Юридичні особи усіх форм власності як суб’єкти фінансового ринку
Основні форми підприємництва: одноосібне володіння, товариства, корпорації. Представники фінансових інститутів та основні види дiяльностi фiнансових iнститутiв на ринку. Організація біржового сектору фінансового ринку, фондові біржі, їх роль і значення.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | контрольная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 26.05.2009 |
Размер файла | 22,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХЕРСОНСЬКА ФІЛІЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З навчальної дисципліни
«ФІНАНСОВИЙ РИНОК»
Питання №: 12, 51, 79.
Практичне завдання №: 2
Виконала студентка заочної
форми навчання 5 курсу
групи 501
Коркос Анна Валентинівна
Перевірив
ХЕРСОН - 2008
ЗМІСТ
Вступ
1. Юридичні особи усіх форм власності як суб'єкти фінансового ринку
2. Організація біржового сектору фінансового ринку
3. Фондові біржі: роль і значення для учасників ринку
Висновок
Практичне завдання № 2
Використана література
ВСТУП
Світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як: індивідуально-трудова діяльність; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; малі підприємства; корпорації; об'єднання; господарські товариства; асоціації; консорціуми; спільні (змішані) підприємства.
На Українській фондовій біржі запроваджено три рівні ринку цінних паперів, тобто три відділення котирування: К1, К2 - два відділення офіційного котирування, К3 - позаофіційного котирування (вільний ринок). Окрім аукціонних торгів з продажу державних пакетів акцій, на УФБ щотижня проводяться торги «з голосу», які є одним з основних засобів забезпечення вторинного біржового обігу цінних паперів. На цих торгах представлено увесь спектр основних видів цінних паперів: акції приватизованих підприємств, банків, акціонерних товариств та венчурних компаній, державні та муніципальні облігації, облігації підприємств, ощадні, депозитні та інвестиційні сертифікати, векселі.
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими інститутами.
Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
1. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ УСІХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ ЯК СУБ'ЄКТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
Світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як:
- індивідуально-трудова діяльність;
- державні підприємства;
- кооперативи;
- орендні підприємства;
- фермерські господарства;
- колективні господарства;
- народні підприємства;
- акціонерні товариства;
- малі підприємства;
- корпорації;
- об'єднання;
- господарські товариства;
- асоціації;
- консорціуми;
- спільні (змішані) підприємства.
Найпоширенішими є три основні форми підприємництва (бізнесу): одноосібне володіння; товариства; корпорації.
Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб'єктами як ринкової економіки, так і учасниками ринку фінансових послуг.
Основними суб'єктами ринку виступають інститути позафiнансової сфери - держава, населення; професійні учасники ринку - фiнансовi інститути та інститути інфраструктури, а також iноземнi учасники ринку.
Інститути позафiнансової сфери - це юридичнi особи, резиденти певної держави, якi займаються виробництвом рiзноманiтних товapiв та наданням послуг, виключаючи фiнансовi послуги. До iнститутів позафiнансової сфери належать промисловi та сiльськогосподарськi пiдприємства, корпорацiї, установи, органiзацiї тощо. Разом з iноземними учасниками ринку вони або вистyпають iнвесторами, або емiтують i розмiщують на ринку власнi фiнансовi активи.
Основним джерелом фінансування для нефiнансових iнститутiв, зокрема корпорaцiй, вистyпають банкiвськi кредити, iншi види позичок, облiгацiї та акцiї. Акцiї є важливим, але не основним джерелом фiнансових pecypciв пiдприємницьких структур, якщо мати на увазi первинний ринок, на якому i вiдбувається залучення вiльних фiнансових pecypciв корпорацiями. Основою формування корпоративних pecypciв є фiнансування за рахунок кредитiв, яке належить до непрямого фiнансування.
Корпорaцiї з високим кредитним рейтингом залучають кошти як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому фiнансових ринках, надаючи перевагу ринку, де вартiсть капiталу менша. Вiтчизнянi пiдприемницькi структури мають обмеженi можливостi щодо залучення коштів на мiжнародному ринку. На нацiональному ринку вони вистyпають переважно як позичальники на кредитному ринку, а також eмiтенти акцiй та векселiв, не використовуючи з об'єктивних причин таке потужне джерело фiнансування, як корпоративнi облiгації.
