Від величини і вартості реалізації (продаж) залежать обсяг виробництва, собівартість, прибуток тощо. Відправним етапом процесу бюджетування є бюджет продаж. Прогнозуються продажі, які (за реальності прогнозу) трансформуються у бюджет продаж. Розроблення бюджету продаж є складним процесом. Обсяг реалізації визначається не тільки виробничою потужністю підприємства, але й факторами кон'юнктури: діяльністю конкурентів; положенням на національному і світовому ринках, їх невизначеністю і непередбаченістю (особливо це стосується підприємств з великою часткою продажу на світовому ринку, де невизначеність посилюється іноземною конкуренцією, коливанням курсів валют та іншими факторами); політикою ціноутворення; коливаннями попиту і пропозиції; результативністю реклами; якістю продукції, тощо.

Бюджет продаж - це найважливіший розрахунок, який є основою бюджетування, враховує конкурентну позицію підприємства та напрями її поліпшення.

Бюджет продаж і його товарна структура визначають рівень і загальний характер усієї діяльності підприємства, впливають на ряд інших бюджетів, які побудовані на інформації, визначеної в бюджеті продаж.

Програма складання бюджету продаж включає п'ять стадій:

- перша стадія - аналіз руху продаж (аналіз реалізації продукції (sales) за ряд попередніх років за видами продукції, регіонами, типом покупців, сезонністю, основними товарними групами та їх динамікою, що викликано нерівномірним щорічним приростом продаж, що впливає на розроблення прогнозу);

- друга - аналіз чутливості основних ринків збуту (врахування загального економічного розвитку, фаз циклу - спад, піднесення тощо);

- третя - вивчення можливостей реклами своїх товарів, кооперації, умов кредитування, що впливають на обсяг реалізації.

- четверта - аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень та тенденції щодо нових замовлень на продукцію підприємства, що особливо важливе для продукції з тривалим виробничим циклом;

- п'ята - розрахунок продаж за окремими товарними групами і загалом по підприємству. Це кінцева фаза складання бюджету продаж, коли формується основна стратегія та обсяг продаж.

Прогноз продаж - основа планування виробництва, а бюджет продаж -бюджету виробництва.

Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити (надати послуг), щоб забезпечити запланований обсяг продаж і необхідний рівень запасів. Він включає: аналіз виробничих потужностей; план виробництва; розрахунок виробничого персоналу; розрахунок виробничих витрат. На основі бюджету виробництва складають бюджети закупівлі і використання матеріалів, трудових і загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут.

Бюджет закупівлі / використання матеріалів. У бюджеті визначаються строки закупівлі і кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, який необхідно придбати для виконання виробничих планів. Використання матеріалів визначається бюджетом виробництва і пропонованими змінами у рівні матеріальних запасів. Бюджет закупівлі матеріалів визначається як добуток кількості одиниць матеріалів на їх закупівельні ціни. Планові потреби закупівлі і використання матеріалів можуть бути представлені одним документом або окремими самостійними бюджетами. Більшість підприємств складає єдиний бюджет.

Бюджет трудових витрат визначає необхідний робочий час у годинах, що потрібні для виконання плану виробництва. Він розраховується як добуток кількості одиниць продуктів (послуг) на норму витрат праці в годинах на одиницю продукції. В цьому бюджеті чи в окремому визначаються витрати праці в грошовому вираженні як добуток необхідного робочого часу на різні часові ставки оплати праці.

Бюджет загальновиробничих витрат являє собою деталізований план виробничих витрат, відмінних від прямих, які необхідні для виконання плану виробництва. Метою складання цього бюджету є:

а) інтеграція всіх бюджетів загальновиробничих витрат, розроблених менеджерами по виробництву і обслуговуванню;

б) формування інформації для обчислення нормативів цих витрат на плановий період.

Бюджет адміністративних витрат являє собою деталізований план поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і збутом, необхідних для підтримки діяльності підприємства загалом. Бюджет необхідний для контролю адміністративних витрат. Велику частину цього бюджету складають постійні витрати.

