Дуже дивні податки

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Доповідь

з дисципліни: «Фінанси»

на тему: «Дуже дивні податки»

Виконавець:

студентка 2 курсу 2 групи

Султанова Юлія Фархадівна

ПОЛТАВА2008

У разі особливо гострої потреби наповнення бюджету можна запровадити податок на будь-що, про що свідчить історія оподаткування, сповнена курйозами та нісенітницями. Джерелом грошових відрахувань до скарбниці свого часу були громадські туалети i бороди, жіноча косметика та коштовності, еркери i балкони, вікна та двері, скакуни й екіпажі, горобці та лазні... Цей список можна доповнити i податтю у «гуманітарній формі» -- феодальним податком на весілля підданих будь-якого сюзерена, відомим як «право першої ночі». Втім, список поповнюється постійно...

Податок на повітря -- влада мала намір обкласти новозеландських фермерів. Їм ледве не довелося платити за виділення газів власними коровами! Законодавці, які ініціювали цей податок позаторік, стверджували, що виділення метану коровами та іншою великою рогатою худобою сприяє виникненню парникового ефекту. Передбачалося, що цей податок наповнить скарбницю 6 млн. дол., а на ці кошти можна буде провести необхідні наукові дослідження для зниження виділення метану домашніми тваринами. Проте цим шляхетним намірам не судилося здійснитися: тисячі місцевих фермерів улаштували демонстрацію протесту, що пройшла вулицями столиці Веллінгтона прямо до будинку парламенту. Фермерів супроводжували корови i собаки, одна з корів із плакатом на шиї -- «невинна» піднялася прямо на сходинки будинку, а потім до входу під'їхав офіційний представник демонстрантів на тракторі та вручив парламентаріям петицію, підписану тисячами фермерів...

Податок на сонце діє на Балеарських островах в Іспанії. Туристи, які приїжджають до цього регіону, за щоденне перебування під сонцем зобов'язані розщедритися на 1 євро. На Балеарських островах сонячних днів протягом року багато: щороку податок приносить близько 70 млн. дол. Ці гроші уряд спрямовує на очищення пляжів i прибережної зони від сміття, залишеного туристами. Так що все -- справедливо. До речі, у Венеції є податок на тінь. Запроваджений у 1993 р., він змусив більшість власників магазинів i ресторанів ліквідувати накриття над вітринами або піддашки над входом у свої заклади, щоб на комунальну землю не падала їхня нахабна приватна тінь.

«Нудотний податок», або податок на блювоту запроваджено в одному зі штатів Австралії. Цей податок стягується з готелів, бари яких відкрито всю ніч. Рішення про запровадження цього податку в так званій зоні Великий Шератон у Північній Вікторії було прийнято після численних скарг від власників магазинів, розташованих поблизу нічних закладів. Вочевидь, більшість завсідників подібних закладів мають слабкий вестибулярний апарат i чуттєвий шлунок, а тому, вийшовши подихати свіжим повітрям, вони мимоволі спорожнюють шлунок прямо на тротуари. Власники розташованих поруч із зоною «Великий Шератон» магазинів, які були змушені щоранку прибирати ці свідчення вечірок, закидали скаргами місцеву адміністрацію, вимагаючи вжити заходів щодо вирішення цієї проблеми. З рештою, їм пішли назустріч. Тепер великі готелі Північної Вікторії зобов'язані сплачувати 11% податку на блювоту або закривати свої бари опівночі. Ці кошти перераховуватимуться на заробітну плату двірникам, які прибирають у передранкові години тротуари. Попри обурення власників готелів, які не вважають себе зобов'язаними нести відповідальність за своїх «нестриманих» клієнтів, скасувати цей податок вони не зможуть, оскільки в місцевій адміністрації його підтримала абсолютна більшість.