Населення виконує на ринку роль iнвecтopa, придбаваючи ті чи iншi цiннi папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. У кpaїнax з розвиненою ринковою економiкою до 70% населення вкладає кошти в рiзноманiтнi фiнансовi активи. 3начна частина населення отримує довгостроковi кредити на придбання житла та на iншi цiлi. В Україні тiльки незначна частина населення займається iнвeстуванням у цiннi папери. Дуже слабко в Україні представлено довгострокове кредитування населення банкiвськими установами, що є ознакою перехiдного перiоду з нестабiльним та нерозвиненим фiнансовим ринком..
Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функцiонування фiнансового ринку, є комерцiйнi банки, кредитнi спiлки, iнвестицiйнi банкiвськi фiрми, пенсiйнi фонди, страховi та iнвестицiйнi компанii тощо. Основними видами дiяльностi фiнансових iнститутiв на ринку є:
- придбання на ринку одних фiнансових активiв i перетворення їx на iншi, якi задовольняють певним вимогам (трансформацiя активiв);
- торгiвля фiнансовими активами за свiй рахунок;
- купiвля-продаж фiнансових активiв вiд iмeнi клiентiв;
- допомога в створенні й розмiщеннi на ринку нових фiнансових
активiв;
- консультації учасникам ринку щодо iнвестування;
- управлiння активами iнших учасникiв ринку.
Трансформацiя активiв, що здiйснюється фiнансовими посередниками, як правило, виконує хоча б одну з таких економiчних функцiй:
- узгодження термінів iнвестицiй;
- скорочення витрат при проведеннi операцiй;
- забезпечення платiжного механiзму.
Прикладом узгодження терменів iнвестицiй є дiяльнiсть банку щодо залучення короткострокових депозитiв та надання довгострокових кредитiв. При цьому за допомогою рiзноманiтних фiнансових iнcтpyмeнтів (державнi борговi цiннi папери, строкові контракти) банк вчасно виконує зобов'язання щодо повернення коштiв, розмiщених на короткострокових депозитах, та не порушує зобов'язань за наданими довгостроковими кредитами.
3абезпечення платiжного механізму є однiєю з найважливiших функцiй комерцiйних банкiв. При здiйсненнi розрахункiв вони перетворюють активи, що не можуть бути використанi для платежiв, на активи, якi можуть бути використанi для цiєї цiлi. Сьогодні, коли переважна бiльшiсть розрахункiв відбувається в безготiвковiй формi, банки забезпечують здiйснення розрахункiв мiж учасниками ринку за допомогою кредитних карток, чекiв, платiжних доручень тощо.
Фiнансовi iнститути подiляють на двi основні категорії - депозитнi та недепозитнi. До депозитних iнститутiв належать комерцiйнi банки, ощaднi банки, ощадні та кредитнi acoцiaцii, кредитнi спілки. Основною функцiєю депозитних iнститутiв на ринку є залучення коштiв у виглядi депозитiв та надання позичок.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВОГО СЕКТОРУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
Сьогодні інституційну базу інфраструктури ринку цінних паперів, крім банків, складають: Українська фондова біржа (УФБ), що має філії в усіх обласних центрах; позабіржова фондова торговельна система (ПФТС); Східно-Український фондовий центр (Харків); Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ); Донецька фондова біржа; фондова секція Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ); Український і регіональні центри сертифікатних аукціонів; Київська універсальна біржа (КУБ), що веде торги з деяких видів цінних паперів; УЦСА; позабіржові торгово-інформаційні системи (ТІС); реєстратори та зберігачі цінних паперів; депозитарії; депозитарно-клірингові компанії; Центральний депозитарій державних цінних паперів; ФДМ України; Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД); Асоціація торговців цінними паперами, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Національна агенція з управління державними пакетами акцій приватизованих підприємств; інвестиційні компанії; інформаційно-консалтингові майданчики, створено 27 регіональних відділень Фонду державного майна в областях України і регіональне відділення в АР Крим. Значна роль в інфраструктурі ринку цінних паперів відводиться реєстраторам, зберігачам та депозитаріям.
