого ліміту) і без додаткового оформлення документів на видачу позички.

Але банк здійснює нагляд за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв'язок з позичальником на протязі всього періоду користуванням кредитом.

Якщо позичка надається в межах встановленого банком для позичальника ліміту кредитування, то така форма надання кредиту називається відкриттям кредитної лінії. Використовується позичальником по мірі потреби шляхом оплати платіжних документів на протязі визначеного періоду. Відкрита кредитна лінія дозволяє сплатити за рахунок кредиту будь-які розрахунково-грошові документи, передбачені в кредитній угоді. Кредитна лінія відкривається найчастіше на один рік, але може бути відкрита і на більш короткий період.

Кредитна лінія відкривається, як правило, клієнтам з стійким фінансовим станом. Але банк має право відмовити клієнту в наданні позички, якщо встановить погіршення фінансового становища позичальника.

Розрізняють відновлювальну і невідновлювальну кредитну лінію. В разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії - після видачі позички та її погашення відносини між банком і клієнтом закінчуються. Відновлювальна передбачає надання і погашення кредиту в межах встановленого ліміту автоматично. Кредитна лінія може бути цільовою (рамочною), якщо вона відкривається банком клієнту для сплати ряду поставок товарів в рамках одного контракту.

При укладенні договорів з фізичними особами під заклад ювелірних виробів установи банку укладають з регіональними представництвами Національного банку України або суб'єктами підприємницької діяльності, яким згідно діючого законодавства надані такі повноваження, договори на здійснення оцінки ювелірних виробів та в разі їх непогашення - скупки цих цінностей по оціночній вартості.

В підтвердження оцінки банку надається довідка про проведення оцінки, де вказується номер кредитної угоди, ціль та умови надання кредиту, данні про якість, вагу та ціну, тощо.

Ювелірні вироби до погашення кредиту зберігаються в спеціальних депозитних ячейках у сховищі банку.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Якщо кредит не погашається в строк, наступного дня банк передає заставлене майно регіональному управлінню Національного банку України або вищезазначеній організації на реалізацію згідно укладеного договору.

2.3 Роль кредиту в розвитку підприємства Складено за виданнями: 1) Гроші та кредит: Підручник / Б.С. Івасів, М.І. Савлук, В.А. Ющенко та ін.; Ред. Б.С. Івасів. - К.: ТАНГ, КНЕУ. 2)Анатолій Гальчинський Теорія грошей: навч.-метод. посібник. - К. - Основи. - 1998.

Виконання кредитом ряду функцій дає можливість йому відігравати значну і багатогранну роль в економіці країни.

Сьогодні в умовах економічної кризи, що виникла не внаслідок надвиробництва, а через спотворення супроводжуваного гіперінфляцією суспільного відтворення, кредит починає відігравати значну роль у переорієнтації виробництва на потреби народу -- на збільшення випуску товарів-народного споживання та обсягу послуг, котрі надаються населенню. Світовий та вітчизняний досвід показує, що радикальні зміни тут можуть відбутися, якщо прискореними темпами розвиватимуться малі та середні підприємства, особливо на ґрунті приватної власності. Вони більш мобільні, ніж великі підприємства. Тому надання кредитної допомоги в становленні таких підприємств допоможе швидко збалансувати ринок, звести нанівець інфляцію. Звичайно, паралельно треба розвивати великі підприємства, по випуску побутової техніки (холодильників, пральних машин, телевізорів, відеотехніки, легкових автомашин тощо).

Мобільність кредиту, за допомогою котрого швидко перерозподіляються загальні ресурси -- гроші, дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

Надзвичайно важливою є роль кредиту у використанні досягнень науково-технічного прогресу: в технічному переоснащенні або реконструкції діючих підприємств і впровадженні прогресивної техніки на нових підприємствах, Ідо вимагає значних коштів. Особливо це стало відчутним в умовах переходу до ринкової економіки. Механізм безповоротного виділення на капітальні вкладення бюджетних чи відомчих асигнувань відійшов у минуле. Головним інструментом у таких умовах може бути тільки кредит, особливо так званий ризиковий (венчурний), що функціонує переважно з державною допомогою.