Бюджет витрат по збуту. У ньому деталізуються всі планові витрати, пов'язані зі збутом продукції і послуг. Окремі з витрат є змінними, такі як комісійні і транспортні витрати, інші витрати - на рекламу і заробітну плату старших контролерів, - постійні.

За розробку і виконання бюджету витрат на збут несе відповідальність відділ продаж

Бюджети витрат розробляють менеджери усіх підрозділів підприємства. В консолідації та аналізі цих розробок головну роль відіграє фінансовий відділ. На базі аналізу витрат за підрозділами і загального їх обсягу фінансовий відділ визначає можливості вдосконалення розрахунків з метою отримання найкращого фінансового результату. Завдання фінансового менеджера - вказати іншим менеджерам напрями зростання прибутковості їх підрозділів.

Формування бюджету витрат розпочинається із детального їх аналізу за минулий та поточний роки (загальні витрати, на одиницю продукції та витрати на закупівлю сировини за видами продуктів).

При підготовці фінансовим відділом звітів за кожним підрозділом виділяються згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО постійні та змінні витрати за кожним центром витрат (cost center). Змінні витрати - це витрати, що прямо залежать від обсягу виробництва. Постійні - ті, що не залежать від обсягу виробництва.

Змінні витрати розраховуються на базі аналізу поточних витрат та прогнозуванні їх зростання (зниження) протягом наступного періоду.

На базі вказаних даних, а також бюджету виробництва за кожним підрозділом визначаються змінні витрати і складається бюджет. Поряд із змінними витратами розробляється бюджет постійних витрат. Постійні витрати визначаються за такими методами розрахунку: метод відсотку від обсягу продажу; метод витрат на одиницю продукції; метод аналізу цілей та задач.

Найчастіше використовується метод витрат на одиницю продукції. Всі фінансові розрахунки проводяться у вартісному виразі на одиницю продукції. Витрати на маркетинг розраховуються за методом аналізу цілей і задач. Результатом розрахунку є визначення тенденцій у зміні витрат на рекламу до обсягу продаж, співвідношення витрат на рекламу до обсягу продаж у вартісному виразі, а також витрат на рекламу на одного покупця, на вид товару тощо.

Розрахунки змінних і постійних витрат за підрозділами (центрами витрат) фінансовий відділ використовує при розробленні бюджету витрат. Останній складається на основі принципу аналізу маржинального прибутку, що дозволяє розробити декілька варіантів досягнення фінансового результату. Фінансовий менеджер оцінює “загальну картину” витрат по підприємству і при потребі уточнює бюджет витрат.

При бюджетуванні здійснюється аналіз беззбитковості і визначається точка беззбитковості. Вона відповідає обсягу продаж, за якого виручка дорівнює сумі постійних та змінних затрат відповідно заданого обсягу виробництва та коефіцієнту використання виробничих потужностей. Аналіз беззбитковості допомагає визначити можливості для зростання прибутку. Чим нижча точка беззбитковості, тим більший прибуток і менший операційний ризик.

Операційний бюджет прибутків і збитків включає:

а) виручку від реалізації продукції;

б) собівартість продукції, що реалізується;

в) валовий прибуток (п.1-п.2);

г) витрати на збут;

д) адміністративні витрати;

е) прибуток (збиток) від продаж (п.2-п.4-п.5).

Прогноз грошових потоків дає змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати. Такий прогноз дозволяє забезпечити у майбутньому контроль за грошовими потоками. Бюджет руху грошових коштів - це план грошових надходжень і платежів. Принципово важливим у бюджетуванні руху грошових коштів є визначення часу (терміну) фактичних надходжень і платежів. Бюджет грошових коштів підприємства складає фінансовий відділ. Бюджет складається на місяць, декаду, що дає можливість врахувати сезонні коливання у грошових надходженнях. Грошові потоки підприємства забезпечують його ліквідність. Прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближчий час, ніж на далеку перспективу. Побудова “бюджету грошових коштів” починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (робіт, послуг), використовуються підприємством і, відповідно, складається розпис витрат.

Розпис витрат використовується для прогнозування суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і видатків на кожний місяць. Сума чистих грошових потоків може бути позитивною (надлишки) і негативною (дефіцит). Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку, зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця і визначається залишок чистого грошового потоку на початок наступного місяця.