Оподаткували i секс у німецькому місті Кельні. Місцеві борделі, секс-клуби, еротичні масажні салони i сауни з 2004 р. зобов'язані сплачувати спеціальний секс-податок. Відповідно до закону борделі повинні сплачувати по 150 євро на місяць з кожного «робочого місця». На радість міськадміністрації секс-податок істотно наповнює міську скарбницю: «У нас велике місто i багато пропозицій різних секс-послуг. Ми підрахували, що завдяки новому податку скарбниця наповниться майже на 2 млн. євро», -- зазначив представник мерії Кельна. Хитромудра влада Кельна i раніше стягувала спеціальний «розважальний» податок з таких закладів, як цирки, ярмарки тощо. У багатьох німецьких містах «розважальний» податок стягується зі стриптиз-клубів i секс-ярмарків. Проте податок саме на секс-послуги запроваджено в країні вперше. Владою Брюсселя запроваджено щорічний податок на вітрини, за якими красуються, очікуючи клієнтів, повії в кварталі «червоних ліхтарів».

Аналогічний приклад наслідували цього року i в Румунії: університет міста Іасі запровадив податок у розмірі 7 дол. для студентів, які хочуть привести свого партнера або партнерку до кампуса на ніч. Усього в студентському містечку університету мешкає 1800 осіб. Представник адміністрації кампуса вважає: якщо студенти хочуть провести в гуртожитку ніч зі своїм другом або подругою, потрібно платити, оскільки це -- не їх власний будинок, та й сума -- невелика. За його словами, сотні студентів вже внесли відповідну плату. Отже, керівництво університету сподівається одержати за рік понад 50 тис. дол., а на ці кошти відремонтувати університетські гуртожитки.

У світі залишилася ще величезна кількість усього неврахованого, тому перспективи у податківців -- райдужні, i безодня ця -- невичерпна. Головне -- вчасно виявити кмітливість i прозорливість, як наприклад, уряд Італії, який запропонував запровадити податок на текстові повідомлення з мобільних телефонів. Це, звичайно, викликало обурення громадськості, проте не заважає робити приємні підрахунки: податок у розмірі 1 цента із кожного повідомлення приніс би бюджету декілька сотень мільйонів доларів, оскільки лише у 2003 р. італійці надіслали один одному близько 27 млрд. SMS, а кількість мобільних телефонів на душу населення в Італії більша, ніж у будь-якій іншій країні світу. Щосекунди з італійських мобільних телефонів надсилається близько 10 тис. текстових повідомлень. Уявляєте? Або, наприклад, візьмемо собак. Податок на собак справляється в багатьох країнах, щоправда, скрізь -- різний. У Швеції -- залежно від зросту тварини, а в Норвегії -- від довжини, тому в першій віддають перевагу таксам, а в другій -- непропорційно високим потворам. Влада спеціальної економічної зони Шаньтоу (Китай) обклала власників собак даниною через багаточисельні напади та укуси цих тварин. Тепер за реєстрацію собаки, що сподобалася, слід розщедритися на 1,2 тис. дол. i щороку сплачувати по 400 дол. за медичну перевірку. Воістину, дешевше з'їсти, ніж прогодувати.

Але безумовним лідером податкової фантазії залишаються США. Торік, наприклад, Верховний суд США підтвердив рішення податкової служби про стягування податку з чайових, отриманих ресторанами, кафе i закусочними. Враховуючи те, що в податкових деклараціях чайові не зазначаються, було вирішено збір стягувати «на око», а саме: хазяїнові ресторану або кафе податковий орган надсилатиме рознарядку -- скільки офіціанти повинні заробити на чайових, а власник уже сам стягуватиме потрібну суму з барменів та офіціантів. Відзначилися i податкові органи Сіетла -- кавової столиці США, запропонувавши запровадити податок на кофе-еспресо. Жителі міста вживають улюблений напій скрізь i у великих кількостях. На думку міської влади, 10% «кавового» податку наповнять міський бюджет, що дасть змогу спрямувати додаткові кошти на фінансування дошкільної освіти i підтримку дітей з бідних родин. У Монтані запроваджено податок на пересування на снігоходах, у штаті Нью-Мексіко -- на ловлю форелі, а в Массачусетсі молодята змушені сплачувати податок на шлюб. Останній податок -- прямий шлях до запровадження податку на бездітність. У таких фінансових умовах демографічного вибуху чекати доведеться дуже довго.