Велику роль відіграє кредит у становленні ринкової інфраструктури: організації і функціонуванні фондових та товарних бірж, бірж нерухомого майна та результатні інтелектуальної праці, посередницьких контор, торгових домів, лізингових і факторингових компаній.

Кредит сприяє прискоренню роздержавлення власності, зокрема шляхом її акціонування, приватизації, передачі в оренду. Це забезпечить підвищення ефективності діяльності підприємств та господарських організацій тощо.

Нині зростає роль кредиту в сфері міжнародних економічних відносин. Ті істотні зміни, що відбуваються в нашій країні внаслідок демонтажу адміністративно-командної системи і переходу до ринкової економіки, практично неможливі без кредитної допомоги світового співтовариства. Для стабілізації нашої економіки передусім потрібен імпорт товарів народного споживання, передової техніки, який сьогодні можливий лише через надання кредиту західними країнами.

У антиципаційній (емісійній) функції кредит на сучасному етапі розвитку економіки передусім повинен відігравати антиінфляційну роль. Для цього сьогодні недосить здійснити кредитну рестрикцію. Скоріше потрібна кредитна експансія, але кумулятивно спрямована на збалансування ринку. Підвищення купівельної спроможності грошей вимагає, щоб кредитно-грошова та податкова політика більш жорстко примушувала комерційні банки, виробників спрямовувати кошти, в тому числі позичені, на розвиток аграрно-промислового комплексу, прискорення науково-технічного прогресу, збільшення виробництва товарів та надання послуг населенню. Для цього використовуються такі методи, як надання Національним банком України кредитів комерційним банкам на перелічені цілі, компенсація з бюджету процентних скидок, наданих при довгостроковому кредитуванні деяких з указаних цілей. Доцільно надавати і податкові пільги банкам і їх боржникам, якщо вони за допомогою кредиту сприяють зміцненню купівельної спроможності національних грошей.

Сфера дії контрольної функції кредиту, з одного боку, зменшується, бо в умовах комерційного розрахунку звужується коло питань, які на підприємствах повинні контролювати банки на підставі кредиту. З іншого боку, на ґрунті кредиту посилюється контроль за діяльністю підприємств, бо коли він не буде вчасно повернутий, підприємства оголошуватимуться банкрутами.

Найповніше кредит виконуватиме свою роль, коли одночасно поліпшуватиметься виконання його функцій всіма установами кредитної системи України.

Розділ III. Кредитні відносини в Україні

3.1 Кредитна система та її структура

Перед тим, як проаналізувати особливості кредитної системи України, варто спочатку розглянути кредитну систему в цілому.

У вітчизняній науці прийнято розглядати кредитну систему в широкому й вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні кредитною системою вважають "сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ" Гроші та кредит: Підручник / Б.С. Івасів, М.І. Савлук, В.А. Ющенко та ін.; Ред. Б.С. Івасів. - К.: ТАНГ, КНЕУ. - 1999.. У свою чергу, у вузькому тлумаченні під кредитною системою розуміють сукупність кредитних або ж фінансово-кредитних установ, які акумулюють тимчасово вільні кошти, а потім перетворюють їх у кредит. Такий підхід дістав назву інституційного, оскільки характеризує інституційну форму організації кредитних відносин. Саме цей підхід, на думку багатьох спеціалістів, дає змогу дещо ширше поглянути на проблему структурування кредитної системи.

Становлення структури кредитної системи відбувається еволюційним шляхом. Поява тієї чи іншої ланки у кредитній системі не випадкова і зумовлюється розвитком товарного виробництва. Версаль Н.І. Інституційна структура кредитної системи // Фінанси України. - №11. - 2002 - с.95 - 96..

У загальному вигляді інституціональну структуру можна представити таким чином (схема інституціональної структури кредитної системи представлена в Додатку 1):

центральний банк;

комерційні банки;

спеціалізовані банківські установи (іпотечні, зовнішньоторговельні, ощадні банки тощо);

-- небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії і т. ін.). Економічна теорія: Політекономія: Підр./За ред.. В.Д. Базилевича - 2-ге вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2003. - 581 с. - (Вища освіта XXI століття).

Центральний банк -- це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи. Його ще називають банком банків, виходячи із завдань та функцій, які він виконує.