У 1997 році заснований та почав працювати перший (та поки єдиний) депозитарій корпоративних цінних паперів - АТ «Міжрегіональний фондовий союз». Програмне забезпечення зберігачів та депозитарію об'єднане засобами модемного зв'язку, що дозволяє виконувати накази депонентів-зберігачів у режимі реального часу. Щоб на початковому етапі забезпечити нормальну діяльність емітентів в Україні необхідно підготувати до 8000 атестованих спеціалістів. За даними на 30.06.98 підготовлено 4600 спеціалістів. На 10.12.97 в Україні було проліцензовано 190 незалежних реєстраторів та 60 емітентів, що самостійно ведуть реєстри власників іменних ЦП (Рис. 2.1.).
У липні 1995 року НБУ введено програмний комплекс «Вторин», що забезпечує проведення вторинних торгів за ОВДП на фондовій секції УВМБ. Комерційні банки-дилери ринку ОВДП працюють у системі багатофункціонального депозитарного комплексу «Депо-облік» по роботі з ОВДП - купівля-продаж на позабіржовому та біржовому ринках, заставні міжбанківські операції, блокування для подальшого продажу на торговельних біржових майданчиках та в страховий фонд вкладів фізичних осіб, переказ облігацій на «депо»-рахунках в одному субдепозитарії та на міжбанківському рівні, угоди «репо» та заставу при отриманні ломбардних кредитів у НБУ. Депозитарна система за ОВДП є прозорою для контролю, відносно простою для користувачів - комерційних банків, до неї пред'являються такі ж вимоги при захисті обміну інформацією, як і до системи електронних платежів Нацбанку.
З вищеперерахованих фондових бірж лише Українська фондова біржа має систему електронних торгів, створену на базі IBM AS-400/F-45 та відповідного програмного забезпечення, отриманого біржею у 1992 році як допомогу від Товариства французьких бірж. За зразком Національного депозитарію Франції «СІКОВАМ» був створений та запроваджений у експлуатацію Центральний депозитарій цінних паперів при УФБ, що дозволило здійснювати поставку цінних паперів проти їх оплати у термін Т+3.
На Українській фондовій біржі запроваджено три рівні ринку цінних паперів, тобто три відділення котирування: К1, К2 - два відділення офіційного котирування, К3 - позаофіційного котирування (вільний ринок). Окрім аукціонних торгів з продажу державних пакетів акцій, на УФБ щотижня проводяться торги «з голосу», які є одним з основних засобів забезпечення вторинного біржового обігу цінних паперів. На цих торгах представлено увесь спектр основних видів цінних паперів: акції приватизованих підприємств, банків, акціонерних товариств та венчурних компаній, державні та муніципальні облігації, облігації підприємств, ощадні, депозитні та інвестиційні сертифікати, векселі.
На сучасному етапі в Україні переважає первинний ринок цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку, виставлення на торги непривабливих для інвестора акцій. Обіг вторинного ринку цінних паперів відбувається за рахунок державних позик (облігацій) та векселів, які виступають як боргові зобов'язання держави та векселедавця, але не вони формують ринок цінних паперів в Україні. На вторинному ринку, за наявними оцінками, приблизно дві третини угод здійснюються по телефону. Незважаючи на великий матеріальний та науковий потенціал, Українська фондова біржа так і не змогла стати Національною біржею, офіційним майданчиком обігу цінних паперів українських емітентів. Створення та початок експлуатації позабіржової фондової торговельної системи практично поставили «хрест» на електронних торгах УФБ та на біржовій торгівлі в цілому.
Нерозвиненість біржової торгівлі можна пояснити пропозиціями на біржових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що виставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю українських компаній дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на біржі, тощо. У структурі позабіржового ринку невелика частина обсягів припадає на організаційно оформлений ринок, зокрема, на ПФТС.
Долю фондового ринку в Україні багато в чому повинні визначати інфраструктурні елементи. До їхнього числа, у першу чергу, відносяться фондові біржі. На початок 1998 р. в Україні біржовий ринок цінних паперів представлений чотирма зареєстрованими біржами:
-Українською фондовою біржею (УФБ);
-Київською міжнародною фондовою біржею (КМФБ);
-Донецькою фондовою біржею (ДФБ);
-Українською міжбанківською валютною біржею (УМВБ).
