Характеристика внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод"

39

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ В М. МЕЛІТОПОЛІ

КАФЕДРА ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ І БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

КУРСОВА РОБОТА

Дисципліна „Фінанси підприємств”

на тему: Характеристика внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів ВАТ „Мелітопольський пивоварний завод”

Курс ІІІ; група 31;

форма навчання денна

Виконавець: Зінченко Ю.В.

Керівник: Сорока Н.В.

Мелітополь

2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВІИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Фінансові ресурси підприємства

1.2 Методика дослідження основного джерела формування фінансових ресурсів - прибутку

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИТСИКА ВНУТРІШНІХ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ У ВАТ „МПЗ”

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності

2.3 Аналіз формування і використання фінансових ресурсів і факторів, що впливають на них

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИБУТКУ НА ВАТ „МПЗ”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИК ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Безумовно, для кожного підприємства на усіх етапах його існування одним із найактуальніших залишається питання формування власних фінансових ресурсів. Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Тому метою цієї курсової роботи є:

- систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань про джерела формування фінансових ресурсів, застосування цих знань при вирішенні конкретних питань;

- самостійне проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ВАТ „МПЗ”, аналізу його фінансового стану;

- набуття умінь та засвоєння практичних навичок з економічних методів аналізу фінансів підприємства, формування вмінь аналізу ефективного використання ресурсного і виробничо-господарського потенціалу та пошук резервів для формування прибутку.

Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку від основної та інших видів діяльності, тому найбільша увага при аналізуванні фінансово - господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський пивоварний завод” буде звернена саме на цей чинник.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:

- ознайомитись з теоретичними основами питання, що досліджується;

- визначити сучасний фінансовий стан підприємства;

- проаналізувати основні джерела формування фінансових ресурсів у ВАТ „МПЗ”;

- запропонувати нові джерела для збільшення прибутку;

- зробити загальні висновки.

Об'єктом роботи є

- комплекс фінансових задач, під якими розуміються показники фінансово-господарського діяльності підприємства;

- грошовий оборот, під яким розуміється безперервний потік грошових виплат та поступлень, що здійснюється через розрахункові та інші рахунки підприємства;

- сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів на ВАТ „МПЗ” та його підрозділами в процесі виробничо-господарської діяльності.

Що ж стосується суб'єкту аналізу в роботі, то під ним слід розуміти спеціальні групи людей (фінансової дирекції, фінансової служби, фінансового менеджера тощо), що за допомогою різних форм управлінського впливу забезпечує ціле направлене та ефективне функціонування системи фінансових ресурсів в цілому.

Предметом даної курсової роботи є характеристика внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів у Відкритому акціонерному товаристві „Мелітопольський пивоварний завод”.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Фінансові ресурси підприємства

Фінансові ресурси підприємства - це сукупність власних грошових доходів і надходжень ззовні (привернуті і позикові засоби), призначені для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов'язаних з розширенням виробництва [3].

Фінансові ресурси - це грошові кошти, що є у розпорядженні підприємства і призначені для здійснення поточних витрат і витрат по розширеному відтворюванню, для виконання фінансових зобов'язань і економічного стимулювання працюючих [2].

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі [4].

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених -- отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку (рис. 1.1).

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.

39

Рис. 1.1 - Формування фінансових ресурсів підприємства [4]

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Первинне формування фінансових ресурсів відбувається у момент установи підприємства, коли утворюється статутний капітал (акціонерний або пайовий капітал). Статутний капітал - це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників. Чинним законодавством встановлені мінімальні розміри статутного фонду:

- для підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств відкритого типу, державних і муніципальних підприємств - 1000-кратний розмір мінімальної оплати праці за місяць;

- для підприємств інших організаційно-правових форм, у тому числі акціонерних товариств закритого типу - 100-кратний мінімальний розмір оплати праці за місяць.