Центральний банк виконує наступні функції:

розробка та реалізація грошово-кредитної політики;

емісія готівкових грошей -- монопольне право центрального банку;

емісія безготівкових грошей;

зберігання золотовалютних резервів країни;

акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків.

Зміст цієї функції полягає в тому, що кожний комерційний банк як член національної кредитної системи зобов'язаний зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках центрального банку. Норма резервування зростає, якщо виникає потреба скорочення пропозиції грошей, і зменшується, коли необхідно збільшувати пропозицію грошей. Таким чином, резервування є важливим засобом грошово-кредитної політики, за допомогою якого здійснюється регулювання кількості грошей в обігу. Крім того, резервування е і певним засобом забезпечення мінімальної ліквідності комерційних банків, своєрідною формою збереження депозитів:

кредитування комерційних банків у період економічних труднощів;

виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу уряду. Зміст цієї функції полягає в тому, що надходження до державного бюджету акумулюються на рахунках центрального банку, тому саме він здійснює операції щодо акумуляції грошових засобів та витрат їх урядовими організаціями. Він також здійснює за розпорядженням уряду операції з іноземною валютою та золотом, із державними цінними паперами, виконує взаємне зарахування боргових зобов'язань тощо.

Головне завдання центрального банку -- управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.

За допомогою норми резервування, норми відсоткової ставки на позички та операцій на ринку цінних паперів (завдяки продажу центральним банком державних цінних паперів комерційним банкам зменшується кількість грошової маси, і, навпаки, з викупом їх у комерційних банків збільшується обсяг грошової маси) держава через центральний банк проводить грошово-кредитну політику.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Найбільшого поширення набула така організаційно-правова форма банків, як акціонерна.

За способом формування статутного капіталу розрізняють комерційні банки без участі держави, з участю держави, з участю іноземного капіталу тощо.

Залежно від обсягу операцій, які виконують комерційні банки, їх поділяють на: універсальні (здійснюють усі операції) та спеціалізовані (виконують менший обсяг операцій, обслуговують певну галузь чи сферу економічної діяльності або групу клієнтів). Функції комерційних банків:

ведення поточних рахунків (акумуляція безстрокових депозитів);

акумуляція строкових депозитів вкладників;

видача грошових засобів з рахунків;

перерахування з одного рахунка на інший;

розміщення акумульованих грошових засобів шляхом надання кредитів, купівлі-продажу цінних паперів;

продукування кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів та ін.

Свої функції комерційний банк виконує через наступні операції:

1. Пасивні - маобілізація грошових коштів.

2. Активні - розміщення акумульованих грошових коштів.

3. Посередницькі - операції за дорученнями клієнтів.

Елементами кредитної системи є також спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Ощадні банки -- фінансові установи, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень громадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.

Іпотечний банк -- банк, що спеціалізується на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна (землі, будівель тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.

Інноваційний банк спеціалізується на фінансуванні й кредитуванні інноваційних проектів. Кредитування здійснюється шляхом придбання відповідних акцій та розміщення облігаційних позик. Інвестиційний банк залучає довгостроковий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям, державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Він з'ясовує характер і обсяг фінансових потреб позичальників, узгоджує умови позики, вибір виду цінних паперів, визначає термін їхньої нової емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не тільки посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку.

Зовнішньоторговельний банк здійснює операції з кредитування експорту та імпорту за зовнішньоторговельними розрахунками, гарантує й обліковує векселі з експортних кредитів, наданих комерційними банками.

До складу кредитної системи входять і небанківські фінансові інституції, здатні акумулювати грошові засоби та розміщувати їх на засадах строковості, повернення і платності.

Страхові компанії здійснюють акумуляцію грошових засобів у специфічній формі -- шляхом продажу страхового захисту, який засвідчується страховим полісом (договором, свідоцтвом). Отримані страхові премії страхові компанії вкладають у цінні папери приватних підприємств та державні цінні папери. Страхові компанії, що страхують життя, надають довгострокові кредити, а ті, що займаються ризиковими видами страхування, -- короткострокові.

За законодавством деяких держав страхові компанії можуть виступати самостійними суб'єктами кредитного ринку.

