Грошові розрахунки та кредитування підприємств

2

Контрольна робота

Грошові розрахунки та кредитування підприємств

Зміст

1. Теоритичні питання

1.1 Економічний зміст, принципи організації та класифікація грошових розрахунків підприємств

1.2 Кредитування малих та середніх підприємств

1.2.1 Необхідність, суть, види і функції кредиту

1.2.2 Банківський кредит, його види, форма видачі, принципи та об'єкти кредитування

1.2.3 Порядок оформлення отримання кредиту в банку

1.2.4 Порядок видачі кредиту

1.2.5 Порядок погашення кредиту та відсотків за користування ним

1.2.6 Контроль банку за використанням і погашенням кредиту

1.2.7 Інші форми кредитів, які надаються при кредитуванні підприємств

2. Практичне завдання

2.1 Задача № 1

2.2 Задача № 2

Список використаної літератури

1. Теоритичні питання

1.1 Економічний зміст, принципи організації та класифікація грошових розрахунків підприємств

У процесі здійснення виробничої діяльності (виробництва та продажу продукції, отримання і розподілу грошових доходів та накопичень та ін.) господарюючі суб'єкти здійснюють різноманітні розрахунки іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово-кредитної системи, фізичними особами тощо.

Розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через установи банків, але завжди мають грошову форму.

У господарському обороті сфера використання готівки обмежена. Вона використовується в основному для розрахунків з робітниками підприємств по виплаті їм заробітної плати, пенсій, допомоги, а в окремих випадках і для розрахунків за товари та послуги.

Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівковій формі через установи банків.

Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари та послуги, а також інші перерахування проводяться не готівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок постачальника або отримувача коштів відповідною установою банку.

Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті господарюючих суб'єктів. Призначення цієї форми розрахунків полягає в тому, щоб замінити готівку в платіжному обороті.

Система безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

1) сприяти своєчасному отриманню постачальником грошових коштів
за відвантажену продукцію або надані послуги;

2) створювати умови покупцю для контролю за дотриманням постачальником умов договору або угоди про поставку товарно-матеріальних цінностей, послуг;

3) забезпечувати можливість контролю з боку банку та постачальника за своєчасністю та повнотою оплати продукції та послуг покупцем.

Враховуючи ці вимоги, в основу організації безготівкових розрахунків покладені такі основні принципи:

1) самостійний вибір клієнтами установ банків для зберігання грошових коштів та форм безготівкових розрахунків.

2) розрахунки, як правило, повинні здійснюватись одразу ж після відпуску (відвантаження) товарів, надання послуг або одночасно з ними.

3) платежі мусять здійснюватися через установи банку та під їх контролем тільки за розпорядженням платника та при наявності у нього необхідних грошових коштів або права на отримання банківського кредиту.

4) використання грошових коштів можливе тільки за цільовим призначенням.

5) розрахунки повинні здійснюватись на підставі розрахунково-платіжних документів типової форми.

Додержання вказаних принципів є обов'язковим як для постачальника, так і для покупця.

Розрахунки класифікуються за різними ознаками:

- у залежності від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділяються на розрахунки за товарними і нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями - розрахунки, пов'язані з оплатою отриманої продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманням послуг. Вони в платіжному обороті займають найбільшу питому вагу.

До розрахунків за нетоварними операціями відносяться платежі до бюджету, по соціальному та майновому страхуванню, по погашенню кредитів і відсотків по них, по сплаті пені, штрафів, неустойок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін.

- у залежності від місця здійснення платежу і знаходження платника, розрахунки поділяються на місцеві та міжміські.

Класифікація безготівкових розрахунків представлена на рисунку1.

Рисунок 1 - Класифікація безготівкових розрахунків

1.2 Кредитування малих та середніх підприємств

1.2.1 Необхідність, суть, види і функції кредиту

Основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості в процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару та його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної. Необхідність кредиту в товарно-грошовому господарстві обумовлюється дією господарського розрахунку і характером кругообігу коштів господарських підприємств. При цьому обсяги грошових коштів, які є в обігу підприємств і які необхідні для придбання матеріальних запасів, не збігаються між собою в кожний конкретний момент. Кредит і є тим механізмом, який постійно перерозподіляє грошові кошти між окремими підприємствами, тобто кошти, тимчасово вільні в одних підприємствах, передаються через кредитні установи під час користування іншим підприємствам. Отже, кредит відображає економічні відносини, що пов'язані з акумуляцією та планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві. Слово «кредит» походить від латинського creditum, що означає борг, позика. В сучасному понятті кредит - це капітал, який береться під позику у вигляді грошової форми і надається в тимчасове використання госпорганам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати та цільового використання.