Якщо вартість чистих активів підприємства після закінчення кожного подальшого фінансового року (починаючи з другого) виявиться менше статутного фонду, то необхідно оголосити про його зменшення і провести перереєстрацію. Якщо вартість активів стає менше певного законом мінімального розміру статутного капіталу, то підприємство підлягає ліквідації. Таким чином, статутний капітал визначає вартість чистих активів підприємства, тобто активів за вирахуванням боргів і доходів на майбутній рік.

В акціонерних товариствах до моменту реєстрації повинно бути сплачено не менше 50% статутного капіталу, а частина, що залишилася, - протягом року з моменту реєстрації. Акціонерні товариства не мають права виплачувати дивіденди і проводити відкриту підписку на акції до повної оплати статутного капіталу. Ця величина служить базою формування резервної фонду акціонерного товариства, яка повинна складати не менше 15% статутного капіталу. Номінальна вартість облігацій, що випускаються товариством, без гарантії «третіх» осіб не повинна перевищувати розміри статутного капіталу.

Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності), а також доходу від реалізації вибулого майна.

Прибуток -- це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Додатковий продукт -- це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток -- це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток -- це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток -- це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господа господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток -- це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства -- це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток -- загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій».

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства (рис. 1.2).

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Рис. 1.2 - Формування прибутку підприємства [4]

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

Облік і визначення фінансових результатів -- прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) -- за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Амортизаційні відрахування є грошовим виразом вартості зносу основних виробничих фондів і нематеріальних активів. Вони мають подвійний характер, оскільки включаються в собівартість продукції і у складі виручки від реалізації продукції повертаються на розрахунковий рахунок підприємства, стаючи внутрішніми джерелами фінансування як простого, так і розширеного виробництва.

1.2 Методика дослідження основного джерела формування фінансових ресурсів - прибутку

Велике значення в процесі управління фінансовими результатами відводиться економічному аналізу, основними задачами якого є:

- систематичний контроль за формуванням фінансових результатів;

- визначення впливу як об'єктивних, так суб'єктивних чинників на фінансові результати;

- виявлення резервів збільшення суми прибутку і рівня рентабельності і прогнозування їх величини;

- оцінка роботи підприємства по використовуванню можливостей збільшення прибутку і рентабельності;

- розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.

Основні джерела інформації для аналізу: дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахівницях результатів, «Звіт про прибутки і збитки» (форма № 2), «Звіт про рух капіталу» (форма № 3), а також відповідні таблиці бізнес-плану підприємства.

В процесі аналізу використовуються наступні показники прибутку: валовий прибуток; прибуток від реалізації продукції, товарів, послуг; балансовий прибуток; оподаткований прибуток; чистий прибуток; нерозподілений прибуток.

Валовий прибуток (маржинальний прибуток) - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами по реалізованій продукції.

Прибуток від реалізації продукції є різницею між сумою валового прибутку і постійними витратами звітного періоду.

Балансовий (загальна) прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, доходи і витрати від фінансової і інвестиційної діяльності, внереалізаціонні доходи і витрати.

Налогооблагаємая прибуток -- це різниця між балансовим прибутком і сумою прибутку, оподатковуваного податком на дохід (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), а також суми пільг по податку на прибуток відповідно до податкового законодавства, яке періодично переглядається.

Чистий прибуток -- прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій і відрахувань до благочинних фондів.

Нерозподілений прибуток -- це чистий прибуток за мінусом її використаної суми на накопичення і споживання.

Великий інтерес представляє методика маржинального аналізу прибутку, який базується на розподілі виробничих і комерційних витрат на змінні і постійні. Вона широко застосовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. На відміну від традиційної методики аналізу прибутку, вживаного на вітчизняних підприємствах, вона дозволяє глибше вивчити взаємозв'язки між показниками і точніше виміряти вплив чинників.