Пенсійні фонди -- акумулюють грошові засоби у формі пенсійних внесків та нарахувань. Вони формуються як приватними підприємствами, так і державними органами. Пенсійні фонди розрізняють за формою організації управління та за структурою активів. Так, мають місце пенсійні страхові фонди, управління якими здійснюють страхові компанії, а також пенсійні фонди, що перебувають в управлінні приватних підприємств або банків за дорученням останніх. Є також фондовані пенсійні фонди (їхні засоби інвестують у цінні папери) та нефондовані (виплата пенсій із поточних надходжень). Фондові біржі, брокерські фірми, фінансові компанії та інші організаційні форми небанківських фінансових інститутів доповнюють структуру кредитної системи.

Крім національних кредитних інститутів, існують і міждержавні.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) -- це міжнародна валютно-кредитна організація, спеціалізована установа ООН, що регулює міждержавні валютно-кредитні відносини.

МВФ виконує наступні функції:

сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері;

сприяння міжнародній торгівлі шляхом стабілізації валютних курсів;

встановлення багатосторонньої системи платежів між країнами -- членами МВФ;

усунення валютних обмежень і надання кредитів для врегулювання платіжних балансів.

Кошти МВФ формують члени-учасники згідно із встановленої квотою. Членами МВФ є понад 150 країн світу. Його капітал перевищує 120 млрд. дол. США.

Світовий банк -- міжнародний інвестиційний інститут (спочатку Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), створений одночасно із МВФ. Мета Світового банку -- сприяння економічному та соціальному розвитку країн світу.

До складу Світового банку входять: МБРР, Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР).

Одержання кредитів від Світового банку передбачає певне коригування економічної політики держави-позичальника. Умови отримання позик від Світового банку: відстрочка 3--5 років; термін погашення позики 15--20 років; уточнення облікової ставки через кожних 6 місяців і відповідне визначення вартості кредитів.

3.2 Грошово-кредитна політика в Україні та її перспективи Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України у серпні 2004 р. описані в Додатку 2.

Перехід України до ринкових відносин диктує необхідність створення ефективної банківської системи і проведення Національним банком дієвої грошово-кредитної політики, яка б краще стимулювала розвиток нових економічних процесів. Така грошово-кредитна політика, її завдання та умови реалізації визначаються рівнем розвитку економіки держави, політичними процесами, станом банківської системи і грошово-кредитного ринку в цілому. Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" функції вироблення й реалізації грошово-кредитної політики покладено на Національний банк України, який формулює загальні засади, визначає методи і конкретні інструменти її реалізації, розробляє відповідні нормативні та інструктивні документи, а також здійснює контроль за виконанням цих інструкцій уповноваженими банками.

Грошово-кредитна політика є найважливішою складовою загальної економічної політики держави. Формування засад і принципів грошово-кредитної політики держави відбувається з часу створення Національного банку України. Стосовно змін в економічній політиці та банківській системі України суттєво змінилися не тільки методи, а й інструменти реалізації грошово-кредитної політики, вдосконалюються при цьому грошово-кредитний, відкритий, міжбанківський ринки, умови використання відповідних інструментів тощо.

Основними монетарними інструментами, за допомогою яких забезпечується реалізація центральними банками грошово-кредитної політики в тій чи іншій державі залежно від її економічного розвитку, є:

встановлення "кредитних стель" на кредитні вкладення;

визначення мінімальних обов'язкових резервів для комерційних банків;

здійснення операцій на відкритому ринку;

здійснення операцій на валютному ринку;

регулювання імпорту та експорту товарів;

випуск депозитних сертифікатів центрального банку.

В Україні інституційна основа для проведення грошово-кредитної політики з'явилася зі створенням суверенної банківської системи та національного грошово-кредитного ринку, оформленням діяльності Національного банку України у цій сфері відповідним документом: "Основні напрями (орієнтири) грошово-кредитної політики та проведення реформи грошової системи України". Національним банком України проведено значну роботу щодо розробки, запровадження та використання різних методів й інструментів грошово-кредитної політики.

Розглянемо період із 1992 до 1999 років як найбільш напружений у вітчизняній економіці та такий, що характеризувався різкими падіннями і підйомами в різних сферах української економіки. Грошова маса в цей період зросла більш як у 882 рази, випуск у обіг платіжних засобів -- у 743 рази, заборгованість (у тому числі за внутрішніми державними позиками) -- в 755 разів. При цьому слід мати на увазі, що основне підвищення відбулося протягом 1993--1995 років. Так, коли у 1997 році порівняно з 1996-м грошова маса збільшилася на 35,1%, то заборгованість -- уже на 37,5%, а у 1998 році ці показники дешо поліпшилися: 25,2% і 33,3%. Вісник НБУ. - Березень. - 1999.