Кредити, які надаються підприємствам, можна класифікувати за такими ознаками: види і форми; наявність і характер забезпечення; мета використання; строки використання; методи надання і способи погашення; характер і спосіб сплати відсотків; кредитори. У залежності від видів кредити бувають: банківські, комерційні, державні, лізингові, іпотечні, консорціумні та інші. У залежності від форм кредити бувають: товарні, фінансові.

У залежності від наявності і характеру забезпечення кредити підрозділяються на: забезпечені; незабезпечені (бланкові).

Залежно від мети використання кредити поділяються на: кредити, які видаються на формування обігових коштів; кредити, які видаються на фінансування основних фондів. За строками використання кредити бувають: строкові, безстрокові, відстрочені та прострочені.

За методами надання розрізняють позики, які видаються в разовому порядку й у відповідності до відкритої кредитної лінії. За способами погашення позики бувають: які поступово погашаються; які погашаються одночасно платежем по закінченні строку; які погашаються у відповідності до умов, передбачених кредитним договором. За характером і способом оплати відсотків розрізняють: позики з відсотковою ставкою, яка зафіксована; з плаваючою відсотковою ставкою та з оплатою відсотків по мірі використання позичених коштів. За кредиторами, що надають позику, можуть бути: комерційні банки та інші спеціалізовані фінансово-кредитні установи; держава - при видачі державного кредиту; міжнародні фінансово-кредитні установи; підприємства - при наданні комерційних кредитів.

Суть кредиту, як і фінансів, виявляється в його функціях.

Кредит виконує такі функції. 1. Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також Державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками за умови повернення між підприємствами і госпорганами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва 2. функція заміщення полягає в заміні кредитом готівки в платіжному обороті, тобто в тому, що за допомогою кредиту утворюється можливість підприємствам і установам здійснювати розрахунки між собою в процесі купівлі-продажу та з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунку платника на рахунок одержувача грошей. Заміщення готівки в платіжному обороті кредитними грошима дозволяє скоротити витрати держави на виробництво й обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками й одержувачами грошей, а також обертання коштів. 3.Контрольна функція кредиту виявляється в процесі виконання ним вищеперерахованих функцій, тобто в процесі перерозподілу кредитних ресурсів, контролю за їх цільовим і ефективним використанням при видачі кредиту для різних платежів тощо, сприяючи тим самим підвищенню ефективності виробництва.

1.2.2 Банківський кредит, його види, форма видачі, принципи та об'єкти кредитування

Банківський кредит - основна форма кредиту, який надається комерційними банками в грошовій формі госпорганам у тимчасове користування, за оплату, на умовах повернення та цільового використання.

"У залежності від строків, на які надаються банківські кредити^ вони поділяться на: короткострокові; середньострокові і довгострокові.

Основною формою видачі вказаних позик є пряме банківське кредитування, тобто видача установами банків позик безпосередньо господарюючим суб'єктам в порядку оплати розрахунково-платіжних документів за придбані товарно-матеріальні цінності, обладнання, конструкції, отримані послуги та на інші цілі, передбачені договором.

Кредитування - це спосіб видачі (надання) кредиторами (банками) коштів суб'єктам підприємницької діяльності (позичальникам) в тимчасове використання, на чітко визначені цілі, за оплату і на умовах повернення.

Кредитор - суб'єкт кредитних відношень, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності в тимчасове користування.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який одержав у тимчасове користування грошові кошти, на умовах повернення, оплати і терміновості.

Видача банками кредитів суб'єктам підприємницької діяльності здійснюється при дотриманні таких принципів: забезпеченості, повернення; терміновості; оплати і цільового використання.