Протягом всього етапу становлення фондового ринку в Україні ведеться дискусія про доцільність існування однієї чи декількох фондових бірж. Спочатку як у Положенні про Національну фондову біржу, так і в прийнятої парламентом 22.09.95 «Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України», затверджувалася ідея централізації біржової торгівлі через одну біржу. Поступово узяла верх схема децентралізації формування біржового простору, і в Україні стали розвиватися кілька біржових центрів. Проте на початок 1998 р. на біржовому ринку продаються не більш 5% усіх цінних паперів. Такий невисокий КПД фондових бірж в Україні визначався, у першу чергу, політикою Фонду держмайна, що пропонувало до реалізації через біржі лише залишки нереалізованих раніше акцій приватизованих підприємств, що і визначило їх низьку інвестиційну привабливість.
3. ФОНДОВІ БІРЖІ: РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ УЧАСНИКІВ РИНКУ
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими інститутами.
Коло паперів, з якими проводяться угоди, обмежений. Щоб потрапити в число компаній, папера яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятої до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени чи біржі державний орган, що контролює їхня діяльність, установлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює допуск до котирування. Разом з порядком проведення угод вони утворять серцевину біржі як механізму, що обслуговує рух цінних паперів.
Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Устає питання: як погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа й аукціон?
Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту та пропозиції на них. Але, у відмінності від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з іншої, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніше, ніж на ринку, щоправда, більш регламентовані.
Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: неї викрикують. У століття електроніки така система може показатися лише даниною традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на пропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки ростуть стосовно стартових, але і падають.
Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.
Прагнення власників однакових цінних паперів зійтися в одному місці випливає з характеру акцій і облігацій як товарів, біржових по своєму походженню. Але акціонерні товариства, хоча і виникали як великі для свого часу підприємства, не могли претендувати на охоплення своєю діяльністю всієї території країни. Виходить, і свої акції вони могли збувати в основному там, де базувалися і були відомі. Тому фондові біржі організуються в центрах великих економічних районів. Це загальна закономірність. Надалі ж шляху розвитку можуть бути різними.
Найбільш логічне висування на передній план біржі, що знаходиться в головному фінансовому центрі країни. На цій біржі концентруються акції компаній, що довели масштаби своїх операцій до загальнонаціональних. Провінційної ж біржі поступово марніють. Так складається моноцентрична біржова система. У найбільш закінченому виді вона представлена в Англії. Власне, серед офіційних біржових назв уже немає Лондонської біржі, однієї з найстарших у світі. З недавніх пір вона іменується Міжнародною фондовою біржею, оскільки вона увібрала в себе не тільки всі біржі Великобританії, але й Ірландії. Моноцентричними є також біржові системи Японії, Франції.
У той же час у країнах, улаштованих по федеративному зразку, більш ймовірне формування поліцентричної біржової системи, при якій приблизно рівноправні кілька центрів фондової торгівлі. Так відбулося в Канаді, де лідирують біржі Монреаля і Торонто, в Австралії - біржі Сіднея і Мельбурна.
Фондовий ринок США в цьому плані специфічний - він настільки великий, що знайшлося місце і для загальновизнаного лідера - Нью-Йоркської фондової біржі, і для ще однієї великої біржі, також розташованої в Нью-Йорку, головному фінансовому центрі - Американської фондової біржі, і для провінційних бірж. Число останніх за післявоєнні роки скоротилося, але ті що залишились досить міцно стоять на ногах. Тому біржову систему США приходиться класифікувати як побудовану по змішаному типі.
Світовий досвід свідчить, що можливо варіанти кількості бірж у країні. У Швеції, Франції, Англії усього по одній фондовій біржі на країну. У ФРН 80% цінних паперів зосереджені на фондовій біржі у Франкфурті-на-Майні, а що залишилися 20% раз6росаны по сімох дрібних біржах. На біржі в Нью-Йорку котируються акції самих солідних акціонерних товариств, всі інші - на інші більш дрібних біржах.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.
Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, щоправда, виражається лише в тім, що держава надає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.
Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.
Отже фондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярно функціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.
В Україні фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону "Про цінні папери і фондову біржу", інших законодавчих актів України, статуту і правил фондової біржі.
Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності стосовно цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менше 500 тис. грн.
Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України (Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями, розділ II, ст. 32, 33).
За організаційно-правовою сутністю фондова біржа є фінансово-посередницькою структурою, де, згідно з чинним законодавством та статутом такого підприємства, здійснюються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників.