По методиці аналізу прибутку чинника звичайно використовують наступну модель: П = VРП(Ц - С). При цьому виходять з припущення, що всі приведені чинники змінюються самі по собі, незалежно один від одного. Дана модель не ураховує взаємозв'язок об'єму виробництва (реалізації) продукції і її собівартості. Звичайно при збільшенні об'єму виробництва (реалізації) собівартість одиниці продукції знижується, оскільки зростає тільки сума змінних витрат, а сума постійних залишається без зміни. І навпаки, при спаді виробництва собівартість виробів зростає через те, що більше постійних витрат доводиться на одиницю продукції.

В зарубіжних країнах для забезпечення системного підходу при вивченні чинників зміни прибутку і прогнозування її величини використовують наступну модель:

П=VРП(Ц-b)-А (1.1)

де b - змінні витрати на одиницю продукції;

А - постійні витрати на весь об'єм продажів даного виду продукції.

Ця формула застосовується для аналізу прибутку від реалізації окремих видів продукції. Вона дозволяє визначити зміну суми прибутку за рахунок кількості реалізованої продукції, ціни, рівня окремих змінних і сум постійних витрат.

Отже, розглянута методика дозволяє більш правильно обчислити вплив чинників на зміну суми прибутку, оскільки вона враховує взаємозв'язок об'єму виробництва (продажів), собівартості і прибутку.

Методика аналізу прибутку дещо ускладнюється в умовах, багатономенклатурного виробництва, коли окрім розглянутих чинників необхідно враховувати і вплив структури реалізованої продукції.

Для вивчення впливу чинників на зміну суми прибутку від реалізації продукції в цілому по підприємству можна використовувати наступну модель:

(1.2)

Таким чином, порівняльний аналіз пізнавальних властивостей різних методик аналізу прибутку чинника переконує в перевазі методики маржинального аналізу, що дозволяє досліджувати і кількісно виміряти не тільки безпосередні, але і опосередковані зв'язки і залежність. Використовування цього методу у фінансовому менеджменті вітчизняних підприємств дозволить більш ефективно управляти процесом формування фінансових результатів [7].

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИТСИКА ВНУТРІШНІХ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВІХ РЕСУРСІВ У ВАТ „МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ПІВОВАРНИЙ ЗАВОД”

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

Мелiтопольский пивоварний завод було засновано у 1966 роцi як державне пiдприємство. Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський пивоварний завод" засновано відповідно до рішення засновників від 06.07.1995 шляхом перетворення орендного підприємства "Мелітопольський пивоварний завод" у відкрите акціонерне товариство. Основний вид діяльності - виробництво пива та безалкогольних напоїв - не змінювався протягом існування підприємства.

Таблиця 2.1 - Ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження та засоби зв'язку ВАТ „МПЗ” [1]

Повне найменування	Відкрите акцiонерне товариство "Мелiтопольський пивоварний завод"
Скорочене найменування	ВАТ "МПЗ"
Організаційно-правова форма	ВIДКРИТЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
Код за ЄДРПОУ	05379441
Код території за КОАТУУ	2310700000
Територія (область)	Запорiзька область
Район	Мелiтопольський
Поштовий індекс	72316
Населений пункт	м. Мелiтополь
Вулиця, будинок	вул. Дзержинського, 289
Міжміський код та телефон	(0619) 44-00-93, 44-02-68
Факс	44-00-93
E-mail	beer@beer.mediana.net.ua

Управління товариством здійснюють: - вищий орган товариства - загальні збори акціонерів; - виконавчий орган товариства - правління. Наглядова рада товариства є органом контролю за діяльністю виконавчого органу, а також здійснює захист прав акціонерів. Контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу здійснює ревізійна комісія. ВАТ "МПЗ" складається з основних i допоміжних цехів та ділянок з виробництва пива i безалкогольних напоїв. Товариство має філію ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" у м. Кривий Ріг. Представництв немає.