Відповідно до зміни грошової маси, випуску в обіг платіжних засобів та заборгованості суттєво змінювалися й монетарні коефіцієнти. Грошовий мультиплікатор знизився з 4,17 у 1993 році до 1,84 на 01.01.2000 року, а рівень монетизації скоротився з 27,22% у 1992-му до 14,86% у 1999 році. На думку спеціалістів, такий рівень цього показника є низьким, а тому до 2001 року передбачається його підвищення на 1,26 відсоткових пунктів. Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребеник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні: тенденції та перспективи // Фінанси україни. - № 11. - 2002. - с.12 - 13.

Важливе значення для будь-якої економіки має швидкість обігу грошової маси. Так, за 1992--1999 роки грошовий обіг за окремо взятий рік зріс із 3,67 до 6,73, тобто на 83,4%. Однак у 1995--1996 роках цей показник був значно вищим і сягав понад 10 оборотів, що свідчить про ефективнішу монетарну політику протягом указаного періоду. І хоча в 1997 році рівень інфляції був нижчим за весь період 1992 -- 1999 років (10%), в цьому році швидкість обігу грошей скоротилася до 8,52 обороти на рік. Таке співвідношення названих показників можна пояснити тільки тим, що протягом 1997 року ще діяли позитивні тенденції, закладені в 1996--1997 роках. Єпіфанов А.О. Кредитна політика перехідного періоду // Фінанси України. - № 4. - 2000. - с.9

Слід додати до цього, що упродовж 1992--1999 років суттєво змінювався рівень доларизації економіки. Найвищим він був напередодні грошової реформи в 1994 році і становив 31,75%, а найнижчим у 1997 році -- 13,33%, шо можна пояснити довірою до національної грошової одиниці. Але відлуння світової фінансової кризи 1998 року, яке докотилося й до України, в сукупності з накопиченими внутрішніми проблемами спричинило подальшу доларизацію спочатку до 21,25% у 1998 році, а потім -- до 25,1% у 1999 році. Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребеник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні: тенденції та перспективи // Фінанси україни. - № 11. - 2002. - с.14.

Характеризуючи перспективи використання окремих інструментів регулювання грошово-кредитного ринку, слід зауважити, що вони зазнають суттєвих змін, зокрема, нового розвитку має набути ринок облігацій внутрішньої державної позики (рішенням Правління Національного банку України № 116 від 22.03.2000 р. затверджено Положення "Про порядок здійснення установами банківської системи операцій на ринку облігацій внутрішньої державної позики"); операції на валютному ринку здійснюватимуться у режимі плаваючого валютного курсу, розшириться ісфера використання депозитних сертифікатів Національного банку, зміняться й умови ломбардного кредитування комерційних банків, чіткішою стане політика резервних вимог і облікової ставки.

Однак в Україні за відсутності реальних ринкових перетворень, відповідних фінансових інструментів, наявності проблем структурного та фіскального характеру в період із 1997 до 1999 років використовувалося обов'язкове резервування коштів як інструмент монетарної політики, за допомогою якого можна було оперативно і ефективно управляти грошово-кредитним ринком.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національний банк України" відповідно до статті 25 розроблено Положення про нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою із принципово новими методами, яке набрало чинності з 1 вересня 1999 року. В основу принципів цього положення покладено суть обов'язкових резервів як одного з основних монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк регулює грошово-кредитний ринок і грошову масу в обігу.Позитивним є те, що для всіх комерційних банків передбачено встановлення єдиного нормативу формування обов'язкових резервів від суми залучених коштів як в національній, так і в іноземній валюті.