Принцип забезпеченості кредиту означає, що позичальник на взяту суму кредиту подає банку під заставу вартість майна, яке в нього є, матеріальних цінностей, цінних паперів тощо. Основна мета цього забезпечення - захистити економіку банку від можливих збитків у випадку неповернення позичальником взятої позики через неплатоспроможність. Забезпечення є надійною гарантією повернення кредиту. Вартість майна, матеріальних цінностей тощо, закладених для забезпечення кредиту, повинна перевищувати на 25-30% суму кредиту, що видається.

У договорі застави повинно бути передбачено розмір, строки виконання обов'язків стосовно повернення позики і відсотків по ній, склад (опис) і вартість заставленого майна, де воно залишається - у заставника або передається заставоутримувачу, місце знаходження предмета застави та інші умови. До договору застави заставник додає виписку з балансу з розшифруванням балансової вартості предмета застави. Заставником може бути не тільки позичальник, а й третя особа (майновий поручник), якому предмет застави належить на правах володіння або повного господарського користування. Звернення стягнення на заставлене майно проводиться за рішенням суду, арбітражного суду. У випадках, передбачених законодавством України, звернення стягнення на заставлене майно відбувається в безперечному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріуса. Поручительство - гарантія третьої особи про повернення кредитору (банку) відповідної суми боргу за боржника у встановлений строк. Формою забезпечення повернення кредиту і сплати відсотків по ньому може бути страхування в страховій компанії відповідальності позичальника перед банком за неповернення кредиту у встановлений строк. У інфляції та інших факторів. Встановлений розмір оплати (відсоток) за кредит фіксується в кредитному договорі. Цільовий характер використання кредиту передбачає вкладення позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредит надається для фінансування конкретних заходів, а не у всіх випадках, коли підприємство має потребу в грошових коштах. У випадку використання підприємством одержаної позики не за цільовим призначенням, банк призупиняє кредитування цього підприємства та приймає заходи щодо дострокового стягнення виданої позики.

Видача позик господарюючим суб'єктам проводиться на різні цілі. Визначені види обігових активів (запасів, витрат, розрахунків) і капітальних витрат, на фінансування яких надаються позики, називаються об'єктами кредитування.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в складі оборотних активів є: готова продукція і товари; виробничі запаси; незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів; розрахунково-платіжні документи за розрахунками з постачальниками та покупцями тощо.

1.2.3 Порядок оформлення отримання кредиту в банку

Кредитні взаємовідносини між банком і суб'єктом господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після надання згоди банком на видачу позики позичальнику. Позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням-заявою, де вказується мета отримання кредиту, його сума, строк використання, передбачене забезпечення, економічна характеристика заходів, які кредитуються, і джерела погашення кредиту.

Разом із клопотанням-заявою позичальник подає банку такі документи: техніко-екоцомічне обгрунтування кредитованого заходу; копії контрактів (договорів) між продавцем і покупцями; копії договорів оренди земді, приміщень, обладнання тощо; розрахунки очікуваних доходів від проведення заходу, що кредитується, за рахунок яких очікується погасити майбутній кредит; бухгалтерські та фінансові звіти за звітний рік і квартал; виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках; висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника; договір застави, поручительства, гарантії, страхування; бізнес-план по новоздійснюваному заходу; розрахунки надходження і витрачання грошових коідтів; розрахунок одержання прибутку та його розподілу; статут підприємства, зареєстрований і затверджений у встановленому порядку; засновницький договір; свідоцтво про реєстрацію; довідку про знаходження на обліку в податковому органі; картку зі зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку, завірену у встановленому порядку, та ін. При необхідності банк може вимагати від,позичальника інші документи і відомості, які підтверджують рівень економіки підприємства, його платоспроможність і забезпечення повернення кредиту. При оформленні одержанім довгострокового кредиту на фінансування капітальних витрат позичальник надає в банк документи, необхідні для відкриття кредитування капітальних вкладень, а також контракт на побудову, договори на постачання, необхідного виробничого обладнання, документи на відведення земельної ділянки (землекористування), проектно-технічну документацію на заходи, які проводяться, основні техніко-економічні показники проекту, бізнес-план, розрахунок доходності, та окупності капітальних затрат, що кредитуються та ін.