Таблиця 2.2 - Інформація про власників іменних цінних паперів емітента [1]

Кількість акціонерів (засновників) - юридичних осіб	1
Частка акцій, які належать юридичним особам, від їх загальної кількості (%)	13,045
Кількість акціонерів (засновників) - фізичних осіб	126
Частка акцій, які належать фізичним особам, від їх загальної кількості (%)	86,955
Кількість замовлених бланків сертифікатів цінних паперів (штук)	137
у тому числі:
- сертифікатів акцій	137
- сертифікатів облігацій	0
Кількість виданих власникам сертифікатів цінних паперів (штук)	20
у тому числі:
- сертифікатів акцій	20
- сертифікатів облігацій	0

ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" виготовляє пиво п'яти найменувань: «Метцлер Класик>, <Метцлер Премiум>, <Метцлер Легке>, <Метцлер Елiтне>, <Торговий дiм Вакула>, яке розливають у склянi пляшки РЕТ пляшки та кеги. Пиво класичне та елiтне розроблено спецiалiстами пiдприємства. Товарний вигляд пляшкове пиво приймає на лiнiї розливу фiрми "Нагедiа" (Нiмеччина). Споживач може придбати продукцiю в полiетиленових ящиках або поліетиленових паках. У 1998 році освоєно новий вид продукції - безалкогольні напої в асортименті з 10 найменувань. У 2005 р. освоєно виробництво нового виду напоїв - квас. Крім цих напоїв завод випускає мінеральну лiкувально-столову воду "Новомелiтопольська", яка дістається з артезіанської свердловини Бучакського горизонту з глибини 360 м. Уся продукція, що випускається, пройшла санiтарно-гiгiєнiчну експертизу у Запорізькій обласній СЕС, а також має сертифікати вiдповiдностi. Продукція, що випускається, щомісяця проходить надзiр з боку міської СЕС та раз на рік - Мелітопольським ДЦСМС. Стабільність якості продукції досягається за рахунок введення в експлуатацію нового технічного обладнання, суворе виконання технічної дисципліни, суворого контролю с боку лабораторії. Виробничо-вимiрна лабораторія ВАТ забезпечена всім необхідним обладнанням, засобами вимірної техніки, посудом та реактивами. Повністю акредитована на право проведення фiзико-хiмiчних та мiкробiологiчних вимірювань.

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності

Аналіз ФГД є важливим елементом в системі управління виробництвом, дієвим засобом виявлення внутрішньогосподарчих резервів, основою розробки наукових планів і управлінських рішень.

Основні задачі аналізу господарської діяльності суб'єкта господарювання:

1. вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів в конкретних умовах підприємства.

2. наукове обґрунтовування поточних і перспективних планів. Без глибокого економічного аналізу результатів діяльності підприємства за минулі роки (5-10 років) і без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без вивчення закономірностей розвитку економіки підприємства, без виявлення недоліків, що мали місце, і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, виробити оптимальний варіант управлінського рішення.

3. контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економним використовуванням ресурсів. Аналіз повинен проводитися не тільки з метою констатації фактів і оцінки досягнутих результатів, але і з метою виявлення недоліків, помилок і оперативної дії на економічні процеси. Саме з цієї причини необхідно підвищувати оперативність і дієвість аналізу.

4. вивчення впливу об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх чинників на результати ФГД.

5. пошук резервів підвищення ефективності функціонування підприємства на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики.

6. оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використовуванню наявних можливостей і діагноста його положення на ринку продуктів і послуг. Об'єктивна оцінка і діагностика діяльності підприємства сприяє зростанню виробництва, підвищенню його ефективності, і навпаки.

7. розробка рекомендацій по використовуванню виявлених резервів.

В цілому, аналіз господарської діяльності як наука є системою спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтовуванням планів, управлінських рішень, контролем за аспектом їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, вимірюванням і обґрунтовуванням величини господарських резервів підвищення ефективності виробництва і розробкою заходів щодо їх використовування.

Нижче наведені основні показники ФГД на ВАТ „Мелітопольський пивоварний завод”.