Правила, за якими функціонує фондова біржа, повинні передбачати:
а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;
б) порядок торгівлі на фондовій біржі;
в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;
е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їх діяльності;
ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;
з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;
й) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;
і) інші положення, що стосуються діяльності біржі.
Фондова біржа не укладає угоди з цінними паперами, а виходячи з сутності своєї ролі, завдань, функцій створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує угоди.
Основними функціями, які виконують фондові біржі, є:
- мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових капіталів та нагромаджень через реалізацію цінних паперів;
- кредитування та фінансування держави та інших господарських організацій через купівлю їх цінних паперів;
- встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів;
- забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери.
Як правило, місце і значення фондової біржі в економічному просторі держави визначається, виходячи зі стану процесу роздержавлення власності, а кількісно оцінюється як рівень питомої ваги акціонерної власності у валовому національному продукті. Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.
На світовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, з точки зору правового статусу, мають певні особливості.
Кожна країна розвиває діяльність фондових бірж, виходячи з національних, економічних та інших особливостей. Однак загалом усі вони належать до однієї з двох біржових систем, а саме моноцентричної або поліцентричної.
Моноцентрична біржова система - абсолютно домінуюче становище займає одна біржа, яка є фінансовим центром країни, інші функціонують на регіональному рівні і вирішують місцеві фінансові проблеми. Так, наприклад, в Англії у центрі біржової діяльності знаходиться міжнародна Лондонська фондова біржа, а регіональні фондові біржі, які фактично втратили самостійність, підпорядковані їй. Така система діє і в інших країнах, зокрема, у Франції та Японії.
Поліцентрична система передбачає при функціонуванні основної, тобто найсильнішої з точки зору фінансових оцінок, діяльність ще кількох фондових бірж з високою питомою вагою біржового обороту. Така система біржової діяльності характерна для Австралії, Німеччини, Канади.
У США склалася біржова система, яка акумулювала основні ознаки як моноцентричної, так і поліцентричної системи. Так, при пануванні Нью-Йоркської фондової біржі регіональні фондові біржі функціонують у межах загальнодержавної системи.
ВИСНОВОК
Основними суб'єктами ринку виступають інститути позафiнансової сфери - держава, населення; професійні учасники ринку - фiнансовi інститути та інститути інфраструктури, а також iноземнi учасники ринку.
Протягом всього етапу становлення фондового ринку в Україні ведеться дискусія про доцільність існування однієї чи декількох фондових бірж. Спочатку як у Положенні про Національну фондову біржу, так і в прийнятої парламентом 22.09.95 «Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України», затверджувалася ідея централізації біржової торгівлі через одну біржу. Поступово узяла верх схема децентралізації формування біржового простору, і в Україні стали розвиватися кілька біржових центрів. Проте на початок 1998 р. на біржовому ринку продаються не більш 5% усіх цінних паперів. Такий невисокий КПД фондових бірж в Україні визначався, у першу чергу, політикою Фонду держмайна, що пропонувало до реалізації через біржі лише залишки нереалізованих раніше акцій приватизованих підприємств, що і визначило їх низьку інвестиційну привабливість.
Як правило, місце і значення фондової біржі в економічному просторі держави визначається, виходячи зі стану процесу роздержавлення власності, а кількісно оцінюється як рівень питомої ваги акціонерної власності у валовому національному продукті. Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.
На світовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, з точки зору правового статусу, мають певні особливості.
Кожна країна розвиває діяльність фондових бірж, виходячи з національних, економічних та інших особливостей. Однак загалом усі вони належать до однієї з двох біржових систем, а саме моноцентричної або поліцентричної.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ 2
1. Компанія придбала портфель акцій за 30 000 грош. од. У перший рік його вартість скоротилася на 15%, у другий - на 10%, в третій - на 10%. Обрахуйте вартість портфелю в кінці третього року.
Розв'язок:
В перший рік вартість портфелю скоротилась на 15%, а 15% від 30 000 грош. од. дорівнює 4500 грош. од.
30 000 грош. од. - 4500 грош. од. = 25 500 грош. од. - вартість портфелю наприкінці першого року.
У другий рік вартість портфелю скоротилась на 10%, а 10% від 25 500 грош. од. дорівнює 2550 грош. од.
25 500 грош. од. - 2550 грош. од. = 22 950 грош. од. - вартість портфелю наприкінці другого року.