Після одержання клопотання-заяви та необхідних документів для надання кредиту, вивчення цих документів банком останній оцінює рівень економіки та ділову репутацію позичальника, його кредитоздатність, можливість видачі йому кредиту та своєчасність його погашення.

Кредитоздатність позичальника оцінюється на підставі декількох показників, які характеризують доходність підприємства, його платоспроможність, ліквідність, забезпеченість власними джерелами та ін. Вибір тих чи інших показників для оцінки кредитоздатності позичальника залежить від форми власності, галузі економіки, особливості виробничо фінансової діяльності та ін. При оцінці кредитоспроможності позичальника важливе значення повинно приділятися розрахунку й аналізу коефіцієнтів, які характеризують ефективність вкладень у виробництво, ліквідність балансу, забезпеченість власними джерелами, платоспроможність тощо.

При визначенні кредитоспроможності клієнта банк проводить і аналіз умов (ділового середовища), в яких працює підприємство-позичальник, Тобто вивчаються види діяльності, конкурентність продукції, ринки збуту, постачальники і покупці тощо.

Після розрахунку та аналізу відповідних показників (коефіцієнтів), вивчення умов роботи клієнта банк робить (виводить) загальну оцінку фінансового стану позичальника шляхом вирахування інтегрального показника і на колективному рівні приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту. При позитивному вирішенні питання банк укладає з позичальником кредитний договір.

1.2.4 Порядок видачі кредиту

В умовах діяльності банків на комерційній основі вони можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої належності та форм власності у випадках наявності в них кредитних ресурсів і правових форм забезпечення своєчасного повернення позик та оплати відсотків по них. Формування кредитних ресурсів у комерційних банків проводиться за рахунок їх власних коштів, залишків коштів клієнтів на їх поточних рахунках у банках, залучених коштів юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки до вимоги й строкові, кошти від випуску цінних паперів, покупних коштів у НБУ тощо. Розмір наданого клієнту кредиту визначається виходячи з планових обсягів виробництва і реалізації продукції, капітального будівництва, закупок сільськогосподарської та іншої продукції, сировини і матеріалів, товарообігу, вантажообігу та інших видів господарсько-фінансової діяльності позичальників, які підтверджені затвердженими планами, договорами, контрактами та іншими господарсько-правовими документами.

Видача кредиту позичальнику здійснюється з позичкового рахунку, який відкривається на його ім'я, як правило, в безготівковому порядку шляхом оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, придбані (надані) на умовах договорів і контрактів з остачальниками, підрядниками тощо. В окремих випадках позики, які видаються позичальнику, можуть бути перераховані на його поточний рахунок для використання на цілі, передбачені кредитним договором, із зберіганням права контролю банком за цільовим використанням кредиту.

У випадках необхідності, за рішенням банку, позики можуть надаватися позичальнику готівкою для розрахунків з громадянами за закуплену у них сільськогосподарську продукцію на основі складених з ними договорів закупки.

Оформлення видачі позик проводиться працівниками операційного відділу банку на підставі розпорядження кредитного відділу цього банку. Видача позик проводиться одноразово, кожного дня або в інші строки, зважаючи на потреби в кредиті. Довгострокові позики можуть надаватися по мірі виконання будівельно-монтажних робіт і вкладення капітальних затрат.

Банк може передбачити в кредитних договорах і інший порядок видачі кредитів.

Позичальникам з хорошим фінансовим станом, які мають репутацію акуратних платників, може бути відкрита кредитна лінія, тобто видача позики по мірі необхідності в межах попередньо оговореної суми і встановленого ліміту, в межах якого й оплачується група договорів і комерційних контрактів позичальника. Розмір кредитної лінії, строки її дії, періодичність видачі й погашення позик визначаються укладеними договорами, які є в позичальника, контрактами й фіксуються в кредитному договорі йа її відкриття. За обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку кредитні комісійні, що нараховуються на всю суму відкритого кредиту незалежно від ступеня його використання.

При видачі в порядку часткової оплати затрат, контрактів, але в межах кредитного договору, позики оформляються терміновими зобов'язаннями з визначеними в них конкретними строками їх погашення.

При наявності у позичальника прострочених у поверненні кредитів видача нових позик не допускається.