Для підтримки ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування (банківський кредит, тощо).

Покрити дефіцит коштів підприємство може також іншими способами - відстрочити капітальні витрати або продати частину активів.. За надмірних сум залишків грошових коштів і сприятливої ситуації на фондовому ринку, їх можна направляти на купівлю цінних паперів, які за необхідності в подальшому можуть бути реалізовані. Планування бюджету грошових надходжень і витрат підприємства в тому й полягає, що бюджет допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.

Варіанти прогнозів враховують зниження або зростання продаж, скорочення або продовження строку, між пред'явленням рахунку до сплати та його оплатою.

Бюджет капітальних інвестицій. Бюджетування капітальних інвестицій відображає планові витрати, вибір проектів та джерела фінансування. Бюджетування капітальних інвестицій визначає розвиток підприємства та ефективність діяльності..

Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій визначає, які довгострокові активи необхідно придбати або побудувати. Бюджет капітальних інвестицій впливає на бюджет руху грошових коштів, на бюджетний звіт про прибутки і збитки, на бюджетний бухгалтерський баланс (змінюючи величину основних засобів та інших довгострокових активів).

Бюджетування капітальних інвестицій здійснюється за урахування аналітичних показників їх економічної ефективності: періоду окупності інвестицій; внутрішньої ставки доходу (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості); чистої теперішньої вартості; індексу рентабельності.

Прогнозний бухгалтерський баланс характеризує зміни фінансового і майнового стану підприємства за умови виконання в інших бюджетах господарських і фінансових операцій.

Прогнозний баланс комерційної діяльності підприємства складається методом відсоткового відношення до продаж. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підприємства впливають зміни обсягу реалізації. При скороченні обсягу продаж зменшується сума активів і, навпаки, при зростанні продаж виникає необхідність у збільшенні суми активів.

Метод відсотків передбачає диференціацію активів. Виділяються активи, на які впливають зміни обсягу продаж (вони називаються спонтанними), й активи, незалежні від цих змін. Більша частина активів залежить від обсягу продаж. Так, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні запаси прямо пов'язані зі зменшенням або збільшенням продажу.

Аналогічно визначаються статті пасиву балансу за змін, що відбуваються. Так, збільшення кількості зайнятих приведе до зростання показника “нарахована, але не виплачена заробітна плата”, зросте також сума “нарахованих податків” через збільшення бази для оподаткування. Для розрахунку прогнозного балансу необхідно, перш за все, проаналізувати баланс за попередній рік.

Такий розрахунок можливий за задовільного фінансового стану підприємства і аналогічного рівня запасів сировини, дебіторської заборгованості тощо. Якщо ж передбачаються зміни, то відповідно і прогнозовані активи / пасиви визначаються із врахуваннями відсотку їх зростання чи падіння.

Якщо сума визначених (розрахованих) пасивів не покриває всі активи, то підприємству необхідно додатково збільшити фонди підприємства на різницю між пасивами та активами.

Сума коштів, що необхідна підприємству, покривається за рахунок зростання заборгованості або збільшення власного капіталу. При визначенні джерел фінансування враховується структурна політика щодо формування капіталу

Кожна фірма, починаючи свою діяльність, повинна ясно представляти потребу та перспективу у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти чітко розраховувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

При всім різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх областях комерційної діяльності й для різних фірм. Але необхідні для того, щоб вчасно підготуватися й обійти потенційні труднощі й небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей.

Важливим завданням є проблема залучення інвестицій, у тому числі й закордонних, у діючі й підприємства, що розвиваються. Для цього необхідно аргументувати й обґрунтувати оформлення проектів (пропозицій), що вимагають інвестицій. Для цих і деяких інших цілей застосовується бізнес-план.

У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом, використовуваним у всіх сферах підприємництва. Бізнес-план описує процес функціонування фірми, показує, яким образом її керівники збираються досягти свої мети й завдання, у першу чергу підвищення прибутковості роботи. Добре розроблений бізнес-план допомагає фірмі рости, завойовувати нові позиції на ринку, де вона функціонує, становити перспективні плани свого підприємства.