Цікаво, за рахунок якого податку буде профінансовано соціологічні дослідження на тему: «Вплив безглуздих податків на патріотичні почуття громадян»? Утім, ці громадяни не поспішають сплачувати нормальні та цілком розумні податки. На цей випадок мерія індійського міста Раджахмундри в штаті Андхра-Прадеш пропонує такий спосіб «вибивання» податків у прямому значенні цього слова: під вікнами городян, які ухиляються від сплати податків, голосно i безперервно б'ють у барабани. Вже через 20 днів 75% неплатників стали сумлінними громадянами, i податкове відомство одержало більше ніж 1 млн. дол. недоїмки. Настільки вражаючий результат змусив міську владу розширити практику: тепер барабани будуть гриміти під вікнами неплатників двічі на рік -- у березні та вересні, а інші індійські міста вже всерйоз замислюються над тим, чи не перейняти досвід колег з Раджахмундри. На сьогодні у «вибиванні» грошей з податкових шахраїв бере участь ансамбль, що складається з 10 барабанщиків, i як стверджує представник міської влади, збори податків зросли в місті до 95%, чого раніше тут ніколи не бувало.

Історія податків. З чого лишень не стягували податки!

Історія податків та історія цивілізації - невіддільні. Тож усяке бувало. З чого лишень не стягували податки! Нині деякі з них видаються нам смішними, але тим, хто їх платив, напевно, було не до сміху. Отже - податки, незвичні для нас, але звичні для жителів інших країн і часів.

ПОДАТОК НА ТІНЬ. Стягується з 1993 року у Венеції. Під податок потрапили тенти й парасольки, що належать магазинам і численним кафе, тінь від яких падає на комунальну власність - землю.

ПОДАТОК НА ПИЛ. Введений у Вірменії наприкінці ХХ століття. "Обговоривши питання про видалення санітарно-очисними організаціями надлишків пороху у дворах, міністерство економіки ухвалило: населення повинне оплачувати витрати з видалення пилу з розрахунку 1,91 драма за 1 квадратний метр", - засвідчує офіційне звернення.

ПОДАТОК НА ГОРОБЦІВ. Податок на горобців вигадали в XVIII столітті у Вюртемберзі. Від господаря кожного будинку вимагали знищити дюжину горобців, за що він отримував 6 крейцерів. У разі непідтвердження факту знищення птахів до скарбниці сплачувався податок у розмірі 12 крейцерів. Щоб ухилитися від сплати цього податку, купували потрібну кількість здохлих горобців у підпільного торгівця, який вишукував їх на міському звалищі.

ГІПСОВИЙ ПОДАТОК. Сплачують в Австрії гірськолижники при кожному спуску з гори. Вилучені кошти передаються в австрійські клініки. Згідно із статистикою, в австрійських Альпах щорічно близько 150 тис. лижників отримують травми, а на лікування витрачається приблизно один мільярд шилінгів на рік.

ПОДАТОК НА МИР. Утримують його у Гвінейській Республіці, оцінивши кожний рік без війни в суму, еквівалентну 700 бельгійським франкам.

ПОДАТОК НА ПОБУТОВЕ СМІТТЯ. Утримується в Болгарії до нинішнього дня; розмір податку встановлюється місцевою владою:

на житлові будівлі - пропорційно до балансової вартості або залежно від кількості відходів;

на нежитлові споруди - залежно від виду й кількості контейнерів для збирання відходів;

у разі якщо на кожну окрему будівлю неможливо визначити вид і кількість контейнерів, податок встановлюється пропорційно до балансової вартості будівлі.