1.2.5 Порядок погашення кредиту та відсотків за користування ним

Порядок, форма та строки погашення кредиту позичальником передбачаються, як правило, в кредитному договорі. Проте у випадках, коли передбачена в договорі сума позики видається позичальнику частково, в порядку оплати окремих видів затрат, контрактів і коли оформлення цих частин позики проводиться терміновими зобов'язаннями, тоді їх погашення здійснюється в строки і в сумах, передбачених цими зобов'язаннями.

Погашення позики може здійснюватися одноразово або в розстрочку (частково). Метод «амортизаційного» погашення кредиту. Цей метод передбачає погашення основної суми боргу і відсотків по ньому систематично у визначених розмірах і в встановлені строки. Разом з останнім платежем погашаються залишок кредиту й відсотки по ньому.

Нарахування відсотків проводиться кожного місяця відповідно до встановленої в кредитному договорі ставки і суми непогашеної позики.

У наш час процес установлення процентної ставки за кредити не регулюється нормативними документами. Плата за користування довгостроковим кредитом визначається банками з урахуванням тривалості терміну кредитування, наданих позикоотримувачами гарантій своєчасного повернення кредиту, попиту та пропозицій кредитних ресурсів, а також наявності кредитного ризику. Процентні ставки, що встановлюються банком, повинні забезпечувати повне покриття їх витрат і отримання прибутку від здійснення госпрозрахункової діяльності.

Погашення суми боргу й відсотків по ньому проводиться в такій послідовності: спочатку сплачуються нараховані відсотки за користування позикою, потім погашається прострочена заборгованість по позиці, поті кошти направляються на погашення основної суми кредиту.

Погашення кредиту і відсотків по ньому здійснюється платіжним дорученням позичальника з його поточного рахунку, а за умови визнані боргу позичальником - платіжною вимогою банку в порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадку неможливості погашення позичальником заборгованості і позиці і відсотків по ній в строки, передбачені кредитним договором, баї в окремих випадках, за клопотанням позичальника, може надати йому відстрочку погашення боргу під підвищений відсоток на підставі додаткової угоди.

При відмові банку надати відстрочку погашення кредиту він реалізує своє право на повернення боргу і відсотків по ньому за рахунок гарантів (поручителів) або забезпечення, прийнятого від позичальника при видачі йому кредиту. При цьому повернення боргу проводиться в такому порядку. Якщо позика видана під заставу майна, банк погашає борг із вартої заставленого майна в порядку, передбаченому в договорі застави. При видачі позики під гарантію (поручительство) банк стягує суму боргу в беззаперечному порядку своїм розпорядженням з рахунку гаранта. У такому порядку стягується й сума боргу зі страхової компанії, якщо забезпеченням позики було страхове свідоцтво (поліс).

У випадках несвоєчасного погашення боргу по кредиту та сплати відсотків за нього та відсутності домовленості між банком і позичальник про відстрочку повернення кредиту банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитним договором.

Якщо підприємство-позичальник використовує одержаний кредит за цільовим призначенням, надає банку недостовірну звітність банк має право достроково стягнути з позичальника видану суму кредиту і відсотки за нього.

При систематичному невиконанні позичальником кредитних зобов'язань банк може поставити питання відносно цього позичальника про його банкрутство.

1.2.6 Контроль банку за використанням і погашенням кредиту

Банк протягом, всього періоду дії кредитного договору проводить аналіз господарсько-фінансової діяльності позичальника, його фінансового стану, здійснює перевірки стану зберігання наданого банку під заставу-майна. У випадку погіршення фінансово-економічного стану позичальника, фактів використання кредиту не за цільовим призначенням, несвоєчасного повернення раніше-одержаної позики, необумовленого завищення вартості заставленого майна банк має право достроково розірвати кредитний договір, призупинити надання кредиту, достроково стягнути видані позики і відсотки По них за рахунок коштів, що є на рахунку позичальника або за рахунок вартості заставленого позичальником майна банк має проводити незалежні експертизи прибутків заходів, які кредитуються, достовірність наданої йому бухгалтерської та іншої звітності тощо.

У випадках виявлення відхилень у проектах, що кредитуються і заходах, в поданій, звітності або у веденні бухгалтерського обліку банк має право призупинити подальшу видачу, кредиту до усунення позичальником виявлених недоліків.