Бізнес-план є постійним документом; він систематично обновляється, у нього вносяться зміни, зв'язані як зі змінами, що відбуваються усередині фірми, так і на ринку, де діє фірма.

У зв'язку з тим, що бізнес-план надає собою результат досліджень і організаційної роботи, що має метою вивчення конкретного напрямку діяльності фірми (продукту або послуг) на певному ринку й у сформованих організаційно-економічних умовах, він опирається на:

а) конкретний проект виробництва певного товару (послуг) - створення нового типу виробів або надання нових послуг (особливості задоволення потреб і т.д.);

б) всебічний аналіз виробничо-господарської й комерційної діяльності організації, метою якої є виділення її сильних і слабких сторін, специфіки й відмінностей від інших аналогічних фірм;

в)вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, використовуваних в економіці для реалізації конкретних завдань.

Бізнес-план є одним зі складених документів, що визначають стратегію розвитку фірми. Разом з тим він базується на загальній концепції розвитку фірми, більш докладно розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії, дає техніко-економічне обґрунтування конкретним заходам. Бізнес-план охоплює одну із частин інвестиційної програми, строк реалізації якої звичайно обмежений одним або декількома роками (часто кореспондуючими зі строками середньо - і довгострокових кредитів), що дозволяє дати досить чітку економічну оцінку наміченим заходам.

Бізнес-план дозволяє вирішувати цілий ряд завдань, але основними з них є наступні:

а) обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку фірми;

б)розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності, у першу чергу обсягів продажів, прибутку, доходів на капітал;

в)визначення намічуваного джерела фінансування реалізації обраної стратегії, тобто способи концентрування фінансових ресурсів;

г)підбор працівників, які здатні реалізувати даний план.

Кожне завдання може бути вирішена тільки у взаємозв'язку з іншими. Основний центр бізнес-плану - концентрування фінансових ресурсів. Саме бізнес-план - важливі кошти для збільшення капіталу компанії. Процес складання бізнес-плану дозволяє ретельно проаналізувати почата справа у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес - пропозиції при переговорах з майбутніми партнерами; він відіграє важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу фірми.

2.3 Організація та процес планування фінансових ресурсів на підприємстві

Планування справляє безпосередній вплив на рівень активізації діяльності керівництва та апарату управління. Процес планування - це прийняття рішень про майбутні цілі підприємства і способи їх досягнення.

Діяльність, зв'язану з плануванням, можна класифікувати як ряд етапів:

а) стратегічний аналіз інвестиційних можливостей і джерел фінансових ресурсів, якими володіє підприємство;

б) прогнозування наслідків прийнятих рішень, для уникнення негативних результатів від неузгодження між поточними і майбутніми управлінськими рішеннями;

в) процес безпосереднього планування, в якому обґрунтовують вибраний варіант із ряду можливих рішень, що відображають стратегічну ціль, втілену в конкретні плани;

г) процес бюджетування, або технологія обліку, планування і контролю за рухом грошових коштів, формуванням фінансових результатів і оцінці наслідків прийнятих рішень.

Етап стратегічного аналізу передбачає вивчення декількох альтернативних варіантів розвитку підприємства на рік і на перспективу.

Перший варіант представляє собою сценарій агресивного росту компанії, що включає вихід на нові ринки збуту і створення нових видів продукції, диверсифікацію виробництва і освоєння нових напрямків діяльності, що потребує великих капітальних витрат.

Другий варіант - сценарій збереження існуючих тенденцій розвитку, за яких бізнес-процеси підприємства розвиваються паралельно розширенню ринків збуту.

Третій варіант базується на плані реструктуризації, тобто при мінімумі капіталовкладень, вирізнення найбільш ефективних бізнес-процесів і скорочення або припинення діяльності неприбуткових підрозділів.

Четвертий варіант плану передбачає ліквідацію або продаж окремих філіалів і дочірніх компаній. Кожна альтернатива зв'язана з певними прогнозами грошових потоків, планів доходів і витрат, зміною структури капіталу та іншими аспектами фінансової діяльності. Тому необхідно враховувати фінансову стійкість і платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді. Перераховані варіанти доцільно розглядати як взаємовиключаючі рішення, але базова технологія розрахунку для кожного альтернативного варіанту повинна бути ідентичною.