Таблиця 2.3 - Основні показники діяльності підприємства за 2006-2008 рр. [1]

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення 2008р. від 2006 р., (+,-)
	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.	%
Виручка від реалізації продукції	7 424,3	9 047,2	4 793,4	-2 630,90	64,56
Собівартість реалізованої продукції	4 996,1	6 951,9	2 990,2	-2 005,90	59,85
Чистий збиток	1 286,2	2998,1	940,8	-345,40	73,15
Витрати на оплату праці	886,2	832,4	834,5	-51,70	94,17
Вартість основних засобів	3 760,8	4 492,9	4 530	769,20	120,45
Дебіторська заборгованість	3243,1	3641,9	5455,5	2 212,40	168,22
Кредиторська заборгованість	2 453,7	2 516	3 701,8	1 248,10	150,87

Аналіз даних таблиці показав, що майже усі показники істотно зменшилися, хоча у 2007 р. спостерігалося їх зростання. Можливо припустити, що усе це обумовлено світовою кризою, і, як наслідок, спадом попиту та ділової активності на ринку. Так виручка від реалізації продукції зменшилася на 2 630,9 тис.грн. або 64,65%. Витрати на оплату праці за досліджуваний період зменшилися на 51,7 тис. грн., хоча саме вони мають більш-менш сталий характер. А ось заборгованість як підприємства, так і його клієнтів та постачальників, збільшилася. Це дуже легко пояснити тим, що під час кризи на передній план виходять безготівкові способи розрахунку.

Аналіз загальних факторів фінансово-господарської діяльності виявив, що ВАТ не є прибутковим, хоча і продовжує існувати. Воно буде діяти, допоки виручка від реалізації продукції буде покривати усі змінні та частку постійних витрат. Але треба шукати шляхи збільшення прибутку для подальшого розширення виробництва.

Таблиця 2.4 - Інформація про основну продукцію, що виробляє (послуги, що надає) ВАТ „МПЗ” [1]

Найменування продукції (виду продукції)	Торгові марки, під якими здійсню-ється збут продукції	Патентний та інший правовий захист продукції (винаходи та ліцензії, які використо-вуються в продукції)	Код товару (товарної групи) за ТНЗЕД	Одини-ця виміру	Обсяг виробництва в натуральних одиницях	Обсяг виробництва у грошовому виразі (у діючих цінах) (тис.грн.)	Чистий доход (виручка) від реалізації за звітний період) (тис.грн.)
Iншi товари (послуги):	Д/Н	Д/Н	Д/Н	Д/Н	0	0	0
Безалкогольнi напої	д/н	д/н	д/н	т.дал.	17,9	96,3	73,1
Iншi товари (послуги):	д/н	д/н	д/н	д/н	0	2 025,60	1 561,80
Минеральна вода	д/н	д/н	д/н	т.дал.	60,2	294,1	223,4
Пиво	д/н	д/н	д/н	т.дал.	148,6	1 629,40	1 237,50
Торгiвля	д/н	д/н	д/н	д/н	0	717,4	544,8
Усього	4 763	3 641

Данні таблиці 2.4 показали, що ВАТ „Мелітопольський пивоварний завод” здійснює не лише випуск пива, але й безалкогольний напоїв та мінеральної води, що значно збільшує можливість отримання прибутку. Великим недоліком асортименту виробляємої продукції є те, що попит на неї має сезонний характер, тобто підприємство має працювати на повні потужності лише в спекотну пору року. Та як можна бачити в таблиці 2.4 чистий доход від реалізації за звітний період інших товарів та послуг перевищує навіть дохід від виробництва пива (1561,8 тис. грн. проти 1237,5 тис. грн.). це говорить про те, що підприємству слід розробити стратегію підприємства, направлену на розвиток виробництва основного виду продукції, оновити обладнання для скорочення собівартості та покращення якості виробу, розробити нову стратегію маркетингу для залучення нових покупців та виходу на світовий ринок.