Якщо позичальник не забезпечує виконання зобов'язань стосовно повернення боргу та відсотків по ньому, згідно з кредитним договором, тоді банк у відповідності до чинного законодавства має право звернутися др арбітражного суду з заявою для порушення справи про визнання банкрутства позичальника.

Звернення до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство позичальника банк може зробити по закінченні місяця з дня письмового попередження банком позичальника про необхідність погашення ним боргу по позиці.

1.2.7 Інші форми кредитів, які надаються при кредитуванні підприємств

Господарюючі суб'єкти в процесі здійснення виробничо-фінансової діяльності, крім банківського кредиту можуть користуватися й іншими видами кредиту: комерційним; лізинговим; іпотечним; консорціумним тощо.

Комерційний кредит - це кредит, який надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Основне призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів, одержання відповідної суми прибутку.

Матеріальним виразом комерційного кредиту є, як правило, вексель, що відображає фінансові зобов'язання покупця - позичальника перед продавцем - кредитором відносно відстрочки оплати вартості відпущених товарів, послуг.

Існує суттєва відмінність між комерційним кредитом і банківським.

При комерційному кредитуванні в ролі кредитора виступають не банки, і не їх спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особі які займаються виробничою або торгівельно-постачальницькою діяльністю.

Комерційний кредит надається тільки в товарній формі. Середня вартість цього кредиту завжди нижча, ніж середня ставка банківського відсотку. Плата за комерційний кредит входить в ціну товару, послуг. Сума строки цього кредиту обумовлені векселем.

Лізинговий кредит -- це кредит, наданий у формі розстрочки платежу за майно, що взяли в оренду на умовах укладеної угоди.

Лізинг - довгострокова оренда майна на умовах розстрочки плати за нього. Власник майна здає його в оренду лізингоутримувачу на тривалий строк, під час якого шляхом періодичних платежів виплачує лізингоутримувачу повну вартість цього майна. Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке віднесене до основних фондів, Згідно з чинним законодавством, не заборонене до вільного обороту на ринку і не має обмежень на передачу в оренду. В цьому зв'язку об'єктами лізингу можуть бути машини і обладнання, засоби обчислювальної техніки, транспортні засоби, виробничі будови і споруди, системи телекомунікацій, інші основні фонди. Об'єктами лізингу не можуть бути: об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств; земельні ділянки та інші природні об'єкти. Суб'єктами лізингу є: лізингодавець; лізинґоутримувач; продавець лізингового майна.

Економічні відносини, що виникають між юридичними особами при оренді майна, виражені у вигляді фінансового і оперативного лізингу.

Фінансовий лізинг - це такий вид договору лізингу, згідно з яким лізинґоутримувач одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менше строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначений на день складання договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоутримувачу, згідно з договором, переходить у власність лізингоутримувача або викуповується ним по кінцевій вартості.

Оперативний лізинг -- це такий вид договору лізингу, згідно з яким лізингоутримувач одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший строку, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначений на день складання договору. Після закінчення терміну договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу належить поверненню лізингодавцю.

Процес передачі-одержання майна в оренду на умовах лізингового кредиту включає таку процедуру. Підприємство, яке бажає одержати майно в оренду на умовах лізингового кредиту, подає до лізингової компанії або до банку заяву, копії засновницьких документів, нотаріально засвідчених, економічне обґрунтування лізингового договору (бізнес-план), бухгалтерський баланс за попередній звітний рік і за минулий квартал та інші документи за вимогою лізингодавця. Документи, що надійшли, лізингодавець ретельно аналізує, визначає рівень фінансового стану і платоспроможність підприємства. У випадку позитивних висновків лізингодавець направляє постачальнику замовлення-наряд на придбання відповідного майна-об'єкта лізингу. Крім того, між постачальником і лізингодав-цем (лізинговою компанією) укладається договір купівлі-продажу майна (основних фондів тощо), які передаються в лізинг підприємству-лізингоутримувачу.