Одним із специфічних інструментів грошово-кредитної політики, який поєднує в собі переваги цінних паперів і нових форм кредитування, є депозитні сертифікати Національного банку України. Починаючи з 1998 року депозитний сертифікат Національного банку активно використовується Нацбанком для оперативного регулювання грошової маси в обігу. Проте він має обмежену сферу обігу, оскільки застосовується тільки в межах банківської системи. Протягом 1997--1998 років Національний банк України з метою нейтралізації надлишкової грошової маси в обігу мобілізував через депозитні сертифікати з банківської системи коштів на загальну суму понад 2,3 млрд. грн., у тому числі в 1997 році -- 13 млн. грн., у 1998 році -- 445,7 млн. грн., а в 1999 році -- 1854 млн. грн. Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребеник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні: тенденції та перспективи // Фінанси України. - № 11. - 2002. - с.17. Починаючи з вересня 1995 року у зв'язку із започаткуванням ринку державних цінних паперів із метою стимулювання подальшого його розвитку та підтримки необхідної ліквідності комерційних банків Національний банк України ввів порядок рефінансування комерційних банків під забезпечення державних цінних паперів -- ломбардний кредит.

Передбачалося, що розмір ломбардного кредиту не повинен був перевищувати 75% вартості портфеля цінних паперів комерційного банку, що надані в забезпечення ломбардного кредиту. Строк користування ломбардним кредитом становив 10 днів (за окремими рішеннями Правління НБУ вінміг бути збільшений до 30 днів). Плата за ломбардний кредит встановлювалася рішенням Правління НБУ і була вищою за облікову ставку. Однак починаючи з першої половини 1998 року в зв'язку з різким зменшенням обсягів ринку державних цінних паперів у такій формі ломбардний кредит практично не надавався. З прийняттям Закону України "Про Національний банк України" та виходячи з необхідності використання універсального інструменту грошово-кредитного регулювання вважаємо за необхідне запровадження в 2000 році нового порядку надання ломбардного кредиту, який би міг значно розширити кількість об'єктів, що можуть бути заставою під одержання ломбардного кредиту. Стасюк О.І. Ломбардний кредит // Фінанси України. - №4. - 2004. - с.24

Розмір ломбардного кредиту повинен становити не більш як 75% від номінальної вартості державних цінних паперів або ринкової вартості інших цінностей, шо пропонують комерційні банки для забезпечення. Якщо ж як застава використовується вільноконвертована іноземна валюта, то вона в розмірі 100% має бути гарантом наданого забезпечення в іноземній валюті, перерахованій за курсом Національного банку на день укладення кредитної угоди. Таким чином, можна зробити висновок, що використання методів та інструментів грошово-кредитної політики має сприяти подальшому збалансуванню грошово-кредитного ринку, налагодженню дієвого контролю за діяльністю комерційних банків, а також зміцненню фінансово-кредитної і банківської систем держави в цілому. Экономика. Учебник под редакцией Архиповой А.И., Нестеренко А.Н., Большакова А.К. М.: Проспект, 1998. - с.220

Заключення

Підбиваючи підсумки роботи, можна сказати, що кредит відіграє специфічну роль в розвитку підприємства: він не тільки забезпечує безперервність виробництва, а й прискорює його. Кредит сприяє економії витрат обігу. Це досягається за рахунок:

а) скорочення витрат по виготовленню, випуску, обліку та зберіганню грошових знаків, інакше частина готівки виявляється непотрібною;

б) прискорення обігу грошових коштів, багаторазового використання вільних грошових коштів;

в) скорочення резервних коштів.

Роль кредиту в різних фазах економічного циклу не однакова. В умовах економічного підйому, достатньої економічної стабільності кредит виступає фактором росту. Перерозподіляючи величезні грошові й товарні маси, кредит живить підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може, однак, виявитись в умовах перевиробництва товарів. Особливо помітний такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні засоби, що входять за допомогою кредиту в обіг, збільшують і без того залишкову масу грошей, необхідних для обігу.

Кредит, незалежно від свого соціального боку, виконує визначені функції, такі як регулювання обсягу сукупного грошового обігу, перерозподіл грошових коштів на умовах їх наступного повернення, акумуляція тимчасово вільних грошових коштів.

На ринку реалізуються в основному наступні форми кредиту:

а) комерційний;

б) банківський;

в) споживчий;

г) іпотечний (входить до складу банківського);

д) державний;

е) міжнародний.

Ці форми відрізняються одна від одної складом учасників, об'єктом позичок, величиною проценту, сферою функціонування тощо.