Таблиця 2.5 - Основні дані про сировинну базу [1]

Найменування продукції (виду продукції)	Сировинна база для виробництва (Україна, країни СНД, зарубіжжя)	Доля в загальному обсязі реалізації (за регіонами) (%)
		Україна	Країни СНД та Балтії	Країни дальнього зарубіжжя
Усього:	Д/Н	0	0	0
Напої	Україна	100	0	0
Усього:	д/н	100	0	0

Аналіз даних про сировинну базу підприємства показав, що уся продукція виробляється з українських матеріалів, що добре впливає на її собівартість, бо не треба платити ввізного мита, виключаються великі витрати на транспортування.

Дуже часто на діяльність підприємства впливають не лише внутрішні чинники, але їх також треба враховувати при розробці довгострокової стратегії виробництва. Багато в чому і ВАТ „Мелітопольський пивоварний завод” залежить від держави, постачальників, конкурентів, споживачів. Основні чинники наведені нижче.

На два з трьох основних чинників підприємство вплинути не в змозі. А саме це зміна Законодавства та Податкового кодексу. ВАТ „МПЗ” може лише проявити ініціативу і подати пропозиції для розгляду законодавчими органами.

А ось отримання додаткового прибутку для підвищення ступеню використання і оновлення основних засобів і є ціллю цієї курсової роботи і буде розглянуто у наступному підрозділі.

2.3 Аналіз формування і використання фінансових ресурсів і факторів, що впливають на них

На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб'єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) - пов'язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) - не пов'язані.

До внутрішніх чинників можна віднести:

- рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);

- якість організації управління фінансовими ресурсами;

- оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;

- вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;

- налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв'язку збутової стратегії із виробничою;

- позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;

- визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах “ціна - якість”;

- аналіз існуючого ринку продукції;

- якість фінансового, управлінського та податкового обліку;

- планування дистриб'юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;

- планування рекламної кампанії;

- здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;

- аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;

- загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;

- визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності;

- характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.

Таблиця 2.6 - Аналіз рівня показників фінансових результатів діяльності, тис. грн. [1]

Показник	2006р.	2007р.	2008р.	Відхилення 2008 р. від 2006 р.
	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.	+/-	%
1	2	3	4	5	6
Доход від реалізації продукції	7 424,3	9 047,2	4 793,4	-2 630,90	64,56
Податок на додану вартість	1237,4	1507,8	759	-478,40	61,34
Чистий доход від реалізації продукції	5 557,3	6 977,2	3 640,6	-1 916,70	65,51
Собівартість реалізованої продукції	4 996,1	6 951,9	2 990,2	-2 005,90	59,85
Валовий прибуток (збиток)	561,2	25,3	650,4	89,20	115,89
Інші операційні доходи	2,5	141,9	4648,2	4 645,70	185928,00
Адміністративні витрати	1137,7	1106,3	1189,6	51,90	104,56
Витрати на збут	526,5	701	771,8	245,30	146,59
Інші операційні витрати	384	1232,1	3685,1	3 301,10	959,66
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	(1484,5)	(2872,2)	(347,9)	1 136,60	23,44
Доход від участі в капіталі	0	0	0
Інші фінансові доходи	0	0,1	0

Як свідчать дані таблиці 2.6, доход від реалізації продукції змінювався дуже нерівномірно за 3 аналізованих роки. Найбільший його показник був у 2007 р. і склав 9 047,2 тис. грн. Найменший його показник був у 2008 р., і склав 4 793,4 тис. грн., що у порівнянні з базовим 2006 роком на 2 630,9 тис. грн. або 64,56% менше. Таке різке падіння об'ємів реалізації ВАТ „Мелітопольський пивоварний завод” можна пояснити світовою кризою на усі сфери економіки.

Собівартість виготовленої продукції зменшилась на 2005,9тис. грн. (59,85%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить високої якості, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) інструменти не користуються попитом. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отриману суму закупити нове обладнання, більш досконале.

Але після відрахування податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу, собівартості в нас все ще залишається показник - валовий прибуток - позитивним. А ось вже фінансовим результатом від операційної діяльності є збиток, тобто на підприємстві слід змінити політику щодо адміністративних витрат і витрат на збут.