У середньому в містах плата становить 0,3 - 0,5% від балансової вартості будівель. Вноситься одночасно з податком на нерухоме майно.

ПОДАТОК НА ЛАТРИНИ. "Гроші не пахнуть" (pecunia non olet) - цей крилатий латинський вислів належить римському імператору Веспасіану (69 - 79 рр. н. е.). У пошуках додаткових коштів він запровадив податок на латрини, або громадські туалети, який розмовною мовою звучав як "сечовий податок". У пізніших "культурних" джерелах його називали податтю на громадські вбиральні. Коли син Веспасіана Тіт докоряв батькові, що той запровадив такий податок, Веспасіан підніс йому під ніс гроші, що надійшли за цим податком, і запитав, чи пахнуть вони. На негативну відповідь Тіта Веспасіан сказав: "І все-таки вони з сечі". Зніжені римляни не могли відмовити собі в задоволенні користуватися шикарними мармуровими туалетами, адже туди, як і в знамениті лазні - терми, ходили не лише за прямою потребою, а й заради зустрічей і бесід. Розрахунок імператора був правильним. Грошенята потекли в скарбницю.

ПОЖИЛЕ. У Російській державі XV - XVII ст. грошовий збір із селян, коли вони залишали власника, (вихід селянський) у Юріїв день. Запроваджений Судебником 1497 року. Зник із повним закріпаченням селян. У XVII - XVIII століттях існував штраф за приймання селян, що втекли.

ВИВІДНА КУНИЦЯ. У Росії XV - XVI ст. весільне мито на користь держави або феодала з родичів нареченої, які видавали її заміж в інше князівство, волость, місто, за кордон. Пізніше вивідну куницю називали "виводом", розмір його визначався за угодою сторін (скасований для казенних селянок 1775 року, для приватновласницьких - після реформи 1861 року).

ПОДАТОК НА ЛАЗНІ. За указом 1704 р. в Росії думні люди й першостатейні купці повинні були платити з домашніх лазень по 3 рублі, прості дворяни, купці й різночинці - по 1 рублю, селяни - по 15 копійок.

ПОДИМЩИНА. Податок у Росії на користь місцевої адміністрації, стягувався у XVI - XVIII ст. "з диму", тобто із селянського будинку, господарства.

П'ЯТИННІ ГРОШІ (п'ятина). У Російській державі XVII ст. існував надзвичайний державний податок. Стягувався спочатку з майна світських і церковних феодалів, дворів торгово-промислового населення, потім і із селян у розмірі 1/5 річного доходу.

ПОДАТОК НА БОРОДУ. Запроваджений 1 вересня 1689 р. Петром I. Борода була оцінена за станами:

дворянська й приказна - 60 рублів,

першорядна купецька - 100 рублів,

пересічна торгова - 60 рублів,

холопська, паламарська тощо - 30 рублів;

селянин у себе в селі бороду мав задарма, але при в'їзді в місто, як і при виїзді, платив за неї 1 копійку.

1715 року встановлений податок на православних бороданів та розкольників - 50 рублів. Бородані були зобов'язані носити старомодний мундир. В указі царя Сенатові зазначалося: "Подтвердить накрепко старый указ о бородах, чтоб платили по 50 рублей на год и к тому чтоб оные бородачи и раскольники никакого иного платья не носили, как старое, а именно зипун со стоячим клееным козырем (воротником), ферези и однорядку с лежачим ожерельем"! Від бороданя, що з'явився у приказ не в такому вбранні, не приймали жодного прохання, крім того, тут же, не випускаючи з приказу, повторно стягували той самий платіж - 50 рублів, хоч річний і був уже внесений; неплатоспроможних відсилали в каторжний порт Рогервік відпрацьовувати штраф; кожен, хто побачив бороданя не в такому вбранні, міг схопити його й привести до начальства, за що отримував половину штрафу і те саме вбрання на додачу. Скасований 6 квітня 1722 р.