Купівля-продаж-передача майна в лізинг оформляється актом прийому-передачі в експлуатацію об'єкта лізингу, лізинговим договором між лізингодавцем і лізингоутримувачем, договором на технічне обслуговування майна, яке передається в лізинг (при умові обслуговування майна лізингодавцем), договором страхування майна, що складається зі страховою компанією лізингоутримувачем на користь лізингоутримувача.

Договір між лізингодавцем і лізингоутримувачем включає: об'єкт лізингу (склад і вартість майна), строк дії договору, розмір і строки сплати лізингових платежів, умови експлуатації і технічного обслуговування майна, умови повернення або викупу об'єкта лізингу після закінчення строку договору тощо, а також відповідальність сторін.

Майно, яке передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоутримувача з поміткою, що це майно взято в фінансовій лізинг. Майно, яке передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця з поміткою, що це майно передано в лізинг, а в лізингоутримувача це майно знаходиться на забалансованому рахунку з поміткою, що майно взято в лізинг.

Лізингоутримувач, одержавши в користування майно, зобов'язаний утримувати його в належному стані й експлуатувати у відповідності до технічних вимог, а також своєчасно і в розмірах, передбачених договором, сплачувати лізингові платежі лізингрдавцю.

При цьому до складу лізингових платежів включають: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується, на строк, за який вноситься лізингова оплата; суму, що виплачується лізингодавцю у вигляді відсотків за одержаний у нього кредит для придбання майна за договором лізингу; плату-винагороду лізингодавцю за одержане у нього в лізинг майно; суму страхових платежів, згідно з договором страхування об'єкта лізингу, якщо майно застраховане лізингодавцем; інші витрати лізингодавцем, передбачені договором лізингу.

У випадку несплати лізингоутримувачем лізингових платежів під час двох чергових строків за вимогою лізингодавия об'єкт лізингу підлягає поверненню в безсуперечному порядку на основі виконавчого надпису нотаріуса.

Після закінчення строку дії договору об'єкт лізингу може бути викуплений по кінцевій вартості лізингоутримувачем або повернений лізингодавцю у стані, передбаченому в договорі.

2. Практичне завдання

2.1 Задача № 1

Визначити ціну одиниці продукції виробника без податків, що додаються до ціни, якщо на виготовлення однієї партії здійснено:

Витрати виробництва та витрати обігу в оптовій торгівлі в сумі 2455 тис. грн.

Обсяг прибутку - 234 тис. грн.

Витрати обігу складають 12% усіх витрат виробництва і обігу.

Обсяг випуску та реалізації - 1455 од.

Рішення

Якщо витрати обігу - податки, що додаються до ціни, то ціна одиниці продукції виробника складатиме:

Ц = (Витрати виробника + Прибуток) / Обсяг виробництва

Ц = (2455000 х (1-0,12) + 234000) / 1455 = 1645,6 грн.

Відповідь: ціна одиниці продукції виробника без податків складає 1645,6 грн

2.2 Задача № 2

Підприємство 1 квітня отримало у банку позику, розмір якої - 300 000 грн. терміном до 21 листопада під 27% річних. Через 3 місяці банк підвищив відсоткову ставку за позикою до 30%. На цей час було погашено 50% заборгованості за позикою. Розрахуйте суму відсотків за позикою, а також загальну суму, яку підприємство має сплатити банку за даною позикою.

Рішення

Заборгованість за позикою за умовами №1:

300 000 + 300 000 х 0,27 х 8 / 12 = 354 000 грн.

де 8 кількість місяців, на яку взято позику.

Тоді половина заборгованості за позикою становить:

254 000 / 2 = 177 000 грн.

За умовами № 2 до 21 листопада підприємству необхідно повернути позику у розмірі:

300 000 / 2 + 300 000 / 2 х 0,3 х 5 / 12 = 168 750 грн.

де 5 - кількість місяців, що залишилося до терміну повернення позики.

Відповідь: Сума відсотків за позикою становить 45 750 грн. ((177 000 - 150 000) + (168 000 - 150 000). Загальна сума, яку підприємство має сплатити банку за даною позикою - 356 750 грн. (177 000 + 168 750).

Список використаної літератури

1.Курс лекцій ХНУ з дисципліни «Фінанси підприємства» за 2008 рік.

2. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424 с.

3. Фінанси підприємств: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 268 с.