Динаміка чинників за 2006-2008 р., які призводять до валового збитку та чистого збитку в кінцевому етапі зображена на діаграмі 2.1.

Діаграма 2.1 - Динаміка показників фінансових результатів діяльності, тис. грн.

Від всієї господарської діяльності в 2008 році підприємство отримало збитків на суму 940,8 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом 2006 року, збитковість зменшилась, та все одно можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про не конкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2006 - 2008 роки свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено недостатнім забезпечення виробництва власними обіговими коштами, несвоєчасністю розрахунків, великою заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом, надмірними адміністративними витратами.

Як саме впливають на фінансові результати від операційної діяльності чинники, які його формують можна вивчити за допомогою факторного аналізу.

Таблиця 2.7 - Дані для факторного аналізу прибутку на ВАТ „МПЗ” [1]

Показник	2006 р.	2008 р.
Валовий прибуток, тис. грн.	561,2	650,4
Інші операційні доходи, тис. грн.	2,5	4684,2
Адміністративні витрати, тис. грн.	1137,7	1189,6
Витрати на збут, тис. грн.	526,5	771,8
Інші операційні витрати, тис. грн.	384	3685,1
Збиток від операційної діяльності, тис. грн.	1484,5	347,9

Тоді факторна модель буде виглядати:

Зб=ВП+іОД-Ав-ВЗ-іОВ, (2.1)

де Зб - збиток від операційної діяльності, тис. грн.;

ВП - валовий прибуток, тис. грн.;

іОД - інші операційні доходи, тис. грн.;

Ав - адміністративні витрати, тис. грн.;

ВЗ - витрати на збут, тис. грн.;

іОВ - інші операційні витрати, тис. грн.

Тоді під впливом конкретних факторів збиток зміниться наступним чином:

Аналіз даних таблиці 2.7 і розрахунків показав, що збитки від операційної діяльності за аналізуємий період зменшилися на 1136,6 тис. грн., в тому числі за рахунок:

- збільшення валового прибутку на 89,2 тис. грн., збиток зменшився на 89,2 тис. грн.;

- збільшення інших операційних доходів на 4681,5 тис. грн. зменшило збиток на 4681,5 тис. грн.;

- збільшення адміністративних витрат на 51,9 тис. грн. збільшило збиток від операційної діяльності на 51,9 тис. грн.;

- збільшення витрат на збут зміни на 245,3 тис. грн. збільшило збиток на 245,3 тис. грн.;

- збільшення інших операційних витрат на 3336,9 тис. грн. збільшило збиток на 3336,9 тис. грн.

Таким чином, значну амплітуду зміни збитку від операційної діяльності викликали зміни інших операційних доходів і витрат. Але вплив на них не є головною метою підприємства, бо вони є супроводжуючими результатами виробничого циклу.

ВАТ „Мелітопольський пивоварний завод” повинно змінити стратегію щодо витрат на збут і покращити структуру управління підприємством.

Необхідно діяльність підприємства орієнтувати на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ збільшення надходжень для формування фінансових ресурсів на ВАТ „Мелітопольський пивоварний завод”