ПОДАТОК НА ОЧІ. На початку XVIII ст. (за Петра І) в Башкирії податком обкладали очі залежно від кольору, наприклад: сірі оцінювали у 8 алтин, чорні - 2 - 3 алтина.

ОБРОК. Щорічний збір грошей і продуктів із кріпосних селян поміщиками. Продуктовий оброк відмінений Положеннями 19 лютого 1861 року, грошовий оброк - зберігся для тимчасово зобов'язаних селян до 1883 р.

Оброк мав подвійне значення:

1. Іноді так називалася плата уряду за надання приватній особі права користуватися державною землею, угіддям або займатися яким-небудь промислом. У цьому значенні оброком називався казенний дохід з належних казні рибних виловів, косовиць, ловів тварин, а також з міських торгових лавок, харчевень, лазень та інших промислових закладів.

2. В інших випадках оброк означав загальну подать, якою обкладалися всі жителі відомого округу замість різних інших податей і повинностей. Так, оброком називався податок, що замінив корми і мита намісників і волостелів при скасуванні цих посад за царювання Грозного. Тільки оброки цього останнього виду входили до складу тягла й стягувалися за сошним листом.

Оброк у значенні загальної податі сплачувався завжди в постійній кількості за незмінною ставкою, тоді як розміри інших державних податей були змінні, визначалися особливими царськими розпорядженнями.

ІНДУКТА (лат. inductus - введений, внесений). Митний збір (податок), який збирала на Лівобережній Україні гетьманська адміністрація за ввезення товарів на територію України з Росії у другій половині XVII - першій половині XVIII ст. За царським указом "Рішучі пункти" 1728 року почав надходити до царської казни, скасований з 1754 року.

ПОГОЛОВЩИНА. Прямий податок в українських землях, які входили до складу Великого Князівства Литовського, а потім Речі Посполитої у XV - XVII століттях. Базою для оподаткування були площа землі, кількість голів великої рогатої худоби й іншого майна. Сплачувався на користь короля, а згодом, з XVI століття, - на користь магнатів. Після прийняття 1557 року "статут на волоки" скасовано.

ПОРЦІЯ. Назва податку в Гетьманщині (назва Лівобережної України у XVII - XVIII ст.), який був запроваджений російським урядом у часи правління гетьмана Скоропадського для утримання розквартированих на українських землях московських військ. Сплачувався у натуральній або грошовій формі з розрахунку 41 копійка за одного московського вояка.

ПРОДПОДАТОК. Фіксований натуральний податок з селянських господарств. Запроваджений 1921 року постановою Х з'їзду РКП(б) замість продрозверстки. Розглядався як головний стимул реставрації ринкової економіки й піднесення сільгоспвиробництва. В Україні фактично введений після збирання врожаю 1922 року. Запровадження продподатку дозволило ліквідувати карткову систему забезпечення продуктами харчування населення країни. Оздоровлення грошового обігу створило передумови денатуралізації податкової системи. У травні 1923 року рішенням XII з'їзду РКП(б) був прийнятий прямий сільськогосподарський податок, який з 1924 року сплачувався виключно в грошовій формі.

АННАТИ (середньовічне annata, від лат. annus - рік). Одноразовий збір на користь папської скарбниці з осіб, що отримали вакантний церковний бенефіцій. Практика стягування цього податку відома із середини XIII ст. Спочатку розмір податку дорівнював усьому річному доходу з отриманого бенефіція, пізніше - половині або іншій частині річного доходу. В Англії був скасований у середині XVI ст., у Франції - в часи Великої французької революції. У деяких районах окремих країн (наприклад Італії) цей податок за традицією стягується й донині.

ДЯКЛО (литовське doukle - данина). Податок зерном, який сплачували у Великому Князівстві Литовському всі піддані на утримання князівського двору. Із середини XVI ст. стягували на користь феодалів. Проіснував до XVIII ст. Сплачувався в натуральній формі. Розмір коливався (наприклад, 1510 року - 4 бочки жита й 4 вівса).