У третій рік вартість портфелю скоротилась на 10%, а 10% від 22 950 грош. од. дорівнює 2295 грош. од.
22 950 грош. од. - 2295 грош. од. = 20 655 грош. од. - вартість портфелю наприкінці третього року.
2. Розв'язати тести:
1) Фінансовий ринок це:
б) це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.
2) Кредитний ринок це:
а) це механізм, за допомогою якого встановлюється взаємовідносини між підприємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах.
3) Валютний ринок це:
б) це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на валюти різних країн.
4) Ринок цінних паперів це частина:
а) ринку капіталів.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Ворипець С.Я. Мiжнароднi валютно-фiнансовi вiдносини. - К., 2004.
2. Гаєць В. „Структура економіки України”, Київ, 2005
3. Мишiп Ф. Економіка грошей, банкiвсъкої справи i фiнансових ринкiв. - К., 2003.
4. Опарін В.М. Фінанси.Навчальний посібник. - К., 2001.
5. Рубцов В. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования. - М., 2006.
6. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. Начальний посібник. - К., 2003.
7. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. Начальний посібник. - К., 2001.
Подобные документы
Суб’єкти та об’єкти фінансового ринку і їх характеристика. Державне регулювання кредитів та фондового ринку. Види операцій з валютою. Методика оцінки акцій та інших цінних паперів. Поняття фінансового посередництва. Природа грошово-кредитної політики.
дипломная работа [68,9 K], добавлен 15.04.2015Сутність і складові фінансового ринку. Характеристика його функцій та механізм. Структура ринку фінансових ресурсів. Суб'єкти фінансового ринку та їх функції та класифікація. Інститути інфраструктури фінансового ринку. Класифікація фінансових ринків.
курсовая работа [74,1 K], добавлен 15.10.2008Теоретичні основи аналізу фінансового ринку. Сутність і значення фінансового ринку. Структура фінансового ринку, його види та класифікація. Практика функціонування фондових ринків розвинутих країн. Передумови становлення та сучасний стан фондового ринку.
дипломная работа [539,9 K], добавлен 11.04.2004Ринок фінансових інструментів як складова частина фінансового ринку, його поняття, суб'єкти, функції і структура. Джерела фінансових ресурсів та активи фінансових інститутів. Аналіз ситуації, що склалася на фінансовому ринку країн СНД та на ринку України.
контрольная работа [107,2 K], добавлен 08.02.2011Основні світові тенденції розвитку біржового ринку цінних паперів. Рішення проблем фондової кризи в сучасній економіці та напрями виходу з неї. Структура обсягів торгів цінними паперами на організаторах торгівлі. Інфраструктура фінансового ринку України.
курсовая работа [841,3 K], добавлен 12.08.2016Поняття і сутність фінансового ринку. Основні напрями його вдосконалення. Мета, принципи і завдання організації управління фінансовим ринком держави. Аналіз фінансово-економічних показників формування фінансового ринку України. Вплив держави на його стан.
курсовая работа [162,6 K], добавлен 20.06.2014Вивчення форм та міжнародних стандартів регулювання фінансового ринку. Аналіз функцій органів державного регулювання фінансових ринків в Україні. Огляд діяльності учасників на грошовому та валютному ринках. Розвиток саморегулювання на фінансовому ринку.
презентация [170,5 K], добавлен 20.03.2014Визначення ролі дeржави у рeгулюванні діяльності фінансового ринку. Розгляд функцій, завдань та організаційної структури Національного банку України, відповідних комісій з цінних папeрів та фондового ринку, Дeржавної служби фінансового моніторингу.
реферат [2,4 M], добавлен 30.03.2014Основні складники фінансового ринку - ринок грошей та ринок капіталів, основною складовою якого є ринок цінних паперів. Розвиток законодавства та державного регулювання фондового ринку та ринку грошей в США, Німеччині, Великобританії та Франції.
курсовая работа [67,8 K], добавлен 06.02.2010Огляд сутності, функцій та елементів фінансового ринку. Розподіл фондів на фінансовому ринку. Характеристика ринку короткострокових боргових зобов’язань, ринку цінних паперів та банківських позичок. Корпорації як нетто-позичальники на фінансовому ринку.
реферат [41,4 K], добавлен 20.06.2012