Формування та використання фінансових ресурсів здійснюється на двох рівнях: державному та на рівні підприємств. Фінанси підприємницьких структур, як важлива складова фінансової системи держави, займають приоритетне становище, оскільки обслуговують процес створення, розподілу, перерозподілу та кінцевого споживання валового внутрішнього продукту. Серед основних факторів впливу на формування фінансових ресурсів підприємств виділяють види діяльності та організаційно - правові форми господарювання, що обумовлюють особливості їх використання. Зі зміною форм власності розширюються джерела формування фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності через мобілізацію коштів на фондовому ринку, шляхом випуску цінних паперів. Така ситуація зумовлює більш ефективне використання фінансових ресурсів, що проявляється у виникненні зобов'язань перед інвесторами з приводу виплати доходів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє їх збалансованість і визначення оптимальної структури їхніх джерел. Проте як свідчить практика їх структура постійно змінюється під впливом різноманітних факторів, а саме зростання питомої ваги коштів залучених із зовнішніх джерел, і в першу чергу, частки кредиторської заборгованості, яка спричиняє систему неплатежів та приводить до зниження інвестиційних можливостей підприємницьких структур. Загалом, слід уникати як неконтрольованої кредиторської заборгованості, що призводить до погіршення платоспроможності підприємств, так і надлишкових власних фінансових ресурсів, що можуть сповільнювати виробничий розвиток через надмірне резервування накопичень і відволікання їх із виробничого процесу. Тому, як доведено у наукових дослідженнях, встановлення оптимального співвідношення фінансових ресурсів впливає на вирішення питання підвищення ринкової вартості підприємства і залежить від показників - чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу прибутку на дивіденди.

Підприємство, що аналізується, виготовляє пиво, безалкогольні напої, солод, мінеральну воду, а також займається реалізацією власної продукції як резидентам, так і нерезидентам України. На думку фахівців, вироби підприємства відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з значним рівнем фондоємкості виготовляємої продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даної продукції. Тому найголовніша задача для даного підприємства - зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Матеріальні ресурси займають 64,05% в структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміле значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знову на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарілого обладнання.

Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

Реалізація продукції з негайною оплатою.

Отримання дебіторської заборгованості.

Продаж резервних грошових активів.

Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

Отримання банківських кредитів.

Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх - можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить збільшити фінансові ресурси.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).

Згідно з розрахунками в розділі 2.3, доцільно підприємству змінити витрати на збут. Реалізація продукції за допомогою фірми-к дозволить зменшити витрати на збут до 0. бо усім цим фірма займається сама. Тоді результати від операційної діяльності будуть складати:

Таблиця 3.1 - Дані для факторного аналізу прибутку на ВАТ „МПЗ”

Показник	2008 р.	прогнозний
Валовий прибуток, тис. грн.	650,4	650,4
Інші операційні доходи, тис. грн.	4684,2	4684,2
Адміністративні витрати, тис. грн.	1189,6	1189,6
Витрати на збут, тис. грн.	771,8	0
Інші операційні витрати, тис. грн.	3685,1	3685,1
Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн.	-347,9	459,9

Згідно з формулою (2.1) розрахую прогнозні результати:

Тоді під впливом конкретних факторів збиток зміниться наступним чином:

Аналіз даних таблиці та розрахунків показав, що зменшення витрат на збут на 771,8 тис. грн. призведе до збільшення на 807,8 тис. грн. тобто до 459,9 тис. грн.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Важливим напрямом вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів є застосування методики оптимізації фінансових ресурсів. Це, зокрема, методики, прийняті в зарубіжній практиці (США), які можуть бути впроваджені на вітчизняних підприємствах лише за наявності розвиненого ринку цінних паперів, статистики про його функціонування та після проведення значної адаптивної роботи, пов'язаної із впровадженням міжнародних стандартів обліку та звітності.

ВИСНОВКИ

Головна мета виробничого підприємства в сучасних умовах - отримання максимального прибутку, що неможливе без ефективного управління капіталом. Пошуки резервів для збільшення прибутковості підприємства складають основне завдання управління. Очевидно, що від ефективності управління фінансовими ресурсами і підприємством цілком і повністю залежить результат діяльності підприємства в цілому. Якщо справи на підприємстві йдуть самопливом, а стиль управління в нових ринкових умовах не зміняється, то боротьба за виживання стає безперервною.

У першому розділі даної роботи був показаний механізм формування фінансових ресурсів підприємства, складових основи економічного потенціалу держави. Основним джерелом фінансових ресурсів підприємств, що діють, виступає виручка від реалізації продукції, послуг, робіт. В процесі перерозподілу виручки окремі її частини приймають форму доходів і накопичень. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства. Прибуток від реалізації продукції представляє собою різницю між виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у собівартість продукції.