Кредит сприяє створенню великих підприємств і транснаціональних компаній, забезпечуючи зростання рівня концентрації та централізації капіталу. Кредит виступає важливим засобом державного регулювання економіки. Маніпулюючи обсягом кредитних ресурсів шляхом впливу на позичкову ставку процента, норму резервування, операції на відкритому ринку цінних паперів, держава проводить стимулюючу або обмежувальну політику.

Список використаної літератури

1. Багрянин Є.М. „Політекономія”: Підр. для ВНЗ. - К.; 2002.

2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. - К.: Либідь, 1995.

3. Экономика. Учебник под редакцией Архиповой А.И., Нестеренко А.Н., Большакова А.К. М.: Проспект, 1998.

4. Економічна теорія: Політекономія: Підр./За ред.. В.Д. Базилевича - 2-ге вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2003. - (Вища освіта XXI століття).

5. Анатолій Гальчинський Теорія грошей: навч.-метод. посібник. - К. - Основи. - 1998.

6. Основи економічної теорії: Підр. у 2 кн. Кн.. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / Ю.В. Ніколенко, А.В. Демківський, В.А. Євтушевський та ін.; за ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вил., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1998.

7. Гроші та кредит: Підручник / Б.С. Івасів, М.І. Савлук, В.А. Ющенко та ін.; Ред. Б.С. Івасів. - К.: ТАНГ, КНЕУ.

8. Бутук А.И. Экономическая теория: Учеб. пособие. - К.: Вікар, 2000.

9. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А.Н. - К.: Либра, 1994.

10. Дробоздина Л.А. Финансы, денежное обращение, кредит. - М. - 1997.

11. Ольшаный А.И. Банковское кредитование. М. : Финансы и статистика, 1996.

12. Шумпетер Й. Теория экономического развития: Монография. - Санкт-Петербург. - 1999.

13. Вісник НБУ. - Березень. - 1999.

14. Положення "Про порядок здійснення установами банківської системи операцій на ринку облігацій внутрішньої державної позики", затверджене рішенням Правління Національного банку України № 116 від 22.03.2000 р.

15. Єпіфанов А.О. Кредитна політика перехідного періоду // Фінанси України. - № 4. - 2000. - с.9.

16. Версаль Н.І. Інституційна струкутра кредитної системи // Фінанси України. - №11. - 2002.

17. Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребеник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні: тенденції та перспективи // Фінанси України. - № 11. - 2002.

18. Стасюк О.І. Ломбардний кредит // Фінанси України. - №4. - 2004.

19. Вісник НБУ. - Жовтень. - 2004.

Додатки

Додаток 1

Інституційна структура кредитної системи

Додаток 2

Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України у серпні 2004 р. Вісник НБУ, жовтень 2004.

Обсяги рефінансування Національним банком України банків у серпні 2004 р. (у розрізі інструментів)
відсотки
Показники	2 004р.	У тому числі за серпень
Обсяги рефінансування банків, усього	100,0	100,0
У тому числі через:
кредити "овернайт", надані через постійно діючу лінію рефінансування	47,8
кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера	27,4	100,0
операції прямого РЕПО	0,1
кредити, надані для підтримання довгострокової ліквідності	24,7
Середньозважена процентна ставка за кредитами рефінансування, наданими банкам Національним банком України у серпні 2004 р.
відсотки
Показники	2 004р.	У тому числі за серпень
Середньозважена процентна ставка за кредитами рефінансування, всього	8,6	10,6
У тому числі за:
кредитами "овернайт", наданими через постійно діючу лінію рефінансування	8,7
кредитами рефінансування, наданими шляхом проведення тендера	9,7	10,6
операціями прямого РЕПО	9,1
кредитами, наданими для підтримання довгострокової ліквідності	7,0
Процентні ставки банків за кредитами та депозитами у національній валюті в серпні 2004 р.*
Відсотки річних
Показники	Серпень 2004 р.
На міжбанківському ринку:
	за кредитами, наданими іншим банкам	2,70
	за кредитами, отриманими від інших банків	2,66
	за депозитами, розміщеними в інших банках	4,30
	за депозитами, залученими від інших банків	5,11
На небанківському ринку:
	за кредитами**	17,14
	за депозитами	6,48
* За щоденною звітністю банків
** Без урахування ставок за кредитами "овердрафт"