Етап прогнозування наслідків прийнятих рішень переслідує основну ідею - перевірку можливих наслідків реалізації розробленого плану з урахуванням конкретних умов, уточнень та змін по одному із сценаріїв. Наприклад, прогноз реалізації плану в умовах високої інфляції і зниження курсу національної валюти, що некорисно для підприємства-імпортера товарів і сприятливо для експортера сировини. При любому сценарії, спираючись на різні джерела інформації і методи прогнозування, фінансові і інвестиційні рішення необхідно детально оцінити до прийняття остаточного варіанту плану. Прогнозування, як частина довгострокового планування, дає оцінку найбільш вірогідних подій і допомагає зменшити комерційні ризики. Виключити всі види ризиків неможливо навіть з допомогою самого грамотного прогнозування.

В процесі безпосереднього планування економічні служби підприємства втілюють вибрані стратегічні цілі в конкретні плани, які мають кількісну і якісну оцінку:

- розробляється план потреби підприємства в фінансових ресурсах для капіталовкладень, інновацій, поповнення оборотного капіталу і т.п.;

- визначається структура джерел фінансування планових заходів - як внутрішніх так і зовнішніх. В цьому плані повинні бути обов'язково враховані оптимальні пропорції між власними і запозиченими джерелами, вкладом в основний і оборотний капітал і т.п.;

- розробляється план розміщення і використання коштів всередині підприємства;

- розробляється процедура бюджетування як база для фінансування поточних фінансово-експлуатаційних потреб і інвестиційних проектів.

Нарешті, на останньому етапі планування здійснюється бюджетування як процес розробки різних оперативних бюджетів. Бюджетування становить основний зміст сучасної технології фінансового планування. Воно будується таким чином, щоб мати можливість в єдиному інформаційному форматі планувати і контролювати виконання плану і оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного прийняття управлінських рішень і коректив поточних дій відображає основну вимогу ефективності системи управління фінансами в динамічному економічному середовищі. Таким чином, процес планування - це неперервний цикл з прямими (від розробки стратегії до розробки планів і контролю за їх виконанням) і зворотними (від оцінки результатів виконання до коректив планів) зв'язками.

Кінцевий результат процесу планування - розробка системи довгострокових, поточних і оперативних планів. План включає основні параметри діяльності підприємства в цілому і його підрозділів і філіалів, які мають бути досягнуті до кінця розрахункового періоду. Процес планування трудомісткий і різноманітний. Він вимагає зусиль усіх спеціалістів і менеджерів підприємства. Тільки в цьому випадку можливо досягнути стратегічних цілей діяльності фірми.

3 АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Фінансові ресурси підприємства - це сукупність всіх коштів і надходжень, наявних у розпорядженні господарюючого суб'єкта.

На рівні підприємства фінансові ресурси використаються на утворення грошових фондів цільового призначення (фонд оплати праці, фонд розвитку виробництва, фонд матеріального заохочення й ін.), виконання зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками, страховими органами й іншими підприємствами. Фінансові ресурси використаються також для фінансування витрат на придбання сировини, матеріалів, оплату праці й ін.

Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок власних коштів підприємств і притягнутих коштів. Основним джерелом формування фінансових ресурсів на підприємстві є прибуток.

Прибуток - це грошове вираження нагромаджень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.

Прибуток виконує дві функції:

- по-перше, основного джерела фінансових ресурсів для розширеного відтворення;

- по-друге, джерела доходів державного бюджету.

У прибутку сконцентровані економічні інтереси держави, що хазяюють суб'єктів і кожного працівника. Прибуток характеризує всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємств, тому зростання прибутку господарюючих суб'єктів свідчить про збільшення фінансових резервів і зміцненні фінансової системи держави.

Кінцевим результатом “виробничої й фінансово-господарської діяльності господарюючих організацій є одержання балансового прибутку, що включає минуле від виробництва й реалізації основної продукції (робіт, послуг), від реалізації іншої продукції, а також сальдо прибутків і збитків від позареалізаційних операцій (штрафи, пені, неустойки й ін.).

Поряд із прибутком на підприємствах є й інші джерела формування фінансових ресурсів.

У міру переходу економіки до ринкових відносин точка зору на формування фінансових відносин поступово міняється. Однак принципи організації фінансів підприємств мають певну стабільність.

Загальними принципами організації фінансових ресурсів є:

Принцип 1. Фінансові ресурси на підприємствах формуються за рахунок власних коштів, субсидій і притягнутих коштів.

Первісне створення власних фінансових ресурсів відбувається в момент установи підприємства (організації), коли утвориться статутний фонд (статутний капітал).

Джерелами утворення статутного фонду залежно від організаційно-правових форм підприємств можуть бути:

- акціонерний капітал (в акціонерних товариствах);

- пайові внески членів (у споживчих суспільствах, виробничих кооперативах;

- галузеві фінансові ресурси (на підприємствах і в союзах);

- довгостроковий кредит (в організаціях будь-якої форми власності);

- бюджетні кошти (на державних і муніципальних підприємствах).

Основними джерелами фінансових ресурсів на діючих підприємствах виступає виторг від реалізованої продукції (робіт, послуг), за рахунок якої утворяться валовий доход і прибуток, а також амортизаційного відрахування. Частково вони формуються за рахунок надходжень у порядку перерозподілу коштів (страхове відшкодування, дивіденди, бюджетні субсидії).

Принцип 2. Фінансова діяльність підприємств планується на майбутній господарський рік з урахуванням показників і результатів діяльності за минулий період і прогнозів на майбутній період. Деякі економісти думають, що складання фінансових планів в умовах ринку не обов'язково. Однак цілком можна затверджувати, що в сучасних умовах переходу до ринкової економіки фінансові плани необхідні насамперед для самих підприємств.

Ціль складання фінансових планів - визначення можливих фінансових ресурсів, капіталу й резервів на основі прогнозування обсягів господарської діяльності, доходів і витрат. У планах заставляється створення фінансових резервів і відрахування в централізовані фонди. У планах відображається напрямок фінансових коштів на фінансування оборотних коштів в основній діяльності й на фінансування інвестиційної діяльності (утворення фонду капітальних вкладень).

Принцип 3. Забезпечення схоронності власних оборотних коштів. Передбачається, що оборотні кошти повинні зберігатися в повному обсязі. Якщо сума власних оборотних коштів буде зменшуватися, то підприємство може втратити фінансову стабільність і в остаточному підсумку стати банкрутом.

ВИСНОВКИ

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.

Ефективність фінансування підприємства не абияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та інших факторів впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів що до позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування підприємства.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.

Формування відлагодженої та ефективно функціонуючої фінансової системи -- відповідальне і складне завдання, вирішення якого потребує багато часу. Фінансова система України знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є:

- зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;

- відлагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах кризи;

- реформа бюджетної системи, практична реалізація всіх положень Закону України "Про бюджетну систему України";

- економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням;

- реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;

- зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету;

- раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

2. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Київ: ЦУЛ, 2008. - 460 с

3. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. -- 2-ге вид., перероб. та доп. -- К.: Кондор - 2003. - 364 с.

4. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К.: НІОС. 2000. -- 416 с.

5. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я Підручник Фінансова діяльність підприємства.-- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Либідь, 2003. -- 384 с.

6. Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Фінанси підприємства - М., ИНФРА - М, 2007 .- 423 с.

7. Поддєрьогін А.М. Підручник Фінанси підприємства А.М. - К.: КНЕУ, 2006. - 341 с.

8. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України - К.: НІОС, 2002 - 471 с.

9. Малишкін О.І. “Податковий облік: ситуації та рішення”- К.: Лібра, 2007 - 523 с.

10. Завгородній В.П. “Податки та податковий контроль в Україні” - К.: А.С.К.. 2001.- 453 с.

11. Панасик В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В., “Податковий облік” - Тернопіль: Карт-бланш, 2002 - 287 с.